На дворі сірі хмари,
Дивлюсь в вікно,
А на душі так сумно.
Чому не знаю,
Просто...
Якесь от дивне відчуття.
Не знаю що із цим робити.
Дивлюсь я у вікно,
І здається зараз задощить,
А на душі стає іще сумніш.
Ось видно тінь руки,
То депресія вже близько,
Чорні руки простягає,
Все до душі бажає шлях знайти,
Що погасить вогонь життя,
Який палає в серці.
А я втечу водою,
Незважаючи на перешкоди,
Злечу на крилах вітру,
Хмари розжену,
Що закрили сонце.
Ось промінь ясний впав на тінь,
І від депресії залишився лиш дим.
Ось вітер-брат той дим розвіяв,
А вода сестриця змила пил.
Депресія-тварюка відступає,
Не витримати їй сонця сміх,
Веселий танець вітру,
Чи чарівний річки спів.