Гайдученко Галина Викторовна: другие произведения.

Дівчинка на дорозі

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    - Ой, дивися, там попереду прямо посеред дороги щось є! - Вигукнула я. - Може, собака чи кішка? Володя пригальмував, і ми поїхали зі швидкістю близько п'ятнадцяти кілометрів. Це "щось" попереду раптом піднялося і виявилося маленькою дитиною, років трьох, максимум, в одних трусиках і шльопанцях...

  
  ДІВЧИНКА НА ДОРОЗІ
  ОПОВІДАННЯ
  (6 січня 2019 року)
  
   - Давай з'їдемо на ґрунтову дорогу, щоб бути ближче до річки? - Запропонувала я чоловікові, побачивши попереду з'їзд.
   - Можна і з'їхати. - Відповів Володя, повертаючи кермо вправо.
   З'їхавши, ми повернули ліворуч і поїхали паралельно основній дорозі та річці, вибираючи місце для зупинки. Метрів через триста, з кущів вийшов поліцейський. Вірніше, поліцейська. Молода жінка в формі підняла руку, вимагаючи зупинитися.
   - Підвезіть, будь ласка, до готелю, тут близько, не більше кілометра.
   - Гаразд, сідайте. - Володя кивнув на заднє сидіння.
   Поліцейська сіла і ми поїхали далі.
   - А що це ви так повільно повзете? - Запитала служниця закону. - Я ж вас не збираюся штрафувати.
   - А ми по путівцях ганяти не любимо. - Відповів Володя.
   Я глянула на спідометр - 30 кілометрів на годину, цілком пристойна швидкість для бездоріжжя.
   - Взагалі-то, моя улюблена швидкість - 20 кілометрів на годину! - Заявила я. - Страшенно не люблю швидку їзду: у мене все перед очима зливається і нічого неможливо розгледіти! А ми намагаємося знайти гарне місце, щоб відпочити.
   Я знову повернулася до дороги.
   - Ой, дивися, там попереду прямо посеред дороги щось є! - Вигукнула я. - Може, собака чи кішка?
   Володя пригальмував ще, і ми поїхали зі швидкістю близько п'ятнадцяти кілометрів. Це "щось" попереду раптом піднялося і виявилося маленькою дитиною, років трьох, максимум, в одних трусиках і шльопанцях.
   - Дитина на дорозі! А де ж її батьки? - Я озирнулася на всі боки - нікого, лише по ще одній паралельній дорозі, ближче до річки, трохи відставши від нас, і з такою ж швидкістю їхала якась машина.
   Ми під'їхали ближче і зупинилися метрів за п'ять від дитини, яка виявилася дівчинкою. Дівчинка засміялася і потопали до нас. Дійшовши до машини, вона шльопнула долоньками по капоту і впавши, сіла перед колесами, продовжуючи посміхатися.
   - Це хто тут заважає нам проїхати? - Я вийшла з машини і підійшла до дівчинки. - Де твоя мама?
   - Там. - Дівчинка махнула в бік річки.
   - Там нікого немає! - Поспішила мені на допомогу поліцейська. - Весь пляж порожній.
   Машина, що їхала за нами, додала швидкість і проїхала вперед.
   - Треба б її в поліцію відвезти. - Сказала я, піднімаючи дівчинку з землі.
   - Ляля! - Сказала дівчинка і повернулася до того місця, де сиділа раніше. Там, у пилюці валялася обшарпана лялька Барбі без одягу.
   - Не треба в поліцію! - Вирішила жінка в формі. - Зайвий стрес для дитини. Давайте краще в готель: може, її батьки там. А якщо не знайдемо, тоді вже і в поліцію можна.
   Я посадила дівчинку в машину і ми поїхали далі. Їхати довелося хвилин п'ять. Прямо на березі річки, серед дерев розташувалася невелика триповерхова будівля приватного готелю. Не встигли ми висадитися, як до нас з криками вибігла якась жінка, а за нею ще одна з двома чоловіками:
   - Збили! Задавили! - Верещала жінка, хапаючи Володю за грудки і навіть не дивлячись на дівчинку.
   - По-перше, ніхто її не збивав. - Відриваючи її руки від себе, спокійно сказав Володя. - А по-друге, ми її просто знайшли на дорозі - цілу і неушкоджену. Запитайте у поліції! - І він розгорнув жінку до поліцейської.
   Володин спокій приголомшив жінку, і вона запитально подивилася на поліцейську. Та кивнула:
   - Так, ми майже не їхали, а повзли, тому зупинилися, не доїжджаючи до дівчинки.
   - Ой, мені погано! Лікаря! - Закричала жінка, закочуючи очі, так і не спромігшись підійти до дівчинки, яку я тримала за руку.
   Підоспілі чоловіки підхопили її під руки і потягли до готелю. Поліцейська побігла за ними. Нам нічого не залишалося, як повести дівчинку за її ненормальними родичами.
   Звідкись з'явився лікар у білому халаті і зі стетоскопом на шиї. Теж не звернувши уваги на дитину, він кинувся допомагати матусі.
   - А куди нам?... - Запитала я.
   - Давайте тут посидимо! - Запропонувала поліцейська, сідаючи на крісло в холі.
   У хол виходили двоє дверей суміжних номерів, на цей час розкриті. В одну лікар затягнув матусю і почав там її обстежувати. У другу шмигнули всі ті люди, що вискочили за матусею.
   Дівчинка походила по холу і пішла кудись углиб коридору. Я вирушила за нею - не пропадати ж людині, якщо на неї ніхто не звертає уваги! Взявши дівчинку за руку, я знову привела її в хол.
   - Хосю на юки! - Протягла вона до мене свої рученята.
   Я б її взяла, але... вона була така замурзана!
   - Давай спочатку вмиємося? - Запропонувала я.
   - Давай! - І дівчинка потягла мене в розчинені двері.
   У санвузлі були душова кабінка, унітаз і умивальник.
   - Хочеш до туалету? - Запитала я.
   - Ні. - Похитала головою дівчинка.
   - Тоді давай помиємося душіком? Душік теплий... - Я поставила дівчинку в душ і відкрутила кран.
   На подив спокійна і зговірлива дівчинка! Помивши, я витерла її рушником і допомогла зійти в шльопанці.
   - А чиста одежинка у тебе є? - Запитала я.
   - Так. - Кивнула дівчинка і за палець потягла мене до зачинених дверей кімнати.
   Я штовхнула двері і зазирнула. Чоловік, що сидів у кріслі біля вікна, схопив зі столу розкритий глянсовий журнал і уткнув у нього ніс.
   "Дивна поведінка" - подумала я, слідуючи за дівчинкою. Та підвела мене до дивана, на якому купою лежали дитячі речі.
   - Що будемо вдягати? - Сіла я на диван і переклала кілька речей ближче.
   - Суня. - Дівчинка взялася за червоненьку в білий горошок сукенку.
   - Добре! - Я почала надягати сукню на дівчинку і, схилившись до її вуха, пошепки запитала:
   - А то хто?
   - Тата. - Так само пошепки відповіла мені дівчинка.
   "Нічого собі - тато! Дівчинка десь пропадала, її привезли незнайомі люди, з мамою - істерика, а він дивиться журнал! Щось тут нечисто..." Я дістала з кишені смартфон і непомітно включила відеозапис. Потім знайшла серед речей чисті трусики і теж надягла їх на дитину. У цей час тато проскочив до сусідньої кімнати, з якої лунали сміх і голоси. Там відразу ж затихло.
   Переодягнена й чиста дівчинка знову потягла мене до холу. З відчинених дверей сусіднього номера висунулися доктор і матуся, але побачивши, що все в порядку, матуся знову заохала і впала на диван.
   - Ну, все, нам вже час! - Сказала я Володі і він почав підніматися.
   - Як це час?! - Знову вискочив лікар. - Як ви можете залишити нещасну матір в такому стані?! Ви повинні залишитися!
   - З якої це радості? - Поставила я руки в боки.
   - Ну, вона ж зовсім хвора... - Залепетав лікар.
   - Якщо їй дійсно погано, то викличте швидку допомогу! - Потягла я Володю, який було зупинився, до виходу і тихенько шепнула, щоб і він включив відеозапис.
   - Я сам їй допоможу, а ви за дитиною подивіться!
   - З чого б це? - Обурилася я. - У неї, крім цієї матусі, ще й тато є і ціла купа чи то родичів, чи то знайомих. А ми тут з якого боку?
   - Ви ж її збили!
   - Зовсім ні! Ми її знайшли. А якби і збили, то ви ж чому їй уваги не приділяєте? Може, у неї що-небудь переламано або розбите?
   Лікар зам'явся і озирнувся на поліцейську. Не даючи їй навіть рота розчинити, я кинулася у наступ:
   - Дитина загубилася, ми її знайшли. Я одразу пропонувала їхати в поліцію, але нас відрадили. Якщо вже дівчинка тут нікому не потрібна, ми їдемо в поліцію! - І я почала відкривати двері, міцніше вхопивши дівчинку за руку.
   - Ви хоч гроші на ліки жінці дайте! - Не відставав від нас лікар.
   - Ще чого?! - Зупинила я руку чоловіка, яка потягнулася за гаманцем. - У нас грошей немає, а возитися з картками я не збираюся. Попросіть чоловіка цієї жінки збігати в аптеку!
   Ми вийшли і попрямували до машини. Поліцейська побігла за нами:
   - Я покажу, де тут найближче відділення!
   Озирнувшись на неї, я помітила в одному вікні лікаря з матусею, а в іншому - татуся з групою людей. Обличчя у всіх були ошелешеними. Краєм ока я помітила, як за моєю спиною полісменка їм заспокійливо кивнула і показала рукою знак "о-кей". Дівчинка, як ні в чому не бувало, сіла на заднє сидіння і, дивлячись у вікно, наспівувала щось собі під ніс.
   Виїхавши на трасу, ми звернули в перший-ліпший провулок і поїхали, уважно розглядаючи будинки в пошуках відділення поліції.
   - Он, бачите, жовта будівля?! Це поліція! - Полісменка показувала вперед і вліво.
   - Ні, ми поїдемо в інше! - Сказала я Володі, коли він почав пригальмовувати.
   За сорок років спільного життя Володя вже навчився довіряти моїй інтуїції в критичних ситуаціях, тому знову додав газу.
   - А... Але як же... - Розгубилася полісменка і розтеклася по спинці сидіння.
   Я звірилася з навігатором і знайшла в центрі міста Прокуратуру.
   - Нам туди! - Сказала я Володі і ми поїхали далі.
   Виїхавши до площі перед театром, я ще раз звірилася з навігатором, вишукуючи найближче відділення поліції. Воно виявилося за два будинки від Прокуратури.
   - Туди!
   Вийшовши з машини, ми попрямували до відділення. Полісменка хотіла чкурнути (?!), але я шепнула Володі, щоб він тримав її за руку.
   - Будете свідком! - Сказала я їй.
   Отак, парами: я з дівчинкою, а Володя з полісменкою, ми увійшли до відділення.
   - Доброго дня! - Зазирнула я у віконце до чергового. - Ми дівчинку знайшли, де писати заяву?
   - Он туди, по коридору, другі двері направо! - Показав черговий, підвівшись і подивившись на нас. - А ви куди? - Звернувся він до полісменки.
   - А це свідок! - Не давши тій відкрити рота, сказала я.
   На дверях було написано "дільничий".
   - Доброго дня, ми дівчинку знайшли! - Прямо з порогу почала я і, не чекаючи запрошення, сіла до столу, посадивши дівчинку на коліна.
   Володя з полісменкою сіли на стільці біля дверей.
   - Де знайшли? За яких обставин? Як її звати? - Почав розпитувати дільничий.
   - Ой, давайте не втрачати даремно часу! Поки я розповім, потім напишу!... Давайте, я відразу буду писати.
   Дільничий підсунув до мене папір і ручку.
   - Як писати? - Запитала я. - Якась форма повинна бути?
   - Пишіть у довільній формі. - Відповів той.
   І я стала писати. Описала і то, як ми знайшли дівчинку, і то, як на нашу появу відреагували її родичі, і неадекватну поведінка лікаря, і рішення їхати до відділення...
   - Як підписувати? - Запитала я.
   - Напишіть повністю прізвище, ім'я, по батькові себе і чоловіка. -Переглядаючи мою писанину, говорив той. - Адресу і контактний телефон...
   Я написала те, що треба і звернулася до полісменки:
   - Тепер ви, як свідок.
   Та знехотя піднялася і підійшла до столу.
   - Напишіть звання, відділення поліції, в якому служите, ПІБ і телефон. - Повторив для неї дільничий.
   Полісменка написала: "Лейтенант поліції, відділення Київського району, Русанова Стелла Іванівна" і знову сіла на стілець.
   - Дайте мені ще один лист. - Попросила я. - Я відразу ж напишу заяву в органи опіки. Якщо дитині не приділяється увага, то треба її влаштувати кудись. - Схилившись над дільничним, я прошепотіла: "Пробийте цю полісменку, щось вона викликає у мене недовіру".
   - Ви тут пишіть, а я на хвилинку вийду. - Піднімаючись, сказав дільничий і вийшов за двері.
   Поки я описувала поведінку батьків при абсолютно безпритульній дівчинці і просила перевірити, чи все благополучно в їх сім'ї, дільничий повернувся. Взявши мою друге заяву, він попросив полісменку завірити її теж своїм підписом. Та підійшла і знову почала виводити: "Лейтенант полі..."
   - Але ж Русанову Стеллу Іванівну звільнили з органів три місяці тому. -Раптом повідомив дільничий.
   Та зупинилася і випросталася.
   - І не просто так, а за дрібне шахрайство! - Додав дільничий.
   Полісменка кинулася до дверей, але за нею вже стояв сержант, який затримав шахрайку і кудись повів.
   - Ну, тепер зрозуміло, чому вона так поводилася! - Полегшено зітхнула я. - І чому вона так наполегливо радила заїхати в своє відділення - там у неї, напевно, прибічники є. Ось чому батьки не поїхали слідом за нами. Виходить, що з дитиною орудує ціла банда.
   - Можливо, ми все перевіримо.
   - А ми ще підемо в Прокуратуру, напишемо заяву ще й там, щоб справа була на контролі. - Я почала підніматися. - Ось вам дівчинка, наші контакти у вас є... О, ми ще й відео знімали, і на реєстраторі все записано...
   І ми пішли в Прокуратуру.
   Вийшовши ввечері в інтернет і описавши події, які відбулися з нами, ми попросили всіх, хто потрапляв у подібні ситуації відгукнутися і звернутися до Центрального відділення поліції. Виявилося, що всього за місяць на цю аферу попалися більше п'ятнадцяти машин. Вони так само з'їжджали з основної дороги на грунтову, підвозили полісменку і... Деякі навіть злегка збивали дівчинку, бо їхали швидше, ніж ми. Нічого страшного - невеликі садна і синці. Матуся впадала в істерику, полісменка підтверджувала подію, лікар просив купити дорогі ліки або хоча б дати на них грошей. Люди з радістю розплачувалися і їхали. Про бідну дитину ніхто й не думав. І як у таких відморозків виростала така товариська, весела і чудова дівчинка?! За допомогою цієї афери, група заробила вже близько 750-ти тисяч гривень. І це тільки в нашому місті! Прокуратура почала перевіряти схожі випадки в інших містах.
   Органи опіки забрали дівчинку в дитячий будинок і зараз підшукують для неї сім'ю. Думаю, сім'я знайдеться швидко, тому що дівчинка дуже хороша і гарненька. Багато людей, які дізналися про дівчинку, через інтернет надсилають їй подарунки.
   Батьків позбавили батьківських прав і посадили на сім років. Полісменка, лікар та їх друзі теж сидять, у всіх різні терміни.
   А ми, виступивши на суді і показавши ще й всі зняті на відео матеріали, виклали їх і в інтернет. Час від часу знайомі просять нас розповісти про аферу з дитиною. Розповідати мені набридло, тому і вирішила написати.
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"