Гайдученко Галина Викторовна: другие произведения.

Останнє розслідування

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Мартіну Мейсону, слідчому поліції з недалекого майбутнього, залишилося близько тижня до пенсії. Та раптом сталося гучне вбивство, розслідувати яке доручили саме йому...

  
  ОСТАННЄ РОЗСЛІДУВАННЯ
  ОПОВІДАННЯ
  (26 вересня 2017 року)
  
  * 1 *
   День сьогодні видався по-осінньому ясним. Сонце світило, наче в останній раз, розфарбовуючи пожовкле листя яскравими мазками. У таку погоду не в конторі сидіти треба, а гуляти десь у парку. Моє добове чергування тільки-но перевалило за екватор - ніч пройшла спокійно, якщо не брати до уваги двох п'яниць, які влаштували бійку у супермаркеті. А яким буде день, мені було не відомо.
   "Ще один тиждень і я піду на пенсію. Добре б піти красиво, розкривши якийсь гучний злочин. Тоді перед пенсією і премію хорошу дадуть, та й нагородити можуть..." Я переклав з місця на місце кілька тек, включив комп'ютер, переглянув зведення. Ну-до-ти-ща... І це тільки початок ранку. Попереду довгий день... Може, сходити за пончиками та кавою?
   - Мартін Мейсон! Терміново зайдіть до шефа! - Пролунало з динаміка над дверима кабінету.
   "Ну от, хоч якесь розмаїття." - Насилу випхнувши живіт з-за столу, я поплентався до начальства.
   - Привіт, Мартін! - Підняв голову мені назустріч Стів. - А чи не хочеш ти прогулятися по Центральному парку? Погодка - чудо, повітря - як еліксир...
   - І?
   - І заодно розберешся із вбивством. Там убили Редріка Гріна.
   Отакої! Редрік Грін був найбагатшою людиною в нашому місті, йому належало майже все не тільки у нас в Шелберні, але і в інших місцях. Чи не жарт - він входив до п'ятірки найбагатших людей континенту! І ось на тобі!...
   - О"кей! Розберуся. - Я повернувся було до виходу, але Стів зупинив мене:
   - Вибач, Мартін, я розумію, що ти звик працювати сам, але тут... Я ніяк не міг відмовити... Коротше, тобі на хвіст падає стажист.
   - Стів, я ж не нянька!
   - Я зробив все, що міг! Ніяк не вдалося. Прикинь, це племінник самого Брукса - Беннет Літл. Він чекає на тебе у черговій. Удачі, Мартін! - І Стів опустив голову до комп'ютера, вдаючи, що жахливо зайнятий.
   По дорозі до свого флаєра, я зазирнув до чергової. Там сиділо четверо молодих полісменів і від знічев"я травили анекдоти.
   - Хто тут Беннет Літл? - Обвів я поглядом регочучих пацанів.
   - Я! - Підскочив рудий, довготелесий хлопець, схожий на підлітка.
   - За мною! - І я пішов по коридору до стоянки.
   Злетівши над майданчиком, я назвав флаєру координати, і ми полетіли до парку.
   Приземлившись біля огорожі, я насилу вибрався і, не оглядаючись на стажиста, пішов до місця події. Назустріч мені вже поспішав дільничний полісмен, який першим прибув на місце злочину.
   - Ну, доповідай. - Зупинившись, приготувався я слухати, попутно розглядаючи розпростертий на землі труп.
   - О сьомій, як завжди, Редрік Грін вийшов у парк на пробіжку. На цей час у парку перебувало близько двадцяти осіб - собачатники, бігуни, люди, які просто прогулювалися. О сьомій двадцять три Редрік раптом впав. Підбіглі люди, перевернувши його на спину, виявили у його грудях дірку, з якої лилася кров, і викликали мене.
   - З якого смартфона надійшов виклик?
   - Зі смарта Редріка. Мабуть, хтось із свідків, намагаючись з'ясувати ім'я потерпілого, дістав його з кишені і подзвонив.
   - Де смарт?
   - Зараз подивлюся...
   Але ні на трупі, ні в його кишенях, ні десь поблизу смарта знайти не вдалося.
   - Терміново заблокуй і простеж по мережі... О котрій годині у вас включаються сміттєзпалювачи?
   - Рівно о восьмій. Залишилося чотири хвилини.
   - Про всяк випадок вимкніть усі сміттєзпалювачи в радіусі півтора кілометра і обстежте їх.
   Дільничний одразу ж почав віддавати розпорядження по смартфону, а я повернувся до стажиста. Той неприкаяно переминався за моєю спиною. Найнудніше в роботі слідчого - опитування свідків. Зрозуміло, жодної людини в оточеному парку вже не було, але зафіксовані голограми світилися по всьому парку. Вирішив почати з чотирьох, які схилилися над трупом. Смарт, зв'язаний з поліцейським комп'ютером, по відеопортретам упізнав їх як Лею Фокс, двадцятирічну студентку коледжу, Ріка Норфолка, тридцатип"ятирічного комівояжера, Джона Сміта, сімдесятирічного пенсіонера, і Джона Шарка, сорокадворічного комп'ютерного наладчика.
   - Ей, Беннет! - Стажер підскочив до мене і витягнувся у струнку. - Діставай смарт і пробий, де зараз знаходяться ці четверо.
   Тут підійшов участоковий і повідомив, що смарт Редріка заблоковано, всі сміттєзпалювачи в окрузі знеструмлені, а команда полісменів приступила до вивчення їх вмісту. З тих пір, як винайшли електричні сміттєзпалювальні контейнери, що спалюють все сміття на тонкий шар сажі, проблема зі сміттям на Землі зникла. Ніяких тобі звалищ, ніякого сміття. Правда, заводи з переробки вторсировини залишилися, але матеріал для них здається в спеціальних пунктах прийому за гроші. Хочеш - здаєш, не хочеш - кидаєш в сміттєзпалювач. Сажа з них вивозиться раз на тиждень на поля - і все чисто, і всі задоволені. Крім поліцейських. Відшукувати якісь докази без копирсання у смітниках і звалищах виявилося набагато важче.
   Отже, свідки. Я почав з периферії, поступово по спіралі наближаючись до трупа. Підходячи до нової голограми, я активував її дотиком поліцейського значка і переглядав те, що бачив кожен свідок. Деякі голограми не представляли ніякого інтересу: люди були дуже далеко і нічого не бачили.
   - Знищити? - Запитав Беннет, переглянувши порожнього свідка.
   - Я тобі знищу! Будь-яка дрібниця може колись статися у нагоді. Що там по тих чотирьох?
   - Лея Фокс зараз знаходиться в коледжі на лекціях. Рік Норфолк сидить в конторі на Бруклін-стріт, Джон Сміт - у ветеринарній клініці на Гаррі-авеню зі своїм доберманом, а от Джон Шарк ще позавчора виїхав до Лінтона і перебувати сьогодні вранці тут просто ніяк не міг.
   - Цікаво... Зроби запит у Лінтон, нехай простежать за його пересуваннями і надішлють нам.
   Підійшов дільничний коп:
   - Виявлено смарт Редріка зі слідами крові. Аналіз показав кров самого Редріка. Інших слідів на смарті немає - ні відбитків пальців, ні біоміток. На поліцейський запит з банку повідомили, що рівно о сьомій тридцять п'ять зі смарта у найближчому банкоматі була знята розрахункова картка.
   - На яку суму?
   - Я не уточнював.
   - То уточніть! І зніміть-но біомітки з трупа - тих самих чотирьох свідків.
   Подальший перегляд показань свідків-голограм змалював таку картину: по газонах зі своїми шавками бродили і бігали шестеро собачатників, які майже нічого не бачили, крім своїх собак. Тільки Джон Сміт з доберманом чинно дефілював центральною алеєю, якою йому назустріч біг Редрік. З іншого боку алеї назустріч Редріку біг Джон Шарк. З бічної алеї сюди ж звертали Лея Фокс і Рік Норфолк, які фліртували один з одним і не дуже й роздивлялися по сторонах.
   Коли Джон Шарк, після зближення з Редріком, пробіг далі метрів з п'ять, Редрік впав. Першим це помітив пенсіонер з доберманом і почав кричати. На крики озирнулися Лея з Ріком і кинулися до постраждалого. Джон Шарк теж зупинився і підбіг до потерпілого. Поки інші дивилися на рану, Джон Шарк викликав по смарту Редріка копів. Через кілька хвилин до перших свідків приєдналося ще кілька людей, що знаходилися поблизу, але впритул до трупа більше ніхто не підходив.
   - Я щодо біотміток на трупі. - Знову підійшов коп. - Виявлено біомітки лише трьох осяб.
   - Чиїх немає?
   - Джона Шарка.
   - Отже, або він був у рукавичках, або, якщо він не залишав Лінтона, хтось скористався його зовнішністю... Давайте-но пропустимо всіх свідків через комп, шукаємо Джона Шарка.
   Перегляд усіх голограм показав, що спочатку Шарк сидів на лавці в бічній алеї і просто дивився на всі боки. О сьомій сімнадцять він встав, не поспішаючи вибіг на центральну алею і побіг назустріч Редріку. О сьомій двадцять три він обернувся на вигуки свідків і теж підбіг до трупа. Викликавши по смарту копів, Шарк встав і відійшов у бік. Всі ближні свідки більше на нього уваги не звертали, проте далекі голограми показали, як Шарк виходив з парку в його північній частині. Саме там, у найближчому банкоматі за допомогою смарта Редріка і його кривавої біометки й було знято розрахункову картку. На індикаторі банкомату виявили залишки крові Редріка і ніяких слідів Джона Шарка. Смарт знайшли у найближчому від банкомата сміттєзпалювачі.
   "От не люблю я ці нинішні банкомати" - по старечому защеміло у мене в голові. - "Під'єднав смартфон, залишив на індикаторі біомітку (просто доторкнувся пальцем, чи навіть плюнув, а в даному випадку - капнув кров убитого) і отримуй розрахункову картку..."
   - Ви просили уточнити суму. - Торкнув мене за плече коп.
   - Ну?
   - Знято все, що було на рахунку у міському банку - триста дев'яносто сім мільйонів, вісімсот шістдесят дві тисячі, дев'ятсот сорок доларів.
   - Фьюіть! - Присвиснув довготелесий Беннет.
   - Ти не свисти! Ти краще зніми біомітки з лави, на якій Шарк сидів до пробіжки! - Вирішив я зайняти його справою.
   - Відстежити картку ніяк не можна? Може, навчилися вже вишукувати якісь шпаринки? - Поцікавився я у копа, коли Літл відійшов подалі.
   - Ніяк. З тих пір, як вийшов закон про банківську таємницю, розрахункові картки не нумеруються і не відслідковуються.
   - Ех, шкода пройшли ті часи, коли ходили паперові купюри! За номерами купюр можна було б відстежити вбивцю... - Зітхнув я, пригадавши часи своєї молодості.
   Тут знову підійшов стажист і повідомив, що біомітка (сліди поту з одягу Шарка) на лавці є, але належить вона не Шарку, а Сему Грею - грабіжникові-рецидивісту, який кілька разів сидів, але... помер вже чотири роки тому.
   Копи, які обстежили всі сміттєзпалювачи в окрузі, ні знаряддя вбивства, ні ще чогось цікавого не виявили. Більше мені тут було робити нічого. Я віддав наказ вивозити труп, перемотав всі голограми на свій смарт і дозволив пустити струм на сміттєзпалювачи. Все, тепер у контору...
  
  * 2 *
   У першу чергу ми перевірили Джона Шарка. У поліцейських файлах про нього нічого не було. Біомітка абсолютно не збігалася з біометкою Сема Грея. Можливо, хтось просто скористався його зовнішністю. При нинішніх технологіях це запросто: чи то голограма, чи то пластична операція, чи то маска... Та й банальний грим теж підійшов би.
   - Гей, Беннет! - Повернувся я до стажиста. - Уточни: коли, куди і на чому виїхав з Шелберна Джон Шарк.
   - Хвилиночку. - Літл схилився над смартом і забігав по екрану пальцями.
   Переглянувши справу Сема Грея, я звернув увагу, що смерть його настала в результаті вибуху флаєра десь у південно-східному передмісті Шелберна. Температура вибуху була настільки високою, що попіл від трупа не міг стати в нагоді для аналізу біомітки, тільки зовсім випадково відкотився трохи в сторону обгорілий мізинець ноги і дав можливість встановити, що згоріла людина - Сем Грей.
   "Але ж він міг спалити і когось іншого, підкинувши для біомітки свій палець" - подумав я. - "Цікаво, під чиїм ім'ям, у такому випадку, він тепер ховається?"
   - Як розслідування? - Просунув голову у двері мого кабінету Стів.
   - Працюємо. - Буркнув я і кивнув на стажиста.
   - Джон Шарк вилетів з Шелберна в Лінтон на флаеробусі компанії "Флай" позавчора ввечері о двадцятій п'ятнадцять. О двадцять третій тридцять п'ять флаеробус приземлився на майданчику в Лінтоні. - Повідомив старанний стажист.
   - Ну-ну, я на вас сподіваюся. Справа-то гучна, на мене вже насідають...
   - Відзвітуй за фактом. Підозрюваних поки не називай, побільше впевненості і посилань на таємницю слідства. Та не мені тебе вчити! Ти на цьому собаку з'їв! - Відповів я.
   - Що є, то є. - Розплився в усмішці Стів. - А ти в кафешку йдеш, чи худнути зібрався?
   - А котра вже?
   - Та майже дванадцята.
   - Ні, такій великій людині, як я, без перекусу ніяк не можна. - Я почав виповзати з-за свого столу. - Гей, стажист, ти з нами, чи як?
   - Я з вами! - Зрадів стажист і миттєво підхопився зі свого стільця.
   Еге ж, колись і я був молодим, високим, струнким і красивим. А тепер, проходячи повз дзеркало, помічаю в ньому сивого, роздутого і пузатого джентльмена з пом'ятою пикою. Хоча, моя дружина каже, що бачить мене таким же, як і раніше...
   По дорозі з кафе ми отримали результати медекспертів. Серце Редріка проштрикнули якоюсь гострою трубкою. Дивний інструмент для вбивства...
   О пів на другу дня прийшов звіт з Лінтона. Всі пасажири, і Джон Шарк в тому числі, вийшли з флаеробуса о двадцять третій годині тридцять сім хвилин, зареєструвалися і роз'їхалися хто куди. О двадцять четвертій години п'ять хвилин Джон Шарк оселився в готелі "Індіана", в номері двісті сімнадцять і проспав там до ранку. Поснідавши в ресторані при готелі, він попрямував до місця відрядження. З десятої до вісімнадцятої він перебував у конторі, пару разів виходив до найближчого кафе - першого разу на п'ятнадцять хвилин, другого - на сімнадцять. О вісімнадцятій нуль п'ять всі співробітники почали залишати контору. Шарк вийшов о вісімнадцятій нуль вісім і відправився у готель. О вісімнадцятій сорок він повечеряв у готельному ресторані і вийшов у місто. Майже одразу ж попрямував до смарт-клубу, де замовив порно-голограму в приватному кабінеті. Порно-сеанс додається. О двадцятій тридцять Шарк вийшов з клубу і бродив по місту близько години. О двадцять першій тридцять сім він повернувся до готелю і замкнувся в своєму номері. З номера він не виходив до ранку. Вранці о дев'ятій тридцять він вийшов з номера, наспіх перекусив по дорозі, і о дев'ятій п'ятдесят вісім вбіг у двері контори. В даний час там і знаходиться. "Отож... Людина знаходиться в іншому місті, працює в конторі, розважається порнухою, спить у своєму номері зовсім одна і знову йде на службу... Цілком нормальна людина. Ніяких метань, виїздів з міста...Яке вже тут вбивство?"
   - Гей, Беннет!
   - Так, шеф! - Стажер підскочив на стільці і витягнувся в струнку. Нічого, йому корисно.
   - А перевір-но по компу біометку Джона Шарка. Але не просто так, а грунтовно - і через морги, і через пологові будинки, і через лікарні, і... де тільки можна - найширший спектр. Чи не буде де збігів з кимось...
   - Слухаю! - І пальці Беннета швидко забігали по екрану смарта.
   А я вирішив переглянути порно-голограму. Переглянув в прискореному режимі (пишна блондинка щосили демонструвала всю свою красу: лягала, сідала, висіла на турніку і ковзала по жердині, вигиналася, нахилялася, наближалася і віддалялася, зображуючи неземну пристрасть і жадання), але нічого підозрілого не помітив. Тоді я вирішив переглянути сеанс у більш сповільненому режимі. І тут мені пощастило. Майже на середині сеансу, трохи ближче до початку, голограма раптом застигла. Зупинка тривала сім хвилин. За цей час цілком можна було з кимсь зв'язатися по смарту.
   Я одразу ж зателефонував у Лінтон і запросив усі свідчення зі смарта, яким вчора користувався Шарк у смарт-клубі.
   - Ну, як там у тебе? - Повернувся я до Літла. - Є щось?
   - Я ще не все переглянув, але, здається, вже щось є. - Пробурмотів, не відриваючись від екрану, стажист. - Зараз покажу... - Він підійшов до мого столу і показав свій екран. - От, бачите, шеф, біомітка Джона Шарка на сто відсотків збігається з біоміткою Руді Штейна, чотиримісячного немовляти, який проживає в нашому місті по Орієнт-стріт, двадцять сім.
   - А де живе Шарк?
   - Хвилиночку... Теж на Орієнт-стріт, двадцять сім, тільки в іншій квартирі. Шарк живе на третьому поверсі в квартирі номер вісім, а Руді Штейн - у тому ж під'їзді, на сьомому поверсі в двадцять першій квартирі.
   - Ніяких родинних відносин?
   - Немає. Мати і батько Руді Штейна офіційно зареєстровані, біологічне батьківство і материнство встановлено по ДНК-тесту і теж зареєстровано.
   Тут прийшов відео-смарт з Лінтона і я заглибився у його перегляд. Виявляється, за тиждень смартом користувалося більше п'ятдесяти чоловік. Смаки у всіх були різні: і блондинки, і брюнетки, і руді, і лисі, і грудасті, і худі, і парами, і цілими табунами... Насилу вдалося відшукати в цьому хаосі знайоме зображення блондинки. Зафіксувавши потрібний сеанс, я знову приступив до його перегляду. От блондинка повисла на жердині з широко розведеними в шпагаті ногами і раптом застигла... У цей час зі смартфона був набраний запит по Інтеру приватникам, які бажають зробити нелегальний переліт в Шелберн на п'яту ранку зі зворотнім вилітом на сім сорок. На запит відгукнувся Дік Парсек, запросивши тисячу доларів. Давши добро і домовившись про місце зустрічі, Шарк знову запустив порно-голограму.
   "Ось воно! Починає прояснюватися!" - Зрадів я і одразу ж зв'язався з Діком Парсеком.
   - Хай! - Відповів на мій дзвінок рум'яний блондин з якимось радісним виразом обличчя, не припиняючи жувати величезний гамбургер. - Кому я потрібен?
   - Поліції Шелберна. - Відповів я, намагаючись втиснути в екран своє неосяжне обличчя.
   - Ов-ва!... Я готовий сплатити податок! Тільки не треба...
   - Мені до лампочки ваші побічні заробітки! - Поспішив я його заспокоїти. - Просто мене цікавить ваш сьогоднішній пасажир.
   - І ви не повідомите в податкову?
   - Якщо ви будете зі мною повністю відверті, то не повідомлю.
   - Та я як на духу! - Парсек з полегшенням витер губи рукою і сів трохи вільніше. - Ставте свої питання.
   - Як ви вийшли на свого ранкового клієнта?
   - Він зробив загальний запит по Інтеру, а я просто першим відгукнувся. Запросив тисячу і він погодився. Домовилися вилетіти від майданчика перед готелем "Індіана" о п'ятій ранку. Я чекав біля центрального входу, але він підійшов звідкись збоку.
   - А далі?
   - Далі полетіли. Він говорив, що підозрює свою дружину у зраді. А тут саме відрядження. - Парсек відкусив великий шматок від гамбургера і став ретельно його пережовувати. - Ну, він вирішив нагрянути несподівано, щоб самому переконатися... - Це він говорив, продовжуючи жувати.
   - А що збирався зробити, якщо застукає? - Втрутився у розмову стажист.
   - Сказав, що у нього буде об'єктивна причина розлучитися. Просто збере шмотки і поїде.
   - І куди ви прилетіли у Шелберні?
   - Та от просто на Центральну площу і сіли, з краю, правда. Я швидко летів, приземлилися о шостій тридцять вісім.
   - У пасажира було щось у руках?
   - Нічого. Тільки барсетка з документами та смартом. Він одразу ж перекинув на мій смарт п'ятсот доларів і вийшов.
   - І куди він пішов, в який бік?
   - Я вашого міста не знаю, тільки по ДжіПіЕс орієнтуюся... Ну, здається, пішов на південь.
   - Це в сторону парку. - Знову втрутився Беннет.
   - Скільки часу ви його чекали? - Продовжив я розпитувати.
   - Він прибіг о сьомій сорок шість, я саме подивився на годинник.
   - Не прийшов, а прибіг?
   - Так, я ще запитав: "Від кого тікаємо?", а він відповів: "Та, не хочу більше її бачити! Полетіли швидше!" І ми полетіли.
   - Відразу в Лінтон?
   - Ні, спочатку опустилися за містом біля заправки. Я підзарядив флаєр, а пасажир сходив за кавою. - Парсек знову відкусив від гамбургера.
   - Скільки це зайняло часу?
   - Та не більше п'яти хвилин! Ви ж знаєте: тицьнув штепсель у розетку, побіг рядок, коли добіг - вийняв. І все! Тут і пасажир підійшов. Сіли і полетіли.
   - А далі?
   - Летимо, п'ємо каву. Він весь такий знервований... Я питаю: "Що, навіть дрібничок не прихопив?", а він: "Та ну їх! Нічого з того вдома не візьму!.. Курва! .. Знюхалася з двірником-нелегалом... " - і далі вже мовчав.
   - Так і летіли мовчки і без зупинок до самого Лінтона?
   - Ні, довелося приземлитися у лісі. Мені відлити закортіло. Приземлився на путівці - і відразу до дерев.
   - Направо чи наліво?
   - Направо.
   - А пасажир?
   - Пасажир за мною, але не поруч, а трохи збоку. Стоїмо, відливаємо. Я вже закінчив, а йому закортіло ще й за великим. Я його хвилини три у флаєрі чекав. Потім вже до самого Лінтона летіли дуже швидко. Приземлився трохи збоку від "Індіани" о дев'ятій нуль п'ять, отримав залишок і навіть більше - і додому. Усе.
   - Камера пасажира зареєструвала?
   - Взагалі-то я записи завжди знищую, але цей ще не встиг. Зараз скину...
   На нашому екрані з'явилося зображення Джона Шарка.
   - А де саме у лісі приземлилися?
   - Та я вам джіпіеску зараз скину! - Не перестаючи жувати запропонував Парсек і забігав пальцями по екрану. - Все, скинув! Більше я вам не потрібен?
   - Ні, дякую. Але якщо щось ще знадобиться, ми зв'яжемося.
   - О'кей! - І Дік Парсек відключився.
   - Гей, стажист! - Встав я з-за столу. - Візьми пару копів і за мною у флаєр! Хутко! - І я пішов до майданчика.
   Поки я дійшов і втискувався на своє місце, Беннет разом з двома хлопцями вже підбігали до флаєра. Швидко завантажившись, ми злетіли і по джіпіесці Парсека попрямували до місця зупинки у лісі. Приземлилися з точністю до десяти сантиметрів.
   - Йдемо направо, оглядаємо дерева, шукаємо біомітки! - Розпорядився я і сам пішов від дерева до дерева, підсвічуючи їх аналізатором.
   Першим біомітку знайшов прищавий хлопець в завеликій на нього уніформі. Це була біомітка Діка Парсека.
   - Візьми матеріал на аналіз. - Наказав я, подаючи пробірку з поліцейського набору, прихопленого мною з флаєра.
   Другу біомітку трохи збоку знайшов стажист. Це виявилася біомітка не нашого підозрюваного Джона Шарка, а померлого рецидивіста Сема Грея. Цей матеріал теж взяли на аналіз.
   - Тепер тут поблизу шукайте!
   - Що шукати?
   - Не знаю. Може, купу, а може знаряддя вбивства... Щось повинно бути!
   Шукали недовго. Купи, слава богу, не знайшли, а от присипану листям і гілками ямку помітили. В ямці виявився пакет з рукавичками, вимазаними в крові, і металева трубка з гострими краями на одній стороні і гумовою грушею-піпеткою на іншому.
   "А от і знаряддя вбивства! Через трубку з піпеткою Шарк взяв кров для біомітки." - Зрадів я.
   - Все, летимо в контору! - І ми полетіли назад.
  
  * 3 *
  
   В контору ми повернулися без п'ятнадцяти хвилин на п'яту вечора. Я подзвонив дружині, повідомив, що зі зміни додому не повернуся, а залишуся на наступну у зв'язку з великим розслідуванням. Дружина була вже в курсі - всі екрани кожну годину показували те, що накопали журналісти по вбивству Редріка. Мене їх домисли цікавили мало. Відправивши ордер на арешт Джона Шарка і доставку його в Шелберн, я взявся за аналітику.
   Аналіз біоміток з мокрої землі під деревами показав, що в сечі і Парсека, і Шарка була сечогінна речовина. Мабуть, Шарк підсипав її до кави, щоб спровокувати зупинку у лісі. На вимазаних у крові Редріка рукавичках виявилися біомітки Сема Грея. Отже, Сем Грей не загинув, а тільки зімітував свою смерть. Зачаївшись десь на чотири роки, він змінив свою зовнішність, назвався Джоном Шарком, підшукав собі матеріал для біоміток у найближчих сусідів, ввів це все у комп'ютери (всім відомо, що Грей був видатним хакером) і став готувати пограбування з вбивством. "І все б йому вдалося, якби я не встиг відключити сміттєзпалювачи і не був настільки прискіпливим при перегляді голограм свідків. Ну, послухай я Беннета Літла, знищ "порожні" голограми, і ми б не дізналися, що Шарк сидів на лавці, залишивши там біомітку Грея, не знали б, куди він подався. Смарт Редріка був би знищений і ніяких підозр до Шарка могло не виникнути. А перегляд порно-голограми?! Ай, який я молодець! Не переглянь я її в уповільненому темпі, не помітив би паузи, завдяки якій вийшов на Парсека. От що значить - старий, досвідчений слідак! В останній тиждень служби протягом одного дня розкрутити таку гучну справу!..."
   Джона Шарка - чи то Сема Грея привезли о сьомій годині вечора. До цього часу я підготував всі документи звинувачення і всі докази. Зганявши до сімейства Штейнів, Беннет дізнався, що ті викидають памперси свого чотиримісячного сина Руді кожного дня в один і той же час, а саме - о сьомій тридцять ранку, за півгодини до сміттєзпалювання. Цього часу цілком достатньо, щоб вилучити їх звідти і виділити біоматеріал для міток. Кілька використаних памперсів вони віддали стажисту в якості доказів.
   Коли Джону Шарку, чи то Сему Грею, пред'явили все, що ми розслідували за день, відпиратися йому було вже марно. У його барсетці була знайдена і розрахункова картка. Баланс показав на ній триста дев'яносто сім мільйонів вісімсот шістдесят тисяч доларів. Дві тисячі дев'ятсот сорок доларів Шарк-Грей встиг вже витратити і пішов за грати без нічого.
   О пів на одинадцяту я, нарешті, дістався до свого ліжка. Дружина вже спала, але прокинулася і зустріла мене, як переможця:
   - Ти вже розкрив цю справу?
   - Так, люба.
   - Я в тобі не сумнівалася! Тому приготувала ось це. - І вона підняла серветку з тумбочки біля ліжка.
   На таці стояла пляшка мого улюбленого бренді, кілька канапе з чорною ікрою, мої улюблені зацукровані лимонні дольки, маленьке срібне відерце з уже трохи підтанувшими кубиками льоду і два келихи. Я хлюпнув бренді у келихи, кинув по парі кубиків льоду і ми відсвяткували мою перемогу. Спав я після півтори добової зміни як убитий...
   До середини наступного дня всі екрани повідомляли, що відомий слідчий Шелдона Мартін Мейсон всього за один день розкрив вбивство мільйонера Редріка Гріна і повернув родині вбитого награбовані мільйони. Показували і мене, і мого шефа Стіва, і, зрозуміло, самого вбивцю. Пару разів у кадрі промайнула і фізіономія стажиста Літла.
   А через тиждень мене урочисто відправляли на пенсію. У присутності всіх копів міста мер вручив мені урядову нагороду - орден "За заслуги перед Вітчизною", додавши від себе, що ця нагорода має на увазі ще й добавку до пенсії у розмірі трьох тисяч доларів щомісяця.
   Мій шеф Стів від імені Міністерства вручив мені премію - розрахункову картку на суму десять тисяч доларів і круїзну путівку по Європі на двох.
   Лідер профспілкового комітету видав вихідну допомогу за сорок п'ять років служби в поліції - сорок п'ять тисяч доларів.
   Співробітники нашої контори накрили поляну в найближчому до відділення ресторані і всі вільні від служби копи і слідаки гули там до вечора...
   Перші місяці мого пенсійного періоду були під зав'язку зайняті побутовими клопотами. Ми з дружиною підшукали і купили невеликий двоповерховий особнячок у горах з посадочним майданчиком для флаєра на даху, весь повитий виноградом і з видом на озеро Салліван. Всю зиму ми обживали наше нове гніздечко, а навесні вирушили до Європи. Повна свобода, близька людина поруч, нові враження - що ще потрібно пенсіонеру?
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"