Гайдученко Галина Викторовна: другие произведения.

Щорічник

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Щорічник - це щорічна зустріч з померлими друзями...

   Щорічник - це щорічна зустріч з померлими друзями...
  
  ЩОРІЧНИК
  ОПОВІДАННЯ
  (9 червня 2017 року)
  
   Вже багато років, сказавши одного разу: "У мене немає сестри!", Володя не спілкувався з Валею. Як ми його не вмовляли, як не просили пробачити її і помиритися, - він уперто стояв на своєму. Та ось тиждень тому, ні з того, ні з сього, він раптом повідомив:
   - Збирайтеся, у п'ятницю ми поїдемо в Сокілець!
   На його батьківщину ми поїхали на машині - Володя за кермом, я, моя мама і наш уже дорослий син Сергій - пасажирами. Виїхали, коли тільки-но почало світати, і тому під'їхали до рідної домівки мого чоловіка за п"ятнадцять хвилин до десятої години.
   Стояв ясний осінній ранок, Валя в цей час перебувала на городі, але почувши гавкіт собаки, вийшла до воріт.
   - Хто це там пріїхав? - Вона розглядала нас, не впізнаючи. Ще б пак - ми не бачилися більше двадцяти років!
   - Пріймаєш гостей чи їхати назад? - Запитав, підходячи ближче, Володя.
   - О Боже! Володя!!! - Валька розплакалася і кинулася на шию братові. - Заходьте, заїжджайте... зараз поснідаємо, я щось приготую!..
   - У нас все з собою! - Сказала я, дістаючи з сумки-холодильника приготовані відбивні.
   - Тільки картоплі немного посмажити треба. - Додав Володя.
   Сергій з Володею почали розпаковувати машину, я з Валею пішли смажити картоплю і розігрівати відбивні, мама взялась нарізати салат. За півгодини ми вже сиділи за столом.
   Валька сильно змінилася - за цей час вона встигла перетворитися на сільську бабусю без віку. Та й ми не помолодшали...
   - І чого ж це ти надумав приїхати? - Нарешті запитала Валя.
   - Та так, час прийшов... - Якось трохи сумно відповів Володя.
   Після сніданку вирішили сходити на могилу до Володіних батьків. Повиривали там трохи трави, поставили нові квіти, пов'язали рушники на хрести...
   На зворотному шляху зустріли двох колишніх Володіних однокласників - тепер уже пенсіонерів за шістдесят - і Володя запросив їх на вечерю.
   Повернувшись, Володя став оглядати садибу. Ні корів, ні свиней Валя вже не тримала - важко. Проте курей у неї було достатньо. Половину городу вона здала в оренду сусідам, на половині вирощувала те, що було потрібно: картопля, буряк, морква, цибуля, часник, кріп, петрушка. В саду все так же росли яблуні і груші, вздовж паркану розрісся малинник. Перед будинком, як і за життя матері, красувався квітник. Воду з криниці, як і раніше, качав насос, а гараж перетворився на комору...
   Колишні друзі-однокласники прийшли приблизно о сьомій години вечора і всі сіли за великий стіл, накритий просто у дворі під горіхом. За Володіним бажанням, стіл був накритий "по-сiльському": варена картопля зі сметаною і кропом; крупно нарізані помідори, огірки і цибуля, приправлені соняшниковою олією; оселедець, присипаний кільцями маринованої в оцті цибулі; солоні огірки і помідори в одній мисці; в іншій - мочені яблука і квашена капуста. І, звичайно ж, нарізане скибочками сало та самогон!
   Всі з апетитом наминали нехитрі харчі, шумно розмовляли, згадували давно минулі події, ділилися радощами і труднощами теперішнього життя.
   Володя відкинувся на спинку свого стільця, обвів всю компанію поглядом, кивнув, посміхнувся і раптом, закривши очі, впав... Всі схопилися зі своїх місць і кинулися до нього. Володя не дихав, пульс теж не відчувався. Валька заголосила, я стала набирати номер "швидкої допомоги". Сергій спробував робити штучне дихання - але і це було марно. Мій чоловік, з яким ми прожили разом більше сорока років, помер...*
   Приїхала спочатку "швидка допомога", а потім і поліція, оформили якісь папери і зникли. Гості розійшлися, Валька, наколота заспокійливими, спала. Пішли спати і мама з Сергієм. А я залишилася сидіти біля Володі, покладеного на широку лавку біля так і не прибраного столу... Напевно, він відчував близький кінець, тому й вирішив помиритися зі своєю сестрою...
   Я сиділа і під музику, що лунала з залишеного включеним радіоприймача, згадувала різні події нашого спільного життя. В голову, чомусь, приходили тільки світлі і радісні спогади нашої молодості...
   - За київським часом - двадцять третя година. - Повідомило радіо і я подивилася на Володю.
   Володя злегка потягнувся, посміхнувся і сів на лавці, звісивши з неї ноги.
   - Ну-ка, зміни посуд! Зараз гості з'являться! Сьогодні ж - шістнадцяте листопада. - Сказав він мені, як ні в чому не бувало.
   І тут я згадала, що кожен рік, шістнадцятого листопада до нас у гості приходять померлі Володіни друзі. Цю зустріч вони називають Щорічник. По черзі вони з'являються прямо з повітря на початку дванадцятої ночі, сідають за накритий мною стіл - обов'язково "по сільському" - п'ють, їдять, обмінюються спогадами і новими враженнями, радяться, пропонують рішення проблем і так далі. На світанку вони прощаються і тануть...
   Поки я міняла тарілки, виделки і стопки, всі гості зібралися. Сіли за стіл і Володіни батьки.
   - От і добре, що з Валькою встиг помиритися. - Сказав батько.
   Випили за Володін упокій, обговорили майбутні похорони - Володя наполіг, щоб його, як і мого тата, спалили в крематорії, а попіл висипали в річку.
   - Ну і правильно! - Підтримав його Олег, колишній напарник по роботі, якого знайшли кілька років тому повішеним. - А то кладовища вже займають більше площі, ніж міста.
  _______________________________________________________________________
   *Насправді, мій чоловік Володя живий ще й досі.
   - Шкода я раніш до цього не додумався. - Зітхнув Василь, який помер від раку. - Ну, за нас! - І вони знову випили по стопці самогону.
   - А як же тепер я? - Копирсаючись виделкою в салаті, я подивилася на Володю.
   - Все буде добре! - Відповів мій чоловік. - Я буду кожного року приходити шістнадцятого листопада.
   - Якщо не заперечуєте, - Втрутився Олег, - Ми теж будемо приходити.
   - Звичайно, приходьте, як і раніше! - Вигукнула я. - Я завжди буду вас чекати і накривати вам стіл!
   - І щоб обов'язково була картопля з оселедцем! - Додав Володя. - І сало з горілкою!
   - А ми завжди допоможемо вам порадою, якщо знадобиться. - Додав гість, імені якого я не пам'ятаю, і повільно розтанув у повітрі. Наставав світанок і гості почали поступово зникати.
   - А зараз мені як?... - Сльози навернулися мені на очі. - От ти зараз знову ляжеш... - Говорити "помреш" мені не хотілося.
   - Найближчий крематорій - у Києві. - Відповів Володя, відсуваючи тарілку і вкладаючись на лавці. - Ну, па-па, до наступного Щорічника! Записуй усі проблеми, будемо вирішувати... - Він склав на грудях руки і закрив очі. Зітхнув на повні груди, посміхнувся і знову став нерухомим...
   - За київським часом - шоста година. - Повідомило радіо.
   Я прикрила Володю ковдрою, щоб не застудився на осінньому повітрі і пішла в будинок. Ну що ж, будемо бачитися з ним тільки раз на рік, на Щорічник шістнадцятого листопада. Його чекають інші мандри і інше життя, але мене він просто так не кине, він і далі буде допомагати мені своїми порадами... Життя триває...
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"