Гайдученко Галина Викторовна: другие произведения.

Тарган У ГоловІ

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Як позбутися тарганів у голові? У різних людей бувають різні способи. Спробуємо розібратися за допомогою психології...

  
  ТАРГАН У ГОЛОВІ
  ОПОВІДАННЯ
  (9 квітня 2020 року)
   ...Страх, жах, здивування:
   - Чому?!!!...
   І тут я прокинулася. Полежала в ліжку - відчуття подиву, образи, провини нікуди не йде. Зайнялася звичайними справами, поснідала, помила посуд - все те ж прокручується і прокручується у голові.
   Так... Треба проаналізувати, чому мені це наснилося. Отже, перед тим, як лягти у ліжко, я вирішила насипати крупи в годівницю для птахів. Я так роблю кожного вечора, щоб не треба було рано вставати, коли у птахів - горобців, голубів і галок починається сніданок. Насипала кілька ложок у годівницю, закрила вікно сіткою, і тут помітила маленьку сіру мокрицю, яка нахабно залізла на підвіконня мого балкону. Мокриць і всяких повзучих комах я терпіти не можу, тому схопила банку з крупою і спробувала придушити це противне створіння дном банки. Мокриця ухилилася і кинулася до щілини. Я знову спробувала придавити її банкою, але дно у банки було увігнутим і мокриця, перечекавши, коли я підніму банку, знову побігла до тієї самої щілини. Так повторювалося кілька разів. Кожного разу мокриця тікала не будь-куди, а в одному і тому ж напрямку. Мабуть, їй була знайома саме та щілина, а на пошук інших просто не було часу. Кілька відчайдушних ривків, і мокриця зникла у тій самій знайомій для неї щілині.
   Чому мені не вдалося її задавити? Може бути тому, що в якийсь момент я раптом відчула весь жах, пережитий мокрицею у передчутті смерті? Я відчула жахливий страх і відчайдушне бажання, яке затьмарило усі інші почуття - як найшвидше добігти до рідної щілини...
   ...І жаль, що мені не вдалося звбити це противне, жваве створіння. Потім я вимкнула світло, лягла у ліжко і включила телевізор. По телевізору показували якийсь старий чорно-білий фільм. Поступово я почала засинати... Вночі довелося кілька разів вставати, щоб погодувати кота - він веде нічний спосіб життя. А під ранок мені наснився той самий сон...
   ...Всією сім'єю ми поїхали до моря в Одесу. Дія, мабуть, відбувалося давно, тому що моєму онукові, зараз сімнадцятирічному юнакові, було всього десять років. Щоб йому не було нудно, моя мама чомусь купила йому величезного, близько шести сантиметрів, таргана.
   Ну чому?!! Всі ми терпіти не можемо тарганів! Мало того, ми їх страшенно боїмося і ні за що в житті до них не доторкнулися б, хіба що тапком, щоб розчавити. А тут тарган в якості домашнього улюбленця!
   Уві сні ми всі прив'язалися до цього таргана, назвали його Васею, годували, грали з ним, брали на руки і навіть погладжували по крильцях. До тих пір, поки не прийшов час повертатися додому.
   - Таргана брати до Полтави ми не будемо! - Рішуче заявила я. - Ще б не вистачало тарганів привозити додому!
   - То що, ми залишимо його тут? - Запитав онук.
   - Можна було б залишити, але за рік він тут може так розплодитися, що таргани заполонять увесь будинок. Ні, його треба вбити.
   - Але ж він - самець! Як він може розплодитися? У нього ж пари немає!
   - А хто зна, як! На те він і тарган, щоб знайти спосіб плодитися! Живим його залишати не можна!
   - То сама і вбивай, а ми не будемо! - В один голос заявили всі.
   Дружно сівши на дивані і склавши на грудях руки, всі - мама, онук, син, невістка і чоловік витріщилися на мене.
   - То й вб'ю! Подумаєш, тарган! - І я рішуче попрямувала до Васі, який спокійно сидів посеред кімнати на підлозі.
   Підходячи до нього, я зняла тапок, прицілилася і зібралася стукнути по комасі. Він помітив тінь, що наближалася до нього зверху, і кинувся навтьоки. Я за ним. І тут я відчула його думки, його почуття. Вася кидався то в один, то в інший бік, утікаючи від мого тапка, і у ньому все просто кричало:
   - Як же так?! Чому?!! Мене всі любили, годували, пестили, а тепер вбивати?!!!
   Мене через Васю заповнили почуття образи, страху, подиву:
   - Чому?!!!
   Мабуть, саме це здивування і надія на те, що все, що відбувається просто якесь непорозуміння, і не дали Васі можливості забитися в якусь щілину. Він просто тікав то туди, то в іншу сюди, поки я його не розчавила...
   - Ура! Нарешті я покінчила з тарганом! - Подумала я і прокинулася.
   І тут мене затягло тим самим відчайдушним подивом: "Чому?!!!"
   А слідом за цим всепоглинаючим відчуттям безвихідної провини, наче я не таргана розчавила, а вбила беззахисне кошеня, яке мене любило і довіряло мені...
   Зазвичай, коли я промовляю і аналізую сни, вони мене відпускають. Але відчуття від цього сну не зникали. Яке мені діло до вбитого уві сні таргана? Яке мені діло до зовсім незнайомій мокриці, яку я навіть не розчавила? Вже настав вечір, а я все не можу отямитися від подиву, образи і провини... Щось із моєю психікою не в порядку. Отже, займемося самоаналізом.
   Цілий день я прокручую у голові вбивство таргана, що мені наснилося. Цілий день я відчуваю його почуття. Цілий день мене нудить від мого несправедливого вчинку. Цілий день я все більше і більше накручую себе. Треба прокручувати не сон, а події, що передували цьому сну!
   Отже, я вийшла на балкон. Вже майже стемніло, мені довелося включити світло. Насипала крупу в годівницю, закрила вікно сіткою, побачила мокрицю... Звичайно ж, емпатичної зв'язку з мокрицею у мене виникнути не могло. По-перше, тому що у комах немає такого мозку, як у людини, а отже, немає і таких почуттів. Ну, страх, звичайно, відчувають всі. Але... У психології є таке поняття як "хибне читання думок". Насправді, десь у підсвідомості у мене могла промайнути думка: "А що було б, якби мене отак хотіли розчавити?" Думка могла промайнути настільки швидко, що я її взагалі не помітила. А помітила я вже відчуття, що виникли, коли я поставила себе на місце мокриці - жах, відчай, бажання врятуватися. Уві сні моя підсвідомість вирішила дорозвинути цю ситуацію вже за допомогою іншого об'єкта. З усіх істот, що викликають у мене огиду, воно обрало таргана і зробило його домашнім улюбленцем. А потім змусило його вбити. Потім воно спроектувало на таргана почуття і відчуття, які могли б виникнути у мене, якщо б на його місці виявилася я. З психологічної точки зору все зрозуміло. Але відчуття провини не проходить. В голові так само докором звучить здивований крик: "Чому?!!!" і почуття провини. Але ж це було уві сні! А ту зовсім незнайому мені мокрицю, яка була наяву, я так і не вбила!
   Гаразд, повернемося до початку. От я вийшла на балкон, насипала корм, зачинила вікно, побачила мокрицю... Треба подивитися на все з боку. Я подумки вилетіла зі свого тіла і зависла трохи збоку. Я-Свідомість побачила, як Я-Тіло намагається задавити банкою мокрицю. Мені-Тілу явно гидко доторкнутися до комахи, тому мої рухи жахливо незграбні. Банка накриває мокрицю і відсуває її від щілини, але мокриця залишається живою. Кожного разу вона знову кидається до своєї щілини. Ов-ва! Я-Тіло відзначило, що мокриця не бігає по підвіконню будь-куди, а весь час біжить в одному напрямку, і представило, що, можливо, мокриця має такий же розум і свідомість, що й людина. Саме тут я й наділила її людськими почуттями! Саме тут моя підсвідомість й поставила мене на місце мокриці! Саме тут я, ніби, й "прочитала" її думки і почуття! Але до чого тут тарган?! Він так само здивовано дивиться мені в душу зі своїм "Чому?!!!".
   Тепер треба сісти у "глядацький за"л і прокрутити все ще раз. У чорно-білому зображенні. Отже, балкон. У сутінках, що настали, в кутку балкона зависла сіра Я-Свідомість. До вікна підійшло чорно-сіре Я-Тіло, ввімкнуло світло, взяло банку з крупою, відкрило вікно, насипало крупу у годівницю для птахів, помітило мокрицю... На екрані крупним планом показали сіру мокрицю на білому підвіконні. Я-Свідомість смикнулася, помітивши, як Я-Тіло на секунду завмерло, переключившись на помилкові відчуття мокриці. Я-Тіло намагається задавити мокрицю, та тікає. Я-Свідомість повертається в Я-Тіло. Ніякого співчуття до мокриці Я-Свідомість не відчуває, тільки жаль, що її не вдалося вбити.
   Я вийшла на балкон, ввімкнула світло, відкрила вікно, насипала крупу в годівницю. Сьогодні мокриці на підвіконні не було. І не треба. Але тарган...
   А що тарган? Мені його вже зовсім не шкода, тим більше, що він ніколи не існував. До речі, а чи існують взагалі в житті такі таргани? Кажуть, десь водяться величезні таргани і люди навіть влаштовують перегони тарганів ... Але чи можна таргана приручити так, щоб він відгукувався на ім'я, вприбігав до сніданку і грав з людьми? Щоб він любив своїх господарів і довіряв людям? До речі, і вбила я його не наяву, а уві сні ...
   То як там тепер зі острахом смерті, відчаєм і здивуванням? Та плювати мені на неіснуючі почуття неіснуючого таргана! А як моє відчуття провини за вбивство того, хто мені довіряв? А хто мені довіряв? Вигаданий тарган Вася? Та пішов він... з моєї голови!
   От. Тепер можна спокійно лягати спати. І нехай мені насниться щось цікавіше...
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"