Гайдученко Галина Викторовна: другие произведения.

Незабутня вечірка

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Традиційне весілля - це банально і нудно. А як ви сприймете захід із вбивством і захопленням заручників?

  
  НЕЗАБУТНЯ ВЕЧІРКА
  ОПОВІДАННЯ
  (27 липня 2016 року)
  
   - Всім привіт! - Лєнка, як завжди, влетіла, немов вітер, в наш дизайнерський відділ, кинула сумочку на тумбочку біля свого столу, стягнула з шиї шовковий шарф і, розмахуючи ним, стала носитися по кабінету. Я завбачливо почала перекладати свої папки з краю столу подалі від траєкторії Лєнчиного руху, бо місця між нашими чотирма столами було не багато.
   - Привіт, привіт. - Стурбовано пробурмотів Андрій, не відриваючись від свого монітора.
   - Що нового? - За звичкою запитала я, включаючи комп'ютер. З Оленкою кожен день щось відбувалося і кожен раз вона починала свою розповідь з фрази: "Стою я (або сиджу), нікого не чіпаю, і раптом..."
   Лєнка сіла на стіл Віри Іванівни, закинула ногу на ногу і втупилася у люстру.
   - Стою я вчора на зупинці, нікого не чіпаю... - Почала вона як завжди. - І раптом згадала, що пора провести передвесільну вечірку!
   - Але ж весілля ще тільки через місяць! - Вигукнула я, переставляючи диван на своєму моніторі до протилежної стіни проектованої квартири.
   - Саме так! Поприїздять батьки, дядечки-тіточки та інші родичі... Нудота! А я хочу, щоб моє весілля була незабутнім! Не таким, як у всіх!! Щоб моє весільне відео хотілося дивитися, як захоплююче кіно! Щоб мої фотки не були схожі ні на чиї інші!! Я хочу своє весілля!!!
   - Я не сумніваюся, що твоє весілля і так не буде звичайним. Ви ж зі Стасом такі вигадники!
   Стас, Лєнкін наречений, працював в нашому ж дизайнерському бюро, але тільки в іншому відділі - Відділі Ландшафтного Дизайну (ОЛД). У наш Відділ Дизайну Інтер'єрів (ОДГ) Лєнка прийшла два роки тому після закінчення інституту і відразу ж з тихим і спокійним життям у нас було покінчено. Мені з Андрієм це не особливо заважало, а от сорокачотирирічній Вірі Іванівні неабияк діяло на нерви. І коли раптом цієї весни Лєнка оголосила, що виходить заміж, Віра Іванівна полегшено зітхнула:
   - Ну, слава Богу! Може, ти нарешті, заспокоїшся! А там, дивись, і в декрет підеш...
   Але радіти Вірі Іванівні було зарано. Лєнка розгорнула страшенно бурхливу діяльність по підготовці до весілля і всі свої думки і дії щодня випліскувала на нас, як ураган ганяючи відділом. Вже через два тижні Віра Іванівна не витримала, побігла до начальства і попросилася в відпустку. Відразу її, звичайно ж, не відпустили, запропонували закінчити проект, а вже тоді... В немислимо короткий термін, працюючи ночами і без вихідних, зазвичай повільна Віра Іванівна достроково здала проект і покотила в Одесу.
   - Я вирішила провести передвесільну вечірку завтра! - Оголосила Лєнка, зіскочивши зі столу Віри Іванівни і нахиляючись над монітором Андрія. - А чи не занадто у тебе тут все безбарвненько? А якщо ось сюди ляпнути червоненького, а ось сюди трохи зелененького? А?
   - Це заміський будинок для пенсіонерів. - Спокійно відповів Андрій, не відриваючись від роботи. - І вони просили, щоб було спокійніше.
   - Невже і я до пенсії заспокоюся?! - Лєнка раптом застигла, як статуя.
   - Один, два, три... - Я подумки стала рахувати секунди Лєнкіно спокою. - Сім...
   - Ні! Нізащо!!! - Лєнка підстрибнула і закинула шарф на люстру. - Отже, ви запрошені і завтра на десяту ранку повинні приїхати ось за цією адресою! - Вона поклала перед нами по візитці з адресою: Садова, 18.
   - Що це за вечірка о десятій годині ранку?! - Обурився Андрій.
   - І де ця Садова? - Розгубилася я.
   - Це майже за містом в південному напрямку. Там приватні будиночки. Ми зі Стасом орендували один на ці вихідні. Так що проведемо там два дні і ніч! Заперечення не приймаються! - Вигукнула Лєнка, бачачи сумніви Андрія, який відірвався від монітора і розгорнув своє крісло до неї.
   - Але це так несподівано... - Зробила я спробу ухилитися від запрошення.
   - Вся наша життя - суцільна несподіванка! - Видала новий афоризм Лєнка. - Та й що тут такого? У вас що, діти вдома плачуть?
   Діти у нас не плакали. Ні у мене, ні в Андрія їх не було.
   - От так, з бухти-барахти, та ще з ночівлею... - Я все ще намагалася відкараскатися.
   - Яка ти, Свєтка, нудна! Неначе тобі не двадцять сім, а вісімдесят сім років!.. - Лєнка надула губи. - Ти ж обіцяла піти на весілля (схлип)... У мене ж тут крім вас немає знайомих (схлип)... - Вона сіла до вікна і на її віях заблищали сльози.
   - Ну що ти, Свєтка, справді! - Не витримав Андрій. - Все одно ж на вихідні нічого не планувала! Як завжди проваляєшся з книжкою два дні на дивані! А я завтра за тобою заїду годині о дев'ятій на таксі і поїдемо разом...
   - Ура! Ура! Які ви молодці! Побіжу, скажу Стасу, що ви згодні!
   Я не встигла і рота відкрити, як Лєнку винесло за двері.
   Робочий день пройшов цілком спокійно, якщо не брати до уваги Лєнкиної біганини, що закінчилася з обідом - вона відпросилася у начальства і разом зі Стасом покотила "готуватися до весілля".
  ***
   Приблизно за десять хвилин до десятої ми з Андрієм під'їхали до зазначеного в візитках дому, відпустили таксі і озирнулися. Перед чепурненьким двоповерховим будиночком стояло кілька легкових автівок і автобус. Вся вулиця була забудована різними двоповерховими будинками, що потопали в зелені садів.
   На широкий ґанок з двома колонами в грецькому стилі вискочила Лєнка у весільній сукні. Бачили б ви ту сукню! Біле, з широким криноліном, прикрашене рожевими і блакитними бантиками, з глибоким декольте і короткими рукавами-ліхтариками - але! - коротке, що відкриває коліна! На ногах були надіті білі туфельки з рожево-блакитними бантиками і білі панчохи з підв'язками. Широке і коротке плаття дозволяло всім милуватися не тільки цими підв'язками з рожевими трояндочками, а й розглядати мереживні трусики нареченої. За нею, не поспішаючи, у фраку і з келихом у руці, вийшов Стас. Що не так? Під фраком були надіті шорти до колін в клітинку з квіточками, а на шиї замість метелика - велика червона квітка, приколота чорним черепом зі стразами!
   - Ура! Ура! Приїхали! - Скакала навколо нас Лєнка, розмахуючи біло-рожевої короткою фатою, яку вона то напинала за допомогою шпильки на голову, то знову знімала.
   - Доброго ранку! - Стас і Андрій потисли один одному руки. - Проходьте, роздивляйтеся, відчувайте себе як вдома... - Стас виглядав солідно, спокійно і по діловому... Якби ж не ці шорти!
   Мені завжди цікаво розглядати нові будинки і квартири, представляти, як би я розставила меблі, що б змінила, що б залишила... Тому я відразу ж пішла оглядати будинок. Весь будинок в плані мав розміри 8 на 12 метрів. З боків і за будинком розташовувався сад, а перед ґанком - простора автостоянка.
   З напівкруглого ганку з двома колонами ви потрапляєте в хол 3 на 5 метрів. Праворуч - санвузол (2 на 3 м), ліворуч - сходи на другий поверх. По центру - вітальня (5 на 6 м), з якої є три виходи - в хол, по центру навпроти - в сад і наліво - в бібліотеку-кабінет (3 на 6 м). З холу поруч з санвузлом розташовані двері в кухню (3 на 6 м), в якій господарювали офіціанти.
   На другому поверсі розташувалися хол, чотири спальні і другий санвузол, аналогічний першому. З цього холу є вихід на балкон, розташований над ганком.
   У кожній спальні стояло по 4 ліжка, в холі було приготовано кілька складених розкладачок - Стас і Лєнка подбали про нічліг своїх гостей. З огляду на вітальню, бібліотеку і хол першого поверху, в будинку могли розміститися приблизно двадцять п'ять осіб.
   У вітальні стояло чотири дивани, кілька крісел і маленьких столиків, заставлених напоями та закусками, грала весела музика. Кілька гостей сиділи на диванах, але більшість вийшли в сад. В саду розташовувалося безліч лежаків і шезлонгів, на яких сиділи і лежали незнайомі мені гості, а також столиків, між якими бігали офіціанти.
   З кабінету-бібліотеки ще одні двері вели в бічній садок, над яким явно попрацював ландшафтний дизайнер: невеликий квадрат 8 на 8 метрів, що примикає до стіни будинку, з трьох інших сторін був обсаджений декоративним чагарником, а в кутах росло по великим дереву - клен, платан, магнолія і липа. У тіні дерев влаштовані декоративні гроти-альтанки з витонченими білими лавками. У центрі цього квадрата зроблена невелика водойма з фонтаном і рибками. Весь садок засаджений різними квітами, але так, щоб від будинку і від гротів була можливість по рівному газону підійти до водоймища. Це тінисте, спокійне, тихе місце мені сподобалося найбільше.
   Приблизно о дванадцятій годині прибули музики і ведучий. В саду почалися різні конкурси, ігри і танці. Народ розважався без всяких "гірко!".
   Взявши участь в двох-трьох конкурсах і пару раз з кимось потанцювавши, я втекла до бібліотеки. Тут було спокійно і затишно. Крізь зачинене вікно ледь чутно лунали приглушені звуки музики, сміх і говір гостей. За склом у великих старовинних шафах я розгледіла темні томи якихось книг, над одним з диванів на стіні висіла колекція старовинної зброї - дві шаблі, два кинджали, два пістолети і дві мисливські рушниці. Я підійшла ближче, щоб розглянути орнамент на рушниці, провела пальцем по візерунках і завитках оправленого в срібло приклада...
   В цей час до кімнати зайшов темноволосий чоловік, років сорока, з тонкими доглянутими вусиками. Здивовано глянувши на мене, він зупинився, явно не чекаючи тут когось побачити, але потім рішуче підійшов до шафи, вийняв книгу і, сівши до столу в центрі кімнати, розкрив її на середині і заглибився в читання.
   Я теж вирішила подивитися першу-ліпшу книгу, що трапилася під руку. Це була книга з гравюрами, що зображали сцени полювання, зброю, собак...
   За кілька хвилин до кімнати зайшов Андрій, а за ним влетіла Лєнка, тягнучи за руку Стаса.
   - Ага! Ось ти де! Попалася! - Загорлала Лєнка, кидаючи двозначні погляди то на мене, то на вусатого гостя, який при її появі зіщулився і продовжував читати, сильніше схилившись над книгою. - Признавайся, що це ви тут робите?
   - Давайте вийдемо в садок. - Запропонувала я. - Бо ми так галасуємомо, що заважаємо людині читати.
   Ми вчотирьох вийшли в бічній садок
   - Ух ти, як тут гарно! - Захопилася Лєнка. - Це мій Стасик робив!
   - Так, довелося попрацювати над цим патіо. - Відповів задоволений схвальними поглядами Стас і почав пояснювати Андрію які саме сорти квітів і чагарників він використовував і чому, поступово підводячи нас до найбільш віддаленого від дверей гроту. Невгамовна Лєнка повернулася до бібліотеки. Коли ми почали обходити по периметру чагарник, з прочинених дверей висунулася Лєнкина голова:
   - Стасик! Йди до мене! - Стас кивнув і зник за тонованим склом дверей.
   Я сіла на бортик фонтана і опустила руку в воду. Андрій сів на лавку в тіні і звідти спостерігав за мною. Я вже давно знала, що він до мене не байдужий. Але він не поспішав зізнаватися у своїх почуттях, а я робила вигляд, що не помічаю його поглядів.
   Раптом з будинку вилетіла Лєнка вся в сльозах. На її весільній сукні якось несиметрично червоніли плями, яких раніше не було.
   - Свєта! Андрій! Ходіть-но швидше! Тут таке!.. - І вона знову зникла в кімнаті.
   - Що там ще сталося? - Андрій стривожено підвівся з лави і попрямував до дверей. Я пішла за ним.
  ***
   У бібліотеці вимальовувалася жахлива картина: за столом, відкинувшись на спинку крісла, сидів той самий вусатий гість. Горло його було перерізане, з нього стікала кров. Біля крісла вже натекла пристойна калюжа, а біля неї валявся закривавлений кинджал, знятий зі стіни. Стас стояв біля гостя, тримаючи його за руку і намагаючись намацати пульс. Який пульс міг бути у трупа з перерізаним горлом?!
   - Я ненавмисно! Я не хотіла! - Бігала Лєнка по всій кімнаті з розгубленим виглядом. - Він сам!..
   - Як це відбулося? - Запитав Андрій, схопивши Лєнку за обидві руки і зупинивши її перед собою. - Розповідай все по порядку.
   - Ну... Я зайшла, а він тут сидить... І не веселиться! А на моєму весіллі всім повинно бути весело!..
   - І ти його розвеселила?
   - Ну, спробувала... Я до нього і так, і інакше... А він втупився в книгу, як глухонімий... Ой, Стас! А може, він і справді глухонімий? Хто він взагалі такий?
   - Не знаю. Я думав, що це твій гість. - Стас нарешті відійшов від трупа.
   - Ну от, ми навіть не знаємо, хто він такий! - Ленка тупнула ногою. - Скотиняка! Зіпсував мені свято!
   - Не відволікайся! - Повернув її до дійсності Андрій. - Розповідай далі.
   - Ну от... Він не веселився... Тоді я зняла зі стіни кинджал. - Лєнка підійшла до стіни і зняла з неї другий кинджал. - Підійшла до нього. - Лєнка пішла на Андрія, той почав відступати. - І жартома так кажу: " Якщо ви зараз же не почнете веселитися, я вас заріжу!" А він підвівся в кріслі і підставив мені своє серце... А я від несподіванки спіткнулася об ніжку крісла і впала... А рука з кинджалом йому по горлу... От бачиш, Стасик, як треба точити ножі, а тебе все допроситися неможливо!.. Ой, отже... Ну, я встала з підлоги, обтрусилася, поправила сукню... Спочатку я подумала, що він прикидається...
   - Ага, з перерізаним горлом. - Вставив Стас.
   - Покликала Стасика, а він сказав, що все... І що тепер робити?
   - Дзвонити в поліцію! - Сказала я, сідаючи на диван. - Приховувати не можна. А ми з Андрієм, як свідки, скажімо, що все сталося випадково.
   - Добре! - Видихнув Стас, дістав з кишені телефон і почав натискати кнопки. - А ви поки посидьте в патіо.
   Ми з Андрієм вийшли, сіли в тіні грота на лавку і стали чекати. З саду долинав гул голосів і безтурботний сміх гостей, які ще ні про що не знали. Тамада розійшовся не на жарт...
  ***
   Не знаю, скільки минуло часу, коли з вулиці долинув звук гальм. Я схопилася і виглянула через чагарник. До будинку під'їхали три чорних автівки, з них висипали люди в чорному одязі і балаклавах, з автоматами в руках. Вони дуже швидко розсипалися і засіли хто на протилежному боці вулиці, хто - збоку від будинку, хто, перескочивши через чагарник, - в саду. Біля огорожі нашого патіо нікого не було.
   - Може, втечемо потихеньку? - Від несподіванки я аж підскочила: Андрій, виявляється, нечутно підійшов і став за моєю спиною.
   - Не варто, все одно знайдуть. - Відповіла я. - Почекаємо, коли нас покличуть.
   Але нас чомусь ніхто не кликав... Посидівши деякий час в невідомості, ми вирішили повернутися до кімнати.
   Там було все чисто прибрано і вимито, ніякого трупа не було. Крізь двері на сходах почулися кроки і голоси - увійшли Лєнка зі Стасом.
   - А де труп? - Запитала я. - Його вже поліція забрала?
   - Ні, ми не дзвонили в поліцію. - Відгукнувся Стас.
   - Як це?! - Вигукнула я.
   - А що, через якогось трупа псувати мені весілля?! - Обурилася Лєнка, - Фігушки! Ми його заховали, а потім вивеземо.
   - Але ж вони вже тут! Краще відразу зізнатися.
   - Хто тут? - Стас виглядав дійсно здивованим.
   - Поліція. Люди в чорному. Вони оточили весь будинок...
   - Це не поліція, це щось інше... - Занепокоївся Стас. - Піду, подивлюся...
   - Я з тобою! - Лєнка кинулася за ним.
   Деякий час було тихо, якщо не брати до уваги веселощів у саду, які й досі тривали. Ми з Андрієм обережно визирнули на сходи - нікого... Навшпиньках, по стіночці рушили до холу...
   - Де свідки? - Почувся крик з ганку.
   - Тут! - Одізвався верескливий Лєнкін голос від дверрей, що розкрилися, -Ось вони!
   - Швидше за мною! Швидше! - Стас підхопив нас попід руки і потягнув до автобуса. - Сідаймо! Їдемо!
   Автобус рушив з місця. Я озирнулася. За прозорою перегородкою, що відокремлює кабіну від салону, безтурботно крутив баранку водій. Біля перегородки був встановлений стіл, накритий червоно-білою скатертиною, за яким стояла розряджена тітка.
   Всі місця в салоні були зайняті: попереду сиділи гості, деяких з яких я бачила в будинку, а ззаду - кілька автоматників в чорному. Посередині була площадка без сидінь, тут і стояли ми з Андрієм і Лєнка зі Стасом, під стінкою валявся великий тюк.
   - Нічого не розумію... - Я притулилася до стінки автобуса і вхопилася за поручень.
   - Що відбувається? Куди ми їдемо? - Андрія підкинуло на вибоїні і він притулився до мене. - Хто ці люди? - Він вказав на автоматників.
   - Ці люди проводили антитерористичні навчання біля сусіднього будинку і люб'язно погодилися - за винагороду, зрозуміло, допомогти нам розписатися! - Лєнка розпливлася в щасливій усмішці.
   - Який розпис?! - Вигукнула я. - У вас у будинку сталося вбивство! Поліція все одно вас знайде!
   - Отож! І посадять нас на довгі роки... А ми так і не розпишемось! - Лєнка поставила руки в боки, але тут автобус труснуло і вона звалилася на коліна товстої дівчини, яка сиділа на передньому сидінні.
   - А може і не посадять... - Стас повернувся до тітки за столом. - Розписуйте вже нас!
   - Я не можу в таких умовах... - Тітка плаксиво скривила губи. Автоматники загрозливо піднялися, двоє з них рушили до столу.
   - Добре, добре! - Вигукнула тітка, схопила велику книгу, вийняла з сумки ручку і поклала її на стіл. - Чи згодні ви...
   - Згодні, згодні!!! - Заволала Лєнка. - Де розписуватися?
   - Ось тут. - Тітка тицьнула пальцем в книгу.
   Лєнка акуратно вивела свій вигадливий підпис.
   - Тепер ви.
   Стас теж розписався.
   - Де свідки? - Тітка обвела салон вимогливим поглядом.
   - Ось свідки! - Стас підштовхнув нас з Андрієм до столу.
   - Розписуйтесь ось тут! - Наказала тітка.
   Ми розгублено розписалися під дулами автоматів...
   Ба-бах !!! - Гримнув постріл. Я присіла, затуливши вуха і заплющивши очі, просто на тюк.
   - Гірко! - Загорлав весь автобус.
   Я відкрила очі: люди в чорному розливали шампанське в одноразові стаканчики.
   - Один, два, три... - Стас і Лєнка, пом'яті, забруднені кров"ю, з одноразовими стаканчиками в руках цілувалися, розгойдуючись в різні боки на вибоїнах і поворотах. Автобус без упину мчав невідомо куди.
   - ... двадцять п'ять! - Поцілунок закінчився під бурхливі оплески присутніх.
   - Але ж труп все одно знайдуть. Гостей допитають. Вони скажуть, що наречена і наречений втекли... Вас все одно вирахують! - Я сиділа на пакунку і намагалася прийти в себе.
   - Який труп? - Здивовано підняв брови Стас. - В будинку немає ніякого трупа. Там все чисто, гості веселяться, а ми покатаємося і повернемося.
   - А де ж труп? - Розгубився Андрій.
   - А ми його вивезли! - Радісно повідомила Лєнка. - Он, Свєтка на ньому сидить!
   Я схопилася і зірвала покривало з тюка. Це був той самий труп... Лежав собі на боці, підігнувши ноги і відкинувши голову з перерізаним горлом. Кров з нього вже не капала... Всі гості ахнули і відсахнулися.
   - Ми його в лісі закопаємо і повернемося! - Торочила Лєнка. - Його все одно ніхто не запрошував! Ніхто його не знає, отже, і шукати не будуть!
   - Як ви так можете?! - Я ледве стримувала сльози відчаю. - Що це за весілля під дулами автоматів і з трупом в автобусі?! - Я зі злістю штовхнула труп ногою, взутою в туфлю з міцним гострим носаком.
   - А-а-а!!! - Загорлав труп і схопився за забиту ногу.
   Всі скам'яніли...
   - Труп живий... - Прошепотів у мене над вухом Андрій. Я вчепилася в його руку і запитально зиркнула на Лєнку і Стаса.
   - А що? А ми нічого... - Забурмотіла Лєнка.
   - Це розіграш!!! - Гаркнув весь автобус.
   - Класне у нас весілля? - Раділа Лєнка. - А які фотки!! А яке відео!!! Бачили б ви свої пики! Нічого, побачите! Ми вам потім покажемо! Таке весілля ніхто не забуде!!!
   - Н-да... Незабутня вечірка... - Спантеличено констатував Андрій, підхоплюючи мене - від пережитого хвилювання мої ноги відмовилися мене слухатися. Хтось звільнив місце і Андрій посадив мене.
   Труп перестав прикидатися трупом, сидів на підлозі автобуса і пив шампанське.
   - Повертайте назад! - Гукнув Стас.
   Автобус розвернувся і ми поїхали назад...
  ***
   Повернувшись до будинку, я відразу ж пройшла у ванну, щоб привести себе в порядок...
   А коли вийшла, Стас і Лєнка, переодягнуті в джинси і футболки, вже розсаджували гостей на диванах, у кріслах і на підлозі вітальні, готуючись показувати відео цієї незабутньої вечірки.
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"