Гайдученко Галина Викторовна: другие произведения.

Вибір. Анонс

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Конкурс фантрассказа Блэк-Джек-21
Поиск утраченного смысла. Загадка Лукоморья
Peклaмa
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Кожного разу, коли хтось зупиняється перед вибором, утворюються нові лінії долі. Ти щось обираєш, і доля тече по одному руслі, обрав би інше - доля потекла б інакше. У кожній точці вибору утворюється цілий пучок варіантів подальших подій. Пропоную вам анонс роману-квесту "Вибір. Підкидаючи монетку", в якому можна подорожувати різними варіантами сюжету, повертаючись, звертаючи чи забігаючи наперед. Тільки приготуйте монетку!

  
  ВИБІР. АНОНС
  РОМАН-КВЕСТ
  
  1. ПОЧАТОК ШЛЯХУ.
   Зося забралася на скелю і крикнула:
   - Швидше фотографуй! Я висоти боюся!
   - Посмішка... Тепер трошки повернися... Готово! Можеш злазити!
   - Не можу! Страшно!
   - Але ти ж туди якось залізла.
   - Коли я лізла, я дивилася вгору, тому було не так страшно. А тепер, коли я дивлюся вниз, я навіть поворухнутися не можу!
   Я побачив у Зосіних очах непідробний жах. Зося казала, що з дитинства страждає акрофобією, тобто страхом висоти. Але заради красивого кадру іноді йшла на подвиги.
   - Тоді заплющ очі і просто стрибай! Я тебе зловлю!
   - А якщо не зловиш?
   - Зосінька, тут висота всього півтора метри. Бачиш, я легко дістаю до твого коліна. - Я обережно торкнувся Зосіного коліна. - Хочеш, я взагалі тебе звідти зніму? Навіть стрибати не доведеться.
   - Зніми. Я сама боюся.
   - Тоді тобі доведеться хоча б присісти, щоб мені було зручніше взяти тебе за талію.
   - Боюся!
   - А ти обережненько, по стіночці...
   Обережно ковзаючи руками по шорсткій скелі, Зося присіла на уступі. Я обхопив її талію руками і потягнув дівчину на себе. Вона відірвала руки від скелі і схопила мене за шию. Секунда - і ми стоїмо, обійнявшись, біля підніжжя. Зосі все ще страшно і я починаю її цілувати: спочатку волосся на голові, потім лоб, щоки, губи...
   - Янек, вставай! На тебе чекають великі справи!.. Янек, вставай! На тебе чекають великі справи!.. Янек, вста... - Це будильник. Як завжди, на найцікавішому місці!
   Я розплющив очі. Ніякої Зосі немає і в помині. Мою кімнату заливає яскраве сонячне світло. Тихо, тільки чутно, як гуде кондиціонер...
   "Вставати чи не вставати?" - повільно проплелася через сонний мозок думка - "Мабуть, ще трохи поваляюся..."
   Позавчора закінчилася сесія в університеті і попереду мене чекали цілих два місяці канікул. А вчора мої батьки полетіли в Африку. Вони медики і час від часу відлітають у міжнародні гуманітарні експедиції.
   - Янек, ти вже дорослий, як-не-як перейшов на другий курс університету! - Сказала мама. - Тому ми не будемо наймати тобі няньку, як у дитинстві, чи викликати когось з родичів, як в юності.
   - Думаємо, що пару місяців ти вже цілком зможеш прожити самостійно! - Підсумував тато, викладаючи на стіл пластикову картку. - Грошей тут цілком вистачить на нормальне життя.
   - Якщо не витрачати їх на пиятики, гульки чи наркотики! - Додала мама.
   - Відпочивай, насолоджуйся свободою, виховуй в собі самостійність і відповідальність! - Обернувшись у дверях, давав настанови тато. - Сподіваюся, що коли ми повернемося, ти вже будеш зовсім дорослим!
   - І не забувай їсти! - Крикнула мама, висунувшись з вікна таксі...
   У животі забурчало. Мабуть, пора вставати.
   Зазирнувши до холодильника, я знайшов там вчорашні відбивні з картоплею, розігрів їх і поснідав. Що робити далі? Гуляти!
   Розкривши шафу, я задумався: "Що вдягнути - білі шорти з синьою футболкою чи жовту футболку з зеленими шортами?" Повагавшись трохи, я надів сірі шорти, синю майку і білі шкарпетки, натягнув на голову синьо-білу бейсболку і сунув ноги в сіро білі кросівки. У коридорі, біля виходу, зупинився у задумі: "Що взяти? Велосипед?.. Скейт?.. Чи піти пішки?.." Повагавшись якусь мить, зупинився на скейті. Сунувши його під пахву, підстрибом помчав сходами униз.
   День був прекрасним, дороги - свіжовимиті, погода - чудова, час ледь перевалив за десяту, народу на вулицях було мало, і я покотив по тротуару до парку, в якому були влаштовані доріжки для велосипедів, самокатів, скейтів, роликів, гіробордів і тому подібного. Якщо я там зустріну Зосю, то сьогодні, нарешті, підійду до неї і зізнаюся у своїх почуттях! Досить зітхати, дивлячись на неї з боку! Пора ставати чоловіком!
   На перехресті я зупинився. "Куди їхати? Якщо направо - то я потраплю до центрального входу в парк. З центральної алеї мене буде видно задовго до того, як я під'їду до велодрому. А якщо наліво - то я під'їду до доріжок з тилу, і мене помітять не одразу, проте я зможу всіх прекрасно роздивитися". Я вирішив повернути ліворуч.
   Вже на під'їзді до парку машина, що проїжджала повз, раптом облила мене брудною водою з калюжі. Ну чому так?! Всі дороги і тротуари вимиті і саме в цьому місці виявилася вибоїна, в яку вся брудна вода і збігла! І саме коли я під'їжджав до парку, треба було проїхати цій машині?! Ну, і як я з"явлюся на очі Зосі в такому вигляді?! Якби ж то можна було повернути час назад, хоча б до перехрестя, то я поїхав би направо, до центрального входу, і був би чистим! Від злості на машину і від досади на себе, тупаючи і копаючись ногами, розмахуючи руками і б'ючи кулаками повітря, я повернувся кілька разів на одному місці. Коли я трохи заспокоївся і зупинився, ані дороги, ані парку біля мене не було. Взагалі навколо мене не було нічого, крім якогось перлинового туману.
   - Опачки! Що це таке? Куди я потрапив? - Я спробував пройти пару кроків туди-сюди, але туман відштовхував мене до центру перлинно-мерехтливої туманною сфери.
   - Ти потрапив у точку вибору. - Повідомив голос нізвідки.
   - А хто зі мною розмовляє?
   - Ну я. - Поруч зі мною раптом з'явилася якась жінка, одягнена в строкатий одяг.
   - Чаклунка, чи що? - Розгубився я.
   - Взагалі-то, я доглядачка шляхів. От у вас на залізниці є стрілочники? - Я кивнув. - Ну, вважай, що я стрілочниця. Тільки не на залізниці, а на дорозі долі.
   - А чому така?...
   - Звідки я знаю, якою ти мене бачиш? Взагалі-то я для тебе ніяка. Це твій мозок вибрав для мене образ.
   - А як ви тут з'явилися?
   - Не з'явишся тут! Ти ж на цій точці такий вузол витоптав!
   - Який вузол? Нічого я не витоптував! Просто засмутився, що мене машина забруднила.
   - І при цьому висловив явне бажання повернутися у точку вибору.
   - Яка ще точка вибору? Ви можете мені хоч щось виразно пояснити?
   - Добре. Пояснюю для особливо нетямущих. У житті кожної людини існують точки вибору. От ти, наприклад, сьогодні обирав вставати чи не вставати, надіти синю футболку з білими шортами чи жовту з зеленими, взяти велосипед чи скейт ...
   - Я ще думав пішки прогулятися.
   - Отож. Потім ти вибирав куди їхати: праворуч чи ліворуч.
   - Всі люди постійно щось обирають.
   - Звичайно. І кожного разу, коли хтось щось обирає, утворюються нові лінії долі. Ти щось вибираєш, і доля тече по одному руслу, вибрав би інше - доля потекла б інакше.
   - Це наче паралельні життя?
   - Ти геометрію вивчав? Якщо всі лінії виходять з однієї точки, вони можуть бути паралельними?
   - Ні, отже, це промені...
   - Я би сказала, що це віялові життя, адже вони виходять з однієї точки і розходяться в різні боки, наче віяло. У кожній точці вибору утворюється цілий пучок варіантів подальших подій.
   - Отже там, біля перехрестя, один Я поїхав праворуч, а другий - ліворуч? Один залишився чистим, а другого обляпала машина?
   - Абсолютно вірно. А ще один розвернувся і пішов додому, а ще один... Ну, там тебе багато було, всіх не перелічиш.
   - І що мені це дає? Я що, можу повернутися назад і вибрати інший шлях?
   - Взагалі-то, якщо б всі могли так робити, вийшла б жахлива плутанина. Для того і існують стрілочники. Щоб таких жвавих, які раз у раз перебігають туди-сюди, обмежувати у можливостях.
   - А що, часто перебігають?
   - Ти про таке явище, як дежавю, чув?
   - Так, це коли здається, що щось вже відбувалося.
   - Не здається, а згадується. Деякі люди примудряються прожити одразу кілька варіантів. Але через те, що мозок у них ще недорозвинений, утримати все це в голові вони не можуть, тому в кожному новому варіанті всі попередні забуваються і тільки іноді щось схоже смутно пригадується.
   - А ви?
   - А ми не люди. Ми віяльники. Чи, як ти би сказав, паралельні. Ми намагаємося з людьми не зв"язуватися.
   - А як же я?
   - Ти мені тут такого натоптав і накрутив! Доведеться весь вузол вирізати.
   - Вибачте, я ж не знав... А можна мені спробувати якісь інші...ее... варіанти. Але так, щоб запам'ятати?
   - В принципі, поки я тут після тебе буду розгрібати... Ти знаєш, скільки варіантів існує в кожній точці? У вас, людей, і цифр таких-то немає!..
   - Та не треба мені стільки! Хоч трохи! Як при ворожінні - яка карта випаде.
   - Яка карта, кажеш?... Ну, гаразд. Дещо я тобі покажу. Ось, наприклад, візьмемо колоду карт... - У її руці одразу ж з'явилася колода. - Викинемо всі карти до шісток... - Вона стала викидати зайві карти, які тут же танули у повітрі. - Масть теж не будемо враховувати... Отримаємо всього дев'ять карт: шістка, сімка, вісімка, дев'ятка, десятка, валет, дама, король і туз.
   Всі дев'ять карт зависли переді мною прямо в повітрі, причому на кожній в кутах були намальовані всі масті. Все одно багато... Гаразд, дозволимо тобі обирати, як у казці, лише три рази. Тоді при першому виборі у тебе буде дев'ять варіантів, по числу карт. Поки зрозуміло?
   - Я ж не дебіл! Ось, дев'ять карт. Яку карту виберу, такий і буде варіант. Все ясно! Можна обирати?
   - Який ти спритний! У другій точці вибору у тебе вже буде вісімдесят один варіант. До третьої точки твій мозок закипати почне. Тому використану карту викинемо. Тоді 9х8 = 72 варіанта. Уже легше. У третій точці знову викинемо використану карту і отримаємо 72х7 = 504 варіанти. Ти впевнений, що твій мозок утримає у пам'яті п'ятсот чотири життєвих варіанти? Кожен раз ти зможеш повертатися у точку вибору і, обираючи нову карту, йти іншим шляхом.
   - Може, щось легше є?
   - Ну... Можна взяти гральний кубик. Тоді у першій точці отримаємо шість варіантів, у другій, викидаючи використану грань, - 6х5 = 30, а в третій - 30х4 = 120 варіантів. Сто двадцять варіантів свого життя ти вже зможеш запам'ятати?
   - А ще щось легше?
   - Можна підкидати монетку.
   - То це ж всього два варіанти: орел і решка! Малувато буде!
   - Не два, а три! Ти про ребро забув! Отже, у першій точці три варіанти, у другій - 3х3=9, а в третій - 9х3=27. Всього двадцять сім варіантів!
   - А якби я вибрав і карти, і кубик, і монетку, то скільки варіантів би вийшло?
   - Для нас, віяльників, - зовсім дрібниця! А для тебе - просто жах! Рахуй сам: дев'ять карт, плюс шість граней, плюс три варіанти монетки, отримуємо в першій точці 18 варіантів. Використані варіанти знову викидаємо?
   - Так, напевно.
   - Тоді у другій точці - 18х17 = 306 варіантів, а в третій - 306х16 = 4896 варіантів. Повір моєму досвіду, жоден людський мозок цього не витримає. Думаю, він вже на другому варіанті закипить і перетвориться на манну кашу. То що ти вибереш?
   Я замислився...
  СТОП!
  На цьому місці я перерву розповідь.
  Якщо Янек обере монетку,
  то він зможе прожити 27 варіантів життя.
  Твір, що має описувати ці варіанти, за найскромнішими підрахунками, буде складатися з 39 глав (27 + 9 + 3) плюс перша глава до вибору.
  Всього 40 глав. Якщо на главу давати по 4-5 сторінок, то вийде
  невеликий роман-квест "ВИБІР. ПІДКИДАЮЧИ МОНЕТКУ"
  приблизно на 200 сторінок.
  Якщо Янек обере кубик, то роман-квест "ВИБІР. КИДАЮЧИ КУБИК"
  буде складатися зі 157 глав у 650-780 сторінок.
  Якщо Янек обере карти,
  то роман-квест "ВИБІР. ЯК КАРТА ЛЯЖЕ"
  буде складатися з 586 глав приблизно на 2350-2950 сторінок,
  а це вже чотири товстелезних томи.
  Ну, а якщо Янек обере і карти, і кубик, і монетку,
  то роман-квест "ВИБІР. КАРТИ, КУБИК І МОНЕТКА",
  що складатиметься з 5221 глави,
  доведеться описувати на 234 тисячах 950 сторінках,
  які вмістяться приблизно у 336 томах.
  
  Я би, на місці Янека, для початку, обрала монетку.
  Отже, чекайте незабаром
  пригодницько-фантастично-романтично-містичний
  роман-квест
  
   "ВИБІР. ПІДКИДАЮЧИ МОНЕТКУ"
  
 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Н.Любимка "Долг феникса. Академия Хилт"(Любовное фэнтези) В.Чернованова "Попала, или Жена для тирана - 2"(Любовное фэнтези) А.Завадская "Рейд на Селену"(Киберпанк) М.Атаманов "Искажающие реальность-2"(ЛитРПГ) И.Головань "Десять тысяч стилей. Книга третья"(Уся (Wuxia)) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) В.Кретов "Легенда 5, Война богов"(ЛитРПГ) А.Кутищев "Мультикласс "Турнир""(ЛитРПГ) Т.Май "Светлая для тёмного"(Любовное фэнтези) С.Эл "Телохранитель для убийцы"(Боевик)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
И.Мартин "Твой последний шазам" С.Лыжина "Последние дни Константинополя.Ромеи и турки" С.Бакшеев "Предвидящая"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"