МУЗИКУ!

На жерстянй накидц пдвального вкна дивний напис. Зубна паста наче. Млка Зебра...

Давай з тобою трохи пограмося: ти будеш Млкою, а я - Зеброю. Гармоня людського тваринного свтв.

Зала порожня. Квитки не розкупили. Поклич, будь ласка, буфетниць з гардеробницями, адже прим'ра ма вдбутися!

Картатий костюм натер у паху. Ти згризаш манкюр. Нервушся. Яка ти сьогодн гарна! На вечерю у нас трохи сиру пляшка червоного.

Не йдуть? Не хочуть? Ну що ж, тод я гратиму для тебе, а ти - для мене. Напитися б!

Ввмкнть свтло! Музику! Так, ми гратимемо без антракту!

ЯШНЯ

Батько. Оч встромлен в екран. Вдпочива. Сестричка виперла мене з скрипкою, бо заважаю готуватися до спитв. дине мсце, куди можна пти й заграти, - до матус на кухню. Каструльне примщення з гарною акустикою.

Гучно тече вода. Водоспад. Матуся ми щось.

Плкаю пд шуми з вкна та пд плескт брудних тарлок.

Завтра контрольна з географ. Допомогу у пдготовц знайду також на кухн, бо батько надибкав цкавий фльм, а сестричка пшла на побачення.

От все на сьогодн, мй любий щоденнику. До завтра! Вранц, як завжди, стиму яшню.

АБОРТ

Кон'юнктура - сука з перекоханим, смердючим мсцем пд зламаним хвостом. За нею клька щенят, як скопюють долю сво мамки. Не бда, що не породиста, не бда, що стара, але ж вона напувала нас свом молоком! Обвисл краники - цицьки з порожнстю. Все випили. Сука - шльондра. Вона да всм, кому тльки забажаться вдчути насолоду вд того зловонного мсця пд хвостом. А потм пологи. Мльйони кон'юнктурних щенят.

На морд зашкварчав снг. Буцмто зима серед полуниць та черешень. Зробть й хоч раз аборт!

КЛУБОК

з недов'язаного светра стирчить обдрана сра мотузка. Двчачий светр. Травест. Спиц пд вазою з бузком. Купа паперу, попльничка. Квиток на катер. Хазяйка пшла по новий клубок. Не дасть погратися. Доведеться ганятися за свом пелехатим хвостом. Що тут мо? Пдвконня. Але зараз на ньому каструля з зеленим борщем.

Завтра знову опинюся у сусдки з придуркуватим сином, що постйно тяга мене за хвоста. На вулицю я не ходжу. Останнй раз це трапилося рокв з п'ять тому. Загуляв. Хазяйц це набридло, вона принесла мене до чарвника, на якому був кумедний блий чепчик та зелен капц. Було лто. У сусдки доведеться десь переховуватися. Але, може, хоч вона дасть мен клубок? Н, я й байдужий.

Св на недов'язаного светра. Як згаяти мен цей тиждень? Боюся, що колись хазяйка не повернеться. Погризу квиток. Може, хоч так утримаю вд подорож. Несе два клубки. Один великий. А нший схожий на агрус. Маленький, значить.

На покоцаний квиток навть не глянула. Може, не помтила?

ЦВИНТАР

Зелен горбики. Весна. Шматки вигравруваного каменю. Дерев'ян хрести. Зараз я у гостях. Клька цукерок на могилку. А клька хлопчиков, що трохи вдстав вд сво матус. Цифри в числах. Дати. Через тире. Не пряма - вдрзок. Вд депо до депо. Циркуль малю кола.

Бля одного горбика дв лавки й стл. Нхто не запрошував, сам позбиралися. Горлка. Мовчки. Сотн фотографй гравюр на каменях. Сотн безликих облич. Безликих, бо нема. Торбинка, наповнена квтами. Всх треба провдати. Багато. Лишився один я. Тиша й спокй. Чекання й сподвання. З'в цукерку.

Постукали сусди. Попрохали зробити тихше музику. З п'ятого хтось помер. З'в ще одну.

Коли помру - музику не глушть. Нехай рвуться перепонки, нехай глухне свт! Фотограф, гравюри. Смерть урвню всх - вс стають фотогенчними.

Це станеться, коли горбики будуть жовтими. Побльше б кленового!

Снг замазу щлини мж нервностями земл. Розмотаний рулон блих шпалер. Ремонт. Зима - н живих, н мертвих.

ТРЕТЯ

Хто вдкрився свтов - тому нема чого ховати. Все розтягли. Навть стар мебл, як власне н до чого, порубати, щоб залишити стовдсоткову порожнечу. Екстравертам не пощастило. Але й нтровертам не судилося. Вино внутршнього свту перетворилося на оцет, доводиться напиватися саме ним. Важко сприймати себе як огидний напй. З порожнх пляшок змивати етикетки у власний архв. Суть нтроверталзму - не вддавати того, що, власне, нкому не потрбно. Оцет вже не може зпсуватися. Псля виснажливих тренувань напом для сп'янння вистача лише понюхати корок. Руйнування нервових клтин головного мозку. Наслдок - стовдсоткова порожнеча.

Ма бути третя форма снування внутршнього свту. Скорш за все вона сну. Але право обирати належить небу. Вчна сутнсть людини - наслдок. Пустка.

ЮШКА

За кожним доторком до тебе заховане бажання вдчути нший макросвт. мпульси годують, але ще нколи не обжирався. Можна, я ще раз покладу твою холодну долоню до сво тепло? Черпаком гарячо юшки ошпарити свй нерв. Хоч згрюся. Опки. Перергрвся! Вдржу шмат хлбини. Накришив на стл. Кожен день одне й те саме: спочатку юшка, а потм - черствий хлб. За кожним доторком до тебе захована мря про вртуальну дину. Нема, тому й торкаюся до будь-кого з вашо стат, аби навпомацки вднайти наближену за образом подобою до Тебе. Перелапав ус ягоди, помит, покладен до мдно тарлки. То ягоди нема. Може, ще не зрвав? Потрбний мен макросвт десь на ншй галявин. Макросвт, задля якого кип'ячу воду на юшку, щоб вистачило на ще одну порцю.

ЖЕЛЕ

Вечр за звичкою залиша мене наодинц. Розмотую полетилен з ново пачки цигарок. Перекурю постелюся. Для фону - ввмкнув телевзор. Ще пвгодини тому планував повечеряти та було бажання писати. Все заплуталося у внутршнй невпорядкованост: вдкладу писанину на завтра, але це завтра стальним списом виколупу серцевину з Я. Сьогодн, чуш, тльки сьогодн! Завтра тоб не доведеться навть торкнутися ручки, цей бль тоб просто не витримати. Ти посадиш сво серце!

Постелився, вимкнув свтло вилупився на рухлив предмети екрану. Не пднмаючись, притягнув телефонний аппарат до лжка, набрав номер (знову вд невпорядкованост), аби запросити спдницю задовольнитися хоча б жночою плоттю. З динамкв телевзйно коробки пнопластом по склу шкребе якась поп-мумя. На нший канал. У не нхто не вдповда. Куриш, куриш. Садиш серце. З екрану знову бальзамован тла задають музичний ритм твому життю. Сучасний ритм. Куди заховатися вд надокучливих продавцв попси?

Здавалося б, нкого поруч нема, хто б порушив кристалчнсть червоного желе тво кров, але й нхто не перетворю твою кров на рчку.

На п'ятому, шостому, дванадцятому - вже снг шум заекранно заврюхи. Ц вже скнчили роботу. Завтра знову зустрнемося о сьомй ранку. Залишайтеся з нами! Курю, перемикаючи з картинки на картинку. Н, не сьогодн, завтра напишу все, що мав би розповсти паперов сьогодн.

До завтра ще десять хвилин. Хочеться спати вд Велико Утоми. Втомився бути криголамом сво кров, руйнуючи стереометричнсть желейних цеглин. Втомився не писати. Ненавиджу свою слабодухсть, ненавиджу себе! Чуш, ненавиджу! Ненавиджу програму телепередач! Ненавиджу ручку! Ця емоцйнсть покликана якось вдмазати мене вд писання. До кого лити слова? Знову по колу, опиняючись у самснькому центр, з якого креслю промен, що постйно впираються не здатн пробитися. Обруч, який постйно вертти черевом, щоб не впав.

Вимикаю, бо злипаються оч. Забудуся до ранку. Нехай все змниться я знову почну писати!

Сро. Хмари. Не змнилося. Болить шлунок вд цигарок вд того, що так не повечеряв. Ранок пода обруч: Ну то що ж, сьогодн знову верттимеш сво коло!?

Ось так, мй синку, з тих самих пр я ненавиджу желе телебачення.

ФГУРКИ

Я бачу тебе, твй маленький силует. Ти так далеко, що при бажанн, заплющивши оч, вмщушся у мой проcтягнутй долон чорною маленькою шаховою королевою.

Ти йдеш до мене, пересуваючись зимовою шаховою дошкою. Снгу ж нападало! Уявляю, що ти також, примружившись, вмщуш мене у сво долоньки. Можливо, я видаюся маленьким шаховим королем.

Наш силуети бльшають свтлшають. ось нарешт ми - велик шахов фгури. Бл. За спиною у кулачках ти ховаш щось. Лва чи права? Лва! Тод гратимеш чорними!

Ми гратимемо задля того, щоб не почали грати нами, маленькими фгурками, як можна заховати до дряво кишен.

ТИНЕЙДЖЕР

Зайшов до таксобуса. Вернше, залетв. У вухах - два чорн пластмасов тампони, з яких ллться гарчання. Нов навушники, як вчора купив. Залетв, умостився, зняв захисн окуляри. Бабине лто. Тепло. Настрй непоганий. Для його пдняття ранком з'в половинку шоколадно плитки. Друга половинка - у рюкзац, пообдаю. До мене звертаються, а я х не чую. Навчився читати по губах. У таксобусах звертаються лише з проханням передати водв грош за прозд. Мен дали талончик. Щасливий. За шкльною звичкою загадав бажання з'в маленький паперовий прямокутничок. Збудеться. Врю. Через годину треба бути вже в нститут. Встигаю.

Перемотаю цю псню, не подобаться. На зупинц Фабрика зайшла гарненька двчинка. Курс, мабуть, другий, чи перший. А я вже на п'ятому. До диплому всм мсяцв. Треба себе якось означити. Вона повинна помтити мене. Починаю спвати разом з плером. Спвати вмю. Молодий спвак. В такт вибиваю натертими до блиску туфлями з короткими рваними шнурками. х не видно пд джинсами. На мой футболц - назва найулюбленшого гурту. Гордий тим, що майже нхто не зна. Хоч цим видляюся серед однолток. Дужки сонцезахисних окулярв стали барабанними паличками, якими по колнах продовжую означати себе. Мене запеленгували. Вона подивилася мен прямо у вч. Грамося, хто кого передивиться. Завжди перемагаю. Гтарне соло. Барабанна збивка. Приспв. Класна псня. А слова як!? Вд не не вдводжу погляду. й няково. Вона, мабуть, як я, вийде на кнцевй спуститься до пдвалу метро. Погрб з мльйонами рухливих щурв у рзнокольоровому одяз та рзними зачсками. Андерграунд. Я - звичайний для усх знайомих, а для не - божевльний тинейджер.

У не жетон. Мен довелося стати до черги. Поглядом шукаю . Молю, щоб якнайдовше не було потягу. Не вийшло. Тепер зрозумв, що невмотивовано прилаштував окуляри до ритму псн. Мо позивн не вмотивован. Без вдповд. Двсть та ефективнсть. Встигаю на першу пару.

Шукаю кожного дня, заскочивши до жовто маршрутки. Шукаю, виокремивши себе вд решти з пдземелля. Соло. Приспв. Сли батарейки.

ВСПИНИ

Обличчя, вд якого нудить. Намагаюся не розглядати, адже псуться шаблонна естетичнсть. Важко, мабуть, цй двчинц на свт. Оч, начебто, нчого. Але ж... Шар пудри - атмосфера, легка вуаль для прикритття ранок. Ранок пробуджу дзеркалом, у якому заспана тверез, розумючи, що вс пудри свту не вистачить для косметичного ремонту.

Напудрена випадково потрапила пд дощ. Без парасол. Тече. Плаче.

Транше зморшок на лоб, на вузликах губ та очей. Шилом пускати ск з яблука. Бла рисова пудра. Зима.

Хова мокре обличчя до першого-лпшого пд'зду.

Червоний пластмасовий футлярчик. Шматок ватки. Трснуте коло дзеркальця.

У сумочц остання цигарка: зм'ята, зволожнла. Не пдкурються. Срники також волог.

Атмосфера. Воронка. Земля. Трясця вашй матер!..

ХТ

Хт сезону - ггантська грифова черепаха. Мода на панцир. Зачинть кватирку, бо протяг. Вимкнть свтло, бо палить. з середини - гальванзован модою оч. Ззовн - стильна шкаралупа. Готовнсть до захисту примушу нападати першим. Замах на тих, хто не ма панциря сучасно моди.

Наступного сезону шафа-музей поповниться ще одним експонатом. Ггантським.

Пункт прийому гумантарно допомоги вд населення постраждалим вд нападу найзахищенших. Вднесу туди несучасний панцир грифово черепахи.

Меж вдосконалення захисту нема. межа розумння, коли може протягти, коли можеш згорти. Межа переходу синього у жовте. Там ми. А очам лише треба вчасно замнити розряджен батарейки.

Усх беззахисних - до Червоно книги! Щезають пд навалою нападникв. нстинкт самозбереження.

...Хд нового сезону по залишках старих хтв.

Х

English 7, 1985 рк. Видавництво Правда, наклад 52 мльйони примрникв. На фотографяхях жнок - домальован вуса й бороди. Видерт деяк теми домашнього читання. На 48-й 77-й - дубляж парканного трьохбуквеного лайливого слова, скопйоване пд копрку, заборонений плд, невеличкий бунт, хунта семикласника, за друге пврччя з англйсько трйка. Битиме батько, мати називатиме бовдурем. На кожному чистому аркуш аквареллю писати портрети, пейзаж, натюрморти з трьох лтер. Ферверк ляпасв, стусанв, на сдниц червона коля батьквського паска. У пд'зд ключем вд зламано поштово скриньки видовбувати транше на свжопофарбованих стнах великим могутнм словом. Для тих, хто уда з себе слпого, не помча. Для слпих, як читають навпомацки. Забрали в млцю. Отримав по зубах вд сержанта. Погони вимовили це слово разв з десять.

Вс лякаються, коли я викрикую посеред людно вулиц дивну абстракцю клькох звукв. Удають, що не чують або обурюються, запитуючи: Куди дивляться тво баьтки? Мати за трьохрчною сестричкою, батько на паска. А я вчуся писати, говорити, малювати правду.

Через 15 рокв це слово стало лтературним. Бо лтература стала називатися цим словом. Чорна кшка. Через 15 рокв воно стало звичним, нормальним, адже виявилося, що все нормальне було цим словом. Настав Час Правди. Ukrainian 0. Хрестик. кс. Мра для мера, мир помер, заамериканзований спосб життя - послуги Пов в кредит. Туалетним папером стирати забльован губи. Пдтертися передвиборчою програмою заради панування чистоти. Абзац! На форзац автограф, паяце! За що люблю туалети в селах, так це за те, що видно, скльки правди накопичилося вд постйного боягузтва визнати, що ми сам з себе робимо Х, обдрищуючись все частше й частше.

Мен не потрбне ваше лайно на мельхоровй ложц, у мене сво! Власн екскременти не смердять. Обдня перерва. Хавайте! Рдке, наче брага. Швидка настя. Швидша за мене. Стометрвку за 14 секунд. Нормативи для двчат. П'ятрка. Доли? Добавки? XYZ. Система координат. Життя - Х, легке порно. ксв додаватиметься. Так що жте, поки ще . Смачного тоб, Х... Х... Хохле!

МКРО

Три тижн намагався не залишати сво кмнати. Виходив лише купити пости, цигарок та вина. Навмисне вд'днав себе вд струму свту, бо думав - писатиму. Перебуваючи постйно лише у соб, забув про всх, крм батькв. На одинц з самим собою не так вже й погано. Хоча, кому як.

Пдбиття пдсумкв, бухгалтеря часу: за три тижн не написав жодного рядка, трич напивався, причому так, що мй мкросвт ставав макро, постйно, до болю в очах вд випромнювання, дивився телевзор, викурював по дв пачки на день. Почав себе ненавидти, зневажати за згаяний час. Клька аркушв паперу, як вдклав для писанини, залишилися порожнми. Не вдався тритижневий аскетизм. Нчого нового. Порожнсть породила порожнсть.

Вчора виршив повернутися, пд'днав себе до свту. Побачене ззовн переказувати не збираюся, дине, що про що можу повдати, - розболлася голова.

Тепер якомога рдше з'являюся на вулиц. Якщо кину курити пити, то це траплятиметься так рдко, що мене не помчатимуть. я не помчатиму, що знаходжуся ззовн. Згаяний даремно час виявився куди милшим за три години пд тиском мста. Намагаюся поламати комплекс неписання. Зрозумв, що мй мкро не потребу макро. Не хочу бути ланкою ланцюга, який прив'язав сонце до конури.

ЖОЛУД

Не кидайте свиням бсер! Лише жолуд. Я розумю, що бсер - не скарб, але вн цннший за жолуд. Жолуд не так принижують тебе. Компромс мж приниженням гордстю. В деал, звичайно ж, гордсть. Тобто не помчати свиноту з власно каланч. Пасивна гордсть. ще один варант - рзати свиней. Революця. Замурзання кров'янкою. Збагнув, чому мусульмани й уде не дять свинини.

Нам завжди потрбн геро та антигеро. Уявмо, що усх свиней знищили. Нема зла? Неправда! Зло починають шукати серед добра. Врешт решт до когорти свиней зараховують найпалкших революцонерв свдомост. Все правильно: кров за кров. Винищуючи свиней, у спадок отримуш п'ятак кручений хвостик.

Насправд справа не в свинях, - адже поки бсер - будуть свин. А справжнми героями т, хто вигрба з-пд снгу жолуд.

МЕТЕЛИК

Цлувати нафарбованими губами скло втрини, за якою Вн. Манекен дуже схожий на нього: руде волосся, засмагла шкра, сумн оч.

Залишила червоного метелика помади на скл. Розмазала туш теплими слзьми, чорн струмочки з прозорими крапельками швидко ткають з очей, прямуючи на вологий вд дощу асфальт. м соромно: пошвидше б зникнути, заховатися вд чужих поглядв. Червон, хова заплакан оч пд капюшон плаща з болонь. На його одеж телпаються брки й цнники. Рекламу срий шерстяний светр. Засб продажу себе. Дуже, дуже схожий на нього!

Ось бачиш, це - тигреня, яке ти мен подарував, пам'яташ, тод, у Дитячому свт? Не мовчи, чуш, мен потрбен твй голос! А це - листи тво, ну, згадай же, пам'яташ, ти захотв, щоб ми писали одне одному, хоча жили у сусднх будинках? Тоб хотлося читати мо кривульки, а мен - тво.

Пам'яташ той лтнй дощ, коли ми гралися у воду? Ти тод перелився у мене, а я по внця заполонила тебе. Пам'яташ цю втрину, коли я залишала тоб повдомлення на цьому скл, цлуючи запилену прозорсть? Це був шифр, код, який для тебе був найважлившим у житт. Колись ти попросив навчити тебе плести коси, бо дуже хотв кожного ранку заплтати мене, розчесуючи й цлуючи мо волосся. Ти читав мен те, що писав про мене. Спвав мен, перекрикуючи лтню грозу.

Розп'яття - обличчям до скла. Зацлувала втрину. Цлувала вже обцловане.

Вн сумно дивився й прямо у вч, намагаючись розтулити вуста попросити переплести .

Ранком, проклинаючи божевльну жнку, яка кожного вечора замурзу скло, прибиральниця старанно стирала рожев метелики. Близько дванадцято хтось купив рекламований светр.

КАБАЛСТИКА

Амбарн замки на старозавтних думках. ндивдуальна трактовка - заборонена. Кабала. Зарубка стандартност - як квиток до атракцону. Нижчих за зарубку не пускають. Правила безпеки. Вищим за зарубку ц розваги н до чого, але таких нема. Правила думання. Правила життя. Чим ти кращий за мене? Кабала для всх, тому великий грх - самовисування з нашого болота Старого Завту.

Я живу на центральнй вулиц Содому, через два квартали вд ринку. Сьогодн мй друг назавжди збираться залишити це мсто, яке рдне для нього. з важкими валзами прийшов умовляти мене похати з ним. Каже, що в тй Книз написано, нби вс мають загинути. Рдне мсто зникне.

Я йому не врю, не хочу врити. А коли вже й судилося загинути, то загинуть ус, а чим я кращий за решту? А вн - чим?

Протягом двох тижнв я переконував друга пдкоритися дол, бо якщо Книга каже про нашу з ним смерть, то це, скорш за все, станеться, але якщо вн уткатиме - тльки даремно потурбу надю. Смерть бга швидше за нього.

Зараз кинемо жереб: кому бгти за горлкою, - адже без не в таких справах не обйтися, коли назавжди роз'лучамося, окремо одне вд одного зустрчаючи Кнець.

Псля друго пляшки - притулялися спинами до стни, перевряючи, хто з нас вищий. Виявилося, що вн. Нколи цього не помчав.

дь, дь швидше звдси! Тоб не потрбн атракцони, бо ти вищий за зарубку безпеки думок т Книги! Не хочу врити у смерть, але з мом зростом! Зарубка наче навмисно, точно вдповда мом сантиметрам. Ткай-но, ти повинен вднайти шлях порятунку, шлях до нових нтерпретацй! Ти - початок. Я - кнець, адже я не змг стати вищим за Кабалстику.

Через тиждень - тонни попелу. Вн десь там, смажить каштани.

КУБОК

Пульсу у п'ятах дебльне вдчуття свободи. П'яти шепочуть про втечу, пам'ятаючи долю Ахлеса. Смердюча свобода псля виснажливо вйни. Вас звльнили - ми. А тепер у жахливих сновидннях бачимо мльйони мозолистих п'ят, у як заганя свою кулю помста. Око за око, падло за падло, куля за кулю. Божевльна свобода. Двокольоровий комбнований прапор перемоги складамо хустинкою ховамо пд прес одеж. Гербарй минулого геройства. Кожен з славетних намагаться зараз написати на прапор сво м'я, стираючи написи нших. Врешт - роздерли його на вхт для протирання меблв. Пилюки багацько. Пд могутнми каблуками ховамо сво п'яти. Пересторога. Перестраховка. Ремнь безпеки сповза на шию. Кому довести, що ми вбивали за дею? Кому пояснити, що тривала Зарница була насправд? Хто поврить, що ми - вльн? Молодшому поколнню кричати: Ми не винн! Дебли - не винн! Пульсу, пульсу бактерологчна брага незалежност. Ахлесенко В. Г.

Наш в синьому чи у жовтому? Синя майка, жовт труси - команда-чемпон. Жовта майка, син труси - команда, яка хоче перемогти, виграти Кубок. Стадон. 52 мльйони чекають, коли хтось заб' бодай гол, який стане переможним. Фнальний свисток. Фанатськ бйки.

Т, що програли, - подають у суд, намагаючись зберегти за собою право володти Кубком. Результат гри скасовано, через тиждень - вдновлено, потм знову анульовано, дал - реаблтовано.

Сни за десять рокв залишилися тими самими: п'яти переможених погрожують помстою. Ми заберемо у себе нашу свободу. Дебльне вдчуття бльше не пульсуватиме.

Р.Х.

Кожна думка про небо допомага вднайти лише сонце. Кожен крок уверх по схдцях - збльшу рвень болю в раз твого падння. Кожна врнсть обов'язково потребу зради, щоб вдтнити . Кожна петелька потребу гудзика, щоб защбнути комрець, ховаючи шию вд втру.

Кожен Христос ма бути розп'ятим. Якщо маш бодай десяток ржавих цвяхв - не забудь прикувати до хреста свого Христа, накше тоб не вдасться осягнути свй божествений початок.

Розп'яте власне Я дозволя глянути на свою велич збоку. Ти бачиш сво страждання, бачиш, як витка сок кров з скважин вд цвяхв. Ти спвчуваш соб, запам'ятовуючи гримаси прикутого.

Зараз ти на одну сходинку вище, бо вдалося роздлити людське божествене, роздлити те, що завжди переплетене не пдляга сепарац. Зараз ти намагашся вмстити у соб Всесвт, розкласти все по поличках: божествене трохи вище вд людського, але запилене, майже забуте. Людське - у жирних плямах шоколадного торту, нудить.

Врнсть людському потребу зради божественого, але розп'яття - не зрада, а простий експеримент, метою якого бажання вдчути той самий бль, якого завдали Йому.

Врнсть божественому потребу зради людському, - аскез. Вдмова вд тстечок, тортв, щоб не набрати зайвих калорй трохи схуднути, полегшати.

Коли шукаш сонце - завжди знаходиш небо, нервуш, проклинаш долю: скльки, мовляв, шукатиму? Але навть не збагнеш, що цей бль - щастя, що необхдно розп'яти себе, натягнувши свою шкру на м'ячик-планету, тим самим накриваючи виразки темрявою. Не вдасться проковтнути цю кульку, не зможе шлунок справитися з свтом.

Перевага розп'ятого Я поляга у досвд вдчуття болю досвд спостережливост за власним Христом.

До метро. Розщебнув комрець. Тут теплше. Оснь - зверху, а тут, у пдвалин печерних потягв, - вчне мжсезоння. Демсезонний плащ. Валза з близною, сорочками. ду. Спочатку на Голгофу, а потм... Виявилося, що кроки вели до пдземки. У кулац стискаю цвяхи. Сптнла долоня. Шукатиму людське псля Голгофи. Воскресння? Н, Рздво!

ВИМПЕЛ

Старий екскурсйний лазик переведено у розряд маршрутних транспортних засобв. На кожнй зупинц охоче згрба до свого нутра потерплих вд зливи. Мокр посмшки задоволення вд порятунку пд навсом на колесах. Пзня оснь. На спинках крсел з екскурсйних часв залишилися ср чохли пд голови. Нколи не прали. Кожен пасажир залиша про себе згадку цьому автобусов - запах, ндивдуальний, не схожий на якийсь нший. Запахи воюють мж собою, адже жоден не хоче вивтритися вд постйних вдчинень дверцят.

Кибитка пряму до кнцево. Пасажири - на проход, вишукуються в чергу, щоб якнайшвидше залишити автобус, опинитися в ндивдуальних коробках, замкнутися повечеряти. нколи складаться враження, що люди бачать одне одного лише в таких автобусах.

Мсце водя обклене журнальними вирзками голих жнок, пд дзеркалом заднього виду телпаються вимпели з обличчями футболств.

У цьому автобус, з якого я спостергав дощ, серед десятка футбольних облич на шовковй мотузц, перевернутим трикутником на пасажирв уважно дивиться Христос. Оч ще володють поглядом, але помтно, що й Вн стомився вд осен. Наша сута змусила Його ось таким вимпеловим стилем прилучити нас до Храму.

Але такий спосб зовсм нвелю святсть Христа: проста популярна стотка. Люди не помчають вимпела, адже в цьому автобус Христос - талановитий, перспективний гравець нашого пвзахисту, не вистача лише Його автографа. Щедро розписуться на скл дощ. Невичерпна прозора туш для Письменника, якого банально прикували до дзеркала заднього виду. Водв доведеться озиратися, бо перед його очима - Бог.

Кнцева. Пасажири клацають парасолями. Захищен вд зливи.

Вечеря. Телевзор. Постль. Ранок. Дощ. Кава. Автобус. Робота. Обдня перерва. Робота. Дощ. Автобус. Кнцева. Дуже простий цикл сутност двоногих стот.

Екскурсйний пряму на жовте. Христос прикутий запахами людей. Пд дзеркалом для заднього виду ставлю свчку, аби не забути Героя вимпельних малюнкв.

БОФЛЯ

Рефлекторна любов до всього живого. Вдповдно до цього - ненависть до всього мертвого. Поки флософи радяться стосовно того, чи живий, наприклад, камнь, чи можна вважати нелюда або блазня людиною, тобто живим, я спокйно доп'ю свою холодну каву.

нстинктов самозбереження щодня намагаюся пояснити, що живе нколи зраджу тебе, на вдмну вд мертвого. Хоча й у мертве можна закохатися. Були ж художники, письменники, яких надихали гори! Значить - камнь таки живий. Але сну ще й нше твердження: камнь, як людина, може бути власне каменем (живим) псевдокаменем (мертвим). Тод виходить, що таке мертве переживе все живе. Але як пояснити, чому нелюдв слд вважати мертвими стотами? Коли любиш лише рефлекторно, то, мабуть, ти лише наполовину живий, накше кажучи, - живий з генетичними вдхиленнями. Якщо зважити на те, що риси людини спввдносн з властивостями каменя, можна стверджувати: снують камен з генетичними вдхиленнями. Однак феномен каменя поляга у його перевагах перед людиною: нмий, логчний, мудрий, мужнй, войовничий, захисний, не курить не п'.

Каменем стати не можна, ним потрбно народитися. Те саме стосуться людини: якщо ти з самого дитинства плазуш перед ровесниками - ти не живий.

Виокремлюють також хронотоп каменю у психц людини. Тобто, живих. Рдксн екземпляри для кунсткамери.

Взагал, вже давно пора виокремити нас, живих, в окремий прошарок неживого суспльства. Бо ми, певен, - обран. Ненавист бльше, нж любов. Переплутали значення понять. Редакцйна лажа. Бофля - ненависть до всього живого. Ненависть - бофля до неживого, мертвого.

нколи корисно ненавидти живих, бо краще, коли зворотна ненависть, ненависть-вдповдь на твою нелюбов, буде очкуваною, прогнозованою. Розсипав банку з цукром. Псок. Пустеля. Любов - лише оазис. А ненависть - картонка у чоловчий зрст з вирзаним овалом замсть обличчя. Сфотографуватися, втиснувши обличчя у дрку розфарбованого картону, - розвага для курортникв. На плавках блий псок. Пдсолодили сдницю любов.

Флософи дос не дйшли згоди, бо кожен з них в першу чергу турбуться про себе, щоб часом не образити сво ство, адже загальновдомо, що мертвсть - це погано. Самострл.

Люб вчен! Нхто не претенду викрити вас як мертвих. Але доки тривають подбн суперечки, можна смливо зробити висновок: злагода настане псля смерт таких мудрецв. Нема н мертвих, н живих, - тльки камння люди.

Светр витягу на поверхню пт. Субмарина залоз. Бабине лто. Homo simplex. Сонце, кленове листя, птахи ключами нотних станв. Ця хмаринка схожа на ведмедика, а ця - на зайчика. Оксамитовий сезон. Треба миритися з реалями: маш сфотографуватися, втиснувши обличчя в отвр фанери чоловчого зросту.

СОВА

У кульмнацйному мсц перериваю сво кно, щоб утулити рекламу. Самоомана переконливих слоганв, наче умовляю себе пддатися святим Глухот та Слпот. Рекламою обнадйливост примушую себе вдкрити Холодильник викласти у формочки для яць сво плюси, ховаючи в морозильнй камер сво мнуси.

Перериваю фльм, щоб пдбити пдсумки розрекламувати подальше життя. Ведуся на оптимзм. Реклама ряту вд суциду. Пане Суциде, як домовилися - до завтра! У раз якихось непередбачених змн я обов'язково перетелефоную. У Вас телефон на блокувач?

Засипа холодом самотност телевзйний снг. У правому верхньому кут - число, що символзу TV-канал. Коли вже й настане зима - то одночасно на всх каналах. Не втекти вд хуртовини. диний спосб - вимкнути з розетки. Себе.

Коли дуриш себе - стовдсоткова гарантя, що сусди Суциду по блокувачу похали до села. Шлях зв'язку вльний. Але прагну додивитися кно, коли полетять бл титри по чернозем - можна дзвонити. Вн ще не спить. Сова. Чека на кухн, гортаючи кишеньковий детектив. З мене нкудишнй режисер, а тим бльше - актор. Здаться, в Холодильнику ще вистача вина для натхнення знмати лише мен потрбн фльми. Мнуси - крига, можна прикладати до синцв замсть п'ятачка.

А небо продовжу створювати рекламн ролики низько якост, перериваючи потуги додивитися себе зателефонувати куди слд.

ДАХ

Колись я мряв лтати. Хотв бачити мсто зверху. З неба. Трохи втомився вд нескнченних сходв. Привт, дах! Це знову я! Слизький. Мокрий. Псля дощу. Покурю - в лжко, на свй поверх, до сво кмнати. У пальцях - тлючий вогник, я зараз не схожий на мсто, не схожий на всх людей ц планети, що ввмкнули свтло лампочок.

Пд повльний блюз роялю розгрбаю подумки хмари, щоб злитися з небом, засвтивши сотн згрупованих зрок.

Не кожна зоря мр бути з кимось, але мало яка залишаться самотньою на неб, але якщо навть так, то вона найяскравша вдвч, втрич бльша за розмром вд решти, яка цнна лише в сузр'ях. Самотн зор подарували небо для всх, без кордонв обмежень.

Людина сама себе обмежу, ховаючись у свтл стоватових лампочок. Люстри, бра, плафони стають життвим свтлом, самодостатнми. Люди в бетонно-цеглинних коробках трохи схож на небесн сузр'я, тльки не мають назв, лише порядков номери: 24, 26, 28, 28а, 30...

Мало хто з людей мр побачити мсто зверху. Мало хто мр вдрватися вд згра стати справжньою зорею.

За два квартали вд мого даху, на дев'ятиповерхвц, з'явився ще один палаючий вогник. Хазян його, напевне також мр лтати. Але поки лише вчиться. Стрибне опиниться... на асфальт, всмоктуючи вологу дощу. Колись я стрибну, але коли вдсирють мо срники. Стрибну для того, щоб пдкурити вд т, бачиш, ну, ось т самотньо зрки!

Бути присутнм при старт ново самотност. Але старт вдкладено. Той вогник зтлв. Тепер я залишився по-справжньому один, без мого самотнього приятеля, якого навть не вдалося побачити. Я залишився один, трохи вище вд решти, та все ж нижче неба. Спати вже зовсм не хочеться.

Телефон. Це у мене. Настйливий. Спущуся, щоб зняти трубку.

АДРЕСАТОВ

Повльно занурююся до виру. У твй погляд.

Саксофонст замовля каву. Йому треба перепочити.

Знаш, а я знову застудився. А ще, коли прокинувся о четвертй ранку, захотлося знову писати тоб. Це можна назвати листом, але без згадок про погоду. Ну, якщо ти бажаш, - у мене зараз тепла оснь.

Саксофонсту - без цукру не гарячу.

Вд твого погляду вже вкотре пересвдчуюсь, що плавати я таки не вмю. Твй погляд тягне мене за комрець до пдхвильового простору, де свти сердець зазвичай зав'язуються бантиком. Знаш, в дитинств псля зими я няк не мг згадати, як зав'язуються шнурки на черевиках. Смшно. Доводилося вчитися з самого початку.

Вибач, що настйливо вчепився у твй рукав не хочу вдпускати тебе. Мен так треба. Мен хочеться прнати у збиту молочну пну хвиль. Я не хочу залишати тебе у споко, якщо можна назвати неспоком мо прагнення бути реп'яхом на твому светр. З тобою я буду вльний, моя воля зараз належить тоб.

У мене на кожному комрц вдрван гудзики. Щоб не душили пластмасовою штучнстю.

Саксофонст вже давно не гра по нотах. Вн сам - НОТИ. Тепла кава, оснь, вир, вльна вд гудзикового тиску шия, застуда - це змусило його вдмовитися вд канонв сольфеджо. Вн сам - сольфеджо, лише тоб вн намагатиметься пояснити сенс свох звукв.

Коли ти сказала, що пд час розмови з мною у тебе припинився головний бль, я був здатен поврити, що вн зник, бо цього дуже захотлося мен. Скажи, чи ходила ти вчора на дах? Скажи одним- диним словом: ТАК.

Саксофонсту у червоне оксамитове нутро його футляру вже накидали вдосталь монет. Тепер вн зможе подарувати тоб ллею.

Я знаю, що вд мене у будь-кого може розболтися голова. Але ще нхто нколи не запитував мене, вд чого хворю я. Лежачи на холодному лнолеум, я часто намагаюся уявити, що зверху - не стеля, а - небо. Вчора мен це вдалося.

На мить забув, що зараз лише четверта ранку, хотлося набрати цифри , почувши твй голос, привтати тебе з новим днем.

У мене навть думки не ма, що тоб не подобаться саксофонна музика. Я навть не думаю про те, що пошта зараз зачинена. Я врю, що на цього листа там чекають, щоб якомога швидше вн змг би потрапити до твох рук, а ти з легкстю розрвала б умовнсть конверту, дставши звдти аркуш паперу, складений корабликом. Вн, напевно, нколи не потоне.

Набираю повтря вкриваюся з головою простирадлом води. Вдпусти кораблик у рчку. Наступного разу я зроблю тоб лтачка. Ти його також вдпусти. Я робитиму х доти, доки тво оч помчатимуть саксофонста, а його музика буде потрбною тоб. Адреси тво не знаю, але на конверт пишу ТОБ, бо врю, що цей лист сам знайде свого адресата.

СТРИБОК

А тепер ми - на неб. Старенький АН-2 з назвою КВГ. Гарчить двигун так, що важко розмовляти. Доводиться кричати щосили старанно прислухатися до твох слв. Але спробував читати по губах, це мен вдалося. У салон, крм нас, - ще й нструктор. На спинах - рюкзаки з парашутами.

Крзь маленький отвр люмнатора намагаюся розгледти той безмежний простр, який на земл зазвичай називають НЕБО. Це якось дивно, але в цьому лтаку вдчуваш себе ручкою у футляр, яка ще навть не здогадуться, що скоро взьме Письменник, вона почне писати тво м'я на блакитному аркуш з дитячого набору кольорового паперу.

Нарешт ми на достатнй висот, щоб стрибнути зрозумти для чого взагал нам потрбен цей лтак з такою дивною назвою. Тримамося за руки перед найголовншим стрибком у житт. Примно думати, що через якусь мить ми будемо НЕБОМ.

Ти смливша за мене тому стрибнула першою. Я - вдразу за тобою, щоб по одинц не розчинитися рафнадом у ще теплому блакитному напо. Потоки втру пдхопили мй блий капелюшок величезно парасол потягли до Сонця. Коли вдчув, що ти далеко, - збагнув, що сво небо я вже знайшов, цим небом Ти! Втер тебе запросив до Сонця. Я врив у те, що не залишуся один...

Посадка. Ноги торкнулися земно реальност. Тепер я знову взьму Тво руки згрю х. Тепер землю сприйматиму лише з висоти, на якй голосно гарчав АН-2.

Давай трохи перекусимо! У пакет - бутерброди, у термос - кава. Налтали ми з тобою апетит, правда ж!?

Повр Ти, як поврив я: цей стрибок не випадковий, так мало б статися! Нам дано стрибати з неба бути трохи вищими вд земно сути. Небо з'дну краще, нж земля.

Якщо захочеш - стрибнемо ще раз, але давай спробумо без парашутв! Ти згодна?

МЕТЕЛИКИ

маля любило, коли до них приходили мужчини. Мабуть через те, що вже два роки лише зрдка бачить свого батька. Перекладач альфонс. З слв мамки: симпатично, маленько, стрижено пд хлопчика. Два золотих метелика заснули на вушках.

й болить. Вже цлий тиждень. Токсикоз. Невдала спроба аборту. Дочка нчого не зна. Уроки на завтра вже зробила. Почитати вам мй твр? Маленька хваста! Намагаться сподобатися. Кошеня, яке хоче знайти свого хазяна. Я за цей твр отримала п'ятрку! Мавпеня Саня - найулюбленша грашка. Одягнуте у светра малеч. Воно захворло. Йому зимно! Завтра вдвезе до бабус. На вихдн.

Сама винна у тому, що залишила дитя без батька. Так каже бабуся-мати. Завтра вдруге до лкаря. Якщо не допоможе - доведеться робити операцю...

А хочете, я розповм вам, як мамка знайшла жачка?

Померла у лкарн. Сказав чоловчий голос. Батько першокласниц. Слабке серце. Побоявся прийти на похорон. Перелякався. Завтра збиралися пти до театру. Один квиток пропав. Пшов сам.

Минув рк. Нарешт вдшукав могилку. Стер снг з викарбуваного на камен фото. Симпатична. Стрижена пд хлопчика. У вушках - сплять золот метелики. Хочеш, я прочитаю тоб мй твр? Знаш, а я скоро буду з тобою. У мене рак. Ось тоб квиток до театру, той самий. Пам'яташ, як тво маля робило все можливе, щоб сподобатись мен?..

Двчинка вже у другому клас. Тепер вона любить, коли до них з батьком навдуються жнки.

А а

А ти знову зникаш. Забираш все сво те, що було створено для тебе. Я власноруч запакую твй скарб у полетилен востанн погляну тоб у вч. Прощавай. Ти сказала: Дякую.

Якраз тут починаться оснь. Зразу псля весни. Дощ, дощ, зимно, але не смертельно. Забуваю тебе. Проте свт продовжу створюватися для тебе. Тнь, ти залишила свою тнь! Забула. Можливо, колись з'явишся, щоб забрати сво до себе. А я знову запакую тоб твй скарб у прозорий пакет, щоб папр уникнув осннх дощв. Ти знову забереш те, що створено для тебе.

Раптом завта Надя, яка змусила поглянути соб в середину збагнути, що ти нкуди не зникала. Але тепер ти трохи нша. Ти нова. Ти наново народилася в мой уяв. Все повторються. Знову все починаться: А ти знову МОЯ. Я взяв у руки стару свою абетку. Як завжди, перша лтера - А а.

ДИТИНСТВО

Мом батькам сестричц

Я у картатй сорочц. Бля мене лежить моя маленька сестричка. Дв грашков вантажвки. На зворот: липень, 1981 рк. Сестричц 5 мсяцв.

Гарно зачесаний. Зализаний. Ялинковий дощик. Посмхаюся. Показую сво нижн зуби, оголивши ясна пальцем.

Св на снг. Пухнато-пелехата шапка. Схожий на двчинку. Пальто, шарф, рукавички в снгу. Люблю зиму. Посеред лсу. Оч. 2 роки два мсяц. Подарував тоб.

7 мсяцв. Неприбрана постль. На мен укранська сорочка. Уважний погляд. Посмшка.

Шпалери, як згодом обмалював олвцями. Посмхаюся. Неприбрана постль. Трохи старший. На голов - кубло. На нжках шерстян шкарпетки.

Музикант-початквець. Украна. Пальц на клавшах. Розкритий рот. Погляд.

Дитсадок. Свято. Читаю врша. Руки в боки. Чорн шортики, бла сорочка, великий блий бант у горошок. Чорно-бле фото... В синю горошину. Уважно придивться до обличчя виховательки! Зла. з свинячим волом.

2 роки 5 мсяцв. Весна. В'язана шапка. Мати зв'язала. Лс. Схожий на двчинку.

Новий рк. Став на стльчик. Тримаю блокнота. Поправляю шапку з балабоном. Погляд.

Новий рк. Роздивляюся тльки-но подарованого значка. Сорочка в горошину. Комбнезон. Нагрудна кишеня: нашитий Мкк Маус. Радянський. У кишен гребнець. Гарно причесаний.

2 роки 2 мсяц. Знову та зима, знову мй лс. Ще не викачався в снгу. Поки що. Розглядаю снг. Картате пальто.

Новий рк. Посмхаюся. Чотири роки. Червона сорочка у блу горошину. Нещодавно сорочка стала вхтем.

Схожий на дуже молодого семнариста. Србляст гудзики. Зачска - горщик. Погляд.

Новий рк. Мкк Маус. Погляд. Руки мтують гру на гтар. Принаймн, зараз так мен здаться. Наче знав, що гратиму.

3 роки 3 мсяц. Стою у крсл. Пам'ятаю, тод була зелена обшивка. На стн - килим, який зараз у мене на пдлоз. В кутку крсла пластмасовий Буратно. Батько привз з вдрядження, коли мати мала народити мен сестричку.

Пд ялинкою. Дощик. Одягнений у нове пальто нову шапочку. Дитяча радсть. Посмшка. Погляд.

Серйозний. Червона сорочка у блу горошину.

На голов маска простенького Лиса. Мкк Маус. Оч - догори. Посмшка. Руки розмит. Рухи рук догори.

3 роки й 7 мсяцв. Обнмаю свого Буратно. Посмхаюся. Як завжди. Погляд.

1 травня 1978 року. Батько цлу мене. Я дивлюся в об'ктив. За об'ктивом - моя матуся.Цлуватися не вмю. Цвт якогось дерева. Свято. Кавовий плащ. Зараз я схожий на батька з свтлини.

2 роки й 2 мсяц. Лс. Тупцяю по снгу. Вже готовий впасти на нього. Двчинка.

1 травня. Кавовий плащ. Батько пдкида мене. Я щасливий. Кумедна дитяча шапочка. Дерева. Цвт.

Серпень, 1980 рк. Перша кольорова свтлина. Вся в рожевому. Така була яксть плвки. Рожев шортики. Мружуся вд сонця. Дитсадок. Золота рибка. Лва рука на боц, правою тримаю величезного гумового м'яча. Жовто-синьо-червоний. Рожева трава.

Люблю свою сестричку. Вона ще нчого не розум. Оч. Оч. Люблю, притуляюся до не. Мамина рука. Трима нетямущу Льольку. Травень, 1981рк.

1 вересня 1985 року. Синя московська форма. Букет айстр.За руку тримаю сестричку. У кадр потрапив Паша, длубаться з свом фотоапаратом. Знаю його з дитсадка. з Золото рибки. Понери у зм'ятих краватках шортах. Через 9 мсяцв - Чорнобиль. Мертвонароджений.

Андрвська церква. На ремонт. Мй 1-З. На свтлину вмонтован маленьк фотографйки. 1945-1985. Перемога. Пам'ятаю м'я та прзвища всх свох однокласникв. Юлька, з якою сидв два роки за одню партою, сусдка з 5-го поверху, вже рк як народила. нша Юлька десь зникла. Кажуть, у Туреччин. Сашко - прапорщик. Наталка народила ще в 11-му клас. Шабал. Женька, що зрадив мене. На мен синьо-блакитна шапочка. Пвник. Мати зв'язала.

Травень, 1981 рк. Лобом притулився до потилиц сестрички. У кадр потрапила мати.

ЗИМА

Весна не для всх. не для нас. Те, що сказав тоб, розбило на безлч маленьких крапельок холодних зрок. Знову зима. Бачу чорну смугу неба, яка контрасту з засвченою плвкою снгу. Бачу, як з чорного пада бле та коле змерзл пальц струною.

...З тобою зараз тепло, любиш його лагдне мовчання - воно бле та нме. А з мною холод, я кричу з ним, кричу!

...Свчку шукають змерзл пальц та обпкаються байдужою посмшкою живих... Закрию оч... Не хочеться ослпнути вд снгу. Але я вже слпий вд тво весни. Знову хочеться стати дитиною жити голим деревом посеред хурделиц. ...Холодно. Згрй мене.

...Пада, пада, з чорного пада бле, хмари здаються ближчими до земл, але небо ще так далеко! Холод - дивна хвороба...

Тепер я буду мовчати. Птахи вд холоду вмирають або ховаються. я сховаюсь... Цю весну звуть зимою.

...Бдою вмива обличчя блий снг.

...Нг не чутно, коли йдеш босонж, коли бжиш до свтла, до твого нмого тепла.

Останн слово - замовкну назавжди: прогноз на завтра обця снгов замети.

НАКОЛННИКИ

Двча чпляло волосся кукурудзи на сво. Зробилася маленькою панночкою. Псочком пудрила маленьк щчки. ржаве сонце поклала соб на долоню. Оченятами вдивлялася в маленьк хмаринки та шукала там тварин, що тихим втерцем ткали вд не. Чомусь. й хотлося за ними. Побгла. Збила колнця. Розумн в таких випадках одягають наколнники. Побгла до тварин чи до людей?

Я бачив, як свин ли дтей, як дти ли свиней, зачесавши назад сво кукурудзяне волосся. А Бог сть тих, нших. Вн сказав, що фарбуватиме сьогодн огорожу. Сьогодн гробки. Принесуть цукерки, печиво, горлку й хлб. Сьогодн свято бомжв: надяться й нап'ються.

Треба й соб купити наколнники, щоб не перетворитися на гнй, по якому пройдуть наступн поколння.

Огорожа як нова.

СОН

П'ш снг... Згадую. Зга. Ду. Ю.

Через дв доби зима стане весною. Бле перетворються на прозоре, чисте. Каламутне. Жебракв бльша. Тепло. Втер б' волоссям у чоло. Його голоси розшеметали блий папр на стол.

- А дал?

Дал - впаде перо.

Я пам'ятаю, як весна спва. Спв переходить на крик. Крик розлетвся на плач. Тепло. Людська маса наливаться вином, недопалки падають на пролски - помирають вд смороду. Жебраки гуртуються в згра.

- Давай дал, нам дуже цкаво!

Ще один аркуш.

Постачання повтря складним процесом. Кисневе голодування призводить до руйнац клтин головного мозку...

Вд вина вже блюють. Вени рвуться, наче струни. Люди вшаються. Плюють на все: на асфальт, на стни, на вкна, у вч, у душу.

- Пху!

Чума, взьми прийди. Замсть весни... Зголоднлий собака вештався по пд'здах. Ногами по ребрах, по спин. Ногами по морд. Багряна кров, слина, скавулння...

Якщо це не був сон, то ми - вмерли.

ОЧ

Не можу згадати очей, але думка, що виника полум'ям пронизу ство, та ще й снг, що штриховкою вкрива чорний папр земл, лхтар з блиском штучност, а штучне свтло робить нас слпими, заплакан оч, зимно, снг, що вкрива пр'ям запльований весною асфальт, голодний собака, знов у грудях пала щось, але дос не можу згадати очей, собака понурою ходою йде в пд'зд, собака-людина, а я йду додому, але не один - разом з мною чиясь тнь, невже моя, невже моя, який дивний рефрен, йду по слдах, втоптуючи пр'я, ось голоси: п'ян прокльонами сповщують, що повернулася зима, де там Бог, ось я згадав волосся, мозок пронизують србляст зимн сльози, що йдуть з неба, уявляю, що бачу , ось у пальцях запальничка, вона рве чорне не схожа на бле, а що там на земл, де була людина - знизу чи зверху, н, вона пала на кордон блого та чорного, яка дивна зима для фотографв, а де Бог, мабуть, йому нема тут мсця, а людина йде до храмв, не усвдомлюючи, що золото бань - це лише заплакан фотокартки осен, де ти, моя Осене, ось уявляю, що у не блакитн оч, а де моя, моя сивина, мльйони щурв на неб, вони мертв, а чути брудну молитву п'яних, здаться м не сподобалося повернення зими, коли потепл - на землю впаде сморд чуми, хтось блюватиме кров'ю та снгом, знову на душах застигне блювотний лей кислого вина, слова мльйонв смердять, саме х хтось назвав носорогами, х - це людей, хтось верещить прокуреними зв'язками, а вс чують якусь чарвну мелодю, свтло лхтарв робить з нас глухих, потужнсть - 1000 Вт лайна, смердять гнил зуби вд жратви та вд голоду, роти наповнен слиною вд жаги до прекрасного, я знаю, що сну вчна жага натуралзму, голод натуралзму, голодний собака, а де вн, мозок розрвався чумою, на неб багно, а на земл замсть снгу, на земл - жовтий гнй нашо кров, ось лишилося ще деклька крокв по втру, що ви трупними парфумами, я не згадав очей, але думка, що виника полум'ям пронизу ство, та ще й снг...

КОРОЛЬ

Мимовол почав рахувати тво сльозинки. Не можу витримати, коли ти плачеш. Все золото свту - тво! Все золото я вддав тоб! Але ти все одно няк не можеш заспокотися. Тепер останнй шанс: я розсмшу тебе! Одягнув свого старенького ковпака почав принижувати сво ство перед твом, адже я - нщо у порвнянн хоча б з одню твою сльозинкою! Я - БЛАЗЕНЬ гордий вд того, що та ДОВЕРШЕНСТЬ КРАСИ, перед якою й плазувати не грх!

Кривляюся, демонструючи тоб, як говорить зака. Стою на голов, потм сдаю на шпагат, спваю галасливих псень, розповдаю весел сторйки з свого дитинства. Ковпак натягнув на вуха - тепер я став капловухим! Ха-ха! Кажуть, що це найкумеднша моя фшка.

Раптом ти посмхнулася. Нарешт. Рожевий метелик твох вуст перетворився на човника. Ти вже не плачеш! Ура! Але щось змусило мене озирнутися: на пороз стояв той, кого ти називаш ВН. тут я все зрозумв: ти посмхнулася, бо побачила його, ти зрадла, що вн повернувся. Мен сказала: Пробач зникла. На стол залишила золот сережки й обручку - три мох оповдання, як писав тоб. Мо золото заржавло.

Я зняв ковпака. Пдввся з колн, щоб зазирнути у вкно, чи раптом не настала весна. Н! Н! Н! Розреввся, знову впавши на пдлогу. Мй човник потонув. Мо сльози нхто не рахуватиме! Нхто! Але все врно: Корол смху повинн вмти плакати!

ЯЩИК

Ти - найкраща тенсистка свту. Перша ракетка. Принаймн, я переконаний в цьому. Ти тримаш мене, пдкидаш угору та з ус сили лупиш на той бк майданчика. Я щасливий, що ти взагал якось зверташ увагу на свого зеленого М'ячика.

Ще трошки, ти виграла цю гру. Матчбол. Але - диво! - ти вдкинула ракетку, ледь не потрапивши в суддю, взяла мене у сво долон, подивилася уважно на мене, розплакалася втекла з майданчика.

Тренер щось закричав, за тобою ринулися репортери. Ти ревла, як у дитинств, коли раптом зронила гумового м'ячика в калюжу, продовжуючи ткати вд сво давно омряно перемоги.

Перемогу зарахували твой суперниц. й дстався кубок. Тепер, мабуть, в усх рейтингах ти вже не будеш першою. Але... тепер ми удвох, нам бльше нхто не потрбен. Ти плакала, нжно стискаючи мене, те, що (або кого?) так давно шукала нарешт знайшла.

Так думав соб, коли ти вперше вдарила мною об стну не тренуванн перед фнальним матчем. Наступного дня ти виграла той кубок стала першою. А я кудись закотився, нхто не додумався мене вдшукати. Навть ти. Бо таких, як я, у тебе сотн, вони постйно змнюються псля кожного турнру.

Мене знайшла якась маленька двчинка, що тримала фото Першо, тво фото з автографом. Тепер я для не - релквя, адже цей м'ячик належав й. Найлицемрнша гра - тенс. Люди, я, мабуть, дочекаюся, коли ви вс зграте в ящик! Принаймн, мен цього так хочеться! Першою в цй гр повинна бути моя Перша.

НАВЩО?

Мй собака скоро помре. Не знаю, але чомусь залзла до голови така думка. Звичайно, хотлося б, щоб вн ще трошки пожив. Але... Що буде, те буде. Навщо зараз про це думати? Помре - поховаю.

Це ж так просто: вирити ямку, покласти туди закутаний у старе покривало труп засипати його землею. Поплачу трошки... Але життя трива, не можна жити лише минулими почуттями. Заведу соб нового песика. знову переживу його. Третй, мабуть, мене самого переживе, тому не буду заводити собаку втрет у свому житт.

Помру. Мен вириють ямку. Покладуть туди дерев'яну посилку з мом тлом. На табличц (хреста не буде) напишуть, вд кого ця посилка, але забудуть написати, кому. Що буде, те буде. Навщо зараз про це думати?

Заскавулв собака. Мй одвчний будильник. За десять шоста. Треба його вигуляти. Мене також вигулюють. Колись перестану скавулти до свого Хазяна. Але навщо зараз про це думати?

ПАСКА

На рукав соб зав'язати брудний рушник хмар. На пджак начепити позолочений значок сонця. Забрав все, що у неба вдень. Вноч знову почну його грабувати. Мсяць - гарна бляха на ремнь, зор - золот гудзики для концертно шовково сорочки.

Не вмю готувати тсто для паски. Куплю в крамниц готову, щоб разом з усма вдсвяткувати Воскресння. Тльки для мене це буде справжн свято, адже я взяв у неба все, що в нього . Адже я... Молться на темнь, слп! Бо бльше ТАМ нчого нема.

Подлитися з кимось свою купленою паскою? А може комусь дати поносити значка?

Рушником хмар витер блювотину з свого рота. На, тримай, витри сопл та сльози! Ти, навний, справд врив у те, що там ще щось ? Ось, ти все бачиш на мен, тоб нчого не залишив. Ха-ха-ха! Питаш, хто я? А хба ти дос не здогадався? А молишся ти кому? Ага, зрозумв? То будеш паску з рук Господа твого?

ЕКСПРОМТ

Останнй вивих у мозку - настала весна. Тепер божевльний на вс сто. Зроблю салат з бузкових бруньок. Запрошу гостей. Вони побачать, чим намагався х пригостити й почнуть крутити по скрон вказвним пальцем. Докрутяться до того, що й сам вивихнуть свй так вже давно хворий мозок. Весна.

Касета з буддйським скиглнням додасть сили загальному божевллю. Руками гребтися в салатниц. Потм пдкидати заправлен олю квти бузку до стел скакати по кмнат, уявляючи себе рзними тваринами.

Вдкоркумо клька пляшок Кадарки. Газель сьогодн на розлив. Бегемот шепоче Лан щось примне. Спонукальне до днання бодай на клька хвилин. Марал - вже не з нами. Вн спить. Для нього дуже багато вражень за один день. Чому не запросили Слона? Посварився з ним. Жираф побг за вином цигарками. Чекамо на прихд двох розмальованих Мавпочок. Для мене й Жирафа.

Дал свято закрутилося з дужчим натхненням. Дивно, але пдкинутий до стел салат завжди опинявся на пдлоз. У мене з Жирафом нчого не вийшло з Мавпочками. Проте Бегемоту вдалося затанцювати одну з них. А Лань, Лань пшла додому. Розбилася салатниця. Дал - не пам'ятаю...

Ранком, коли сонце розрвало павутиння на очах, вс знову перетворилися на звичайних, не хворих, мешканцв великого мста, як майже нчого не пам'ятають з учорашнього божевлля.

Експромтне свято весни скнчилося. Еплогом може бути те, що вчорашнй Марал проблювався.

МАШИНИ

На обгн. Вантажвка плететься й заважа. Рокв шстдесят. Ма онукв. Мабуть. Я нервуюся. Не виспався. нвалдку також залишу позаду себе. На- зустрч - гарненький кабролет. Врнше, напвкабролет. От якби вдчути себе за кермом такого авто! Гарненька й симпатична. Студентка. Поспша на пари. Бля входу до метро млцейський бобк. Не поголився перед роботою. З перегаром. Автобус перекрив шлях таким, як я. У, жирний! Але звдки йому знати, що поспшаю? Мовчу, не натискаю на свй клаксон. Новий москвч. Сучасний. Акцент вида, що не мстний. Разом з ним заскочили до одного вагону. Наступив йому на колесо. Буцмто випадково. Через зупинку зайшов ще один бобк. Його габарити в правилах не зазначено. Виняткове авто. У, жирний! Час пк. Вагон переповнено транспортними засобами. Сидяч мсця зайнят. Для бльшост цей вагон - платна стоянка. Всього один жетон. Лхтар здригнулися. Прихав. Наштовхнувся на москвча. ДТП. Щось прогудв у свого клаксона. Про себе вдправив його на батьквщину, його ж лайкою.

Ескалатор. Поруч з мною - ще один напвкабролет. З гарненькою задньою частиною. От якби мати ще й цю машину! Решта власних вже не викликають у мене чоловчого задоволення. Настав час змнити сво транспортн засоби на бльш сучасн та бльш приваблив. Продукти. За кермом - жнка рокв сорока. де донизу. З торби вигляда дохле курча. Почало нудити. До рота - Стиморол, щоб часом не повернути враншн пальне: чай, клька бутербродв з сиром.

Ще трошки - робота. Офс. Три кмнати модельок. Металев й пластмасов. Рзнокольоров. Вдрвав би всм колеса! Сьогодн зарплата. Увечер куплю соб ншого пального. У пляшках. Червоного. Щоб забути, як керувати свом авто.

Кожен день - одне й те саме. Чекаю, коли проб'ю сво колеса, щоб нарешт вдчути спокй. Машини чорного кольору. Модельки. Внок вд Офсу.

РАПТОМ

Невимовлен слова схож на зм'ят обгортки з-пд цукерок. Слова, як вимовлялися для картонних, пластмасових (тобто - штучних) - шоколадн цукерки мо внутршньо кондитерсько фабрики. Натовп зжер мо трюфеля. Термн збергання змусив годувати штучних солодощами, аби кондвироби не зпсувалися.

Мряв про тебе. Мряв подарувати тоб сво цукерки. Тоб, а на штучних навть не звертати уваги. Перехрестившись, попросив, щоб небо вибачило мен оцю нелюбов до ближнх свох. Штучних.

Не було тебе. Дуже довго. Реальнсть - ггантська обгортка, по якй доводилося перетупцювати в очкуванн тебе, твох очей, тво посмшки.

Перон. Сит, сптнл фгурки висипаються з коробок вагонв метро. Бл й засмагло-чорн. Шахи. Дев'ять вагонв. Дев'ять гральних наборв без Королв та Ферзв. Зайти за обмежувальну лню й уявляти, як випадковсть зштовхне мене на електричний струм. Тод я не дочекаюся тебе.

Тулюся ближче до середини перону, нколи плечима штовхаючи власноруч нагодованих фгурок. Свято. День мста. Безкоштовний прозд. Шара. Ще одна зв'язка наборв вдчинила сво кришки. Розсипалися пластмасово-пофарбован фгурки - люди. Сотням Пшакв хочеться прнути у загальний Днпро. Спека. Уламок фгури коня - без ноги. Табличка. Прохання до таких як вн, тльки не зламаних, допомогти дограти свою партю життя. Загублено власну вартсть: хто скльки може кинути до дрявого капелюха, стльки й кошту безногий.

Дал повинно виникнути слово раптом. Саме так ти з'явилася серед сотень шахових фгур. Серед штучних з'явилася справжня. все. Слова стали обгортками. Я знайшов тебе, навщо штучним знати про це?

Фгурок бльше не годуватиму шоколадними цукерками. Тепер мен начхати на них. м залишаю сво невимовлен обгортки слв. А тоб, тоб - себе з цукерками усх видв мо кондитерсько фабрики. Принаймн, я хочу, щоб мй шоколад належав тльки тоб.

Яке це чудове слово ТИ! диноврне для мого життя. З тобою.

ПТАХИ

Бачу себе з зовн, свою середину - бачу тебе. Дивно вперше поглянути на себе збоку осягнути свою власну життву вартсть. Ти показала мене таким, яким був, , можливо, буду, якщо... Чи задовольнило мене побачене? На вс сто вдсоткв. Я так думав, врнше, хотв не помилитися у свох здогадках. Я - маленька дитина, яка врила весь час у тво снування. Тому, як це не парадоксально, я - занадто дорослий з великою життвою мудрстю. Побачити зверху людей-комах, як трохи вищ за звичайних людей, але няк не дотягуються до птахв. Ххкнути у вдповдь на хню неспроможнсть мати велик крила стати ближчими до сонця. Завидки беруть, коли спостергають, як я професйно виконую викрутаси фгур вищого плотажу. Х-х! Дорослий, мудрий птах - Я. Це ти мене таким зробила. Чи показала?

Уже близько тижня дивлюся на свт через дзеркало - дивлюся на тебе. Як би мен хотлося, щоб те саме вдбувалося з тобою, щоб ти свт бачила в мен! тод ми разом ххкнемо комахам, з'днавшись крилами у петл Нестерова. Картинка, я вам скажу, буде! Вс аж ахнуть!

Ти бачиш себе з зовн. Бачиш мене. Цлуш мене, притулившись вустами до неголено щоки. Заплющив оч. Небо, сонце - справа, знизу - люди, зверху - Бог. Лише ми в цьому неб, лише для нас сонце - справа, люди - знизу, Бог - угор. Дякую Йому, що знайшов свою чайку, яка довела мен, що я також чайка!

ПАУЗА

Зупинити зливу, заплакавши у вдповдь небов. Зупинити смх. Зупинити вс розмови. Зупинити час. Все завмерло, бо дитина плаче. Магнтофон. Pause. Обрвана Оснь Ввальд. Плач у тональност ля-мнор. Десь там, не тут. Помер батько. Обрвалася мотузка, якою був прив'язаний до Лялькаря.

Долонями затулити обличчя. Не бачить й не зна, що свт барвистим гумовим м'ячиком стриба бля нг, благаючи припинити плач.

Двчинка цього не помча. У не помер батько. Володарка планети, яка ще не в змоз помститися й за обрвану весну. й не потрбен барвистий м'ячик. Малй потрбен татусь.

Натиснув на свою паузу, зупинивши струни у невимовлених нотах. Зупинився час. Його не перемотати у потрбному напрямку.

Через клька хвилин знову заревла злива.

МОЗОК

Налво, потм крутий направо. Дал сто метрв прямо. Знову налво, але скинь газ. Крутий, правда ж? Направо, майже коло, налво - те саме. Враж. Враж-2. Враж-3. Спуск. Тунель. Налво. Знову, а потм зразу ж направо. Пдйом знову спуск. Трамплн. Обережно, не збивай знаки! Слпий направо. Слпий налво. Гальмуй! Молодець, ну просто Шумахер! Як тоб так вдаться на всй швидкост робити у так крут повороти? Молодець, молодець! Ще трошки - ти перший. Головне - ось тут не злетти з шляху. Yes! Ти - чемпон!

Розмовляю сам з собою, щоб не було так нудно перемагати. Керування звивинами сво траси потребу максимально концентрац. Не можна розслаблятися. Не можна н на мить вдволкатися вд керма. До болю в очах увагу направляю на чергове подолання свого диного шляху. Лише т, хто пдкорить власну трасу мозку, зможуть керувати власним життям. Поврте мому водйському досвду! Але найголовнше - це знати, що така траса в тебе . Бажаю тоб таких знань! Тримай мцнше свою баранку у рк трьох бубликв!

КРОСВОРД

Тицьнув пальцем у скло втрини. Як там добре, як там спокйно! Розглядав манекенв у багатому вбранн з яскравими цнниками. Порвнював поглядом хнй одяг з свом вилинялим светром, одягнутим на голе тло. Роздивлявся спокй на хнх обличчях. Як хочеться туди! Примружитися б...

Споглядаю за тим юнаком, що тиця пальцем у скло. Як йому хочеться потрапити сюди, у цей одвчний спокй! Йому хочеться на мо мсце. Йому хочеться опинитися в мому одяз. Прагне мати визначену цнову вартсть. Диха на скло. Пише. Примружився...

Тицяю у задощлу втрину. Посмхаюся. Читаю, що вн написав. Читаю по складах. ДЗЕР-КА-ЛО. Його светр якраз мен впору. Стер першу три передостанн: ЗЕ-РО. Тут. Примружився...

Вн знову спогляда мй завтринний спокй. Не погодився з моми складами. Там. Коли вн знову опиниться тут, то збагне, що я таки правий. Якщо до того часу не помру. Примру...

Малюю пальцем порожн квадратики. Дмухаю, щоб домалювати ще клька. Для нього, для слова, яке вн обере. Я. Оберу. Хоче щось сказати. Втрина поглина звуки.

Натиснув пальцем. Ввмкнув свтло. Пдйшов до дзеркала - сво втрини. Його там не побачив. Вн, мабуть, вже давно заплющив оч. Третя ноч. Нарешт здогадався постелити соб. Здер вилинялий светр. Стер ним на дзеркал написане, вдгадане слово. Заплишив один квадратик. Я.

ХОЧУ

Я хочу бути зодакальною рибою. Як Ти. Я хочу бути чорною бльярдною кулькою, яку б ти забила у потрбну лузу, вигравши тим самим найголовншу партю життя. Я хочу бути твом собакою, який, ставши навколшки витягнувши шию, поклав би свою голову тоб на колна. З-пд лоба зазирати сумними собачими очима у тво. Пдставляти голову для того, щоб ти торкнулася мене своми долонями. Махати хвостом, зустрвши тебе бля дверей. Свою Хазяйку.

Я хочу бути клавшами твого панно, щоб коли тоб часом стало сумно, я грав твою мелодю. Я хочу бути твою улюбленою чашкою, бути тоб чам, бути тоб морозивом.

Я хочу бути твом запахом, твом волоссям, твом одягом, твом записником з розпланованим наперед майбутнм. Я хочу бути твом безсонням, яке повльно переливаться з вечора у свтанок. Я хочу бути твою думкою, врою, надю...

Я хочу бути твом часом, який повльно протягне струну вд минулого у майбутн - до вчност. Оснь, зима, весна... Я хочу бути... твою дитиною, яка бодай трошки нагада тоб мене. Дитсадок, школа... Росте тво маля. Я хочу бути твою фотографю, портретом, твою скульптурою. Я хочу бути... тобою!

ДОЛЯ

Мене вкрали, розрзавши нагостреною монеткою валзу мо ПАН. Це сталося в автобус. Прикро, бо встиг звикнути до не. Вона цлий мсяць дивилася на мене, берегла для того, щоб купити потм подарунок коханому на день народження. Уявляю, що вона зараз вдчува. Моя маленька! Закохався в не. А вона про це навть не здогадувалася.

Така моя нещасна доля: вона, вн, я. Справжнснький любовний трикутник. Тепер мене витратять от дво. На що? Ще трошки поживемо, може, побачимо. Чесно кажучи, не жалкую, що так сталося. Так чи накше це мало б колись статися. Я повинен був залишити . А сцени прощавання тльки б зробили мен боляче.

Мене люблять ненавидять водночас. Через мене вс негаразди, хоча це не означа, що я в цьому винний. Таким народився, от все. От якби я був аркушиком у клтинку з шкльного зошита! Або яскравим рекламним плакатом! Хоча сутнсть моя все одно не змнилася б - папрцем був, папрцем залишився б. Але мене нколи не проклинали б. Лише, можливо, маленький хлопчик, який на мен побачив би, що отримав двйку з контрольно. Хоча н, маленьк не вмють проклинати. От було б добре, якби я народився не банквським блетом!

Знате, але я не самотнй у свому нещаст. ще туалетний папр. От комусь не пощастило народитися таким! До нього вс ставляться байдуже, як принижують! Х-х!

Все, досить! Нчого поганого в тому, що я - грош, нема. Адже, можливо, колись знову по колообгу потраплю до рук мо кохано ПАН. Тод скажу, що я - найщасливший папрець у свт!

СОРОЧКА

Роздивляюся сво волохате черево. Нажене, сптнле, неестетично велике. Дзеркальна хвороба. Бачу тльки себе. У твох очах сво вдзеркалення. Тльки себе. Задоволено самозакоханий дурень. Скльки рокв живу - стльки воно росте росте те черево, наче час здобутий життвий досвд знайшов соб пристойну схованку. У когось така схованка - у голов.

Джинси на матн. Черево натягнуло на себе сорочку. В облпку. Коли вдихаю всма легенями повтря, - гудзики так прагнуть вдрватися. Сорочка трщить. Стриму мою свободу. Ненавиджу носити х! Чухаю потилицю. Тут життвого досвду нема. В голов. Немита, нечесана потилиця. Там - ТИ. Не хочу втратити тебе.

Щоранку роблю фзичн вправи, аби хоч трохи зменшити сво досвдчене пузо. Врю, що допоможуть. Адже не хочу втратити тебе. Бльше не п'ю вина. Не м солодкого. Нарешт почав шукати роботу. Голюся кожного дня. Пишу до свтанку, аби не втратити бодай хвилинку, знову таки, щоб не втратити тебе. Уже близько двох тижнв не вмикаю телевзор, лише музику, пд яку краще тренуться прес. Трич на день. Тепер бачу тльки тебе. Все для тебе, якщо те все справд потрбно тоб. А соб, соб - лише йогурт зранку та чай без цукру, в обд зелений борщ, увечер - знову чай з шматочком сиру. все. Няко картопл, хлба та жирно ж.

Ура! Примно роздивляюся у дзеркал сво черево. Менша. Мен вдалося це! Тепер ти не кинеш мене? Спитав себе у дзеркал. Н, н, досить бачити в дзеркал тльки себе.

ТИ! ТИ! Ти не пдеш вд мене? Руки човником розрзають стелю, тягнуться до Нього. Просять вибачення. Плачуть. Благають Його повернути ТЕБЕ. Потм нч. Ранок. Псля фзичних вправ повторю процедуру з човником. Так кожного дня протягом двох тижнв. Зранку та увечер. Прости, Господи!

Я бачу тльки ! Коли дощ хляпотить по вкнах - бачу у тй вод сльози. Коли втер куйовдить мо волосся, ввижаться, що то Вона, а моя голова у не на колнах. Пдставляюся, як безпритульне кошеня, свой щойно знайденй хазяйц. Тльки ТИ! Почуй, благаю! Знаш, чомусь рвуться струни, коли спваю те, що спвав тод, у той перший вечр. Тво сльози. Я помтив х. Я запам'ятав х. Човник-криголам пряму крзь хмари. Прости мене, моя маленька! Як в дитинств, коли опинявся у кутку за якусь провину, кажу: Бльше так не буду. знову повторюю сво помилки.

Мо тло безпритульно тиняться по кабаках, шукаючи людей, як б напивалися, гелготли, билися, аби бачити когось чути яксь звуки, щоб не залишатися на самот. Але не п'ю. Ти так хотла. Повертаюся, задрипцяний дощем. Долон складаю човником...

Бачу тебе у дзеркал. Чухаю свою потилицю. Хтось трима свй здобутий досвд у голов. А я? Жир з черева уже згнав, але робити висновки так не навчився. Важко з мною. Це правда. Але тепер я на клька клограмв легше. Тепер я не такий! Чуш мене? Я змнився! Я нший! Я тягнуся до тебе! Тепер я ношу тльки сорочки!

2334

Я нший! Я змнився! Тепер я потрбного кольору, в бажанй обкладинц, з бажаним прогнозованим внутршнм наповненням. Торт на замовлення. На тво замовлення.

Я - пластилновий чоловчок, придатний для того, щоб його зм'яли, а потм злпили те, що захочеться. Що захочеться тоб. Належати тоб - що може бути кращим для мене! Знаходитися серед маленьких речей для щоденного вжитку у твой валзц (десь бля помади та носово хустинки). Бути одню з таких речей, неживим предметом не мертвим. Няким. Злпленим. Зм'ятим. Але потрбним для використання.

Тоб набридло, що я плачу. Тебе дстало те, що я постйно благаю тебе, щоб ти не йшла вд мене. Тоб набридли слова типу: Ти потрбна мен. Добре. Добре! Я постйно смятимуся, як дурник з площ, який свом награним смхом намагаться залзти перехожим до кишень та взяти соб трошки на вечерю, а можливо, й снданок. Добре! ди куди хочеш! Я жодним словом не викажу свого незадоволення. Ткай вд мене, але швидко-швидко. Мовчатиму, мовчатиму, лише вдповдатиму на тво чтк запитання досить коротко, щоб не набриднути. ТАК. Н. Хочеш, я танцюватиму на однй ноз? Хочеш, я злизуватиму пил з тво взуванки? Хочеш, я буду твом пажом, козирятиму та згинатимуся, як тльки-но побачу тебе? А хочеш, мене взагал не буде?

Ти казала, що тоб потрбна прибиральниця. А як щодо прибиральника? Я, напевне, пдйду для цього. Скльки? Безкоштовно! Мен буде примно робити брудну роботу за тебе! Тльки наливай мен час вд часу вина, щоб сп'янти й швидко заснути, нчого не пригадуючи. Ф! Я - п'яничка?! Н, я сильнший за вино! Поки це дина моя перемога в житт.

Мй човник драний. Няк не допливе до Неба. Наковтався моря. Не тону. Лайно не тоне! Ха-ха!

Мене стало забагато. Вд мене нкуди подтися. Я скрзь. Який я лнивий! Не чемний! Не уважний! Самозакоханий! Тупий! Някий! Пластилновий! Зм'ятий! Ткаю вд прокази, вд безглуздя, вд божевлля. Стану щуром, рознощиком чуми.

Начитався на п'ян оч Камю та поврив у свою щурсть. Щирсть кинуто мези оч. Так мен й треба! Я нколи не стану ншим. Нколи! Висновок? Застереження? Вирок! Дагноз! Довдка про виписку з лкарн. Довдка на здорове життя серед соб подбних. Однакових. Самозакоханих. Божевльних. Зачумлених. Пластилнових. Зм'ятих.

Мй колр - блакитний. Хай регочуть забобонн! Хай тицяють пальцем нормальн! Моя вдповдь - х-х, ха-ха, хе-хе, кхе-кхе! Закашлявся, вибач. З мною все буде добре. Тльки тебе не буде. Це не мо - тво слова. Не врю! Чуш, не врю! Не вриш, що я не врю? А хочеш, я танцюватиму на однй ноз?

Вийду пд зливу. Впаду на асфальт, злизуючи з нього дощов крапл. На смтнику - моя парасоля. На смтнику - моя суперобкладинка. На смтнику серед маленьких речей для щоденного вжитку. Використаних. Спожитих. Так, ти права, не бензином, а гасом треба протирати мсце гвалту. Трахати все, що рухаться. Всх, як ще трошки володють своми ногами. Венами. З наркоманками ще нколи не спав.

Уже п'яний. Не образ - констатаця того, що вдбуваться. П'яний кращий вд тверезого, тльки це не стосуться мене. Що говорив, те буду говорити, незалежно вд стану, клькост коханок, статево приналежност, нацональност.

Я нший! Змнився! Ха-ха! Як себе переконати в цьому? Може, знаш? Навчиш? Навчиш переконувати? От причепився, скажеш. Так. Причепився, бо знайшов. Не вриш? Довести? Затанцювати на однй ноз? Я хочу тебе поцлувати! Чуш, хочу! Так, у мене непримний запах з рота. Так, непоголений. Але ж я хочу! Ти потрбна мен. Добре. Добре! Все у мене дуже добре! Все як ранше - няких новин. Сворднка болванка розмови, коли раптом, випадково зустрну тебе. Колись. Там. Тод.

Оч. Там - все. У твох - мо. У мох - тво. Вр-не-вр. Говорю, пишу тльки те, про що думаю. За це мене не люблять. Чхати на тих, хто тльки-но отримав довдку про одужання. Чхати на ваших, що носять синьо-жовт значки та час вд часу натискають потрбну кнопку пд час прийняття важливих ршень. Я розумю, що вони - годувальники, спонсори, меценати. Але - ненавиджу цих повй з засаленими мордами! Ршення прийнято! Ваших. Пробач, вони не тво. Пробач мене.

Тепер ти все знаш, якщо дочитала до кнця. Можливо, зрозумш. Звичайно, ти можеш стверджувати, що я все вигадав: тебе, себе, зм'ятий пластилн. Можливо. Але нехай ц слова залишаться для дтей - твох мох. Спльних. Зайвих. Непотрбних. Тих, що виклянчують, смикаючи за рукав, ставши на колна, бодай копйку. Пригощу таких черешнями.

Я навколшках обйняв тебе. Я навколшках перед тобою. Я... Ти помтив, скльки разв ти повторив слово Я? Помтив. Дякую за спостережливсть. А також за спроможнсть, вмння читати. Замовкаю. То тоб потрбен безкоштовний прибиральник?

26.06.2000 (23:24)

КОШЕНЯ

Брка Брмнгем. Пар з Парижем. Мандри Мадридом. Вафл у Вфлм. Внницьке вино. Хлб по-рвну в Рвному. Лто у Литв.

Вимпел з символкою англйського мста. Суперечка з дощем на Ейфелевй. Шукати представниць червоних лхтарв серед пданних спанському королю. Ласувати привезеним з собою Артеком на Земл обтованнй. Потяг зупинився. Я вискочив по вино. Закушували горлку окрайцем черствого хлба з приятелем, який не мав з ким пити. День Незалежност Украни в Каунас.

Вимпел на стн. Ти плакала, бо тоб так хотлося. Лфт витягнув нас на саму гору. Якщо я впаду, то ти мен винна поцлунок. Повернутися до готелю. Там також пов. спанськ. зраль нагодував укранським. Крм каберне взяв ще пива. У Внниц зупинка всього п'ять хвилин. Встиг. Приятелю стало набагато краще, а мен навпаки: не зовсм примна нч верхи на гелкоптер. Литовське пиво - не грше за укранське.

Сувенр з Англ. Подарунок приятеля, з яким пив у Рвному. Змусити плакати. Так, щоб сльози нагадали тво. - куплену за франки пд дощем, пд готелем, як тод, у Мадрид. Тод, у Мадрид, захотлося знову до Каунасу. Бути серед литовцв врем з укранською кров'ю. Вафл! Вннницьке вино! Купуйте укранське!

Шукаю соб мсце пд спекотливим сонцем. Шукаю, споглядаючи за птахами, як по сут провсниками змн у природ. Знаходжу втрачаю, краду у когось ншого, вддаю сво задарма.

Спогадами наповнюю келих та залпом згадаю все, що було, чого не могло бути, що вигаданим, фантазю.

Пдставляю пд сво спогади всх живих, як небайдуж. Порвнюю х з образами минулого, яке не повернеться, бо вигадане. Куплю обручку та, примружившись, вдивлятимуся крзь не на сонце, на провсникв змн. Слова заплутую у клубки, а потм майстерно розплутую, вигадуючи нов способи гаяння часу.

Коли раптом тоб знову захочеться плакати - згадай про зливу, коли тоб захочеться лтати - згадай про птахв! Коли тоб захочеться побачити мене - прочитай мою писанину!

Пригрти безпритульне кошеня десь бля серця. Заховати його вд зовншнього свту. Переляканими очима спостергати за людьми. Обергати у такий спосб кошеня вигаданих спогадв вд реалй хижакв. А потм, насам- кнець, вийти на кнцевий, закурити, розкрити парасолю, ховаючи голову вд лтньо спеки.

Нарешт! Камера залишаться на тому ж мсц. Знма, як моя спина повльно менша, а потм зника десь за обрм. Починаться заметль. Перехож повинн бути дуже здивованими, з широко розплющеними очима. Титри. Свтло. Овац. Квти. На могилу.

ЛХТАР

Пдняти кубок над головою. Крикнути протяжно: А-а-а-а! Над стадоном - салют.

Над салютом за цим усм спокйно спостерга Бог - загальний для всх, хто вболва за команду-переможницю. Розчервонл - у бло-блакитних кольорах. П'ян. Дружн обйми. Лайка на честь перемоги, мовляв: Осьо, вам, козли! (у бк уболвальникв переможених).

За цим усм спокйно спостерга Бог.

Млцонери стурбовано поглядають на збуджений синьо-блий натовп. Переможц! Завтра з важкими головами на роботу. Але це буде лише завтра. А сьогодн - ми чемпони! Кубок у нас!

Прикро, що ти не любиш футбол. Але ти все одно привташ мене пзно вноч з цю подю. Я також уболвальник синьо-блих. Над мною той самий Бог, що й над усма, хто кричить протяжно: А-а-а-а!

Завтра мен на роботу. Але це буде лише завтра. А сьогодн... ти привташ мене з перемогою.

Крзь уже порожнй скляний кухоль роздивлятися бльярдн кульки програно парт. Приломлення свтла. Зору. Вийти й пти кудись. На фг! Уявляти, як моя улюблена команда переможе. Уявляти, як ти привташ мене з цю подю. Уявляти тебе. Вигадати тво снування. Переконатися в твому снуванн на мо п'ян оч. Подарувати тоб свй кубок. Ти - переможниця! Моя! Стати пд лхтарем. Взяти свою стать у кулак. Ти ! Ти моя! Як мен з тобою добре!

Через хвилину - знову в нкуди. Без зайвих емоцй. Емоц залишилися пд лхтарем. Моя команда нколи не вигра той кубок. Мцний горшок друго лги. Я - розчарований фанат, закутаний картатим синьо-блим шарфом.

Завтра - на роботу. Але це буде лише завтра. А сьогодн - за мною спокйно спостерга Бог.

РОЗВАГА

Мен смшно! Мен весело! Мене вкинуто до кмнати смху! Крив дзеркала. Я - видовжено-худий, рахт, з жираф'ячою шию. Я - маленький круглий, безшийний. Я - красень з обкладинки, на якого пся окропом протилежна стать. Я - потвора з найбруднших закавулкв мста, який ховаться, наче прокажений, вд доторкв поглядами перехожих. Людина з Комплексом Помченост. Якщо потвора людиною. Мен смшно! Я - лисий генй, що вигадав лки вд старння, а сам герочно наближаюся до смерт, яка рвно нчого не варта, адже мене пам'ятатимуть вчно жив.

Мен весело! Я - волохата людиноподбна мавпа з тупим поглядом на небо, на сонце, на брата по кров. Я - бронзова статуя, без права голосу, без права листування, з пдпискою про невизд. Я - копя Христа, хоча й поголена. Я - свтлина Юди, хоча пд зображенням можна написати що завгодно. Хто ж бо бачив того Юду? Я - Магдалина, хрещена розпусти, донька святост. Я - не впевнена у соб муха, що тупо лупиться об скло, наче скло - це завконня. Помиляюся...

Мен смшно! Пальцями розтягнув губи, розрвавши рота. Радикальна посмшка лберального зовн телепня.

Мен весело! Весело телпаю хвостом, почувши запах ж...

Дощ розгнав атракцонний натовп. Зпсовано вечр вихдного дня. Куплен квитки не пдлягають обмну, грош не повертаються. Все навкруги стало мокрим, дощем. Без виняткв. Пд вологим костюмом блазня - серце. Без права на зупинку. Без права перепочити. Завтайте до нашого Свту Розваг! Завтра? Коли завгодно!

Мене вкинуто. Викинуто до кмнати плачу з правом дивитися на себе таким, яким я насправд.

ГРАФКА

Силувати себе постйним розгляданням сонця. Змусити себе плакати вд леза променв. Але не вдводити погляд, а навпаки - намагатися проникнути до середини того Сонця, заради якого живу. Перетягнув вени стеблиною кульбаби, та уявив, як сонце свом шприцом уводить н'кцю життя в мою кров. Галюцинац. Слпну.

Розпотрошити курку над та напхати й у дупу плоди реальност. Засмажити та з'сти. Чхати вд лоскоту пр'н кульбаби. Занмлою рукою торкнутися гарячого, облити окропом. Не болить!

Навпомацки шукаю на сптнлому скл намальоване коло сонця. Тривимрна графка. Домалюю промнчики на незнайденому.

Силувати себе постйним розгляданням рекламних налпок. Оберу те, на що найбльш знижки. З одного варанту - один. Реальнсть. Плоди догнивають на земл. Нкому збрати.

Скрутити голову свом мрям та напхати м до середини гнилля. Романтика. Знесилитися сонцем. Зрвати близну з мотузки заради мотузки. Перетягнути шию. Не болить! Затиснути кисень у середин. Розчервонтися. Висолопити язика. Було-не було. Нхто не згада. Стеблину кульбаби не знмайте з руки!

СУС

Ти так схожа на Божу Матр! У тебе таке ж довге волосся, такий же погляд. Ти така ж свята чиста, як вона. Я вкотре роздивляюся тебе. Ти спиш. На твому обличч завмерло дитинство, спогади про втрачене, думки про незнайдене, омряне сни про мене. Божа Нене! Я живу ритмом твого подиху. Пдлаштовуюся пд нього та намагаюся й соб дихати як ти. Дихати тобою. Доторкнуся до щоки вустами прошепочу: Я стану тобою!

Сьогодн ти далеко. Але я все одно поруч. Я - море, яке трима тебе на руках, яке цлу тво тло, яке розбиваться заради тебе об скел, яке плаче й божевол штормами, коли ти йдеш з берега в нч, яке пднматься високо-високо, щоб дстати сонце й принести лагдне свтло цього лхтарика тоб в свох пригорщах.

Зайти в рчку. Впасти на колна. Нахилити голову, вклоняючись вод. Перехреститися, вдчувши те, що Ти так схожа на Божу Матр! У тебе волосся, у тебе погляд. Ти така ж свята чиста. Значить, ти - Вона?! Ти стала Нею! Побачити тебе замсть себе у чистому вдзеркаленн рчки. Подивитися прямо у вч вод. Прнути ... стати тобою. Ще раз перехрестившись, попросити Тебе: Народи мен суса!

ОБРУЧКА

Спитав, коли допомогти перенести тоб реч до мене. Пауза. Довг пояснення, що ти не хочеш цього. Я мовчу. Ти нервушся. Знову гратимемо пвноч в карти. Питимемо вино.

Ранком ти подеш додому.

Увечер, коли ти знову будеш з мною, я знову запитаю, коли допомогти перенести реч. Тебе це драту, але чомусь вибачаш мою настйливсть.

Сьогодн вноч гратимемо в бльярд. Цигарок ще вистача. Хрусткий папрець в кишен нагаду, що грати будемо досхочу.

Наступного дня було бльше обймв поцлункв, нж минулого. Було вино, знову карти, аркуш рахунку гри. Пд горизонтальною рискою ти вкотре написала дв перш лтери наших мен. Я погляну на тво руки, як вправно роздають карти, на тво волосся, спробую зазирнути у вч знову майже прошепочу:То коли допомогти тоб перехати до мене?

Визирнув з балкона, посмхнутися, вимовивши: Оснь. Потм випив за пришестя. Ти через клька хвилин знову будеш з мною. Я знову притулюся неголеним малям до тебе. Розкладу карти. Наллю по внця вина. А потм стану навколшки бля тебе, тримаючи твою праву руку, тремтячими пальцями одягну тоб дешеву металеву обручку. нарешт спроможуся вперше голосно спитати тебе: Ти будеш жити з мною?

МАРШРУТ

Я написав тво м'я на шпалерах. Написав калграфчно синм маркером, так, щоб напис цей завжди можна було прочитати з будь-якого мсця кмнати. Пдняв оч на стелю. Склав долон човником та вказав йому маршрут подорож за щастям, натякнувши на напис на стн. Настукав ступнею три коротких, три довгих знову - три коротких. Змшав акварел голосння й смху, зареготавши вд клькост слз. Озирнуся, щоб вкотре прочитати те, що написано на стн. Коли допив вино - наговорив соб всяких дурниць, щось на кшталт життя смерть, смерть життя. Потм не пам'ятаю як, але заснув.

А човник плив до ранку, плив за вказаним маршрутом, плив, доки мо оч не розтулилися вд сонця. Воно примусило вдягтися та вдправитися вештатися по брудних вулицях, шукаючи мсце, з якого небо знаходиться найближче до земл.

Згодом набрав номер, почув твй голос поврив у те, що човник таки доплив, а три коротких, три довгих знову - три коротких SOSу таки були почут.

НЕВИННИЙ

Я перетворив свою оселю на квартиру-музей. Ось тут вона сидла, коли вперше прихала до мене. Тут я вперше освдчився у коханн. Ось чашка, зубна щтка, це книжка компакт-диск. Я навмисно залишив все як було, коли вона востанн була у мене. Кожен з екскурсантв захоплювався мою розповддю про не. Або удавав, що захоплються. нколи хтось з вдвдувачв запитував: А де вона зараз? Вдповдав коротко: Нема. А потм, посмхнувшись, завжди промовляв: Н, вона ! Ось тут, у сховищ найцннших речей. Але вам, перепрошую, туди не можна. Це мо тльки мо, це - мо серце!

Зачиняв музейн двер. Вмикав телевзор. Вимикав звук телевзора. мовчки курив у темряв, намагаючись серед диму впзнати поврити в те, що вона таки сну у мене. Цлувати повтря, цлувати подушку, розмовляти з нею, бути з нею, стуливши до болю повки, щоб не бачити кмнатну темряву. У кулак затиснути почуття.

Клька хвилин вртуального щастя! Потм - знову порожнеча у прокуренй кмнат з миготнням нмого телевзора. По розкиданому по пдлоз кленовому лист ступаю дуже обережно, щоб не розчавити свою оснь. Не вмикаю свтла...

Дстатися б до крану. Напитися б води, щоб наповнити чимось свою порожнечу. Налити соб хлорованого пйла пд зав'язку.

Завтра зроблю вихдний. Не буде вдвдувачв. Завтра буду сам. Без облич чужих, що завжди чатують у чергах, коли я знову продаватиму квитки на дйство, яке називаться екскурсю до власного свту. Зачинити себе та викинути ключ з мосту.

Стояти пд дощем на мосту. Задивитися на темно-мертвий Днпро. Перелзти через огорожу. Витягти напвпорожню пачку дешевих цигарок запальничку блакитного кольору. Покласти на мосту. Може, хтось нший докурить, мен вже досить. Погана звичка. Триматися за ржавий хребет мосту мокрими руками. Дощ. Н, просто долонями витерти оч.

Американськ грки... Згадаю. Це буде так само. Вода виблиску зайчиками лво та право частин мста. Я посередин. У вагончику летти до тартару раптово пднятися на гору до раю пд грюкт колс та дзявчання десь унизу, серед натовпу охочих переврити себе на страх. Та пд крики таких, як я.

У кишен мокро куртки знайшли дв пачки непочатих сигарет. Вона забагато курила... Я скинув з вагончика. Пд звуки дощу, пд звуки колс та крики таких, як вона. Пд стогн мого кохання.

Я всього-навсього екскурсовод музею. Маленька зарплата. Люблю випити. Винен усм. Що-небудь. Не принципово. Жити так важко! Т ноч у стан афекту ( як сказав би психоаналтик) залз на мст, але увага перемикнулася на напвпорожню пачку цигарок запальничку. Виршив востанн покурити. Побачив вагончик тло, яке злетло з нього та впало у воду. Млця. Напвп'яний свдок. Коли дстали - довелося впзнати . Так, це в музе я працював. Налили гарячого чаю. З печивом. Поврили, що то був звичайнснький суцид. Я - чистий. Вони поврили, що то не я викинув з вагончика.

Дстатися б до крану. Залити б порожнечу водою. Кинутись на лжко. Вимкнути нме миготння плоского екрану. До болю стиснути повки, щоб, нарешт, заснути. Це мо тльки мо, це - мо серце! Мен туди зараз не можна. Я зробив з себе екскурсовода квартири-музею. Тепер нема. Тепер нема вдвдувачв. Тепер я нкому нчого не винний.

ЧАС

Я - нколи, я - няк. Коли луна н, то це - мен. Так-так друкарсько машинки вд мене до когось. Пишу, але воно десь зника звичайними папрцями у твох закапелках з пожовклою газетною макулатурою. Недопалок у зубах, дим у вч. Пальц ледь торкаються клаватури. Сором'язливсть власних думок кинуто на дно пакета з твоми брудними речами. Гарне мсце знайшла для мене!

Два мсяц гаяння часу. Так промовив уголос - для того, щоб остаточно переконатися в цьому. Якби я знав, що з того нчого не вийде! Був тобою, у тоб. Але тепер розумю, що два мсяц гаяв час тльки нколи ледь торкався клаватури.

Тоб це було не потрбно. Нколи, няк. Дивно, але 60 дб вмстилися лише в двох словах, як не несуть особливо втхи для мене. Можливо, лише здобутий досвд якось компенсу мо втрати.

Сьогодн чомусь гарний настрй. Знову вдчув внутршню свободу. Таке враження, наче два мсяц всередин горла лампочка, але хтось цпком розбив . Тепер, наче, пустка, але вона умовна. Свобода! Уламки скла лише нколи нагадують про тебе, бо х не прибрати з середини.

Все тво - знищив. Папрц, на яких були написан тобою слова, та ще яксь дрбниц. У мене сьогодн гарно-цинчний настрй. Виршив на цй хвил пдбити остаточний пдсумок двомсячного гаяння часу. З'ясував, що тво подарунки коштовнш вд мох! Припускаю, що ти навть думала, що вони коштовнш за мене. То хай. На Бога мен ненавидти тебе? Матеральна компенсаця за два мсяц пустопорожнх почуттв. Ну то й добре, хай буде так!

Який у мене сьогодн гарний настрй! Повернувся до себе. Не повертайся до мене! Нколи, няк! Закреслив тво м'я, жирно написавши сво. Люблю себе, збергаю для справжньо, для т, яка не дозволить мен так просто у коханн гаяти час.

БАТЕРФЛЯЙ

Мо Батерфля! Як вас багато! Але найголовнше те, що серед вас - моя дина (динопотрбна мен зараз) Батерфляй! Я притиснув сачком до трави. Спймав. Посадив на голку у новй фанерно-склянй коробц. Я роблю так щоразу, коли у мой колекц з'являються нов надходження. Згодом, коли мине захоплення новим експонатом, на скл коробки наклею папрець з написом: Батерфляй звичайна. Чергова. Уже мертва.

Ти була всього-навсього - метеликом. Забавкою на лто. А тепер уже оснь. я знову продовжую шукати ту, яка не стане просто захопленням, колекцйним екземпляром, ту, яка нколи не помре в мен, ту, разом з якою у нас з'являться метеличенята.

КНИГА

На зворот напишу: Тоб. Поставлю число й автограф. Звичайна щоденна процедура. Таких, як ти, зараз тисяч, вс намагаються отримати цнну для них закарлючку на придбанй мой книз. Нкому нколи не вдмовляю. Кожну пам'ятаю: обличчя, оч, вуста, а найголовнше те, як я намагався змусити себе поврити, що кожна з них була диною.

Ти стала в чергу. Нарешт моя ручка дсталася до тво книжки. Написав: Тоб. Поставив число й автограф. Востанн посмхнувся, роздивляючись, як ти змнилася з того часу, коли ми востанн бачилися. Якби ти зараз була з мною (врнше, якби ти стала диною), то, мабуть, цю книгу я тоб б нколи не подарував. Бо ти сама стала б цю книгою.

ВИГРАШ

Дал - розпад см', яка ще не встигла офцйно оформитися.

Мене ти називала Агапе, бо я - телепень, радв, коли мг зробити тоб щось примне, коли свом вчинком мг викликати в тоб радсть.

Тиждень не застелена постль. Клька порожнх пляшок учорашнього вина. Ввмкнутий телевзор, який кожн п'ятнадцять хвилин розриваться рекламним блоком. А ще дуже хочеться сти. Цкаво, хто вигра? Я тиждень тримаюся у свому розпач, який символзу смерть твого найкращого, коханого Агапе.

Сьогодн я маю нове м'я. м'я того, хто вигра-таки у лотерею за допомогою випадково купленого квитка. А ти - десь на ншому кнц мста будеш спостергати за екраном. Тоб буде цкаво, чи виграю я. Ти просто будеш сидти дивитися, а я в цей час буду просто грати перемагати.

Потм вд тебе пролуна телефонний сигнал. Ти розбудиш мене, неголеного, напвп'яного, стомленого. Запропонуш пробачити тебе та орфцйно оформитися.

Я погляну на свою нову коханку, яка мирно спатиме псля клькох годин пристрасно маячн. Погляну на виграну купу грошей. Посмхнуся так, щоб ти не помтила цього. Ти думаш, що змогла воскресити Агапе?! Як ти помиляшся! Агапе був телепнем, тому помер. Агапе помер вд того, що ти переконала його в тому, що вн телепень. Хай живе новий мльйонер! Тобто - я!..

До мене вн потрапив, а в тебе не було й нколи не буде виграшного квитка. Твоя доля - просто сидти й спостергати, як виграю я.

ВЕСНА

Я збираю тво фотограф з порносайтв. Шукаю тебе. Вдкриваю десятки галерей, роблю закладки сторнок з посиланнями. Годинами вдивляюся у тво сфотографоване тло. Оч. Посмшку. Я обираю тебе з свту потрйного дубль-ве, щоб помстити до сво мереж вдчуттв. Кожного вечора я кохаю тебе, намагаючись проникнути усередину екрану та здерти з тебе павутиння свтово мереж.

Я збираю тво фотограф до окремо папки з спецальною для тебе назвою: Фото. Уже накопичилося клька сотень тебе - рзних, не схожих одна на одну. Продовжую! Не зупиняюся, поки не знайду!

Лто, певно, що Оснь , мабуть, що Зима... але, навряд чи, Весна... Маю два символи нтернетного життя: сonnected символзу пошук, disconnected означа, що на сьогодн шукань вже досить...

Колись я розповм тоб про це. Ти чомусь заплачеш. Так плаче зимний березень. Ти заплачеш. Зупинився, бо знайшов - такими будуть тво слова. А мо слово - Весна.

КНО

Перша зустрч була схожа на останню. Прощання. Порожня кав'ярня, ледь чутна повльна музика, ти - мовчазна, я - мовчазний. Ти закрила долонями оч, нахиливши голову. Я пишу тоб на серветц листа, щоб хоч якось змусити тебе поглянути мен у вч, щоб почути вд тебе бодай одне слово. Але... я не подобаюся тоб. Я - не твй. Я - не для тебе.

Перша зустрч - наче остання сцена у французькй мелодрам. Хочеться плакати й кричати, хоча б таким чином зупинивши титри та слово-вирок Fine. Хочеться сильно вдарити освтлювача, який заважа нашому прощанню, попросити оператора пти покурити, сказати режисеру, що мен потрбен час, аби запам'ятати назавжди. Мен потрбна пауза без людей! Чуте, актору хочеться самотност! Подивитися ще раз на двер кав'ярн та зачинити х назавжди, щоб нхто не змг змусити перемикнути увагу на когось ншого. Зараз я хочу, щоб ти вдчула, що окрм нас бльше нкого нема. Нкого!

А потм, не вимовивши жодного слова, кинутись звдти, нахабно розштовхуючи закутаних у зимов куртки перехожих, як чомусь завжди опиняються на мому шляху... ГЕТЬ! Вслухатися у власн кроки та нарешт побачити так не зупинен мною титри: Не притулятися. Клька хвилин пд землею, дал - знову не розрзняти нших звукв, окрм звукв свох черевикв.

Кно, остання сцена, титри, плач у середин та барабанн кроки по змерзлому асфальту ззовн. Перша зустрч стала останньою. У зал ввмкнено свтло. Значить - Fine.

001

На стн - перев'язан глки блякло-жовто сосни з одню скляною шишечкою. За вкном - листопад. Деформована згадка про початок року з нулями. З нуля, все почнеться з нуля в нч з тридцять першого на перше.

Листопад пдсову зиму, але так, щоб люди, як перебувають у стан постйно заруханост, не змогли помтити . Лише в середин грудня поглянуть на перев'язан глки збагнуть, що цей рк-рубкон вже остаточно минув.

Чоловки шукатимуть жнок, жнки шукатимуть чоловкв, щоб гармонйно зустрти Новий рк. Але спочатку помахають на прощання хустинкою роков, що менша й менша, як т, що прийшли на вокзал провести когось меншають на перон, коли потяг тягнеться, повльно ткаючи з мста.

Другого счня невиспан люди шукатимуть притулок власнй неспроможност вдмовитися вд новорчного ритуалу. Один день свята - на цлий рк. Решту днв просто дивляться на перев'язан глки блякло-жовто минулорчно, позаминулорчно, поза-поза... сосни. У чотиризначному змниться лише остання цифра - дина примнсть порвняно з минулим 2000.

БЗНЕС-ЛАНЧ

Побачити в соб Христа! - написано в дловому щоденнику, як завдання на понедлок... Закреслив у понедлок о першй годин, коли замовив бзнес-ланч. Н, сьогодн я це не встигну. Завтра... Н, завтра треба готувати звт за перше пврччя. У середу - день народження тата. Четвер... Можливо, у п'ятницю? Але десь ближче до вечора, адже у план ще клька зустрчей...

...Так, будь ласка, рахунок! Н, мабуть, таки доведеться поставити соб це побачення на наступний понедлок.

...дея! Запрошу Його до кав'ярн на бзнес-ланч!

РАЗОМ

Вранц - гарний настрй, адже вчора я сподобалася йому. Вийшла в мсто, затрувши його свом парфумом. Мегаполс затруно на його честь. Я з гарним настром вийшла в мсто. з учора воно належить нам! Увечер вн зателефону. Ми зустрнемось. Бо цього хочу я! вн! Я ж бо сподобалася йому вчора?! Вн стане сьогодн мом. Щоб з завтрашнього дня я стала назавжди його.

Три мсяц не бачила донечку. Як там моя Наталка? Пробач свою дурепу-мамку. Вн стане твом БАТЬКОМ! Ми разом подемо до матус заберемо мою Наталку. Вн любитиме , даруватиме грашки, купуватиме солодощ, водитиме до цирку, зоопарку, в кно...

Скорше б настав вечр! Вн обцяв зателефонувати. Вн зателефону сьогодншнй переможниц мста. Вн зателефону найщаслившй у свт жнц! Нарешт, Наталочко, ми будемо з тобою разом! Бо у нас з тобою буде ТАТО!

ПТАХ

Стати на балкон, розвести руки ... поврити в те, що Бог пдхопить мене, не дозволивши впасти на дахи припаркованих автомоблв, на заснжений асфальт, на... землю. тод вс зрозумють, що я не божевльний не брехун, коли з слзьми на очах запевняв ЛЮДЕЙ у тому, що вмю лтати!

ЛЕЛЕЧЕНЯТКО

Я називаю тебе лелекою. Я кличу тебе до себе. Я кличу тебе за собою, бо збрався до вирю. Валзу вже давно спаковано. Лишилось дочекатися тебе...

Ткаймо вд зими! Чуш, ткаймо, щоб повернутися весною, щоб згодом повернути весну!

Мо голодне лелеченятко мр кличе свою мамку. Прийми його!

КОНТИНЕНТИ

Якщо ти - Америка, то без трусв з жувально гумкою мж зубв. Якщо ти - вропа, то ти вже давно бабуся. Якщо ти - Украна, то МИРНА повя. Якщо я - Америка, то тупий гладкий водночас, якщо - вропа, то космополт вд розуму, якщо я - Украна, то напвосвчена лмта з щелепами з жовтого металу.

Якщо нам судилося зустртися в Америц - я купив тебе на нч. Якщо в вроп - то ти уже вдова. Якщо в Укран - то помремо вд СНДу.

Якщо Америка - це ми, то ми баптисти, якщо ми - вропа, я був протестантом, а ти - ще жива католичка. Якщо ми - Украна, то я належу до УПЦ (КП), а ти до УПЦ (МП).

Якщо кохання ма яксь континентальн вдмнност, то ти - кохаш по-американськи, а я, поки не помер, кохав по-вропейськи. А наш дти освдчуватимуться в кохан виключно укранською.

Ми на рзних континентах. Вип'ю океан, щоб з'днати береги. Щоб географчно об'днати батькв майбутнх укранцв. Доля ма зводити дв половинки одного цлого!

ЗОРЕЛТ

Я малюю зорелт. Аркуш подлив навпл. Синм олвцем заштриховую верхню частину аркуша - небо. Нижню заштриховую чорним - земля. Зорелт - зелений - посередин. В люмнатор - я, мати, татко, сестричка. Ми посмхамося, прощаючись з землею. Назавжди. А ще з нами померл вд чумки наш кшки та кт Мка, якого вбили пдлтки. Ми будемо щаслив, знайшовши свою ЗОРЮ! По-дитячому врю в це! А поки... я лише малюю зорелт.

ДТИ

Люблю наряджати свого собаку у власн стар дитяч реч. Зав'язую на його ши свй синенький шарфик. На лапи - рукавички. Перед тим одягаю среньку в'язану кофтинку брючки. Читаю йому казки Андерсена. Перед сном. Пудель - моя ненароджена дитина.

Вона матусине внчальне плаття порзала на одяг для ляльок. Щодня, вмива, причесу х, розповда, чому Мсяць, чому - Сонце, та постйно запиту х, чому нема Мене. Дв Барб - ненароджен дти.

Ми зустрнемося поглядами у дитячому будинку, саме в той день, коли захочемо взяти кинутих кимось дтей. Я - хлопчика, вона - двох двчаток. У нас вони таки з'явилися! Але тепер ми нколи не з'явимось одне для одного. Бо у мене буде син, а у не - доньки.

ТЕЛЕФОН

Як не прикро визнавати, але нколи телефонний зв'язок руйну стосунки мж людьми. В момент, коли вона каже тоб, що коха, рзко погршуться зв'язок ти мусиш перепитувати: Що-що? Дал - ще грше: так не почувши, ти перепитуш вдруге, тод на тому кнц дроту пролунали коротк гудки. Ти передзвонюш, але все марно: вона кида трубку.

Ма ж бути справедливсть на цьому свт! Так! Твою настйливсть почуто: вона бере трубку, ти намагашся пояснити, що справд нчого не чув, що це завади на лн. Вона начебто вибача. Але ти дйсно не почув, бо... не готовий був ТАКЕ почути.

Закоханий знаходиться на одну сходинку вище за свого супутника, який не ма таких почуттв до нього. Вважайте: незакоханий заборгував закоханому найцннш почуття.

Ти зникаш все частше, телефонуш лише зрдка, адже боржники повинн уникати зустрчей з своми кредиторами. Ти весь час себе переконуш, що повинен в не закохатися. Не виходить. не вийшло.

Вже мсяць не телефонував й. Раптом зустрлися на зупинц. Вона не виказала неприязн, адже тримала пд руку якогось рудого хлопця. А ти, зрадвши вд цього, так, наче мж ншим, мовив: Ти знаш, у мене вже мсяць як вдключено телефон. За несплачен борги.

МОВЧКИ

Я хочу тут жити з тобою! Чуш, як мо думки горнуться до тебе? Я розмовляю з тобою мовчки пд звуки радомагнтоли нового поколння та пд грюкт колс, як шлфують бездоржжя. Я хочу змнити свй транзитний статус. Нарешт я знайшов те мсце, де нас нхто на свт не знайде! Я хочу тут жити: серед цнотливо природи, одягнено у болотяну, псля дощу, обручку стежок. Я хочу тут жити й зривати з дерев глянцевий цвт. Ми будемо купувати хлб за безцнь, пити свже молоко, ми роздарумо людям свй скарб, бо вн нам н до чого у цьому раю! Ми розчинимося в чистому повтр, у променях свтла. Ми розчинимося у ще свжих фарбах на сотнях малюнках мо уяви!..

Я зазирну тоб у вч. Ти роздивляшся бузкове суцвття у мох руках, посмхашся, насолоджуючись природною красою. Я кликав тебе мовчки, ти ще навть не здогадушся, що мен довелося таки знайти рай у мой уяв та одну-дину мить бути там з тобою. Ти ще навть не здогадушся, який я фантазер! Але раптом ти зазирнеш мен у вч ледь чутно промовиш: Подаруй мен свй рай!

ВРОПА

Вона пдйшла до журнального столика. Порилася у старих газетах. Вибрала найдавншу з розводами-колами вд кави та жовтими вигорлими плямками часу. Вдрвала клаптик, на якому залишилися незрозумл розмазан уривки слв: ...able, ...ful, ...ess, ...nky. Та одне-дине слово вразило свою чткстю й тим, що воно було написане повнстю - End. Востину! - думаю соб, переглядаючи вд нудьги чергову екранзацю про Армагеддон та приплямкуючи лимонним льодяником, уявивши, як раптово вн застрягне у горл бльше не доведеться когось в чомусь критикувати, а тим бльше - звинувачувати. Оце так нафантазував соб кнець!

З рота дстала жувальну гумку та загорнула вдрваним куточком The Times. Зазирнула у вкно. Хмари. Опустила оч на свй живт. Хто ти? Хлопчик чи двчинка? Не страшно буде, адже не вперше. Увмкнула радо, жирними вд чипсв пальцями. Гм-гм, тюн-тюн, -, -, -. Скоро вже. Уже недовго чекати. Ай-ай, о-, гей-гей! Легка, але надокучлива мелодйка чергово смнадцятирчно мльйонерши. Погляд - у вкно. Т сам хмари. Мабуть, таки хлопчик, адже скльки вже можна народжувти двчаток? Ненавиджу довго чекати. Не люблю носити широчезну спдню близну. Краще без не...

За вкном - десятки хмар у поношених офсних костюмах, у вбранн маленьких людей (працвникв нотаральних контор, банкв та сотень комвояжерв), що мають одне на всх прзвище Johnson, швидко пересувалися пшохдними магстралями столичного неба. Сонце - королева-мати - десь у схованц, у резиденц Бога. Лише олвцю - Бг Бену з позначкою Т (тобто ТВЕРДИЙ) судилося продертися крзь скупчення срятини та дзнатися, що там - за межею, кордоном неба земл. Нагострити б його, щоб свом грифелем розрвав оперезане консерватизмом черево дйсност, випустив кишки на волю та змочив запилен силуети земних картонних стот з вирзаними обличчями простим дощем, зливою, грозою. Однак н, вн не здатен на геройськ вчинки. Вн - колишн свдоцтво часу про славетне минуле Шекспрв, Джойсв, Бтлзв, Стнгв... Але тепер... Н, вн старий, безправний предмет стор з годинником на ши, що став брендом GB, скам'янлим прибутковим створнням, що приклика до себе мльйони туриств, обдурюючи х штучнстю колишньо велич.

Вн колись уже спробував... Хпп, панки та ще дехто з'явилися на срих вулицях рзнобарвним вертепом, вони все робили навпаки, вони надали повтрю фарб реалй, додали грчинку до тодшнього сьогодення... Але вони зникли... Вони стали звичайними срими. Лише нколи пригадують т дивн часи, коли можна було робити все що завгодно, задля насолоди власного снування. Бг Бен старий, йому не судилося вдруге наступити на грабл революц свдомост.

Майже лтописець. Хоча мен байдуже: я не хочу кимось з них стати. Вони так нудн, тим паче, якщо вони вропейц! А ще: я не хочу, щоб хтось чи щось змусили мене пддатися чужим революцйним поривам. Я сам соб маленька егостична ревоюця! Який же я нудний, коли мен погано!

Навщо обвинувачувати? Я ж такий, як вони! Дяти! Ламати, трощити усталенсть власних стереотипв металевим списом критики. Ха-ха! Який з мене критик! Так, просто трохи хочеться поглузувати над собою, не спроможним думати так, як хотлося б мому справжньому Я. Думаю: чи не почати зазубрювати на пам'ять схдн весльн мелод?

Треба завершувати маленький критичний вдступ. Навщо нам з вами знати, як могло би бути, якби... Навщо задурювати соб голову тим, як зробити життя на цй планет не таким нудним примтивним, а тим бльше - як зробити себе не таким нудним примтивним? Навщо обвинувачувати в легковажност, проституц, необачност, в небажанн користуватися контрацептивами? Хлопчик так хлопчик. Аби людиною вирс. Все, набридло. Потрбна легка логчна розв'язка, як люстраця власно дуристики. Осьо...

Побачити раптом, як хмари повсилися на власних чорних краватках, як телпаються х тла у срих мшках-костюмах, прив'язаних до неба. Знизу плач регт, гелготння, рзномовн реплки та спалахи фотоапаратв, знизу захоплення сенсацю, знизу готують квти з ганчр'я на могили, знизу - люди, як через клька днв перебсяться дивиною знову опиняться у марев постйних туманв, срого та непривтного. Збудують пам'ятник загиблим срим службовцям Джонсонам, до яких тепер злтатимуться сотн безликих туриств з усх куточкв свту, щоб подивитись на кам'яний символ жертв часу. Вагтна принесе на могили десяток пластмасових троянд, клька десяткв паперових волошок. Вона завта до них перед власними пологами. Одягнена у чорне безформне плаття, тримаючи у руц маленький прапор мпер з чорною стрчкою, вона плакне в картату стилзацю пд шотландську хустинку, висякаться туди ж, повернеться обличчям на Схд хрипло запита: Чому вам байдуже? Чому наше горе вас не обходить? У вдповдь лунатимуть весльн арабськ мелод.

Наступного дня вона народила. Мабуть, таки двчинку. З моврним прзвищем Johnson. Але мен вже байдуже. Я дописав те, що хотв: н про що н про кого. Лише про себе. Так просто, вд власного нудного статусу ВРОПЕЦЬ.

Поставити свою каву на слово End народити себе такого, яким би мав бути, якби... не загорнута куточком The Times жувальна гумка.

МОРЕ

Мряла... Уявляла себе ншою... Аби не бути собою... Вона нколи не бачила моря...

Колишня обслуговувальниця на крузних лайнерах де до столиц за визним штампом. Сусд по купе - кумедний стариган - чита й на пам'ять Цвтаву, з ншими сусдами - американським матросами - вона п' грку, а потм цлуться з ними. Аби тльки вигорло!..

Вечрнй потяг. Дло зроблено! Переодягнена у червоний вилинялий тренувальний костюм, рушила одеситка додому, щоб звдти назавжди похати з ц крани. До Нмеччини, до брата, його дружини, дтей, до свого майбутнього чоловка-нмця, який ще мсяць тому чекав на призд. Не склалося ранше: паперова тяганина, оформлення, виписка, анкети, паспорти, штампи... У тамбур, сидячи навколшки, п'ятами трима вдкорковану пляшку шампанського та потроху налива соб у блий стаканчик цмудить за нове життя. й сьогодн можна все. Всх. Навть мене, молодшого вд не на 15 рокв. Вона зна, що завтра не буде в цьому брудному тамбур життя. Вона зна, що на не чека нший тамбур - чистий. Там вона також сидтиме навколшках у новому червоному тренувальному костюм й питиме дороге колекцйне вино. Вона цлуватиметься тльки з свом чоловком. Мабуть. Можливо, сусд по купе, гладкий австрйський ддусь, який де на могилу сво дружини, читатиме й Гете. Можливо, й завжди можна буде все. Навть мене, який молодший вд не на 15 рокв. Але...

Земне життя назавжди кинуто у пазур трюму блого лайнера, який от-от попливе вд Гамбурга до Лондона, а звдти - до Стокгольма. Вона - знову обслуговувальниця на крузних пароплавах! Пти в рейс не повернутися до звичних тамбурв соцального снування. Знову стати мешканкою моря одеського походження, без всляких вз, штампв, паспортв. Стати морем, лагдно своми хвилями торкатися спогадв-берегв, годувати чайок з рук, цлувати блакитних дельфнв...

Двадцять баксв за годину. Луганська лмта. Вк - 29, зрст - 168, вага - 56, бюст - 80, кар оч, довге каштанове волосся. Сьогодн роботи не буде. Сьогодн нема клнтв. Бо бльше нема . Викидень. Дв раптов смерт. Але тепер я - ввельнене море мр!

ОБРИВ

Обриганим королем стояти над обривом. Щось обрвалося в обгризенй обгортц буття. Обпльованим обрванцем обрватися з обриву. Обгрй, обпали, обсмали мене востанн, Сонце! Образ, обрамлений Тобою! Я - обривок обрешетованого обряду, ображений твй обранець. Тоб оброк - моя обдрана душа. Ось тоб моя образна обручка. Не обривай, я сам обрвусь. Обрис з обриву. Гарно. Обмокнутися з обриву в обласкован обйми гарних фарб. Я обробив землю-образок. Обсмали на обд. Обдня. Потм обмиш мене? Все, обридло, обриваюся, як обцяв. Обр...

34

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"