Стихотворение:

Зоряний Час   3k   Поэзия

ЗОРЯНИЙ ЧАС Така зваблива І цнотлива На мапі Всесвіту Земля. Мама, Верховина, Україна Свій дух Заради сина зберегла. А внукам? Ні, передати не змогла. Які борги? Їх віддаватиме нащадок... Землі, Її ж дари - У спадок... Таїн краплистих Вічний спомин. Оскомина Душі І златозорний піт Кохання. І болі, Затерті В репресіях. Зрання - Облудні Дороги. А перестороги? Чи долі благовісти? Доріг Життєвих Траверсів - Там Шандор Петефі... І Фенцик. Шукають підмоги. Там Бродій і Волошин Не можуть розділити Одвічно ціле, Карпатський край. Дороги... Там анцуг і холоші, Там Еган і Шугай Ходять по окрайку Слави. Знай, наших, Знай! Політик і опришок У чому винні? Так вийшло - понад усе Свобода пахне Краще. Тимін - її Органічна сполука, Мозолисте Тіло Через рідні долини У Вічність, У невмирущість Тікає. Дужа днина Руками До неба Сягає... Дивна Наука: На тімені долі, У хащах Говерли, Укмітила сяйво. У слові Зростає. Аж стовпом Постала... Заклякла. Залилась сонцем. Вітер... Стовпи. Простір Чи заслін це? Ріки, квіти... Марево. Бескиди погоріли. Куди зазирають Прозорі тіні? Навіки Стовчені у сіль. Стоять Стовпи... Роки. Куди? Щоночі вишукують Недогризки віри, Каверзи Мари, Повчання Езопа І Геродота послання-листи... Нічні інтриги Тривожать Дуже Затертий і випрілий Час. А шлях? Якого племені, Якої доби Всесильні мужі Кроками Визначать Планиду Для нас? То, певне, Про завтра Пророчать Чи лудять Реалії-сни. На радість, А може, На горе-біду Утомлені сонцем, Вкарбовані Часом І бруком Видінь, В Карпатській Сторонці Бродять бувальці: Неандертальці, Синантропи, Кроманьйонці, Пітекантропи... Люди порфір. Від зневіри До Синім-країни, Від звіра Тікали... Де світа окрайок, Де кесаря слід, За стопами Озлобленої долі Рахували власні мозолі Фундатори слова "Народ". Рід зупинився Застиглими Плямами. Ріками Синьої крові Розлилися Води. І посеред води - Брукована стежка, Пропалена болем. Перекреслює усе І всіх... Де Миті інтриги, Чи індульгенції Узди - Йде доля правди У нікуди. Нічні Сентенції. Там сотні свіч. А за межею - Водопійний ріг. Віки. Роди. Така піднесеність Велична. Німа язичність, Без"язика - Коли сам вбивця Проти вбивства, Коли життя Проти життя. Там наші погляди На стику. І знову ти - І знову я. Трансформація. Ініціація. А геніальність Поряд, тут, Бо там Невивершеність Прагне Знайти до серця путь. Довершеність Відбитками Гаптує вік. А її доля, Вихолощуючи злу неволю, Нове життя цілує У закривавлені мозолі Своїх долонь - Тисячоліть.