Давно це було. Наше мiсто
Воротами стало углиб
Iмперiї царської, звiсно.
Й  рости почало, наче гриб.

Карети поштовi, обози
Снували вночi тут i вдень,
I в спеку, i в дощ, i в морози,
А скiльки прибуло людей!

Євреї для торгiв осiли
У нас саме в цiй же порi,
Мiщани теж хутко зумiли
Податися у пачкарi

А скiльки людей знаменитих
Мiстечко стрiчало! Так! Так!
У нас саме сплачував мито
Француз Оноре де Бальзак

 "Не всi документи в порядку, -
У Бродах сказали. - Пардон":
Автографи взяли на згадку
I чемно вiдкрили кордон.

Добряче його налякали:
"Там Азiя, рабство, там тьма.
Щоби ви, месьє, про це знали.
Претензiй до вас в нас нема".

- "О! Ця дивовижна країна,
Де правлять жорстокi царi, -
Крiпацтво. Побори. Руїни.
Як терпить це Бог нагорi"?

... Стрiчав Бальзака Радивилiв
Юрбою захоплених лиць,
Дорiжку йому простелили,
А дехто i вклякнув аж ниць.

Вiтає мадам, по-французьки
Про творчiсть його гомонить
-"Не можна сприймати їх вузько", -
Осяг все письменник умить

Та як їм сказать: Поспiшаю,
- "Та й втома. Не тi вже лiта"
Вiдважився врештi за чаєм
Сказати, чому завiтав

Та тiльки зронив вiн цю фразу,
Неначе упав якийсь мур.
Усi зрозумiли одразу:
- "О! Ганська, Бердичiв, Амур"!

- "Доставимо вчасно, - пан Гакен:
- Полковника слово даю."
Подали до столу тут раки -
- "Дозвольте, месьє, я наллю".

Зiрвалися з мiсць офiцери,
I штатськi також пiдвелись:
- "За дам! За любов!" - О манери! -
I де вони тiльки взялись?..

I неслась карета на Дубно,
По тiлу гуляло вино...
Писав Оноре:  - " Нi не дурно,
А можна i так - дивина!"

I знають вони Растiньяка,
Мiж нами розтала зима,
Але... на дорозi свиняка
I... зовсiм брукiвки нема.

"Чому за каретою конi?
Вiдкiль кавалькада така?
- Так то козаки в охоронi, -
Везем як-не-як Бальзака

Дорiг в нас ще нинi i дзуськи,
Народ же зате - пошукай.
Славетний письменник французький
Сказав тодi так 
Про наш край.