Iшло шiстнадцяте столiття
Пiсля Христового рiздва.
Рiк шiстдесят четвертий, квiтень,
Число знаменне - двадцять два.
Над квiтами гудiли бджоли -
Землi одвiчнi трударi.
З великим почтом князь Микола
В нас опинився в тiй порi
Вiн був у п"ятому колiнi
У Радзiвiллових родах -
Густе волосся чорносинє,
Така ж розкiшна борода.
"Канцлер Литовський, маршал сейму!,-
Кричала варта: - Розступись!"
З-за рогу раптом навперейми
Сiкач страшний - де не вiзьмись.
Та не один, а цiле стадо
Слiдом неслося до води.
I враз вся княжа кавалькада
Розсипалася - хто куди
З життям прощався князь Микола,
Бо конi стали дибом вмить.
Карету кинуло додолу,
I вiн вiдчув - кудись летить...
Розплющив очi i "О Боже!" -
У велетня вiн на руках.
Промовив: - "Де моя сторожа"? -
- "Усi розбiглись по кущах"
Брав участь в лицарських турнiрах
У Луцькiм замку при святах.
Спис довгий i важка секира
В руках лiтали, наче птах
А тут (о сором!) розгубився,
I княжий гонор враз заграв -
В руках у хлопа опинився,
О, що тодi вiн вiдчував!
Високий велетень, плечистий
На землю князя опустив
- "О Матка Боска, о Пречиста" -
Молився князь, а потiм стих
Та зрештою прийшов до тями,
Поправив одяг i устав -
Внизу обрив, глибока яма,
А там блищить водою став.
Карету велетень тим часом
З землi пiдняв, коней запрiг.
З- пiд лiсу хтось гугнявим басом
Тут гучно затрубив у рiг.
Збiгатись стала охорона -
Всi лицарi, як не кажи.
Смiялось сонечко червоне -
Такi бувають вояжi
Тимчасом велетень вклонився,
В карету князя попросив,
Князь на сидiннi опинився,
Спитав: "Ти хто є?"
Я русин
Тутешнiй я. Дивився вершi,
Аж бачу - конi в прiрву мчать,
Отож i опинився першим.
Менi до цього не звикать.
Тут свинi часто мутять воду,
До рiчки мчаться стрiмголов.
То все мисливцi виннi з Бродiв.
Уже i слiд їх прохолов.
- "Димiв тут бачу не багато,
А скiльки ж люду є у вас?" -
- Хiба ж ми вмiєм рахувати?
На те прийде ревiзiй час
У нас рахують бiльш скотину:
Овець i кiз, корiв, коней
Вона у клiтях там, за тином,
-А люд?
- Як дим - п"ять-шiсть сiмей
Мiстечко Крупець i Барання -
В п"ятидесятницю там торг
Женем худобу туди зрання -
Хто обмiнять - а хто за борг...
Сестрятин, Клекотiв, Безодня, -
Усi поля, усi гаї -
Панi Свинюської городнi,
Ми ж, князю, холопи її.
Ми їй не платимо подушне,
З нас правлять тiльки димове, -
На те урядник всюдисущий.
Так, князю, люд наш i живе.
- "Малечi скiльки"? - А хто знає? -
Малечу часто валить мор.
Як соцький з Крупця прибуває,
Вiн заглядає до комор.
- "А рiчка зветься як"? - Слонiвка.
Бiжить з ланiв туди-сюди
Вона в нас гарна, наче дiвка,
А скiльки користi з води?
Млина нам крутить там пiд лiсом -
Хороший млин, хоч i не наш:
Колесо, камiнь пiд навiсом,
Бо як би ми жили без каш.
- "А лiс"?
- Беруть i нас - людей же брак.
Як полювання вдале, м"ясом
Частують нас...пiсля собак".
В колiнi кожнiм хлопець перший
Iм"я Миколи завжди мав.
Вiн справи роду усi вершив,
Посад же безлiч обiймав.
I Любомирськi, i Сангушки,
Та кожен славний рiд був рад,
Вважав для себе вельми слушним,
Щоб сватав вiн у них дiвчат
Робилися цi справи нишком, -
Нiхто ж не знав, який кiнець.
Микола Рижий княжну Кишку
Водив утретє пiд вiнець.
За нею посаг взяв - Олику:
Торговий шлях, i рiчка, й млин.
Заклав вiн замок тут великий,
Та будував його вже син.
"Наш радник Бог"! - У Радзивiллiв
Девiз такий спрадавна був.
I почувались вони смiло
Вiд Нiману i аж по Буг
Iз позолоченим обводом
На гербi чорних три труби
Були вiдомi у народi
Тiєї давньої доби.
На всiх рiчках бобровi гони,
Колоди з бортю по лiсах
I охоронцiв три загони
Стояли завжди на чата´х
Князь замок збудував в Олицi.
Як не кажи - жорстокий вiк:
Гармати, двiстi двi бiйницi,
Запас харчiв на цiлий рiк.
Шiсть тисяч ядер в арсеналi,
Вода в ровах, пiдйомний мiст.
Тут вартовi не засинали,
Бо був князь ревний кальвiнiст.
Вiн видав Бiблiю у Брестi
За власний кошт для всiх церков,
Та згодом зрозумiв нарештi,
Що православ"я не зборов
Почухав бороду Микола -
Давненько звичку таку мав,
Оглянув ще раз все довкола
I...I на Луцьк попрямував.
Уклали купчу в Луцькiм замку -
Тут завжди хронiки велись,
А вже наступного свiтанку
На Вiльне гостi подались.
З тих пiр городня Радзiвiлла
Вела рокам неспинний лiк.
Жила, боролась, як умiла -
I так уже ось п"ятий вiк.