Дiвчина з косою
Самиздат:
[Регистрация]
[Найти]
[Рейтинги]
[Обсуждения]
[Новинки]
[Обзоры]
[Помощь|Техвопросы]
|
|
|
|
Аннотация:
Смотреть видео версию: http://video.mail.ru/mail/shturman-hai/
|
Ханенко О.I.
Дiвчина з косою та §§ друзяки.
На майданi, коло банi,
Сто§ть дiвчина з косою.
Вона баки забиває,
I менi, i нам з тобою.
Вона гарная хазяйка,
Все в руках §§ зроста:
М'ясо, нафта i квартплата,
Такi ж файнi, як коса.
Ї§ смiх бентежить душi.
Так i хоться закрить ушi.
Особливо, як вона -
Обiцяє цiни нам.
Вона гарних хлопцiв губить,
Яких прiзвища на "...ко",
I ласкає, i голубить,
Ще не втримався нi хто.
Вся у бiлому, з косою,
Незабаром, в кожен дiм,
Радiсть, посмiшки, з собою,
Принесе, на заздрiсть всiм.
Власного житла не має,
Десь пiд Києвом знiмає.
Або ж §здить з пiд Днiпра,
З комуналки прадiда.
Той колись служив в полку,
Дуже гарно, ще Петру.
I за службу гарную,
Взяв сiм гектар, з казармою.
"Тiльки жаль, що та казарма,
Без солдатiв. А так гарна!
Трохи §§ я вiдрехтую,
Отодi, - i запаную! "
"Як все славно починала,
На базарi торгувала.
Все свiженьке, молоденьке,
I голеньке, i страмненьке. "
"В школi добре я навчалась,
На олiмпiади залучалась.
Драп курила пiд вiкном.
Не те вспомнила. Пордон. "
Вже тодi про не§ знав,
Увесь Днiпр i кримiнал.
Всi обходили §§,
Чесна женщина, як всi.
Тiльки женщина чесная,
Перешкод не знала краю,
Захотiлось iз дiвицi -
Перекинутись в царицi.
Все для того наче було,
Бiле личко i натура,
Красномовна, клопiтка,
Не дiвиця - ягiдка.
Тiльки з бiсовой косою,
Що висiла ковбасою,
Все не знала, що робить:
Одiрвать, чи розпустить.
I придумала зхитрити:
"Косу треба закрутити,
У кiльце на головешцi,
I не смикатимуть врештi!"
То ж не просто вам кiльце,
Знак блаженного i все,
Сам Отець торкнувсь рукою,
I коса лягла дугою.
Вона всiм наставить роги,
ФСБ i СБУ,
Iнтерполу, прокурору,
Бо кума - Луценку Ю.
Той за грати всiх посадить,
Не бо§ться нiкого,
В нього ж самооборона -
Не зрозумiло вiд кого.
Був вiн кращим iз мiнiстрiв,
Добре шаблею махав,
Та його таки турнули,
Бо букву "Р" не вимовляв.
В час останнiй, наша чiчка,
Рок не легкий полюбляє,
Бо зятьок §§ англiйський,
Так за доцю вiдробляє.
Щось не чуть за тестя й мужа,
Пiсля деяких подiй?
Може десь в селi глухому,
Їй пасуть перепелiв?
Їй для голоска лункого,
Яйця треба споживать.
Тiльки жаль, що перепiлки,
Зразу §х не золотять.
От доводилось бiдненькiй,
Посидiти на трубi,
Доки Льоня, тобто, Кучма,
Не спровадив в "поко§".
Там §й також не сидiлось,
Щось таке лихе случилось,
Серце нiби заболiло...
Вiдпустили - попустило.
Ще у не§ друг тiльняшка,
Чи Невчений, чи Незнашко,
Десь учивсь та загубивсь,
Iз Америки прибивсь.
Там Невчений був юристом,
Всiх наук магiстросвистом,
А при§хав на Вкра§ну,
I диплом корови з'§ли.
От, i ходить в коридорах,
Та ховається в коморах,
Як питають про диплом,
Каже: "Не пiшли б ви... вон"
Лазаренко був дружок,
Iз повидлом пирiжок.
Все мiльйони рахував,
Зайвi - до кишенi клав.
А як стало тяжкувато,
Рахувати, що не взято, -
Вiн подавсь у Новий свiт,
I сидить не наче крiт.
Тiльки крiт сидить в норi,
А Павлуша не в тюрмi.
Так пiд вартою легкою,
I спiва: "Героям волю"!
Порошенко вже не друг.
Йому чхати на подруг.
Йому шкода шоколада.
Годуй, годуй, а буде зрада.
Цукерки, печиво, торти,
В тривожний час лупили всi.
А як владу подiлить,
Любий друже - вiдiйдiть.
Блок тепер вона зробила,
I народу дуже мила.
Блок чи може шлакоблок -
Розбере хiба, що Бог.
Тiльки чомусь, шлакоблоки,
Розбiгаються у боки.
Може тому, що вона,
Не один вже продала.
До Америки частенько,
В гостi §здить метушненько.
Як кiнчаються грошата,
Повертається - багата.
Був тернистим §§ путь,
До парламенту, но грудь -
Грудь дiвоча шлях пробила,
Мужикiв посторонила.
Ї§ вiчливо впустили,
I вказали крiсло миле.
Та сидiлось там не мило.
Мабуть десь стирчало шило.
Є у не§ й вороги,
Москалi та шахтарi.
Хоч i лащиться до них,
Та ненавидить усiх.
Бо тi §й утерли носа,
Розказали всiм, що коса,
Що §§ так береже,
То не нiмб святого вже.
Давiд Жванiя той знає,
Хто i скiльки заробляє.
Тiльки доки вiн мовчить.
Доки шило не стирчить.
Бо як вiн вiдкриє рота,
Буде Пiскуну робота.
Але доки Пiскуну,
На роботi не форту.
То його таки звiльнили.
То нарештi поновили.
То його погладять двiчi.
То пiд хвiст заглянуть тричi.
Тiльки дарма заглядають,
Зад вiн добрий, таки, має.
Не такий як в Хакамади,
Але кожен має вади.
Бiдний, бiдний Нострадамус,
Крутиться вiн у трунi.
Коли чують, як торочуть,
Його вiршi всi дурнi.
I це ж, хтось таке придумав,
Щоб старий пророк подумав,
Як iз кризи нам виходить,
I кого на трон виводить.
Краще дехто хай читає,
Сашу Пушкiна вивчає,
Як хотiла у царицi,
Та лишилась без спiдницi.
Так i нинi може бути.
Може помогти тут Путiн.
Може помогти Мороз.
I Литвин - це не вопрос.
Але дуже вже бо§ться,
Наша люба цар-дiвиця,
Дядю Вiтю iз Донбаса,
Той §§ напоє квасом.
Регiон Донбас потужний,
I царицi дуже нужний.
Та там знають, на духу,
що лице §§ в пуху.
Хлопцi там живуть бiдовi,