Хоменко Ирина Анатольевна : другие произведения.

Щастя не купиш

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Герої "Автобусного роману" - Лiна та Сергiй знову з вами! Що чекає на них: щасливе весiлля чи трагiчне розставання? I що було написане у таємному листi, що отримала Лiна? Як технiка стала на службу до справжнього кохання? Читайте про це у новому романi Iрини Хоменко "Щастя не купиш"!
  Серiя "Мрiї збуваються"
  КНИГА 2
  (Продовження "Автобусного роману")
  АВТОР - Iрина Хоменко
  НАЗВА ТВОРУ - Щастя не купиш
  
  - Так ви ще неодруженi? - Катерина сидiла навпроти Лiни та з ледь помiтним презирством пила каву.
  - Нi ще, - Лiна сумно зiтхнула. - Може в наступному роцi...
  - А оцю розкiшну квартиру, де ви мешкаєте, Сергiй сплачує? - Катерина заздрiсно роздивлялася навкруги.
  - Так, Сергiю допомагають батьки. Ми б самi таку не "потягнули".
  - А давно ви разом?
  - Зi школи.
  Катерина заусмiхалася.
  - Живете разом зi школи?
  - Як до Києва перебралися. Сергiй запропонував жити разом, я погодилася.
  Бачила Лiна заздрiснi погляди своєї однокурсницi i вже пожалкувала, що запросила її на каву. Вона всього-на-всього забiгла до Лiни, щоб узяти конспект. Вже пiшла б давно. А то всiлася на канапi i все розпитує, розпитує...
  - Знаєш, у мене так багато справ. Давай завтра в унiверi зустрiнемося i добалакаємо.
  - А Сергiй дуже гарний! - Катерина пiднялася i попростувала до дверей. - Тобi пощастило.
  "Ось, Щастя! Нарештi ти i прийшло до мене!" - подумки прошепотiла натхненно Лiна, як та Попелюшка, i посмiхнулася.
  Катерина пiшла. Лiна зачинила за нею дверi i полегшено зiтхнула. У неї вже не було подружок, їй цiлком вистачало Сергiя. Вiн був для дiвчини не лише коханим, а i справжнiм другом. I, навчена досвiдом з Вiкою, її шкiльною подругою, Лiна не хотiла вже зближатися з дiвчатами i товаришувати. Вона розумiла: там, де є чоловiк, подрузi мiсця немає.
  Вони з Сергiєм вже пiвроку разом, вчаться на одному факультетi, тiльки вiн на платнiй основi. Вивчають англiйську мову i збираються стати перекладачами. Лiна щаслива. Шiсть мiсяцiв з Сергiєм пройшли, мов увi снi. Вона мрiє, що вони одружаться. Лiна часто молиться до Бога, щоб у них все було добре, все склалося щасливо, i вона колись стала б нареченою. Це була її мрiя.
  Березень видався в цьому роцi напрочуд снiжним. Лiна одягнулася i хутчiш вибiгла пiд останнiй снiг, що кружляв у свiтлi лiхтаря, наче бджiлки над вуликом. Їй було хороше. Їй нiколи не було так хороше, як тепер. Нiколи в життi. Вона взяла у руку трiшки снiгу. Вiн танув i приємно лоскотав долонь. Раптом! Дзвiнок! Це Сергiй телефонує на мобiльний. Лiна щасливо вiдповiла.
  - Привiт! Я тут затримаюся години на три. Лягай спати без мене. Не сумуй, кицюнь!
  I розмова закiнчилася. У Лiни неприємно залоскотало серце. Щось пiдкотило до рота, i всерединi стало якось гiрко. Вiн вже третiй тиждень приходить майже кожен день дуже пiзно ввечерi. I нiколи не розповiдає, де був, що робив, чому так запiзнився. Трiшки моторошно стало... "Я не хочу втратити його!" - Лiна стиснула кулаки до болю, аж пальцi побiлiли.
  "Нiчого, - подумала дiвчина. - Я зараз пiду, приготую йому щось смачненьке поїсти. Вiн повернеться пiзно, голодний буде... Але все-таки... Де вiн? З ким? А, раптом, в нього є iнша?"
  Лiна зiщулилася: "Не буду про це думати! Думки - матерiальнi. Ще притягну своїми острахами якусь бiду!"
  Дiвчина вiдганяла поганi думки, намагаючись не думати про це. Вона попростувала до їхнього будинку. Раптом з-за рогу хтось рiзко виплигнув та гаркнув:
  - У-у-у!
  Лiна здригнулася, але не зойкнула. Вона була не боягузка.
  - Що, злякав? - це їхнiй однокурсник Михайло спробував обiйняти Лiну, але та вiдсахнулася.
  - Чого сама гуляєш, де твiй Серьога? - Михайло трiшки задиркувато глянув. - Пiшли до кав'ярнi, кави вип'ємо, розповiси менi про те, як треба виборювати пiдвищену стипендiю!
  "Моя пiдвищена стипендiя i йому поперек горла!" - подумала Лiна, а сама промовила:
  - Нi, треба додому. Багато роботи. I, до речi, ще фонетику не пiдготувала...
  - Так, у Сергiя з вимовою краще, - Михайло насмiшкувато цмокнув язиком. - Немов справжнiй американець розмовляє. Наче й до Штатiв не їздив, а така вимова... Ти з ним живеш, ану, кажи, як Сергiю вдалося поставити собi такий акцент? Ва-ва-ва! - Михайло спробував перегородити Лiнi шлях, та вона ухилилася i побiгла додому. Вже з ґанку закричала йому:
  - Вчитися треба, а не по кав'ярнях ходити!
  - Одне iншому не заважає! - Михайло зцiпив зуби i вiдвернувся. - Все одно моєю будеш!
  Та Лiна цього не почула.
  * * *
  - Слухай, як тобi, першокурснику, вдалося влаштуватися перекладачем? - Кирило усмiхався Сергiю щирою посмiшкою.
  - Та я ж не на повний день! Пiдробляю, щоб назбирати грошей на весiлля з Лiною. Насточортiло залежати вiд батькiв. Хочеться вiдчувати себе самостiйним.
  - А ти спiвбесiду проходив?
  - Так, ще тести здавав. Складнi, але впорався. Я ще коли в школi вчився, батьковi переклади робив, йому по роботi треба було. Тож дещо менi вже було знайоме, коли я розпочав працювати. Та й працюю я лише третiй тиждень, ще випробувальний термiн не пройшов. Хоча б взяли, турбуюся страшно...
  - А ти перекладаєш усно чи письмово? - Кирило з повагою дивився на Сергiя.
  - Бiльше усно. Але iнодi дають i письмовий переклад. Хочу Лiнку задiяти, щоб теж тренувалася. Вже один документ їй сьогоднi пiдкинув, сподiваюся, що впорається. Вона у мене пiдвищену стипендiю заробила за перший семестр.
  - Молодець! - Кирило поплескав Сергiя по плечах. - Вона одна з кращих з англiйської мови на потоцi разом з тобою.
  Сергiй задоволено примружив очi.
  - Ми з тобою вчимося у одних i тих же викладачiв, - провадив товариш, - на одному i тому ж курсi, в тому ж вузi, але результати у нас рiзнi.
  - Тобi варто просто сiсти i розiбратися в англiйськiй. Ти у нiй "плаваєш", тому i отримуєш частенько лебедiв у виглядi двiйок. Я можу тобi допомогти, - Сергiй посмiхнувся, - так, по дружбi. А коли розберешся, вже легко буде, сам впораєшся потiм. Може, теж перекладачем пiдеш, туди, де я працюю. Але тобi ще необхiдно багато попрацювати. А у мене, якщо вийде влаштуватися, тобто пройду термiн випробувань, є iдея з наступного навчального року переходити на заочне. Планую влiтку одружитися - сiм`ю треба утримувати.
  - Слухай, а тобi не здається, що Катерина до тебе клеїться? - Кирило взяв зошит i почав гортати його.
  - Яка Катерина? Це оте руде маля з довгим волоссям?
  - Та нi, - друг засмiявся, - бiлявка висока.
  - Дiйсно? - Сергiй посмiхнувся брутально. - Якось не помiчав...
  * * *
  - Лiно, це - тобi, - однокурсник Олексiй, який сидiв зазвичай попереду, передав не перервi дiвчинi записку.
  - Менi? - Лiна здивувалася. - Вiд тебе?
  - Нi! Автор бажає залишитися поки що невiдомим, - Олексiй насмiшкувато подивився.
  - Невiдомим... - замислилася Лiна, розгортаючи папiр. За угодою з видавництвом є можливiсть опублiкувати у вiльному доступi лише фрагмент. Повну версiю книги ви можете завантажити за адресою: https://andronum.com/product/homenko-irina-shchastya-ne-kupish/
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"