Коли у вечорі темніє за вікном,
Пригадую, закривши очі, рук твоїх тепло.
Ті поцілунки ніжні у ночі,
Коли з дерев летіло листя.
І осипало з ніг до голови
Тим мокрим листопадом,
Коли скотилась у ночі
Сльоза з мого обличчя.

Ти інколи казав, що добре нам у двох,
Частіше обнімав та цілував.
Ніколи я не чула слів,
Що ти мене кохав.
Але ж як добре нам було...

Сумую в вечорі я, дивлячись в вікно
Сльоза тремтить у погляді,
Що стине за вікном.
А там лежить зів"яле  листя,
Вже снігом занесло його.
І те кохання маревне пішло
Чи взагалі було воно?