шлях до правди i миру (шлях до миру) (українською мовою)
- Якi нашi iстиннi цiлi? Чого ми хочемо насправдi? - Миру?.. Чи чогось iншого?
Мир буде в будь-якому разi - або пiсля вiйни, або без вiйни. Але це буде рiзний мир:
А ) Мир пiсля вiйни ймовiрно буде, але в ньому вже може не бути багатьох з тих людей, якi сьогоднi ще живi. I наскiльки багато жертв вб'є вiйна додатково до тих, якi вже загинули, - цього нiхто не зможе сказати.
Б) Мир без вiйни, в якому до вже загиблих новi жертви не будуть доданi.
- Який з цих варiантiв миру ви обираєте?
- Як досягти миру без вiйни i при цьому не втратити країну, землю, свободу, здоров'я i життя?
Думаю, спочатку треба зрозумiти, в чому правдива причина конфлiкту, i чому переговори i "круглий стiл" не привели до миру.
Уряд України (Україна) вiд протиборчої сторони-опонента (терористи, сепаратисти, ДНР, ЛНР, колишнє керiвництво України, керiвництво Росiї) вимагає:
1) Повернути ситуацiю в межi законiв України та мiжнародних норм (договорiв). При цьому Україна прагне мiнiмiзувати кiлькiсть жертв i поранень серед мирного населення, серед тих людей, якi не протидiють, але перебувають поблизу мiсць напруженостi.
Опоненти висувають рiзнi вимоги, але є пiдозра, що вони не є iстинними причинами. А правдивi цiлi сторони-опонента, ймовiрно, такi:
2) Цiль-мiнiмум - уникнути суду i в'язницi. Оскiльки багато людей бояться можливих переслiдувань i в'язницi з боку переможцiв щодо переможених.
3) Цiль-максимум - зберегти наявнi схеми роботи або навiть збiльшити обсяг пiдконтрольного бiзнесу або адмiнiстративних ресурсiв, якi, можливо, не завжди є в межах законiв.
Думаю, поки справжнi цiлi протиборчих сторiн не будуть з'ясованi, переговори не зможуть бути успiшними. Тiльки правда зможе допомогти.
Якщо припустити, що наведенi оцiнки цiлей хоча б наближено вiдповiдають дiйсностi, то можна спробувати їх проаналiзувати, щоб сформулювати пропозицiї для переговорiв про мир.
Думаю, що проблема переговорiв про причину #3 є хоча i дуже важливою, але не настiльки болючою i критичною, як ризики щодо причини #2. Це непрямо пiдтверджується заявами сторiн (намiри про децентралiзацiю влади).
Тобто виходить, що поки що сторонам не вдається почати зближення щодо критичного питання #2, яке маскується пiд рiзнi iншi нiбито "нерозв'язнi" протирiччя (питання про державну мову тощо), внаслiдок чого напруженiсть конфлiкту поступово, але постiйно i неухильно зростає, тобто ми наближаємось до катастрофи "А". Звiдси виникає враження, що цiль #2 для опонентiв України зараз здається навiть бiльш вагомою, нiж бажання уникнути незворотної ситуацiї "А" (тобто бiльш вагомою, нiж критична цiль "Б").
Вочевидь, усi сторони конфлiкту розумiють, що цiль "Б" критично важлива. Також зрозумiло, що i цiль-причина #2 також критично важлива.
У зв'язку з цим Уряд України вийшов iз пропозицiєю про "амнiстiю" (умовний термiн, який тут позначає, що Україна вiдмовляється вiд кримiнального переслiдування) для всiх опонентiв, якi припинять протизаконнi дiї i здадуть зброю: за це Україна гарантує їм "амнiстiю", за винятком осiб, пiдозрюваних у тяжких та особливо тяжких злочинах.
Однак, з якихось причин, ця пропозицiя, вочевидь, не зацiкавила опонентiв України, внаслiдок чого переговори про мирне врегулювання не принесли практичних результатiв.
- У чому ж причина невдачi пропозицiї про "амнiстiю"?
Думаю, що причина цього в тому, що ця пропозицiя дуже невизначена. Тобто багато активiстiв опонентiв України не зможуть бути впевненими, що їх пробачать, навiть якщо вони здадуть зброю i припинять опiр владi України, тобто виконають умови угоди про "амнiстiю" зi свого боку. Чому? Тому що стосовно дуже багатьох епiзодiв конфлiктiв останнiх мiсяцiв немає чiтких остаточних даних про те, хто з учасникiв протистоянь скоював тяжкi та особливо тяжкi злочини, а хто - не скоював. Тобто ця пропозицiя про "амнiстiю" насправдi виявляється пропозицiєю практично нi для кого.
- Який вихiд iз цiєї ситуацiї?
Вихiд дуже простий:
Треба, насамперед, шукати вiдповiдь на питання, "що можна зробити?", а не "хто винен?"
Для того, щоб пропозицiя про "амнiстiю" набула практичного змiсту, щоб будь-який опонент мiг повiрити в цю обiцянку, необхiдно i достатньо прибрати виняток з правила i вiдмовитися вiд уточнення "за винятком осiб, пiдозрюваних у тяжких та особливо тяжких злочинах", тобто треба простити всiх ворогiв, а не якихось окремих iз них.
Це означає, що необхiдно простити всiх учасникiв протистоянь, включаючи вищих керiвникiв протиборчих сторiн, в т.ч. Януковича В.Ф. i Путiна В.В..
Тут пiд словом "простити" пропоную розумiти наступне: не садити у в'язницю, не застосовувати нiяких iнших варiантiв арешту (нi домашнього, нi ще якогось), тобто не позбавляти людину свободи, але спробувати зрозумiти, розiбратися в подiях, що вiдбулися, i записати з'ясованi обставини, щоб зробити уроки на майбутнє i намагатися бiльше не допускати таких помилок. Всi цi люди (опоненти) влаштували нам дуже болючий, але великий i важливий урок (урок про те, що брехня i приховування правди - це те насiння, з якого швидко виростає врожай всякого зла, в т.ч. вiйни, де смерть рясно жне, косить i молотить...). Серед iншого, деякi з учасникiв правопорушень дiяли неадекватно, перебуваючи пiд впливом брехнi та iнших спотворюючих впливiв на їхню психiку з боку ворога, в т.ч. тому, що в деяких ситуацiях держава виявлялася не готовою захистити людей вiд таких впливiв.
Не обов'язково дарувати вкравшим вкраденi ними грошi - можна було б спробувати повернути їх народу i виправити iншу шкоду у випадках, де втрати ще зворотнi. Але i повна конфiскацiя майна - це бiльше схоже на помсту, нiж на необхiднiсть.
Такi пропозицiї, особливо, про "амнiстiю" незалежно вiд тяжкостi злочину, можуть виглядати дико. Але це тiльки через звичку. Люди просто звикли до думки, що якiсь злочини простити можна, а якiсь iншi - не можна. Але якiй цiлi служить такий "звичний" закон? У складних ситуацiях вiн не дозволяє вийти iз заплутаної пастки брехнi, насильства та смертi. А хiба цiль зараз - помста чи смерть? Загальна цiль - життя!
Iсус говорив:
Ви чули, що сказано:
"Око - за око! Зуб - за зуб!"
А я вам кажу:
"Любiть ворогiв ваших!
Благословляйте тих, хто вас проклинає!"
А ще:
"Хто з вас без грiха, -
нехай перший кине камiнь."
Хiба не всi ми були заручниками попередньої системи?
Мiшель Нострадамус писав:
"Побачено Правду - бiда гине,
I хто що посiяв, той те i отримає,
А Бог все прощати й терпiнню навчає.
Терпiти й прощати - на долю вплине..."
Думаю, що зараз, коли звичайнi людськi закони не спрацьовують, тобто не вдається з їхньою допомогою впоратися з ситуацiєю, прийшов саме час спробувати використати iншi - новi шляхи до миру.
З бажанням правди i миру, людина розумна (homo sapiens).