Мiшель Нострадамус написав, що прийшов час показати людям, що необхiдно зробити деякi важливi уточнення в розумiннi Слова Божого, зокрема, Євангелiя, яке представив людям Iсус Христос за завданням Отця.
Проект побудувати "Царство Небесне" на Землi - це план Бога, цiль якого - врятувати бiологiчний вид "homo sapiens" та iншi види життя на планетi Земля. Алгоритм Бога захисту життя (управлiння проектами).
1. Бог не судить i не карає, а радить i навчає, щоб спасти. (Враховуючи закон симетричної вiдповiдi свiту.)
2. Повiрити Богу, тобто зрозумiти i прийняти Його науку, поради i план дiй. Три роздiли плану дiй (два роздiли i викриття обманних схем). Для того, щоб це спрацювало, потрiбно усунути завади i збудувати не тiльки внутрiшнiй, але i зовнiшнiй (iнституцiйний) компонент - закони суспiльства: Царство Небесне на Землi.
2.1. Активне право на життя. Економiка Царства Небесного. Любити ближнiх i допомагати кожному з "найменших братiв Бога". Достатня умова: "кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - вiдчинять йому". Почати з того (цiль-мiнiмум), щоб у всiх був "хлiб насущний на кожний день", тобто однакова мiнiмальна соцiальна пiдтримка - захист (пенсiя?).
2.2. Право на (само)захист. Система безпеки Царства Небесного. Любити ворогiв i допомагати "заблудлим". (Краще виправити програми, нiж викидати комп"ютер за те, що в ньому вiруси чи поганi програми.) Не судити (винятки?). Хрест. Прадавня Дама. Мстиву "Фемiду" (точнiше, її зброю?) прибрати - замiнити її на доцiльну логiчну систему профiлактики злочинностi (усунення мотивiв (смислу) злочинiв та зупинення, недопущення злочинiв перед їх скоєнням) i допомоги "заблудлим" (роз"яснити, уроки - щоб вчитися). Поставити правду на захист народу вiд злочинностi: максимальна вiдкритiсть i прозорiсть.
Додаток: Алгоритм вiйни i смертi "Фемiда".
2.3. Обман (обманнi схеми), брехню, приховування правди викрити i прибрати. Замiнити це на правду: максимальна вiдкритiсть i прозорiсть. (Хиба (брехня) i приховування правди - це те насiння, з якого швидко виростає врожай всякого зла, в т.ч. вiйни, де смерть рясно жне, косить i молотить...)
3. Щоб було легше зрозумiти iдеї Бога, треба усвiдомити, що кожний з людей є частиною єдиного великого над-органiзму - життя Землi (потенцiйно - Царства Небесного). I кожний має свою мiсiю у свiтi i робить щось корисне для кожного з iнших, хто в ньому живе.
Чому саме зараз? Мiшель Нострадамус. Час подорослiшати. Загрози i можливостi. Технологiї.
Додаток: Обманнi схеми.
---
"...i пiзнаєте правду, - а правда вас вiльними зробить!"
Iз науки Iсуса випливає, що:
Слово Боже дає алгоритм оптимiзацiї з критерiєм максимум ймовiрностi виживання бiологiчного виду "homo sapiens" на планетi Земля.
Враховуючи iсторiю з Ноєвим ковчегом та iншi (стороннi) мiркування, можна сказати, що на планетi Земля двi функцiї корелюють: ймовiрнiсть виживання виду "homo sapiens" i ймовiрнiсть виживання великої частини бiоти планети. Тому також:
Слово Боже дає алгоритм оптимiзацiї з критерiєм максимум ймовiрностi виживання виду "homo sapiens" i великої частини бiоти (iнших видiв) на планетi Земля.
Причому теж дуже цiкаво, що особливiстю цього алгоритму є те, що максимiзацiя ймовiрностi виживання всього виду "homo sapiens" досягається через
створення системи пiд назвою "Царство Боже" (або "Царство Небесне"), що означає систему найбiльш сприятливих умов для життя кожного окремого представника цього виду, тобто, для кожної окремої людини (i побiчно, навiть для представникiв деяких iнших видiв, тобто, рослин i тварин, адже ми знаємо, що людям, щоб добре жити, потрiбнi рослини i тварини). Тому що коли будуть створюватися найбiльш сприятливi умови для життя кожного, тодi це вiдкриє можливостi для кожного виявити i у максимальнiй мiрi проявити свiй творчiй потенцiал (на благо всiх), а також вивiльнить максимум ресурсiв для його здiйснення (реалiзацiї). Крiм того, алгоритм Бога постiйно пiдтримує цiлеспрямованiсть, доцiльнiсть дiй. Серед iншого, це максимiзує ймовiрнiсть можливостей не згубити вже iснуюче життя i розвинути потужнi технологiї захисту життя. Таким чином, з науки Iсуса випливає, що
створення Царства Божого (на планетi Земля) є достатньою умовою для вказаної максимiзацiї ймовiрностi виживання (видiв на цiй планетi).
Iсус прямо вказує на це у Євангелiї (Матвiя) - у роздiлi про Останнiй суд: "Поправдi кажу вам: що тiльки вчинили ви одному з найменших братiв Моїх цих, - те Менi ви вчинили. ... Чого тiльки одному з найменших цих ви не вчинили, - Менi не вчинили!" I далi вказується, що тi, хто вчинив (допомiг), будуть жити у Царствi Божому, а iншi будуть вкинутi у вогонь (думаю, це означає, що вони будуть знищенi, тобто, помруть). В рiзних мiсцях Благої Вiстi Бога Iсус повторює слова про те, що винагородою допущеним у Царство Боже буде саме життя, наприклад: "Ти недалеко вiд Божого Царства, - роби це, i будеш жити!", "Бог не є Богом мертвих, а живих!"
Як пiдказує "здоровий глузд", логiка тут зрозумiла: якщо всi люди будуть допомагати iншим, то кожний отримає допомогу, коли у нього виникне в нiй потреба. Так виникне "синергетичний ефект", що забезпечить порятунок i пiдтримку життя.
Iсус прямо вказує, яке є Царство Небесне - воно подiбне до гiрчичного зернятка: посадив його чоловiк на городi своєму, i виросло дерево, i закублилось птаство небесне у вiттях його. Тобто, це вказує на те, що Царство Боже - це результат процесу використання такої iнформацiї, завдяки якiй людина може створити сприятливi умови для життя (рiзних бiологiчних видiв, в т.ч. власного (homo sapiens)). Через це його ще називають Царством Небесним - не тому, що воно може бути тiльки на небi або тiльки пiсля смертi, а тому, що iнформацiя для його створення - це Слово Небесне (Слово Бога з неба).
Характеристикою Царства Божого є взаємна допомога мiж його учасниками (i це єдиний критерiй для суду). А як треба поводитись, щоб досягти такої поведiнки, - це вказує Закон Божий, зокрема, 2 основнi заповiдi: любити Бога свого всiм серцем своїм, всiєю душею своєю, всiма своїми силами i розумом (думками) i любити ближнього, як самого себе, - а також пояснення - про прощення провини ворогам i любов до них, i порада - не засуджувати, щоб не бути засудженими, що їх уточнюють. Про це ж (у короткiй формi) нагадує i єдина стандартна молитва, якої Iсус навчив своїх учнiв - молитва "Отче наш", в якiй наведенi основнi потреби людини, про якi слiд завжди пам"ятати.
Тому молитву "Отче наш" можна розглядати, як своєрiдний скелет власне алгоритму (головна програма), вочевидь призначений для налаштування iндивiдуальних учасникiв (i всiх складових частин) системи:
"Отче наш, що на небi, (протокол пiдключення до системи, встановлення зв"язку)
нехай святиться Iм'я Твоє, (протокол пiдключення до системи, iдентифiкацiя "свiй - чужий")
нехай прийде Царство Твоє, (уточнення цiлей, калiбровка курсу на головнi цiлi - Царство Небесне заради життя)
нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi. (вказiвник на основний блок - iнструкцiї прямого руху до цiлi)
Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi; (3-й рiвень системи безпеки - пiдтримка апаратної частини)
i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим; (2-й контур системи безпеки - гасiння, зупинення, виправлення наслiдкiв)
i не введи нас у спокусу, (1-й контур системи безпеки - уникнення ризикiв, ухилення)
але визволи нас вiд лукавого. (0-й/основний блок системи безпеки - фiльтр "правда чи брехня?" / "iстина чи хиба?" / "true or false?" - цей фiльтр дуже важливий, адже неправдива вхiдна iнформацiя в багатьох ситуацiях призведе до генерацiї неадекватних рiшень (управляючих впливiв)).
---
Приклад. Для демонстрацiї дiєвостi Закону Божого можна взяти аналогiю з якимось iншим алгоритмом. Дуже наочною (i дещо кумедною) є аналогiя з правилами дорожнього руху i керуванням автомобiлем:
"Отче наш, що на небi, (..)
нехай святиться Iм'я Твоє, (не забудьте взяти права i техпаспорт)
нехай прийде Царство Твоє, (куди, власне, ми хочемо приїхати? в якому напрямку треба їхати, щоб потрапити до Царства Небесного?)
нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi. (щоб рухатись, припинiть гальмувати, заведiть мотор i тиснiть на газ)
Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi; (не забувайте вчасно заливати бензин, точнiше, заправлятись пальним)
i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим; (це - як подушки безпеки, i ще - як вiдбiйник на поворотi дороги над прiрвою на випадок, якщо водiй пропустив знаки небезпечної дороги i повороту чи, взагалi, не дивився на дорогу, або не змiг вчасно загальмувати)
i не введи нас у спокусу, (це як дорожнi знаки, розмiтка i правила дорожнього руху: не варто запливати за буйки, перевищувати швидкiсть руху або вести машину нетверезим, а побачивши знак повороту на гiрськiй дорозi, варто бути уважним i вчасно акуратно повернути у правильному напрямку)
але визволи нас вiд лукавого. (Уявiть, що буде, якщо на звивистiй гiрськiй дорозi ви їдете (ведете авто) i при цьому взагалi не дивитесь нi на дорогу, нi на знаки, натомiсть перед вашими очима встановлений якийсь GPS-навiгатор з таким великим екраном, що вiн затуляє собою майже все лобове скло, i ви ведете авто, дивлячись на цей екран, а в ньому показують програму "Вєсти", i ведучий закiнчує попередню фразу: "...МИД России требует немедленно прекратить действия Правого сектора!", i розумiючи з цих його слiв, що ви вже достатньо повернули вправо (доволi добре-так уже повернули вправо... зовсiм уже оправєлi, якщо чесно), ви закiнчуєте виконувати попереднiй правий поворот. Далi, якраз перед новим - лiвим поворотом дороги (а ви, як i ранiше, його не бачите, бо не дивитесь нi на знаки, нi на дорогу, а орiєнтуєтесь тiльки на iнформацiю з вашого "навiгатора") ведучий "Вєсти" з екрану каже: "...Президент сказал, что это движение в правильном направлении." ... ... (Дивно: нiби, каже "в правильном направлении", а чомусь здається, наче, знову "в правом направлении"...) Таким чином ви розумiєте, що тепер уже їдете у вiрному напрямку, тобто тепер уже далi треба прямо. I от тут можливi варiанти: наприклад, оскiльки, слухаючи iнформацiю ведучого з "навiгатора", ви їдете прямо, то можливо, вам пощастить у тому, що вiдбiйник на поворотi дороги таки буде, i що вiн таки зможе витримати удар вашого авто (коли замiсть повернути знову, але тепер вже лiворуч, ви продовжите їхати прямо), щоб воно не впало у прiрву... Гiрше, якщо вiдбiйника на тому поворотi не буде... Ну, ви розумiєте, так? Тут йдеться про те, що якщо хтось так поводиться, то схоже, що у нього вже не працює 0-й, тобто основний блок системи безпеки, тобто фiльтр "правда чи брехня?" на вхiдному потоцi iнформацiї. При цьому наслiдки цiлком можуть бути аналогiчнi щойно розглянутiй "дорожньо-транспортнiй пригодi". ... Але, очевидно, є простий вихiд з такої небезпечної ситуацiї: просто вам, як водiю, що керує своїм авто (i зацiкавлений зберегти при цьому як своє життя, так i життя iнших iстот на дорозi), варто хоча б трохи вiдсунути вбiк той екран "навiгатора" i подивитися крiзь вiкно - у свiт (на дорогу), щоб побачити, що ж насправдi вiдбувається на дорозi, - тодi у вас з"явиться можливiсть перевiрити, наскiльки адекватну iнформацiю надає вам ваш "навiгатор" (тобто вiдновити роботу вашого основного фiльтра системи безпеки), i тодi у вас стрiмко зростуть шанси вижити i не вбити iнших на цiй дорозi.
---
Мають мiсце i наступнi важливi уточнення в розумiннi людьми Слова Божого, на нагальну актуальнiсть яких вказав Мiшель Нострадамус:
"Отче наш, що на небi,
нехай святиться Iм'я Твоє,"
1. Новий Заповiт Бога (закони, заповiдi) - це НЕ засiб залякування покаранням за грiхи (якi є порушенням начебто довiльно встановлених обмежень), а система практичних порад про те, яким чином найбiльш ефективно можна досягти бажаних цiлей у цьому свiтi (з урахуванням попередження про те, що особливiстю будови цього свiту (який був створений Богом) є наявнiсть (закону) симетричної вiдповiдi свiту на добрi чи злi вчинки кожного). А бажанi цiлi це - життя, тобто:
1.1. уникнути рiзних неприємностей i смертi внаслiдок хибних уявлень, недознання, недорозумiння, помилок та iнших недоцiльних дiй (якi у Словi Божому називаються термiном "грiхи") i
1.2. пiзнавати, утверджувати, пiдтримувати i захищати життя через побудову суспiльства з системою вiдносин "Царство Боже" як на небi, так i на землi, в якому квiтне i панує життя, максимально розвиваються таланти та здiбностi людей i природи, люди намагаються стати досконалими, як досконалий Отець їхнiй небесний (як Вiн i просив їх робити), i отримують можливiсть для того, щоб живучи, iти до Посвячення у велич творiння Бога, i можливiсть стати практично всемогутнiми творцями, якими i належить їм бути, адже вони створенi за образом i подобою Творця, (не для того, щоб "створити собi iм"я", як це намагались зробити люди, будуючи Вавилонську вежу, а для того), щоб бути дiтьми Бога i продовжувати справи Отця (творити дива, в т.ч. технологiю особистого безсмертя, щоб жити, i можливо, навiть створювати новi свiти, щоб радiти, милуючись красою i цього, i iнших свiтiв), i дивуватись неосяжнiй величi, мудростi i досконалостi Отця...
---
"нехай прийде Царство Твоє,
нехай буде воля Твоя, як на небi, так i на землi."
2. Але, перш за все, Iсус Спаситель навчав людей, щоб спасти їх у цьому свiтi. Про це явно сказано в Євангелiї: "Хто вiрує в Мене, не в Мене вiн вiрує, але в того, Хто послав мене. А хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. Я, Свiтло, на свiт прийшов, щоб кожен, хто вiрує в Мене, у темрявi не зостався. Коли б же хто слiв Моїх слухав та не вiрував, Я того не суджу, бо Я не прийшов свiт судити, але щоб спасти свiт." - Тож це має бути першочерговою цiллю. Повторно: Ще за часiв, коли Iсус ходив землею i навчав учнiв i маси людей особисто, люди уявляли собi спасiння вiд месiї iнакше, нiж це, як виявилось, було задумано Богом. Багато хто i досi уявляє, що Бог створить (чи вже створив) Царство Небесне, думаючи, що Бог сам збудує це Царство. Але хiба не логiчно бiльш iмовiрним вважати iнше припущення, - що Бог дав людям знання про те, яке має бути Царство Боже, i як його можна збудувати, тобто представив їм проект (i ще й з детальними роз"ясненнями i багатьма прикладами), для того, щоб вони самi змогли збудували таке суспiльство за цим Його проектом? Колись ранiше - перед потопом - таке вже було: Бог врятував рiд людський i багато видiв тварин тим, що попередив Ноя про майбутнiй потоп i дав йому план спасiння вiд потопу - проект корабля i iнструкцiї, що i як робити. Ной збудував корабель для спасiння вiд потопу за проектом Бога, а не Бог збудував корабель для Ноя. (Бiльш докладне пояснення цiєї ж iдеї на прикладi правил дорожнього руху наведене нижче.)
Людям прощенi їхнi "грiхи". Про це всiм вiдомо. Завдяки Iсусу. Але у молитвi-алгоритмi не сказано: "I прости нам провини нашi, бо Iсус вже подарував нам прощення всiх наших грiхiв (i тому тепер можемо грiшити, як i скiльки завгодно)", - але там сказано: "I прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим". I Iсус знову повторно уточнює те ж саме: "Бо як людям ви простите прогрiхи їхнi, то простить i вам ваш Небесний Отець. А коли ви не будете людям прощати, то й Отець ваш не простить вам прогрiхiв ваших." Ця формула показує, що повний контроль над прощенням чи не прощенням їхнiх "грiхiв" Бог вiддає самим людям. Але це не означає, що можна грiшити, скiльки завгодно, i потiм отримати спасiння, бо простяться тобi твої "грiхи" пiсля того, як i ти простиш iншим, хто завинив проти тебе. Тому що прощення грiхiв - це дуже важливо, але це, все ж таки, не є достатньою умовою для спасiння. Вище наведенi цитати з роздiлу про Останнiй суд, де вказано, що критерiй суду - активно проявляти любов до живих iстот у цьому свiтi, тобто допомагати всiм "малим братам Бога", пiдтримувати i захищати їх (таким чином через них ми це робимо для Бога, який створив свiт i життя у ньому). Як же можна говорити про допомогу комусь, якщо проти них постiйно "грiшити", тобто заважати їм жити? Хто ж попросить у тебе допомоги, якщо перед цим тобою вчинено проти нього "грiх" (вiн же злочин)? Може, вiн i пробачить тобi той злочин (вiн же "грiх"), але чи захоче вiн пiсля того звернутися до тебе з проханням про допомогу? I як же вiн зможе довiряти тому, хто не припиняє чинити злочини ("грiхи")? Якщо хтось чогось не зрозумiв одразу i помилився, то iншi можуть зрозумiти це i пробачити це йому один раз чи навiть декiлька разiв (навiть, багато разiв, якщо до людини туго доходить, що шкодити - це нерозумно). Але якщо це повторюється постiйно i не припиняється, то мабуть, справа тут не в нерозумiннi недоцiльностi злочинiв ("грiхiв") i не в нерозумiннi iдей Бога про взаємну любов та допомогу, а вже у свiдомiй вiдмовi вiд них i у свiдомому небажаннi виправляти свої звички, щоб жити в гармонiї зi свiтом. А якщо (через те, що твої вчинки завдають їм неприємностей, ускладнень, заважають їм жити) iншi не захочуть навiть спiлкуватися з тобою, то як тодi будеш їм допомагати?.. (Адже тодi люди не захочуть навiть просити тебе про допомогу.) Мабуть, тому Iсус i каже: "I їм оголошу Я тодi: "Я нiколи не знав вас. Вiдiйдiть вiд Мене, хто чинить беззаконня!"". Тобто, виходить, що той, хто постiйно чинить беззаконня, тобто не припиняє його чинити, той хоча i може бути формально прощений Богом, коли простить i сам провини усiм iншим, але це не врятує його, тому що вiн не зможе допомагати тим, хто вiд нього вiдвернувся i не тiльки не звернувся по допомогу, але i знати його не хоче через його беззаконня (i постiйний ризик небезпеки, який походить вiд цього його нескiнченного беззаконня). I Iсус каже: "Не кожен, хто каже до Мене: "Господи, Господи!" увiйде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небi." Як кажуть, що i слiд було довести.
Таким чином, ми щойно побачили ще один доказ того, що у логiчнiй системi Слова Божого (зокрема, в її останнiй версiї - в Євангелiї) всi рядки молитви-алгоритму "Отче наш" важливi, а не тiльки якiсь окремi з них.
Багато людей зрозумiли, що Бог чекає вiд людей активних дiй на виконання Нового Заповiту, i намагались особисто жити згiдно зi Словом Бога, однак схоже, що у цьому свiтi i досi немає жодної держави, яка була б збудована за проектом Царства Божого, тобто на основi Закону Божого Нового Заповiту (хоча людство вже деякою мiрою наблизилось до цього). Одним з найбiльш очевидних показникiв цього є те, що практично в усiх державах правоохоронна система збудована за принципом давньоримської карної системи (символ - Фемiда з терезами та мечем), що передбачає страх кари за скоєння злочину в якостi противаги до мотиву злочину. Ще один показник - невiдповiднiсть законiв "мирських" ("свiтських") держав критерiям Божого суду (вимога Бога про допомогу всiм тим, хто її потребує, тобто про наявнiсть активного права на життя, i вiдсутнiсть такого активного права на життя у держав цього свiту).
---
2.1. Активне право на життя. Економiка Царства Небесного.
Iсус навчає (активно) любити Бога i ближнiх (2 основнi заповiдi) i (активно) допомагати кожному з "найменших братiв Бога" (про Останнiй суд). Допомога може бути не тiльки матерiальна, але iнодi дуже важлива особиста участь i увага до оточуючих людей (та iнших iстот?) - про те, хто такi "ближнi" Iсус пояснює на прикладi притчi про доброго самарянина (який, побачивши на дорозi побитого i пограбованого злочинцями незнайомця, перев'язав йому рани i доправив його до мiсця, де йому надали допомогу, i все це оплатив усе той же самарянин). I про це не варто забувати (це теж частина активного захисту i пiдтримки права на життя). Але схоже, що стосовно базових моментiв економiки (у планi Царства Небесного), науку Iсуса можна iнтерпретувати так:
- "...хлiб наш насущний дай нам сьогоднi..."
- "Просiть - i буде вам дано, шукайте - i знайдете, стукайте - i вiдчинять вам. Бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - вiдчинять йому." (Притча про доброго самарянина i роз"яснення про Останнiй суд охоплюють бiльш широку множину явищ, нiж тi випадки, в яких людина (жива iстота?) сама просить про допомогу. Там йдеться про допомогу навiть у тих випадках, коли той, хто її потребує, не завжди може попросити про неї. Але якщо вже хтось навiть просить про допомогу, то зрозумiло, що це достатня умова для того, щоб почати реагувати на це прохання (у деяких випадках людинi насправдi може бути потрiбне не те, що вона просить, а щось iнше, але вона не завжди може це зрозумiти, - тодi допомогою може бути пояснити, де правда, а вже потiм, коли людина погодиться, що це її дiйснi потреби, допомогти вдовольнити справжнi потреби людини).)
- Притча про робiтникiв у винограднику (однакова оплата за рiзний час працi - згiдно домовленостi).
- "Вiддайте кесареве - кесаревi, а Боговi - Боже!"
Думаю, що цi аксiоми економiки вiд Бога можна розумiти так:
- Цiль-мiнiмум - почати з того, щоб у всiх був "хлiб насущний на кожний день" (буквально).
- Цiль-максимум - прийти до здiйснення принципу: "Просiть - i буде вам дано, шукайте - i знайдете, стукайте - i вiдчинять вам. Бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - вiдчинять йому."
- Зауваження: Iндивiдуальна оплата працi згiдно попередньої домовленостi незалежно вiд того, про що домовились iншi працiвники, - це нормально. Не варто заздрити iншим, а треба зробити висновки i на майбутнє домовлятися про новi умови (можливо, iншi, а може, - без змiн). Головне - щоб домовленiсть влаштовувала обидвi сторони i виконувалась.
- Зауваження: Системи економiки кесаря i Бога - це двi рiзнi системи, якi не обов"язково повиннi перетинатися чи бути зв"язаними (це всi знають). Але тут можливi варiанти: наприклад, один з варiантiв - це коли система кесаря взагалi може зникнути (або її використання може значно зменшитися), а залишиться (або стане основною) тiльки система Бога (замiнивши собою функцiї системи кесаря)...
Розглянемо детальнiше:
---
Цiль-максимум - прийти до здiйснення принципу: "Просiть - i буде вам дано, шукайте - i знайдете, стукайте - i вiдчинять вам. Бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - вiдчинять йому." Теоретично це означає, що кожен може отримати все, що завгодно, в тому числi, все, що йому необхiдно. Людство уже давно знає рiзнi наближення до цього принципу, наприклад:
- Комунiсти (в СРСР) декларували схожий принцип в iншому формулюваннi: "Кожному - за потребами, вiд кожного - за здiбностями". Одначе тут є вiдмiнностi: комунiсти декларували його, але на практицi здiйснити його не змогли. Чому? - Мабуть тому, що: Iсус говорить про те, що люди мають вiд свого iменi (особисто) i з власної волi (добровiльно) просити, шукати i стукати. А комунiсти (по-перше) говорили про якiсь потреби i здiбностi (i одночасно - про диктатуру пролетарiату)... - А хто їх визначить цi потреби чи здiбностi? I от на цьому етапi їх перемогла брехня (нижче: обманнi схеми - пiдмiна цiлей), тому що замiсть того, щоб спитати саму людину (кожного особисто), що їй потрiбно i т.д., комунiсти стали замiсть цiєї людини самi визначати начебто її потреби i начебто її здiбностi. Тобто потреби i здiбностi замiсть самих людей стали визначати владнi структури (партiйнi та державнi органи, Держплан тощо). Причому (по-друге) це втручання держави в багатьох випадках було не консультативно-дорадчим (допомога, яку можна добровiльно прийняти або вiдхилити: "Не можешь? - Научим!"), а директивним (примус: "Не хочешь? - Заставим!"). В багатьох випадках державнi органи взагалi переставали навiть приблизно цiкавитись справжнiми потребами людей, а просто вигадували начебто "їхнi потреби" (i начебто "їхнi здiбностi") на свiй розсуд. I потiм держава все це нав"язувала людям, громадянам (диктатура партiйно-номенклатурно-державно-бюрократичної системи). В результатi таких "визначень" i "застосувань" деякi цiлi системи через деякий час виявились дуже далекими вiд справжнiх цiлей (потреб) людей, громадян. Внаслiдок чого люди, громадяни перестали пiдтримувати систему. (Керiвники комунiстiв не звертались по допомогу до Бога, не користувались алгоритмом Бога, i при цьому ще й приховували багато правди, самi обманювали людей i мислити дозволяли не всiм i не по-всякому, а тiльки тим, хто мислить так, як вчить партiя,... тому "лукавий" їх перемiг, давши їм обманути самих себе (порушення в роботi 0-го, основного блоку системи безпеки), i це було одним з факторiв, внаслiдок якого система стала поводитись неадекватно вiдносно об"єктивної реальностi, i громадяни перестали вiрити системi i пiдтримувати її, внаслiдок чого система зруйнувалася.)
- Люди давно практикують добровiльнi пожертви (мається на увазi не "добровiльно"-примусовi, а саме насправдi добровiльнi пожертви). Останнiм часом добровiльнi пожертви стали тенденцiєю, яка все бiльше поширюється у все бiльшiй кiлькостi сфер i галузей. Це стало просто очевидно у 21-му столiттi завдяки поширенню Iнтернету, особливо, в галузях програмування (програмiсти створюють програми та iншi продукти i викладають їх у вiдкритому доступi, i при цьому просять бажаючих добровiльно допомогти, зробивши пожертву для пiдтримання i подальшого розвитку даного проекту, наприклад, openttd.org, google.com, microsoft.com), у рiзних громадських проектах (громадське телебачення та iншi) та у сферi благодiйностi. Знаковою у цьому контекстi є пропозицiя БЕЗОПЛАТНО (на добровiльних пожертвах) ДИСТАНЦIЙНО НАВЧАТИСЯ у деяких провiдних вишах свiту:
http://www.youtube.com/user/MIT
http://ocw.mit.edu/index.htm
http://ocw.mit.edu/courses/
http://www.topfreeclasses.com/
Це явище (вiльний доступ до благ для всiх бажаючих i пiдтримка добровiльними пожертвами без жодного вимагання чи примусу) стає все бiльш поширеним завдяки Iнтернету, iншим IT-технологiям i ще такому важливому чиннику, як значно бiльш висока продуктивнiсть працi людей у 21-му столiттi порiвняно з попереднiми часами, яка дає в розпорядження людей величезнi надлишковi ресурси (людина, яка працює у високотехнологiчнiй галузi виробляє значно бiльше благ, нiж було б достатньо для особистого виживання чи навiть досить комфортного життя цiєї людини). Тобто людство вже почало досить широко запроваджувати у повсякденну практику один iз прототипiв трудових вiдносин, якi близькi до того, що передбачено Богом у проектi Царства Небесного.
- Додатково до трудових вiдносин, заснованих на волонтерствi та добровiльних пожертвах (бери продукт, послугу - безплатно, а заплатиш, якщо захочеш i якщо зможеш або... заплати iншому(, або не плати взагалi)), принцип Царства Небесного "просiть - i буде вам дано" потребує ще, щоб була наявна ЕФЕКТИВНА система "прийому прохань" (облiк заявок, з"ясування попиту, вимiрювання цiлей), їх обробки i задоволення. Як показує невдалий приклад комунiстiв (СРСР), система прийому звернень вiд людей та роботи з цими зверненнями має бути об"єктивна та ефективна, щоб задовольняти прохання людей, хоча б, в основному. Добровiльнi пожертви або їх вiдсутнiсть - це теж деякий комплексний iндикатор рiвня задоволення попиту, тобто потреб, тобто потенцiйних прохань споживачiв. Однак цей iндикатор настiльки "комплексний", що не завжди можна зрозумiти його структуру, i це не дозволяє чiтко визначити фактори, якi на нього впливають, i отже, це сильно ускладнює аналiз з метою знайти найбiльш ефективнi алгоритми задоволення попиту, потреб та прохань. Однак i у iснуючих електронних систем збору заявок є недолiк - часто вони розрiзненi, тобто не зв"язанi мiж собою, через що система "2" не знає, яка частина попиту задоволена в системi "1". Але сучаснi iнформацiйнi технологiї дозволяють збудувати ще бiльш точну i результативну систему прийому звернень i пошуку рiшень для задоволення цих прохань. Правда, поки що далеко не всюди такi системи вже створенi i працюють. Хоча деякi наближенi прототипи вже є, - наприклад: соцiальнi мережi та електроннi системи опитування громадської думки - якщо їх удосконалити i поширити, то можна буде отримати "постiйно дiючий референдум" (об"єктивне вимiрювання-вiдображення громадської думки) i систему "прийому та обробки прохань". Тож у цьому напрямку ще багато потрiбно буде розробити, створити i запустити в роботу.
"Хлiб наш насущний дай нам сьогоднi;"
Цiль-мiнiмум - почати з того, щоб у всiх був "хлiб насущний на кожний день". Для того, щоб зрозумiти, якого, скiльки, де i коли "хлiба насущного" має бути, щоб вiн був у всiх, знову потрiбна наявнiсть ефективної системи прийому i задоволення заявок. Але поки така система не створена i не налагоджена, а також для того, щоб усiм людям зменшити кiлькiсть транзакцiй, можна спростити пiдхiд до виконання цiлi-мiнiмум наступним чином. Сьогоднi в Росiї i в Українi вже iснують рiзнi iнститути соцiальної пiдтримки людей у "найбiльш складних" ситуацiях, наприклад: виплати батькам на дитину при її народженнi (до досягнення нею вiку трьох рокiв), виплати опiкунам на дiтей-сирiт (до повнолiття), стипендiї, (тимчасова) допомога з безробiття, пенсiї, допомога малозабезпеченим сiм"ям (для людей будь-якого вiку) та iншi соцiальнi виплати (допомога). Цих усяких соцiальних допомог багато, i бiльшiсть громадян навiть i не знають про багато з них, i на кожну допомогу є свiй закон, i кожну слiд обчислювати за якимись формулами, кожна з яких нерiдко буває досить складна, а для рiзних допомог формули рiзнi... I потрiбно багато держслужбовцiв, кадровикiв i бухгалтерiв, щоб все це, хоча б, теоретично правильно розраховувати... А ще потрiбнi iншi держслужбовцi, якi придумують всi цi допомоги, правила i пiльги... I всiм цим розраховувальникам, контролерам i розробникам треба платити зарплату за їхню iнодi непросту працю... Замiсть того, щоб виплатити цi грошi на соцiальну допомогу. I при цьому деяким колишнiм держслужбовцям платять пенсiю, яка в декiлька разiв перевищує середню, а тим бiльше, мiнiмальну зарплату працюючих людей... Але найголовнiша проблема - це наявнiсть "дiрок" в iснуючiй системi соцiального захисту, тобто те, що ЩЕ НЕ ВСI ЛЮДИ ЗАХИЩЕНI! Точнiше, формально (теоретично) усi люди захищенi, тому що державою передбачено надавати допомогу членам малозабезпечених сiмей для людей будь-якого вiку, в т.ч. для малозабезпечених людей працездатного вiку. Але для того, щоб державна служба соцiального захисту розглянула заяву на отримання цiєї допомоги, потрiбно зiбрати декiлька рiзних довiдок, i мають бути виконанi ще декiлька умов. I навiть пiсля цього немає гарантiї, що людинi не вiдмовлять i таки дадуть допомогу (
). Але на практицi все значно складнiше: навiть одну довiдку iнодi неможливо отримати через нездоланнi бюрократичнi перепони, а не те, що декiлька... Наприклад, у дiйсностi може виявитись практично недосяжною цiль отримати довiдку про склад сiм"ї (наприклад, тому, що хтось iз посадових осiб фактично вiдмовиться видати її з якихось причин), а без цiєї довiдки неможливо отримати навiть одноразову допомогу при народженнi дитини. Виходить абсурд: допомога має виплачуватись батькам при народженнi дитини, дитина є, батьки є, а допомога не виплачується (через якiсь зовсiм стороннi причини) - рiзних причин може бути багато, а результат один - вiдсутнiсть допомоги... Для отримання ж допомоги у зв"язку з малозабезпеченiстю, окрiм довiдки про склад сiм"ї, потрiбно ще декiлька iнших довiдок, тобто там влаштовано ще бiльше штучних перепон i завад, i ще бiльше залежностi вiд якихось стороннiх обставин i, часто, вiд свавiлля рiзних посадових осiб... Усi допомоги є тимчасовими, тобто не захищають людину постiйно. М"яко кажучи, така система соцiального захисту недосконала. У чому ж справжнi, основнi причини безладу? Думаю, що у таких двох речах:
- Сучасна система соцiальної допомоги (насправдi НЕ Є СИСТЕМОЮ НАДIЙНОГО ЗАХИСТУ, бо не всi люди захищенi внаслiдок часто практично нездоланих бюрократичних перешкод, тому що вона) змiшана з системою мотивацiї (пiльги, пiдвищенi пенсiї, бiльш раннiй вихiд на пенсiю, i особливо, - стимулювання-примушення безробiтних до якоїсь роботи шляхом припинення тимчасової допомоги i дуже ускладнених, для деяких людей практично недосяжних умов для отримання допомоги з малозабезпеченостi). Цi двi системи - захисту i мотивацiї - мають зовсiм рiзнi цiлi, тому їх об"єднання створює великий безлад.
- Обидвi системи надто ускладненi i заплутанi (рiзними особливостями i винятками).
Яким чином можна розв"язати цi проблемнi питання?
- Треба роздiлити (зокрема в пенсiях) функцiї соцiального захисту (захист права на виживання = активне право на життя) i мотивацiї (заохочення до роботи, заохочення пiльгами i бiльш високими та бiльш раннiми пенсiями). Навiть при збереженнi iснуючих обсягiв виплат роздiлення функцiй дозволить уточнити цiлi i зробити систему захисту життя бiльш зрозумiлою, доцiльною, прозорою (контрольованою), керованою та ефективною.
- Максимально спростити систему мiнiмальної допомоги для виживання можна, якщо її максимально унiфiкувати, зробити однорiдною, прибрати винятки та особливостi, тобто якби була встановлена однакова мiнiмальна соцiальна пiдтримка для будь-якої людини (мiнiмальна пенсiя для виживання) в якостi базового (найменшого, найголовнiшого) рiвня допомоги. Мова йде про мiнiмальнi грошi, якi дозволять людинi в буквальному розумiннi ВИЖИТИ (бiологiчно), тобто щоб вистачило для того, щоб в буквальному смислi дати людинi хлiб насущний на кожний день. На хлiбi i водi можна вижити i прожити навiть декiлька рокiв. Принаймнi, стiльки часу, щоб встигнути попросити про щось iще i не померти з голоду, поки прохання буде почуте i отримає вiдповiдь. Це i є активне право на життя i цiль-мiнiмум у програмi соцiальної пiдтримки у проектi Царства Божого. Якщо ж людина хоче бiльшого, нiж просто вижити, то у неї є можливiсть (i час) просити, шукати, стукати або щось робити далi. Але Бог радить для кожного забезпечити мiнiмум, який дозволить кожному вижити (не померти), навiть якщо з будь-яких причин людина не спроможна заробити бiльше (або не спроможна зiбрати довiдки для отримання допомоги вiд держави через соцiальну службу). Головний критерiй - дати хлiб насущний на кожний день (у буквальному розумiннi хлiб, тобто мiнiмальну поживу). У сучасних умовах найпростiший спосiб цього досягти - дати кожнiй людинi (вiд народження i до смертi) якусь мiнiмальну суму грошей щотижня чи щодня (банки вже зараз технiчно готовi АВТОМАТИЧНО розподiляти наданi їм для цього кошти перерахунками на карту чи особовий рахунок, наприклад, pb.ua). Це дозволить не залучати зайвих (i дорогих) ресурсiв для облiку, вимiрювання, контролю, розподiлу i т.д., тобто не буде потреби додатково витрачати зайвi грошi на персонал супроводу (обслуговування) цiєї простої системи. А купити на цi мiнiмальнi грошi хлiб або якийсь найдешевший одяг зможе майже кожна людина самостiйно. Додатково були би бажаними ще якiсь пункти, осередки, центри, в яких можна було б отримати найдешевший (чи безплатний) хлiб, одяг чи притулок. Тут є ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ (ПСИХОЛОГIЧНИЙ) МОМЕНТ: оскiльки кожна людина таким чином буде гарантовано захищена вiд смертi, зв"язаної з часом недосяжностi життєво необхiдних ресурсiв, тобто буде впевнена, що не помре вiд голоду (чи холоду) за будь-яких умов, бо безумовно отримає допомогу на кожний день (навiть, якщо не зможе зiбрати усiх довiдок), то ЦЕ ДОЗВОЛЯЄ ЛЮДИНI одразу ж ЗВIЛЬНИТИСЯ ВIД великої частини СТРАХIВ за життя своє i членiв своєї сiм"ї. I значить, люди зможуть бiльш спокiйно i адекватно мислити (не перебуваючи пiд впливом емоцiї страху), тобто процес прийняття рiшень бiльшою мiрою буде перенесений зi сфери емоцiй до областi розуму (логiчних мiркувань, бiльш зважених аргументiв i оцiнок). У термiнах психологiї це вiдповiдає переходу людей у "пiрамiдi Маслоу" з перших двох рiвнiв (фiзiологiчнi потреби i значна частина питань безпеки) одразу на третiй i бiльш високi рiвнi. Це (усунення примусу та страху) одразу дає потенцiал для розвитку якiсно iнших областей дiяльностi людей, порiвняно з наявною сьогоднi соцiальною системою, основаною на стимулi-примусi або страху.
Бог не згодний з принципом: "Хто не працює (або не змiг зiбрати довiдок), - той не їсть!", - Iсус каже: "Погляньте на птахiв небесних, що не сiють, не жнуть, не збирають у клунi, та проте ваш Небесний Отець їх годує". Так само, i про одяг. У пiдсумку: "...знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрiбно. Шукайте ж найперш Царства Божого й праведности Його, - а все це вам додасться." Це не означає, що Бог хоче, щоб люди нiчого не робили i жили за рахунок iнших людей, - про це Iсус говорить у притчах про таланти i про десять мiн срiбла. Але очевидно, що Бог пропонує кожнiй людинi самостiйно i ДОБРОВIЛЬНО вирiшувати, чим їй займатися i що робити (Бога теж нiхто не примушував, однак Вiн добровiльно працював, коли створив свiт i все у ньому). I треба, щоб у кожного була страховка - у кожного безумовно повинен бути завжди хлiб на кожний день.
---
"i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим;
i не введи нас у спокусу,
але визволи нас вiд лукавого."
2.2. Право на (само)захист. Система безпеки Царства Небесного.
Карна система за принципом "Фемiди" далеко не завжди досягає цiлi утримати людину вiд скоєння злочину через страх покарання, бо багато людей сподiваються, що зможуть так скоїти злочин, що їх пiсля нього не спiймають, i тому не покарають. А деякi люди навiть свiдомо готовi "вiдсидiти" за свiй злочин, бо так їм все одно вигiднiше (як їм здається), наприклад: хтось обдурив iнших людей на кiлька мiльйонiв, сховав їх чи передав спiльникам, потiм вiдсидiв кiлька рокiв, а грошi не знайденi (не кожний може заробити мiльйон за рiк)... Тодi як замiсть цього Iсус навчає НЕ СУДИТИ, А ПРОБАЧАТИ (шкоду) I ЛЮБИТИ ВОРОГIВ (2-й контур системи захисту - гасiння, зупинення, виправлення наслiдкiв), що можна iнтерпретувати так, що треба ДОПОМАГАТИ ВОРОГАМ ЗРОЗУМIТИ НЕДОЦIЛЬНIСТЬ ЗЛОЧИНУ (обман спокуси + є iншi шляхи до мети: замiсть злочину можна, наприклад, просто попросити), УСУВАЮЧИ таким чином СМИСЛ ЙОГО СКОЄННЯ, тобто ЗРОБИТИ МОТИВ ПОТЕНЦIЙНОГО ЗЛОЧИНУ ПОЗБАВЛЕНИМ СМИСЛУ (або досяжним iншим способом - не через злочин), ЯК БIЛЬШ ЕФЕКТИВНИЙ I БIЛЬШ ДОЦIЛЬНИЙ МЕТОД ЗВIЛЬНЕННЯ ВIД ЗЛОЧИННОСТI. А щодо наслiдкiв вже скоєних злочинiв, то тут логiка така: помста не виправляє шкоду, завдану внаслiдок злочину, а тому вiд помсти немає користi постраждалому в цьому смислi. Бiльше смислу в тому, щоб компенсувати постраждалому шкоду (наприклад, з iнших джерел, якщо у винуватця на це немає можливостi чи бажання). Додатково варто зауважити, що Iсус, здається, в жодному мiсцi Євангелiя не закликає людей судити iнших людей, навiть говорячи про грiшникiв i майбутнiй Останнiй суд Божий.
Що ж до ув"язнення як способу усунення подальшої небезпеки вiд тих, хто скоїв злочин, на якийсь час (шляхом їх знерухомлення)... То по-перше, карна система "Фемiди" i в цьому аспектi нелогiчна, а саме: ймовiрнiсть повторного вчинення злочину тою людиною, яка вже вчинила якийсь злочин ранiше (рецидив), навряд залежить вiд тяжкостi злочину. Тому повторна дрiбна крадiжка подекуди не менш iмовiрна, нiж повторне вбивство (якщо нi крадiя, нi вбивцю не будуть затримувати). Тому немає логiки в тому, щоб дрiбного крадiя чи вбивцю затримувати на рiзний час - обох тодi було б логiчно затримувати назавжди (довiчно), щоб бiльше нiколи не могли повторити своїх злочинiв щодо iнших людей, i випускати тiльки тодi, коли спецiальна атестацiйна комiсiя переконається, що вони не будуть повторювати попереднi чи скоювати новi злочини. За якою ж логiкою тодi злочинцiв випускають пiсля деякого наперед встановленого часу на волю, знаючи, що пiсля цього не тiльки крадiй може продовжити красти, але i вбивця може продовжити вбивати? Це можуть бути якiсь стороннi мiркування типу милосердя чи умовних (вигаданих кимось, тобто, довiльних) оцiнок вiдповiдностi строку ув"язнення до тяжкостi покарання, але в усякому разi ця логiка слабко зв"язана з iмовiрнiстю повторного вчинення злочинiв (пiсля звiльнення вже покараних або так i не покараних злочинцiв), i тому лише частково узгоджується з цiллю зменшити злочиннiсть. По-друге, i це дуже важливо, у наш час є альтернатива - новiтнi технiчнi засоби дозволяють автоматично знерухомлювати людину при її спробi наблизитися до iншої людини ближче за деяку порогову вiдстань. Цi та iншi технiчнi засоби дозволяють зупиняти повторне скоєння злочинiв безпосередньо перед миттю їх скоєння i таким чином запобiгати їм. Тобто сучасна технiка дозволяє зупиняти злочини (захищатися вiд них). Тож ця функцiя - ув"язнення для знерухомлення - сьогоднi також все бiльшою мiрою втрачає змiст. Ще бiльш ефективно сучасна технiка дозволяє позбавляти злочини смислу, наприклад: вiдеозапис злочину дозволяє швидко знайти i спiймати злочинця, а якщо всi люди навкруги будуть знати, що хтось щось украв, то вони можуть вiдмовитись торгувати з крадiєм, щоб не стати i самим спiвучасниками крадiжки через обмiн краденими грiшми чи речами. Що ж тодi буде робити крадiй, якщо вiн не зможе нiяк використати вкраденi грошi? Чи є тодi смисл щось красти, чи є смисл так жити? Думаю, що тут максимальна вiдкритiсть i доступнiсть iнформацiї може суттєво допомогти. Часто можна чути: "Героям слава!" Але ж i антигероям теж можна влаштувати максимальну особисту славу - щоб усi знали правду про те, що хтось скоїв злочин, - можливо, тодi люди зможуть допомогти такiй людинi зрозумiти, що є бiльш розумнi шляхи до досягнення своїх мрiй, i допомогти їй у їх досягненнi... А якщо на ще бiльш ранньому етапi з"ясувати бажання потенцiйного злочинця, тобто до скоєння злочину з"ясувати, яких цiлей вiн хоче досягти внаслiдок злочину, то можливо, йому можна завчасно допомогти досягти його цiлей, досягти виконання його бажань без злочину - така система запобiгання злочинам може бути навiть дешевшою для суспiльства, нiж iснуючий тандем "Фемiда"+злочиннiсть.
---
Як Iсус Христос рятує людей? - Вiн навчає, як можна подолати "грiхи" та їхнi наслiдки (повторно - система безпеки: розпiзнати зло (в т.ч. потенцiйне), щоб ухилитися вiд нього або зупинити його дiю, якщо навiть ухилитись не вдалося + активне право на життя (пiдтримувати життя кожного): хлiб на кожний день + цiль-максимум: просiть - i буде вам дано, шукайте - i знайдете, стукайте - i вiдчинять вам). Але в цiй науцi Бога вказано, що окрiм особистої поведiнки (це внутрiшнiй компонент), є ЩЕ ОДИН ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ МОМЕНТ - зовнiшнiй, iнституцiйнiй чинник - це ЗОВНIШНIЙ КОМПОНЕНТ: Iсус на своєму прикладi показав, до яких наслiдкiв призводить сама вже наявнiсть карної системи "Фемiди", а саме, до того, що сама наявнiсть такої системи (в суспiльствi) призводить до смертi навiть цiлком невинної людини (Iсуса Христа вбили) на догоду чиїмось довiльним стороннiм особистим iнтересам. (При цьому вбивцю Варавву вiдпустили.) Тобто замiсть функцiй системи захисту вiд злочинностi карна система "Фемiди" сама стає знаряддям злочину i, якщо заглянути далi, то видно, що це додатково ще й спокушає потенцiйного злочинця хоча б самим фактом наявностi додаткових можливостей для злочину, якi створюються наявнiстю цього знаряддя, яке може бути використане, як зброя. Думаю, це означає (логiчно доводить), що система "правосуддя Фемiди" не тiльки не завжди ефективна в ролi iнституту захисту людей вiд злочинностi, але навпаки, може i сприяти злочинностi, i навiть заохочувати її, стаючи її iнструментом чи зброєю, i навiть додатковим мотиватором. I цей зовнiшнiй вiдносно кожної людини чинник дуже сильно ускладнює, а часто i зовсiм унеможливлює (чи зводить нанiвець) зусилля людини в напрямку її намагань жити згiдно зi Словом Божим i будувати Царство Небесне на Землi. Думаю, що ЦЕ - ОДНЕ З КЛЮЧОВИХ ПОВIДОМЛЕНЬ НАУКИ БОГА.
Iсус не мiг прямо сказати про це словами, бо тодi б Його (або пiзнiше Його учнiв) могли обвинуватити у спробi пiдриву державної влади, i тодi б римляни сказали, що вони вбили Його не безвинного, а за злочин. А так, без цих слiв, i чинний (юдейський) цар Iрод визнав, що Iсус невинний, i головний представник (намiсник) римської держави (в Юдеї) - Понтiй Пилат - ще до страти визнав, що Iсуса засудили на смерть невинного. Тобто, похiд до Пилата просто забезпечив первосвященникам формальне прикриття, тобто зовнiшню видимiсть нiбито дотримання закону, коли вони фактично свавiльно вбили невинного Iсуса з особистих мiркувань. I таким чином Iсус показав, що "Фемiда" вбиває не тiльки винних, але будь-кого - залежно вiд того, хто i як поверне її меча. I це не випадковiсть, а один з головних урокiв Бога для людей. Чому Iсуса вбили саме так, як це було? Якщо припустити, що Вiн мав стати просто чистим Агнцем Божим, якого мали принести в жертву для прощення (вiдпущення, вiдкуплення) "грiхiв" усiх людей, то стає незрозумiло, чому це не зробили так, як приносять у жертву агнцiв? Чому не було так, як Бог колись казав зробити Аврааму, щоб перевiрити його вiру: покласти сина свого (Iсаака) на вiвтар i зробити його жертвою? Може тому, що смерть Iсуса саме на хрестi - це не випадковiсть, а ЗНАК!? Точнiше, це - ОДИН З НАЙГОЛОВНIШИХ ЗНАКIВ: Iсус Своєю смертю поставив величезний хрест на вороговi Бога - на злi, яке прикривається маскою "Фемiди". Це, як вiйськовi iнодi позначають на картi цiлi - хрестом. I прицiлюючись, також на цiль наводять хрест. Або як колись Мойсей за вказiвкою Бога позначив (правда, не хрестом, а кров'ю... агнцiв пасхальних) дверi домiв народу Iзраїлевого в Єгиптi для того, щоб Бог мiг побачити, де Iзраїльтяни, а де Єгиптяни (iдентифiкацiя "свiй - чужий"). (До речi, тодi Бог сказав Мойсею: "...i над всiма богами Єгипетськими вчиню суд.") Або, ще - як кажуть: "поставити на комусь хрест", - себто, помiтити його, як приреченого, списаного i бiльше не потрiбного представника минулого. Ще: в одному з чотирьох варiантiв Євангелiя - вiд Iвана - є уточнення про те, що: "Коли ж пiдiйшли до Iсуса й побачили, що Вiн уже вмер, голiнок Йому не зламали, та один з воякiв списом бока Йому проколов, - i зараз витекла звiдти кров та вода." Думаю, що цей спис - це теж не випадковiсть. Цей спис - це нiби стрiлка, яка додатково вказує на цей хрест (iз страченим на ньому НЕВИННИМ Iсусом). (Нiби стрiлка-курсор у комп"ютернiй грi вказує на знак квеста (загадка), позначений хрестом.) Отже, схоже на те, що саме так Iсус Своєю смертю перемiг смерть ще й у такому смислi: Бог поставив на горi (на виднотi перед усiм народом) великий хрест, яким позначив, де ще ховається смерть у цьому свiтi, тобто вказав на хитру схованку зла - "Фемiду". Ще й списом, як стрiлкою, додатково було вказано на цей хрест. Мабуть тому, що "Фемiда" - це дуже хитра маска, яка пiд виглядом, начебто, iдеалу справедливостi i, начебто, єдино можливого (i тому, начебто, необхiдного) способу боротьби проти злочинностi насправдi може приховати (i приховує) безлiч зла, i пiд її пов"язкою насправдi ховають свої очi диявол та смерть. Тому Iсус каже: "...а про суд, - що засуджений князь цього свiту", тобто, засуджений диявол (i його князiвство зла), бо Iсус зробив нас усiх свiдками проти нього, викривши його хитру маску "Фемiди".
Що ж може ховатися пiд маскою начебто "справедливої" "Фемiди"?
Дивiться додаток: Алгоритм вiйни i смертi "Фемiда".
---
--------------------- Додаток: Алгоритм вiйни i смертi "Фемiда". (Початок.)
---
2.2.1. Тиха мирна рiка... слiз, кровi та смертi.
Як уже зазначалося, навiть в теорiї (в логiчному iдеалi), тобто без корупцiї, система "Фемiди" не є ефективним iнструментом звiльнення суспiльства вiд злочинностi. Бо навiть не юристу зрозумiло таке:
- Найбiльш наївнi порушники закону вигадують детективнi схеми, щоб заплутати "правосуддя", щоб їх не покарали. Iнодi при цьому намагаються свiдомо пiдставити замiсть себе iншу людину пiд пiдозру i обвинувачення.
- Iншi (наївнi) - просто готовi "вiдсидiти", бо це все одно виправдовує їхнi надприбутки вiд злочину.
- В будь якому разi, навiть якщо злочинцiв потiм таки ловлять i карають, все одно вони скоюють злочини, тому що перед тим вiрять, що їм пощастить, i їх не спiймають i не покарають. I такi їхнi сподiвання iнодi виявляються виправданими, бо їх дiйсно не вдається спiймати. Дуже яскравим прикладом цього є США, де громадяни, мабуть, бiльше за громадян iнших країн, розумiють важливiсть дотримання законiв i цiнують закон. Схоже, що у США багато чесних полiцейських, юристiв i суддiв. Однак все одно це не допомогло позбутися злочинностi - злочиннiсть там не зникла. Може, тому в США такi популярнi стали рiзнi супергерої (супермен, людина-павук та iншi), якi борються проти злочинностi, а люди сподiваються, що, можливо, хоча б якiсь надзвичайнi можливостi цих суперполiцейських зможуть допомогти побороти злочиннiсть, яку не вдається подолати звичайним полiцейським...
Але бiльш досвiдченi злочинцi "працюють" оптом (тобто, їхнi справи поставленi на потiк, на конвеєр), будуючи свiй позазаконний "бiзнес" iз залученням корупцiйних можливостей:
- Дiляться частиною надприбуткiв вiд протизаконного "бiзнесу" з дозвiльними та контролюючими органами (разовi та регулярнi хабарi). Таким чином, контролери стають тiєю частиною органiзованої злочинностi, яка якраз забезпечує легалiзацiю i прикриття (маскування i захист) злочинної системи, тобто i тут люди закону (люди "Фемiди") системно працюють не на звiльнення суспiльства вiд злочинностi, а навпаки, - на захист злочинностi вiд претензiй суспiльства. Схем прикриття вже багато, а з часом їх стає все бiльше. Наприклад, адвокати, суддi i прокурори можуть затримати час настiльки, що вiн практично зупиняється (як поблизу космiчних "чорних дiр"): справи можна вiдкладати, переглядати, оскаржувати, повертати на дорозслiдування... I навiть просто вiдкривати i закривати їх (хоча б i по декiлька разiв). I це може тривати роками... Навiть нескiнченно довго, якщо знадобиться. ... Докладнiше - нижче: Обманнi схеми. "Презумпцiя невинуватостi" забирає право на недовiру.
- Щоби всiм учасникам злочинних схем було простiше жити (а iншим людям вiд цього жити стає важче), можна взагалi узаконити цi несправедливi, тобто злочиннi схеми, якi злочинцям дають права, можливостi i переваги, а у iнших їх забирають (створюють нерiвнiсть суб"єктiв перед законом). Це, мабуть, найбiльш зручний спосiб, бо коли таке вдається зробити, то уже на всi претензiї система вiдповiдає посиланням на закон i на те, що змiнити закон може тiльки парламент... А якщо в парламентi бiльшiсть депутатiв "свої", то вiн ухилиться вiд скасування законiв iз несправедливими схемами. При цьому дуже ефективно працюють навiть досить прозорi несправедливi законнi схеми, замкненi на парламент, наприклад, державнi закупiвлi: держава прописує такi умови "тендерiв", щоб нiхто iнший, окрiм наперед визначеної "своєї" компанiї, не мiг їх задовольнити. (Пiсля цього можна постачати державi товари чи послуги за iнодi в кiлька разiв завищеними цiнами (щоб рiзницю мiж цiною держконтракту та ринковою цiною перекачувати в приватнi кишенi) або неналежної якостi (щоб через 1-2 роки знову довелося тратити державнi грошi на тi ж самi товари чи послуги, оскiльки попереднi стали непридатнi iнодi ще до того, як були зданi державi). I таким чином частину зiбраних державою податкових грошей законно забирають собi "свої" приватнi або юридичнi особи.) Ще одним дуже показовим прикладом цього (узаконення несправедливих схем) є дефiцит державного бюджету: всi розумiють, що це обман, але нiхто не може побороти його, тому що його ухвалює парламент, i потiм їх захищає "Фемiда". Якщо ж схема достатньо заплутана, то ймовiрно, нiхто взагалi i "розкопувать" її не стане. А якщо якась окрема людина i почне "копать", то її можна задавити, наприклад, фiзично або натравивши на неї "Фемiду". Як казав Роберт Хайнлайн у романi "Чужинець у чужiй країнi" (англ. "Stranger in a Strange Land"): "Неугодних вбивали i будуть вбивати", але "Вбивство замовчують в тому випадку, якщо це зробити легше, нiж вiдкрити справу". Тобто злочинцi когось iз неугодних вбивають, а когось iншого з неугодних саджають до в"язницi за пiдставним, тобто неправдивим обвинуваченням, - залежно вiд того, що їм легше органiзувати. Або ще зручно - запровадити такi закони, щоб кожний у будь-яку мить часу був винний у порушеннi якогось iз цих законiв, тодi будь-кого i будь-якої митi можна офiцiйно ув'язнити, створюючи вигляд начебто покарання за начебто порушення якогось начебто "закону". Тобто знову в таких схемах закон працює на захист зла. Часто це робиться шляхом приховування правди i шляхом захисту обману. А хто не згодний, той вже порушує закон i має справу з карою вiд "Фемiди". Тому найбiльш потрiбними i зручними для цих цiлей є такi додатковi закони, якi б дозволяли максимально приховати будь-яку правдиву iнформацiю (наприклад, закон про захист особистих даних), бо чим бiльше правдивої iнформацiї вiдкрито i доступно, тим менше можливостей для злочинностi, а чим менше правдивої iнформацiї вiдкрито i доступно, тим зручнiше всiх заплутувати, обманювати i ховати будь-яке зло.
- Але навiть не органiзованi, а iндивiдуальнi злочинцi (манiяки, просто окремi "вiльнi художники" злочинного свiту) теж можуть отримати захист вiд корумпованої "Фемiди": просто знову замiсть пiр"їнки на терези "Фемiди" кладуться грошi - хто бiльше грошей покладе, той i невинний (достатня кiлькiсть грошей на терезах переважує грiхи будь-якої душi).
Але описанi вище рiзноманiтнi можливостi, якi надаються злочинностi "Фемiдою" - це тiльки одна "сторона медалi". А друга сторона - це вимога невiдворотностi покарання для злочинцiв. I от, оскiльки "Фемiда" наполягає на тому, що хтось обов"язково має отримати покарання за кожний злочин, то що вiдбувається у випадках, коли "Фемiда" не може або не хоче знайти справжнiх злочинцiв? - Тодi замiсть справжнiх злочинцiв вона карає будь-кого iншого, кого зможе обвинуватити. А якщо при цьому у її служителiв є такi три "боки", як:
- дозвiл вважати доказом провини (у скоєннi злочину) "добровiльне зiзнання" (i при цьому слово "добровiльне" фактично дозволяється замiнити на "пiдписане пiд тортурами", а як вiдомо, основний смисл тортур полягає в тому, що людинi погрожують завдати нестерпного болю, покалiчити i потiм вбити її в разi непокори, тобто тортурами намагаються залякати людину страхом смертi, i слово "зiзнання" фактично дозволяється замiнити на "вигадку з наклепом на самого себе", в результатi чого виходить, що: дозвiл вважати доказом провини "добровiльне зiзнання" фактично означає дозвiл вважати доказом провини "пiдписану пiд тортурами, тобто пiд страхом нестерпного болю та смертi, вигадку з наклепом на самого себе") - цей "метод" "доказу" "провини" невинних людей зло використовувало в усi часи, наприклад, у часи iнквiзицiї, але в останнi часи це стало бiльш масовим явищем: наприклад, генеральний прокурор СРСР за часiв сталiнських репресiй став постiйно користуватися ним у вiдповiдь на замовлення вождя, - щоб поставити "на потiк" засудження невинних людей, щоб масово вбивати i поневолювати їх (знищувати), - i це дозволило знищити мiльйони людей, але i пiсля смертi i Сталiна, i того прокурора система "Фемiди" не вiдмовилась вiд цього винятково зручного для неї iнструменту, який фактично дозволяє поставити беззаконня на конвеєр (на потiк);
- неадекватний ключовий показник ефективностi роботи (англ. KPI (кi-пi-ай)) служителiв "Фемiди" за формулою = "вiдсоток "розкритих" злочинiв вiд загальної кiлькостi зареєстрованих злочинiв, %" (неадекватний, тому що вiн не зменшує злочиннiсть, а збiльшує її, тому що через дозвiл наклепу на себе фактично в цiй формулi слово "розкритих" замiнено на "покараних" або, точнiше, "засуджених", причому безвiдносно до наявностi чи вiдсутностi справжньої провини у засудженого);
- наявнiсть величезної "вилки" можливих вирокiв для покарання за один i той самий злочин (як кажуть: "вiд трьох до восьми..." або "вiд двох тижнiв умовно до довiчного в тюрмi суворого режиму...", причому сину прокурора за вбивство людини машиною на дорозi внаслiдок керування у нетверезому станi дають "два тижнi умовно", а комусь за крадiжку особистого майна вартiстю менше кiлькох середньомiсячних зарплат - "вiд трьох до восьми..." рокiв в"язницi); -
то в результатi всiх цих "особливостей" "мирної" "Фемiди", ми маємо, те, що маємо (як сказав один iз членiв донедавна правлячої партiї, - "Фемiда" в Українi працює за принципом: "знайти винних, потiм покарати невинних, потiм винагородити непричетних", - але схоже, що насправдi винних знаходити взагалi не обов"язково, головне - когось покарати, а винагороджують насправдi не тiльки непричетних, але, i ще бiльше, - причетних теж (KPI "% розкриття"), що значно прискорює i поширює розвиток беззаконня, бо стає одним iз заохочувальних мотивiв цього процесу). I все це у пiдсумку призводить до таких наслiдкiв:
- Засудження i покарання невинних замiсть винних, а також уникнення покарання винними стають постiйним i з часом все бiльше переважаючим усi iншi варiанти явищем. Про це регулярно розповiдають екстрасенси за пiдсумками розслiдувань у телепрограмi "Слiдство ведуть екстрасенси (Україна)". I завдяки "Фемiдi" злочиннiсть (тобто, зло) не тiльки не зникає, але навпаки, процвiтає, розвивається, поширюється i захоплює все бiльше i бiльше влади над суспiльством, набуває все бiльшого впливу на нього, а законослухнянi люди у суспiльствi втрачають все бiльше будь-яких прав - вiд особистих свобод людини i громадянина до майнових прав, як наприклад, право власностi навiть на предмети першої необхiдностi (останнє житло чи, хоча б, найменша соцiальна допомога, яка дозволила б вижити у скрутний час). ... I безупинно тече широка тиха мирна рiка слiз, кровi та смертi...
Повторно: Що i спостерiгається досi, як i багато рокiв тому. Тiльки тепер беззаконня стало ще бiльше, бо у зла було багато часу, щоб розвинути i поширити свiй вплив. I це не дивно, бо в основi системи законiв суспiльства, як ранiше, так i тепер, була i залишилась закладена одна i та ж сама логiка, однi i тi ж схеми, однаковi алгоритми - це логiка, схеми i алгоритми законiв "Фемiди".
---
2.2.2. Буремний вир боротьби. (Повстання.)
Якщо влада поводиться мудро, то вона прибирає беззаконня i сама не допускає його, намагається прислухатися до побажань людей i задовольняти справжнi потреби людей, а не свої власнi iнтереси, обманом проголошуванi "бажаннями народу" (як це робить немудра влада). Мудра влада намагається бути чесною i не робити вчинкiв, якi могли б викликати недовiру чи невдоволення народу, а якщо таке сталося, то вибачитись за помилки i недовiру i запропонувати їх виправити. Але якщо багато людей не згоднi знову довiритись дiючiй владi i вимагають її вiдставки, то мудра влада розумiє, що краще пiти у вiдставку, нiж вступати в боротьбу проти народу, щоб люди не почали боротьбу проти нерозумної влади.
Якщо ж люди повстають проти влади, намагаючись захистити себе вiд її свавiлля, i при цьому формально порушуючи закон, тому що цей закон написали i запровадили самi тi злочинцi, якi свавiльно попрали права людей i не залишили людям формальної законної можливостi захищати свої природнi права, навiть право виступати з мирними протестами, навiть якщо такi права передбаченi Конституцiєю, то система начебто-правосуддя "Фемiди" автоматично перенацiлюється на придушення протестiв та знищення людей, повсталих боротися за свої свободи та iншi права, оголошуючи їх злочинцями за їхнiй протест. Причому навiть мирний протест законодавцi-злочинцi можуть поставити формально поза законом, ухваливши протиправнi свавiльнi змiни до закону, або отримавши протиправнi свавiльнi рiшення залежних вiд влади судiв (з фiктивними або теж свавiльними нiбито-обгрунтуваннями цих рiшень), а на додачу ще й побити протестувальникiв (а деяких iз них навiть вбити). В таких ситуацiях начебто "правоохоронна", а насправдi уже злочинна система "Фемiди", оскiльки одним рiшенням провладного парламенту вона швидко перепiдпорядкована злочинним законам, якi свавiльно крадуть у людей їхнi права, стає знаряддям (зброєю) масових репресiй з боку зло-чинної влади (незалежно вiд номiнальної системи правлiння: чи республiки, чи олiгархiї, чи монархiї, чи iншої системи влади, а фактично - диктатури i тиранiї). При цьому "Фемiда" нападає на протестувальникiв чи повстанцiв, намагаючись їх вбити чи ув"язнити.
Так було i за часiв Спартака у Стародавньому Римi, i в рiзнi роки початку 21-го столiття в Росiї, i пiд час Майданiв в Українi зимою 2013-2014 рокiв:
------- (приклади з iсторiї)
- Стародавнiй Рим за часiв Спартака був рабовласницькою республiкою з диктатурою рабовласникiв, де у рабiв не було права на протест чи повстання, а замiсть цього у раба був тiльки обов"язок бути страченим у разi його непокори рабовласнику (протест) чи опору рабовласнику (повстання), або в разi його втечi (протест). Люди, яких рабовласники "законним" шляхом (якимось чином) зробили рабами, законом були позбавленi права в законному порядку оскаржити цi норми про позбавлення їх деяких (багатьох) прав, зокрема, прав на протест чи на повстання, чи iнших (наприклад, у них не було права розiрвати рабськi трудовi вiдносини з роботодавцем-рабовласником). I Давньоримська "Фемiда" за допомогою армiї знищила втiкачiв (мирних протестувальникiв) i повстанцiв очолених Спартаком.
- Росiя в рiзнi роки початку 21-го столiття формально була федеративною республiкою, а фактично - диктатурою i тиранiєю, в якiй незгодних iз владою людей хапають при спробi висловити свою позицiю на мiтингу (або в ЗМI) чи навiть за нiмий протест i ув"язнюють за це. Бо владi в Росiї успiшно вдалося закрiпити законом (юридично) те, що не вдалося владi в Українi, - фактично забрати у народу право проводити мирнi мiтинги протесту, оскiльки людям залишили право проводити мiтинг тiльки в разi, якщо це буде дозволено владою. На практицi це означає, що влада може заборонити проводити будь-який мiтинг протесту. В разi опору цiй заборонi "Фемiда" силою примушує незгодних виконувати цей свавiльний закон i карає їх, в т.ч. i штрафами, i ув"язненням.
- Україна за часiв протестiв "Майдану" у Києвi та в iнших мiстах зимою 2013-2014 рокiв, формально була республiкою, а фактично - диктатурою i тиранiєю, в якiй правляча партiя на чолi зi своїми лiдерами, в т.ч. з тодiшнiм Президентом України, спочатку декiлька разiв силами мiлiцiї i найманих бандитiв били протестувальникiв (при цьому обвинувачуючи їх - своїх жертв - у тих злочинах, якi насправдi самi злочинцi - влада i її найманцi - скоювали проти них). Багатьох протестувальникiв навiть було викрадено i вбито (їх було знайдено мертвими або взагалi не було знайдено пiсля зникнення). А потiм, замiсть визнати свою неправоту, ця правляча партiя на чолi зi своїми лiдерами (i з порушенням регламенту, тобто з порушенням закону) проголосувала (в парламентi) за прийняття законiв, якими намагалася вкрасти у людей право на мирнi протести не тiльки фактично, як ранiше (шляхом побиттiв, залякувань, викрадень i вбивств), але тепер уже i юридично - шляхом введення законом таких додаткових обмежень на можливостi здiйснювати це право, якi фактично забирають це право у людей, унеможливлюючи його практичне здiйснення - за зразком Росiї (тому ймовiрно, що це робилося вiдповiдно до вказiвок з Москви). Пiсля цiєї спроби правлячої партiї юридично закрiпити бажання влади забрати у народу право на протести, тобто пiсля 17.01.2014, частина протестувальникiв почала використовувати пляшки iз запальною сумiшшю для фiзичної боротьби проти силового компоненту влади, тобто, проти мiлiцiї. Таким чином, реакцiєю на спробу правлячої партiї поставити законнi мирнi мiтинги протесту поза законом просто шляхом свавiльної змiни законiв став перехiд частини мiтингарiв вiд мирного протесту до повстання (випадки застосування вогнепальної зброї з їхнього боку якщо i були, то не бiльше, нiж кiлька випадкiв за весь час повстання, що означає ймовiрну присутнiсть провокаторiв). Iнша частина протестувальникiв на Майданi залишилась в межах мирного мiтингу, бо не брала участь у наступах на кордони мiлiцiї. Початок повстання дав "Фемiдi" привiд оголосити про порушення законiв з боку мiтингарiв i про те, що у вiдповiдь на це влада знову застосує силу, але тепер уже iз використанням бiльш важкої зброї. ... Через деякий час наслiдком впертого небажання правлячої партiї та її лiдерiв визнати свої помилки i вибачитись, щоб почати зупиняти процес зростання напруженостi та обсягiв конфлiкту, стали: розстрiл (за участю озброєних "служителiв Фемiди") протестувальникiв з вогнепальної зброї у Києвi з багатьма жертвами ("Небесна сотня"), а також втеча тодiшнього Президента України до Росiї. ... ... (Додатково: Участь Росiї у таких подiях, як втеча колишнього Президента України до Росiї, подальша окупацiя i фактичне загарбання Криму Росiєю iз офiцiйним оголошенням Росiї про приєднання Криму до своєї територiї, а також iнформацiйна вiйна Росiї проти України (i проти росiйського народу), а також терористична i вже навiть пряма неоголошена вiйна Росiї проти України на територiї України, особливо, у Донецькiй та Луганськiй областях, - все це, як тепер стало зрозумiло, є рiзнi компоненти одного процесу - вiйни, яку Росiя розпочала проти України.)
------- (кiнець прикладiв з iсторiї)
При цьому найчастiше, тобто, як правило, буває, що порушень прав та законiв з боку самої влади "Фемiда" "не помiчає" (бо її служителi не хочуть помiчати цих порушень). Цей принцип описує давно вiдома фраза, яка вже стала приказкою: "Переможцiв не судять". На практицi це означає, що поки влада чинить репресiї проти ще мирних протестувальникiв або проти вже повсталого народу, тобто, поки народ ще не домiгся врахування владою народних вимог, то нiякi "правоохороннi органи" не будуть нi розслiдувати, нi судити, нi карати, i iнодi навiть не будуть просто словами засуджувати порушення прав протестувальникiв чи повстанцiв з боку влади (з боку силових пiдроздiлiв влади або з боку додаткових стороннiх найманцiв влади, або з боку парламенту, прокуратури чи судiв). Тому що "Фемiда" є частиною влади, i якщо вона залежна вiд правлячої партiї диктаторського режиму, то не буде дiяти всупереч дiям цього режиму, тобто не буде протидiяти своїм фактичним володарям, навiть якщо цi володарi чинять злочини та беззаконня, i це значить, що "правоохоронцi" не будуть нi охороняти, нi захищати права протестувальникiв, оскiльки доля самих "правоохоронцiв" великою мiрою залежить вiд свавiлля диктаторської беззаконної влади.
Якщо ж опонентам вдасться побороти попередню владу, то влада змiнюється i змiнює людей на посадах, в т.ч. i в системi "Фемiди". Там, де це вдається зробити, "Фемiда" автоматично розвертає свою зброю проти людей, якi пiдтримували попередникiв, i тим бiльше, якi працювали в системi попередньої влади. При цьому до нещодавнiх протестувальникiв i навiть повстанцiв, якi тепер перемогли, нова влада, яка до того була лише слабкою опозицiєю, разом з наповненою iншими кадрами "Фемiдою" ставляться лояльно, тобто намагаються не конфлiктувати з повстанцями i в разi необхiдностi робити їм зауваження дуже м"яко, тобто "Фемiда" з оновленими кадрами тепер намагається "не помiчати" новi i "забути" старi можливi порушення з боку мiтингарiв i навiть повстанцiв, якi перемогли... Зокрема, i нова влада, i "Фемiда" тепер намагаються не згадувати про те, що право на повстання у Конституцiї не передбачено, тож повстанцi формально мали би бути, як мiнiмум, пiдозрюваними в порушеннi законiв. Хоча в багатьох випадках очевидно, що вони застосували силу для самозахисту вiд беззаконня i порушення їхнiх прав з боку попередньої влади, однак за формальними правилами "Фемiди" тiльки суд має право визнати цi дiї самозахистом, а поки такого рiшення суду немає, то цi дiї повстанцiв формально викликають пiдозру про ймовiрне порушення законiв з боку повстанцiв... Але чомусь усi звикли до того, що переможцiв не судять. Хоча в описанiй тут ситуацiї повстанцi, хоч i не мали права на повстання, однак мали право на самозахист вiд порушень їхнiх прав з боку попередньої влади, i це означає, що i для них, i для нової влади, можливо, було б вигiдно провести такi суди якраз для того, щоб зняти з них i пiдозри, i необгрунтованi обвинувачення шляхом того, що виправдати повстанцiв, визнавши офiцiйно i формально в судовому порядку, що це був самозахист (що вiдповiдає фактичнiй iсторiї подiй на Майданi 2013-2014, але не пiд час повстання Спартака, оскiльки у громадян України формально права ще не встигли вiдiбрати, а у Спартака та iнших рабiв формально таких прав не було). Причина цього явища теж, нiби, зрозумiла: хто знає правду про подiї протесту i повстання i здатний думати, той i сам зрозумiє, що це був самозахист, а з iншого боку, розслiдувати i провести через суд таку справу - з величезною кiлькiстю учасникiв, подiй i епiзодiв, по багатьох з яких немає можливостi встановити деталi, бо злочинцям вдалося сховати i знищити слiди i докази їхнiх злочинiв,... - така справа має перспективу нiколи не бути доведеною до кiнця, а значить, багато людей можуть залишитись пiд пiдозрою, тiльки тепер уже формальною з боку "Фемiди" (а у випадку повстання Спартака "Фемiда" взагалi не мала пiдстав виправдати повсталих рабiв, навiть якби їм вдалося перемогти). Тож теоретично "Фемiда", нiбито, могла б судити навiть повстанцiв-переможцiв i навiть виправдати їх, хоч тут можуть виникнути, здається, значнi технiчнi ускладнення... Але проблема... зi Спартаком: це тiльки зараз у людей є право на самозахист, i змiнивши кадри служителiв "Фемiди" пiсля перемоги, зараз можна теоретично сподiватися на виправдання повстанцiв-переможцiв на основi права на самозахист (якщо сусiди-друзi диктаторiв не повернуть все назад), а ранiше Спартаку i його товаришам - рабам - було б недостатньо змiнити людей "Фемiди", а довелося б для цього змiнити ще й закони, але ж i це не змогло б задовольнити "Фемiду", тому що раби повстанцi i втiкачi формально за рабовласницькими законами Давнього Риму скоїли злочини до того, як вони перемогли i змiнили закони (якби навiть вони змогли тодi перемогти), а значить, формально "Фемiда" навiть в разi їхньої перемоги мала б вимагати вiд них дотримати закон i покарати його порушникiв, тобто вiд повсталих i утеклих рабiв разом зi Спартаком чесна i послiдовна формальна "Фемiда" мала б вимагати, щоб вони вбили (стратили) самi себе або один одного - не важливо - головне, що навiть якби вони змогли перемогти, i якби при цьому чесно "Фемiда" дотримувалась законiв i почала судити усiх, в т.ч. переможцiв, то Спартак разом з iншими рабами-повстанцями i рабами-втiкачами не мали б нiяких iнших варiантiв, окрiм як бути вбитими чи померти, тобто закон для рабiв передбачає тiльки такий вибiр варiантiв - вибрати, яким з варiантiв смертi їм загинути...
Тож схоже, що пiд час масових протестiв - i пiд час "Майданiв" в Українi 2013-2014 рокiв, i в Росiї початку 21-го столiття, i у Стародавньому Римi часiв Спартака - проблема навiть вiдносно "чесної" формальної "Фемiди" полягає не тiльки в технiчних особливостях i ускладненнях розслiдувань, i не тiльки в тому, що вона судить не всiх, а тiльки тих, кого захоче, тобто здебiльшого опонентiв, але головне, що Спартаку та iншим рабам навiть теоретично формальна логiка "Фемiди" не залишає шансiв на життя, тому що судить вона на основi людських законiв, якi досi i в Росiї, i в Українi не визнають не тiльки право народу на повстання, але i ставлять пiд сумнiв право людей на самозахист, незважаючи на те, що Конституцiя гарантує таке право (як, мiж iншим, i право на мiтинги протесту без зброї, право на свободу думки i її прилюдного висловлення, тобто на свободу слова, право на отримання об"єктивної iнформацiї вiд ЗМI та iншi). При цьому Спартаку та iншим рабам людськi рабовласницькi закони не залишили iншого права на самозахист, окрiм смертi. Але ж зрозумiло, що це просто свавiлля людських законiв диктатури i тиранiї (i їх захищає "Фемiда"...), а Бог дає людям право на самозахист i на життя, бо Бог дав людям ноги, руки i голову, Бог дав людям сили, волю i розум не тiльки для того, щоб працювати, але i для того, щоб вони могли захищати себе i тi права, якi їм дав Бог, i оберiгати все життя на Землi. Тому як би рабовласники не писали, що у рабiв немає прав, як би вони не намагалися забрати у людей їхнi права за допомогою своїх свавiльних законiв i зброї "Фемiди", але Бог має iншу думку. I Iсус говорить про це:
- "Горе й вам, законникам, бо ви на людей тягарi накладаєте, якi важко носити, а самi й одним пальцем своїм не доторкуєтесь тягарiв."
- "Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бiйтеся тих, хто тiло вбиває, а потiм бiльш нiчого не може вчинити!" ... "I не бiйтеся тих, що тiло вбивають, а душi не можуть убити;"
- "Поправдi кажу вам: що тiльки вчинили ви одному з найменших братiв Моїх цих, - те Менi ви вчинили. ... Чого тiльки одному з найменших цих ви не вчинили, - Менi не вчинили!"
- "Люби ближнього свого, як самого себе." ... "I як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чинiть їм i ви. Бо в цьому Закон i Пророки."
I, крiм того, схоже,... що Бог поставив на "Фемiдi" хрест.
---
2.2.3. Пекельна трясина. (Вiйна.)
Стосунки "Фемiди" з переможцями розглянули. Припустимо, що про обвинувачення майже переможених "Фемiдi" не дозволяє "забути" частина переможцiв, якi за звичкою вимагають вiд "Фемiди" покарання (помсти) майже переможеним ворогам (за тi страждання, в т.ч. кров i смертi, яких вороги завдали їм ранiше - пiд час боротьби)... Але ж майже переможенi злочинцi знають про це, i тому вони завчасно пiдготували запасний план - план збройної оборони (з можливим контрнаступом). I вони (називають себе "ополченцями" i) починають вiйну, прикриваючись тим, що це з їхнього боку самооборона, тобто теж самозахист, нiби симетричне явище до того повстання людей на захист своїх прав, яке скинуло попередню владу з її свавiллям i беззаконням. Але ж фактично, вони кажуть частково правду, коли заявляють про те, що це з їхнього боку є самооборона, тобто самозахист, бо їх посадили б у тюрму, якби нова влада разом з частково оновленою кадрами "Фемiдою" змогли їх дiстати. I хоча це є самозахист злочинцiв вiд переслiдування з боку закону, однак закон "Фемiди" для них означає надовго потрапити до тюрми, тож це таки є самозахист людей вiд тюрми (вiд розправи)... Тому, все таки, самозахист злочинцiв вiд "Фемiди" з її не тiльки законом, але i тюрмою, - це один iз логiчних мотивiв, через який злочинцi не захочуть припинити вiйну, здати зброю i далi вже мирно вести переговори про зони впливу, навiть про можливi змiни до законiв чи щось iнше з новою владою. А от якби прибрати цей мотив самозахисту... - якби тому, хто ранiше вчиняв злочини, дали прощення (за минуле) i можливiсть не втратити свободу в тому разi, якщо вiн (чи вона) визнає шкiдливiсть продовження вiйни, визнає перевагу i потребу якнайшвидше повернутися до мирного стану i, вiдповiдно, припинить воювати i здасть зброю обранiй народом владi (i цим визнає її такою), а значить, визнає таким чином i права та iнтереси народу i зрозумiє необхiднiсть поваги до народу, який цю владу обрав, то можливо, що (серед злочинцiв) знайшлись би бажаючi погодитись на таку пропозицiю.
Вести переговори мирно означає в межах законiв, тобто не продовжуючи порушувати права iнших людей, не погрожуючи iншим людям зброєю i розправою, але без тюрми для злочинцiв за минулi їхнi злочини.
Легенда про самозахист злочинцiв - це тiльки частково правда, тому що окрiм цього мотиву самозахисту у них можуть бути i iншi мотиви, наприклад: позитивне бажання зберегти свiй вплив i надалi продовжувати чинити беззаконня, забираючи у iнших людей їхнi права заради задоволення своїх iнтересiв чи амбiцiй або вимагаючи для себе якихось пiльг i бiльших прав порiвняно з iншими людьми заради тих же цiлей; банальне заробляння брудних, кривавих, але досить великих грошей, якi прихований ворог платить цим злочинцям як своїм найманцям i марiонеткам, щоб заради досягнення цiлей цього таємного ворога вони надалi ще бiльше гнобили людей, ще бiльше забирали їхнi права, ще бiльше залякували (тероризували i вбивали) їх i ще бiльше заважали їм працювати i жити; (у злочинцiв) можуть бути i iншi мотиви... Тому якщо злочинцi не визнають обраної народом (законної) влади, не припиняють брехати i воювати (проти народу) i не здають зброю навiть пiсля пропозицiї не садити їх у тюрму (прощення в разi згоди на мир), ЗНАЧИТЬ, НАСПРАВДI У ЇХНIЙ МОТИВАЦIЇ ГОЛОВНИМ Є НЕ МОТИВ САМОЗАХИСТУ (спасiння злочинця вiд тюрми), А ЯКИЙСЬ IНШИЙ МОТИВ, i тому вони не вiдмовляються вiд своїх свавiльних зазiхань на права iнших людей, намагаючись зберегти собi здобутi внаслiдок обману i протиправного застосування сили чи залякування силою пiльги, переваги чи iншi паразитськi можливостi вiдносно iнших людей, i це означає, що вони продовжують вважати себе вищими iстотами, нiж iншi люди, тобто продовжують зневажати iнших людей (не поважають їх), а значить, вони готовi знову брехати i порушити права iнших людей при першiй новiй нагодi, тобто готовi знову повернутися до вчинення злочинiв i беззаконня. (Це, нiби, логiчний детектор правди.) Тодi, на жаль, народу залишається тiльки захищати себе вiд таких людей силами обраної ним влади, тобто силою зброї, або iншими способами (бажано при цьому зберегти максимум життiв (усiм))... Якщо ж пiсля прощення попереднiх злочинiв в разi згоди на мир (щоб їм уже не загрожувала тюрма вiд "Фемiди" за старi злочини), злочинцi погоджуються повернутися до миру i припинити свої брехню, злочини i беззаконня проти народу, погоджуються почати поважати iнших людей, в т.ч. їхнi права, тодi є надiя на те, що цi люди стануть з колишнiх злочинцiв нормальними людьми i будуть задовольняти свої iнтереси i амбiцiї в рiвних умовах i на рiвних правах з iншими людьми. САМЕ ТОМУ ОБГОВОРЮВАТИ ВСI IНШI ПОБАЖАННЯ I ВИМОГИ ЗЛОЧИНЦIВ (окрiм їхнього самозахисту вiд тюрми) Є СМИСЛ ТIЛЬКИ ПIСЛЯ ТОГО, ЯК ВОНИ ПРИПИНЯТЬ ВОЮВАТИ, ЗДАДУТЬ ЗБРОЮ I ПОЧНУТЬ ПОВАЖАТИ IНШИХ ЛЮДЕЙ (I ЇХНI ПРАВА), - ТОДI ТАКЕ ОБГОВОРЕННЯ МОЖЛИВЕ НА ЗАГАЛЬНИХ ЗАСАДАХ, ТОБТО У РIВНИХ УМОВАХ I ПРАВАХ З IНШИМИ ЛЮДЬМИ. Якщо колишнi злочинцi погодились на мир i повагу до народу, то навiщо ж їх садити до тюрми, коли вони вже зрозумiли i визнали, що ранiше помилялися i бiльше не будуть робити шкоду iншим людям? Якщо колишнi злочинцi бiльше не будуть чинити брехню, злочини та беззаконня проти iнших людей, тобто проти народу, то основна цiль, досягнення якої люди чекали вiд "Фемiди", - припинити продовження злочинiв - таким чином буде досягнута саме завдяки усуненню мотиву самозахисту злочинцiв вiд тюрми через вiдмову вiд iдеї i вiд намiру садити людей до тюрми. Тобто основна цiль буде досягнута через вiдмову вiд звичних методiв мотивацiї з боку "Фемiди" (через вiдмову вiд тюрми i вiд залякування тюрмою).
Але при цьому пропозицiя прощення (вiдмова вiд тюрми) в разi згоди на мир не повинна мiстити нiяких виняткiв чи обмежень, наприклад, там не повинно бути винятку про те, що прощення i звiльнення вiд тюрми не буде для злочинцiв, якi ранiше скоїли вбивство чи iншi тяжкi чи особливо тяжкi злочини (хто з опонентiв взагалi розумiє класифiкацiю злочинiв, щоб знати, якi з них тяжкi, особливо тяжкi, а якi не є такими i дозволяють уникнути тюрми?). Бо якщо такi винятки з"являються, то по-перше, пропозицiя миру одразу ж стає набагато менш цiкавою для людей, якi не зможуть отримати прощення i звiльнення вiд тюрми, i по-друге, багато iнших людей, якi насправдi не вчиняли тяжких злочинiв, тобто могли б отримати прощення i звiльнення вiд тюрми, навряд повiрять у цю пропозицiю, тому що нiхто точно не знає (в т.ч. влада, яка її оголосила, i тим бiльше, iншi люди), хто з опонентiв вчинив тяжкi злочини, а хто - не вчиняв, оскiльки цi данi можуть з часом змiнитися пiсля з"ясування додаткових обставин попереднiх злочинiв. А це означає, що винятки з пропозицiї про прощення дуже сильно зменшують кiлькiсть людей, яких ця пропозицiя може зацiкавити, тобто кiлькiсть людей, якi погодяться на перехiд до мирного врегулювання конфлiкту. (Тим бiльше, якщо досить багато людей взяли зброю i почали воювати проти народу i обраної ним нової влади саме тому, що перебували в неадекватному станi майже гiпнотичного обману внаслiдок потужного i тривалого впливу ворожої пропагандистської брехнi, вiд котрого держава не змогла їх ранiше захистити, а деякi з них i далi продовжують вiрити у цю брехню про те, що iнша частина народу i нова влада хочуть, начебто, влаштувати над ними розправу, начебто, забрати їхнi права i, начебто, ледь не повбивати їх, i тому їм, начебто, необхiдно захищатися... I хоча це стає дедалi важче, тому що вiйна щодня збiльшує кiлькiсть жертв, але все одно i можливо, i потрiбно показати тим людям, що то був безпiдставний наклеп - вiдверта брехня - з боку хитрого таємного ворога, а справжнi цiлi народу i його влади - це мир i взаємна повага для всiх.) Чим взагалi обумовлена наявнiсть виняткiв (з пропозицiї про прощення в разi переходу до миру)? ДЛЯ ДОСЯГНЕННЯ ЯКОЇ ЦIЛI МОЖУТЬ БУТИ ДОДАНI ЦI ВИНЯТКИ? Варто розумiти це, i наскiльки важлива цiль, якiй вони служать, тому що саме цi винятки можуть стати на завадi усуненню мотиву самозахисту злочинцiв вiд тюрми, який може бути вирiшальним для рiзних людей у рiзний час, i таким чином цi винятки можуть стати ключовою перешкодою (каменем спотикання) на шляху вiд вiйни до миру. I тому цi винятки, цей половинчастий захiд можуть стати тою трясиною, яка загрожує затягти усiх людей назад у все зростаюче пекло продовження вiйни. Але ж усi нормальнi люди хочуть миру! (Докладнiше - https://www.youtube.com/watch?v=erRNxVYNdnc&list=UUOmUHlps3VdSmQBM8rR8JYg.)
Про все це говорить Iсус Спаситель:
- Ви чули, що сказано: "Люби свого ближнього i ненавидь свого ворога". А Я вам кажу: "Любiть ворогiв своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творiть добро тим, хто ненавидить вас, i молiться за тих, хто вас переслiдує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небi..." Отож, будьте досконалi, як досконалий Отець ваш Небесний!
- Ви ж молiться отак: ... "... i прости нам провини нашi, як i ми прощаємо винуватцям нашим..." (i не введи нас у спокусу (бажання помсти), але визволи нас вiд лукавого (вiд неправди про те, що помста начебто якось могла б допомогти)).
- Не судiть, щоб i вас не судили; бо яким судом судити будете, таким же осудять i вас, i якою мiрою будете мiряти, такою вiдмiряють вам. ... (але) Не давайте святого псам, i не розсипайте перел своїх перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми, i, обернувшись, щоб не розшматували й вас... (тож, на жаль, доводиться захищатися вiд нападiв тих, до кого не одразу доходить iстина про те, що мир i взаємна повага найбiльш вигiднi для всiх сторiн конфлiкту (бо це збiльшує їхнi шанси вижити)).
- "Чи ж може водити слiпого слiпий? Хiба не обидва в яму впадуть?"
- Притча про блудного сина: "...будемо їсти й радiти, бо цей син мiй був мертвий - i ожив, був пропав - i знайшовся!" ("веселитись та тiшитись треба ..., бо цей брат твiй був мертвий - i ожив, був пропав - i знайшовся!")
---
Причини зв"язку беззаконня i зла з "Фемiдою" стають краще зрозумiлими, якщо врахувати, що ця прадавня начебто "правоохоронна" система "Фемiди" насправдi є просто узаконеним звичаєм мститися кривдникам i ворогам або комусь iншому, кого призначать вiдповiдальним замiсть справжнього винуватця (цап-вiдбувайло), головне, щоб було: око - за око, зуб - за зуб, смерть - за смерть, - що, схоже, значно бiльшою мiрою вiдповiдає бажанню вдовольнити емоцiю гнiву, нiж логiчнiй цiлi зменшити злочиннiсть (бажано до нуля).
I завдяки тому, що сильнi емоцiї, такi, як гнiв, вiдключають у людини розум, то злу так довго вдавалося рiзними способами приховувати вiд людей ОДИН З НАЙБIЛЬШИХ ОБМАНIВ В IСТОРIЇ ЛЮДСТВА - мiф про те, що начебто тiльки "правоохоронна" система "Фемiди" є єдино можливим способом боротьби проти злочинностi i встановлення справедливостi, тодi як насправдi "Фемiда" - це нiбито "пристойна" i "офiцiйна" маска, пiд якою навчилися ховатись найрiзноманiтнiшi прояви найбiльшої у свiтi кiлькостi зла (тобто сил, нацiлених на руйнування, знищення, недiєздатнiсть i смерть), в т.ч. "Фемiда" - це частина зброї i навiть мотивацiї злочинностi. Головний принцип "Фемiди": "покарання - за злочин", точнiше, "покарання (i страх покарання) - за порушення", тобто "око - за око, зуб - за зуб (i смерть - за смерть)!" - ЦЕ АЛГОРИТМ НЕ СПРАВЕДЛИВОСТI, А ВIЙНИ I СМЕРТI (ЯКЩО ТОЙ, ХТО КАРАЄ, САМ МОЖЕ БУТИ "ПОКАРАНИЙ" (може тому, що вiн порушує (природне) право на самозахист?)). Тому що цей алгоритм помсти запускає послiдовнiсть взаємних ударiв мiж учасниками iз залученням все бiльшої i бiльшої кiлькостi учасникiв з плином часу (процес "вiйна"), стацiонарними (тобто кiнцевими стiйкими) станами якої є тiльки смерть або безсилля учасникiв з однiєї чи з декiлькох сторiн (недiєздатнiсть, внаслiдок якої учасники сторiн вже не спроможнi продовжити вiйну, як вимагає вiд них правило вiдповiдати ударом на удар, тобто внаслiдок недiєздатностi вони вже не спроможнi продовжувати виконувати цей алгоритм). У деяких випадках принцип "Фемiди" доходить до того, що люди карають навiть самi себе (хибно думаючи, що Бог, начебто, хоче їх покарати, або бояться, що Бог, начебто, збирається покарати їх пiзнiше) замiсть того, щоб отямитись, зупинитись, подивитись навколо, згадати про життя своє та iнших iстот i про цiлi (свого та iнших життiв), визнати, що "я" можу помилятися, спробувати зрозумiти свої помилки, i як можна їх виправити, тобто задуматись про те, якi висновки їм треба зробити (чому навчитися) з тих урокiв, якi дали їм Бог чи свiт, щоб спробувати зрозумiти, куди йти далi.
Отже, цей алгоритм помсти (i смертi) i його втiлення на iм"я "Фемiда" - ЦЕ ДУЖЕ ЗНАЧНИЙ ФАКТОР РИЗИКУ ДЛЯ ЖИТТЯ У СВIТI (на Землi). Саме тому Iсус придiлив особливу увагу питанням про ворогiв, суд, каяття i прощення грiхiв i, особливо, - системi прикриття зла - "Фемiдi". Крiм того, Iсус показав, як можна ефективно триматися в областi впливу добра i уникати впливу зла - це молитва-алгоритм "Отче наш", i в т.ч. рядок: "...але визволи нас вiд лукавого", - що означає: допоможи нам звiльнитися вiд неправди i допоможи нам знати правду, бо знаючи правду ми матимемо бiльше шансiв захистити себе, знайти оптимальний вихiд з рiзних конфлiктiв (рiзноманiтних iнтересiв) i досягти правильних цiлей.
---
--------------------- Додаток: Алгоритм вiйни i смертi "Фемiда". (Кiнець.)
---
2.3. Обман (обманнi схеми).
Хиба (брехня) i приховування правди - це те насiння, з якого швидко виростає врожай всякого зла, в т.ч. вiйни, де смерть рясно жне, косить i молотить... Докладнiше про те, як це вiдбувається, про логiчнi "механiзми" цього явища - дивiться нижче - додаток: Обманнi схеми.
Брехню (хибу), приховування правди треба викрити i прибрати. Замiнити це на правду: максимальна вiдкритiсть i прозорiсть. Iсус каже: "...i пiзнаєте правду, - а правда вас вiльними зробить!"
---
3. Думаю, що для того, щоб було легше зрозумiти iдеї Бога, переданi в науцi Iсуса (Євангелiї), кожнiй людинi треба скорегувати усвiдомлення самого себе, а саме, зрозумiти, що кожний з iнших людей (i навiть iнших живих iстот) - це теж частина (як клiтини в бiологiї) єдиного великого над-органiзму: суспiльства, країни, людства, бiоти Землi i всього свiту (потенцiйно - Царства Небесного). I кожний з цих навiть найменших братiв Бога має у цьому свiтi свою мiсiю. I кожний з цих бiороботiв робить щось корисне для цього свiту, а значить, i для кожного з тих, хто в ньому живе.
А якщо хтось робить зле i шкiдливе, то ймовiрно це тому, що або це так тiльки здається спостерiгачу через те, що сам спостерiгач не зрозумiв мiсiю того нiбито "злодiя" у свiтi (тодi варто спершу "вийняти колоду" зi свого ока), або тому, що "злодiй" збився зi свого шляху, заблукав, як той "блудний син" чи "загублена вiвця", тому можна спробувати допомогти йому знайти вихiд на стежку до правди, спасiння i життя у добрих, сприятливих умовах, i тодi вiн теж буде допомагати iншим, тобто докладе свою "лепту" у справу спiльного життя i процвiтання.
Чоловiк на iм"я Боббi Коннер так переказав слова Iсуса, переданi (за свiдченням Боббi) Iсусом через нього людям: "Скажи народу, що вони були вибранi Богом у вiчному минулому, щоб жити в сучасностi, щоб творити майбутнє. - Це наше покликання." (0.20:50 на http://www.youtube.com/watch?v=GsmY__039cY&t=0h20m50s)
Отже, немає людей, що вiд народження кращi чи гiршi за iнших людей, але кожний може (у кожну нову мить часу) здiйснити "добрий" чи "поганий" вчинок. Думаю, з цього випливає висновок про те, що безпiдставно стверджувати про расову чи етнiчну, чи статеву, чи ще якусь "гiршiсть" чи "кращiсть", "нижчiсть" чи "вищiсть". Але у якiйсь певнiй справi кожний має можливiсть краще за iнших проявити себе (саме у цiй справi).
---
Чому саме зараз?
Мiшель Нострадамус вказує, що саме зараз зросла актуальнiсть того, щоб людство (бiологiчний вид "homo sapiens"), нарештi, подорослiшало i почало не по-дитячому, а свiдомо сприймати Слово Бога. Свiдомо, по-дорослому - означає, що недостатньо визубрити вiршi Володимира Маяковського: "Крошка сын к отцу пришёл и спросила кроха: что такое - хорошо, и что такое - плохо?", - i що недостатньо, щоб батько просто навiшав дитинi ярликiв: це - "добре", а це - "погано". Замiсть цього доросла людина має розумiти не тiльки те, що щось є добре або погане, але критично важливо, щоб людина вiрила в це, бо вiра зробить цi знання застосовними, дiєвими i активними. А щоб легше було повiрити, людина має зрозумiти, ПОБАЧИТИ своїм РОЗУМОМ причинно-наслiдковi зв"язки мiж явищами i алгоритм взаємодiї мiж ними, тобто зрозумiти правду про те, ЧОМУ щось є добрим чи поганим, i головне, - ЩОБ ДОСЯГТИ ЯКИХ ЦIЛЕЙ це є доцiльно (добре), а для яких - недоцiльно (погано).
(Спостереження: Знання i розумiння не є необхiдною умовою для вiри, але вони належать до множини, яка має непорожнiй перетин з множиною достатнiх умов для вiри.)
Iсус казав: "Бо поправдi кажу вам: коли будете мати вiру, хоч як зерно гiрчичне, i горi оцiй скажете: "Перейди звiдси туди", то й перейде вона, i нiчого не матимете неможливого!" ... - "Як зерно гiрчичне" - це що означає?: вiру маленьку, як розмiр зерна, чи функцiонально - що всерединi зерна мiститься генетичний алгоритм (iнформацiя), який за певних умов розгортає зерно в рослину? Тож, якщо людина знає, як може гора перейти, вiдповiдно, людина вiрить, що гора може перейти... Наприклад, терикони у Донбасi - пам"ятники тому, як люди змусили гори вийти з-пiд землi... Звичка каже, що така iнтерпретацiя(, звичайно,) виглядає дещо "натягнуто", але логiка пiдказує, що це логiчно несуперечливо. Звичка каже, що можливо, все таки, це не зовсiм доречний приклад про вiру... але... це логiчно несуперечливо.
Чому ж саме тепер зросла актуальнiсть необхiдностi людству подорослiшати? На це питання Мiшель Нострадамус вiдповiдає, що якщо це не станеться, то (рос.):
"То Слово от Бога впустую пришло,
И будет тогда на земле тяжело." (Предсказания Мишеля Нострадамуса, перевод Дианы Меркурьевой - http://graal777.narod.ru/trapeznaya/nostr.html)
А також:
"А если не соберутся,
То всей Земле - гроб, -
Такое условие выдвинул Бог." (http://www.youtube.com/watch?v=5zhAb5ir3VM)
Думаю, що тут можна пофантазувати про можливi причини таких умов. Наприклад:
Припущення 1. Уявiмо, що Бог знає, що на планетi Земля через певний час ймовiрно почнуться катастрофи. Припустимо, астероїд може впасти i знищити життя на планетi (разом з людством). Для того, щоб пiдготуватися до спасiння себе i iнших видiв життя на Землi, людству необхiдно почати готуватися до спасiння заздалегiдь, наприклад, за сто чи за тисячу рокiв до iмовiрної подiї, щоб був час зробити потрiбнi вiдкриття, розробити технологiї, достатнi для виживання в космосi, переселення з Землi або виживання на Землi пiсля катастроф тощо. Крiм достатнього ресурсу часу на такi масштабнi розробки потрiбна наявнiсть iще й достатньої кiлькостi iнших ресурсiв, наприклад, iнтелектуальних ресурсiв, обчислювальних потужностей, точного високотехнологiчного виробництва i т.д.. А якщо люди замiсть готуватися до спасiння себе та iнших займаються навпаки вiйнами, знищенням (вбивствами) один одного, або хоча й не вбивають, але максимально ускладнюють життя одне одному (гноблять, пригнiчують), забираючи у iнших ресурси, якi дозволили б їм не тiльки думати про виживання сьогоднi, але займатися ухиленням вiд майбутнiх катастроф та пiдготовкою до спасiння, займаються розробкою нових видiв зброї замiсть технологiй пiдтримання i продовження життя, просто споживають невiдновлюванi природнi ресурси i деградують, не бажаючи думати над майбутнiм самих себе i iнших живих iстот у свiтi... Тодi Бог розумiє, що люди ймовiрно загинуть, коли така катастрофа станеться, адже будуть не готовi врятувати себе, помилково сподiваючись, що все це замiсть них має зробити Бог. I розумiючи це, Бог попереджає: люди, подумайте, так ви не зможете врятуватися, i будете знищенi!
Тут варто знову згадати iсторiю про Ноя - Iсус Спаситель прямо розповiдає про це у Євангелiї (Матвiя): "Бо так само, як за днiв до потопу всi їли й пили, женилися й замiж виходили, аж до дня, "коли Ной увiйшов до ковчегу", i не знали, аж поки потоп прийшов та усiх забрав..." I у Старому Заповiтi сказано: "всяка плоть збочила шлях свiй на землi", - а також: "земля наповнилась вiд них злочинами". Все це наводить на думку (припущення) про те, що Бог попередив Ноя про майбутнiй потоп завчасно, але люди не зробили правильних висновкiв, вони не хотiли думати про це, не хотiли вiрити в це, навiть взагалi нехтували Богом, i потоп знищив їх, окрiм Ноя, який послухав Бога i сам збудував корабель для порятунку. (Зауваження: у Бiблiї немає твердження про те, що Ной повiдомив iнших людей про попередження Бога про майбутнiй потоп та про завдання, яке доручив йому Бог, однак там немає i заперечення цього, тобто протилежного твердження - про те, що Ной не повiдомляв iншим людям про майбутнiй потоп - http://ru.wikisource.org/wiki/%D0%91%D1%8B%D1%82%D0%B8%D0%B5.)
Припущення 2. Навiть без астероїдiв людськi технологiї нинi такi, що можуть знищити життя на Землi, якщо з ними необережно поводитись: вiйна - швидко (в т.ч. атомнi бомби, але й не тiльки вони), а також неекологiчне промислове виробництво i глобальне потеплiння - теж швидко, хоч i трохи повiльнiше, нiж вiйна. Всi знають про це (що антропогенний вплив вже зараз є значущим фактором у глобальних екологiчних процесах, i його значущiсть постiйно зростає), але деякi роблять вигляд, що не вiрять у це, хоча думаю, навiть такi знають, що це правда, а їхня вiдмова повiрити - це обман. Тому якщо при нинiшньому технiчному розвитку не змiниться вiдповiдно свiтогляд людства i ставлення бiльшостi людей до iнших людей i до Природи, то надто високою може бути ймовiрнiсть смертi всього життя на Землi вiд впливу самих людей.
Iсус говорить: "...Я не прийшов свiт судити, але щоб спасти свiт. Хто цурається Мене i Моїх слiв не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, - останнього дня воно буде судити його! Бо вiд Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, - то Вiн Менi заповiдь дав, що я маю казати та що говорити. I вiдаю Я, що Його та заповiдь - то вiчне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Менi розповiдав." ... ... Слово буде судити останнього дня? - Це схоже на: Я вас попереджав! (...що якщо ви будете нищити свiт i одне одного, то самi ж знищите так i себе.) - Хiба, нi?
Обидва цi ймовiрнi сценарiї глобальної катастрофи i загибелi великої кiлькостi людей (i природи) не новi i вiдомi. Але чому багато людей не ставляться до них достатньо серйозно для того, щоб почати дiяти, щоб проаналiзувати свої звички i вiдмовитись вiд шкiдливих з них для того, щоб ухилитися вiд майбутнiх катастроф або змогти витримати їхнiй удар? Може, тому, що вони поводяться по-дитячому, перекладаючи вiдповiдальнiсть за свiй порятунок на Бога чи на уряд, чи на ще когось iншого, сподiваючись, що Бог чи хтось iнший буквально витягне їх з виру смертi? Але якщо кожний буде чекати допомоги вiд когось iншого, а сам у цьому не збирається нiкому допомагати, то хто ж тодi їм допоможе? То може, вже час подорослiшати i почути поради Бога про те, як не тiльки врятувати себе, але i як влаштувати собi при цьому добре життя? Повiрити в те, що Бог любить нас i хоче допомогти (нехай i не в той спосiб, як нам би хотiлося, чи точнiше, як ми звикли це уявляти, а по-iншому), а тому є логiчним зробити припущення про те, що Слово Його - це не просто поради, але практичнi i ефективнi, тобто доцiльнi поради. Тобто є логiчним припущення про те, що Бог вже допомагає нам, пiдказуючи i пояснюючи, що i як варто влаштувати. Цi припущення слiд обгрунтувати логiчно (математично), для того, щоб переконатися, що це правда. Але поки що - простий приклад: Нашi бiологiчнi батьки (мама, тато) теж люблять нас i теж бажають нам добра, i теж хочуть уберегти нас вiд небезпек. Вони навчають нас рiзному, також i правилам дорожнього руху. Вони навчають нас для того, щоб врятувати нас вiд небезпек свiту, зокрема, й вiд смертi на дорозi вiд якогось авто. Можливо, нам i хотiлося б, щоб хтось iз наших батькiв повсякчас оберiгав нас вiд автомобiлiв i висмикнув нас з-пiд загрози смертi, але ж... навiть незважаючи на те, що це можливо (теоретично, батько може постiйно ходити разом з нами i нас оберiгати), але це було б вкрай непрактично, тому що така "система безпеки" потребує вкрай багато зайвих витрат ресурсiв (енергiї, часу та iнших) порiвняно з iншим способом - навчитися правилам дорожнього руху i самоконтролю, тобто добровiльно самостiйно дотримуватися цих правил, мотивуючи себе розумiнням доцiльностi таких правил i такої поведiнки, i власне, цiлей, на досягнення яких все це спрямоване.
Припущення 3. Не заперечуючи попереднiх мiркувань (а доповнюючи їх) можна зробити припущення, чому нова iнтерпретацiя Слова Божого не була запущена в роботу ранiше. Ймовiрно тому (це припущення), що ранiше розвиток не тiльки науки, але й технiки i технологiй ще не був достатнiм для того, щоб збудувати Царство Боже на Землi з високою ймовiрнiстю успiху, а тепер вiн уже став достатнiм для цього.
Можливо, ранiше, як i до потопу, люди не хотiли думати над цими питаннями. Бiльшiсть людей за звичкою займалися своїм господарством, намагалися забезпечити собi заможне життя. Але не рiдко бiльшостi людей так i не вдавалося досягти бiльшого, нiж як тiльки заробити собi на прожиття. Тобто багато людей i сьогоднi заробляє приблизно стiльки, щоб вистачило прожити тiльки вiд зарплати до зарплати. Або навiть трошки менше. Тобто стiльки, щоб люди постiйно боялися втратити роботу. А втративши її, одразу ж намагалися знайти нову через страх бути голодними, втратити житло i т.д.. На перший погляд, це дивно, але так є. Чому? Думаю, з одного боку, деякi люди просто самi на цьому зупиняються i не намагаються досягти чогось бiльшого (мабуть, це ГОЛОВНА ПРИЧИНА). Але навiть тим, хто прагне i намагається досягти бiльшого, не рiдко не вдається вирватися з невидимих пут зла (страху, невпевненостi в майбутньому i обмеження можливостей), оскiльки багато iнших людей (люди-паразити) знають, що можна обманом забрати собi те, що виростили, створили чи заробили iншi люди (люди-працiвники) або навiть iншi їхнi права (не тiльки майновi). I вони це роблять постiйно, але непомiтно (обманом). Якщо ж суспiльство наближається до того, що обманнi схеми ризикують бути розкритими, тодi тi, хто паразитує, влаштовують диктатуру i тиранiю (позбавлення прав), терор (залякування всiх i вбивства окремих найбiльш активних незгодних) або вiйну (знищення), оскiльки диктатура, тиранiя i терор дозволяють найбiльш активних незгодних знищити, а менш активних - заглушити (страхом або тюрмою, або примусовою психушкою), i таким чином знищити або вiддiлити мислячу частину людей вiд мас, щоб брехня обманних схем не була розкрита. А вiйна дозволяє паразитуючим не тiльки зберегти обман (щоб i надалi забирати майно i права iнших людей), але й знищити носiїв правди масово, щоб навiть пiдозри, навiть зародкiв правди щоб не лишилося. I одночасно з цим вiйна дозволяє сховати у вогнi, руїнах i смертi ще багато iншої правди. Тобто вiйна - це не тiльки море кровi, смертi i слiз, але i море брехнi, в якому паразитуючi оптом топлять правду i ховають усi кiнцi. Потiм будь-якi злочини можна списати на вiйну. I рабовласники знову правлять рабами.
Так бувало ранiше. Так є i тепер. Бо могутня "ядерна" країна - Росiя - вже почала нову (не оголошену) вiйну: фiзично - проти України, iнформацiйно - проти всього свiту... навiть в т.ч. проти самої себе, показуючи всьому свiту, в т.ч. iншим "ядерним" країнам, що у свiтi, начебто, досi панує закон рабовласникiв - "хто сильнiший, тому можна все" ("хто сильнiший, той i правий", "сильний слабкого з'їсть").
Але є одне "але"..., точнiше, одночасно два нових "але" - це сучасний розвиток науки, технiки i технологiй i нове розумiння Слова Божого:
Ранiше паразитуючим (з допомогою iнструментiв влади) легше було заглушити тих людей, якi здогадувалися про обман i про правду, тобто не допустити, щоб їхня iнформацiя стала загальновiдомою. Але зараз Iнтернет став доступним багатьом людям, i тому, разом iз вiрою в пiдтримку вiд Бога, це дає надiю, що цього разу силам добра i правди вдасться перемогти i зупинити вiйну ще на її початку, поки вона ще не досягла своїх цiлей.
Тому саме тепер, на початку нової вiйни, яка цiлком iмовiрно може стати для цього свiту останньою (в т.ч. ядерною),
Бог дає людям другий (i ймовiрно, останнiй) шанс почати жити по-новому, пiдказуючи у Словi Божому, як найкраще це можна зробити - зупинити вiйну i побудувати Царство Небесне на Землi за проектом Бога, який представлений людям Iсусом Спасителем у Євангелiї. I нинi стало можливо здiйснити цей план завдяки тому, що тепер людство має такi науки i технологiї, яких ранiше не було, наприклад: кiбернетика, комп"ютери, програмування, Iнтернет, генетика, молекулярна бiологiя, сучасна медицина (точна комп"ютеризована дiагностика, точна хiрургiя, кiбернiж, протезування, вирощування запасних органiв на основi власного генетичного матерiалу) i багато iнших, тобто тому, що сучасний рiвень розвитку науки, технiки i технологiй тепер вже дозволяє успiшно запустити проект побудови Царства Божого на Землi (почати).
Маленький жартiвливий додаток до припущення 3.
Уявiть, наче Бог - це програмiст, який написав (створив) комп"ютерну гру пiд назвою "Свiт", i у цьому (вiртуальному) свiтi Вiн створив рiзнi об"єкти, в т.ч. рiзних "рослин" i "тварин", а потiм i бiльш складних вiртуальних роботiв - "Адама" i "Єву". I пiсля цього Бог побачив, що вийшло добре. I от далi, як можна собi уявити, Вiн став спостерiгати, як же буде розвиватися цей запрограмований на самоорганiзацiю (вiртуальний) свiт, населений генетичними алгоритмами "рослин" i "тварин", а також "людей", якi окрiм генетичних алгоритмiв були оснащенi додатково значно потужнiшим вiд усiх "рослин" i "тварин" штучним iнтелектом, що теоретично мало би зробити їх найбiльш досконалими самопрограмованими вiртуальними роботами у цьому свiтi, бо вони були створенi за образом i подобою свого Творця (i за Його задумом). (Думаю, це не просто добре, а це просто захопливо!) Але, мабуть, як i будь-яка дитина, штучний iнтелект потребує навчання, щоб розвинутися, бо без навчання їхнiй розвиток може зупинитися на рiвнi "тварини" або навiть просто загинути (каламбур, звичайно, бо дитина - це i є штучний iнтелект...). Для прикладу: мiсто Рим, з якого почалася державнiсть Стародавнього Риму, за легендою збудували люди, якi у дитинствi залишились без батькiв i були врятованi (i, мабуть, частково вихованi) вовчицею, - тож не дивно, що їхнiй розвиток ймовiрно мiг зупинитися на рiвнi вовкiв. I от (розвиваючи далi нашу гiпотезу), розумiючи потребу в навчаннi, щоб пiдвищити рiвень розвитку своїх "дiтей" для того, щоб побачити, як дивовижно може бути розкритий їхнiй потенцiал, Бог час вiд часу вчиняв корегуючi впливи, багато з яких були у виглядi вказiвок, пiдказок та iнших iнформацiйних матерiалiв, найбiльш повним i найбiльш досконалим з яких, схоже, було життя i вчення Iсуса Христа. I все це для того, щоб людина, як модель Бога, розкрила свiй потенцiал i стала досконалою i, як можна припустити, щоб стала творцем, щоб (iмовiрно) захищати цей свiт i творити новi дива i красу на радiсть i собi, i Богу...
I от тепер, як уже було сказано, Росiя вже почала вiйну проти України в умовах, коли рiвень науки, технiки i технологiй дозволяє вже дуже багато чого досягти. Що ж могло б статися, якби вiйна ця не зруйнувала весь свiт, але якби при цьому нинiшня влада Росiї перемогла б i задавила б Україну i те пробудження народу, що сталося шляхом революцiї на Майданах? Що б могло статися, якби нинiшня влада Росiї змогла поширити свiй диктат на всiх незгодних? Думаю, що в такому разi людство не тiльки не встигло б пiдготуватися до ймовiрної майбутньої атаки астероїдiв або врятуватися вiд глобального потеплiння (див. припущення 1 i 2 вище), але боюся, що дивлячись на Землю, Бог мiг би бачити тiльки росiйськi полiцейськi телесерiали. Погодьтеся, що це просто жахлива перспектива - тисячу рокiв дивитися серiали про "юность в сапогах" або "слiдчi" серiали про "доблесну" роботу "Фемiди"... ... А ви як вважаєте? Тож думаю, що бажання уникнути цього варiанту розвитку iсторiї могло бути додатковим мотивом Бога для того, щоб саме зараз почати нову корекцiю розвитку Його потенцiйно досконалих вiртуальних дiтей, тобто людей (яких Вiн створив бути не рабами царя, а дiтьми Бога). Крiм того, ми вже ранiше з"ясували, що план Бога для людей був не вiчно страждати фiгньою, а збудувати Царство Небесне, починаючи з Землi.
(Цей додаток оснований не на Бiблiї, а на iнших знаннях.)
(Деякi з тих схем, якi можуть бути обманними. Ймовiрно, що тут наведенi не всi обманнi схеми, якi є у свiтi. - Додатково до тих схем, якi вже описанi в основному текстi "Доброї звiстки".)
"...але визволи нас вiд лукавого."
"...i пiзнаєте правду, - а правда вас вiльними зробить!"
Обманнi схеми. Встановлення неiснуючих зв"язкiв: "навiшування ярликiв".
Обманнi схеми. Встановлення неiснуючих зв"язкiв: некоректне узагальнення, провокатори (часто використовують проти масових мiтингiв).
Обманнi схеми. Пiдмiна понять.
Обманнi схеми. Пiдмiна понять i встановлення неiснуючих зв'язкiв (навiшування ярликiв): влада краде конституцiйнi права людей, прикриваючись "мiркуваннями громадської безпеки".
Обманнi схеми. Пiдмiна понять: "презумпцiя невинуватостi" забирає право на недовiру.