Аннотация: Впервые написала стихотворение на украинском.
Забула, й серце гине,
Мое єдине, перше, нероздільне,
Навіщо, ну скажи, навіщо?
Кохала вірно, вічно, беззупину.
Забула, і весь світ зав'яв,
Він потонув в очей твоїх блакиті,
Невже, ніколи не кохав?
Невже, не вистачило тільки миті?
Забула, і не поверну,
Ту музику, що з вуст твоїх лунала,
Я так кохала, я так кохала,
А ти не бачишь усю свою вину.
Забула, мабуть все ж забула,
Не маю віри в це, напевне і ти теж,
Коли поруч стежиною пройдеш,
Серце горить, а я, я все забула.
Я пам'ятаю лише миті,
Я пам'ятаю, ну а ти вже ні,
Благаю, міцно обійми,
Замріялась, даремно. Ні!
Ти теж кохаїєшь, бачу,
Чому ж тоді мене минаєшь?
Цього ніколи не пробачу,
І ти не гірше мене знаєшь.
Чого ж тоді вуста палахкотять?
Чому стежиною тебе знов обминула?
Мабуть серця вже не горять,
Мабуть, я все ж таки забула.
Коханий, серце моє,
Не зупиняйся, ти моє життя,
Без тебе мені горе, горе,
З тобою, нема майбуття.
Забудь мене єдиний, всю, навіть ім'я,
І не пригадуй образ мій, що в серці буде жить навік,
У мене вже нова сім'я,
І ти, чудовий чоловік.
Забула, і ти теж забув,
І правильно, обом так буде краще,
Проходячи, ти знов не повернув,
А я, знов повернула, але нащо?