коли моє серце скиглить,
як крихiтне цуценя
у обiймах iмли казкової
зi страшної оповiдi про вiдьом
я бачу, як сонце вкривається
бiлою кригою пам'ятi
я не знаю, що з цим робити
я нiяк не можу звiльнитися

коли моє серце крають
пiснi про свiтлi бажання
та менi вiдомо, що справдi
це шаманськi закляття ночi
то я прокидаюся в панiцi
в останнiй сльозi пiдсвiдомостi
чи можуть кроки пробачення
дати менi вижити?

дай менi тiльки шанс
врятуватися вiд страшних казок
сховатися в листi алей
осiннiх садiв
дай менi тiльки день
щоб збагнути свої помилки
записати мрiї про свiт
про свiтло i... i про що?..

вони все одно
нiколи мене не вiдпустять...