Томсон Кіт : другие произведения.

Двічі шпигун

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  
  
  
  
  
  Кіт Томсон
  
  
  Двічі шпигун
  
  
  ЧАСТИНА ПЕРША
  
  
  
  Привид в снігу
  
  1
  
  
  "Ти бачиш привид?" Запитала Аліса.
  
  "Ти б знала, коли б я знав, тому що я б згадав про це". Чарлі зациклився на когось або на щось позаду неї, замість того, щоб зустрітися з нею поглядом, як він зазвичай робив. "Або впасти в непритомність".
  
  “Привид - це професійний жаргон для позначення людини, якого ви приймаєте за спостерігача, але насправді він усього лише звичайний Джо. Коли доводиться озиратися через плече так часто, як це було в останні пару тижнів, цілком природно, що всі починають здаватися підозрілими. Ви уявляєте, що бачили когось із них раніше. Важко знайти кого-небудь, хто не виглядало б так, ніби працює на Інтерпол ".
  
  "Інтерпол був би поліпшенням". Чарлі розсміявся, випустивши струмінь пари в розріджений альпійський повітря. "Після останніх двох тижнів важко знайти кого-небудь, хто не виглядав би як досвідчений найманий вбивця".
  
  У Чарлі Кларка не було гавайських сорочок. Він не жував сигару. Він жодним чином не відповідав ничьему поданням про гравця в конячки: йому було років тридцять, він був моложав, з приємними манерами і вольовими рисами обличчя, незважаючи на спроби Еліс змінити їх - каштановий перуку приховував його пісочно-світле волосся, накладні бакенбарди і силіконова перенісся згладжували різкі контури його особи, а величезні сонцезахисні окуляри приховували розумні голубі очі. Але - трагічно, подумала Аліса, - до того, як два тижні тому Чарлі пустився навтьоки, він проводив на іподромах 364 дні в році. І це число дорівнювало б 365, якби траси не закривалися на Різдво. Він жив заради гострих відчуттів не тільки від перемоги, але і від того, що був прав. Як він часто говорив: "Де ще, крім треку, ти можеш це дістати?"
  
  Так чому ж, дивувалася Еліс, його увагу відволіклася від гонки?
  
  Особливо ця гонка, миля "білого дерну", на якій чистокровні скакуни проносяться по трасі, викопаної з блискучого снігу на вершині замерзлого озера де Морат в Авенше, Швейцарія, в обрамленні пагорбів, які виглядали так, ніби їх роздали автомата з виробництва морозива, посипаних шале і оточених сліпучо-білими вершинами. Ймовірно, саме в такий же день в 1868 році британський авантюрист Едвард Уимпер сказав про Швейцарії: "Яким би чудовим не було уяву, воно завжди поступається реальності".
  
  А у Едварда Уімпера не було коня, готової вирватися вперед.
  
  Пролітаючи повз чотирьох з дев'яти учасників, обранець Чарлі, Позер Ле Лапен, зауважив розрив між двома що залишилися.
  
  Майже нічого не знаючи про конях, крім їх імен, Чарлі глянув на темно-руду кобилу під час поштового параду і пробурмотів, що її підкови - залізні пластини, загнуті до землі під кутом сорок п'ять градусів на відкритих кінцях підков - забезпечать краще зчеплення з дорогою, ніж взуття інших учасників сьогоднішнього параду.
  
  Еліс простежила за напрямком його погляду, піднявся з засніженій доріжки, на якій вони стояли, на переповнену трибуну. Десять тисяч голів одночасно повернулися, коли коні з гуркотом пронеслися по овалу.
  
  Дивно, що Чарлі не дивився гонку. Більш ніж дивно. Як восьмирічна дитина, що проходить повз кондитерської, навіть не глянувши.
  
  Коні увійшли в останній поворот. Аліса побачила тільки хмара взметнувшихся сніжинок і льоду. Коли хмара наблизилося до трибун, у полі зору з'явилися жокеї, їх маски погойдувалися над серпанком. Мить була видна вся зграя чистокровних коней. Схвальні вигуки натовпу заглушили заклик диктора "крысятничай".
  
  Позер Ле Лапен перетнув дріт з повідком у чотири довжини.
  
  Аліса подивилася на Чарлі, очікуючи захвату. Він залишався зосередженим на трибуні позаду себе, через смужки дзеркальної плівки, які вона вклеїла всередину кожного з його об'єктивів - старий трюк з привидами.
  
  "Твій кінь виграла, Джон!" - сказала вона, використовуючи його псевдонім.
  
  Він знизав плечима. “ Час від часу я опиняюся прав.
  
  “ Тільки не кажи мені, що трепет пройшов.
  
  "В даний момент я сподіваюся, що помиляюся".
  
  Холодок пробіг по її спині. “ Хто там?
  
  "Хлопець у червоній лижній шапочці на вершині трибуни, прямо під банером Mercedes, п'є шампанське".
  
  Вона змінила позу, ніби хотіла подивитися презентацію трофею, як і всі інші. Насправді вона дивилася в "дзеркала заднього виду" за своїми сонцезахисними окулярами.
  
  Червона лижна шапочка була схожа на маяк.
  
  “Я бачу його. Що, ти думаєш, це дивно, що він п'є шампанське?"
  
  "Ну, так, тому що зараз десь на два градуси холодніше".
  
  Еліс зазвичай високо цінувала спостережливість Чарлі. Під час їх втечі з Манхеттена, в житловому районі Морнингсайд-Хайтс, він визначив двох чоловіків із сотні в натовпі як урядових агентів, коли вони пригальмували біля узбіччя з-за зміни знака на "ХОДИТИ ПІШКИ"; справжні ньюйоркці прискорили крок. Але після двох болісних тижнів полювання з боку шпигунів і введених в оману представників закону, які спочатку стріляли, а потім ставили питання, примар міг побачити будь-який, навіть оператор з таким великим досвідом, як у неї.
  
  “ Мила, половина присутніх тут п'ють шампанське.
  
  “Так, я знаю - в рекламі "Міс Швейцарія" Швейцарія явно була представлена неправильно. Справа в червоному капелюсі".
  
  "В цьому є щось незвичайне?"
  
  “ Ні. Але за обідом на ньому був зелений капелюх.
  
  
  2
  
  
  Чоловік у в'язаній лижній шапочці криваво-червоного кольору виглядав років на тридцять з гаком. Худорлявий і блідий, він відповідав поданням Central Casting про докторанте. Що навряд чи виключало його як найманого вбивцю. З тих пір, як два тижні тому Чарлі виявився втягнутий в цю колотнечу, вбивці, від яких він вислизнув, були замасковані під жартівливого страхового агента середніх років, кілька спритних юристів і продавця свіжих фруктів в Нижньому Іст-Сайді.
  
  "Ти впевнений, що бачив його в кафе?" Запитала Еліс.
  
  “Коли я повернулася до нашого столика, щоб залишити чайові, я помітила його в кутку, він раптово зробив знак офіціантці. Що там цей відьмак говорив про збіги?"
  
  - Так їх немає? - запитав я.
  
  "Вотименно".
  
  “Я ніколи так не говорив. Влітку, коли мені було одинадцять, я завів сіамського кота. Я назвав його Рокфорд. Кілька тижнів тому я пішла в нову школу, і там була ще одна дівчинка, у якої був сіамський кіт на прізвисько Рокфорд. Збіг чи що?"
  
  "Мене завжди дивувало це висловлювання".
  
  “ У будь-якому випадку, чому б нам не випити за твою перемогу?
  
  Одна з їхніх стратегій догляду починалася з прогулянки до найближчого кіоску. "Взагалі-то, я б з задоволенням випив", - сказав Чарлі.
  
  Покинувши перон іподрому, вони вийшли в довгий коридор між задньою частиною трибуни і південним берегом Озера де Морат. У той час як його нерви були на межі вибуху, вона зберегла пружність свого персонажа. Насправді, якщо б він не був, у тій же кімнаті сьогодні вранці, коли вона одягалася, він міг би й не знати її зараз. Вона залишалася приголомшливою жінкою, незважаючи на тьмяний перуку і протезированный ніс, що нагадував фотографію пластичного хірурга "до". Зазвичай вона рухалася як балерина. Тепер товста парку разом з кулькою, який вона поклала в правий черевик, псували її ходу. А її сонцезахисні окуляри, родичі сімейства лижних очок, приховували її кращу рису - яскраво-зелені очі, в яких горіли примхи або, часом, внутрішні демони.
  
  В коридорі більше нікого не було. Але чи піде хтось за ними?
  
  Серце Чарлі калатало так сильно, що він ледве чув хрускіт своїх черевиків по снігу.
  
  Відчувши його ніяковість, Еліс взяла його за руку. Або, може бути, справа була не тільки в цьому. Дванадцять днів тому, дбаючи лише про те, щоб він і його батько були невинні, вона вирішила допомогти їм бігти зі Сполучених Штатів, кинувши прямий виклик своєму начальству в Агентстві національної безпеки. Тоді "Подружка" була лише прикриттям. Проте в їх першу ніч в Європі це стало реальністю. З тих пір їх руки тягнулися один до одного навіть без загрози стеження.
  
  Тепер вона підтримувала його.
  
  Він згадав фундаментальний керівний принцип контррозвідки, якого вона його навчила: помічай своїх переслідувачів, але не давай їм зрозуміти, що ти їх бачиш.
  
  Лякаючі сонцезахисні окуляри - наполовину дзеркало, а для необізнаного - наполовину калейдоскоп - утруднювали пошук конкретної людини за ним або, якщо вже на те пішло, певної секції трибуни. Він боровся з бажанням озирнутися через плече. Людині в червоному капелюсі було досить одного погляду назад, щоб відчути запах крові.
  
  “ Бачиш що-небудь? - Пробурмотів Чарлі.
  
  "Поки немає". Аліса розсміялася, як ніби він тільки що розповів анекдот.
  
  Вони підійшли до білого будиночка-наметі з загостреним верхом. Всередині рум'яна і відповідно шипуча пара середніх років откупоривала пробки і наповнювала пластикові келихи тим же шампанським, логотип якого прикрашав банери по всьому іподрому. Зайнявши свої місця в кінці невеликої черги, Чарлі і Еліс, цілком природно, повернулись і оглянули околиці: тридцять або сорок фанатів "уайт дерен" бродили між вітринами букмекерських контор, "Порт-о-Летс" і дюжиною інших ігрових наметів.
  
  Жодного чоловіка в червоному капелюсі.
  
  А коридор за трибунами залишався порожнім.
  
  Чарлі відчув лише найменший полегшення. Їх хвіст міг передати їх іншому спостерігачеві. Або встановити на них камери. Або вбудувати мікроскопічні передавачі в їх пальто. Чи Бог знає що ще.
  
  "Вибач за це," сказав Чарлі.
  
  "Про що?" Еліс здавалося безтурботним. Почасти це було з-за її гри. Інше було таким тяжким дитинством і кар'єрою, повної стількох жахів, що тепер вона рідко відчувала страх. Якщо взагалі коли-небудь.
  
  “ Вмовляю тебе приїхати сюди.
  
  “Припини це. Від цього захоплює дух".
  
  “На трек, я маю на увазі. Це було ідіотизмом".
  
  “Відлюдники кидаються в очі. Іноді нам доводиться вибиратися назовні".
  
  “Тільки не на іподроми. Звичайно, вони дивилися іподроми".
  
  “У Швейцарії жахливо багато іподромів, не кажучи вже про всяких маленьких продуктових магазинчиках, які одночасно служать букмекерськими конторами. І немає причин думати, що хтось взагалі знає, що ми в Європі. Крім того, це не зовсім іподром. Це траса на замерзлому озері - хто знав, що таке існує? "
  
  “Вони знають. Вони завжди знають".
  
  "Вони" були так званої Кавалерією, підрозділом Центрального розвідувального управління з таємним операціям, переслідували Чарлі і його батька, Драммонда Кларка. Два тижні тому, після того, як всі наймані вбивці провалили свої завдання, Кавалерія звинуватила Кларк у вбивстві радника з національної безпеки США Бертона Хаттемера, що дозволило групі запросити допомогу Інтерполу і безлічі інших агенцій. Не маючи можливості довести свою невинність, Кларкі знали, що у них не буде шансів у суді. Не те щоб це мало значення. Кавалерія мала б клопоту з дотриманням належної правової процедури і "нейтралізувала" їх до того, як був піднятий молоток .
  
  Приготувавши двадцатифранковую банкноту на два келиха шампанського, Аліса встала в чергу. "Послухай, якщо вони дійсно так гарні, вони доберуться до нас, незважаючи ні на що, так що тут краще, ніж в залі для співу йодля".
  
  На її легковажність завжди можна було покластися. Це була одна з рис, які Чарлі любив у ній. Одна з приблизно сотні. І він ледве знав її.
  
  Він роздумував, як розділити це почуття, коли з коридору за трибуною з'явилася молода блондинка, справжня актриса Золотого століття в норковому плащі у весь зріст. Важко дихаючи, можливо, з-за того, що втік, щоб наздогнати їх. Або, може бути, це був бассет-хаунд в такий же норковій куртці для собак, який тягнув її вперед на своєму дорогому на вигляд шкіряному повідку.
  
  Обхопивши Чарлі за плече, Еліс вказала на собаку. "Він саме чарівне створіння, яке ти коли-небудь бачив чи що?"
  
  Чарлі зрозумів, що прикидатися, що він не помічає собаку, буде виглядати дивно. Вести себе природно було частиною контрнаблюдения 101. Найкраще, що він зміг видавити, було: "Я завжди хотів різеншнауцера".
  
  "Чому шнауцер?" Запитала Аліса.
  
  Все, що він знав про цю породу, це те, що це був різновид собаки.
  
  Старлетка подивилася на них, її інтерес явно зріс.
  
  "Мені просто подобається звук шнауцера" , - сказав Чарлі.
  
  Жінка пройшла повз, коли неохайний лисий чоловік, спотикаючись, вийшов з магазину прямо на її шляху. Вона посміхнулася йому.
  
  Такі жінки, як вона, не посміхаються таким хлопцям, подумав Чарлі. Особливо з Портвейном на фотографії.
  
  Еліс теж це помітила. Вона позіхнула. "Ну, що ти скажеш, якщо ми повернемося до Женеви?"
  
  Чарлі знав, що насправді це означало від'їзд у Гштаад, в шістдесяти милях від Женеви.
  
  Швидко.
  
  
  3
  
  
  Коли вони з Еліс в'їхали на паркування - зораний луг через дорогу від Озера де Морат, - вона підтримувала жваву бесіду, розповідаючи спочатку про скачках на білій траві, а потім про новому холодильнику, на який вона поклала око.
  
  Вони підійшли до сріблясто-сірому седану BMW 330, який вона взяла напрокат під норвезьким ім'ям. Модель 330 була однією з десяти найбільш популярних моделей в Швейцарії і номером один в Гштааді, де вони знімали шале, або, точніше, де фіктивний фінансовий директор її фіктивної бельгійської консалтингової фірми знімала шале.
  
  Вони навмисно залишили свій 330-ї на користь іншого сріблясто-сірого BMW.
  
  "О, зачекай, це не ми", - сказала Еліс.
  
  Повернення назад дало можливість мигцем побачити реакцію приблизно двадцяти інших водіїв, які повертаються на парковку. Чарлі помітив чоловіка, мав проблеми зі своїм безключовим пультом дистанційного керування. Ймовірно, це було через шампанського, яке він тримав в іншій руці. Або з-за шампанського, яке передувало цьому. Всі інші відразу попрямували до своїх машин.
  
  
  Гштаад знаходився в сорока п'яти хвилинах їзди від Авенчеса, чи міг би бути, якби Еліс не вибрала маршрут SDR-спостереження. На першому ж зеленому світлофорі, на який вони проїхали, вона відправила "БМВ" в занос у правий поворот. На його вершині Чарлі вчепився в підлокітник, щоб відцентрова сила не скинула його на Еліс, і коли їй треба було натиснути на гальма, вона вдавила акселератор, відносячи їх на бічну вулицю. "У неї було правильне поєднання креативності та контрольованого нерозсудливості, щоб виграти перегони NASCAR", - подумав він.
  
  "Я думаю, ми залишили мій шлунок там, на світлофорі", - сказав він.
  
  Її погляд метався між дзеркалами. “Ймовірно, ми зможемо повернутися і забрати це. Я майже впевнена, що за нами немає хвоста".
  
  Він видихнув, перш ніж вона додала: "Але ми повинні бути абсолютно впевнені".
  
  На наступному перехресті вона в останню секунду згорнула наліво, перетинаючи смугу зустрічного руху і в'їжджаючи в торговий центр. Одна машина вильнула. Фургон різко загальмував, водій кричав і погрожував кулаком. Машина, що їхала прямо за чоловіком, загальмувала і занеслась, ледь не зачепивши задом його фургон.
  
  Еліс цікавилася тільки транспортними засобами, які були позаду BMW. Все просто продовжили рух.
  
  "Це, напевно, здивувало б хвостатого", - сказав Чарлі. "Або переконало його, що ти проходив навчання водінню на фермі".
  
  Вона розсміялася. “ Чи в Римі.
  
  Вийшовши з торгового центру, вона почала навмання згортати наліво. Ймовірність того, що хтось, крім спостерігача, залишиться позаду них протягом трьох таких поворотів, була вище астрономічної.
  
  "Так ти зможеш побачити більше пам'яток", - безтурботно сказала вона.
  
  "Люди не замислюються про переваги того, щоб ховатися від правосуддя".
  
  Ще один швидкий поворот, і в бічному дзеркалі Чарлі побачив тільки містечко Авенчес, що простирався за кормою. Шале перетворилися в точки, а потім і зовсім зникли за горою ялинок, покритих снігом.
  
  Поки Еліс їхала по суворому Бернскому нагір'я, Чарлі розглядав небо. Кавалерія іноді застосовували безпілотні літальні апарати - безпілотні літальні апарати з дистанційним управлінням, мініатюрні літальні апарати, оснащені камерами, достатньо чіткими, щоб їх оператори могли бачити обличчя водія з висоти десяти тисяч футів. Деякі безпілотники несли ракети з лазерним наведенням, здатні перетворити дорогу в кратер, а BMW - блискучий гравій.
  
  Еліс посміхнулася. "Враховуючи невеликий розмір і більшу висоту, шанси виявити безпілотник не дуже великі".
  
  Чарлі відкинувся на спинку стільця, визнаючи: "Ймовірно, більше шансів, що я відкрию нову планету". За мить він відновив сканування. "Важче просто нічого не робити".
  
  Коли вони спустилися з гір, тонкі низькі хмари розсіялися, відкривши долину, всіяну іграшковими шале, гірськолижними схилами і коровами, чиї дзвіночки зливалися в єдиний зачаровує акорд. Схили, що сходилися в центральній селі Гштаада, забудованої простуватими гельветскими будівлями, на багатьох з яких підвіконня прикрашені яскраво-червоною квіткою. Казкові башточки, сани, запряжені кіньми, і Гштааду були менш правдоподібні, ніж диснейлендская версія старовинної швейцарської села. Всього через тиждень Чарлі приснилося, що вони з Еліс залишаться тут на все життя.
  
  Коли вона припаркувала машину за залізничним вокзалом на Хауптштрассе, сонце сховалося за парою високих вершин, офарбивши всю долину в бронзовий колір.
  
  Вони пройшли пішки по порожньому провулку до Променаду, головній вулиці Гштаада, де дозволено проїзд лише на кінній тязі. Цей провулок був ще одним в арсеналі Аліси в області контррозвідувальних трюків. Виберіть спостерігачів, перш ніж вести їх в шале.
  
  Серед бутиків, галерей і кафе на Набережній був Les Freres Troisgros, таверна, де сосиски на грилі були досить гарні, щоб переконати Чарлі залишитися в Гштааді навіть без Еліс. У великій вітрині таверни, що виходить на вулицю, нікого не відбивалося.
  
  “ У нас все добре? - Запитав Чарлі.
  
  "Ми або вони". Еліс штовхнула двері, огорнувши їх пахощами смаженого м'яса і еля. Вона провела їх усередину з обережністю замість своєї звичайної життєрадісності. Якщо вона і побачила чи відчула щось недобре, то не сказала про це, тільки не в барі, де на них дивилися сотні очей, освітлених свічками, - в "Братах Тройсгро" не було електричного освітлення. Колекція великих, потемнілих від кіптяви каменів, утримуваних на місці древніми балками, мало змінилася з сімнадцятого століття.
  
  Чарлі боровся з непереборним бажанням дивитися на веселі і рум'яні особи. Він турбувався, що приходив сюди занадто часто.
  
  Вони з Еліс отримали свої замовлення на винос, не піддаючись ні стрілянини, ні якої-небудь іншої небезпеки. Але на виході в димчастому дзеркалі за стійкою бару він мигцем побачив рум'яного чоловіка середніх років у чорному береті. Чоловік пильно дивився на них, відкриваючи стільниковий телефон.
  
  "Я думаю, Привид", - сказала Еліс, беручи Чарлі за руку.
  
  "З-за берета?"
  
  "Ага".
  
  "Надто для професіонала, чи не так?"
  
  "Хотілося б сподіватися".
  
  Виникло питання: кому він дзвонив?
  
  Не той, хто пішов за ними на машині. Принаймні, наскільки Чарлі або Еліс могли судити.
  
  Дозволивши Еліс сісти за рушницю - насправді, за 9-міліметровий пістолет, - Чарлі виїхав з села, прямуючи по звивистій гірській дорозі до окремого шале кремового кольору. У угасающем сонячному світлі будова зливалося з високими соснами.
  
  Кинувши суворий погляд на поле, вкрите свежевыпавшим снігом, Еліс сказала: “Хіт-команди люблять сніг. За допомогою декількох теплоізольованих маскувальних костюмів для арктичної місцевості і рушничних накидок ви можете перетворити таку галявину, як ця, відмінне місце для засідки ".
  
  "Відмінно".
  
  “ Але один євро говорить про те, що ми вдома безкоштовно. Вона видавила посмішку.
  
  "Я люблю тебе" ледь не зірвалося з його губ, напевно, в двадцятий раз за день, але все, що він сказав, було: "Ти у справі. І удачі".
  
  Просто скажи їй, переконував він себе. Чому, чорт візьми, немає? Як тільки вони припаркувалися.
  
  Він заїхав на уступ на схилі гори, який вони називали паркувальної майданчиком. Звідси до шале було дві хвилини пішки через ліс. Поки вона вилазила з машини, він крутнув стоянкове гальмо і заглушив двигун. Він почув і відчув переривчасті удари над деревами. Білий санітарний вертоліт, досить поширений в зимових курортних зонах.
  
  Вертоліт знизив швидкість і завис прямо над головою, зануривши галявину навколо "БМВ" у пітьму.
  
  Чарлі відчув надто знайомий крижаний жах.
  
  "Чорт візьми", - сказала Еліс. "Я повинна тобі євро".
  
  
  4
  
  
  Сніг, гілки та соснові голки кружляли в мийці гвинтів. В загальному гаморі Чарлі було марно кликати Еліс.
  
  Не те щоб їй потрібно було щось пояснювати. Дозволивши контейнерів з їжею впасти на сніг, вона простягнула руку до "Зіг-зауэру", заткнутому ззаду за пояс джинсів.
  
  Двері з обох боків кабіни вертольота відкрилися. У променях призахідного сонця здалися силуети чотирьох чоловіків, які трималися за натягнуті троси, закріплені всередині вертольота. Закріпившись на полозах літака, чоловіки опустили кінці мотузок на землю, надавши вертольоту вид гігантського комара. В унісон чоловіки стрибнули, выгибаясь дугою назовні і спускаючись по мотузках вниз, мотузки з вереском напиналися на карабіни на їх ременях безпеки. На них були щільні білі комбінезони з червоними хрестами, як на бригади парамедиків, а також лижні маски. Всі вони були складені так, немов провели багато часу в тренажерному залі.
  
  Вони наблизилися до Еліс так швидко, що вона ледве встигла підняти пістолет. Падаючи, перший чоловік завдав їй швидкий удар чоботом зі сталевим носком у вилицю, коштував їй втрати контролю над "Зігом". Наступні двоє, все ще прив'язані до своїх мотузках, схопили її, загнавши в глибокий сніг на пасажирській стороні "БМВ".
  
  Чарлі кинувся на капот машини, маючи намір забрати пістолет Еліс.
  
  Вона вивільнилася, встала на ноги і розгорнулася на двісті градусів, набираючи силу і важіль впливу, і нанесла удар ногою в щелепу найближчого. Чоловік обм'як, повиснувши на мотузці.
  
  Добре це чи погано, але Еліс Резерфорд по натурі була схильна до боротьби. Вона впоралася б з десятьма такими чоловіками. Тепер у неї було повно справ з двома: один обхопив її ззаду, інший бризкав їй в обличчя з крихітного аерозольного балончика. Вона обм'якла, впавши в обійми першого чоловіка.
  
  Коли Чарлі зісковзнув з капота BMW з пасажирського боку, він помітив пістолет з глушником, спрямований на нього четвертим чоловіком, який щось крикнув. З-за шуму гвинтів було неможливо розчути, що саме. Чарлі здогадався: "Стояти!"
  
  І який у нього був вибір?
  
  Еліс і перші троє чоловіків, включаючи того, якого вона нокаутувала, піднялися в повітря, наче левитируя. З кабіни вертольота простяглися руки, втаскивая їх всередину. Двері зачинилися, і корабель, здавалося, почав падати вгору, в небо.
  
  Ось так вона зникла, залишивши після себе лише слабке дзижчання, що свідчить про присутність вертольота. А потім залишився тільки легкий вітерець шелестить у голих гілках.
  
  Коли Чарлі подивився вниз, залишився чоловік віддавав ремені безпеки. “ Назад, до машини, - сказав він, розмахуючи пістолетом. У нього був безсумнівний американський акцент. “ Підніми руки так, щоб я міг їх бачити.
  
  Чарлі зробив два кроки і врізався в бампер.
  
  “ Тепер знімай свою куртку, по одному рукаву за раз, потім кидай її мені. "У скрипучому голосі бандита чулися ковбойські нотки. Він теж виглядав відповідно, з статурою і поставою бронкобастера. А коли він зняв маску, оголивши войовничу усмішку, гостре підборіддя і довгі світлі локони, будь-кому б це нагадало Джессі Джеймса.
  
  Чарлі тряс свою парку, поки вона не впала на землю. Зазнавши такої перевірки раніше, він не був здивований, коли Джессі Джеймс підійшов, обшукав його - скрізь - і забрав ключі від машини.
  
  "Я припускаю, що це не угін машини", - сказав Чарлі.
  
  "Це виконання".
  
  "Виконання чого?"
  
  “ Говорячи простою мовою, викрадення.
  
  “Ти викрав Венді? Чому?" Чарлі зобразив потрясіння неосвіченого відпочиваючого, менш натягнуто, ніж йому б хотілося.
  
  "Було б трагедією, якби ми викрали когось по імені Венді", - сказав ковбой. "Бачите, ми полюємо за Еліс Енн Резерфорд".
  
  “ Еліс Енн Резерфорд? - Повторив Чарлі, мов збитий з пантелику.
  
  "Якщо це допоможе, вона народилася в Новій Британії, штат Коннектикут, 17 жовтня 1980 року, в даний час вона відсутня без дозволу Агентства національної безпеки і живе з вами".
  
  Крижаний порив вітру проник крізь светр Чарлі, обпалюючи груди. Він придушив бажання обхопити себе руками, побоюючись, що цей рух може підштовхнути викрадача до поспішного використання спускового гачка. “Добре, добре. Так чого ти хочеш?"
  
  “ АДМ. Ти знаєш, що це таке, вірно?
  
  Чарлі занадто добре знав боєприпаси для знищення атомів. Це були портативні бомби радянського виробництва потужністю в десять кілотонн. Під егідою ЦРУ його батько заснував Кавалерію з метою передачі несправних систем ППО в руки терористів, які вважали, що купують діюча зброя масового знищення. Надсекретна операція була успішною протягом більшої частини трьох десятиліть. Коли Драммонд став жертвою хвороби Альцгеймера, його власні люди вирішили, що краще пожертвувати їм, щоб зберегти таємницю і зберегти особистості своїх оперативників. Чарлі дізнався цей секрет всього два тижні тому, коли намагався зрозуміти, чому наймані вбивці заважають йому помістити батька в будинок престарілих. До цього він знав старого тільки за його прикриття як суворого продавця побутової техніки в строгих рамках.
  
  "Ви точно не зможете придбати ADMS на eBay", - сказав Чарлі.
  
  Джессі Джеймс посміхнувся. “ Так чому б тобі не запитати свого батька?
  
  Чарлі подивився на халяви своїх черевиків. “ З цим є проблема.
  
  "Хіба ваш батько Драммонд Кларк, оперативний співробітник Центрального розвідувального управління, не народився в Нью-Йорку, штат Нью-Йорк, 14 липня 1945 року?"
  
  “ Був. Він помер дванадцять днів тому.
  
  
  5
  
  
  Якщо батько Чарлі, який насправді був ще живий, дожив до цього вечора, він почув вертоліт і на мить з'явився б, немов з нізвідки, з пістолетом, приставленим до голови Джессі Джеймса. Хвороба Альцгеймера подіяла подібно руйнівному кулі на механізм відновлення пам'яті Драммонда Кларка і зруйнувала його здатність сприймати сьогодення. Однак, як і у більшості людей, які страждають цим захворюванням, у нього все ще траплялися випадкові напади ясності. А небезпека, як правило, повертала йому ясність. Отже, план Чарлі полягав у тому, щоб просто виграти час.
  
  "Чому б нам не посидіти в машині, де не холодно?" Джессі Джеймс вказав пістолетом на пасажирське сидіння, роблячи питання риторичним.
  
  Як тільки вони опинилися всередині, він включив запалювання, випустивши гаряче повітря з вентиляційних отворів і прозвучав з динаміків ніжний фортепіанний концерт. У BMW, звичайно, було приємніше, ніж на вулиці, але це ускладнило б напад Драммонда. Якби він зараз з'явився з нізвідки, Джессі Джеймс міг би просто виїхати. А тоновані стекла машини могли приховати кару Чарлі.
  
  "Я впевнений, ти хотів би, щоб Інтерпол повірив, що твій батько мертвий, але я цього не роблю", - сказав ковбой, дістаючи супутниковий телефон з кишені комбінезона. “ Ні, якщо тільки ти не переконаєш мене, що це його брат-близнюк.
  
  Він натиснув кілька клавіш. Дисплей телефону наповнився тремтячим зеленувато-сірим зображенням шале, зробленим через одне з вікон з освинцованным склом. Драммонд сидів за обіднім столом і читав газету.
  
  "Я можу попросити безпілотник mosquito збільшити дату виходу газети, якщо у вас є які-небудь сумніви, що це пряма трансляція, але це може зайняти у мене деякий час", - сказав Джессі Джеймс.
  
  Чарлі відчув деяке полегшення. "Так ти насправді хочеш АДМ?"
  
  “Так. Пам'ятаєш ту історію з вертольотом і Еліс?"
  
  Чарлі міг би поділитися секретом, що ADM - це підробка, але Джессі Джеймс міг би в це не повірити. І навіть якщо б він це зробив, наслідки були б серйозними. Якщо замовники Cavalry пронюхають про той факт, що їх хвалені арсенали не можуть підірвати повітряна куля, особистості незліченних американських оперативників та їх іноземних агентів будуть скомпрометовані. У будь-якому випадку, було сумнівно, що керівники Джессі Джеймса просто дозволили б Еліс піти.
  
  "Чому ти думаєш, що мій батько може отримати ADM?" Запитав Чарлі.
  
  “Кілька місяців тому він доставив один Ніку Філдінга, нелегального торговця зброєю, на Мартініку. Пару тижнів тому мої роботодавці зустрілися там з Філдінгом. Вони вели переговори про купівлю ADM в очікуванні огляду місця його зберігання, але поїздка до місця зберігання так і не відбулася, тому що Філдінг був убитий в Нью-Йорку тієї ж ночі. На щастя, твій батько знає, де захована ця штука. Моїм роботодавцям вона потрібна разом з чинним кодом для детонації не пізніше тринадцятого січня, тобто через чотири дні після сьогоднішнього.
  
  Джессі Джеймс, ким би він не був, мав чудовим інтелектом, за винятком того факту, що Нік Філдінг був кавалеристом, які торгували підробленими посвідченнями особи. "Враховуючи всі обставини, я б з радістю пішов на обмін", - сказав Чарлі. "Мій батько, ймовірно, дійсно знав, де захована бомба".
  
  Очі ковбоя звузилися. - Зробив?
  
  “ Один раз, так. У цьому-то й заковика. Ти повинна розуміти, що, коли він закінчує чистити зуби на ніч, їй доводиться шукати ковпачок від зубної пасти, хоча він завжди лежить поруч з мильницею.
  
  Джессі Джеймс усміхнувся. "Я теж займаюся подібним лайном".
  
  "Але у нього хвороба Альцгеймера".
  
  - Хвороба Альцгеймера?
  
  “ Середина стадії. Ми тут, тому що є клініка з експериментальним лікуванням ...
  
  Стогін ковбоя перервав Чарлі. “ До мене дійшли чутки, що ти готовий вибухнути подібною нісенітницею. Давай заощадимо трохи часу, гаразд? Тільки минулого тижня, принаймні, в трьох окремих випадках, твій тато не пускав "Нью-Йорк Янкіз" з "ескадронів смерті". Причина, по якій я звертаюся до вас, полягає в тому, що ходили чутки, що якщо я піду поговорити з ним , то, ймовірно, це буде мій останній розмова в житті ".
  
  "У нього бувають свої моменти".
  
  "Що ж, якщо ти хочеш, щоб міс Еліс залишалася в живих через чотири дні, нехай у нього буде ще один такий момент". Джессі Джеймс постукав по керму. - Я залишу твій “Бімер" на парковці залізничного вокзалу на Хауптштрассе, ключі в тебе під сидінням. Зустрінемося біля терміналу авіації загального призначення в аеропорту Zweisimmen завтра у тисяча тринадцять нуль-нуль. Мене буде чекати літак, який доставить нас в АДМ. Я знаю, що такий професіонал, як твій батько, не був би настільки дурний, щоб вдаватися до якихось хитрощів, наприклад, розповідати кому-небудь про це, але ти могла б. І якщо ти це зробиш, твоя кохана напише твоє ім'я у себе на обличчі канцелярським ножем ".
  
  
  6
  
  
  Незважаючи на сперте повітря, Чарлі не відчув комфорту, увійшовши в простору вітальню шале. Зазвичай, входячи, він насолоджувався світлими дерев'яними балками і старомодною меблями в альпійському стилі. До приїзду в Гштаад він ніколи не замислювався про оббивці меблів - ймовірно, навіть ніколи не вимовляв слово "оббивка " . Але його підкорили тут диван і крісла, розшиті білими крапками в тон мереживним фіранок, які, у свою чергу, забезпечували усамітнення, не жертвуючи видом на здіймаються увись гори. Тепер він відчував себе так, немов шале забирає лавина.
  
  Драммонд все ще сидів за обіднім столом в фермерському будинку. При середньому зрості і вазі він завжди прагнув до непримітної зовнішності, яка служила йому гарною професійною ознакою. Йому було шістдесят чотири роки, хоча два тижні тому було легко побачити його версію літньої людини, що чекає за рогом: його сиве волосся почало рідшати, сила тяжіння перемагала в битві з хребтом, а зморшки і плями набубнявіли, немов готуючись вторгнутися в здоровий блиск його підтягнутою шкіри. В Гштааді ці тенденції, здавалося, дещо змінилися. Тепер він сидів прямо, як лінійка. Він випромінював життєву силу. Навіть його волосся здавалися більш здорового відтінку.
  
  Курс лікування почався дуже рано, щоб виявити яке-небудь вплив на його психіку, але ліки могло бути відповідальний за його загальне поліпшення. Швидше за все, підйом був викликаний їх напруженими походами і бадьорить альпійським повітрям. Або, можливо, Драммонд отримав вигоду з зручностей шале: будучи вимушеними разом пуститися в перегони, раніше отдалившиеся один від одного батько і син зуміли не тільки порозумітися, незважаючи на те, що жоден гравець в здоровому глузді не погодився б з цим, але вони також дійсно вчилися один в одного, створивши силу, яка перевищувала суму її частин. В результаті вони вижили. Опинившись в Гштааді, Чарлі насолодився зароджується прихильністю - приємною зміною після серійних проповідей його батька про те, що витрачати життя даремно на іподромі.
  
  "Де Еліс?" Запитав Драммонд.
  
  Висунувши з-за столу один з важких соснових стільців, Чарлі сів навпроти нього. "Її викрали," сказав він. Це прозвучало як щось само собою зрозуміле; якби він не був таким оцепенелым, то, можливо, вигукнув би це.
  
  - Викрадений! Ви впевнені?
  
  “Я думаю, технічно, вона була візуалізована. Або перероблена".
  
  "Що сталося?"
  
  Чарлі ввів його в курс справи.
  
  "Ну, це, безумовно, проблема". Роблячи з пальців дзвіницю, Драммонд пильно дивився на темні обриси гір, очевидно, обмірковуючи рішення. Через кілька миттєвостей він запитав з невластивою йому тривогою: "Що ми збираємося робити з вечерею?"
  
  
  7
  
  
  Чарлі провів більшу частину ночі, втупившись на порожнє місце з іншого боку матраца. Найбільш близьким до розваги для нього було спостереження за зміною цифр на радиочасах.
  
  В 5:14 Драммонд постукав у двері.
  
  “ Ти в порядку? - Запитав Чарлі.
  
  “Я прокинувся цього ранку, почуваючи себе так добре, як не відчував себе вже досить давно. І я майже впевнений, що Еліс викрали ".
  
  "Ну що ж, ... так". Минулої ночі Чарлі п'ять або шість раз докладно описав виконання в надії розбудити в Драммонде спогади про ADM. Безрезультатно.
  
  Драммонд попрямував прямо до радиочасам, включив альпійську народну музику і додав гучність. "Я маю на увазі, що це було пряме викрадення, як в операції, що пропонує безпечне повернення бранця в обмін на щось".
  
  Це прозвучало досить дохідливо. Чарлі напружив слух, намагаючись перекричати акордеони.
  
  Помітивши, що Чарлі дивиться на рацію, Драммонд сказав: “На випадок, якщо нас підслуховують. І на випадок підслуховуючих, які могли б відфільтрувати музику, я збільшив температуру - сподіваюся, вам не незручно ".
  
  Помітивши, як гаряче повітря зі свистом проходить через касети, Чарлі похитав головою. “Досить про мене. Ти пам'ятаєш всі сюжетні моменти: Джессі Джеймс з вертольота? Прихований АДМ?"
  
  Драммонд сів у ногах ліжка. Його очі світилися не тільки місячним світлом, що пробивається крізь щілину в фіранках.
  
  "Алілуя", - подумав Чарлі. Усвідомленість.
  
  "Якби він був розумний, той, що сказав тобі Джессі Джеймс, це ..."
  
  "Брехня". Чарлі вже прийшов до такого висновку. “Ні, брехня на п'ятдесят відсотків, але у вас не було б ніякого способу дізнатися, що є що. Мені просто потрібно дещо уточнити".
  
  "Стріляй".
  
  "Еліс з ким-небудь спілкувалася?"
  
  "Так". Протягом ночі це стало провідною теорією Чарлі щодо походження виконання. "Днями вона дісталася приблизно на вісімдесяти семи поїздах і автобусах до Цюріха, зайшла в публічну бібліотеку і відправила одну з тих секретних повідомлень, які, ймовірно, неможливо відстежити, на особистий рахунок генерального інспектора АНБ, якому вона довіряє".
  
  "Що ж вона написала?"
  
  “ В основному, про те, що вона не була мертва, і що ваші старі приятелі-кавалеристи звинуватили нас у вбивстві Хаттемера, щоб роздобути знахідку. Рішенням президента були скасовані укази 11905 і 12333, що забороняють вбивства з боку урядових організацій США, що дозволило кавалерії безкарно розгромити Кларкс. Вона сподівалася зав'язати діалог, може бути, викреслити нас із списку тих, хто попадеться на очі. Вона попросила хлопця відповісти за допомогою Hushmail ".
  
  Драммонд втупився в стелю, роздумуючи над цим питанням.
  
  Принаймні, Чарлі на це сподівався. Напади просвітлення у Драммонда тривали в середньому сорок хвилин, але іноді вони були короткими - всього дві хвилини.
  
  "Я думаю, що виконання - це збіг", - сказав Драммонд.
  
  “ Значить, ви теж вірите в збігу?
  
  “Є збіги, і є неймовірні збіги. Можливо, хтось "зробив' її, поки вона була в Цюріху або в дорозі, але, враховуючи ретельне планування і практику, яких вимагає передача з вертольота такого роду, видається більш вірогідним, що викрадачі вже добре підготувалися до зйомок. Також можливо, що Еліс сама організувала викрадення. Вона могла продати ADM за королівський викуп - вона ж не знає, що це підробка, вірно?"
  
  Чарлі відмахнувся. "Я зберігав від неї секрет не тому, що не довіряю їй, а тому, що не було причин обтяжувати її цим".
  
  "Джессі Джеймс скористався твоїми почуттями до неї", - сказав Драммонд. "Як він, або той, на кого він працює, міг знати, що у тебе виникли до неї почуття?"
  
  "Використовуючи безпілотник mosquito ..." Чарлі залишив все як є, не бажаючи розповідати батькові пуританину, що саме могла записати мініатюрна камера.
  
  Крім того, Чарлі тепер боровся з тим фактом, що за час його недовгого перебування в Місті Привидів всі, кого він зустрічав, або обманювали його, або намагалися вбити. Навіть його власна мати, яка інсценувала свою смерть, коли йому було чотири роки, він вірив, що вона мертва, поки не зустрів її всього два тижні тому, коли вона запропонувала йому і Драммонд безпечний притулок. П'ятнадцять хвилин вона передала їх Кавалерійським вбивцям, перш ніж змінити курс і дати себе вбити.
  
  І сама Еліс не була невинною. Коли Чарлі вперше зустрів її, за день до того, як він познайомився зі своєю матір'ю, Еліс видавала себе за соціального працівника бруклінського центру для престарілих, який "врятував" його батька. Її справжньою метою було - що ж ще? — розвідка. Насправді у неї не було ні вдома, ні грошей, ні сім'ї, крім своєї матері, яка в даний час відбувала п'ятнадцятий рік двадцятирічного терміну за вбивство батька Еліс. "Виконання" Еліс цілком могло бути інсценуванням.
  
  Але Чарлі це не переконало. "Ніхто, навіть самий социопатичный привид, не є таким хорошим актором, яким повинна була б бути вона", - сказав він.
  
  "Мабуть, так", - сказав Драммонд. “Зв'язок між вами була очевидна навіть беспилотнику. Зрештою, це було очевидно і для мене. Ми також можемо вважати вкрай малоймовірним, що передача була урядової операцією ".
  
  "Чому?"
  
  “Вони б нейтралізували нас. Я для них скалка в дупі і дуже неврівноважений, щоб мене відправили на пошук бомби, знають вони про це чи ні. І якщо вони дійсно знають, що це підробка, вони, звичайно ж, не хочуть, щоб хтось ще знав, що є ще однією причиною змусити мене замовкнути. Якщо б вони все одно збиралися відправити мене на пошуки бомби, вони б обрали шлях найменшого опору, чим вкрай ризикована повітряна операція.
  
  "Наприклад, що?"
  
  "Вони могли б просто запропонувати нам імунітет".
  
  “ Значить, ми маємо справу з хорошими, старомодними поганими хлопцями?
  
  “Погані хлопці, що мають вікно, нехай і невелике, в АНБ або ЦРУ. Можливо, у них є спільник в одному з цих агентств ". Драммонд прикусив нижню губу - з досвіду Чарлі, міра самообмеження.
  
  "Вони вб'ють її, що б ми ні робили, чи не так?" Це питання було першим у списку питань, які не давали Чарлі спати всю ніч. “ Як правило, ви ніколи не співпрацюєте з викрадачами, вірно?
  
  “Насправді, є вагомі підстави вважати, що вони залишать її в живих, якщо ми зробимо те, що вони хочуть. Дев'яносто дев'ять відсотків викрадачів беруть участь в цьому тільки заради виплати, і щоб отримати її, вони повинні обміняти свого заручника.
  
  “Чи є хтось, до кого ми могли б звернутися? Може бути, її подруга з АНБ?"
  
  “Ні. Занадто ризиковано для нас. Занадто ризиковано для Еліс".
  
  "Так які ж тоді є варіанти?"
  
  "Тільки одне: співпрацювати".
  
  Чарлі поспішив розставити пріоритети у своїх питаннях. Драммонд може піти за кілька днів до чергового нападу просвітлення. "Ви знаєте, де захований ADM?"
  
  Драммонд знизав плечима. “ Можливо. Дай мені глянути на карту. "Він поклав на ковдру швейцарський дорожній атлас і розкрив його. Поки Чарлі роздумував над вибором місцевого дорожнього атласу, Драммонд прошепотів йому на вухо: “На вулиці Жозеф Конференції в районі Пуент-Симон Фор-де-Франса, головного міста Мартініки, є пральня самообслуговування. Як зазвичай, пристрій заховано всередині пральної машини моделі Perriman Pristina. Ця знаходиться серед безлічі пральних та сушильних машин, замкнених у коморі в задній частині. Менеджер - це вирізаний гравець, який, як ви, напевно, знаєте, знає як можна менше. Її звуть Одетт. У неї буде ключ. Також може бути ключ від комори у щілини за дозатором прального порошку і стіною. Якщо нічого іншого не вийде, неважко відключити вентиляційну решітку."
  
  Якби не можливість того, що за ними стежили, Чарлі б погрозив кулаком. “ А як щодо коду? Як в минулий раз?
  
  Дванадцять днів тому на Манхеттені, щоб уникнути укладення і створити видимість, що вони обидва загинули у процесі, Драммонд підірвав ще один ADM-носій Pristina, начинений сотнею фунтів пластикової вибухівки - стандартної для цього уранового імплозивного зброї, щоб створити критичну масу. Без критичної маси цього було достатньо, щоб знищити величезний підземний комплекс, який служив штабом кавалерії. Включення пристрою полягала в тому, щоб ввести серійний номер пральної машини дозволяють посилання дій, три цифрових циферблата, подібних тим, що є на сейфах.
  
  Поки ADM в Пральні працювала таким же чином, Чарлі розглядав відносно просту операцію.
  
  "Так, і точно так само, як в Нью-Йорку, зворотний набір номерів відключає його", - сказав Драммонд, встаючи. Він почав ходити вздовж ліжка, як ніби це рух підбадьорило його роздуми. “Звичайно, Джессі Джеймса не можна повідомляти нічого з цих подробиць. Найменш передбачувані проплачені актори у виконанні. Зазвичай їх можна викликати, щоб вбити свою дружину. Що нам потрібно зробити, так це відправитися на Мартініку, знайти пральну машину, а потім перевернути її. Ми продемонструємо дійсність коду ADM в той же час, коли Аліса буде звільнена, все буде синхронізовано, класичний обмін заручниками. Вони, ймовірно, чекають, що ми вирушимо на Кариби і розіграємо все просто так. Інакше вони не запропонували б нам зустрітися на аеродромі ".
  
  Згадка "ми" не сподобалося Чарлі. "Я сам можу поїхати на Мартініку", - сказав він. “У наші дні я міг би викладати курс за підробленими проїзними документами і маскування. І як тільки я опинюся там, це буде проста операція. Я можу впоратися з цим сам ".
  
  "Я в цьому не сумніваюся". Посмішка Драммонда спростувала його сумніви. "Я б все одно не відмовився піти з тобою".
  
  “Я не знаю, тату. Ти витратив мільйони і ризикував своїм життям більше разів, ніж я можу порахувати, просто щоб потрапити сюди і спробувати лікування. Крім того, це всього лише перший раз, коли ти включився з тих пір, як ми були в Європі ".
  
  “ Ось так. Мені потрібно, щоб ти доглядав за мною. І нагадав мені прийняти таблетки.
  
  “Ви могли б залишитися в клініці. Плата в двадцять тисяч євро в місяць включає окрему палату, в яку ваша нога не ступала".
  
  "Я хочу поїхати з тобою на Мартініку, тому що ..." Голос Драммонда затих. Він перевів погляд на вікно. Зовні срібляста смуга місячного світла окреслювала сусідній пік на тлі все ще темного неба. Здавалося, він підшукував потрібні слова. “ Я хочу вирушити за твоїм сином.
  
  Чарлі відчув холод, який супроводжував догляд усвідомленості. "У мене немає сина".
  
  “Ти повинен. Найкраще, що ти коли-небудь зробиш, повір мені. Саме про це я думав, коли прокинувся цього ранку, почуваючи себе так добре ".
  
  Розчулений Чарлі поклав руки батька на плечі і притягнув її ближче. Хоча Драммонд не чинив опору, він відвернув голову. Чарлі виявив, що робить те ж саме. Гучна музика з радіо підкреслювала їх дерев'яність. Секунди через три обидва вирвалися на свободу. Чарлі подумав, що їм не вистачало практичного досвіду в прояві почуттів. Однак це не пом'якшило лежать в основі почуттів почуттів. Він ні за що не став би без необхідності піддавати свого батька небезпеки.
  
  "Це лише питання повороту трьох циферблатів, вірно?"
  
  "Так, увімкнути пристрій просто". Драммонд притулився до одвірка, можливо, підсвідомо перешкоджаючи Чарлі відправитися на аеродром без нього. "Найскладніше буде дізнатися, хто ці люди насправді, а потім перешкодити їм підірвати бомбу".
  
  "Тому що, як тільки у них буде ADM, за ним обов'язково буде сотня фунтів пластикової вибухівки?"
  
  “ Дев'яносто сім і вісім десятих фунта пентріта і тринітротолуолу, якщо бути точним. Якщо вони підірвуть це в центрі Форт-де-Франса, то можуть убити десять тисяч чоловік. Але я б подумав, що у людей Джессі Джеймса на думці більш серйозна мета, ніж Мартініка. Найгіршим сценарієм розвитку подій Кавалерії завжди було те, що якщо клієнти використовують пристрій, то краще, щоб запорукою були кілька тисяч чоловік, чим ціле місто. Але в кожному разі ЦРУ або його колегам по зв'язку вдавалося нейтралізувати замовників до того, як що-небудь вибухнуло. В цьому випадку клієнти опиняться під прикриттям. Зняти його буде схоже, скажімо, на визначення того, чому перспективна кінь бере участь у скачках з коефіцієнтами, набагато перевищують ваші очікування. Як би ви це визначили?"
  
  Драммонд подобалося використовувати коней, щоб спростити Чарлі завдання. Іноді він робив це безоплатно, на думку Чарлі, висловлюючи невдоволення тим, що його обдарований син поховав себе на іподромі.
  
  Чарлі вагався, шкодуючи, що Драммонд не вибрав аналогію з бейсболом. "Таку кінь називають 'лобстер на дошці", що означає дошку для тоталізатора. Побоюючись безкоштовного омара, я б вивчив минулі забіги коні, потім обнюхав трасу, щоб дізнатися про її недавніх тренуваннях. Може бути, він хворий, або травмована, або ...
  
  "Добре", - сказав Драммонд без посмішки. “Робота тут буде аналогічним, але більш небезпечною. Це питання пошуку слідів, а потім слідування за ним через джунглі назад до лігва тигра. Люди з контррозвідки називають це 'поверненням кішки ".
  
  Чим більше Чарлі розмірковував про "простому ремеслі", тим дурніший він себе почував через те, що уявив, що може просто входити і виходити з Міста Привидів, місця, де всі заробляють на життя брехнею і думають про найм вбивці не більше, ніж люди в інших місцях думають про виклик сантехніка. Місце, куди не наважився б ступити ні один гравець, хоча б наполовину розуміє шанси. Принаймні, не поодинці.
  
  
  8
  
  
  Вони називали його Товстим Елвісом, тому що його бачили так багато непідтверджених випадків. Та тому що у нього була надлишкова вага, або, принаймні, вважалося, що він є. Також вважалося, що він алжирець і в минулому році займався жвавою торгівлею боєприпасами у Франції. Наскільки було відомо кожному співробітникові паризького відділення ЦРУ, його звали Алі Абдулла. Найбільш близьким до того, щоб побачити його, був знімок голови з м'яким фокусом в списках самих розшукуваних злочинців.
  
  І все ж терористам не склало труднощів знайти його. Згідно з численними повідомленнями, минулого літа він продав групі марокканських агітаторів масу пенфрита, яку вони використовували, щоб перетворити на попіл офіціанта і сім'ю з п'яти осіб у паризькому бістро.
  
  "Він трахає нашу няню", - сказав Джері Хілл. Вони були в маленькому пуленепробиваемом конференц-залі посольства США в Парижі, який ЦРУ використовувало для допитів сторонніх.
  
  "Це було б чудово", - сказав Білл Стенлі, потираючи своє передчасно уражене артритом праве стегно і опускаючись на стілець по другий бік столу. "Я, звичайно, говорю з точки зору національної безпеки, а не вашої няні".
  
  "Ей, якщо вона бере участь у ліквідації цього придурка, це не буде великою втратою".
  
  Якби Стенлі вперше почув Хілла по телефону, він би прийняв його голос за голос літньої жінки. Насправді увійшов виявився п'ятдесятип'ятирічний каліфорнієць з ввалившимися очима і виснаженим статурою біженця з кемпінгу. На ньому був лляної блейзер поверх теніски та спортивні штани. Його волосся, занадто світлі для п'ятдесятирічного чоловіка - або п'ятнадцятирічного хлопчика, якщо вже на те пішло, - стояли дибки, як ніби він тільки що сунув палець в електричну розетку.
  
  Дев'яносто вісім відсотків тих, хто прийшов були або чокнутыми, або не знали нічого цінного для агентства. Судячи по зовнішньому вигляду Хілла, морські піхотинці, які стояли біля входу в посольство на авеню Габріель, зазвичай ставили б свої зарплати на те, що він належав до обох категорій. Однак його статура пояснювалося суворим режимом пілатесу, а його світле волосся стало дибки завдяки стилісту і конгломерату засобів для догляду за волоссям, в якому він володів контрольним пакетом акцій. І морські піхотинці знали це не з якоїсь бази даних , а з Entertainment Tonight . Хто не дивився ні пряму телевізійну трансляцію, ні подальшу вірусну відеозапис на YouTube, де Хілл пронизує повітря своїм "Оскаром" за кращу режисуру", виголошуючи свою насичену лайкою мова "Я ж тобі казав" перед списком недоброзичливців, починаючи з середньої школи?
  
  Стенлі присунув свій стілець ближче до столу. “ Охоронці морської піхоти сказали, що у вас є фотографічні докази?
  
  "У нас є місце в Сен-Жан-Кап-Ферра", - сказав Хілл, майже вибачаючись. Він оглянув кімнату, ймовірно, тільки зараз усвідомивши, що інші люди спостерігають за ним. "В будиночку біля басейну, в спальні Міссі, є щось на зразок камери спостереження".
  
  "Алі Абдулла дозволив собі потрапити на домашню камеру спостереження?" Стенлі подумав, що торговець зброєю швидше зрадіє подарунку у вигляді велетенського дерев'яного коня.
  
  "Ви з ЦРУ, вірно?" Хілл, ймовірно, хотів переконатися, що перспектива захоплення Абдулли зводить нанівець незаконне електронне прослуховування, яке стало причиною цього.
  
  "Державний департамент," наполовину збрехав Стенлі. Офіційно він був першим помічником держсекретаря. Він також був одним із дванадцяти офіцерів оперативного відділу по боротьбі з тероризмом паризького відділення ЦРУ.
  
  Хілл посміхнувся. Його не обдурили. У будь-якому разі, хтось з його коштами і охопленням міг відносно легко дізнатися всю таємницю Стенлі. Стара жарт виявився правдою: будь-який, хто хоче дізнатися, хто в посольстві працює на ЦРУ, просто повинен зазирнути в гараж після п'яти годин. Машини, які все ще там, належать не дипломатам.
  
  "На столі няні, яким вона не користується, разом з купою ручок, скотчу і тому подібного лежить степлер - а хто взагалі зараз користується степлером?" - сказав режисер. "Насправді це для того, щоб приховати відеокамеру, яка записує до сімдесяти двох годин відеоматеріалу - не дуже високої якості, але достатньо для хорошого ..." Він почервонів.
  
  "Достатньо хороший для доказу?" Стенлі не був зацікавлений у тому, щоб викривати підглядає в цифрову епоху.
  
  "Ага". Хілл пожвавився. “Останні кілька ночей близько півночі він приходив на нашу територію по сходах з пляжу. Він кидає камінчики у вікно її спальні, як підліток. Вона впускає його, вони випивають по символіці, а потім все отримує оцінку X."
  
  "Як я можу подивитися відео?" Запитав Стенлі і тут же зрозумів, що йому краще змінити питання, щоб запобігти сміх морських піхотинців, що спостерігають за подіями через двостороннє дзеркало. У нього з ними були дружні відносини, породжені взаємною любов'ю до футболу і тим фактом, що він починав в "тейлбэке" в Стенфорді. Тим не менш, вони ніколи б не дозволили йому змиритися з цим. “ Я маю на увазі, дізнатися, Абдулла це.
  
  "Хлопці, які спостерігають за мною через дзеркало, збираються пристрелити мене, якщо я полізу в кишеню?" Запитав Хілл.
  
  “ Це залежить від того, що у тебе в кишені.
  
  “ Мій мобільний. Я скачав пару відеофайлів з степлера.
  
  Стенлі кивнув, і Хілл витягнув телефон з кишені спортивних штанів. Кількома рухами великого пальця крихітний комп'ютер відтворив дивно чіткі і живі кадри з нянею і її неохайним гостем середніх років. В обіймах один одного вони повалилися на ліжко з балдахіном.
  
  Неймовірна удача, подумав Стенлі, що власник staplercam в Сен-Жан-Кап-Ферра виявився американцем. До того ж, експертом з фотоапаратів. незабаром до справи підключаться півдюжини аналітиків, а також команда техніків з програмним забезпеченням для розпізнавання осіб, але Стенлі з першого погляду був упевнений: вони знайшли Товстуни Елвіса.
  
  
  Тепер було просто швидко набрати необхідних гравців в Центральному управлінні внутрішніх справ або DCRI - по суті, французькою ФБР, - а потім схопити Абдуллу. Але спочатку Стенлі потрібен був зелений світло ЦРУ. Це був найскладніший крок у будь-якої операції. Примиритися з цим було найбільшим випробуванням в його кар'єрі.
  
  Сидячи у своєму просторому кабінеті в прибудові секції посольства, побудованої в тридцяті роки в стилі древніх Афін, він підготував як розвідувальний звіт, так і оперативне пропозицію для свого начальника відділення. Як тільки начальник філії ставив свій підпис, документи пересилаються начальнику ділянки, яскравому і талановитому людині, який, як і багато його колег, страждав синдромом арбітра - суддя, який робить правильний вибір, залишається непоміченим, в той час як суддя, який подає сигнал, привертає увагу натовпу. Система контролю за територією ЦРУ накладала на керівників резидентур суворі штрафи за невдачу і відносно невелика винагорода за успіх, що робило їх схильними до ризику.
  
  Стенлі підозрював, що його начальник ділянки вважатиме за краще передати м'яч французам. Тим не менш, залишався шанс, що запропонований Стенлі план спрацює. Французи були сумно відомими невмілими людьми, і якщо вони провалять операцію з Абдуллою, вина ляже на начальника станції. Так що він може приєднатися. Якщо це так, йому доведеться телеграфувати в штаб-квартиру за подальшими дозволами.
  
  Стенлі відправив йому термінову телеграму з пріоритетом, потім відкинувся на спинку стільця і задумався про те, наскільки простіше було діяти його цілям. Продавцям зброї і терористам не потрібно було звертатися до своїх власних бюрократам в кожній країні. В Європі таким злочинцям майже не було потрібно знижувати швидкість при перетині міжнародних кордонів. Співробітники ЦРУ могли слідувати за ними тільки з цілою купою дозволів.
  
  Роками система дратувала Стенлі. Але кількість його сечі і оцту зменшувалася прямо пропорційно залишився терміну служби. У минулому році він досяг успіху в the Paris hitch не через естетичної привабливості міста - більшу частину своїх обідів він їв в одному з найкращих закладів mcdonald's, - а за рахунок простоти роботи. Франція була не тільки союзником, але і мала вільну пресу, яка надавала інформацію краще, ніж більшість розвідувальних служб. В Детройті, штат Мічиган, на його першому посту, було більше цілей за численної іммігрантської громади міста.
  
  Тоді, спонукуваний непідробленою любов'ю до своєї країни, випускник Стенфорда з відзнакою відмовився від роботи, на якій йому, новачкові, платили б більше, ніж він міг заробити за рік в ЦРУ, якщо б його не призначили директором. Прослуживши двадцять сім років, йому залишалося пройти всього три, перш ніж він зможе піти на пенсію з усіма належними правами. Відповідно, як і керівництво, останнє, чого він хотів - це відставки.
  
  Його роздуми були перервані низкою електронних звукових сигналів, означавших прибуття кабелю.
  
  Він ввів код доступу і клацнув кнопкою миші відкриваючи відправку. Минуло всього сім хвилин з тих пір, як він відправив свій запит. Було сумнівно, що у кого-то був час надрукувати щось більше, ніж "НІ". Замість цього він прочитав: "ДОЗВІЛ НА ТАЄМНІ ДІЇ СПІЛЬНО З DCRI І DGSE: НАДАНО. МЕТА: ЗАХОПИТИ МЕТА, А ПОТІМ ЗАВЕРБУВАТИ ЇЇ ДЛЯ ЗБОРУ ІНФОРМАЦІЇ ПРО КЛІЄНТІВ МЕТИ".
  
  
  9
  
  
  Світло-горіхові хмари навколо "Сессны" розійшлися, відкривши прибережний місто Ніццу. Стенлі здивувався тому, що навіть в цей похмурий січневий опівдні Середземне море перевершувала будь-яку картину. Навіть він, що володіє естетичним еквівалентом бляшаного вуха, міг зрозуміти, чому французи стікалися сюди ділянки нерівного пляжу з чорними скелями.
  
  З аеропорту він поїхав на орендованій машині в двадцять миль на захід, в село Сен-Жан-Кап-Ферра, ожилу акварель на Лазурному березі. Поєднання природного пишноти, ідеального клімату і гламуру зробило Кепі улюбленим місцем відпочинку європейської аристократії і, з цієї причини, останньої гарячою точкою голлівудської еліти.
  
  Спочатку Стенлі проїхав повз будинки Джеррі Хілла. Минулого літа Хілл купив велику глинобитну віллу, пофарбовану в жовтий колір, який, як припустив Стенлі, називався canary. Його плоский дах була викладена традиційною червоною глиною. За ним знаходився басейн - або, можливо, багатоярусне твір мистецтва з білої кераміки, в якому була бірюзова вода, далекий край якої проходив вздовж дамби висотою в сто футів. Численні кущі і живі огорожі на ділянці були настільки гладким і симетричними, що здавалося, що за ними доглядали за допомогою перукарських ножиць і рівня, а не з допомогою тримера для живоплоту. Величезна галявина перед будинком була бездоганно чистою, як кухонна підлога; коли з липи злетів маленький листочок, Стенлі майже чекав, що от-от прибіжить слуга.
  
  Сусідній будинок був майже близнюком Хілла, але пофарбований у блакитний колір яйця вільшанки з рожевою дахом кольору фламінго - і все ж, якимось чином, в цілому вийшов досить консервативним, якщо не величним. Звідси відкривався приголомшливий вид на великі і вишукано доглянуті сади, а також на більшу частину Середземного моря. Згідно зі звітом DCRI, Абдулла під ім'ям Шарбоно орендував це майно за суму, що перевищує річну орендну плату Стенлі в місяць.
  
  Стенлі проїхав дві милі до проміжної зони, відокремленої початкової школи, учні і викладачі якої були на різдвяних канікулах. У кафетерії, де велика частина з двохсот або близько того низькорослих стільців стояла перевернутими на довгих столах, він радився зі своїми колегами з DCRI і Генерального управління зовнішньої безпеки, міжнародного розвідувального управління, яке привело з собою дев'яносто двох членів елітного підрозділу спеціального призначення, яке вони любили називати Секретної армією Парижа.
  
  Щоб уникнути ризику піддати сім'ю Хілл перехресного вогню, Стенлі вирішив схопити Абдуллу на віллі Шарбоно, незважаючи на присутність щонайменше п'яти озброєних охоронців.
  
  Незабаром після заходу сонця чоловік, одягнений як робочий Electricite de France, відключив електрику на всій дорозі Шарбоно і Хілла, що дозволило загонів спеціального призначення просунутися під покровом темряви і встановити щільний периметр навколо Грейсленда - кодова назва du jour для "розкопок товстуни Елвіса". Додаткові війська перекрили можливі шляхи відходу. Будь-який шум заглушався шумом хвиль, що розбиваються про скелясту дамбу.
  
  Був час, коли Стенлі приєднався б до штурмовій групі. Тепер він спостерігав за подіями, сидячи в безпечному шкіряному кріслі у фургоні підрядника, припаркованому біля порожнього будинку у восьми кварталах звідси. Його колеги з DCRI і DGSE посіли однакові крісла по обидві сторони від нього. Троє чоловіків зосередилися на парі великих моніторів, які транслюють інформацію про Грейсленді через мініатюрні камери, приховані агентів спеціального призначення.
  
  Коли війська почали своє приховане наступ, бородатий молодий чоловік вислизнув з одного з кухонних вікон Грейсленда і, мабуть, кинувся бігти. Два агента, які перебували в безпосередній близькості, обмінялися невпевненими поглядами, як аутфілдери, що кружляють під одним і тим же м'ячем. Третій агент простягнув руку з-за чагарника, підставивши втікачеві підніжку.
  
  Стенлі подумав, чи не використовує Абдулла бороданя для відволікання уваги.
  
  Мить величні парадні двері Грейсленда з круглим верхом зі скрипом відчинилися всередину. Фрамуга з матового скла і бічні ліхтарі не давали ні найменшого уявлення про те, хто або що знаходилося в схожому на печеру фойє. Наче притягнуті гігантським магнітом, гвинтівки французів синхронно повернулися до отвору.
  
  Піднявши руки над головою на знак капітуляції, Абдулла вийшов. На ньому були тільки відкритий махровий халат і спортивні штани. Волохатий живіт, що нависав над його шовковими боксерськими шортами, був збільшеною версією його роздутого, неохайного особи. Примружившись на ліс гвинтівкових стовбурів, він сказав на сильному французькою з північноафриканських акцентом: "Якого біса, ми забули оплатити рахунок за електрику?"
  
  
  10
  
  
  Тридцять хвилин Стенлі вів взяту напрокат машину по звивистій прибережній дорозі Ніцци в О-де-Кань, крихітний містечко на вершині пагорба, практично не змінився з часів середньовіччя. З-за лабіринту вузьких вуличок з крутими схилами інша машина не змогла б піти за ним. Проїхати круті повороти без того, щоб спочатку дати задній хід своєму крихітному "Рено" два або три рази, було досить складним завданням. Якщо б він узяв напрокат середньорозмірний "Рено", йому довелося б припаркуватися подалі від конспіративної квартири і продовжувати шлях пішки.
  
  Він зосередив свої думки на цілі вечори: переконати Абдуллу зіграти в м'яч. Стратегія була проста. Стенлі говорив: “Я просто хочу почути "так" або "ні", Алі. Так, і ти можеш стати героєм, плюс зберегти свої мільйони. Ні, і ти будеш по вуха в лайні все решту тобі роки - або дні."
  
  Стенлі припаркувався біля провулка, який він міг би пропустити без GPS навіть при денному світлі. В дальньому його кінці розташовувався кам'яний ресторан, зараз закритий віконницями. Закладу на вигляд було щонайменше п'ятсот років. Над ним розташовувався цілий лабіринт маленьких квартир.
  
  Щоб потрапити на конспіративну квартиру на третьому поверсі, потрібно було піднятися по такій вузькій гвинтових сходах, що Стенлі подумав, чи не доведеться піднімати огрядного Абдуллу яким-небудь іншим способом. У цьому випадку Стенлі б позаздрив. Половина прольоту, і його стегно горіло вогнем.
  
  Він подолав частину сходів, діставшись до квартири в 19.00. Вперше з 07.00 він зрозумів, що зголоднів. Пройшли роки з тих пір, як події дня змушували його забувати про їжу.
  
  Йому це подобалося.
  
  Конспіративні квартири зазвичай були забезпечені лише розчинною кавою, горішками і картопляними чіпсами, часто несвіжими. Незважаючи на перспективу чіпсів, у нього потекли слинки, і він попрямував прямо на кухню провислою квартири. Хоч був він ненабагато більше стінної шафи, в ньому було дві раковини - одна керамічна для ванної кімнати, інша сталева для миття посуду. У номері також була кутова душова кабіна, така тісна, що людина могла вимити тільки половину себе за раз.
  
  Перш ніж він встиг відкрити шафу, Стенлі почув кілька уривчастих ударів у вхідні двері.
  
  “Qui est la? "спитав він з сумішшю настороженості і бурчання, приличествующей пізнього часу.
  
  “Тьєррі? "пролунав чоловічий голос.
  
  “Qu'est-ce que tu veux? "
  
  “On est la avec ton copain. "
  
  “А, бон. Стенлі відкрив двері, впускаючи двох чоловіків з DCRI, які заштовхнули свого бранця зі зв'язаними за спиною руками.
  
  Абдулла виглядав молодше своїх сорока п'яти років, можливо, з-за своєї повноти і золотистого засмаги, притаманного яхтингу. Ходьба, здавалося, напружувала його, ймовірно, з-за "випадкових зіткнень з ліктями і кулаками, що належать членам Секретної армії Парижа, - пострілів в нирки, тому що вони не залишили слідів. Або, може бути, це була просто біль від поразки. Французи кинули його на диван і поспішили назад вниз.
  
  Пластикові наручники не давали торговцю зброєю сісти. Подивившись на них, він сказав по-англійськи: "будь Ласка, зніміть їх".
  
  Вирішивши приберегти це в якості пряника, Стенлі опустився в скрипуче крісло прямо навпроти дивана і коротко сказав: “Алі, я дуже простий, коли кажу "так " тобі "не"...
  
  "Зроби нам обом послугу і пропусти шкільний французький", - сказав Абдулла. Вогонь повернувся в його очі. І він швидко заговорив по-англійськи з виразним среднезападным акцентом.
  
  Стенлі приховав своє здивування. “ Думаю, у середній школі тебе навчили досить добре говорити по-англійськи.
  
  “В цьому не було необхідності, тому що це було в Клівленді. Знаючи це, має для вас зараз якесь значення прізвище Шарбоно, крім того, що я використовую її як псевдонім?"
  
  "Це назва твоєї середньої школи?"
  
  “ Ні, Маршфилд. Я ходив в Маршфилдскую середню школу. Поки я був там, Джолтини Джо Шарбоно пройшов шлях від боксера без правил на місцевій залізничній станції до правого польового гравця "Клівленд Индианс". Сучий син не міг збити кришку з м'яча; він міг відкрити пляшку пива глазницей і випити його через ніс, і він сам робив собі стоматологічну операцію плоскогубцями. Нам би страшенно сподобалося, якщо б вони школу перейменували на його честь ".
  
  "Я пам'ятаю його, новачка року в Американській лізі в 1979 році, вірно?" Сказав Стенлі. Під цим він мав на увазі: "Що, в ім'я всього Святого, тут відбувається?"
  
  “ Взагалі-то, 1980 рік. Послухай, є невелике справу, з яким мені потрібна твоя допомога. Абдулла піднявся, так що його очі опинилися на одному рівні зі Стенлі. "Я тільки що дізнався про той факт, що наш старий колега, Драммонд Кларк, збирається продати потужну ядерну бомбу мусульманської сепаратистського угруповання".
  
  
  11
  
  
  "У скільки зустріч?" Драммонд запитав у третій раз з тих пір, як вони знайшли BMW на парковці на Хауптштрассе.
  
  “ Один. Чарлі загнав машину на вільне місце серед нечисленних транспортних засобів на невеликий стоянці аеродрому Zweisimmen. "Через дві хвилини".
  
  “ Ти маєш на увазі тисячу триста?
  
  "Так".
  
  "Я хочу, щоб ви навчилися використовувати воєнний час". Страждають хворобою Альцгеймера часто доводилося докладати зусиль, щоб підтримувати відчуття, що вони на висоті. Драммонд в цьому нечіткому стані отримав 5 балів за шкалою усвідомленості Чарлі від 1 до 10-1, будучи зомбі, 10 - гострим, як лазер, або самим собою в минулому.
  
  В стилі Аліси Чарлі змінив напрям на користь іншого місця - ще однієї спроби виявити стеження.
  
  Ніхто, принаймні, наскільки він міг судити.
  
  Сонний аеродром Zweisimmen складався з кількох літаків і крихітної вишки управління повітряним рухом на даху пропорційного будівлі авіації загального призначення, побудованого з колод і пофарбованого в гірчично-жовтий колір; воно більше скидалося на лижну базу.
  
  Очі Драммонда заметалась по сторонах. В муках недоумства страждають хворобою Альцгеймера зберігали здатність пекти пиріг або водити машину, навіть створювати веб-сайт. Після чотирьох десятиліть таємних операцій здатність Драммонда обходити небезпека була запрограмована.
  
  "Все в порядку?" Запитав Чарлі.
  
  "Я в порядку, спасибі".
  
  На жаль, покладатися на інтуїцію Драммонда часто було все одно що напружуватися, щоб почути радіо з поганим прийомом. "Я маю на увазі, ми тут у безпеці?"
  
  “ А як щодо нашого шляхи відходу? - Запитав Драммонд.
  
  "Ви сказали, що якби ми опинилися в ситуації, коли нам це потрібно, це було б або в шале під час нашої прогулянки по Хауптштрассе, або коли я завів машину і вона почала вибухати".
  
  "А, точно". Драммонд зробив вигляд, що згадав. "І щоб ми були на одній хвилі: мета?"
  
  "Дізнайся, чи все в порядку з Еліс".
  
  “Так, добре. І тоді - і тільки тоді - ми сідаємо в літак до Мексики".
  
  Не бачачи сенсу поправляти його, Чарлі заглушив двигун і пристебнув ремінь безпеки. Драммонд не зробив жодної спроби вийти з машини.
  
  "Все в порядку?" Знову запитав Чарлі.
  
  “ У скільки призначена зустріч? - Запитую я.
  
  
  Автостоянка паморочилася від різких поривів мокрого снігу та воскових випарів авіаційної гідравлічної рідини. Поки Кларкі прямували в будівлю авіації загального призначення, Драммонд згадував - ні з того ні з сього, як сподівався Чарлі, - про винищувач-невидимку, який зазнав аварії в пустелі Невада під час випробувального польоту 1979 року.
  
  Джессі Джеймс вискочив з кабіни невеликого реактивного літака і перехопив їх. Зріст приблизно шість футів чотири дюйми завдяки ковбойським чобіт, він володів значною фігурою, його сині джинси і навіть лижна куртка підкреслювали кам'яні м'язи. Він ішов перевальцем, розмахуючи руками і відкривши м'ясисті долоні, немов готовий відкинути в бік будь-якого, хто встане у нього на шляху.
  
  "Містер Макдоно, радий бачити вас знову", - сказав він Чарлі і, перш ніж Чарлі встиг відповісти, звернувся до Драммонд. “Я Джей Ті Брім. І радий познайомитися з вами".
  
  Драммонд знизав Бриму руку. "Взаємно", - сказав він із зайвою ніжністю. “ Яка ваша роль у цьому?
  
  "Просто прославлений кур'єр".
  
  "Що ж, дуже приємно познайомитися з вами, сер".
  
  Брім повернувся спиною до терміналу, його усмішка згасла. “Тепер, мені потрібно, щоб ви, хлопці, зайшли за мною до літака і зробили вигляд, що оглядаєте його. Ми хочемо, щоб Жак і П'єр всередині компанії повірили, що ви - пара костюмів, вирішальних, найняти мене, щоб я підкинув вас до Цюріха, чи ні ".
  
  Чарлі подивився на Драммонда в пошуках підтримки.
  
  Він зловив свого батька, поспішає до літака з завзяттям дитини, що збирається здійснити свій перший політ.
  
  "Так ти не жартував щодо нього, чи не так?" - Запитав Брім у Чарлі.
  
  “ Хотів би я, щоб це було так. Будь ласка, не кажи мені, що йому потрібно керувати літаком.
  
  “У мене є це. Будь ласка, скажи мені, що він знає, де захована ця штука".
  
  "Ми зможемо поговорити про це, коли у нас будуть докази, що з Еліс все в порядку".
  
  “Розслабся, Чак. Ми хочемо того ж самого тут. Я не побачу ні цента, поки мої люди не отримають свій пристрій ". Брім дістав з кишені свій супутниковий телефон і натиснув кнопку на підставі його величезною панелі дисплея. З'явилося відео маленької кімнати. У нього були блідо-блакитні стіни, але в іншому він був настільки невиразною, що міг перебувати в мотелі на Джерсійської магістралі або в бюджетній квартирі в Бангкоку. Еліс сиділа на єдиному предметі меблів в полі зору, простому дивані, який, можливо, служив їй ліжком. Вона читала журнал.
  
  Чарлі відчув прилив радості, змішаний зі страхом, що це старе відео.
  
  "Я можу поговорити з нею?" - запитав він.
  
  "Так і є," сказав Брім.
  
  Немов попереджена про нову появу в кімнаті, Еліс повернулася, потім встала і поспішила до камери, очевидно, сяючи при вигляді зображення Чарлі.
  
  Потужна суміш радості і провини позбавила його дару мови. Він видавив: "Ти в порядку?"
  
  "Чудово, - сказала вона, - з бантиком нагорі" - один з її кодів, що означає, що "чудово" жодним чином не було примусом.
  
  Чарлі спробував розібратися в плутанині своїх думок, не останньою з яких було їх скрутне становище. "Я забув, що таке мій код "ні-пістолета в голову", - сказав він. “Але на цьому кінці ніхто не приставляє пістолет до чиєїсь голови. Де ти?"
  
  “ З якоїсь причини вони мені не кажуть...
  
  Брім натиснув кнопку на своєму телефоні. Дисплей потемнів. “О'кей, очевидно, з нею все в порядку. Поки що. Так куди ж?"
  
  Чарлі треба було бути обережним. "Martinique."
  
  “Я вже знав це. Ми можемо бути більш конкретними?"
  
  “Папа сказав, що місто Фор-де-Франс. Зазвичай це працює так: як тільки він попадає в якесь місце, все стає для нього знайомим. Не хвилюйся, ми знайдемо те, що потрібно".
  
  В очах Брима промайнула настороженість. “ Чудово.
  
  
  12
  
  
  Тепер, коли розмова по супутниковому телефону закінчився, Еліс очікувала, що викрадачі знову зв'яжуть їй зап'ястя і щиколотки і заклеять рот клейкою стрічкою. Стрічка знімалася тільки тоді, коли вони годували її шматочками дієтичного батончика або давали попити води через довгу гумову трубку - запобіжний захід, подумала вона, і вони вчинили мудро, використавши її.
  
  Її майстерність в шаолиньском кунфу включало в себе здатність кидати предмети з надзвичайною швидкістю і точністю. Вона могла підкидати гральну карту зі швидкістю сорок миль на годину, створюючи силу, достатню для того, щоб нанести удар противнику і навіть, якщо вона надавала певний тиск, ввести його в кому. Якби їй вдалося роздобути супутниковий телефон, вона могла б жбурнути його в чоловіка, якого вважала Френком, - у нього були широкі плечі монстра Франкенштейна і незграбна хода. Його обличчя було приховано чорної бавовняної маскою з магазину новинок зі світловідбиваючими лампочками над очима. Він ще нічого не сказав в межах її чутності.
  
  Про іншому своєму похитителе вона знала менше. Вона назвала його Уолтом за його блискучий напівавтоматичний "Вальтер ППК" з віддачею. Розмахуючи пістолетом в ту або іншу сторону, він давав знак встати з дивана або сісти назад на диван і дозволити Френку знову зв'язати тебе .
  
  Як тільки вона розправиться з ними обома, то спробує щастя з пілотом вертольота, який, по всій ймовірності, проводив свій перерву в сусідній кімнаті. З тих пір, як її приспали хлороформом в Гштааді, вона могла пам'ятати тільки цю кімнату, яка цілком могла бути камерою в елітному гулагу. Кращим припущенням була квартира в Женеві, знята під вигаданим ім'ям. Або відокремлений швейцарський заміський будинок, і в цьому випадку клейка стрічка на її роті була невеликою обманом: тут вона могла кричати на все горло, і ніхто б не почув. Затемнені вікна, безжальна музика з невидимих динаміків і електричний освіжувач повітря, що поширює нудотно-солодкий аромат ванілі, - все це призначено для того, щоб перешкодити їй знайти докази.
  
  Тим не менш, у неї були якісь натяки. Її старе підрозділ секретних операцій на телебаченні, яку спонсорує АНБ, зайняло щось на зразок ніші у видачі злочинців. В цілях обережності число викрадачів зазвичай обмежувалася трьома, всі найманці були вірні тільки своїм номерним рахунках в офшорних банках. Їм згодували легенду про операції. Клейка стрічка, заклеившая рот бранця, була призначена для того, щоб викрадачі не почули правди.
  
  Еліс жадібно дивилася на супутниковий телефон. "Гадаю, ти не дозволиш мені як-небудь перевірити мою електронну пошту?" запитала вона Френка.
  
  Він похитав головою.
  
  Отже, він розумів англійську.
  
  "Як щодо того, щоб просто повідомити мені рахунок матчу "Пэтриотс"?" - спробувала вона.
  
  Якщо б він заглянув в Інтернет, вона могла б вихопити телефон і запустити їм у Уолта.
  
  Френк промовчав.
  
  Уолт зробив один зі своїх звичайних жестів: Сядь назад на диван. Дозволь Френку знову перев'язати тебе. Дозволь йому знову накласти клейку стрічку . Кожне з них він супроводжував помахом " Вальтера ", як би додаючи: "Чи ти знаєш що" .
  
  Вона підкорилася.
  
  На даний момент.
  
  
  ЧАСТИНА ДРУГА
  
  
  
  Професійна школа
  
  1
  
  
  У що, чорт візьми, ти вляпався? Стенлі питав себе знову і знову під час нічного перельоту з Ніцци в Вашингтон. У телеграмі, яку він отримав через кілька хвилин після того, як таємно переправив Алі Абдуллу через кордон в Італію, говорилося трохи більше, ніж ПОВІДОМИТИ В штаб ЯК можна ШВИДШЕ.
  
  Сонце ще не з'явилося над Маклін, штат Вірджинія, коли Стенлі звернув на орендованій машині зі все ще тихій бульварної дороги Меморіалу Джорджа Вашингтона на обсаджену деревами трасу 123. У темряві він ледь не взяв під'їзну доріжку агентства за схожу службову дорогу. Можливо, допоміг би знак, який не був прихований низько навислу гілкою. Місцезнаходження Центрального розвідувального управління, зрештою, не було секретом; гіди туристичних автобусів вказували на це місце. У багатьох відносинах, подумав він, це була метафора системи. Друга чашка кави, і, можливо, в нього з'явиться шанс розібратися, як саме. Але зараз із-за втоми у нього було відчуття, ніби в очницях твердне цемент.
  
  Коли він новачком переступив поріг будівлі штаб-квартири, його вразив величний вестибюль з білого мармуру зі знаменитої печаткою у вигляді орла на підлозі. Його схвилювали зірки, висічені на мармуровій стіні праворуч, анонімно увічнюють пам'ять про чоловіків і жінок, які віддали свої життя на службі агентству. Коли він йшов від дверей служби безпеки до ліфтів, в його ході відчувалося щось марширующее.
  
  Сьогодні вранці той же вестибюль викликав в уяві старий автобусний вокзал, відполірований до блиску, щоб компенсувати знос. Він зашаркал до ліфтів; десятихвилинний перехід від паркування з крижаного південно-східному шосе залишив відчуття, що стегно наповнилося бурульками.
  
  Вийшовши з дверей синього ліфта європейського підрозділу Union Jack на четвертому поверсі, його зустрів Колдуелл "Чіп" Еськрідж. Шеф європейського відділу стиснув праву руку Стенлі обома руками. “ Ласкаво просимо додому, тигр.
  
  "Радий тебе бачити" збрехав Стенлі.
  
  М'язистий Еськрідж у віці п'ятдесяти одного року переважив на фунт або два більше, ніж у нього було у важкій вазі в складі команди Єльського університету. У своєму накрохмаленому вовняному костюмі, підтяжки та зачесанных тому волоссі він скидався на голову банку. Його динамічні презентації на Пагорбі були зняті на відео і показано в агентстві в навчальних цілях. Хоча у нього був батальйон заступників та адміністративних помічників, він робив подібні речі, приходячи вітати гостей меншого рангу. У розмові він ніколи не переставав дивитися людям в очі, здавалося, ловлячи кожне їхнє слово. Однак якщо якийсь якість і пояснювало його просування по службовій драбині, то це була його здатність уникати ударів або, що ще краще, знешкоджувати їх.
  
  Саме з цієї причини в шлунку Стенлі останні десять годин вирувало кислота. Він побоювався, що Еськрідж, прагнучи запобігти провал Кап-Ферра у 2010 році, відправить його в бюро ЦРУ в Анкориджі до кінця своєї кар'єри. Або звільнити його, що було б найгіршим покаранням, оскільки це позбавило б його пенсійних посібників.
  
  "Як щодо того, щоб пройти в конференц-зал?" Запитав Еськрідж.
  
  Як ніби Стенлі міг не погодитися.
  
  Перш ніж він встиг що-небудь відповісти, Еськрідж переключився на більш високу швидкість. Намагаючись не звертати уваги на біль у стегні, Стенлі поспішив за ним. Довгий коридор був схожий на будь-який офіс у білих туфлях і не удостоївся б коментаря, крім як від когось, відчайдушно бажає порушити тишу.
  
  "Все виглядає по-як і раніше", - сказав Стенлі.
  
  Еськрідж жестом запросив його в конференц-зал.
  
  Коли Стенлі, накульгуючи, зайшов у двері, його охопили оплески.
  
  Він обвів поглядом десять чоловіків і жінок, що стояли навколо столу для нарад, - всі вони були його давніми колегами. Вісімдесятирічний Арчі Сноу, попередник Эскриджа на посаді керівника європейського підрозділу, виступив уперед, простягаючи Стенлі документ в рамці і конверт.
  
  "Вітаю, малюк," сказала Сноу.
  
  У рамці перебувала почесна грамота, вручена Вільяму Крістоферу Стенлі-молодшому "На знак визнання видатного виконання боргу на службі Сполучених Штатів Америки". Це була сама конкретна відзнака, яку Стенлі коли-небудь бачив на нагороди ЦРУ. У конверті лежав касовий чек на 2500 доларів.
  
  Стенлі був у піднесеному настрої, якби не його впевненість у тому, що зустріч була присвячена чогось іншого. Переконувати його, що важлива справа вимагає перельоту на всю ніч тільки для того, щоб його старі приятелі могли влаштувати йому вечірку-сюрприз, безумовно було не в стилі компанії.
  
  Кожен з нерозлучних друзів привітав його, тим часом знищивши піднос з випічкою для сніданку. Потім вони вийшли, залишивши тільки Эскриджа, який сказав: "Як ви, мабуть, здогадалися, вручення нагороди було прикриттям".
  
  Шлунок Стенлі наповнився кислотою. "Думаю, я не буду купувати цей новий велотренажер".
  
  Еськрідж посміхнувся. “Насправді, сама справжня нагорода. Сертифікат, звичайно, доведеться зберігати тут, але чек повинен бути сплачений, так що купуйте ".
  
  “ Щоб увічнити обкладинку?
  
  “Ви зробили правильний вибір у Франції. Дійсно, похвальна робота. Крім того, мені потрібен був привід, щоб привести вас сюди. Він махнув рукою в бік стелі, де плитки були підвішені до листа оргскла, який тягнувся вниз по стіні, зникаючи за панелями з червоного дерева і продовжуючись під підлогою, утворюючи кімнату з оргскла всередині кімнати, здатну вловлювати звукові хвилі. “ Випадково, не цікавишся, чому?
  
  "Це приходило мені в голову".
  
  “У наступному році в Лондоні відкриється посаду старшого оперативного працівника. Це твоє, якщо ти цього хочеш ".
  
  Єдиним постом вище Парижа був Лондон, де, в знак поваги до британських розвідувальних агентств MI5 і MI6, мантрою ЦРУ було "Стояти на місці, чорт візьми!". Протягом останніх кількох місяців Стенлі домагався дворічної перерви у своїй службі. Тепер він приготувався до ціни.
  
  "Я сподіваюся, що спочатку ти погодишся на тимчасову роботу", - сказав Еськрідж.
  
  Агентство не було військовим; Стенлі міг відмовитися від небезпечного завдання. Однак наслідком цього могли стати три роки в Антарктиді. Що було краще смерті. Так що йому залишалося самому визначити, наскільки ризикованою була "тимчасова робота".
  
  Еськрідж важко опустився на дальній край столу для нарад. “ Це та частина, де ти обіцяєш не вимовляти ні слова з того, що я маю тобі сказати, хай допоможе тобі Годра.
  
  Годхра, невелике місто на північному заході Індії, був домом для секретної в'язниці ЦРУ. Час там було гірше за будь-який із сценаріїв, які розглядав Стенлі, включаючи смерть.
  
  
  2
  
  
  Через дві години після семигодинного польоту "Гольфстрім" з ревінням неслася - імовірно - над глянцевою темно-синій Атлантикою. Виняткова ізоляція змушувала замислитися, що голосніше, подумав Чарлі, - реактивні двигуни або легке похропування Драммонда через прохід. Їх сидіння, як і три інші, які були не просто сидіннями, а м'якими шкіряними кріслами з глибокими сидіннями. Порівняно з цим першим класом комерційних авіаліній був потяг F.
  
  Чарлі читав спортивний журнал. Або, точніше, він тримав у руках спортивний журнал. Він продовжував гадати, що буде з Еліс, якщо він не зможе доставити ADM.
  
  Вперше з моменту зльоту Брім озирнувся з кабіни і побачив сплячого Драммонда. "Шкода, що в польоті немає фільму", - сказав пілот Чарлі. - Але бар "Хекува". Він вказав великим пальцем на задню частину салону.
  
  Здавалося, йому було нудно або, принаймні, він був схильний поговорити, що чудово поєднувалося з надією Чарлі дізнатися про нього все, що тільки можна.
  
  "Це приємна поїздка", - сказав Чарлі.
  
  "Це всього лише орендований літак, звичайно". Брім блиснув усмішкою. “Ви знаєте, як це буває, коли перевозиш розшукуваних злочинців через міжнародні кордони, щоб доставити ядерну бомбу. Зазвичай це хороша ідея - взяти напрокат під вигаданим ім'ям ".
  
  "О." насправді, Чарлі посперечався б на шале, "Гольфстрім" був орендований. Але він сподівався, що, розігруючи наївність, він зможе послабити пильність Брима. "Так як же можна перевозити особливо розшукуваних злочинців через міжнародні кордони за ядерними бомбами?"
  
  Брім розсміявся. “ Подумуєш про кар'єрне зростання?
  
  "А чи повинен я?"
  
  Натиснувши на важіль під приладовою панеллю, Брім повернувся обличчям до Чарлі. "Я можу розповісти вам про досвід однієї людини".
  
  "Добре". Чарлі глянув на Драммонда. Все ще в країні мрій.
  
  "Коли мені було двадцять, я підписав контракт з Skunk Works", - сказав Брім. "Знаєш це?"
  
  "Смутно". Колись давно, подібно багатьом американським хлопчикам, схильним до цифр і жадає слави, Чарлі мріяв працювати на заводі Skunk Works, легендарному передовому авіаційному підрозділі Lockheed в Палмдейле, Каліфорнія. Найближчим місцем, куди він добирався, була Аркадія, Каліфорнія, в годині їзди, щоб подивитися дербі в Санта-Аніті.
  
  "Я був льотчиком-випробувачем експериментального винищувача-невидимки", - сказав Брім.
  
  “ Ух ти. "Настороженість Чарлі поступилася місцем заинтригованности.
  
  “Я прикинув, що проведу там п'ять років або близько того. Потім, трохи північніше тридцяти, я зміг би пересісти на зручні корпоративні літаки - якщо діяти правильно, ти зможеш заробляти майже стільки ж, скільки бейсболіст, і купити собі особняк і все таке. Проблема була в тому, що наш клієнт був чиновником ВВС, яким дуже потрібен був удар по обличчю. І одного разу я дав йому ляпаса. Він подбав про те, щоб мене не просто высрали з лайна, але і позбавили можливості знову літати навіть на паперовому літачку для американської компанії. Потім він передав мене копам ".
  
  Чарлі майже поспівчував. “ Тобі довелося відсидіти?
  
  Брім усміхнувся. "Тільки якщо вважати мої шлюби".
  
  Нещодавно, коли Чарлі познайомився з чоловіками приблизно свого віку і дізнався, що вони вже кілька разів розлучалися - в колах любителів верхової їзди недоліку в них не було, - він відчув, що розтратив свою молодість марно, так жодного разу і не одружившись. Але з Лящем він цього не відчував.
  
  Чарлі підозрював, що він підслуховував легенду для прикриття. І навіщо Бриму розповідати йому правду? Чарлі прокляв свою наївність, вважаючи, що, як який-небудь досвідчений офіцер таємних операцій, він міг би "випитати" тут що-небудь.
  
  "Я ціную розваги в польоті", - сказав він, підводячись і прямуючи назад до бару, який здавався набагато більш привабливим, ніж хвилину тому.
  
  - З задоволенням, " сказав Брім, знову повертаючись до пульта управління.
  
  На кришталевому графині Чарлі помітив відображення пілота, який стримує посмішку. Чарлі подумав, що це зайва порція егоїзму.
  
  Тепер йому було з чим попрацювати.
  
  
  3
  
  
  "Коли-небудь чули про прилади Perriman?" Запитав Еськрідж.
  
  "Щось пригадується". Стенлі прожив у Мадриді більше року, перш ніж помітив, що на його кухні немає духовки.
  
  “По суті, це сміття, що працює на електричному струмі. Я зробив помилку, купивши один з їх "доступних" холодильників і одну з їх посудомийних машин, ще в ті дні, коли я теж думав, що в нашому бізнесі можна завести сім'ю ".
  
  Значить, Еськрідж глибоко вчитався в особову справу Стенлі - або це зробив один з ад'ютантів начальника дивізії і переклав це для нього. Стенлі простежив розпад свого короткого шлюбу до того дня, коли поїхав на Ферму.
  
  "Ви знаєте, що кажуть про третьому поколінні, втрачає гроші?" Еськрідж задав риторичне питання. "У середині вісімдесятих один з підкомітетів агентства по географічному аналізу купив техніку Perriman в онуків Perriman практично за безцінь".
  
  “ За звичайним причин, за якими підкомітету по географічному аналізу потрібен другосортний виробник побутової техніки?
  
  "Третьосортний був би люб'язний". Еськрідж озирнувся, немов побоюючись, що навіть тут хтось може спостерігати чи підслуховувати. “Підкомітет географічного аналізу - це те, як Кавалерія вказана в бухгалтерських книгах. Я так розумію, ви знайомі з Кавалерією.
  
  "Тільки інформація про кулер для води". У Стенлі було неприємне відчуття, що там був важливий кабель, яким він знехтував. Rumint - фірмовий слух розвідувального співтовариства - свідчив, що Кавалерія була підрозділом спеціального призначення, яке набирало найсміливіших з кращих і кмітливих і проводив таємні операції, на які ніхто інший не наважився б. Однак було важко зрозуміти, що було апокрифом, а що правдою.
  
  “На даний момент це неофіційний спільний проект цього підрозділу по боротьбі з поширенням і антитерористичною діяльністю. Вони управляють секретною частиною всесвітньої мережі Перримана - торгівлею зброєю. В основному терористам. Або будь-якому іншому психів, чий чек не відскочить. Бестселер The Cavalry - недетонационная версія десятикилотонной російської АДМ сімдесятих. Пристрій виглядає як внутрішня частина пральної машини, а його вага всього на фунт або два більше. Таким чином, пральна машина Perriman відмінно маскується. Додатково до всього, кавалерія створила спеціальну ізоляцію, щоб приховати випромінювання бомби. Чого покупці не знають, так це того, що ADM абсолютно марна - навіть менш корисна, ніж справжня пральна машина Perriman. Як тільки покупка здійснена, Кавалерія стежить за покупцями і виводить їх з гри, перш ніж вони зможуть скористатися зброєю. Загалом, ми виявили, що перемогти нелегальних торговців зброєю можна, приєднавшись до них ".
  
  Вперше за дванадцять годин Стенлі зітхнув вільно від занепокоєння про те, що Алі Абдулла його обдурив. Він відправив Абдуллу в секретний американський слідчий ізолятор в Генуї, нібито для того, щоб захистити його від репресій з боку французів, але насправді для того, щоб зберегти таємницю особистості торговця зброєю.
  
  “ Значить, Абдулла виписався?
  
  В цьому не було необхідності. Його справжнє ім'я Остін Флойд Беллінджер. Я був на його весіллі в Клівленді. Ваше рішення не присвячувати DCRI і DGSE в подробиці було правильним. Кілька тижнів у слідчому ізоляторі зміцнять репутацію Беллинджера. Потім відділ спецефектів обставить все так, ніби він убив кількох охоронців і втік. Або, може бути, вони просто дозволять йому відкупитися. Справа в тому, що ти дійсно заслужив цей велотренажер. І тим самим ти заробив собі роль у найкращому шоу "Великого темного шляху ".
  
  "Якого роду роль?" Стенлі виявив менше відстороненості, ніж йому б хотілося.
  
  “ Ти що-небудь знаєш про Ніку Филдинге?
  
  “ Алі Абдулла Карибського моря. Він теж кавалерист?
  
  “Так. Був. Нещодавно загинула при загорянні електрики в нью-йоркському метро - ви чули про це?"
  
  "Я так не думаю". Якщо б це було щось, що Стенлі повинен був знати, він міг би списати провал в пам'яті на втому.
  
  “Добре. Займання електрики не було. Сталося наступне: одна з АДМ "Кавалерія" вибухнула в підвалі офісу "Перріман Манхеттен", який, як виявилося, знаходиться недалеко від тунелю метро. Наскільки я знаю, обсяг репортажу становив всього один-два абзаци, поміщених глибоко в нью-йоркській Daily News , де засуджувалася небезпечно застаріла система метро міста ".
  
  "Я думав, що ADM - це покидьки".
  
  "Їх уранові компоненти, по суті, є підробкою, але така зброя також містить сто фунтів пластикової вибухівки, імовірно для створення критичної маси, і цю частину ми не можемо підробити, хоча хлопці в білих халатах працюють над цим".
  
  "Я вважаю, пристрій такого роду не спрацьовує випадково?"
  
  “ Ні. При реальному розгортанні їм були озброєні три різних івана, кожен з яких в цілях безпеки знав тільки третина коду. В даному випадку всі коди були в одного чоловіка. Драммонд Кларк. Отже, що ви про нього знаєте?"
  
  "Знову ж, тільки руминт, але достатньо, щоб я міг посперечатися, що він претендує на медаль Першопрохідника".
  
  “У нього був шанс стати першим хлопцем, який виграв два. Але саме він запустив ADM, який знищив Філдінга разом з усім манхеттенським офісом "Кавалерії". Так що тепер він нічого не виграє. Хоча спочатку операція з Перриманом була його ідеєю. Він заснував Кавалерію, укомплектував її персоналом - він забрав Беллинджера з шоу КОРИСТУВАННЯ. Завдяки Драммонд Кларку божевільні, які могли б дістати в свої руки справжню ядерну бомбу, замість цього підривають еквівалент кількох динамітних шашок ".
  
  “ Так навіщо ж йому в здоровому глузді підривати офіс на Манхеттені?
  
  Еськрідж напружився. “Він був не в своєму розумі. Кілька місяців тому його відправили у відпустку по хворобі з-за важкого випадку ранній стадії хвороби Альцгеймера. Зовсім недавно у нього розвинулася гостра параноя, яка призвела до того, що за ним тягнувся слід з тіл довжиною в Аппалачі, не останнім з яких був радник з національної безпеки ".
  
  “ Отже, я так розумію, що Бертон Хаттемер насправді помер не при падінні.
  
  “ЗМІ не були проінформовані про пулі, яка передувала падіння. Доброю новиною є те, що в результаті цього Кавалерія отримала постанову президента про скасування Виконавчого указу 11905, що дозволило їм нейтралізувати Кларка. А також його син Чарлі, що, ймовірно, непогана ідея, незважаючи на інцидент з Хаттемером. У двох словах, яблуко недалеко впало від яблуні, але чертовски далеко відлетіла від фруктового саду. Математичний геній дитини привів його в Браун. Проте він кинув навчання і став завзятим гравцем. Тепер він знає і, ймовірно, обміняє те, що, можливо, є нашим самим ретельно охороняється секретом, на хорошу інформацію про третій гонці в Хайалиа. Спочатку ми думали, що Кларк і Син виконали за нас мокру роботу і підірвали себе під час "електричного пожежі' разом з Філдінгом. М'яко кажучи, це спростило б справу. Однак ..."
  
  Еськрідж натиснув кнопку на чомусь, схожому на шматок садового шланга, витягнутого вздовж краю столу для нарад. "Над цим трохи попрацювали виробники іграшок", - сказав він. Подібно туману із зволожувача, світяться частинки піднімалися з тонкого отвори, що проходить по всій довжині шланга. "Поміщає зображення на той же базовий метаматеріал, який незабаром дозволить нам першими використовувати маскування невидимості". Він оглянув кімнату, перебільшено демонструючи параною. "Якщо тільки інша команда не випередила нас у цьому".
  
  Купуючи різні відтінки, частинки утворювали екран, який розташовувався під прямим кутом до столу і показував відео молодої жінки, що переходить вночі людну міську вулицю.
  
  "Це запис з камери спостереження із шинку через Бродвей від офісу Perriman", - сказав Еськрідж. "Ви дивитеся на колишню зірочку секретних операцій Агентства No Such Еліс Резерфорд, яка в ту ніч, про яку йде мова, увійшла в палаючу будівлю".
  
  Незважаючи на темний і зернисте зображення, жінка була приголомшливою. Увійшовши в сумовите повоєнний офісна будівля, вона дістала пістолет так спокійно, наче це був мобільний телефон.
  
  Еськрідж натиснув на екран. Зображення Еліс переїжджає вправо від нього, відео швидко перемоталось на збільшений, посилений інфрачервоним фільтром знімок її у вестибюлі, пробиває внутрішню скляну стіну.
  
  "Вона перебувала під глибоким прикриттям під час операції зі збору розвідданих на Мартініці", - сказав Еськрідж. “Її метою був Філдінг. Як і весь світ, АНБ купилося на його легенду про поганого хлопця. Проблема з міс Еліс Резерфорд полягала в тому, що, коли справа дійшла до бійки, її не змогли переконати в тому, що Філдінг дійсно на нашій стороні, навіть чоловік нагорі. Він вказав на стелю, показуючи на директора, чий офіс знаходився на сьомому поверсі. "Отже, тепер ми спостерігаємо, як вона стріляє в Філдінга і, принаймні, в її уяві, приходить на допомогу ..."
  
  На дисплеї Еліс вилізла через порожнину, яку вона створила в склі. Еськрідж натиснув на сцену, прокручуючи приблизно двохвилинну відеозапис порожнього вестибюлю. Потім Еліс знову з'явилася з провулка поруч з офісною будівлею, ведучи за собою молодого чоловіка і чоловіка старші на буксирі.
  
  “ Драммонд і Гнилий Яблучний Кларк? - Запитав Стенлі.
  
  "Ніхто інший". Еськрідж зробив паузу, щоб подивитися, як ця трійця зникає з кадру. "І це останнє, що їх бачили: Еліс повністю покинула резервацію".
  
  “ Є які-небудь ідеї чому?
  
  “Вона стверджувала, що Філдінг був за межами резервації, що він і кавалерія застрелили Берта Хаттемера, щоб домогтися президентського рішення проти Кларк. Вона також наполягала на тому, що Кіннота зробила це, щоб приховати свої власні провини. Під керівництвом Філдінг Кавалерія "перетворилася в Повелителя Мух", як вона висловилася, - і в якійсь мірі вона права. Однак однією з проблем з її теорією вбивства є повна відсутність будь-яких доказів. Три дні тому вона відправила секретне електронний лист з невідомих джерел генеральному інспектору АНБ з проханням провести розслідування. АНБ написало їй відповідь, в якому говорилося в основному: 'Відмінно, розкажіть нам детальніше', але вона так і не відповіла. Тепер здається, що вона просто намагалася приховати свою реальну діяльність, яка полягає в продажу одного з старих ADM Драммонда, можливо, Об'єднаному фронту звільнення Пенджабу, Ісламської сепаратистського угруповання, які стають жорстокими психопатами, коли вони ведуть себе найкращим чином. За словами нашого людини Беллинджера, їх татусь дістав свою чекову книжку і чекав біля будинку Філдінга на Мартініці в той день, коли Філдінг був убитий. На жаль, всі, хто знав місцезнаходження пристрою, загинули разом з Філдінгом. Всі, крім Драммонда Кларка, звичайно. Отже, якщо Беллінджер прав щодо нової угоди зі зброєю, Еліс та її компаньйони зможуть знешкодити кілька сотень мільйонів молюсків. Це означає, що одна з цих бомб може вибухнути в центрі Нью-Йорка або округу Колумбія. І що ще гірше ...
  
  "Операція Perriman Appliances буде провалена?"
  
  "Саме." Еськрідж дивився на екран, його невимушені манери стали жорсткішими. “Якщо ви зможете їх знайти, і якщо ми зможемо дізнатися, що вони комусь розповіли, відмінно. Але насамперед ми повинні зупинити їх".
  
  Завдання виявилося набагато небезпечніше, ніж уявляв собі Стенлі. Він все одно хотів цього. Він хотів подібного завдання з тих пір, як вперше звернувся в ЦРУ.
  
  
  4
  
  
  Стенлі сидів у тимчасовому офісі європейського підрозділу з однією з фірмових дверей Union Jack-blue, але в іншому такий же харизматичний, як номер бюджетного мотелю, без необхідного принта nature. Робота його мрії почалася з роботи на липучках, настільки примітивною, наскільки це взагалі можливо.
  
  Більшу частину ранку він провів, досліджуючи PM00543MH4 / 7, позначення науково-технічної пошукової системи для однієї з 29 655 груп мандрівників, які відповідають його критеріям. Ця група складалася з шістдесятитрирічного інвестора Дункана Кэллоуэя, який п'ять днів тому вилетів на своєму Learjet 45XR з Палм-Біч у Париж разом з двома своїми молодшими партнерами - чоловіком і жінкою, обом приблизно за двадцять вісім років. У їхній поїздці використовувалося чимало прийомів, включаючи виліт в 01.00 і зупинку в нью-йоркському аеропорту Кеннеді на двадцять хвилин, хоча така зупинка була необов'язковою для дозаправки.
  
  Як дізнався Стенлі, хитрість була спрямована на те, щоб збити з пантелику конкуруючу інвестиційну фірму, яка найняла приватну шпигунську організацію з Палм-Біч для стеження за Кэллоуэем, щоб визначити, чи веде він переговори про покупку французького електронного конгломерату.
  
  Стенлі припускав посидіти в тимчасовому офісі ще два-три дні, просто щоб розібратися в згенерованих комп'ютером зачіпках.
  
  Потім його увагу привернув PM11304ZH4/9.
  
  В 6:52 ранку 29 грудня, тринадцять днів тому, тридцятидворічний менеджер манхеттенського хедж-фонду по імені Роджер Нортон Трейнор вилетів з аеропорту Ньюарка в Інсбрук, Австрія, на борту іншого Learjet 45XR, семимісного літака, що належить і експлуатованого базується в Ньюарку Absolute Air Charter, LLC. Трейнора супроводжувала його дружина, з якою він прожив три дні, двадцятивосьмирічна Ейпріл Гейл Хеллінгера. Пізно ввечері молодята зареєструвалися в п'ятизірковому готелі Europa в Інсбруку.
  
  Стенлі подзвонив у готель "Європа", назвавшись одним з колег нареченого, якому необхідно зв'язатися з ним за строковим ділового питання. Навіть у самих стриманих готелях зазвичай достатньо було поставити відповідний тон, щоб отримати всю інформацію, за винятком номера кредитної картки гостя. І це, при необхідності, було доступно в Intelnet декількома клацаннями миші.
  
  "Він був, як ви кажете, люблячим свою справу людиною - везунчиком", - сказав про Трейноре нічний черговий Хайнц Альбрехт. Альбрехт згадував Ейпріл як "молоду фрау".
  
  Альбрехт згадав, що при реєстрації Трейнор заплатив за все мешкання готівкою, що було нетипово для молодят, яким в першу шлюбну ніч вручали конверт за конвертом з речами, і вони прагнули включити їх в свій готельний рахунок, перш ніж вони будуть втрачені або вкрадені. У наступні три дні герр і фрау Трейнор рідко покидали свій номер з видом на гори, якщо взагалі покидали його, оскільки на дверній ручці у них висіла вішалка Bitte Nicht Storen. Знову ж, за словами Альбрехта, це навряд чи незвично для молодят.
  
  Інший персонал зовсім забув про Трейнорах, хоча з тих пір, як пара виписалася, пройшло трохи більше тижня.
  
  Стенлі, можливо, теж забув про них. Але виліт в 6:52 ранку 29 грудня 2009 року дозволив би Кларкам і Еліс Резерфорд покинути Сполучені Штати незабаром після того, як була підірвана велика частина Кавалерії і її штаб-квартира на Манхеттені.
  
  Коли ретельний пошук не дав ніяких відомостей про від'їзд Трейноров з Австрії, Стенлі відчув, як у нього почастішав пульс. Звичайно, вони могли бути законними американцями, які проводять тривалий медовий місяць в Інсбруку. Або вони могли виїхати з міста, зняти затишну кімнату в заміському готелі типу "ліжко і сніданок" і зараз грати в джин-рамми біля каміна. Хоча були і дивацтва. По-перше, записи показали, що власник і пілот Absolute Air Річард Фальцоне вилетів назад з Австрії в Ньюарк, штат Соло, в той же день, коли здав Трейноров на зберігання. Його другий пілот, шістдесятисемирічний Елвін Ландсман із Джерсі Сіті, штат Нью-Джерсі, залишився в Інсбруку. Що могло бути легко пояснена. А могло і немає. Термін дії ліцензії пілота Ландсмана минув. Ймовірно, тому, що дорожньо-транспортна пригода в липні 2008 року зробило його паралізованим.
  
  Імена Роджера Нортона Трейнора і Ейпріл Гейл Хеллінгера Трейнор виявилися такими ж фальшивими.
  
  Стенлі припустив, що "Роджер Трейнор" заплатив готівкою за номер для молодят в готелі "Європа" при реєстрації заїзду, піднявся наверх з Еліс Резерфорд і розгромив кімнати, щоб створити враження, що вони насолоджувалися трьома днями романтичного розгулу. Потім, або, принаймні, рано вранці наступного дня, пара таємно покинула готель. В якийсь момент до них приєднався Драммонд Кларк, можливо, на машині, орендованій під іншим псевдонімом. Всі троє, ймовірно, бігли з Австрії, знищивши свої фальшиві документи, що завело слід Стенлі в глухий кут.
  
  Якщо тільки Річард Фальцоне що не знав.
  
  Стенлі міг зателефонувати чартерного пілоту і представитися офіцером ЦРУ. Це могло налякати його, що могло спонукати його попередити Еліс і Кларк. З іншого боку, якщо б Стенлі подзвонив і сказав, що він не з правоохоронних органів, це зменшило б його шанси на негайну зустріч. Наприклад, видаючи себе за агента Національної безпеки, він міг відразу ж отримати доступ і, що ще краще, важелі впливу. Пропозиція дати Фальцоне деяку поблажку в обмін на інформацію повинно було спрацювати. Однак для співробітника ЦРУ було незаконно видавати себе за співробітника правоохоронних органів. Навіть прикидаючись паркувальником, він міг втратити пенсії.
  
  Але Стенлі дозволили видавати себе за чиновника Казначейства. Назва охоплювало працівників карбування монет на монетному дворі, але мало таке ж вплив на цивільних осіб, як і Національна безпека, а може, і більше, оскільки всі, хто дивився телепередачі в прайм-тайм, знали, що Казначейство також включає Секретну службу.
  
  
  5
  
  
  Три з половиною години їзди по мокрому снігу і дощу не справили на Стенлі особливого враження. Гострі відчуття від полювання примусили його відчути себе на двадцять років молодше. Він співав разом зі старичками по радіо, чого не робив з тих пір, як вони були випущені на платівці.
  
  Він зупинив взяту напрокат машину через дорогу від будинку Фальцоне в Тинеке, штат Нью-Джерсі, - недавно побудованого будинку в стилі тюдорів площею чотири тисячі квадратних футів, втиснутого в приміський ділянку площею чверть акра. На видному місці перед будівлею був припаркований "Корвет" карамельно-яблучно-червоного кольору кінця шістдесятих, який був відреставрований, щоб виглядати новіше, ніж в той день, коли він зійшов з заводу.
  
  Фальцоне, чиїм найбільшим зареєстрованим проступком було притягнення до кримінальної відповідальності у 1994 році за недотримання знаку "Стоп", відкрив парадні двері в стилі замку через кілька секунд після того, як Стенлі натиснув на дзвінок. Чартерного пілоту було п'ятдесят три хлоп'ячих року, незважаючи на фігуру лінійного пілота, темні мішки під совиными очима і сиві вуса і цапину борідку, які гармоніювали з її густими волоссям. На ньому були дизайнерські штани-чінос і накрохмалена оксфордська сорочка.
  
  "Привіт", - сказав він, ніби був радий бачити Стенлі. "Як справи?"
  
  “Чудово. Спасибі".
  
  Стенлі пішов за Фальцоне через склепінчасте фойє в сімейну кімнату, три стіни якої були заставлені вбудованими полицями з штучного тика, заставленими спортивними трофеями і дипломами, а також фотографіями в рамках пілота, його дружину і п'ятьох дітей, які, на жаль, успадкували його очі.
  
  "Шкода, що моєї дружини тут немає", - сказав він. "Вона багато займається волонтерством в нашій церкві". Що не обов'язково означало, що вона була в церкві зараз. “ Я можу запропонувати вам кока-колу або ще що-небудь, може бути, односолодовий скотч?
  
  "Я в порядку, спасибі", - сказав Стенлі.
  
  Пілот широко посміхнувся. Спокійно - можливо, занадто спокійно, враховуючи обставини, - він опустився в шкіряне крісло і жестом запросив Стенлі сісти на диван кремового кольору. "Отже, чим я можу бути корисний?"
  
  “ Ви пізнаєте цю людину? - запитав я. Стенлі простягнув фотографію вісім на десять з написом "Чарльз Кларк". Він міг би зробити багато знімків Чарлі з допомогою свого BlackBerry, але збільшені зображення, надруковані на товстих картках, надавали додаткову серйозність.
  
  Було очевидно, що Фальцоне дізнався Чарлі з першого погляду. Тим не менш, він зробив вигляд, що вивчає фотографію. “Так, я так думаю. Він назвав мені інше ім'я".
  
  “Це зрозуміло. Він знаходиться у федеральному розшуку утікач".
  
  “ Срань господня. "Фальцоне погано постарався зобразити здивування.
  
  Стенлі не бачив причин доводити справу до кінця. "Містер Фальцоне, скільки вам додатково заплатили за те, щоб ви вказали його помічника другим пілотом?"
  
  Фальцоне опустив голову з видом каяття. “ Послухай, хлопче, будь ласка, якщо б я мав хоч якесь уявлення...
  
  "Ви хотіли б отримати недоторканість?"
  
  Фальцоне широко розкрив очі, як служка при вівтарі. "Звичайно, але найбільше я хочу зробити все, що в моїх силах, щоб допомогти".
  
  Стенлі придушив смішок. "Де вони?"
  
  "Наскільки я знаю, Інсбрук, Австрія". Можливо, це заява Фальцоне було першим, позбавленим штучності з моменту приїзду Стенлі.
  
  “Добре. Як вони потрапили до тебе?"
  
  “Є тисяча способів залучити клієнтів. Я вибрав 'Абсолют' в якості назви компанії, щоб бути у верхній частині списку - це один з кращих способів, хочете вірте, хочете ні ".
  
  Фальцоне все ще міг би назвати ім'я людини, який направив до нього Кларк і Резерфордов, подумав Стенлі. Якщо б пілот не знав, він би сказав про це з самого початку.
  
  Стенлі зітхнув. “Послухай, я намагаюся тобі допомогти. На Різдво ти привласнив кілька зайвих баксів за підробку декларації. Я знаю, я знаю, всі так роблять. Але ти той, хто може втратити все. Махнувши рукою, він вказав на розкішний будинок. "Може бути, навіть відсидіти".
  
  Бакенбарди Фальцоне потемніли від поту. - Якщо я назву тобі ім'я, у нас все буде в порядку?
  
  "Це багато в чому залежить від того, яке ім'я ти мені даси".
  
  "Чи є який-небудь спосіб зробити так, щоб чоловік не дізнався, що я тобі розповів?"
  
  “Звучить в точності як людина, яку я шукаю. І так".
  
  Фальцоне поколупав кутикулу, нічого не сказавши.
  
  "Я ніколи його не зустрічав", - сказав він нарешті, пошепки. "Я навіть ніколи про нього не чув, поки він не подзвонив мені тієї ночі, двадцять дев'ятого".
  
  "Добре". Стенлі хотів її умовити.
  
  “ Дівчина, Ейпріл, її компанія використовувала його на Карибах - здається, на Мартініці. Він займається чартерними перевезеннями під ім'ям Дж. Т. Брім.
  
  
  6
  
  
  "Той мав виверження вулкан, убивши всіх тридцатитысячных жителів міста, крім одного", - сказав Драммонд, виводячи Чарлі з такого необхідного сну.
  
  - Вулкан? Чарлі моргнув, проганяючи сон з очей. Він нічого не міг вдіяти з головним болем, викликаної віскі.
  
  Салон літака, як і небо, відливав міддю в променях призахідного сонця. Драммонд тицьнув вказівним пальцем в ілюмінатор Чарлі, вказуючи на щось, схоже на зеленувате хмару, що виступає над океаном.
  
  "Ти думаєш, це вулкан?" Сказав Чарлі.
  
  Драммонд обдумав це. Або він був зосереджений на тому, щоб знову пристебнути ремінь безпеки. Чарлі не міг сказати, що саме. Він вирішив, що старому було максимум 4.
  
  Літак знизився, оголивши зелене хмара, що опинилося горою з круглої вершиною, покритої пишними джунглями. Незабаром Чарлі розрізнив окремі дерева, які стояли майже так само близько один до одного, як волокна килима, їх листя мерехтіли в останніх променях денного світла.
  
  "Гора Співали, так". Драммонд, здавалося, був задоволений, що відновив хід своїх думок. “Вона фактично розкололася навпіл 8 травня 1902 року. Цікава інформація полягає в тому, що лава обрушилася на місто Сен-П'єр зі швидкістю двісті п'ятдесят миль на годину, припиняючи всі спроби городян врятуватися від неї.
  
  Чарлі припустив, що його батько, можливо, правий щодо вулкана. Драммонд завжди володів надприродною здатністю зберігати обсяги інформації, яку він зазвичай він вважав цікавою. Дізнавшись, що Драммонд провів своє життя в якості шпигуна, а не продавця побутової техніки, Чарлі зрозумів, що цікаві фрагменти інформації діяли подібно простому ділового костюму Кларка Кента і очками з товстими скельцями, приховуючи героя під ними. Іноді інформація дозволяла Чарлі критично поглянути на несвідоме Драммонда. В інших випадках це була повна нісенітниця.
  
  "Але ви сказали, що був один вижив".
  
  "Так," сказав Драммонд. “ Наскільки я пам'ятаю, його звали Кипарис, і він був захищений від попелу при температурі шістсот тридцять градусів за Фаренгейтом і отруйного газу, тому що в той час знаходився під землею, в камері з кам'яними стінами міської в'язниці, чекаючи страти. Після того, як лава охолола, він став зіркою бродячого цирку П. Т. Барнума".
  
  Чарлі знайшов надію в його власному скрутному становищі. "Єдине, у чому можна бути впевненим в успіху, - це в тому, що вона зміниться", - сказав він. Стара прислів'я про бігунах.
  
  Драммонд дивно подивився на нього. “ Де ми знаходимося?
  
  Отримай 3 за шкалою усвідомленості, подумав Чарлі. "Залишається тільки гадати, в якій країні є гора Співали".
  
  “Гора Пеле? Це на північній частині Мартініки, східного Карибського острова, який є заморським департаментом Франції".
  
  Чарлі і уявити собі не міг, що Мартініка така велика, скоріше, це облямована пляжем точка острова. Як і Драммонд, він подивився у вікно. Крізь ліс почали проступати червоні глинобитні даху. По мірі зниження літака даху ставали все ближче один до одного, і незабаром їх стало більше, ніж дерев. Вогні інших будівель, вуличних ліхтарів і потоки автомобілів утворили світиться купол. Такий величезний і густонаселений мегаполіс експоненціально ускладнив би їх завдання.
  
  "Форт-де-Франс," сказав Драммонд, немов зустрівши давно втраченого одного.
  
  "Не те місто з однією мийкою, який я мав на увазі", - сказав Чарлі.
  
  
  7
  
  
  "Ти знала, що ти моя шоста дружина?" - Запитав Стенлі, коли їх DC-8 злетів у хмари над міжнародним аеропортом Луїса Муньоса Марина в Сан-Хуані.
  
  "Уяви собі, ти у мене теж шостий", - сказала Гіларі Хедлі. “Чоловік. Плюс одного разу я запросив дружину на операцію на Карнавал в Ріо".
  
  Погоджуючись на таємну операцію, Еськрідж Стенлі запропонував провести "медовий місяць" на Мартініці за звичайним причин: "дружина" збільшила б туристичну привабливість Стенлі. Фактично, будь-який компаньйон додає довіри - простий кивок головою на знак підтвердження з боку другої сторони майже завжди викликає спрацьовування синапсу, керуючого довірою мети. Крім того, жінки краще здатні витягувати інформацію з Лящів всього світу, тобто з чоловіків.
  
  Хедлі мала приємною зовнішністю, яку підкреслював костюм темно-сірого кольору, ідеально підходить на роль ділової жінки, хоча Стенлі відчув під одягом від Армані вільний дух. Він знав, що деякі з найбільш обдарованих акторів були залучені до підпільної службі заради можливості на місяці зануритися в ролі.
  
  Однак не кожен, хто вмів діяти, міг обманювати.
  
  "Так що ти знаєш про нас?" запитав він.
  
  “На моєму паспорті, водійських правах, візитних картках і всіх платіжних картках, що обтяжують мою шалено дорогу італійську сумочку, написано, що я Елеонор Паркер Этчисон, сорока семи років, і я пишаюся тим, що визнаю це, партнер в "Лернер, Маркс і Хопкінс", юридичній фірмі, про яку я буду розповідати до нудоти, перш ніж мені прийде в голову згадати, що я також сім років заміжня за тобою, люба, Колін Уеслі Этчисон, ФІНАНСОВИЙ директор GleamCo, конгломерату промислових миючих засобів, і тема, від якої твої соки течуть набагато сильніше. охочіше, ніж будь-який аспект вашої особистої життя, крім гольфу. Саме для вашого улюбленого проведення часу ми в даний час прямуємо за покупками кондомініуму неподалік від поля для гольфу "Імператриця Жозефіна" в Ле-Труа-Мулі, спроектованого незрівнянним Робертом Трентом Джонсом. У нас вже є чарівний фермерський будинок стодвадцативосьмилетней давності в Личфилде, штат Коннектикут, як і у кожного Тома, Діка і Харієт з нашого кола спілкування на Парк-авеню, але ми рідко користуємося ним, тому що вважаємо за краще працювати в офісі по суботах, коли телефони мовчать, люди не сунуть голову в наші двері і ми можемо встигати все робити ".
  
  Стенлі був вражений тим, як вона володіє своїм прикриттям. Ще краще була її здатність грати роль: протягом решти години польоту, поки вони плели додаткову легенду, відповідну їх оперативним цілям, Хедлі на його очах перетворилася в Елеонору Атчисон. Йому особливо сподобалося, як її мова стала уривчасто в той момент, коли розмова перейшла на їх домашню життя - у цієї жінки на розумі були більш важливі речі. І все ж, коли справа дійшла до обходу податкового кодексу Міністерства внутрішніх справ з податку на майно, вона була экспансивна, як ніби розповідала про грандіозному пригоді.
  
  Коли DC-8 почав знижуватися до Мартініці, вона стверджувала, що із-за якості матеріалу і строчки її сумочка коштувала зайвих дев'ятсот доларів. Хоча аргумент був абсурдним, її переконаність переконала Стенлі.
  
  Він зловив себе на тому, що милується грою шовкових костюмних штанів на її довгих ногах, схожих на подарункову упаковку. Мигцем глянувши на її діамантове кільце обручку, він відчув укол розчарування, перш ніж зрозумів, що, як і його власне золоте кільце, це було всього лише прикриттям.
  
  
  8
  
  
  "Не зовсім ідеальний аеропорт для втікачів", - сказав Чарлі.
  
  Ніч опустилася на Мартініку, коли Брім посадив "Гольфстрім" на злітно-посадкову смугу. Попереду виблискував приморський аеропорт, такий же великий, як у більшості американських міст, або приблизно в сто разів більше, ніж Чарлі спочатку очікував.
  
  "Зона для приватних літаків насправді біса близька до ідеальної", - сказав Брім, вирулюючи з головного аеропорту. "В іншому випадку ми б просто дісталися до Домініки або Сент-Люсії і взяли човен".
  
  Вони проїхали близько милі до тьмяно освітленого "Аеропорту представницького класу", як називалася зона авіації загального призначення. Він включав в себе чотири ангара на один літак, кілька офісів чартерних перевезень і термінал з червоним дахом, який, будь він трохи менше, не вважався б будівлею. Поруч з маленьким терміналом знаходився бар, де хиткі рожеві вогні висвічували двох людей за столиками. На льотному полі, серед трьох десятків припаркованих гвинтокрилих літаків, не було жодних ознак життя.
  
  Використовуючи невелику моторизовану платформу, Брім відбуксирував "Гольфстрім" похилений ангар, покритий в рівній мірі іржею і облупленою сріблястою фарбою. Як тільки літак був припаркований, він зістрибнув і опустив гаражні двері ангара, даючи зрозуміти, що Чарлі і Драммонд можуть безпечно виходити з кабіни.
  
  Коли вони спускалися по сходах, Чарлі оповив повітря, який, здавалося, складався з крапель гарячої води. Незважаючи на сильний запах авіаційного палива і вихлопних газів, легкий вітерець доносив приємний тропічний аромат.
  
  Позаду нього Драммонд глибоко зітхнув і посміхнувся. "Конвалія".
  
  "Це мило".
  
  "Цікава інформація полягає в тому, що він отруйний".
  
  "Відмінно".
  
  "Я тільки що отримав текстове повідомлення", - сказав Брім, виглядаючи у заляпаний жиром пластиковий ілюмінатор двері. "Пара чоловік прямо зараз завдають мені візит, так що я збираюся викликати аудіосистему". Він кивнув головою в бік темного кута в задній частині ангара, в його очах спалахнула наполегливість. "Тобі краще познайомитися з цим складом на випадок, якщо вони захочуть зайти сюди".
  
  Чарлі придушив бажання підбігти до дверей, притиснутися обличчям до иллюминатору і подивитися, хто викликав реакцію Брима. Намагаючись зберігати видимість нормальності, він неквапливо подолав залишилися кроки і просто глянув в ілюмінатор. Звідси відкривався широкий вид на злітно-посадкову смугу між ангаром і крихітним терміналом. Він нікого не побачив.
  
  Драммонд стояв біля підніжжя сходів і дивився назовні, як вчинив би новоприбулий, який не був утікачем.
  
  "Вони чекають мене в барі", - сказав Брім. “Американська пара, прізвище Этчисон, надіслав хлопець, якого я знаю з Air France. Імовірно, це просто туристи, які купаються в грошах і шукають літаючого шофера.
  
  Температура тіла Чарлі впала. “ Але насправді вони не просто американські туристи, чи не так?
  
  “Можливо, це дійсно так. Можливо, це просто невдалий вибір часу. На цьому острові майже стільки ж багатих туристів, скільки пальм. І я дійсно оплачую рахунки як пілот чартерного рейсу, так що це привернуло б увагу, якби я ухилився від них ".
  
  Чарлі зрозумів, що Випадок дав йому перший незаперечний факт про Бриме: пілот базувався на Мартініці. Він не згадував про це, але якщо він був місцевим, це могло означати, що він був залучений в операцію, ніж найманець, стрибає з парашутом для участі в операції, або "просто прославлений кур'єр", як він стверджував. Звичайно, текстове повідомлення - передбачуване текстове повідомлення - могло бути просто прийомом, щоб змусити Чарлі думати, що Брім базувався на Мартініці.
  
  У будь-якому випадку, інформація про пілота не мала великої цінності, якщо б оперативники ЦРУ зараз були зовні.
  
  Брім закрив двері кабіни і поспішив у хвіст літака. "На всякий випадок почекай тут, поки вони не підуть," сказав він Чарлі. "Тоді вам двом потрібно буде знайти місце, де можна зачаїтися на ніч". Він відчинив двері багажного відділення, показуючи пару дорожніх сумок. “Враховуючи легку маскування і нові проїзні документи, які ви знайдете тут, у вас не повинно виникнути ніяких проблем з проходженням митниці, що б там не було. Особливо тому, що 'капітан' дю Фрон-Жипанье на чергуванні. Хлопець отримав роботу, коли підірвався, охоронцем на перетині, і за десять років жодного разу не вийшов на пізнішу зміну.
  
  "Я не розумію", - сказав Чарлі. "Вони намагаються підштовхнути людей проникнути на Мартініку?"
  
  "Будь-хто, хто хоче залізти на цю скелю, може припливти на човні в будь мільйона місць". Брім витягнув з літака дорожні сумки, кинув одну перед Чарлі, а іншу - Драммонд, потім обережно причинив двері багажного відділення, щоб не шуміти. “Від цього перешийка острова, який називається Ламентен, до Фор-де-Франса можна доїхати на таксі за десять хвилин. Переночуй у якому-небудь закладі, яке настільки схоже на барахолку, що його немає в списку факсимільних повідомлень Інтерполу, а завтра знайди цю чортову бомбу. І як тільки ти це зрозумієш, крикни мені. Також, якщо у тебе виникнуть які-небудь проблеми, крикни. І під криком я маю на увазі повідомлення мені з допомогою книжки про птахів, яка у тебе в сумці. "
  
  Чарлі вирішив, що недочув. “ Книга про птахів?
  
  - Зашифрована система зв'язку, - сказав Драммонд.
  
  "Тато в значній мірі залежить від грошей", - сказав Брім, поспішно виходячи. “Пташина книга, яка у вас є, насправді не що інше, як доопрацьований BlackBerry - насправді, він зійде за BlackBerry. Що тобі потрібно зробити, так це надрукувати повідомлення для мене безпосередньо, хоча дрібка обережність не завадить, і "Пташина книга" зашифрує його.
  
  Він вийшов через бічні двері, закривши її за собою, через що весь ангар затремтів.
  
  Незважаючи на огорожу і темряву, у Чарлі було відчуття, що його викрили. "Що це значить, що я відчуваю себе менш захищеним без викрадача Еліс?"
  
  "Я як раз збирався запитати вас, хто він такий", - сказав Драммонд.
  
  
  9
  
  
  "Ага, "Велике яблуко", - сказав Стенлі, допиваючи свою пінту світлого пива "Стелла". "Пекельний містечко".
  
  Його план полягав у тому, щоб змусити Брима, який приєднався до них у маленькому барі аеропорту, повірити, що вони з Хедлі міські обивателі. Потім ошарашьте його згадкою одного з утікачів. Реакція Брима може дати більше інформації, ніж три години перевірки на детекторі брехні.
  
  "Знаєш, це забавно", - сказала Хедлі, яка була висвітлена миготливими різдвяними гірляндами на дротовому огорожі, що відділяє бар від краю злітно-посадкової смуги. “Вісімнадцять років я живу там, і я так і не дізнався, чому це називається Великим Яблуком. Я маю на увазі, взагалі без поняття".
  
  "Я ніколи не бачив там яблунь", - додав Стенлі, і це було перше, що він сказав за весь час, що було правдою.
  
  "Вважаю, тут теж не так вже багато полів для гольфу", - сказав Брім.
  
  Стенлі зітхнув. “Я належу до дійсно хорошого поля для гольфу віртуальної реальності. Одного разу одиннадцатиградусным вранці минулого місяця, коли я грав на цифровій версії дванадцятою лунки поля для гольфу Empress Josephine, п'ятого рівня, яка тягнеться вздовж моря, я сказав собі: "Знаєш, це те місце, де потрібно бути ".
  
  "Ми також розглядаємо варіанти з Невисом і Сент-Люсією", - сказав Хедлі Бриму.
  
  "Немає ніякого порівняння". Пілот залпом випив велику частину свого пива. "Люди думають, що всі карибські острови однакові, поки не прибудуть сюди". Його лаконічна мова прискорилася. Його губи стиснулися. І він стукнув підборами по кахельному підлозі. Все це свідчило про нечесність. Але це не робило його кимось більшим, ніж авіаційний жокей, сподівається домогтися успіху, роблячи вигляд, що погоджується з потенційними клієнтами.
  
  "Проблема в тому, щоб повернутися в Ньюарк, якщо мені знадобиться", - сказав Стенлі.
  
  "З якоїсь причини він їм потрібен постійно". Хихикаючи, Хедлі поклала теплу долоню на передпліччі Стенлі.
  
  Брім підняв свій майже порожній келих. "Що ж, будемо сподіватися, що у вас багато робочих криз, які не відбудуться, поки ви не наберете повні вісімнадцять на "Імператриці Жозефіні".
  
  "Наскільки завчасне повідомлення вам потрібно?" Запитав його Хедлі.
  
  Ідеальна підстава для хвастощів, подумав Стенлі.
  
  "Мем, якщо я ще не заброньований, я як доставка піци: я зустрічаю вас в аеропорту через сорок п'ять хвилин, або ваш рейс безкоштовний".
  
  Стенлі розсміявся. “Я вірю в це. Один одного дуже високо відгукується про вас: Драммонд Кларк".
  
  Брім і оком не моргнув. "О, тоді я повинен містерові Кларку випити", - сказав він після паузи. "Як він?"
  
  Пауза здалася Стенлі надто довгою. “ Наскільки я знаю, все в порядку.
  
  Не було причин дозволяти пілотові запідозрити, що вони за ним стежать. Поки немає. Краще просто трохи налякати його і попросити Карибське відділення Ленглі розгорнути групу спостереження. Перш ніж відправитися в шлях, Стенлі написав дюжину телеграм, щоб все це налагодити. Тепер здавалося, що вони того варті.
  
  
  10
  
  
  “Я ЗНОВУ НА ОСТРОВІ. ЗАВТРА "ЩАСЛИВА ГОДИНА" LE SQUASH?" - свідчить повідомлення Брима.
  
  Подвійним натисканням клавіші T "Пташина книга Чарлі" перевела вхідне повідомлення на "ВСЕ ЧИСТО". Брім і американська пара зникли.
  
  Чарлі вийшов з ангара слідом за Драмондом і попрямував по злітно-посадковій смузі до митниці, намагаючись здаватися безтурботним, особливо з приводу комп'ютерного програмного забезпечення для розпізнавання осіб. Однак він задавався питанням: чи не дозволить це камерами спостереження аеропорту не помітити його фальшиві бакенбарди, окуляри в роговій оправі і світлу перуку?
  
  Увійшовши в маленький термінал, Чарлі повільно оглянув зону очікування митниці - кабінет із занадто яскравим лінолеумом і блідо-зеленої плиткою на підлозі, небаченої в природі. Стіни були оброблені панелями бананового кольору, які, здавалося, пріли у яскравому світлі флуоресцентних ламп над головою. І що найприємніше, тут не було камер.
  
  Сідаючи поруч з Драмондом, Чарлі помітив, що його костюм кольору хакі потемніла від поту. Хоча бляшане дзижчання стельового вентилятора було чути на півдорозі через злітно-посадкову смугу, він не відчув ніякого руху у повітрі у п'яти футах під його бамбуковими лопатями. Його розум гарячково прокручував небезпечні сценарії, які розіграються, як тільки його і Драммонда пропустять на митниці. Більш ніж в одному випадку їх фотографії служили митнику заставкою. Просто неможливо було оминути той факт, що вони прибули сюди разом. Вік, вказаний в їх документах, відрізнявся на кілька років, але пара, введена в митний базу даних, стала б відром крові для акул, розшукують їх.
  
  - Пам'ятаєш, що ти скажеш, якщо митник запитає, що привело нас на Мартініку? - прошепотів Чарлі.
  
  “ Думаю, так. "Драммонд посміхнувся, немов митнику. “Я Джон Ларсен з Грінвіча, Коннектикут - це Ларсен з e, - а цей молодий пройдисвіт - Бред Макдоно, який працює на мене, коли у нього з'являється настрій. Я б сказав вам, що ми тут по ділу - ми з New England Capital Management, - але навіть три дні презентацій PowerPoint на вашому прекрасному острові вважаються задоволенням ".
  
  Драммонд чекав відповіді уявного чиновника, його губи злегка стиснулись від неспокою - саме стільки занепокоєння виявив би невинна людина в такій ситуації, подумав Чарлі. Неймовірно. Хоча Драммонд був далекий від здорового глузду, він умів маскуватися з віртуозністю королівського шекспіроведов.
  
  Драммонд подивився на Чарлі очима, повними невпевненості. - Що-небудь хороше?
  
  Двері в митний офіс зі скрипом відчинилися всередину, після чого пролунало "Тепер ви можете входити". Голос був авторитарним тенором, французький акцент з легкої креольської ноткою.
  
  Намагаючись, щоб коліна не тремтіли, Чарлі підвівся і увійшов в митницю, яка за відчуттями нагадувала холодильник, скоріше за мініатюрних розмірів приміщення, ніж з-за потужного кондиціонера, втиснутого в вікно. Чарлі знайшов холод бадьорить.
  
  У приміщенні домінував величезний письмовий стіл в стилі Людовика XIV, який, мабуть, був старим і не вартий того, щоб його вивозили. На бічному столику стояв комп'ютер, майже такий же старий, як сам стіл. Дисплей був темним. Робочий стіл, за винятком журналу з загнутим корінцем, був порожній. За письмовим столом сидів темношкірий вусатий чоловік років п'ятдесяти, судячи по табличці, Моріс дю Фрон-Жипанье. На його жилистом обличчі застиг задоволений вираз, незважаючи на жорстку однострій кольору зеленого горошку, виткану з поліефірного волокна, що нагадує пластик.
  
  "Доброго часу доби, месьє", - сказав він Чарлі з дуже широкою посмішкою для людини, затримався на пізній зміні. "Ласкаво просимо на Мартініку".
  
  “Bonsoir. Чарлі підійшов до столу.
  
  Чиновник швидко оглянув його й висунув шухляду столу, отримавши штамп для паспорта і чорнильну подушечку з моря порнографічних журналів - можливо, з тієї причини, що йому не терпілося якнайшвидше відправити Чарлі шлях.
  
  Двері знову заскрипіла, коли, човгаючи, увійшов Драммонд.
  
  Чорнильна подушечка з дзвоном упала на підлогу. Очі Дю Фрон Жипанье выпучились, як ніби він побачив привида. "Марвін Лессер, ти, мабуть, божевільний, раз прийшов сюди", - вигукнув він.
  
  Чарлі відчув себе так, немов його зіштовхнули зі скелі.
  
  Брови Драммонда зійшлися на переніссі, наче він намагався осмислити слова чиновника.
  
  Чарлі підозрював, що це не удавання. Намагаючись здаватися незворушним, він звернувся до митнику: "Прошу вибачення, сер, це мій колега ..."
  
  Повернувшись до Чарлі, дю Фрон-Жипанье обвиняюще тицьнув у нього пальцем. “ Значить, у Лессера з'явився новий спільник.
  
  Він метнувся до маленької металевій коробочці поряд з телефоном і натиснув на червону кнопку. В результаті пролунав глухий клацання, але, безсумнівно, десь поблизу задзвонив будильник.
  
  З новою хвилею жаху Чарлі сказав: "Сер, це якась помилка".
  
  "Так, твій".
  
  Дальня двері відчинилися, впускаючи смуглокожего молодої людини у формі служби безпеки аеропорту. Зріст приблизно шість футів шість дюймів, у нього були масивні плечі і стовбури дерев замість ніг. Ніби цього було недостатньо, він розмахував чорною палицею, майже такий же великий, як бейсбольна біта.
  
  Не виявляючи ніякого страху і, можливо, не підозрюючи, що залякування було в порядку речей, Драммонд поставив свою дорожню сумку і підійшов ближче поглянути на палицю. Він усміхнувся. "Це Відбиває з Луїсвілля?"
  
  Знизавши плечима, охоронець опустив погляд на палицю.
  
  Права рука Драммонда розмитим рухом завдала удару карате за нижній частині щелепи чоловіки з такою силою, що його черевики відірвалися від підлоги. Він опустився на лінолеум і лежав нерухомо.
  
  Митнику, який з жахом спостерігав за подіями, Драммонд сказав: "Коли він прийде в себе, будь ласка, передайте мої вибачення". Повернувшись до Чарлі, він додав: "Це було необхідно, вірно?"
  
  "Я не знаю". Чарлі припустив, що Марвін Лессер був Драмондом. Або Драммонд колись був Марвіном Лессером. Цього було достатньо, щоб зрозуміти, що дю Фрон-Жипанье майже напевно відправить їх тепер у в'язницю.
  
  Митник висунув інший ящик і витягнув пістолет в курній шкіряній кобурі. Відраза, исказившее його обличчя, не залишало сумнівів в його наміри.
  
  Йому потрібно було розстебнути кобуру, щоб витягнути пістолет. Тремтячі руки сповільнили його рух.
  
  "Світло!" Крикнув Чарлі, сподіваючись, що його батько помітив табличку на стіні позаду нього і зрозуміє.
  
  Не дивлячись на настінну табличку, Драммонд простягнув руку за спину і клацнув вимикачем, зануривши кімнату в те, що було б повною темрявою, якщо б не цівка світла злітно-посадкової смуги через решітку кондиціонера.
  
  Почувши, як Драммонд впав на підлогу, Чарлі зробив те ж саме.
  
  У крихітному приміщенні прогримів постріл, і стовп полум'я освітило митника, який тримає двома тремтячими руками великий револьвер.
  
  Куля пробила стіну зліва від того місця, де стояв Драммонд. Через дірку пробивався зовнішній світ, висвітлюючи хмара тирси.
  
  Дю Фрон-Жипанье нахилився вперед, поставивши обидва лікті на стіл, щоб вихопити револьвер, потім прицілився у Чарлі. З відстані менше десяти футів промахнутися здавалося неможливим.
  
  З важким металевим брязкотом кинута дубинка вдарила по стовбуру пістолета, очевидно, потрапивши і в руку чиновника, яка тримає пістолет. Він закричав від болю, коли пістолет випав у нього з рук і вдарився об підлогу.
  
  Поки Чарлі недовірливо спостерігав за подіями, Драммонд підштовхнув його до далекої двері.
  
  
  11
  
  
  Чарлі побіг за Драмондом по широкому полю крошащегося асфальту, клаптикового ковдрі тіней і розсипи вогнів злітно-посадкової смуги і приладів. На відміну від гігантських реактивних літаків, з ревом проносяться над головами в напрямку головного аеропорту, в маленькому адміністративному аеропорту було темно і тихо, так тихо, що здавалося можливим, що втратив свідомість охоронець і митник були єдиними присутніми людьми.
  
  “ Хто такий Марвін Лессер? - Запитав Чарлі.
  
  "Звідки мені знати?" Драммонд захищався.
  
  Він не був включений, але його програма ухилення продовжувала спрацьовувати: він віддалився від терміналу, притулившись до огорожі з колючого дроту, отделяющему аеропорт від паркувальної смуги.
  
  Йдучи по п'ятах, Чарлі розгледів отвір у паркані приблизно в сотні футів попереду, поряд з офісами чартерної компанії. Як раз в цей момент він почув статичну версію крику дю Фрон-Жипанье: “Я з визентом на парковку! "Звук виходив з штанів Драммонда.
  
  Здивований, Драммонд сунув руку в кишеню, дістав рацію і якось дивно подивився на неї. Його походження не було такої вже загадкою для Чарлі: позбавлення втратив свідомість охоронця від його пристрої зв'язку, ймовірно, було другою натурою довічного шпигуна.
  
  "Вони направляються до парковці", - сказав Драммонд.
  
  "Хто?" запитав Чарлі.
  
  “ Ми. Драммонд включив радіо. Він розумів по-французьки - хто б міг подумати?
  
  "Ну, добре, ми можемо взяти машину", - сказав Чарлі. "Вірно?" Навіть в самому похмурому настрої Драммонд міг за лічені секунди відкрити кришку запалювання на нижній стороні рульової колонки, висмикнути з плутанини проводів дві потрібні, з'єднати їх разом і запустити двигун з ревом.
  
  Драммонд притиснув рацію до вуха і передав: "Вони послали людей замкнути ворота, що ведуть на парковку, і всі виходи з аеропорту".
  
  Пролунав характерний виття сирен європейських машин екстреної допомоги.
  
  Пара поліцейських машин мчала від головного терміналу. Припарковані літаки виринали з темряви, поперемінно червоні і сині, відображаючи смуги світла автомобілів.
  
  "Напрошується згадка про те, що літаки є всюди", - прокричав Чарлі крізь хаос. Минулого тижня Драммонд продемонстрував, що вміє керувати вертольотом. "Ви можете завести літак?"
  
  “ Це просто, як натиснути одним-двома тумблерами. Але у мене немає ліцензії пілота.
  
  “Неважливо. Я буду наполягати на штраф".
  
  "Я маю на увазі, я навряд чи вмію керувати такими літаками".
  
  "Ледь звучить досить непогано прямо зараз".
  
  “I'm ... Пробач, синку... Немов бажаючи приховати свій сором, він відвернувся, спрямувавши погляд у темний провулок між двома ангарами.
  
  "Це навіть на краще", - подумав Чарлі. У Драммонда різко погіршився свідомість, і минулого тижня він розбив вертоліт.
  
  Драммонд пожвавився. "Ось це ідеально!"
  
  Він вказав на велику машину, припарковану у провулку. Вона виглядала наполовину пожежною машиною, наполовину буксиром, або чимось таким, що божевільний учений міг створити на автомобільній звалищі. Його прямокутний вантажний відсік відсвічував оливково-зеленим у яскравому світлі, отбрасываемом третьої поліцейською машиною, катившейся уздовж далекої сторони паркану.
  
  “ Ідеально для чого? - Запитав Чарлі. “ Таранити ворота?
  
  "Я думаю, для цього вам знадобиться танк". Драммонд поспішив до машини.
  
  Чарлі пішов за ним, думаючи, що це не план відходу: якщо їм вдасться завести "бегемота", поліцейські машини наздоженуть їх за лічені секунди.
  
  Драммонд метнувся до передньої частини автомобіля, яка мала форму носа корабля. Жирні металеві літери на решітці радіатора свідчили "АМФІБІЯ". Чарлі припустив, що його використовували для порятунку людей, коли літаки сідали у воду неподалік від злітно-посадкової смуги.
  
  Драммонд взявся за ручку водійських дверей і спробував забратися в салон. Двері не піддалася. Чарлі навалився всією своєю вагою на ручку довжиною в фут. На щастя, скрип петель був заглушений виттям сирен.
  
  Драммонд пірнув вгору, приземлившись ниць на водійське сидіння. Він перекинувся на спину, сунув руку під панель управління і почав возитися зі шворнем запалювання.
  
  Зазвичай йому потрібно було знайти спосіб віддерти панель. Безрезультатно постукавши, ця панель з гуркотом упала на підлогу. Маса проводів впала йому на обличчя. Хоча всі вони здавалися чорними в темному провулку, він якимось чином знав, які двоє були червоними, або, принаймні, здавався впевненим, коли соприкасал два кінця разом.
  
  Двигун заглох.
  
  Потім замовк.
  
  "Може бути, це й на краще", - подумав Чарлі.
  
  Патрульна машина порівнялася з початком провулка.
  
  Чарлі придушив бажання пірнути й зникнути. Навіть в темноті його різке рух справило ефект сигнальної ракети на периферичний зір поліцейських. Точно так само виглядав би контур людини, притиснутого до борту транспортного засобу, але амфібії стирчали покришки, рятувальні плоти та рятувальні пристосування. Чарлі змішався з натовпом.
  
  Патрульна машина проїхала повз.
  
  Мить Драммонд знову спробував потягнути за дроти, на цей раз натиснувши на акселератор долонею. Двигун кашлянув шістьма або сім'ю чергами, інтервали між якими зменшувалися по тривалості і завершувалися одним приємним бурчанням.
  
  Драммонд сів на пасажирське сидіння, яке було більше більшості диванів. Чарлі застрибнув всередину і сів за кермо. Незважаючи на очевидну давність транспортного засобу і кислий запах застарілої морської води, кабіна була в ідеальному стані. Очевидно, амфібія не бачила особливих дій.
  
  Примостившись на краю лавки, Чарлі довелося потягнутися, щоб утримати і важіль перемикання передач і кермо. “Так ти думаєш, нам варто спробувати відволікаючий маневр? Або просто вистрілити в воду - за умови, що ця штука стріляє?
  
  Драммонд нічого не відповів.
  
  Чарлі озирнувся і побачив, що його батько хитає головою, немов відганяючи сон. За останній тиждень експериментальне ліки в цілому уповільнило роботу Драммонда через бета-блокатора, що входить до складу підсилювача вироблення білка р25, що призвело до уповільнення його метаболізму. Короткий втеча від митника, здавалося, виснажило його.
  
  “ Є якісь міркування, тато?
  
  Передпліччям, яке, здавалося, важив сто фунтів, Драммонд вказав вперед.
  
  Митник Моріс дю Фрон-Жипанье вийшов з-за рогу в провулок, його очі горіли люттю, револьвер був спрямований на Чарлі.
  
  
  12
  
  
  Митник глибоко зітхнув і натиснув на спусковий гачок.
  
  Чарлі здалося, що він почув клацання за виттям сирен. Біла дульна спалах освітив провулок, і постріл заглушив усі інші звуки.
  
  Як і Драммонд, Чарлі пригнувся, але не прямо під лінією вікна, а до нескользящему металевому підлозі, його інстинкти пересилили усвідомлення того, що навіть металева обшивка монстра слабо захищала від кулі, що летить зі швидкістю, близькою до швидкості звуку.
  
  Куля пробила лобове скло, обплутавши павутиною більшу частину навколишнього скла і розкидавши уламки по руках Чарлі, якими він прикривав голову. Куля пройшла крізь вінілове сидіння прямо над головою Драммонда і зникла в двері вантажного відсіку.
  
  Обідраною лівою рукою Чарлі вичавив зчеплення, одночасно переключивши передачу на першу і натиснувши на акселератор, чому амфібія рвонулася вперед. Він натиснув на клаксон.
  
  Митник підстрибнув, посилаючи свій наступний постріл високо вгору. Куля потрапила в один з прожекторів на даху автомобіля. Помаранчеві осколки скла відскочили від вікна Чарлі.
  
  Підбадьорений видом чиновника, тікає з дороги, Чарлі сів так, щоб опинитися врівень з кермом, і натиснув на акселератор. Амфібія розганялася до семи-восьми кілометрів на годину.
  
  Драммонд теж підвівся, обважнілими століттями і роздратований, як ніби його грубо розбудили.
  
  “ Ти в порядку? - Запитав Чарлі.
  
  Драммонд пробурчав. - А чому б і ні?
  
  "Немає причин".
  
  Коли вантажівка досяг кінця провулка, щось глухо вдарилось об пасажирську стінку вантажного відсіку.
  
  "Я цього й боявся", - сказав Драммонд, дивлячись в бічне дзеркало заднього виду.
  
  Подивившись у дзеркало, Чарлі побачив, що дю Фрон-Жипанье неймовірним чином чіпляється за одне з плавучих пристроїв, звисаючих з Амфібії.
  
  "Тримайся," сказав Чарлі. “ Міцно.
  
  Драммонд сперся про панель управління. Чарлі втиснув педаль гальма. Шини взвизгнули, зупиняючись, в той час як шасі і шлунок Чарлі понеслися вперед.
  
  Митника повинно було відкинути футів на тридцять вперед.
  
  Але він тримався і, більш того, зумів направити свій револьвер у вікно з боку пасажира і взяти голову Драммонда в приціл.
  
  Чарлі знову перемкнув передачу, що коштувало дю Фрон-Жипанье його мети. Втиснувши педаль газу, Чарлі сподівався набрати достатню швидкість, щоб скинути небажаного пасажира.
  
  Швидке прискорення не входило в число особливостей Амфібії.
  
  Три кулі підряд пробили стіну позаду Чарлі і Драммонда. Повітря наповнився частками поролону від подушки сидіння. Ще більше осколків лобового скла впало всередину, оцарапав особа Чарлі і застрягши в його перуці. Выкатившись з провулка, він не бачив іншого вибору, крім як знову пригнутися і сподіватися, що на його шляху не зустрінеться ні літаків, ні бензовозів.
  
  Прикриваючи очі від триваючого потоку осколків, Драммонд сіл і смикнув один з важелів під панеллю управління. Поривом повітря від Амфібії відірвався понтон з переляканим дю Фрон-Жипанье на борту.
  
  Плавучий пристрій вдарилося об асфальт, потім змінила курс, і трос, привязывавший його до амфібії, знову повернувся у своє положення на транспортному засобі. Незважаючи на неодноразові удари, опіки асфальту, митник не тільки тримався, але і піднімав свій револьвер.
  
  Ще один сліпучий спалах, і куля пробила сталеву двері, що розділяє кабіну і вантажний відсік, зрикошетивши, як скажена бджола.
  
  "Є шанс, що ти зможеш скористатися іншим важелем?" Запитав Чарлі.
  
  Драммонд просяяв. “ Так, спасибі! Це як раз те, що я намагався згадати.
  
  Він нахилився вперед, смикаючи за іншу ручку.
  
  Червоне рятувальне кільце отсоединилось зі слабким клацанням і попливло тому, як літаюча тарілка.
  
  Удар припав дю Фрон-Жипанье в плече з бентежним пфф . Але сили все одно вистачило, щоб скинути його з понтона. Він покотився назад по асфальту, його револьвер підстрибнув разом з ним. Прямо йому в руку. Зупинившись, він вистрілив знову.
  
  Куля пробила асфальт на пристойній ширині від дверей Чарлі. Амфібія підстрибнула, Чарлі разом з нею, його голова вдарилася об обшивку даху. "Що за чорт?"
  
  "Трава," сказав Драммонд.
  
  Тепер Чарлі побачив це. Амфібія перетинала смугу газону, що йде паралельно злітно-посадковій смузі. Мить важка машина в'їхала на саму злітно-посадкову смугу.
  
  Чарлі підняв голову, готуючись до зіткнення зі знижується "Боїнгом-747".
  
  Небо було порожнім, але до Амфібії наближалися три поліцейські машини.
  
  Надзвичайно зібраний або, можливо, просто позбавлений паніки, Чарлі зосередився на Карибському морі, окресленому місячним світлом в милі від злітно-посадкової смуги. Він спробував розгорнути амфібію, борючись з силою тяжіння за контроль над кермом. Завили шини. Скиглення і стогони свідчили про те, що машина ось-ось розвалиться на купу відпрацьованих автомобільних деталей. Він нахилився до води, за винятком циліндричного резервуара - вогнегасника? — який вилетів через задні двері і відскочив від злітно-посадкової смуги, залишаючи за собою кометний слід з іскор.
  
  Перша поліцейська машина загальмувала, щоб уникнути зіткнення, потім прискорилася, наблизившись до Амфібії на відстань міського кварталу. Дві інші поліцейські машини влаштувалися позаду першої, утворивши трикутне побудова, що підказало Чарлі, що вони мали намір "підрізати" вантажівка або вивести його з ладу, протаранивши його боки.
  
  Хоча двигун ревів, як доменна піч, Амфібія, здавалося, розганялася до сімдесяти кілометрів на годину.
  
  Поліцейські машини наблизилися на відстань пострілу.
  
  Вода була в півмилі попереду.
  
  "Зараз, мабуть, найкращий час придумати, як перетворити цю штуку у човен", - сказав Чарлі.
  
  Драммонд обвів поглядом каюту, як ніби це у Чарлі були проблеми з ясністю свідомості. “ Перетворити це в човен?
  
  
  13
  
  
  Одна з поліцейських машин була тепер досить близько, щоб Чарлі міг розгледіти вуса водія - традиційну модель Берта Рейнольдса. Він також побачив пістолет, який напарник чоловіки приставив до вікна зі сторони пасажира. Наближаємося. Варіанти були: протараниться, отримати кулю, і те, і інше, або продовжувати курс на Карибське море в кінці злітно-посадкової смуги.
  
  "Тато, ця штука - Амфібія", - сказав він. "Якщо ми не зможемо зробити так, щоб він відповідав своїй назві, коли ми досягнемо води" - через кілька секунд - "ми буквально потонемо".
  
  “Ах, це. Ми завжди можемо прибрати колеса. Силова установка переключиться з приводу коліс на реактивну рухову установку ". Чарлі видихнув. “ Ти вже бував у чомусь подібному раніше.
  
  “ Не пригадую. З іншого боку, одного разу, на початку сімдесятих...
  
  “ Як ти прибираєш колеса? - запитав я.
  
  "Натисни на це". Драммонд вказав на велику кнопку на консолі. На облупленої наклейці прямо над ній були зображені шина і стрілка, загибающаяся вгору.
  
  Найближча до Драммонд поліцейська машина врізалася в його борт Амфібії. Чарлі відчув хрускіт металу на зубах. Удар більшої сили перекинув би незграбний автомобіль на бік.
  
  Його погляд метнувся до розмитому плямі за вікном. Друга поліцейська машина мчала прямо на двері. Він стиснувся з голови до ніг в очікуванні удару.
  
  Поліцейська машина раптово уповільнила хід, загальмувавши досить близько, щоб Чарлі зміг прочитати по губах людини за кермом: “Merde! "
  
  Злітно-посадкова смуга закінчилася, і Амфібія злетіла в небо, принаймні, так їй здавалося.
  
  Миттю пізніше він плюхнувся черевом в Карибське море. І почав тонути. Морська вода піднялася вище вікон, затемнивши салон, за винятком декількох слабких білих кіл на приладовій панелі.
  
  Чарлі намацав кнопку, яка перетворювала цю штуковину в човен, знайшов її - він сподівався - і натиснув на неї.
  
  Колеса заскрежетали всередину, і бортові двигуни з ревом ожили, доводячи воду навколо до кипіння.
  
  Апарат знову сплив на поверхню.
  
  І, що досить неймовірно, поплив.
  
  Наскільки Чарлі міг судити, залишалася лише одна проблема: "Як нам це зробити?"
  
  “ Просто продовжуй робити це. "Драммонд вказав на акселератор, який Чарлі все ще вдавлював до упору в підлогу.
  
  Дійсно, Амфібія продовжувала функціонувати, видаляючи їх від злітно-посадкової смуги. Але черепашачим темпом.
  
  "Ти впевнений щодо частини з реактивним рухом'? Запитав Чарлі, спостерігаючи, як копи вискакують зі своїх машин, зі зброєю напоготові, за винятком останнього людини, у якого був дробовик.
  
  "Цікава інформація полягає в тому, що на розробку технології транспортних засобів-амфібій пішло десять мільйонів людино-годин", - сказав Драммонд.
  
  Дробовик заревів, і куля потрапила у вантажний відсік, проробивши дірку розміром з кулак в стіні позаду них і вонзившись в приладову панель. Радіо виплюнуло іскри.
  
  Ще більше куль обрушилося на машину з такою частотою, що дзвін і передзвін злилися в один безперервний гуркіт. В салон потрапило занадто багато куль, щоб порахувати, піднявши конфетті зі шматочків вінілу з приладової панелі разом з гейзером іскор і перетворивши все решта скла в гравій. Повітря наповнився солоним туманом.
  
  Пригнувшись якнайнижче, Чарлі тримав руки на акселераторі. Він спробував зібратися з духом, згадавши, що вони з Драмондом уникли і гіршого.
  
  Якщо подумати, це зменшувало їх шанси на успіх знову. Краще не думати, вирішив він.
  
  Судячи по спідометру, амфібія розігналася до тридцяти кілометрів на годину, розсікаючи хвилі.
  
  Град куль зменшився до бризок, потім все стихло. Гуркіт стрільби і виття сирен стихли і незабаром були заглушені гудінням бортових двигунів. Чарлі відчув себе в достатній безпеці, щоб наслідувати приклад Драммонда і знову забратися на лавку запасних.
  
  Через те, що залишилося від ілюмінатора, він глянув на корму, на поліцейських, які стояли біля кромки води, опустивши голови.
  
  - І що тепер? - Запитав Чарлі.
  
  Драммонд не відповів, повністю настроєний на французьку балаканину по рації, притиснутою до його вуха. Через мить він сказав: "Вони висилають два катери берегової охорони".
  
  Чарлі подивився на берег. Аеропорт тепер здавався розміром з ляльковий будиночок. Крім шуму двигунів, він чув тільки плескіт хвиль про корпус і слабкий крик морської птиці. Морський пейзаж, залитий місячним світлом, міг би бути використаний Туристичним бюро Мартініки.
  
  "Як щодо того, щоб вийти і дозволити цій штуковині продовжувати пихкати в море, щоб, коли копи дістануться до неї, на борту нікого не було?" Сказав Чарлі. "Ми можемо скористатися одним з рятувальних плотів, щоб повернутися на острів". Він згадав слова Брима: "кожний, хто хоче проникнути на Мартініку, може припливти в мільйон місць на човні".
  
  "Вони висилають вертоліт". Драммонд вказав на рацію.
  
  “Супер. З прожектором?"
  
  Як він іноді робив, Драммонд помассировал віскі, немов намагаючись натиснути кнопку, яка активувала його пам'ять. "Вибачте", - сказав він на закінчення.
  
  "Добре, як щодо більш простого питання виживання?" В цьому відношенні, подумав Чарлі, традиція Драммонда практично вкоренилася. "Якби ви зараз, гіпотетично, були втікачем, що б ви зробили?"
  
  “ Пливи до берега.
  
  "Але вони все одно побачать тебе".
  
  “ Ні, якби я плавав під водою.
  
  “ Це має бути щонайменше в парі миль звідси.
  
  "Що ж, це був би мій найкращий спосіб дій, якщо б я був утікачем".
  
  Віддалений крик, який Чарлі взяв за крик морської птиці, став голосніше, перетворившись у виття. Він впізнав його. Несучий гвинт вертольота.
  
  Він узявся за ручку дверей. “ Ну, в будь-якому випадку, нам потрібно вибиратися звідси зараз.
  
  "Сюди," сказав Драммонд, відкриваючи двері вантажного відсіку.
  
  "Яка різниця?" - Запитав Чарлі.
  
  Штовхнувши двері, Драммонд вказав у темний трюм. Світіння від консолі окреслює стіни, уквітчані жилетами, масками, ластами і циліндричними балонами, схожим на той, що вилетів через задні двері на злітно-посадкову смугу.
  
  "Я думаю, ти теж раніше пірнав з аквалангом зі рятувальної машини-амфібії", - сказав Чарлі, який навіть ніколи не плавав з маскою і трубкою.
  
  Драммонд натягнув гідрокостюм. “ Може бути, і так.
  
  Хвилину потому виття несучого гвинта перетворився в серію хрипких ударів. Місячне світло окреслив наближається вертоліт на тлі нічного неба. Одягнені як водолази, Чарлі і Драммонд сиділи на краю відкритого вантажного люка.
  
  "Я якийсь інвалід, думаючий, що приїхати сюди буде просто", - сказав Чарлі сам собі.
  
  З плескотом Драммонд впав спиною в море.
  
  Чарлі наслідував його приклад, занурившись у воду, яка була теплою і, що ще краще, чорнильно-чорна.
  
  
  14
  
  
  На безглуздо маленькому орендованому "Пежо" Стенлі і Хедлі помчали в Ле-Труа-Мулі, приморському село недалеко від узбережжя, де тільки що знайшли Амфібію.
  
  Під прикриттям заможних Atchisons вони зареєструвалися в п'ятизірковому готелі L ' imperatrice, що залишився від кричущої розкоші 1960-х років. У вестибюлі переважав пишний тропічний ліс, багатий триповерховим кораловим скелею, оповитим люмінесцентним туманом, що утворився в результаті бурхливого водоспаду і такої кількості прожекторів, що їх було не менше, ніж на бродвейській сцені. У пінистого підніжжя водоспаду розкинулася смарагдова лагуна, населена рибами всіх відтінків неонового.
  
  Стенлі думав про готелі як про ідеальному місці для шпигунських фантазій своєї юності, в яких повсякденним місцем проведення операцій були закладу зі всього світу. Насправді такі умови проживання були далекі від норми. Навіть у Парижі робота приводила його в готелі з погодинною оплатою. Його агенти були не просто людьми, які готові продати своїх співвітчизників; вони були готові зробити це за гроші. Не зовсім завсідники шикарних закладів.
  
  З мелодією Сержа Генсбура в голові він вийшов на бамбукову терасу, яка тягнулася від вестибюля під відкритим небом і виходила вікнами на пурпурно-чорний затока Форт-де-Франс.
  
  “ Сподіваєшся побачити наших кролів, пливуть до берега? - запитав Хедлі, приєднуючись до нього у поручня.
  
  Неможливість що-небудь зробити засмучувала його. "Принаймні, ми близькі до дії на той випадок, якщо воно станеться".
  
  Вона перевірила свій "Блекбері". “Місцеві власті прийшли до висновку, що Драммонд Кларк є міжнародним отмывателем грошей і торговцем зброєю на ім'я Марвін Лессер. Старе прикриття, помилкова ідентифікація або щось ще - це краще підходить в якості приводу для розшуку, ніж все, що ми могли б придумати.
  
  "Отже, що ми можемо зробити зараз?" Все здавалося краще, ніж сидіти склавши руки.
  
  Хедлі похитнулася, потім запитала: "Як щодо того, щоб перекусити?"
  
  "Я думаю, ми можемо наглядати за затокою".
  
  Ресторан Les Etoiles на відкритому повітрі готелю було висвітлено здебільшого свічками і тікі-факелами, але також, як і рекламувалося, зірками, під якими затока Форт-де-Франс представляв собою мозаїку, переливається від чорного до білого. Разом з кількома іншими пізніми відвідувачами Стенлі і Хедлі виконала серенаду група "каліпсо" в смокінгах того ж бірюзового кольору, що і басейн. Вони обоє їли Коломбо, національне блюдо Мартініки, каррі з риби в кокосовому молоці з гострими смаженими бананами, за ціною, ймовірно, близькою до доходу на душу населення. Стенлі з радістю відмовився б від цієї страви після салату . Налаштований на полювання, його організм не бажав приймати їжу.
  
  Хедлі поклала свій "Блекберрі" на стіл. “ Ти готова дізнатися останні новини?
  
  "Я можу викроїти час". Він для виду наламав риби на вилку.
  
  “Наш друг-пілот відправився прямо додому, в свою квартиру в Анс-Митане, приблизно в п'яти милях звідси. Він розігрів у мікрохвильовці буріто на вечерю і замовив, - вона глянула на дисплей BlackBerry, - п'ять червоних смужок: я збираюся перевірити свою кодову книгу".
  
  “ З цим в тебе вийде краще. "Стенлі поплескав по меню напоїв в шкіряній палітурці, яке лежало між свічником і млином для перцю. - “Ред Страйп" - це пиво, яке варять на Ямайці. Якби у нашого хлопчика було п'ять, він, ймовірно, не планував сідати за кермо. За інших обставин я б сказав: "Сподіваюся, що ні".
  
  “В даний час він займається серфінгом в Інтернеті. Ні дзвінків, ні нових електронних листів, два текстові повідомлення, одне відправлено місцевої жінки з питанням, чи буде вона завтра в "Ле Сквош" на "щаслива година", одне від голландки, яка працює барменом в нічному клубі в Форт-де-Франс, цікавиться його планами на вечір."
  
  "Вона хоче з ним забронювати 'переліт'?
  
  “ Схоже на те. Він не відповів.
  
  "Може бути, він чекає звісток від двох чоловіків".
  
  Зі стогоном Хедлі штовхнула Стенлі в гомілку, як зробила б, якби добре його знала. "Ці люди знали б, що зв'язатися з ним по телефону або смс-повідомленням фактично означало б зв'язатися з нами".
  
  “ Якщо тільки це не зашифрований текст.
  
  "Гарне зауваження". Хедлі почав друкувати телеграму.
  
  "Як щодо цього?" Запитав Стенлі. "Ми знаємо, в якій частині Мережі він займається серфінгом?"
  
  “Насправді, так. eBay-автозапчастини".
  
  "Ми фіксуємо це?"
  
  "Ви теж торгуєте автозапчастинами?" Хедлі продовжила є.
  
  “Коли я був в Алжирі, технік МІ-6 перехопив повідомлення поганих хлопців, розміщені в онлайн-оголошень про продаж вживаної сантехніки. Вони використовували алгоритм шифрування, щоб підмішати секретний текст в пікселі фотографій таким чином, щоб не спотворити зображення ".
  
  Вона зупинилася, не донісши вилку до рота. - Використана сантехніка?
  
  "Ви коли-небудь дивилися оголошення про продаж вживаної сантехніки, не кажучи вже про купівлю старої сантехніки через Інтернет?"
  
  Вона посміхнулася. Він відкинувся на спинку стільця і замилувався нею. Ніякої гри не потрібно.
  
  За рештою вечері думки про таємні операції відступили.
  
  
  15
  
  
  Чорна вода посвітлішала до фіолетового. Вихід до берега. Чарлі не був упевнений, чи тішився він цього чи того факту, що йому не довелося користуватися підводною рушницею по дорозі.
  
  Вони з Драмондом виринули приблизно в п'ятдесяти ярдах від відокремленого пляжу, який висріблював в місячному світлі. На темних пагорбах, порослих густим лісом, тисячі вогників горіли, як тліючі головешки. Легкий вітерець шелестів у пальмовому листі. Чарлі уявив собі навколишню обстановку з точки зору перешкод, що заважають обійти місцева влада - які, безсумнівно, прочісували острів - і дістатися до пральні самообслуговування. Зв'язатися з Бримом не вдалося. Пташина книга була залишена в сумці, яку востаннє бачили на митниці. Вони втекли з аеропорту, взявши з собою тільки те, що у них було при собі: гаманці і пляшечку з таблетками, який Драммонд завжди тримав під рукою.
  
  Чарлі виплюнув свій липкий мундштук. “ Пройшло більше години з тих пір, як ти підключив машину до мережі. Що ти скажеш, якщо ми знайдемо іншу?
  
  Драммонд підніс мундштук ближче до губ, немов збираючись повторити. “ Добре.
  
  У сотні ярдів далі по пляжу стояли складені дерев'яні шезлонги. "Схоже на готель", - сказав Чарлі. "Що ти про це думаєш?"
  
  "Це так і є".
  
  “Як ти думаєш, що нам слід робити? Іди до нього? Або геть?"
  
  "Я не знаю".
  
  “Як щодо цього? Припустимо, ви були втікачем, який хотів позбутися спорядження для підводного плавання і викрасти машину, щоб дістатися до пральні у Форт-де-Франсе. Ви б з пересторогою поставилися до великого готелю, де охорона, можливо, стежить за нами, або вас схвилювало б багатолюдне місце, де, ймовірно, багато інших людей з нашим кольором шкіри, багато з яких вже випивають по четвертому або п'ятому склянці "амбрелла"?"
  
  “Ах. В цьому випадку відносна простота отримання одягу та транспортного засобу переважила б мінуси, які в значній мірі полягали б у відправленому факсом попередження, яке охоронці цвинтарної зміни і секретарки, можливо, навіть не бачили ".
  
  "Неймовірно", - подумав Чарлі.
  
  Вони підпливли ближче до пляжу, потім пішли по піщаному морському дну в ластах. Газові ліхтарики вказували шлях до ландшафтних садів перед великим курортним готелем. Коли вони підійшли ще ближче, в полі зору з'явилися темні фігури гостей.
  
  Драммонд уповільнив крок в декількох ярдів від берега, низько опустивши тіло в прибій, очевидно, оглядаючи околиці. Коли нікого не було видно, він неквапливо вибрався на пляж, затиснувши ласти і підводне рушницю під пахвою.
  
  Чарлі пішов за ним. Пісок закінчувався стіною бамбукових стебел висотою від двадцяти до тридцяти футів, червоних біля основи, перш ніж перейти в яскраво-зелений. Драммонд кинув все своє спорядження, крім гідрокостюма, в саму гущу натовпу. Для Чарлі це мало сенс. Легкі неопренові костюми мали короткі рукави та штанини, що цілком доречно для гостей, які прогулюються по пляжу.
  
  Без перук, які вони одягли в аеропорту, вони менше схожі на двох чоловіків, яких розшукують місцеві влади. З іншого боку, вони більше були схожі на двох чоловіків, яких розшукують влади решти світу. Але інтуїція Драммонда, здавалося, спрацювала. Тому Чарлі без коливань повторював кожен рух свого батька, слідуючи за ним по пляжу до готелю.
  
  Їхні шляхи перетнулися з красивою парою середніх років, яка, очевидно, поверталася з вечері рука об руку, їх обручки та її діамант виблискували. Розпалені пляшкою вина або просто теплим повітрям, вони обидва посміхнулися, і дружина тепло сказала: "Добрий вечір". Чекаючи реакції на промоклий костюм для підводного плавання, Чарлі зміг тільки кивнути на знак вітання, але Драммонд запитав: "Як справи?" - так, наче йому було начхати на весь світ.
  
  Чоловік і жінка, здавалося, були так само байдужі, сп'янілі один одним. Коли вони проходили повз, хвиля з шипінням накотилася на пісок, обливши їх гомілки. "Боже, чому ми не переодягнулися в купальники?" сказала вона. "Я вмираю від бажання зануритися".
  
  Чарлі помітив бамбукову хатину в п'ятдесяти ярдах попереду, між пляжем і басейном готелю. До трав'яні даху хатини під нахилом була прибита табличка з написом "СЕНДІ", написана від руки і навмисно недбала. Ймовірно, в магазині, де продавалися масла та лосьйони для засмаги за ціною, що втричі перевищує ціну, яку гості платять у місті. Вказавши на це місце Драммонд, Чарлі сказав: "Там повинні бути сорочки і все таке".
  
  "Він закритий", - сказав Драммонд.
  
  "Я знаю, але я подумав, що хтось, хто може підключити до мережі автомобіль-амфібію, міг би відкрити хатину".
  
  Хатина виявилася майже такою ж надійною, як сховище, промислова версія збірних металевих сараїв для зберігання, що продаються в магазинах товарів для дому - бамбуковий фасад був приклеєний гарячим способом до зовнішніх стін, синтетична трава була прикріплена до даху степлерами. Його двері і вікна були замкнені на кодові замки.
  
  "Цікава інформація про кодових замках полягає в тому, що багато з них мають маленькі замкові свердловини із зворотного боку", - сказав Драммонд.
  
  Чарлі нетерпляче перевернув замок і помітив маленьку круглу шпарину в правому верхньому куті. "Чудова деталь, тато!"
  
  "Чи знаєте ви, що багато людей роками користуються одним і тим же кодовим замком, навіть не помічаючи замкової щілини, поки злодій не зламає його".
  
  "Як злодій перемагає його?"
  
  Драммонд окинув поглядом пляж, немов розглядав прекрасну картину. “ Звідки мені знати?
  
  "Припустимо, ви колись були оперативним співробітником ЦРУ, який пройшов п'ятиденні курси по злому замків, коли ви були на Фермі ..."
  
  
  16
  
  
  Шок від того, що він дійсно знайшов Кларк, міг би збити Стенлі з пантелику, якщо б Хедлі не схопив його за руку і не відвів за порослий травою пагорб на піску, подалі від очей втікачів.
  
  "Хороший вибір готелю", - пробурмотів він собі під ніс.
  
  - Наступного разу, коли ми вирішимо зробити 'романтичну прогулянку по пляжу', нагадай мені попросити дозволу взяти з собою табельну зброю.
  
  У Стенлі в його квартирі в Парижі був АК-47 і три пістолети, але він рідко брав їх із собою на роботу, хоча, як зараз, вони часто могли б стати в нагоді. На відміну від агентів ФБР, співробітники ЦРУ не мали вогнепальної зброї - бюрократи зазвичай відмовляли у дозволі, побоюючись, що їх оперативники будуть викриті як співробітники ЦРУ і в результаті виникнуть проблеми.
  
  Антибюрократический купорос загострив почуття Стенлі. Він подивився на ділянку пляжу, де зникли Кларкі. “ Ми повинні відправитися за ними.
  
  Хедлі відкрила сумочку і витягла "Блекбері". “ І заберемо їх самі, без зброї?
  
  “ Просто слідкуй за ними. Через хвилину чи дві в них буде абсолютно новий гардероб з магазину пляжних приналежностей або з магазинів у вестибюлі. Ще дев'яносто секунд, і вони сядуть у машину на гостьовій стоянці, про те, що її немає, ніхто не здогадається найраніше до ранку. До того часу, коли наше підкріплення мобілізується, кролики змішаються з півмільйоном людина в цих джунглях площею чотириста квадратних миль.
  
  "Але вони будуть знати, що ми стежимо за ними".
  
  “Я можу з цим змиритися. Якщо ми зможемо затримати їх хоча б на дві хвилини, у нас в руках буде півдюжини поліцейських машин і вертоліт ".
  
  На знак згоди вона попрямувала назад у готель, прокручуючи меню свого телефону. "Я подзвоню в хімчистку". Вона мала на увазі їх резервну одиницю.
  
  Стенлі глянув повз неї, на дивний шурхіт в бамбуку.
  
  Драммонд і Чарлі з'явилися з-за дерев всього в декількох футах від них, в накрохмалених нових футболках готелю L ' imperatrice поверх гідрокостюмів. Вони розмахували чимось на зразок пістолетів з четырехфутовыми стовбурами і наконечниками копій, що стирчать з дув.
  
  На Стенлі обрушилися один-два удари здивування, потім люті. Чому він не прислухався до своїх інстинктів і не кинувся на злочинців в перший же момент, як побачив їх?
  
  "Хімчистка в Форт-де-Франс", - пролунав з "Блекберрі" голос начальника резервного підрозділу з акцентом янкі.
  
  Приклавши палець до губ, Чарлі простягнув товстий лист готельної папери. Дулом рушниці свого Драммонд вказав Стенлі і Хедлі на великі друковані літери на поштовому папері, хоча наміри Чарлі були очевидні.
  
  При світлі "Блекберрі" Хедлі Стенлі прочитав: "НЕГАЙНО ДОТРИМУЙТЕСЬ ЦИХ ІНСТРУКЦІЙ, АБО МИ ВАС ПРИСТРЕЛИМ".:
  
  ПІДНІМІТЬ РУКИ.
  
  ХТО-НЕБУДЬ З ВАС З ЕНТУЗІАЗМОМ СКАЖЕ: "ДАВАЙТЕ ВСЕ ОДНО ПІДЕМО СКУПАЄМОСЯ!"
  
  БІЛЬШЕ НІЧОГО НЕ ГОВОРИ.
  
  Піднявши руки, Стенлі глянув на Хедлі в надії, що в неї є план краще. Її руки вже були підняті, і, хоча через ночі було важко сказати, вона була бліда.
  
  "Давай все одно підемо скупаємося", - сказала вона з таким ентузіазмом, що Стенлі подумав, чи не була вона насправді щаслива увійти у воду.
  
  Поки Драммонд обшукував його, Стенлі чекав слушної нагоди, щоб вдарити старого шпигуна коліном в пах. Спис, встромився в його власне стегно, змусило його передумати.
  
  Драммонд вихопив телефон Стенлі і жбурнув його в море. Супутниковий апарат впав і затонув, за ним пішов телефон Хедлі.
  
  Тепер, коли вони могли вільно говорити, Чарлі подивився на Драммонда, який тільки знизав плечима.
  
  "Все в порядку, я розберуся", - сказав йому Чарлі, перш ніж повернутися до Хедлі. "Мем, акуратно киньте свою сумочку на пісок перед собою".
  
  Тремтячи, або, ймовірно, прикидаючись тремтячою, - Хедлі знадобилися обидві руки, щоб зробити це.
  
  Чарлі підняв пакет і продивився його вміст. “Сподіваюся, це не доставить вам дуже великих незручностей, але я збираюся залишити все це собі. Після того, як я побачив, як ваш колега-державний службовець Нік Філдінг застрелив Берта Хаттемера з безключового пульта дистанційного керування від Lincoln Town Car, я не збираюся ризикувати помадами і підводками для очей ".
  
  Згідно зі звітом, яку прочитав Стенлі, радник з національної безпеки був убитий одиночним пострілом.куля 22 калібру. Хоча Стенлі ніколи не бачив такого пристрою, безключовий пульт дистанційного керування можна було пристосувати для пострілу кулею; в музеї при штаб-квартирі була ціла виставка ручок, запальничок і навіть рулону "Тумс", стріляючих дрібнокаліберними кулями, - велика частина зброї часів Другої світової війни. Однак, оскільки судово-медична експертиза остаточно встановила, що стріляв Драммонд Кларк.куля 22 калібру, яка вбила Хаттемера, або Чарлі не бачив стрільби, або він був просто хорошим брехуном, і в цьому разі він, мабуть, успадкував цю рису характеру. У свій час, як зазначалося в інший зведенні ЦРУ, Драммонд Кларк міг би переконати детектор брехні, що це був тостер.
  
  Стукіт зуби Хедлі привернули їхню увагу.
  
  Стенлі вловив її намір. "Все буде добре, люба", - сказав він, додавши тремтіння в свій власний голос.
  
  Чарлі міцніше стиснув рушницю. “ Будь ласка, припини це подання. Ти дуже схожа на підлітка на побаченні для подружньої пари твого віку.
  
  За іронією долі, прихильність була щирою, подумав Стенлі. Принаймні, з його боку.
  
  "Я б не надав тобі значення," додав Чарлі, - але поки ми намагалися проникнути в склад припасів, мій батько весь час озирався на пляж. Тебе там не було. І тебе не було у воді. Що означало, що ти пірнув за цей трав'янистий пагорб відразу після того, як ми пройшли повз тебе. Навіщо ти це зробив?
  
  Хедлі почервоніла. "Мій чоловік був трохи запальний, от і все".
  
  Чарлі похитав головою. “На твоїй стадії гри всі знають, що в цих місцях просто не варто класти пісок. А ще ти дзвонив в хімчистку. ... Давай!"
  
  Продовжувати прикидатися дурником марно, подумав Стенлі. Краще просто тягнути час. У командира резервного підрозділу, ймовірно, були люди в дорозі.
  
  "Добре, Чарлі, ти створив нас, за винятком того, що ми в одній команді з тобою". Стенлі повернувся до Драммонд, який дивився на нього, немов крізь густий туман.
  
  "У такому разі," сказав Чарлі, перш ніж з'являться ще наші 'товариші по команді', вам двом треба повернутися і попрямувати до хатини, тримаючись за руки, як ви робили раніше. І якщо ти спробуєш що-небудь, ви отримаєте speargunned в ногу-почекай, я повинен претендувати на те, що ми будемо старатися для ніг. Мій батько, напевно, міг би розколоти драже з відстані п'ятдесяти ярдів. Але я ніколи раніше не стріляв ні в одну з цих тварюк, так що нічого не можу обіцяти.
  
  Стенлі повернувся до хатини і взяв Хедлі за руку, яка була холодною і липкою. На жаль, це не входило до подання.
  
  
  17
  
  
  Кілька хвилин потому пара сиділа на покритому лінолеумом підлозі хатини, Чарлі цілився в них з рушниці, в той час як Драммонд зв'язував їм зап'ястя і щиколотки мотузкою від повітряного змія.
  
  "Вони виглядали як Супермен і Лоїс Лейн через п'ятнадцять років після їх першої зустрічі, - подумав Чарлі, - на побаченні, коли їх діти були вдома з нянею". Згідно з водійським посвідченням, їх звали Колін і Елеонора Этчисон. Велика ймовірність, що їх справжні імена були якимись іншими. І це були навіть гроші, якими вони тепер збиралися помінятися ролями.
  
  Побоюючись привернути увагу служби безпеки готелю, Чарлі вимкнув світло в хатині. Драммонд працював з допомогою рожевого променя дитячого ліхтарика, мініатюри гори Співали - стискаючи зелену гору, він активував маленьку лампочку всередині червоного піку, теоретично імітуючи виверження вулкана. Його техніка полягала в тому, щоб ретельно пов'язувати ноги полонених разом в ліктях, колінах і стегнах, а потім практично муміфікувати їхні вище пояса. Хоча процес був складним, Чарлі раніше бачив, як вона виконує його з тієї ж спритністю, яку демонструють фокусники, перетворюючи повітряні кульки в такс. Але тепер, коли повіки обважніли, голова поникла, Драммонд затнувся.
  
  Умови не поліпшувалися. При закритих дверях і вікнах невелика сітка забезпечувала єдину вентиляцію в хатині, яка з самого початку була задушливій і просоченої густим запахом лосьйону для засмаги. Піт стікав по обличчю Чарлі, просочуючи його сорочку. "Ніби тебе готують на повільному вогні в кокосовому маслі", - подумав він.
  
  Жінка порушила важке мовчання. “ Отже ... Ви були в Європі?
  
  "Я в це не вірю", - сказав Драммонд, перш ніж зробити паузу, щоб передумати.
  
  "Хіба ти тільки що не прилетів звідти?"
  
  Майже напевно, подумав Чарлі, шпигуни роздобули план польоту Брима, в якому в якості пункту відправлення була вказана Варшава, - прийом, що використовує слабкі вимоги Польщі до документації. Мінімальний обсяг детективної роботи з їх боку - і Гштаад був би знищений.
  
  Не бажаючи допомагати їм, Чарлі відвів погляд, що, як він зрозумів, ймовірно, служила визнанням - за його досвідом, такі люди, як ці двоє, були справжніми детекторами брехні.
  
  "Будь ласка, постарайтеся зрозуміти, що ми на вашій стороні", - сказав чоловік.
  
  "Цікаво," сказав Драммонд, як він часто робив, щоб не створювати незручну паузу в розмові. Він зав'язав вузол на шиї чоловіка і перейшов до жінки.
  
  "Ми можемо вам допомогти", - сказала вона.
  
  Чарлі вважав, що єдиною метою їхньої розмови було відволікання уваги.
  
  Чоловік витягнув шию, щоб подивитися Чарлі в очі. “ Ми всі хочемо дозволу вашої справи, вірно?
  
  На його широкому обличчі читалася певна привітність, а очі були повні прямоти, яка не здавалася штучною. "Повинно бути, в Ленглі винайшли новий вид контактних лінз", - подумав Чарлі. Але на той випадок, якщо це дійсно був один з хороших хлопців, він сказав: "Проблема в тому, що ідея вирішення проблеми у вашій компанії діаметрально протилежна".
  
  “Я не зовсім впевнений. А у тебе яке?"
  
  "Життя, свобода, прагнення до щастя і тому подібне".
  
  "Ці привілеї приходять разом з відповідальністю", - сказав чоловік. "У вашому випадку, відповідати за обвинуваченням у тяжкому злочині".
  
  Чарлі зітхнув. “Ти питав себе, чому тебе досі не проткнули списами? Єдиний раз, коли ми кому-небудь заподіяли біль, це була самооборона".
  
  “ А як щодо Хаттемера? - запитав я.
  
  "Я впевнений, що Кавалерія виконала відмінну роботу, засмічуючи місце злочину нашими відбитками пальців, волосся з носа і всім іншим, але будь-хто, хто думає, що Кавалерія - хороші хлопці, мабуть, був накачаний ними ".
  
  Чоловік знизав плечима. “ Який у них був мотив вбити Хаттемера?
  
  - Не Берт Хаттемер? - Запитав Драммонд.
  
  Драммонд зник з місця вбивства всього два тижні тому, але вбивство його друга, здавалося, стало для нього новиною.
  
  "Ми поговоримо про це пізніше", - сказав Чарлі. Зараз вони не могли дозволити собі відволікатися. Він повернувся до чоловіка. "Їх мотивом було змусити його замовкнути".
  
  "Цікаво", - сказав чоловік з трохи надмірним ентузіазмом.
  
  "Нам краще заткнути їм рота кляпом," сказав Чарлі Драммонд.
  
  "Чек". Драммонд притиснув згорнуту футболку до рота чоловіка, натягнув її навколо вух і зав'язав вузлом на потилиці. Якщо вбивство Хаттемера і залишалося у Драммонда на розумі, він ніяк цього не показав.
  
  "Я хотіла б, щоб ви могли довіряти нам", - сказала жінка.
  
  "Те ж саме", - сказав Чарлі.
  
  Вона посміхнулася. “Поки що моє єдине прохання - не залишай мої руки так високо за спиною. В одного з моїх колег-офіцерів у Фарафре утворилися тромби в обох плечах всього через годину після того, як він провів пов'язані руки за деревом ".
  
  Ворчить на знак згоди, Драммонд послабив шнурок повітряного змія, дозволивши її зап'ясть впасти нарівні з талією.
  
  Чарлі подумав про Фарафре, або, принаймні, про екранізації, з її багатовіковими шпилями з пісковика і фініковими пальмами на тлі блискучих єгипетських пісків. Чого б він тільки не віддав, щоб коли-небудь побувати там з Еліс. Як і будь-який інший місто на землі, Фарафра навівав романтику і пригоди. ...
  
  Це була зайва деталь.
  
  "Тато!" - закричав він.
  
  Драммонд відірвав погляд від застібання ременів на щиколотках жінки як раз вчасно, щоб ухилитися від блискучого типу, яким вона розмахувала, як кинджалом.
  
  Чарлі не наважився вистрілити з рушниці, побоюючись проткнути списом свого батька. Замість цього він запустив у неї сімейної пляшкою сонцезахисного крему, потрапивши їй щелепу. Контейнер, не заподіявши шкоди, відскочив від підлоги, але відволікаючий маневр дозволив Драммонд відбити у неї зброю.
  
  Він приземлився у високу плетений кошик, повну шльопанців. Дістаючи його, Чарлі мало не порізав кінчики пальців об гострий, як бритва, край того, що зійшло за жіноче обручку. Тиск на підпружинений алмаз, мабуть, призвело до того, що металева стрічка розкрутилася, перетворившись на лезо. Ймовірно, деякий час тому вона перерізала мотузку, обвивала її зап'ястя, а потім дочекалася можливості завдати удару.
  
  Коли Драммонд знову зв'язав їй зап'ястя і заткнув рота кляпом, Чарлі почув кроки зовні. Опустившись на коліна, він виглянув через вентиляційну решітку і побачив двох молодих людей, але тільки нижче шиї. Він не дізнався тіла, але не міг помилитися в мускулистом, квадратному статурі - колишні військові контрактники були улюбленцями керівників відділу кадрів секретних операцій. На обох чоловіків були сорочки поло, накрохмалені шорти-бермуди і, ймовірно, в знак поваги до прагматизму, а не до туристичної одязі, кросівки, а не сандалі. Вони цілеспрямовано йшли до пляжу. Через мить, навіть якщо вони не виявлять нічого підозрілого, вони кинуться назад у вестибюль і замкнуть готель.
  
  "Веселощі ніколи не припиняється", - сказав Чарлі, ні до кого конкретно не звертаючись.
  
  "Готово," сказав Драммонд, піднімаючи погляд від купи використаних котушок для повітряних зміїв.
  
  “Добре. Якщо тільки тут немає нічого, що вони могли б використовувати, щоб привернути до себе увагу або втекти - схема ліхтарика, яка може перетворити тюбик алое віра у вибухівку, що-небудь в цьому роді?"
  
  Драммонд знизав плечима.
  
  "Що, якщо б ви були ними?" Чарлі помахав полоненим.
  
  “Я б спробував дістати це в свої руки. "
  
  Чарлі простежив за поглядом Драммонда і подивився на телефон біля каси. Не бажаючи ризикувати, Чарлі вивів телефон з ладу, перерізавши зовнішній провід жіночим кільцем. У той же час він придумав спосіб загнати в кут двох розвідувачів. На жаль, його план вимагав використання телефону.
  
  
  18
  
  
  Під час прискореного курсу шпигунства, яким він займався останні два тижні, Чарлі дізнався, що розвідувальні служби Сполучених Штатів та їх союзників мають комп'ютери розміром з будинок, які безперервно перехоплюють і аналізують мільярди телефонних дзвінків, електронних листів і текстових повідомлень. В одному випадку записану розмову між двома терористами по парі дитячих портативних рацій дозволив Моссаду перехопити велику партію зброї з Кіпру.
  
  Навіть на домофоні готелю, передбачуваному рятувальному колі Чарлі, відбиток його голосу піднімав цифровий еквівалент червоного прапора, одночасно повідомляючи про його місцезнаходження - в радіусі п'яти футів - тим агентствам, які його розшукують. Штурмові групи воєнізованих формувань візьмуть штурмом готель L ' imperatrice в лічені хвилини.
  
  Однак, якщо все піде за планом, через кілька хвилин Чарлі і Драммонд вже будуть від'їжджати від готелю. Але спочатку Чарлі потрібно було дістатися до домофона. Супроводжуваний Драмондом, він прослизнув крізь кущі позаду замкненою пляжної намети. Він зупинився недалеко від мощеної тераси біля басейну, в межах досяжності кокосового горіха з скловолокна, встановленого на жердині, що нагадує пальму. Всередині кокоса був домашній телефон.
  
  Потягнувшись до телефонної трубки, він помітив двох молодих людей у сорочках поло і шортах-бермудах, не більш ніж у тридцяти ярдів від себе, що нишпорять по пляжу, як шукачі. Він завмер. І тут же пошкодував про це - він знав, що його переслідувачі були натреновані виявляти неприродні рухи по периферії. Драммонд, навпаки, сховався за товстим деревом, не збавляючи кроку.
  
  Жоден з молодих людей, здавалося, нічого не помітив.
  
  Чарлі не міг досить глибоко просунути руку в кокосовий горіх зі скловолокна, щоб схопити телефонну трубку, не видавши свого становища.
  
  Поки він чекав, поки чоловіки продовжать свій шлях по пляжу, прохолодний порив вітру з затоки змусив гілки дерев і чагарники шумно розгойдуватися. Варіація на тему можливості постукати, подумав він. Він повільно потягнувся, поки кінчиками пальців не зняв телефонну трубку з підставки і не переклав її в іншу руку.
  
  Чоловіки на пляжі не обернулися, щоб подивитися.
  
  Чарлі простягав трубку назад до кокосовому горіху до тих пір, поки закруглений навушник не натиснув кнопку КОНСЬЄРЖА на клавіатурі телефону. Коли на лінії задзвонили, Чарлі взяв трубку і пішов, синхронно з тремтливою на вітрі пальмовою гілкою, в тінь між кущами і хатиною.
  
  - Консьєрж, " пролунав бадьорий чоловічий голос.
  
  "Привіт, це містер Гларгин," прошепотів Чарлі. "Ми зупинилися тут, у готелі L' imperatrice, і, ну, мої маленькі доньки і я просто прогулювалися по пляжу, де, боюся, побачили двох молодих людей, які займаються - я дійсно не знаю, як це висловити, непристойною поведінкою".
  
  Через кілька секунд з головної будівлі готелю з'явилися охоронці і обережно попрямували до пляжу. Як би Чарлі не хотілося залишитися і вислухати протести агентів за контрактом, він знав, що кожна секунда може вирішити, втекти йому чи ні.
  
  
  19
  
  
  Шосе N5, провідне в Форт-де-Франс, виявилося не грубо вимощеною односмуговою дорогою вздовж полів цукрової тростини, як чекав Чарлі, а гладким ультрасучасним шосе з піднятими з'їздами, які вилися навколо, поперек, а іноді і прямо по схилах гір. На щастя, Драммонд забрав у людини з ЦРУ ключі від машини, поки пов'язував його, тому що Чарлі знайшов водіння Peugeot досить складним, особливо не відстаючи від місцевого руху, блискучих автомобілів, пропорції яких, на відміну від Peugeot, підходили для звивистих поворотів і вузьких проходів між кам'яними стінами. Щоб пропустити палаючу помаранчевим Micra - суміш картингу і літаючої тарілки, - він звернув праворуч, трохи не зрізавши двері Драммонда про скелю, яка одночасно служила підпірною стіною.
  
  Знайти Форт-де-Франс теж було проблемою. Хоча шосе огибало західний кордон Фор-де-Франса, з-за темної ночі, сліпучих світлодіодних рекламних щитів і гігантських скельних виступів, закриваючи огляд, точне місце розташування міста було неясно. До тих пір, поки не почали з'являтися знаки, які вказують на те, що Чарлі вже проїхав повз нього.
  
  "Ти хоч уявляєш, куди ми прямуємо?" - запитав він Драммонда.
  
  Ніякої відповіді.
  
  Драммонд згорнувся калачиком на вузькому передньому сидінні для ніг, у своїй звичайній позі для контрнаблюдения. Якимось чином йому вдалося заснути.
  
  "Ймовірно, хороша ідея", - подумав Чарлі. Хоча не було ніякої кореляції між відпочинком і епізодами усвідомленості, відпочинок в цілому загострював здібності Драммонда.
  
  У будь-якому випадку, наскільки важко може бути знайти велике місто?
  
  Сподіваючись перебратися на протилежний бік шосе N5 і попрямувати назад в сторону Форт-де-Франса, Чарлі звернув на те, що повинно було бути съездным пандусом. Машина звернула на порожню паркування темного шестиповерхового супермаркету. Він минув дюжину рядів паркувальних лічильників, перш ніж дістався до з'їзду, який, як він був упевнений, поверне його на протилежну сторону шосе. Він нез'ясовним чином закінчувався тупиком за неосвітленим складом.
  
  Кілька митей опісля, після того як він повернувся назад і знайшов правильний шлях до шосе N5, через щілину в підпірної стіни нарешті відкрився вид на щільну сітку добре освітлених трьох - і чотириповерхових будинків Прекрасної епохи. Це було так приголомшливо, що Чарлі ледве не пропустив вихід.
  
  Спускаючись по пандусу, він помітив дорожній знак, який вказує на Пуент-Саймон, район, куди Драммонд велів йому їхати, коли вони ще були в Швейцарії. Під час серії поворотів ліворуч, щоб перевірити, чи немає стеження, Чарлі звернув увагу на вуличні вказівники, встановлені на стінах кутових будівель. Темно-сині таблички з білими літерами, точь-в-точь як у Парижі. Самі вулиці були забиті гучними бутиками, кафе і барами. Він прочинив вікно. Духмяне повітря, чудово запашний свіжими ананасами, резонувало з французькими жартами і джазом.
  
  Що ще більш дивно, що за ними ніхто не стежив. Принаймні, не на машині.
  
  На вулиці Жозеф Конфере, передбачуваному місці розташування Пральні самообслуговування, місто став темніше і тихіше, шикарні бутіки поступилися місцем простим рибним крамницях і продуктових ринків з вивісками, намальовані вручну. Міський шум вірш до самотнього саксофоніста, виконуючого блюз, а рух скоротилася до однієї-двох машин на квартал. Серед пішоходів була жменька заповзятливих туристів і, в основному, місцеві жителі, що повертаються додому.
  
  Дивний телевізійний екран мерехтить крізь мереживні фіранки так само, як і крізь дірки в звичайних фіранках. Самі житла, майже всі триповерхові багатоквартирні будинки, були або старими і застарілими, або новими будівлями, зробленими задешево, з виглядом не на блискучий затока Фламан, розташований в кварталі звідси, а на четырехэтажную муніципальну паркування, покриту графіті. Коротше кажучи, це були квартири, мешканці яких залежали від пральні самообслуговування. Однак ближче всього до пральні, яку бачив Чарлі, була перукарня.
  
  Він нахилився і штовхнув батька ліктем, щоб розбудити. "Вибач, мені потрібно, щоб ти глянув".
  
  Драммонд спробував струснути з себе сонливість.
  
  "Це не здається знайомим?" Запитав Чарлі.
  
  Драммонд підвівся на частку дюйма, необхідну, щоб визирнути у вікно. Він посміхнувся, наче згадуючи.
  
  “ Знайоме? - Запитав Чарлі, маючи на увазі, що питання риторичне.
  
  “Ні. Так і повинно бути?"
  
  “ Хоча б з тієї простої причини, що ми пролетіли чотири тисячі миль, щоб відвідати Тутешню Пральню.
  
  "Яка пральня?"
  
  "Це хороше питання".
  
  "Дякую вас".
  
  “Як щодо цього, тато? Що, якщо б ви були, скажімо, оперативним співробітником ЦРУ, що працює під неофіційним прикриттям, і у вас був фальшивий боєприпас для ядерного знищення потужністю в десять кілотонн, захований в пральній машині, і вам потрібно було сховати його в міському житловому районі. Куди б ти його поклав?"
  
  “ На увазі. Губи Драммонда стиснулися, як ніби він був роздратований тим, що Чарлі поставив таке дурне питання.
  
  "Наприклад, де?"
  
  “ Так ось чому ти питав про Пральні-автоматі?
  
  "Правильно".
  
  "Для операції такого масштабу я міг би купити існуючу Пральню, щоб використовувати її в якості прикриття, або відкрити свою власну".
  
  "Де, в ідеалі, ви б його розмістили?"
  
  “Легко. Місце з доступом для вантажівки доставки".
  
  “ Поруч з гаражем для паркування?
  
  "Вотименно".
  
  Чарлі проїхав до кінця вулиці з одностороннім рухом, повернув ліворуч на бульвар Альфасса, ще раз повернув наліво на вулицю Франсуа Араго, потім повернув назад, до початку вулиці Жозеф Конфере, зупинивши машину біля муніципального гаража, який він помітив раніше.
  
  Пралень, як і раніше не видно. Просто квартет триповерхових житлових будинків, пофарбованих у повторювані пастельні квадрати і прикрашених достатньою кількістю архітектурних надмірностей, щоб мешканці не здогадувалися, що вони живуть у бетонних коробках. Будівлі були новими, про що свідчили свіжість фарби і чиста смуга цементу перед ними - без будь-яких плям або колій на тротуарах, які були всюди на вулиці Жозефа Конфере.
  
  Чарлі широким жестом вказав на квартири. "Скільки ви хочете поставити на те, що тут раніше була пральня?"
  
  Драммонд відреагував так, немов тільки що проковтнув оцет.
  
  Чарлі різко розвернувся на своєму сидінні. “ Що сталося?
  
  "Вічно ти робиш ставки", - пробурчав Драммонд, повертаючи Чарлі в ті роки, коли вони удвох ще збиралися по великих святах, завжди в ресторанах, де вони могли поїсти менше ніж за годину, в ідеалі з телевізійними іграми в боулінг, щоб звести до мінімуму час, що Драммонд читав лекції про те, як витрачати своє життя на коней.
  
  Вантажівка у формі дитячого черевичка - і набагато більше - просвистів повз, повертаючи Чарлі на вулицю Джозефа Конфере.
  
  "Що ж, вам буде приємно дізнатися, що тепер я шкодую, що не став інженером на заводі Skunk Works", - сказав він Драммонд. "Хоча б тому, що я був би в Палмдейле, Каліфорнія, а не в цій дикій погоні за пральні, не впевнений, переживу цю ніч".
  
  Драммонд дивився на нього мов крізь туман.
  
  Блюзовий саксофон, долинав з кварталу, створював відповідну звукову доріжку. Музика виходила з вузькою двоповерхової дірки в стіні. На одному з димчастих вікон розмашистим срібним шрифтом було написано від руки: "Chez Odelette".
  
  Волосся на потилиці у Чарлі встали дибки. "Твоя подружка, хіба її не звали Одетт?"
  
  "Мила дівчина", - сказав Драммонд.
  
  
  20
  
  
  Чарлі загнав "Пежо" в гараж, де ймовірність того, що машину помітять, була меншою, ніж на узбіччі біля "Шез Одетт". Він знайшов місце, приховане від вулиці фургоном доставки. Зберегти себе і Драммонда від виявлення являло собою більш складну задачу.
  
  "Нам потрібно злитися з іншими туристами в окрузі", - сказав Чарлі, одягаючи окуляри для читання в штучній черепаховій оправі, які він взяв з прилавка в магазині Sandy; s beach supply shack.
  
  Подивившись на відображення Чарлі в дзеркалі заднього виду, Драммонд запитав: "З яких це пір ти носиш окуляри?"
  
  - Тому що через них я менше схожий на хлопця з плакатів "розшукується".
  
  Драммонд кивнув. “ Цікаво.
  
  Чарлі дізнався від Драммонда майже все, що знав про імпровізованої маскування. Головним з приписів старого було те, що громіздка одяг приховувала зростання. По-друге, люди, які намагаються уникнути уваги, повинні носити одяг іншого фасону і кольору, ніж тоді, коли їх бачили востаннє. Відповідно, Чарлі дістав зі своєї нової сумки Sandy; s дві бавовняні сорочки поло, дві мішкуваті пляжні шорти з квітковим принтом, дві пари гумових шльопанців і дві бейсболки.
  
  Капелюхи відкидали тінь на обличчя і стягували волосся, змінюючи форму голови, але Драммонд, як правило, уникав їх, тому що вони викликали підозри у спостерігачів. Однак на Карибах молоді люди найчастіше носили бейсболки, і Чарлі вважав, що старий може зійти за молодого хлопця. Драммонд був у кращій формі, ніж більшість чоловіків удвічі молодша за нього, включаючи присутніх. Чарлі сподівався, що вони удвох здадуться пасажирам проїжджає патрульної машини просто парою молодих хлопців в районі, що обслуговує цю демографічну групу, на відміну від дуету молодого хлопця і літнього громадянина, на якого влада не спускали очей.
  
  Вийшовши зі стоянки на тротуар, Драммонд дійсно виглядав набагато молодше. Його легка сутулість зникла, плечі розправилися, а груди, здавалося, роздулася. Його хода з млявою перетворилася в пихату.
  
  Виявивши, що він стоїть і захоплюється, Чарлі довелося бігти підтюпцем, щоб наздогнати його.
  
  З вікон "Шез Одетт" відкривався вид на саксофоніста, худорлявої тубільця з білою бородою. Він стояв на платформі з дощок, освітлений спекотно-блакитним світлом, який освітлював обличчя бармена, смуглокожей жінки років тридцяти з привабливими, вольовими рисами обличчя.
  
  "Це вона?" Запитав Чарлі.
  
  "Хто?" запитав Драммонд.
  
  "Одетта".
  
  "Звідки мені знати?"
  
  Господи, подумав Чарлі. "Вона єдина людина, яка там працює, не рахуючи саксофоніста".
  
  "Ймовірно, це вона".
  
  “Саме про це я й думав. Що ти скажеш, якщо ми підемо і з'ясуємо?"
  
  Не почувши відповіді від Драммонда, Чарлі повернувся до нього. Драммонда більше не було поруч. Його ніде не було видно.
  
  Як, чорт візьми?..
  
  Пара великих смаглявих рук схопила Чарлі за комір і смикнула назад, в непроглядно чорний провулок.
  
  
  21
  
  
  Провулок був не набагато ширше, ніж у Чарлі. На півдорозі невидимий людина, підштовхував його, засвистів, як папуга. Немов у відповідь, заскрипіли петлі, і діагональний стовп білого світла осяяв кришаться цеглини. Він виходив з нижньої частини сходового прольоту, де дверний отвір вів у підвал автомобільної майстерні.
  
  Чоловік штовхав Чарлі вниз по сходах з такою силою, що чинити опір було в кращому випадку безглуздо.
  
  Жінка всередині прошепотіла: "Ти можеш увійти".
  
  Як ніби у Чарлі був вибір.
  
  Його практично перенесли в спекотний і застояне підвал, де пахло моторним маслом. Тьмяне світло від пари шиплячих флуоресцентних ламп висвітлив брудне приміщення з шлакоблоків, повне утилізованих деталей - амортизаторів, ременів, шлангів, рульових коліс, ковпаків, цілих бамперів - небудь звалених в купу, або втиснутых в іржаві полиці від підлоги до стелі, вишикувалися уздовж стін. На невеликому просторі в центрі кімнати Драммонд сидів, згорбившись, в дерев'яному офісному кріслі. Він схвально кивнув Чарлі, не показуючи, що усвідомлює, що сталося щось незвичайне. Через маленький столик від нього сиділа симпатична барменша. Вона втупилася на Чарлі сталевими карими очима.
  
  “ Ви Рамірес, так? - запитала вона його.
  
  При реєстрації в мотелі на автостраді Нью-Джерсі, перебуваючи в бігах пару тижнів тому, він назвався Раміресом. Прагнучи приховати історію про те, що Кларкі перебували на Мартініці, ЦРУ, можливо, це повідомило ім'я місцевій владі.
  
  “ Взагалі-то, Макдоно. У нього були паспорт, водійські права і гаманець, повний інших карток, що підтверджують його слова. "Бред Макдоно".
  
  Жінка помахала Драммонд. "Він так і сказав". Вона говорила на суміші паризького французького, сильного креольського прислівники і ще більш сильного скептицизму.
  
  М'язистий провідник опустив Чарлі на стілець поруч з Драмондом, потім повернувся до дверей, перекривши єдиний шлях до відступу. Не те щоб Чарлі подумав про втечу тепер, коли він мигцем побачив цього негідника, особливо після того, як той витягнув чорний револьвер з кобури на щиколотці. Водяний пістолет був би не менш зайвим, подумав Чарлі.
  
  Жінка кивнула Драммонд. “ Він сказав мені, що його звуть Ларсен.
  
  Чарлі знизав плечима. “ Джон Ларсен, абсолютно вірно.
  
  Чоловік у дверях сказав: "Якщо ви, чоловіки, хочете пограти в ігри, моя сестра може з таким же успіхом піти і вимагати винагороду в десять тисяч євро, яку зараз пропонують копи".
  
  "Ми знаємо месьє Кларка з дитинства", - сказала вона Чарлі.
  
  При вигляді Кларка Чарлі завмер, потім щосили намагався не показати цього. Він подивився на Драммонда, який злегка підняв плечі.
  
  Жінка обурено застогнала. "Месьє Кларк, ви ж не можете всерйоз очікувати, що ми повіримо, ніби ви нас не пам'ятаєте".
  
  Драммонд повернувся в своєму кріслі, висмикнувши кермо з найближчої купи автозапчастин, немов зачарований ним. "Цікава інформація полягає в тому, що більшість автомобільних клаксонів в Америці видають звуковий сигнал в тональності F", - сказав він.
  
  Барменша повернулася до свого брата. "Ер, ти приглядывай за ними, я піду вгору і покличу офіцера Дюфура". Вона поклала долоні на стіл, готуючись встати.
  
  "Почекай, Одетта, будь ласка," заблагав Чарлі.
  
  “ Ти думаєш, я Одетта?
  
  Чарлі знову подивився на Драммонда, який тепер возився з ременем вентилятора. Він знову знизав плечима.
  
  "Тепер я збираюся припустити, що ви не Одетта", - сказав Чарлі жінці.
  
  “I'm Mathilde. Одетта була нашою матір'ю.
  
  Краєм ока Чарлі помітив, як пістолет повернувся в його бік.
  
  "Мама померла в жовтні", - сказав чоловік, стримуючи емоції.
  
  Чарлі сказав: "Я жалкую". За їх страждання і, в даний момент, за свої власні.
  
  Жінка повернулася до Драммонд. - Мама поважала вас, пане Кларк. Я не розумію, чого ви намагаєтеся домогтися...
  
  "У нього хвороба Альцгеймера", - сказав Чарлі. "Так, я чув про це", - сказав Драммонд.
  
  Очі Матильди скептично звузилися. “ Порівняно молодий чоловік. В це важко повірити. Вона подивилася на Ер, який кивнув на знак повної згоди.
  
  Чарлі хотів запитати його, де він вивчав неврологію.
  
  "Хвороба Альцгеймера в його віці зустрічається рідко", - сказав Чарлі. “І це важко довести без розтину. Не дивно, що ці старі мафіозі продовжують використовувати захист від хвороби Альцгеймера в суді ".
  
  "Що нам потрібно, щоб ви довели нам, так це те, що ці звинувачення помилкові". Матильда розкрила листівку поліції Мартініки з фотографіями Чарлі і Драммонда, за якими слідували подробиці правопорушень, за які їх розшукували. Тицьнувши пальцем у фотографію з написом "МАРВІН ЛЕССЕР", вона сказала Чарлі: "Ти доведеш, що наш старий друг месьє Драммонд Кларк не цей злодій, що клуб, який ми назвали в пам'ять про нашу матір, не був сплачений кривавими грошима".
  
  “ Дозволь мені спочатку запитати тебе про дещо? - Запитав Чарлі. “ Він заплатив за клуб?
  
  “ Так, після того, як Пральня була закрита.
  
  “ Значить, там дійсно була Пральня?
  
  "Наша мати пропрацювала там двадцять сім років", - сказала Матільда. "Месьє Ф. зніс його і побудував багатоквартирний будинок".
  
  Чарлі побачив сяючий промінь надії. - Месьє Ф.?
  
  “ Філдінг. Дешевий салопард не дав мамі ні сантима вихідної допомоги.
  
  "Ганьба тому, що з ним сталося", - сказав Эрре, не маючи на увазі.
  
  "Ти випадково не знаєш, що сталося зі старими пральними і сушильними машинами, які були на складі Пральні?" Запитав Чарлі.
  
  Матильда закотила очі. “Ще один приклад дешевизни Філдінга: людина, яка витрачає три мільйони доларів на басейн в своєму будинку, але купує він нову пральну машину для свого будиночка біля басейну?" Чорт візьми, немає. Приїжджає сюди сам і відвозить старого запорошеного Перримана на свій острів."
  
  Пам'ятаючи про направленому на нього пістолет, Чарлі поборов бажання вдарити кулаком.
  
  "Мені залишається запитати Бога:" Що це з усіма цими злодіями?' - сказала Матільда. "Спочатку наш батько, потім наш дядько, а потім месьє Ф. Тепер клубу доводиться платити так багато за 'захист', що Ерне змушений відмовитися від навчання в коледжі на семестр". Вона пильно подивилася на Драммонда, який поспішно відклав убік блискучу вигнуту хромовану стрічку, очевидно, обробку, яка проходила по передньому краю капота автомобіля. “Після того, як мосьє Філдінг ось так відпустив Маман, ви були надзвичайно добрі, допомагаючи їй почати нову справу. Але якщо це правда, якщо ти просто ще один злодій, нам від тебе нічого не потрібно".
  
  "Крім нагороди", - сказав Ерне.
  
  Матильда відсунув свій стілець від столу, очевидно, збираючись іти.
  
  "Я можу пояснити," сказав Чарлі. “ Чи спробувати.
  
  Матильда залишалася на своєму місці, не зводячи з нього очей.
  
  Схиливши голову в бік Драммонда, Чарлі звернувся до Матильди і Ер. “ Хочете вірте, хочете ні, але він шпигун.
  
  Матильда невесело посміхнулася. “ Ні.
  
  - Господи Ісусе. "Зітхнув Ер. - Звертаючись до Матильди, він додав: - У поліцейському управлінні?
  
  Вона кивнула.
  
  "Я б хотів, щоб ми могли показати вам значок ЦРУ або як-небудь його продемонструвати", - сказав Чарлі. "Насправді, ось що: він говорить по-французьки".
  
  "Це новина?" Спитала Матильда. “Перріман ніколи б не надіслав на острів комівояжера, який не говорить по-французьки. Месьє Кларк і моя мати ніколи не говорили по-англійськи - вона не могла".
  
  Чарлі спробував: "Він може підключити машину до мережі ..."
  
  Я сплюнув. “ Так він ще і викрадач машин?
  
  Матильда опустила очі, її голова, здавалося, була обтяжена тривогою. “Розтратник і отмыватель грошей: я могла б повірити, що наш месьє Кларк здатний на такі речі. Але мосьє Кларк, старезний продавець побутової техніки, шпигун? Я не можу уявити собі менш імовірного шпигуна в світі."
  
  Поки Чарлі намагався знайти інший спосіб переконати Матильду, якийсь снаряд просвистів у нього над головою. Він повернувся до дверей, і тут з його руки з брязкотом випав пістолет і з гуркотом упав на підлогу разом з металевим наконечником вихлопної труби. Очі Ер выпучились від подиву. І у Матильди теж.
  
  Драммонд зарядив ще один відрізок вихлопної труби - або саморобну стрілу на вигнутий шматок хромованого і гумового ременя вентилятора, який він змайстрував у вигляді лука.
  
  "І ти б бачив, що він може зробити з цим зброєю", - сказав Чарлі.
  
  
  22
  
  
  "Хиббетт може допомогти", - сказав Ерне після того, як Чарлі заповнив залишилися прогалини.
  
  Матильда пояснила, що трастовий фонд Олстона Хиббетта III дозволив молодому калифорнийцу постійно проводити відпустку в тропіках і займатися своєю пристрастю - тропічними напоями. Кожен вечір в якийсь момент їх сукупний ефект змушував його сповзати зі свого звичного барного стільця в Chez Odelette. Підсобне приміщення в задній частині з пошарпаним диваном стало його другим домом. Велику частину часу він не ворушився, доки Матильда або Ерне не відкрили двері клубу на наступний день.
  
  Сьогодні ввечері, після чотирьох чарок "Ягермайстера" за рахунок закладу - ідея Матільди - Хиббетт підхопився зі свого барного стільця раніше звичайного.
  
  Уклавши його на диван, Эрре вийшов з підсобки з ключами від першого будинку Хиббетта, яким користувалися менше, на бульварі Альфасса, в декількох кварталах звідси, де Чарлі і Драммонд могли переночувати.
  
  Він також взяв відмінну зелено-золоту кепку Хиббетта Oakland a's, з якою Чарлі міг би в одну мить зійти за калифорнийца такої ж статури.
  
  "Це також допомогло б, якби ти часто спотикався", - сказав Ерне Чарлі.
  
  
  Чарлі то і справа похитувався, поки Драммонд розігрував Доброго Самаритянина, допомагаючи йому дістатися до будинку. Вони використовували техніку Еліс - перешагивание по сходах через сітку Пуант-Саймона. Це перетворило двухквартальную прогулянку в шість кварталів, але дозволило Чарлі перевірити відображення у вікнах машин і магазинів, щоб зрозуміти, стежить хтось за ним.
  
  Загорнувши за кут на бульвар Альфасса, Чарлі помітив будівля Хиббетта, єдине в тропіках будівля кольору вершкового морозива, чотириповерхова, оброблене м'ятно-зеленим і виходить вікнами на затоку Форт-де-Франс. Вгору і вниз по кварталу невелика юрба входила в жваві клуби і виходила з них. На іншій стороні вулиці таку ж кількість людей бродило по набережній Бэйсайд і поромним причалів.
  
  У добре освітленого входу в "Хиббетт" Драммонд зупинився і втупився на зоряне світло, що грає на вершинах хвиль. Бажаючи обмежити їх перебування на увазі, Чарлі квапливо дістав ключі, відчинив двері. “ Підемо, вид зверху ще краще.
  
  Драммонд залишився стояти на тротуарі, звернувши свою увагу до неба.
  
  Він щось помітив? Безпілотник спостереження? Шлунок Чарлі стиснувся. "Що це?"
  
  "Цікава інформація полягає в тому, що Моцарту було всього п'ять років, коли він написав музику до 'Мерцай, мерцай, маленька зірочка' ".
  
  - “Цікавий" - не самий вдалий термін. Потягнувши батька за лікоть, Чарлі провів його в невелике фойє, обставлений в сучасному стилі. Найкраще те, що тут було безлюдно. "Я в 3-А, добрий сер", - сказав він з акцентом Діна Мартіна, на випадок, якщо хто-небудь підслуховував.
  
  Коли вони дісталися до сходів, двері в 1-С, в декількох футах ліворуч від них, відчинилися всередину. Звідти вискочила сильно нафарбована молода блондинка в атласному сукню з глибоким вирізом. Її вишневий парфум поглинали більшу частину кисню у вестибюлі.
  
  "Привіт," сказала вона, дізнавшись Чарлі і, як він сподівався, прийнявши його за Хиббетта.
  
  Він ухопився за Драммонда, наче хотів спертися, але насправді, щоб сховати обличчя. "Привіт," відповів він у рукав Драммонда.
  
  Блондинка повернулася, щоб подякувати чоловіка з 1-С, але опинилася віч-на-віч з поспішно закрилася дверима. Чоловік, очевидно, її клієнт, здавалося, не був схильний зустрічатися з ким-небудь зі своїх побратимів по житлу в даний момент. Молода жінка з сором'язливим видом покинула будівлю.
  
  Допомагаючи Чарлі піднятися по сходах, Драммонд сказав: "Це була удача, чи не так?"
  
  "Напевно", - сказав Чарлі, згадавши старе вираз гравців в конячки: Удача ніколи не дарує, вона тільки позичає .
  
  
  Квартира 3А являла собою просторий лофт з колекцією витонченої меблів з оргскла, яку з точки зору функціональності правильніше було б вважати витвором мистецтва. Чарлі уявив собі, як Хиббетт купує всю цю партію у спробі привернути до себе продавщицю сучасного меблевого магазину.
  
  Вітальня підтвердила цю теорію. Ця кімната, ймовірно, відображала цього Хиббетта: всього один предмет меблів, м'який чорний диван, виконаний у вигляді бейсбольною рукавички часів Тая Кобба. Він був звернений до величезного плазмового телевізора, вмонтованому в стіну. На дерев'яній підлозі валялися два портативних комп'ютера, три ігрові системи і стільки ігрових картриджів, що їх було не злічити. А в кутку стояв старовинний автомат з продажу пляшок кока-коли, переобладнаний для видачі банок Red Bull.
  
  "Думаєш, ми тут у безпеці?" Чарлі запитав Драммонда.
  
  Драммонд потонув в бейсбольній рукавичці. “ Від чого?
  
  “Як зазвичай: бути вбитим. Або бути заарештованим, а потім бути вбитим".
  
  Драммонд щулився в прохолодною шкірі. “ Навіщо ми знову сюди приїхали?
  
  "Ми вирішили, що було б надто помітно плисти до острова Філдінга посеред ночі".
  
  "Вірно, вірно". Драммонд сіл з рішучим видом. "Значить, ми можемо знайти пристрій".
  
  "Спочатку нам потрібен найкращий спосіб дістатися туди, ніж гребти".
  
  "Що ж..." Драммонд задумався. Напруга, здавалося, підірвало його сили. Його голова відкинулася на одноразову подушку "Окленд Рейдерз". Очі горіли від розчарування. “ Мені так шкода, Чарльз...
  
  "Ти не забула прийняти ліки?"
  
  "Звичайно," обурився Драммонд.
  
  "Це все пояснює".
  
  Драммонд повинен був прийняти таблетку перед сном, і він зробив це з надійністю швейцарського поїзда. За цим незмінно йшла сонливість. Драммонд позіхнув. “ Повтори ще раз, що саме тобі потрібно було дізнатися?
  
  "Як дістатися до острова Філдінга".
  
  “А, точно. Ти знаєш, хто може знати?"
  
  “Ні. Хто?"
  
  "Діти Одетти".
  
  “ Матильда і Ерне?
  
  “ Скільки у неї дітей? - запитав я.
  
  "Я не знаю", - сказав Чарлі. Він зрозумів, що його батько теж не знав, принаймні, не зараз. "Я подумав, що краще не говорити їм, що ми задумали".
  
  "Це звучить приблизно так".
  
  "Так є які-небудь ідеї, як туди дістатися?"
  
  "Де?"
  
  “Острів, де живе Філдінг. Або, я б сказав, жив".
  
  “О, вірно, вірно. Я не знаю." Драммонд розтягнувся на дивані.
  
  Чарлі поспішив скористатися останніми митями свідомості свого батька. "Що, якщо якась інша організація з'ясувала, що Філдінг робив з пральними машинами, а потім спробувала взяти острів штурмом?"
  
  “У них були б проблеми. Поліцейські патрульні катери відкрили по них вогонь, як тільки вони наблизяться на милю. І там також є озброєна охорона. Все навмисно бояться виходити туди ".
  
  “ Дай вгадаю? У начальника поліції повна коробка грошей?
  
  "Кільця". Драммонд вивчав порожній плазмовий телевізор, ніби по ньому показували трилер.
  
  “ Коробку, повну кілець?
  
  "Щось пригадується", - сказав Драммонд, опускаючи повіки. "Це фігура мови".
  
  “Папа, що тобі нагадує? Будь ласка, ми повинні якось вибратися звідти".
  
  Драммонд відкрив очі. “Ми пожертвували поліцейському управлінню кулемети тридцятого калібру. Що б ви не робили, не намагайтеся відправитися на цей острів".
  
  "Але..." Чарлі різко замовк. Драммонда не було вдома.
  
  Може, і на краще. Відпочинок був його Red Bull. Чарлі міг спробувати ще раз через декілька годин.
  
  Тепер, намагаючись не робити занадто багато шуму, Чарлі сів на підлогу і натиснув клавішу пробілу на одному з ноутбуків, привівши комп'ютер в почуття і висвятив його зображення на плазмовому екрані. Система вже була відкрита для Інтернету, сайту з продажу столів для аерохоккея з монетоприймачем.
  
  Чарлі роздумував над тим, щоб ввести в пошукову систему як можна менше інформації про ФИЛДИНГЕ, не кажучи вже ПРО ТЕ, ЯК НЕПОМІТНО ДІСТАТИСЯ До ПРИВАТНОГО ОСТРОВА НІКА ФІЛДІНГА. Що, якщо б ЦРУ запрограмувати свої комп'ютери розміром з будинок на спрацювання сигналізації, якщо б хто-небудь це зробив? Хіба розташування цієї людини не висвітилося б відразу на екранах комп'ютерів агентства, або мобільних телефонів, або наворочених наручних годинників?
  
  Чарлі був готовий посперечатися, що цього не станеться. Репутація Філдінга як лихого і колоритного мисливця за піратським золотом зробила його всесвітньою знаменитістю. Команди його дайверів все ще прочісували Карибське море в пошуках затонулого корабля з легендарними скарбами Сан-Ісідро. Приятелі Чарлі, грали на конях, які вважали полювання за скарбами вищою формою азартних ігор, стежили за командою експедиції Сан-Ісідро з такою ж самовіддачею, з якої інші люди стежили за спортивними командами. Насправді, за словами Еліс, скарб Сан-Ісідро було морським еквівалентом міської легенди.
  
  Думаючи про неї, Чарлі вперше усвідомив, що вираз "шалено по кому-то сумую" не було повної гіперболою.
  
  Натиснувши на пошукову систему, він ввів те, що вважав відносно нешкідливим ОСТРОВОМ ФІЛДІНГ МАРТІНІКА. Екран заповнили 10 з 871 222 результатів, першим з яких була згенерована комп'ютером карта приватного острова Філдінга Илет Керон, розташованого в декількох милях до північно-заходу від Форт-де-Франса.
  
  Чарлі вибрав супутниковий знімок острова. Він витріщився на п'ятикутний басейн, такий великий, що його, ймовірно, було видно з космосу без допомоги супутника. Він також розгледів шиферний дах розкинувся замку і те, що здавалося стіною навколо всього острова, увінчаною пучками колючого дроту.
  
  Його погляд впав на автоматично згенеровані пошуковою системою рекламні оголошення, все, крім однієї, від інтернет-магазинів, що торгують копіями золотих дублонів і піратської здобиччю. Винятком був список нерухомості замку на тридцять кімнат у Илет-Кероне. Оголошення було розміщено в Пуент-дю-Бут, Мартініка, офісом Caribbean Realty Solutions.
  
  Чарлі сподівався, що у компанії знайдеться для нього рішення.
  
  
  23
  
  
  Розташований на першому поверсі триповерхової будівлі мандаринового кольору у французькому колоніальному стилі на шикарною, але химерної головній вулиці Пуент-дю-Бут, готель Caribbean Realty Solutions розмістив у своїй широкій вітрині яскраві кольорові фотографії кращих об'єктів нерухомості. Ріелтори називали ці картини "Наживкою". "Риба" часто зупинялася і зволікала, роззявивши рота. Френк Десото, одинадцятирічний ветеран ріелторської ігри, сидів за стійкою адміністратора, спостерігаючи за двома такими перспективними кандидатами - чоловіками в дорогих сорочки поло і шортах-бермудах, які переходять вулицю. Навіть не глянувши на принаду, вони увійшли в агентство.
  
  Приголомшливо, подумав Десото. Вони знають, чого хочуть.
  
  Охоплений захопленням, який відчуває рибак при ривку за волосінь, Десото протягом п'яти секунд перевіряв свій шиньйон і дихання.
  
  Чоловіки підійшли до столу. Дотримуючись належний баланс між повагою і соціальною рівністю, Десото запитав: "Що я можу для вас зробити?"
  
  Молодший з двох чоловіків, виглядав досить забезпеченим, сказав: "Ми зацікавлені в огляді нерухомості на острові Керон".
  
  Радісне збудження Десото випарувалося, хоча він продовжував посміхатися. Швидше за все, ці люди були GCS-gate-crashers, любителями гострих відчуттів нижчої ліги, чиє уявлення про гострих відчуттях полягало в тому, щоб бродити по власності, яку вони не могли собі дозволити.
  
  Однак, як правило, це були сімейні пари, які одягалися так, немов тільки що зійшли з яхти. Як і справжні багатії, цей дует ставив комфорт понад зовнішнього вигляду. Ключовим моментом була їх взуття. На молодому чоловікові були характерні мокасини Bettanin & Venturi у формі човника ручної роботи з Італії. І він носив їх без шкарпеток, ніби йому було все одно, чи стануть вони жертвами поту, піску або солоної води. Інший чоловік, хоча і був щонайменше на двадцять років старше ДеСото, був одягнений у помаранчеві крокси Day-Glo, пляжні сабо з неопрену за завищеною ціною, які так мило виглядали на маленьких дітей. Кожному, хто старше восьми років носив дитячі сабо, було наплювати на думку оточуючих. Десото підозрював, що він був при грошах.
  
  Він вирішив з'ясувати напевно. "Я б із задоволенням розділив з вами Илет Керон", - сказав він, простягаючи руку, побрязкуючи своїм "Ролексом" з восемнадцатикаратного золота. "Я Франклін Десото".
  
  Хватка молодої людини була міцною, а погляд ні разу не затремтів. "Бред Макдоно", - представився він. Потім він схилив голову до чоловіка, який маячив біля входу. "А це містер Ларсен".
  
  Ларсен ступив уперед, без вибачень штовхнувши свого молодого товариша. Він вклав свою руку в руку Десото і надав Ріелтору робити всю роботу. - Джон Ларсен, - сказав він так, наче це був якийсь секрет.
  
  "Радий познайомитися з вами", - сказав Десото. "Так вийшло, що це перший повільний день, який у мене був з Дня подяки". "Якби тільки" . “ Я міг би відвезти тебе на острів сьогодні вранці, якщо хочеш.
  
  Макдоно подивився на старовину Ларсена, який кивнув на знак згоди, хоча і неохоче. Можливо, він волів би спочатку подрімати. Або "Криваву Мері".
  
  "У агентства просто є невеликі вимоги до безпеки", - сказав Десото. “Мені потрібно, щоб мій асистент зробив ксерокопії ваших паспортів або водійських прав. Тоді я зможу подзвонити на причал і попросити Марселя підготувати моторний катер.
  
  
  З ліцензіями в руках Десото попрямував до копіювального апарату в задній кімнаті, по дорозі зазирнувши в свій BlackBerry. Звичайне вихваляння колег. Беттіна Ладингтон показувала старе маєток Делакорт старшому партнеру Goldman Sachs. ДеСото відповів щирим побажанням удачі і до речі, я показую церон парі китів .
  
  Але чи були вони насправді китами?
  
  Затримавшись біля ксерокса на кілька хвилин довше, ніж необхідно, ДеСото скористався безліччю інтернет-інструментів для пошуку професій своїх потенційних клієнтів, володіння нерухомістю і кредитних історій; Ріелтори були такі ж вправні, як приватні детективи, у з'ясуванні таємниці, і, за необхідності, діяли швидше. Якби розкопки ДеСото показали, що його люди насправді були китами, він негайно виклав би п'ятдесят євро на оренду Riva Aquarama, старовинного катери з червоного дерева, відомого по черзі як морська версія Ferrari і морська Stradivarius. Якби він виявив, що вони були планктоном, позбутися від них було б простою справою - запросити факс з банку, що підтверджує, що у них є фінансові кошти для закриття угоди з такого дорогого об'єкта нерухомості. Планктони зазвичай заявляли, що їм доводилося повертатися в свої готелі, щоб отримати банківські реквізити. Як правило, їх більше ніхто не бачив.
  
  Виявилося, що Ларсен був генеральним директором New England Capital Management, LLC, про яку ДеСото не зміг знайти ніякої корисної інформації. Він сподівався, що це був один з тих надсекретних хедж-фондів. Адреса Ларсена був 259, Черрі-Веллі-лейн, Грінвіч, Коннектикут. Десото знав, що Грінвіч - передмістя Манхеттена, де за два мільйони можна купити будинок в тій частині міста, де раніше жили слуги. Черрі-Веллі-Лейн перебувала в густо порослою лісом "Глухомані" Грінвіча. Згідно веб-сайту, який проводив миттєву оцінку, ділянка площею вісім акрів коштував 10,5 мільйонів доларів.
  
  Макдоно жив по іншу сторону горезвісних трас Грінвіча в переобладнаному сараї вартістю 3,2 мільйона доларів. Він з'явився на комп'ютері ДеСото як власник прилеглої чистокровної ферми Макдоно, чий веб-сайт пропонував лише елементарну інформацію. Подібно хорошим ресторанам і коледжам, успішним коняра не було потреби в рекламі.
  
  Цього було достатньо, щоб продовжувати, вирішив ДеСото.
  
  На худий кінець у нього завжди була з собою "Беретта".
  
  
  24
  
  
  Був ясний ранок, на затоці Форт-де-Франс цвіли різнокольорові спінакери. Катер Riva Aquarama ковзав по хвилях зі швидкістю хвилюючих сорока вузлів, його хромована обробка виблискувала. Чарлі, просто ступивши на борт культового судна, відчув себе кінозіркою.
  
  На сусідньому сидінні, посилюючи ілюзію, ДеСото однією рукою керував човном, а в іншій тримав термос з еспресо. Звичайно, його загар був занадто помаранчевим, зуби - занадто білими, а волосся - надто штучними, але коли Чарлі примружився від сонячних відблисків на воді, агент з нерухомості зійшов за Кері Гранта.
  
  Чарлі, можливо, і насолоджувався цим видовищем, якщо б не поліцейський катер, підстрибуюче попереду, з величезним чорним кулеметом тридцятого калібру, встановленим на його носовій палубі. Якби поліцейські подивилися на "Ріву" в бінокль і дізналися втікача Марвіна Лессера - або якби ліс приладів, що стирчить з рульової рубки катери, включав камеру з програмним забезпеченням для розпізнавання осіб, - Чарлі опинився б у камері. Тоді все стало б зовсім погано.
  
  Драммонд лежав позаду Чарлі і Десото на сонячній палубі, його нещодавно підстрижене чорне волосся розвівалися на вітрі; Чарлі сам став "Золотим сонцем". Летаргія Драммонда була справжньою, побічним ефектом його ліків. Чарлі подумав, що супроводжує його примхливість додає трохи правдоподібності його ролі людини, неохоче расставающегося з двадцятьма вісьмома мільйонами своїх кровно зароблених зелених.
  
  "Отже, що ви думаєте про імператриці Жозефіні?" Запитав Десото.
  
  Поглинений поліцейськими, Чарлі щосили намагався знайти відповідь. "Приголомшливе поле для гольфу, недооцінена імператриця".
  
  ДеСото розсміявся так, як міг розсміятися тільки людина, що сподівається продати нерухомість вартістю 28 мільйонів доларів.
  
  Чарлі спостерігав, як поліцейський біля кулемета витягнув шию, щоб заговорити з пілотом. Не зводячи очей з "Ріви", пілот потягнувся до важелів управління. За кормою катери завирувала вода, і, звичайно ж, судно лягло на курс, щоб перехопити катер.
  
  Десото, нетерпимий до пауз у розмові, сказав: "Я завжди кажу, що гольф - це єдина гра, в якій ви прагнете до невисоких результатів".
  
  Чарлі удавано засміявся. І запитав себе, чому вони з Драмондом просто не зафрахтували човен для дайвінгу, не допливли на ній до острова Філдінга в милі від нього, а залишок шляху пропливли під водою. Кожен, хто бачив суботній ранковий мультфільм, знав, що так і треба вчинити.
  
  Він простягнув руку назад і висмикнув Драммонда з дрімоти. “ Гей, дивіться, містер Ларсен, поліцейський катер з кулеметом тридцятого калібру. Він сподівався, що нагадування про подарунок поліції, якщо не про неминучу небезпеку, яку він представляв, підстьобне розум його батька.
  
  Драммонд підняв голову. "Про," сказав він. Знову влаштувавшись зручніше, він закрив очі.
  
  Поліцейський катер, пихкаючи, зупинився в сотні ярдів від нас.
  
  Десото вимкнув двигуни, зупинивши катер. Його єдиною турботою, здавалося, був його зовнішній вигляд, який він перевірив на панелі управління. "На відміну від багатьох інших Карибських островів, тут, на Мартініці, вам не доведеться турбуватися про злочинності", - сказав він. "Поліція нічого не випускати з виду".
  
  "Радий це чути," сказав Чарлі. Якби йому вдалося заволодіти термосом ДеСото, він міг би виплеснути його димляче вміст на поліцейського на палубі і заволодіти кулеметом.
  
  Катер загальмував паралельно річці. І кулеметник, і пілот були молодими мартинийцами з м'язами, випирають з темно-синьої уніформи.
  
  - Як справи, месьє Десото? "запитав пілот.
  
  "Привіт, сержант Франсуа", - сказав Десото, у французькому відчувалася нотка нью-Джерсі. Він дістав з нагрудної кишені конверт і простягнув його пілоту через смугу шириною в три фути. “Ca va? "
  
  “Ca va. "Сунувши конверт у власний нагрудний кишеню, коп чітко відсалютував і повернувся до пульта управління.
  
  Потім Десото натиснув на газ, і Riva рушила з місця. "Плата за проїзд", - пояснив він Чарлі.
  
  Чарлі не відчув полегшення. Якщо досвід хоч когось вчить, то це був не останній раз, коли вони бачили поліцейський катер.
  
  "Отже, яке ваше перше враження?" Запитав Десото.
  
  "Це залежить від того, наскільки великі втрати".
  
  Сміючись, агент з нерухомості вказав на масив землі, нависає перед ними, як низько нависла грозова хмара. По мірі того, як вони під'їжджали ближче, місцевість ставала зеленішою і переходила в мальовничі, що розкинулися луки.
  
  "Спочатку в Илет-Цероне розташовувався завод з виробництва рому". Десото вказав на руїни довгого складу, покритого мохом. "Це була фабрика".
  
  "О, добре, я хвилювався, що це був замок", - сказав Чарлі.
  
  Заливисто розсміявшись, Десото обігнув човен вздовж берега, привівши їх у невелику бухту. Довгий, вигорілий від негоди пірс закінчувався чудовим пляжем.
  
  Щоб причалити, Riva повинен був отримати допуск. Десото пригальмував біля посту охорони, що нагадує тюремну сторожову вежу. На вершині його, у невеликому круглому будиночку, що стояв чоловік, тіні приховували його риси, але не ствол кулемета.
  
  "Чому тут охорона?" Чарлі запитав ДеСото упівголоса.
  
  "Продавець стурбований мародерами".
  
  Звичайно, це був кращий відповідь , ніж Співробітники служби безпеки були залишені в надії перешкодити кому - небудь витягти бомбу , замасковану під пральну машину . Однак Чарлі підозрював, що справа йде саме так.
  
  "Хто продавець?" запитав він.
  
  "Я повинен був згадати про це раніше", - сказав Десото. “У містера Філдінга не було партнера по шлюбу або нащадків. Його найближчий живий родич - дядько в Штатах, який зацікавлений в тому, щоб вивантажити і забрати виручку як можна швидше. "Він кивнув на Драммонда, який тепер спав на животі. "З його точки зору, ідеальний продавець".
  
  Чарлі припустив, що дядьком в Штатах насправді був не хто інший, як дядько Сем. Без Філдінга ЦРУ, ймовірно, прагнуло згорнути свою операцію тут. Чарлі сподівався, що на острові немає нових співробітників, які впізнали б його і Драммонда. За словами Еліс, співробітники Філдінга поняття не мали, що він шпигун. Фактично, щоб посилити його кримінальне прикриття, Кавалерія найняла важкоатлетів з колумбійського наркокартелю Букага.
  
  Охоронець ступив на квадратну платформу, навколишнє круглу рубку. Це був високий латиноамериканець з статурою грецької статуї. Він подивився в бінокль. На щастя, обличчя Драммонда було притиснуто до м'якої терасу для засмаги.
  
  Блиснувши зубастою посмішкою, охоронець махнув рукою "Rive" вперед.
  
  
  25
  
  
  "Схоже, ми випили на одну "маргариту" занадто багато, а після цього ще три або чотири", - сказала Хедлі, як тільки Кайл розв'язав їй кляп. "Що стосується нашої подруги, яка залишила нас тут пов'язаними, я не думаю, що є якесь земне пояснення її поведінки".
  
  "Таке трапляється", - сказав Кайл, доброзичливий директор з водних видів спорту.
  
  Стенлі сподівався, що Кайл був щирий або, принаймні, що будь-цікавість, яке мав відважний австралієць, не зайде далі військових історій, якими співробітники ділились в "Щаслива година". Незважаючи на молодість - двадцять сім або двадцять вісім років, - він, мабуть, побачив чимало дивацтв на курортах. Звичайно, він ніколи не відкривав магазин, щоб знайти пару пов'язаних з кляпом у роті. Тим не менш, він не виявив ні здивування, крім природного шоку від відкриття, ні яких-небудь побоювань після розповіді Хедлі. Він тільки запитав: "Хлопці, хочете Powerade - увімкніть електроліт?"
  
  "Це було б чудово", - сказала Хедлі. "Підійде все, що завгодно, крім "маргарити"".
  
  "Насправді, "маргарита" - не така вже погана ідея". Кайл подивився на Стенлі. "Ти виглядаєш так, ніби можеш витримати трохи собачої шерсті, приятель".
  
  Стенлі вирішив виключити рекомендацію Кайла зі звіту, який він напише Эскриджу, який ніколи не був на місцях і яким було б досить важко переварити інші події в готелі "Імператріс".
  
  Повернувшись в свій готельний номер, Стенлі сів за письмовий стіл на коліщатках. Затуливши собою вид Карибського моря з листівки з балконного вікна, він чотири рази поспіль клацнув по невыразительному ділянки екрану свого комп'ютера, відкриваючи новий бланк телеграми. Він заповнив його детальним звітом за останні п'ятнадцять годин. Якщо противники перехоплять передачу, вони побачать тільки електронний лист Коліна Атчісона його секретарці з проханням зателефонувати якомусь іншому вигаданій особі і перенести ранковий раунд гри в гольф.
  
  Потім Стенлі перейшов до передбачуваних наступних кроків: ДОЗВІЛ НА ВІДКРИТІ ДІЇ. МЕТА: ОПИТАТИ КАРФАГЕН.
  
  Він почув, як Хедлі вимкнула душ. Він не чув, як вона підійшла. Ворсистий килим був таким товстим, що вона могла б вже давно застрибнути в спальню, і він нічого не помітив, якби не приємний аромат меду і лаванди. Він не обертався, в основному для того, щоб не витріщатися, поки не відчув, що вона коштує всього в декількох дюймах від його спини.
  
  “Відкрите дію? "- запитала вона. "Іншими словами, ми дзвонимо в Карфаген і говоримо: " насправді, містер Брім, ми професійні шпигуни з ЦРУ".
  
  "Прорив укриття - самий розумний спосіб, який я можу придумати", - сказав Стенлі.
  
  "Чому пара шпигунів - шпигунів з досвідом обману його - повинні бути людьми, які найкраще здатні домогтися від нього правди?"
  
  "Тому що ми найкраще зможемо переконати його, що в іншому випадку він буде поглинений кімчі".
  
  Вона присіла на найближчий кут ліжка, схрестивши одне сяюче стегно танцівниці на іншому. "Я знаю дійсно хороший спосіб, який не залишить ніяких слідів", - сказала вона з ентузіазмом, який перетворив її в сприйнятті Стенлі з чуттєвої жінки в щось темне і холодне.
  
  Він вже був стривожений її поспішністю перерізати Драммонд яремну вену минулої ночі своїм кільцем з викидним лезом, яке, безумовно, стало б у нагоді після того, як вони були пов'язані. Незважаючи на їх послужний список, Кларкі абсолютно очевидно не прагнули до вбивства. Для Драммонда було б доцільніше прикінчити їх, ніж пов'язувати. Крім того, твердження Чарлі про те, що вони діяли в цілях самооборони, здавалося позбавленим надуманості.
  
  Стенлі задавався питанням, чи були у Хедлі якісь свої плани.
  
  
  26
  
  
  Десото вже двічі бував у Илет-Цероне, спочатку щоб самому оглянути нерухомість, а потім показати її парі з Дубая, яка в підсумку купила нерухомість Беттіни Ладингтон, особняк в італійському стилі без бізнесу на французькому острові. Обидва рази тут, піднімаючись по посипаної черепашками доріжці від пірсу, він різко зупинявся, коли в поле зору з'являвся замок. Від будови захоплювало дух.
  
  Коли з'явився його вапняковий фасад, примхливий Ларсен навіть не зупинився. Якби Десото не знав краще, він би подумав, що старий уже бачив це місце.
  
  Макдоно збавив швидкість, але тільки для того, щоб дозволити Десото наздогнати його.
  
  "Ух ти!" - вигукнув Макдоно.
  
  Після одинадцяти років роботи у великих компаніях ДеСото розбирався в wows так, як ювелір розбирається в діамантах. У хлопця був чистий цирконій. Можливо, йому не вистачало освіти. Нові гроші часто не прагнули далі особняка з зайвими башточками, їх чутливість формувалася Дональдом Трампом.
  
  На щастя, такі клієнти можуть отримувати освіту. "Le Chateau d Ilet Ceron славиться тим, що ідеально відображає період архітектурного переходу від рококо середини вісімнадцятого століття до більш витонченому неокласичної стилю", - сказав Десото. "Як висловився Architectural Digest, "Розкішний вапняковий фасад вражає новачків своїми високими корінфськими пілястрами та окремо стоячими колонами, в той же час дотримуючись простоту, щоб отримати вигоду з сонячного світла, яке відбивається від зустрічних хвиль ".
  
  Макдоно пригальмував біля мармурових сходів, що ведуть до входу. "Сліпуче", - погодився він. Ларсен окинув поглядом фасад і був вражений не більше, ніж якщо б це був двоповерховий будинок в Шебойгане.
  
  Молода покоївка відчинила одну з монолітних французьких дверей з мідною облицюванням. Замість привітання старий кивнув. Він влетів усередину, перш ніж вона встигла відкрити іншу двері. Макдоно поспішив за ним.
  
  Великий зал для прийомів був схожий на мармуровий каток. Колони у формі слонів підтримували позолочений і неймовірно висока стеля, намальовані сонце і хмари були настільки реалістичні, що їх можна було прийняти за вид з вікна в даху.
  
  "Дюваль, один з найбільших нині живуть реалістів", - почав Десото, вказуючи на свою роботу.
  
  Але його клієнти вже направлені в кабінет.
  
  Ріелтор повинен випереджати своїх клієнтів, але ці двоє були чортовими гонщиками. Десото кинувся навздогін. Грінвіч, нагадав він собі, був спальним районом Нью-Йорка. Жителі Нью-Йорка накинулися навіть на чізкейк.
  
  Якщо берлога була барлогом, то Білий дім був просто будинком. Гігантська кімната все ще була обставлена меблями, включаючи дивани, шезлонги і кушетки часів Людовика XIV, відреставровані і обтягнуті новою оббивкою, значно перевершує версалевские стандарти. Кращою частиною була дальня стіна, яка виходила на золотистий пляж.
  
  "Містер Філдінг замовив імпорт піску з венесуельського півострова Паріа", - сказав Десото.
  
  Занадто пізно. Клієнти були за далекою дверима.
  
  Він намагався не відставати, кричав їм услід: “На нижньому рівні знаходиться старомодний більярдний зал, а також таверна з автентичним баром з червоного дерева в вікторіанському стилі. Тут також є корт для гри в сквош, тренажерний зал, оброблена мармуром парна, нагадує давньоримську лазню, і ігрова кімната з достатньою кількістю аркадних ігор, щоб зайняти онуків на цілі вихідні ".
  
  Ларсен і Макдоно почекали на нижньому рівні близько хвилини, перш ніж вийти на терасу біля басейну. Витираючи лоб склянкою ascot, ДеСото відновив погоню.
  
  Макдоно зупинився і почекав його. Хоча хвилі і вітер робили таку обережність зайвою, молодий чоловік сказав упівголоса: "Будинок прекрасний, але стара місіс Ларсен збирається все переробити, незалежно від того, що думає містер Ларсен".
  
  "Я впевнений, що у неї чудовий смак", - сказав Десото, знову промокаючи лоб.
  
  "Гей, як щодо того, щоб дати тобі перепочити, поки бос перевіряє будиночок біля басейну?" Макдоно махнув рукою в бік будівлі. "Це буде його; місіс Л. не вдається в причини, пов'язані з водною зачіскою".
  
  "Я з нетерпінням чекаю можливості порекомендувати декораторів", - сказав Десото, думаючи про своїх комісійних у розмірі 1 120 000 доларів.
  
  Слухняний Макдоно поспішив за Ларсеном, який огинав величезний басейн. Всівшись у шезлонг, Десото перевірив свій "Блекбері". Прийшло повідомлення від Беттіни Ладингтон: “ПЕРЕВІР СВОЮ ЕЛЕКТРОННУ ПОШТУ!!! ТЕРМІНОВО!!!"
  
  Прийом стільникового зв'язку був поганим. В очікуванні повідомлення електронної пошти ДеСото відгриз більшу частину великого пальця.
  
  Нарешті - то:
  
  Френк: якщо у вас буде 2 кита з цих 2-х, ви зможете отримати бонус у розмірі 10 тисяч ...
  
  До листа додавалися фотографії двох чоловіків, які розшукуються поліцією Мартініки за численними звинуваченнями у шахрайстві і рекеті.
  
  
  27
  
  
  Чарлі відкрив двері у величезний будиночок біля басейну. Вітальня була схожа на нічний клуб не тільки з-за своїх розмірів, але і через дзеркальних стін, дорогих еротичних картин і досить низькою, шикарною європейської меблів, щоб вмістити половину знімальної групи. У гігантському барі, здавалося, були представлені всі спиртні напої, відомі людині, в графинах будь-якої можливої конфігурації. У блідому ранковому світлі кришталь і рідини переливалися.
  
  "Бував тут раніше?" Чарлі запитав Драммонда.
  
  "Я не пам'ятаю".
  
  "Я б припустив, що багато людей, які були тут, не пам'ятають цього".
  
  "О." Драммонд моргнув, дивлячись на своє відображення в дзеркальній задній стіні, ніби чекав чогось зовсім іншого. Він притиснув долоні до дзеркала.
  
  Двері відчинилися всередину.
  
  Чарлі відчув прилив збудження. "Ну, це вже щось, чи не так?"
  
  "Двері," пояснив Драммонд.
  
  Чарлі пішов за ним по вистеленому плюшевим килимом коридору, що вів у дві гостьові кімнати. Як і в головному будинку, ці кімнати підійшли б гостям, які звикли до Букінгемського палацу. Це не те місце, де перуть білизну.
  
  Драммонд рішуче попрямував коридором.
  
  Чарлі пішов за ним. “ Прямуєш куди конкретно?
  
  “ Ми намагаємося знайти пральну машину, вірно?
  
  Загорнувши за кут, Драммонд відкрив іншу двері, за якої виявилася сходи з відносно простим килимовим покриттям. Він спустився по сходах. Надія Чарлі відродилася.
  
  Біля підніжжя сходів розкіш поступилася місцем темним, невиразним стін з легким натяком на цвіль. Драммонд клацнув вимикачем, ніби точно знав, де знаходиться стінна панель, освітивши великий підвал з голого бетону.
  
  В одному кінці приміщення центральний кондиціонер подавав повітря в лабіринт покритих фольгою повітроводів. В іншому кінці приміщення стояв резервуар для гарячої води, достатніх розмірів, щоб обслуговувати багатоквартирний будинок. У центрі підвалу розташовувалася пральня з раковиною в індустріальному стилі і прасувальної дошкою, яка висувалася з стінного відсіку. Обидва пристрої, мабуть, ніколи не використовувалися. Те ж саме стосується блискучою пральної машини і сушарки з нержавіючої сталі.
  
  Чарлі дізнався моделі з вітрини магазину ultrachic kitchen and bathroom в Вест-Віллідж, на якому була представлена французька торговельна марка. "Вони прекрасні", - сказав він. "Справа в тому, що пральна машина, яку ми хочемо, - це шматок лайна від Perriman за триста баксів".
  
  Філдінг міг би перейти на більш дорогий контейнер для ядерних бомб, але це було малоймовірно: кавалерійські моделі Perriman Pristina мали спеціально модифіковані накладки, що перешкоджають роботі детекторів радіації.
  
  Чарлі ривком відкрив круглу дверцята машини, опустився на коліна і заглянув всередину. "Це годиться тільки для прання".
  
  Коли Драммонд нахилився, щоб по черзі оглянути машину, зі сходів долинув іспаномовний баритон. - Ви шукаєте бомбу? - Запитав я.
  
  Здригнувшись, Чарлі різко обернувся.
  
  Охоронець сторожової вежі одним стрибком подолав останні три кроки. Він був озброєний автоматом меншого розміру, ніж раніше. Втім, цього було більш ніж достатньо, щоб розірвати на шматки двох непроханих гостей.
  
  "Мені просто цікаво, що ж такого робить ця пральна машина, що робить її такою дорогою", - сказав Чарлі.
  
  Охоронець потер підборіддя, немов намагаючись осмислити слова Чарлі. Тим часом Драммонд відірвався від пральної машини.
  
  "Я знав, що це ви, сеньйоре Лессер", - вигукнув охоронець.
  
  Страх, подібно розплавленого металу, заповнив нутрощі Чарлі.
  
  "Як ти?" Запитав Драммонд.
  
  - Дуже, дуже добре, дякую. Охоронець посміхнувся, мабуть задоволений інтересом сеньйора Лессера. “ За винятком того, що цей ублюдок з відділу нерухомості нацькував на тебе копів.
  
  "Я цього не передбачив", - сказав Чарлі.
  
  "У мене є ідея", - сказав охоронець, жестом запрошуючи їх слідувати за ним вгору по сходах. "Крім того, пральної машини, яка вам потрібна, більше немає на острові".
  
  Чарлі подивився на Драммонда у пошуках підтвердження.
  
  Драммонд почав підніматися по сходах. Досить добре.
  
  Нагорі сходів охоронець поспішив на кухню і відкрив сітчасту двері, виводячи їх через задню частину будиночка біля басейну.
  
  Драммонд оглянув охоронця. “ Ви Енріке, вірно? Або Гектор...
  
  - Si , Гектор. Гектор Мансанільо. Він повів нас через поле для крикету, таке пишне й доглянуте, як поле для гольфу.
  
  Посмішка осяяла обличчя Драммонда. “ З братом, який працює на фермі Milwaukee Brewers? Ріко, так?
  
  Чарлі майже бачив, як до його батька приливає ясність розуму: по мірі того, як Драммонд йшов, він, здавалося, ставав вище ростом, його хода ставала більш сильною, а в очі повертався колишній блиск. Порушив його Гектор Мансанільо, в той час як діти дю Фрон Жипанье або Одетт немає? Можливо. Його могло порушити і те, що він засунув голову в пральну машину. Як би те ні було, Чарлі був у піднесеному настрої. Їм потрібна була стратегія виходу, і коли Драммонд Кларк був в серіалі, він був майстром втечі.
  
  "Ріко пошкодив плече в минулому сезоні", - сказав Гектор.
  
  "Мені шкода це чути", - сказав Драммонд.
  
  “Не варто. Зараз у нього справи йдуть набагато краще, він продає 'банани' для Букага".
  
  "Першокласна операція", - сказав Драммонд про наркоторговців.
  
  Трійця дісталася до сходів, вісім прольотів якої зигзагами рушили вниз по схилу скелі, порослому плямами трави і хирлявих дерев. З такої висоти неспокійне море нагадувало фольгу.
  
  Гектор вказав вниз, на пляж, огибавший скельну стіну. “ Іди вздовж берега до пірса, це займе у тебе не більше хвилини, а потім відлітай на те шикарному швидкісному катері, на якому ти приїхав. Я піду іншим шляхом, обстреляю один з катерів з приватного дока і зроблю все, що в моїх силах, щоб відвернути увагу копів.
  
  Драммонд схвально кивнув. “ Я твій боржник, Гектор.
  
  “ Я все ще повинен вам набагато більше, сеньйор. Охоронець спустився по сходах, не звертаючи уваги на скрипи і стогони, які свідчили про расшатавшихся швартовах.
  
  Гектор, у тебе є які-небудь ідеї, що Філдінг зробив з іншого пральною машиною? - запитав Драммонд прямо у нього за спиною.
  
  - “Перріман Пріштіна"? Хотів би я цього. Це врятувало мене від двох зламаних ребер і того, що я трохи не потонув.
  
  Драммонд почервонів. “ Хто це з тобою зробив?
  
  "Вони сказали, що вони з Інтерполу".
  
  "Це означає, що ми можемо виключити Інтерпол".
  
  З усіх сил намагаючись не відставати, Чарлі припустив, що той, на кого працював Брім, допитав Гектора. Вони, мабуть, вичерпали всі засоби для виявлення бомби, перш ніж почати операцію в Гштааді.
  
  Продовжуючи спускатися по сходах, Гектор сказав: “Я сказав цим ублюдками те, що сказав мені сеньйор Філдінг, що було в значній мірі нісенітницею. "
  
  "Все одно скажи мені," попросив Драммонд.
  
  “Коли ми вантажили "Приштину" на його човен, він сказав, що збирається перегнати її в який-небудь нове укриття, яке він знайшов на острові Бернадетт або Антуанина - ви знаєте, тут купа таких маленьких острівців, на них немає людей, нічого немає. Бос, він любив мандрувати, знаходити нових і замальовувати їх на своїй карті. Він називав їх в честь дам, яких водив туди ... Збентеження забарвило м'ясисте обличчя охоронця. "На побачення".
  
  "Я вважаю, ваші 'офіцери Інтерполу' обшукали всі ці острови?
  
  “Бернадетт - це просто гігантська піщана коса, приблизно в трьох кілометрах на північ звідси. Під час припливу все під водою. Так що насправді там нічого не сховаєш. Так що, звичайно, вони нічого не знайшли.
  
  “ А що щодо Антуанины?
  
  “ У тому-то й річ. Ні на одній з карт сеньйора Філдінга немає Антуанины. Та й ні на який інший карті. Найближчий - острів Аріану, він далеко, в сорока кліків миші. Вони і той камінь розламали на частини. Знайшли лайно."
  
  "Може бути, у "Антуанины" було якесь значення, яке вони втратили?" Чарлі запитав Драммонда.
  
  "Будь я проклятий, якщо знаю", - сказав він.
  
  Що давало підстави сподіватися на протилежне. Драммонд виступав проти навіть легкої ненормативної лексики.
  
  
  28
  
  
  Чарлі насилу встигав за Драмондом на вузькому пляжі, усеянном круглими, згладженими морем камінням, які могли вказувати на їх місцезнаходження.
  
  "Поки що це в мене на умі, я повинен сказати, що, можливо, я знаю, що Філдінг мав на увазі під цими острівцями", - сказав Драммонд.
  
  "Це може стати в нагоді", - сказав Чарлі. Він припустив, що Драммонд волів промовчати в присутності Гектора. Хороший хлопець і все таке, але, ймовірно, закоренілий злочинець, який менше турбувався б про своє благополуччя, якби знав місцезнаходження системи озброєння, яка могла принести йому достатньо грошей, щоб купити цей острів кілька разів поспіль.
  
  "Ти пам'ятаєш помилковий шифр віднімання?" Запитав Драммонд. “Так. Ти маєш на увазі буквено-цифрові значення "Бернадетт" і "Антуанина"?"
  
  “ Це повинно дати широту і довготу укриття Філдінга. Мені потрібно провести розрахунки на папері. Але, можливо, ви зможете зробити це подумки.
  
  Кожній букві присвоєно номер відповідно до її алфавітним порядком, і БЕРНАДЕТТ мінус АНТУАНИНА перекладається як:
  
  
  Як випливає з назви шифру, помилкове віднімання не є істинним відніманням. Чарлі працював зліва направо, віднімаючи числа в нижньому рядку з тих, що безпосередньо вгорі. 2-1 = 1, 5-1 = 4 - якби це було справжнє віднімання, 5-1 дало б 3, тому що 1, який йде наступним, запозичує з 5, щоб відняти 4. Що стосується решти ...
  
  
  "Один-чотири-сім-шість-один-три-шість-п'ять-чотири-вісім - один-один-шість-чотири," сказав Чарлі.
  
  “ Добре. Драммонд кивнув. “ Це дає нам широту і довготу, використовуючи десяткові значення. Широта 14,7, довгота 61,3. Або приблизно п'ятнадцяти морських милях від узбережжя Мартініки.
  
  Люди Брима, безсумнівно, використовували потужне програмне забезпечення для дешифрування, щоб розібрати кожну перестановку Бернадетти та Антуанины, але без простого шифру, якого Драммонд навчив Філдінга багато років тому, вони з таким же успіхом могли б шукати міфічний скарб Сан-Ісідро. Різниця в один градус по широті між цифрами 14 і 13, отримана фактичним відніманням, склала 69 миль, що з похибкою близько 15 000 квадратних миль.
  
  Раптово Чарлі відволік звук сирени наближається поліцейського катери - те, що раніше було віддаленим гулом, перетворилося на вереск.
  
  Драммонд перейшов на біг підтюпцем, продовжуючи триматися ближче до греблі, позбавляючи Десото або кого-небудь ще на вершині скелі можливості хоч мигцем побачити його. Перекриваючи виник в результаті гуркіт каменів і черепашок, він крикнув: "Тепер все, що нам потрібно зробити, це дістатися туди".
  
  Чарлі разом з Драмондом виглянув з-за краю кам'яної стіни і побачив Десото на пірсі, ходить уздовж покачивающейся "Ріви". Агент з нерухомості стояв до них спиною. Вони могли б легко здолати його, якщо б до цього дійшло.
  
  Коли Чарлі пішов за Драмондом на пірс, Десото різко обернувся, пістолет у руці спалахнув від сонячного світла.
  
  Інстинкт змусив Чарлі розтягнутися на гарячих, занозистых дошках.
  
  Драммонд залишився на ногах. Не здригнувшись, він ступив до Десото.
  
  "Вам краще зупинитися прямо тут". Фасад комівояжера ДеСото був історією.
  
  Драммонд продовжував наближатися до нього.
  
  "Вони будуть тут менше ніж через хвилину". Десото вказав на море. Тепер було видно поліцейський катер, його сирена ставала все голосніше.
  
  "Дай мені пістолет, будь ласка," попросив Драммонд.
  
  Кинувши поглядом літнього чоловіка в пляжному костюмі і кроксах, Десото усміхнувся. “ Думаю, ви теж хочете отримати мою нагороду в десять тисяч євро?
  
  Драммонд наближався, поки їх не розділяла тільки довжина катера. “ Я не хочу заподіяти тобі біль.
  
  ДеСото спрямував дуло в груди Драммонда. "Припини зараз же," спокійно сказав він.
  
  Драммонд зробив два швидких кроки, розвернувся і щось кинув, якийсь сяючий білий диск, занадто швидко, щоб Чарлі встиг відстежити.
  
  Предмет вдарив агента з нерухомості в стегно, а потім з дзвоном впав на палубу.
  
  Розкладачка.
  
  Опустивши погляд, Десото посміхнувся. - Це все, що у тебе є?
  
  Його посмішка зникла, коли, зробивши ще один крок, Драммонд злетів у повітря. Він ефектно налетів ногами вперед на Десото.
  
  Агент з нерухомості натиснув на спусковий гачок. Оглушливий постріл розігнав птахів з невидимих сідало по всьому острову. Куля ударила в берег, кілька дрібних камінців злетіли вгору.
  
  Підошва Драммонда вдарила ДеСото по ліктя, змусивши його послабити хватку за пістолет.
  
  Драммонд приземлився на бік, перекотився і кинувся назад до зброї.
  
  Агент з продажу нерухомості прийшов в себе, зірвавши його з поперечини. Він розвернувся і притиснув дуло пістолета до шиї Драммонда.
  
  Драммонд стиснув ліву руку в кулак і всадив його в живіт Десото. Отшатнувшись тому, агент з нерухомості вистрілив знову.
  
  Куля підняла водяний фонтан в п'ятдесяти метрах від нас.
  
  Драммонд навідмаш вдарив ДеСото в щелепу. Агент з нерухомості осів на пірс. Схопивши пістолет, коли той падав, Драммонд подивився на нього з каяттям.
  
  Зі свого укриття за кущем на початку стежки, посипаної черепашками, долинув крик молодої покоївки, отвлекший Драммонда. Він не помітив, як Десото витягнув брелок з кишені штанів і жбурнув його в темно-синє пляма затоки.
  
  Передбачаючи це дія, Чарлі скочив на ноги, побіг вниз по пірсу і зістрибнув з хиткою поперечини в тому, що він вважав стрибком у воду. Холодна вода хлестнула його по обличчю і грудях. Інерція потягла його вниз, приблизно на п'ятнадцять футів нижче поверхні, де від тиску здавалося, що його голова ось-ось лусне.
  
  Брелок для ключів був справжнім стробоскопом в безбарвних глибинах. Він схопив його і рвонувся вгору, виринувши на поверхню, щоб виявити, що Десото лежить горілиць, вже без свідомості, а Драммонд влаштувався біля штурвала катери.
  
  Перебравшись через протилежний планшир, Чарлі кинув Драммонд ключ.
  
  Включивши запалювання і додавши газу, Драммонд глянув на поліцейський катер, який опинився тепер досить близько, щоб Чарлі міг розгледіти двох осіб на борту, поки з гуркотом все судно не сховалося за білястим димом, струменіють з його тридцатикалиберной гармати.
  
  Снаряд просвистів у бік Ріви.
  
  
  29
  
  
  Снаряд - або ракета малого калібру - пролетів повз носа, піднявши стовп морської води висотою в двадцять футів. Другий снаряд вдарив у корму "Ріви". Все, що не було прив'язане або прикручені болтами, зісковзнула або перекинулось на правий борт. Драммонд впав з капітанського крісла лівого борту, врізавшись у Чарлі. Здавалося, що катер от-от перевернеться.
  
  Явно кидаючи виклик силі тяжіння, Драммонд навалився на піднятий планшир по лівому борту, вирівняв човен і катапультировал сотні галонів морської води.
  
  Тепер, можливо, він зміг би впоратися з острівцем прямо на їх шляху, насипом з піску і каменів ненабагато більше ганку, але достатньою, щоб рознести катер на друзки.
  
  Він крутнув штурвал. "Ріва" ковзнула повз суші, розсікаючи хвилі, немов вони були повітрям. Але кут її корми представляв собою масу трісок, і великий поліцейський катер, здавалося, наздоганяв їх.
  
  "Я думав, "Ріва Акварама" - найшвидша з усіх створених човнів", - вигукнув Чарлі.
  
  "В той час, коли це було зроблено, п'ятдесят років тому, це було правдою". Драммонд повернув кермо на градус або два, дозволяючи катера проїхати повз чергового крихітного острівця.
  
  Третій вибух струсонув повітря.
  
  З пронизливим для барабанних перетинок дзвоном зникла права половина лобового скла "Ріви". Стовп морської води піднявся над носом, обдавши Чарлі, сіль вбралася в кожен поріз і подряпину в його тепер вже великої колекції.
  
  Його батька теж залило водою, але він твердо тримався за штурвал. І, як не дивно, був спокійний. Чарлі згадав одну з улюблених приказок Драммонда: Немає нічого приємніше, ніж бути безрезультатно обстріляним ворогом .
  
  "Нам потрібно тримати їх ближче", - сказав Драммонд крізь набігаючий потік повітря, більш напористий, оскільки лобове скло не відображало його.
  
  Перш ніж він встиг запитати, про що думає його батько, Чарлі помітив попереду блискучий пісок, що обрамляє маленький острівець, довгий і звивистий, як морська змія. Він витягнув руку вперед. "Ти це бачиш?" - запитав я.
  
  "За моїми підрахунками, це Бернадетт", - сказав Драммонд.
  
  Навіть на відстані ста ярдів було б легко не помітити велику піщану мілину, а потім врізатися в неї під вітрилом.
  
  "Драммонд варто було б вже зараз почати триматися подалі від цього", - подумав Чарлі.
  
  Ще один потужний снаряд пройшовся по Rive, розколів сонячну палубу і відправивши в політ осколки червоного дерева, схожі на дротики. Як і Драммонд, Чарлі пригнувся. Один осколок просвистів повз нього, залишивши борозенку на лівій щоці, перш ніж встромитися в чорний пластиковий радіоприймач у підстави панелі управління.
  
  Пекучий біль ледь відчувалася, коли Драммонд продовжив рух прямо до острівця, зосередившись на ньому, ніби намагався вразити його.
  
  "Тато?"
  
  "Тримайся!" - крикнув я.
  
  Чарлі вхопився за свого краю сидіння і напружився.
  
  Ніс "Ріви" з оглушливим тріском врізалася в острів Бернадетт. Якби поліцейський катер не зніс вітрове скло "Ріви" з його боку, особа Чарлі расплющилось б про скло. Його суглоби боліли так, немов за ним окремо вдарили молотком.
  
  Практично неушкоджений, весь корабель піднявся в повітря.
  
  Спочатку на пісок опустилася корму, немов гігантський молоток. Здавалося, кожна клітинка Чарлі затремтіла. Потім з гуркотом приземлився і ніс.
  
  Катер котився вперед по мокрому піску і калюжах, нерівності поверхні створювали ефект бампера автомобіля. Пісок стер карамельний лак, камені истерли корпус. Бортові двигуни заревіли, пропелери залишили за собою брудно-коричневу серпанок замість кильватерного сліду.
  
  Тим не менш інерція руху корабля швидко несла його вперед.
  
  Чарлі тримався так, що побіліли кісточки пальців. Драммонд міцно тримався за кермо, опустивши голову, захищаючись від потоку піску, води та інших осколків острова Бернадетт.
  
  У полі зору з'явився далекий берег - дюна в мініатюрі.
  
  "Ріва" відірвалася від суші, знову піднялась у повітря, увійшла в выворачивающее живіт падіння, потім впала в Карибське море, навколо піднялися стіни води.
  
  "Напевно пошарпане судно зараз перетвориться на купу уламків", - подумав Чарлі, але двигуни заурчали, і "Ріва" понеслася вперед по хвилях.
  
  Чарлі був вражений тільки тим фактом, що вона залишилася цілою і неушкодженою.
  
  "Тепер перейдемо до справжнього випробування", - сказав Драммонд, дивлячись у дзеркало заднього виду, поки не виявив, що скло там було розбито.
  
  Знизавши плечима, він погнав катер вперед, розганяючи до ще більшої швидкості, ніж вони їздили раніше.
  
  Чарлі обернувся і побачив поліцейський катер в сотні футів від острова Бернадетт. Він прочитав жах на обличчі кулеметника, коли той вибрався з передньої палуби і стрибнув в рульову рубку, в той час як пілот усією своєю вагою повернув штурвал.
  
  "Бернадетт" була занадто широкою. Катер врізався в берегову лінію. Чарлі на мить втратив судно з виду за хмари піднялися шматків землі. Пропелери гігантських двигунів заскрежетали, як пили, перш ніж їх засипало піском. "Бегемот" нахилився і зупинився в двадцяти футах від берега. Викинутий на берег.
  
  
  30
  
  
  Хоча один з бортових двигунів заглох, "Ріва" була вільна, якщо не вважати моря. Вода бризнула на палубу через кульові отвори і тріщини - забагато, щоб порахувати. Частини корабля або окремі частини деталей періодично відвалювалися. І все ж Драммонд вдавалося підтримувати швидкість в тридцять вузлів.
  
  Незабаром морський пейзаж був захаращений безлюдними масивами суші, ні один з яких не був більше футбольного поля. Коли сонце наближається до свого піку, синява моря зрівнялася з синявою горизонту, так що вони здавалися єдиним цілим, а "Ріва", здавалось, пливла з небес.
  
  Чарлі, можливо, оцінив би це, якби не видивлявся поліцейські катери. Навіть різнокольорові птахи, пурхають над островами, змусили його задуматись. На Близькому Сході підрозділ АНБ Еліс розвернуло дистанційно пілотовані штурмовики, які могли зійти за комірних ластівок. Ара - це ніщо.
  
  Драммонд заглушив двигуни.
  
  “ Ми вже на місці? - Запитав Чарлі.
  
  “Цей конкретний GPS точний тільки з точністю до широтної хвилини, або 1,15 милі. Так що все, що я можу вам сказати, це те, що ми знаходимося в межах 1,15 милі ". Широким жестом Драммонд вказав на вісім навколишніх їхніх маленьких острівців, помітних лише за розташуванням дерев. "Це може бути будь-який з них".
  
  Навряд чи це спрощує справу, але на кожному острівці було очевидне укриття. Якби Філдінг закопав шайбу, що мало сенс, він би не залишив землю, немов хтось викопав величезну яму. Шанси знайти пральну машину до того, як поліція прибуде на місце події, краще було не підраховувати.
  
  "Крім виготовлення астролябії, що ми можемо зробити?" Запитав Чарлі.
  
  Драммонд просяяв. "Насправді, все, що нам знадобиться для виготовлення астролябії, - це товстий аркуш паперу, що-небудь, на чому можна зробити зарубки уздовж його кінця, соломинка або тростинка, трохи мотузки і невеликий грузик, наприклад, кільце".
  
  Чарлі подумав, не згасає його батько - згасання давно назріло. “ Тоді що? Почекати, поки з'являться зірки, щоб ми могли вирахувати широту?
  
  “ Планети теж працюють. Драммонд скерував катер до найдальшого з восьми островів. “ Але у мене таке відчуття, що це все.
  
  "Острів Шайб?"
  
  "Я дізнаюся дерево на південному березі". Він вказав на величезний дуб на вершині високого хребта, який нахилився до моря майже під прямим кутом. "Ти тут?"
  
  “ Саме там я знайшов скарб Сан-Ісідро - такі речі не забуваються.
  
  Чарлі відчув холодний порив вітру, який зазвичай супроводжував відкриття скрині з розбитими спогадами Драммонда. “ Точно так само, як ти не забув, як побачив свого першого єдинорога?
  
  Посадивши "Ріву" носом на мілину з золотавим піском, Драммонд заглушив двигуни. "Ось побачиш". Він перестрибнув через планшир і закріпив носової канат на гігантському корені.
  
  Чарлі зісковзнув з носа і побрів слідом за батьком. Міріади коренів і відростків дуба віялом спускалися по гребеню, як весільний шлейф, деякі зникали в припливі. Між корінням, там, де Чарлі очікував побачити пісок або грунт, він побачив темні отвори висотою майже до його зростання. Хвилі падали в ці щілини, розбиваючись з гучною луною, що свідчить про величезну підземній печері.
  
  "Заходьте," сказав Драммонд.
  
  Чарлі вагався. “ Звідки мені знати, що це не лігво гігантського кальмара?
  
  Зі сміхом Драммонд засунув руку в отвір печери, і поплескав по даху, поки що, порвавши липучку, не витягнув звідти нейлоновий мішок кольору моху розміром з книгу в твердій палітурці. Він розстебнув блискавку, дістав пару тонких чорних кросівок "Маглайт" і перекинув одну через плече. Чарлі відкинув свою недовіру, щоб зловити її.
  
  Драммонд направив білий промінь свого ліхтарика, схожий на лазер, крізь коріння, відкидаючи павукові тіні на замшілі кам'яні стіни, потім неквапливо увійшов у печеру. Чарлі йшов слідом, згинаючись через кожні кілька кроків, щоб не наткнутися на сталактит. Повітря було холодним і липким. На його руках з'явилися мурашки, і це було пов'язано не тільки з температурою: хоча він не бачив ніякого руху, у нього виникло лоскотливе відчуття, що це місце кишить слизькими формами життя.
  
  "Тату, ти знаєш, як я раніше сердилася на тебе за те, що ти ніколи не брав мене в походи?"
  
  “Так. Що щодо цього?"
  
  "Я беру свої слова назад".
  
  Підлога печери піднімався з води до платформи з червоної глини. У далекій стіні платформи був тунель, досить великий, щоб людина могла вкотити пральну машину.
  
  
  31
  
  
  Чарлі спрямував ліхтарик в тунель, висвітливши отвір в п'ятдесят чи шістдесят футів унизу, можливо, вхід в іншу печеру. Перемістивши промінь вправо, він побачив стіну, вкриту мулом і брудом. На відміну від стелі та підлоги, стіна була плоскою, безсумнівно, рукотворною.
  
  "Це золото", - сказав Драммонд без більшого ентузіазму, ніж якщо б він показував Чарлі вміст свого ящика з шкарпетками.
  
  “ Що це за золото? - запитав я.
  
  “ Ота стіна.
  
  "Про що ти говориш?" - запитав я.
  
  “ І на іншій стіні також.
  
  Чарлі повів променем по тунелю. Серед бруду блиснули смуги жовтого металу. “Стіни з золота. Як це взагалі можливо?"
  
  “Ми з Філдінгом часто подорожували по цьому району, використовуючи гідролокатор, щоб знаходити такі місця, які не можна було побачити очима в небі. Ідея полягала в тому, що якщо ви потенційний клієнт і вас везуть на підземний склад зброї на маленькому безлюдному острові в п'ятдесяти милях звідусіль, ви з більшою готовністю повірите, що бачите даний ядерний пристрій ".
  
  “ Я куплюсь на це. А як щодо золотих пластин довжиною в п'ятдесят футів?
  
  Драммонд неквапливо увійшов у тунель. “ Ах, це вірно. Довга історія.
  
  Чарлі пішов за ним. “ Значить, ви замовили їх не тільки у Сірса і Робака?
  
  “У 1797 році венесуельці організували змову проти іспанського режиму. Губернатор іспанської колонії в Сан-Ісідро побоювався, що повстанці захоплять золото, яке іспанські колоністи раніше вилучили у місцевих жителів, головним чином золотий дах церкви, яка коштувала два мільйони доларів."
  
  "В 1797 році," повторив Чарлі, проводячи пальцем по металевій смужці і розмірковуючи про її теперішньої вартості.
  
  “Отже, іспанці знайшли морського капітана, якому, як вони думали, вони могли довірити доставку панелей даху в Іспанію. Але вони помилилися на його рахунок: він і його команда стали піратами. Однак погана слава видобутку зробила її неможливою для торгівлі. Тому пірати заховали її тут, маючи намір повернутися, коли все вляжеться. Але вони загинули в гарматному бою з іспанським військовим кораблем, перш ніж у них з'явився шанс. І хоча були сотні спроб, ніхто не знайшов скарб."
  
  В кінці тунелю, наполовину думаючи, що золото йому привиділося, Чарлі обернувся, знову розглядаючи його. “ Поки ти не побачив?
  
  "Правильно".
  
  “ Так чому ж Філдінг полював за ним останні пару років?
  
  “Він змусив свої команди дайверів шукати не в тих місцях, що дозволили йому зайнятися своєю справжньою роботою. Зрештою, я думаю, він би "випадково натрапив на цю печеру ".
  
  Чарлі повів променем від підлоги, щоб краще бачити обличчя батька. “ Я не розумію. Чому ви самі не продали золото? У вас як і раніше, була б ваша секретна печера.
  
  “ По-перше, у нас була б та ж проблема, що й у піратів.
  
  “Ти і Філдінг? Да ладно. Ви, хлопці, торгували ядерною зброєю".
  
  Драммонд знизав плечима. “ Вважаю, ми могли б продати скарб, якщо б захотіли.
  
  Чарлі, чиє виховання було скромним, що межують зі спартанським, не міг зрозуміти байдужості свого батька. “ Ти коли-небудь про це думав?
  
  "Ми були зайняті роботою, яка привела нас сюди в першу чергу".
  
  “ Це золото запросто може коштувати сто мільйонів...
  
  "Ми запобігли реальний ядерний інцидент у 2005 році", - рішуче заявив Драммонд.
  
  “Ти б, принаймні, зміцнив своє прикриття Марвіна Лессера. Ми могли б жити на віллі на затоці Фор-де-Франс, вирощувати лотоси ..."
  
  “Життя під прикриттям Поменше забрало б надто багато часу. Мені потрібно було бути або на місці, або в офісі".
  
  Операційною базою Драммонда був затхлий, перегрітий офіс Перримана з низькою орендною платою на Манхеттені.
  
  "Якщо мені не зраджує пам'ять, пральна машина знаходиться тут", - сказав він, повертаючи за ріг в іншу, більш темну печеру, не набагато більше фургона.
  
  І, якщо не вважати бруду і павутини розміром з волейбольну сітку, порожньо.
  
  Якщо мені не зраджує пам'ять, - різко пролунала в голові Чарлі.
  
  "Латекс," сказав Драммонд, відкидаючи в сторону павутину. “ Інакше у нас з'явилися б жуки.
  
  Він притулився до сирої кам'яній стіні, і двері відчинилися всередину, за нею виявилася маленька кімната. Чарлі спрямував промінь ліхтарика всередину, освітивши білий "Перріман Пріштіна" з верхнім завантаженням, прив'язаний до дерев'яного піддону, який спочивав на возі. На корпусі пральної машини були вм'ятини, плями іржі і легкий наліт бруду. Велика частина губчастої помаранчевої ізоляції навколо шнура живлення, здавалося, була отгрызена, наче щури прийняли її за сир.
  
  "Ймовірно, за всю історію людства людина найбільше зрадів, побачивши пральну машину", - сказав Чарлі. "Якщо тільки це не просто пральна машина".
  
  Б'ючись з пластиковими смужками, якими машина була прикріплена до піддону, Драммонд відкрив кришку і зазирнув усередину. Він буркнув, підтверджуючи, що в Пріштіні дійсно знаходиться ядерний пристрій.
  
  Чарлі відчув, як у ньому піднімається радість, як бульбашки в шампанському.
  
  "Краще перевір, чи на місці серійний номер", - крикнув Драммонд, перериваючи мрії Чарлі про життя з Еліс, посиленою доходами від "Скарбів Сан-Ісідро".
  
  Чарлі посвітив ліхтариком, оголивши металеву смужку, приклеєну до верхньої частини панелі управління. Він розпізнав послідовність з п'ятнадцяти одне - і двозначних цифр код детонації, виконаний у вигляді серійного номера виробника.
  
  Він чекав, поки до нього дійде реальність їх здійснення. Тоді він схоплювався, чи кричав, чи-
  
  "Ну що, ти збираєшся допомогти?" запитав Драммонд, беручись діставати пральну машину.
  
  "Добре". Чарлі допоміг затягнути візок в тунель. Він здогадався, що його батько не любив святкувати перед завершенням місії.
  
  "Я був великим шанувальником нашої лінійки Pristina ще до того, як ми збільшили обсяг кошика для прання", - сказав Драммонд, відкидаючи в сторону корінь дерева. "Ніхто не збирається сперечатися з тим, що у нас є система контролю вібрації або що наш дизайн не поступається деяким високоякісним брендам, але ви не знайдете такої кількості варіантів циклу прання за вдвічі менші гроші".
  
  Шпигун перетворився на старого продавця побутової техніки, яка страждає хворобою Альцгеймера. Чарлі відчув себе обдуреним; перетворення позбавило їх загального тріумфу, якого заслуговувало їх відкриття. "Принаймні, на цей раз час вибрано не так уже й погано", - подумав він, поки, відсуваючи виноградну лозу, не побачив високого поліцейського, що стояв біля викинутого на берег катери.
  
  Драммонд зупинився.
  
  "Беретта" ДеСото була заткнута ззаду за пояс Чарлі. Пістолет поліцейського висів у кобурі на правому стегні. У правій руці він стискав ліхтарик.
  
  Повернувшись до них, поліцейський крикнув: "Вони тут!"
  
  П'ятеро інших офіцерів галопом примчали з тих частин крихітного острова, які вони, очевидно, обшукували.
  
  Повернувши свою увагу до Драммонд і Чарлі, поліцейський сказав: "На щастя, власник Riva встановив LoJack".
  
  
  32
  
  
  Кондоминиумный комплекс Bream's складався приблизно з п'ятдесяти розкішних дуплексів, суміші класичних колоніальних і сучасних пляжних будиночків з потемнілими від негоди вагонними стінами і дверима, оздобленими пісочно-кремовим. Засмагла блондинка зі сторінок журналу про купальниках дрімала, м'яко погойдуючись у величезному мотузяному гамаку біля басейну. На плаваючому шезлонгу лежала друга жінка, можливо, молодша сестра блондинки з бронзовим загаром. Вона відірвала погляд від книжки в м'якій обкладинці і посміхнулася, коли Стенлі і Хедлі вийшли з своєї нової машини, взятій напрокат.
  
  Стенлі натягнуто посміхнувся у відповідь.
  
  - Бонжур, " звернувся Хедлі до жінок. Штовхнувши Стенлі ліктем, вона сказала собі під ніс: "Хіба ти не хочеш гарненько оглянути їх, переконатися, що вони не варта?"
  
  Він подивився на неї зверху вниз і побачив її усмішку. Йому подобалося, що вона ні разу не збився з ритму.
  
  Він дуже сподівався, що історія з кільцем з выкидными ножами була всього лише відхиленням від норми.
  
  Вона натиснула на дзвінок Брима. Мить пілот з'явився в дверях, натягуючи стару толстовку поверх спортивних шортів. "Він міг би надіти толстовку, перш ніж відкрити двері", - подумав Стенлі, але тоді він не зміг би продемонструвати свій м'язистий пляжний прес. Очі пілота почервоніли від безсоння, що порадувало Стенлі, яким не подобалося, коли відморозки, у яких було так багато вільного часу для спортзалу, добре спали в своїх м'яких підстилках на острові.
  
  "Містер і місіс Этчисон, привіт". Пілот зобразив приємне здивування. "Мило, що ви завітали".
  
  "Ми тут у справах уряду Сполучених Штатів", - сказав Стенлі, радіючи, що позбавлений від необхідності пояснювати, чому фінансовий директор, схиблений на гольфі, і його егоїстична дружина опинилися на ґанку пілота.
  
  Брім нахилився ближче, ніби не розчув правильно. - Державна справа?
  
  "Ми повинні зайти всередину і поговорити про це", - сказав Хедлі.
  
  Пілот знизав плечима. “ До тих пір, поки ви не заперечуєте проти невеликого безладу. Покоївки тут не було, ну, якщо чесно, ніколи.
  
  Стенлі навмисно спіткнувся, коли прямував за Хедлі через поріг. Він впав на Брима, який рефлекторно зловив його за плечі.
  
  "Вибачте мене", - сказав Стенлі, чіпляючись за пояс пілота, щоб залишатися у вертикальному положенні, поки той намацував пістолет, захований у попереку чоловіки.
  
  Брім відпустив його. "Першим ділом в списку покоївки буде цей поріг".
  
  "Дуже вдячний". Стенлі поплескав Брима по плечу в знак подяки, не відчувши кобури під пахвою, що зміцнило його впевненість у тому, що у пілота не було при собі зброї.
  
  І все ж Стенлі знав, що йому потрібно остерігатися ножа або пістолета, які можна дістати зі схованки і від яких його єдиним захистом буде група спостереження в готельному номері в п'ятдесяти ярдах звідси. У таких ситуаціях, як свідчить стара жарт, найкраще, що може зробити ваша резервна команда, - це помститися за вас.
  
  Сам кондомініум був не такий поганий, як рекламувалося. Порожніх пляшок з-під Red Stripe, безладно скинуті кришок і одягу було предостатньо, але вони губилися в пишноті приміщення - десятифутовых стелях з блискучою керамічною плиткою, блискучих дерев'яних підлогах і гранітних плитах на кожному прилавку.
  
  Знявши зі спинки одного зі стільців в їдальні пояс для підняття тягарів, Брім запросив Стенлі і Хедлі зайняти два з трьох інших місць за столом. "Я можу запропонувати вам воду або воду з додаванням чайного пакетика", - сказав він, вказуючи на масивний вікторіанський чайник на конфорці.
  
  “ Як щодо того, щоб приєднатися до нас, містер Брім? Хедлі постукав по скляної кришки столу.
  
  "Тоді гаразд". Брім розвернувся навколо стільця і сів так, що його груди була притиснута до спинки, забезпечуючи собі додатковий рівень захисту, свідомо він це робив чи ні. "Так ви, хлопці, ЦРУ чи ФБР, або мені не потрібно знати?"
  
  "Ти був прав в перший раз". Стенлі перехилився через стіл, щоб скоротити відстань між ними. "Я так розумію, ти в курсі, що перевозив деяких досить затребуваних людей".
  
  “Я чув про сутичку в аеропорту минулої ночі. Однак ти повинен зрозуміти, я всього лише прославлений кур'єр. Ці хлопці прийшли до мене через американську компанію, яка веде тут великий бізнес ".
  
  "Ми знаємо про них все", - сказав Стенлі про підрозділ АНБ Еліс Резерфорд, яке діяло під прикриттям страхового агентства з Меріленда і, очевидно, не ставило перевірку біографічних даних пілотів чартерних рейсів на перше місце в своєму списку пріоритетів. “Я хочу присвятити вас в те, що стало відомо ЦРУ: Джон Таунсенд Брім - тридцятидев'ятирічний постійний пацієнт психіатричної лікарні "Чотири дуба" в Туніці, штат Міссісіпі. Так було вже дев'ять років.
  
  Брім втупився через стіл з відкритим від подиву ротом. “ Тобто ви хочете сказати, що я психічнохворий з Міссісіпі і що, я просто уявляю, що перебуваю на Мартініці?
  
  “Це можливо. Також можливо, що ви прийняли особистість когось, хто нікуди не збирався йти ..."
  
  Брім насупився. - Можливо, психічно хворий прийняв за мене особистість...
  
  "На твоєму місці я б теж все заперечував", - сказав Стенлі.
  
  "Не хвилюйся, ми тут не з-за цього", - додала Хедлі.
  
  “ Не обов'язково. Стенлі дозволив паузи мовчання підкреслити загрозу. "Якщо ви допоможете нам знайти двох ваших пасажирів, Джей Ти, вашим єдиним участю у цій справі буде отримання винагороди у десять тисяч євро за їх арешт". Насправді Стенлі очікував, що Брім, або ким би він не був, виявиться без копійки в кишені у федеральній в'язниці.
  
  "У вас є які-небудь припущення, де вони?" Запитав Хедлі.
  
  Брім тоскно зітхнув. “ Хотів би я знати.
  
  Стенлі йому не повірив. “ А як щодо твого кращого припущення?
  
  “Єдина незвичайна частина угоди полягає в тому, що вони планують привезти назад якийсь великогабаритний вантаж. Я повинен знайти птицю із дуже великий вантажний дверима. Але це нормально. Одного разу у мене був клієнт, який купив статую в Афінах і доставив її літаком назад в Палм-Бе...
  
  Втрутився Хедлі. “ У вас призначено час і місце зустрічі?
  
  “Вони подзвонять мені, як тільки знайдуть те, що шукають. Вони забронювали мене на весь тиждень ". Брім відірвався від пильного погляду Стенлі і перевів погляд на мідний чайник.
  
  Хедлі поклала свій BlackBerry на стіл і обхопив праве коліно, даючи зрозуміти Стенлі, що, на її думку, пілот лукавить. Стенлі покрутив обручку, показуючи свою згоду.
  
  Блекберрі завібрував, вдарившись об стіл. Хедлі схопила його.
  
  "Ну, що на це скажеш?" Вона передала текстове повідомлення. "Лессер і Рамірес були схоплені в море Королівською поліцією Сент-Люсії і знаходяться на шляху в центр утримання під вартою".
  
  Брім посміхнувся. "Що ж, добре, що ти прийшов побачитися зі мною, чи не так?"
  
  
  33
  
  
  Сорокафутовый катер Королівської поліції Сент-Люсії, пихкаючи, прямував до віддаленого острова, відомому як Місце укладання III, похмурому скелястого місцем, очевидно, позбавленій рослинності, і такому крихітному, що у архітекторів не було іншого вибору, крім як забудувати його: чотириповерхова цегляна в'язниця стояла під невеликим ухилом. Пофарбований в сірий колір лінкора, він був наполовину багатоквартирним будинком, наполовину маяком, оточений двома кільцями дротяної огорожі під напругою заввишки двадцять футів і, можливо, на випадок відключення електроенергії, зовнішнім парканом, увінчаним мотками старої колючого дроту.
  
  Драммонд був прикутий наручниками до довгій лаві на кормі поліцейського катери. Якщо у нього і був план, то він, мабуть, придумав його в буквальному сенсі, дремля близько години з моменту їх затримання. Втеча здавався Чарлі неможливим, оскільки він був прикутий наручниками до іншого кінця лавки.
  
  Однак "Лессер" і його молодий спільник "Рамірес" могли б викупити свій вихід. Чарлі з'ясував, що Затримання III здійснювалося приватною охоронною фірмою на морі під назвою Starfish, найнятої Сент-Люсією, Домінікою, Мартиникой та іншими островами в цьому районі.
  
  В інших сценаріях Чарлі Затримання III фактично стало б центром укладення ЦРУ для нього і Драммонда. І могилою для Еліс.
  
  Пральна машина стояла на носі, все ще прив'язана до свого піддону. Якщо поліцейські Сент-Люсії ще не знали, що зберігається в "Пріштіні", то скоро дізнаються, коли один з них загляне під кришку - що хто-небудь рано чи пізно зробить, якщо не з простої цікавості, то від нудьги. Потім вони відправляли термінові виклики саперам. Вступайте в кавалерію.
  
  
  Незважаючи на те, що зовні було охайнішим, ніж очікував Чарлі, всередині приміщення III, викладеного простий плиткою, пахло так, ніби його облили морською водою зі шланга замість належного прибирання. Біля стійки реєстрації троє поліцейських Сент-Люсії зняли наручники з Чарлі і Драммонда і передали їх двом наглядачам "Морських зірок", чоловікам у звичайній темно-синій уніформі зі значками, що ідентифікують їх як охоронця Л. Минану і охоронця Е. Булькао. Обидва вест-індуса, Минана і Булькао, говорили по-англійськи з різким іспаномовним акцентом, знайомим Чарлі по Брукліну.
  
  Минана, з його тендітним статурою, спокійними манерами і круглими окулярами, міг би зійти за актуарія, якщо б не потерта дерев'яна палиця, яку він стискав так, наче це був кортик. Коли трійця поліцейських Сент-Люсії зібралася йти, він сунув їм невелику пачку зелених. По дорозі до виходу один з поліцейських постукав по кришці пральної машини. Минана посміхнувся, мабуть, задоволений своєю новою покупкою.
  
  Кремезний охоронець Булькао тим часом підтягнув Чарлі до стіни поруч зі столом прийому. "Обличчям до стіни, руки нарізно", - гаркнув охоронець, потім почав обшукувати Чарлі.
  
  Минана проробила те ж саме з Драмондом, який, хоча і не спав, не здавався набагато більш пильним, ніж коли спав.
  
  "Тепер ви обидва дуже повільно повертаєтеся і знімаєте всю свою одяг, кинути її на підлогу, потім говорите 'Ах". "Минана продемонстрував це, висунувши свій власний пташину мову.
  
  Охоронці промацали роти Чарлі і Драммонда, а також всі інші частини тіла, де могло бути заховано зброю.
  
  Булькао підібрав з підлоги їхній одяг і пожитки, запихаючи все це у великій коричневий паперовий пакет. "Ви, хлопці, зможете отримати ці речі назад, коли вранці поліція Мартініки візьме вас під варту", - сказав він, сідаючи за стіл і заповнюючи форму прийому на комп'ютері зі швидкістю чотири слова в хвилину.
  
  Л ... Е ... З ... З ... Е ... Р ...
  
  Для Чарлі все, що завгодно, окрім C–L-A-R-K, вселяло надію.
  
  Грубий помаранчевий тюремний комбінезон натирав Чарлі пахви і внутрішню поверхню стегон, поки він піднімався по трьом сходових прольотах в тюремний блок. Драммонд слідував за ними по п'ятах, за ним слідував Булькао, який час від часу підштовхував їх без всякої видимої причини. Їх кроки по сходовій клітці тісній посилювалися через вологи на покритих мохом стінах, з-за чого здавалося, що йде гра в ракетбол.
  
  "Я чув про іншому юному хлопцеві, який потрапив у подібну халепу", - сказав Чарлі, немов намагаючись зав'язати світську бесіду. “Герой війни. До того ж виявився дуже багатим".
  
  “ Від продажу зброї? Балкао скоса глянув на Драммонда.
  
  "Взагалі-то, я займаюся побутовою технікою", - серйозно сказав Драммонд. "Перріман".
  
  "Хлопець, про якого я кажу, сколотив свій статок на фондовій біржі", - сказав Чарлі. "Один з тюремників повірив, що він невинний, і дозволив йому 'зламати замок'. Щоб висловити свою подяку, хлопець дав тюремникові п'ять тисяч доларів". У Чарлі і Драммонда в гаманцях було приблизно вдвічі менше, і в останній раз їх бачили при прийомі, коли вони складали їх в коричневий паперовий пакет.
  
  Булкао виплюнув невидиме зернятко з куточка рота. “ Я знаю, що ти не намагаєшся підкупити представника правоохоронних органів, друже мій.
  
  Чарлі широко розкрив очі. “ Що?
  
  “Ви, хлопці, Вороги суспільства номер один і номер два на Мартініці. Якщо ти якимось чином втік, навіть без будь-якої допомоги з мого боку, і якби охоронець Минана і обслуговуючий персонал Алехандро не дивилися в інший бік, нас всіх відпустили б, можливо, теж відсиділи б якийсь термін. Просто кажучи за мене, скажи, що ти дав мені мільйон баксів. Після того, як я вийду з тюрми - якщо я взагалі виберуся - копи будуть роками стежити за тим, як я оплачую свої рахунки. Краща робота, яку я міг би знайти, ймовірно, була б рубка ананасів, і якщо б я витратив більше, ніж зарплата польового робочого, генеральний інспектор знову відправив мене у в'язницю. Якщо моя дружина піде в який-небудь модний магазин в місті і купить собі сукню, знову в тюрму. Якщо мій син купить велосипед, який не старий ..."
  
  Іншими словами, подумав Чарлі, немає.
  
  
  34
  
  
  Карло Пальяруло був невисокої думки про службу інформації і військової безпеки Італії. Він зрозумів, що СИСМИ відчуває до нього ті ж почуття. У 2005 році, після дванадцяти років роботи оперативником, він був знижений на посаді заступника координатора операцій - прославлений термін для gofer, навряд чи це та робота, на яку він сподівався, коли вперше підписував контракт після закінчення коледжу. Зарплата, однак, була пристойною, пільги - ще вище, і він відчував себе в безпеці на своїй роботі, оскільки звільнення в розвідувальному співтоваристві були рідкістю - агентства зазвичай неохоче звільняли колишнього оперативника з невдоволенням і, звичайно ж, з секретами на продаж. Однак через рік з-за хронічних запізнень на роботу, пияцтва і звинувачень в сексуальних домаганнях Пальяруло був звільнений.
  
  Це був його великий прорив.
  
  Служби зовнішньої розвідки перевірили асоціації колишніх солдатів і співробітників правоохоронних органів в надії дістати активи, що володіють половиною навичок Пальяруло. Через два тижні після звільнення він заробляв на тиждень більше, ніж у SISMI, тільки для того, щоб керувати парою конспіративних квартир в Женеві для МІ-6, робота, яка займала не більше пари годин в день, залишаючи йому достатньо часу для інших виступів, таких як виконання ролі в Гштааді і подальша робота в якості однієї з няньок для ув'язнених. І тільки цим увечері, купуючи продукти, він встав, щоб зібрати ще достатньо готівки, щоб купити віллу в Сан-Ремо.
  
  У недостатньо опалювальному, але все ще переповненому супермаркеті в Мудоне, нічим не примітному містечку приблизно в годині їзди на північний захід від Женеви, він відмовився від свіжого парміджано-реджано, замість цього поклавши у візок картонний циліндр Романо, натертого на тертці на заводі. Передбачалося, що американка отримає як можна менше підказок про те, де її тримають.
  
  "Вибачте, ви не знаєте, тут смачно готують песто?" - запитав чоловік, який штовхає візок, наполовину заповнену телевізійними обідами.
  
  Його італійський був хороший, але звучав як американець, і, незважаючи на альпійську парку поверх французького костюма, виглядав відповідно. Як Гері Купер, подумав Пальяруло.
  
  "Якщо хочеш хорошого песто, тобі потрібно в Correncon", - сказав Пальяруло, що могло бути правдою, а могло і немає, але це був їхній код розпізнавання.
  
  Цією людиною був Блейн Белмонт, юридичний аташе посольства США - офіційна термінологія для позначення примари. Бельмонт підштовхнув візок до кінця черги в п'ять рядів біля прилавка м'ясника, де пара мясорубов з затуманеними очима працювали в сповільненій зйомці. Підтягнувши візок позаду візка Бельмонта, Пальяруло перевірив, чи немає за ними стеження. Бельмонт кивнув, даючи зрозуміти, що вони чисті.
  
  Пальяруло не втрачав часу дарма. "Я виконую чорну роботу для хлопця, який, як я з'ясував, планує передати АДМ Об'єднаному фронту звільнення Пенджабу".
  
  Бельмон повернувся до нього обличчям з не великим хвилюванням, ніж якщо б Пальяруло сказав, що сьогодні вночі буде сніг. “ Так?
  
  “Він якимось чином дізнався про це від іншого американця. Я бачив цього хлопця тільки мигцем, по супутниковому телефону, але зміг впізнати його по фотографіях. Угода така: він доставляє бомбу, він отримує назад посилку, яку ми зберігаємо. Я майже впевнений, що ви знаєте її, Еліс Резерфорд."
  
  Бельмонт знизав плечима.
  
  "Я міг би дати вам достатньо інформації, щоб знайти бомбу і поганих хлопців", - додав Пальяруло.
  
  "Якщо"?
  
  Побоюючись, що американець посміється над ціною, Пальяруло зібрався з духом. “ Один мільйон.
  
  Бельмонт вивчав вежу з ковбасних виробів за брудним склом. “Ймовірно, це справедливо для чайових, які упаковують незаконну зброю масового знищення. Що означає, що штаб-квартира змусить мене внести шістсот і розрахуватися в сім п'ятдесят - якщо вони вирішать, що це коштує десять центів. Сім п'ятдесят - це приблизно те, на що ти дійсно розраховував?
  
  Впевненість Пальяруло зросла. "Ціна - мільйон доларів".
  
  “Слухай, мені насрати, це не мої гроші. Ось що я тобі скажу, я поговорю зі своїм начальником дільниці, коли повернуся в кампус. Якщо все піде так, як повинно, ми отримаємо суму в доларах найпізніше завтра вранці. Потім хто-небудь відправить вам на мобільний текстове повідомлення, адресоване якомусь Гансу, з питанням, чи не хоче пропустити пару стаканчиків в Hofbrauhaus, що-небудь в цьому роді. Видаліть повідомлення та надішліть його на гипермаршрут в Correncon, і ми подивимося, чи відповідає песто своєї репутації. Запасний варіант, зустрічаємося завтра тут же, в цей же час. Як тобі такий план на гру? "
  
  Відповідь Пальяруло був упрежден викликом м'ясника до прилавка. Імовірно, щоб зберегти своє прикриття, Бельмонт купив курку.
  
  
  35
  
  
  Звичайно, Еліс воліла б бродити по засніжених Альп з чоловіком, якого любила. Але більша частина її життя була витрачена на те, щоб ухилятися від куль, або на метафоричний еквівалент. Насправді, одного разу її вдарили - просто поранили шкіру. Часом вона з радістю заплатила б за мир і тишу, які були їй надані.
  
  Особливо тому, що в Шаоліні любили практикувати медитацію перед боєм.
  
  Як дізналася Аліса за майже все життя, присвячену шаолиньскому кунфу, напрямок своєї внутрішньої енергії дозволяло їй робити те, що не під силу одному її матеріального тіла. Але це було нелегко. Шаолиньским ченцям довелося витратити роки на оволодіння медитацією, перш ніж їм дозволили думати про бої або хоча б про те, щоб кинути гральну карту. До написання книги про шаолиньском кунфу буддійський монах Бодхідхарма дев'ять років стояв обличчям до стіни, не промовляючи ні слова.
  
  Еліс почала з того, що очистила свій розум від усієї руйнівної енергії. Бій, будь то самооборона або напад, потребує чистого наміри, коли всі емоції перебувають під повним контролем, тобто відключені.
  
  Через кілька годин у неї дозрів план. Він залежав від пластини вимикача розміром з картку, яка була прикріплена до стіни за диваном, в двох з половиною футів від того місця, де вона сиділа. Якщо б його метали як зірку - плоский зіркоподібний снаряд, який був улюбленим шаолиньским зброєю, - швидкість пластини вимикача світла могла б перевищувати п'ятдесят миль на годину, що робило б її гострі кути смертоносними, як кинджал.
  
  Пластина кріпилася до стіни за диваном двома звичайними шурупами з прорізами, один над вимикачем, інший під ним, останній вже трохи розхитався. Відкрутити шурупи було б нескладно.
  
  Ну, не зовсім простий.
  
  По-перше, Алісі потрібно було розташуватися на дивані так, щоб вимикач світла знаходився прямо у неї за спиною, прихований від очей її викрадачів. Після кожного походу в туалет - вони дозволяли їй робити це кожні чотири години - вона повільно придвигалась ближче. У п'ятому рейсі вона зайняла позицію, достатню для виконання вправи "Спритність рук", яке знову і знову виявлялося самим корисним компонентом її оперативної підготовки. Широко поширена думка, що спритність рук спрацьовує, коли рука швидше очі. Насправді, це залежить від психології, в першу чергу від неправильного напрямку, від великих дій, що відволікають від менших.
  
  Те, що в неї відібрали черевики і шкарпетки, дало їй можливість. Коли вона потягнулася, що було цілком природно після стількох годин, проведених на дивані, увага чоловіків переключилася на її ноги і ступні. Спочатку громили, здавалося, не звертали особливої уваги, якщо взагалі звертали, на "свербіж", який вона одночасно чесала на обличчі або за вухами. Незабаром вони, здавалося, взагалі не звертали ніякої уваги. Більш того, Френк проводив багато часу в Інтернеті на своєму телефоні. Уолт, хоча і не розлучався зі своїм Walther PPK, годинами колупав кутикулу. І третя людина в ротації - тевтонського виду пілот вертольота Еліс на прізвисько Барон - як в Реде - іноді на кілька хвилин засинав.
  
  Приблизно через тридцять годин пластина вимикача світла була готова до встановлення.
  
  І коли Френк заступив на чергування замість Уолта, Еліс була напоготові.
  
  Барон сів у крісло і "Вальтер", в той час як Френк зник на кухні з пакетом продуктів. Еліс почула, як він довів до кипіння каструлю з водою, потім додав пакет макаронів. Тепле повітря, насичене запахом гречаної крупи і часнику, просочувався у вітальню.
  
  Через кілька хвилин Френк приніс їй миску з пінопласту, повну-під макаронів. Зверху він посипав тертим сиром Романо, що, швидше за все, було проявом доброти. Вона викинула його жест з голови.
  
  Направивши на неї пістолет барона, Френк розв'язав мотузки на її зап'ястях, дозволивши їй підняти з підлоги миску і є пластиковою ложкою, що лежить в ній.
  
  Закінчивши, вона поставила миску на килим, і Френк відкинув її ногою. Барон жестом попросив її протягнути руки. Френк почав заново накладати мотузки на її зап'ястя, тримаючись якомога далі від неї, побоюючись удару головою або укусу. Це було саме те, на що розраховувала Еліс. Коли він спробував зав'язати перший вузол, вона непомітно повернула ліве передпліччя таким чином, що мотузка просто утворила петлю. Це був ключовий крок у знаменитому трюку Гудіні з втечею по мотузці.
  
  Закінчивши, Френк повернувся до крісла. Прикинувшись, що влаштовується зручніше на дивані, Еліс вивільнила ліву руку з петлі. Це зайняло у неї близько тридцяти секунд, або приблизно на двадцять сім більше, ніж у Гудіні.
  
  Коли Френк витягнув телефон з кишені штанів, вона вільної лівою рукою вдарила по пластині вимикача, зсунувши світильник зі стіни. Вона зловила його правою.
  
  Френк кинув телефон і вихопив складаний ніж, клацаючи їм, коли барон схопився, цілячись з пістолета.
  
  Еліс зігнула руку в лікті на дев'яносто градусів, направляючи імпровізоване зброю до свого живота. Рухом, схожим на кидок фризбі, вона послала тарілку розсікати повітря так швидко, що пролунав металевий клацання.
  
  Коли барон навів на неї пістолет, кут пластини встромився йому в шию, як ніби його м'язи були змазані маслом.
  
  Він вивільнив руку, але з яремної вени хлинула кров. З побілілими очима він звалився в крісло. Його "Вальтер" впав на килим, порошкообразно-блакитні волокна швидко ставали фіолетовими від життєвої рідини, стекавшей з його рукава.
  
  Еліс потрібно було дістатися до "Вальтера" раніше Френка, у якого, без сумніву, було кілька власних бойових прийомів. Плюс у нього був ніж. Вона очікувала отримати поранення, але ніколи не передбачала іншого результату, крім успіху. Сумніватися - означає потерпіти поразку до того , як супротивник завдасть хоч один удар .
  
  Вона прожогом кинулася до "Вальтера". Френк послизнувся на телефоні і втратив рівновагу.
  
  Якби не мотузки, все ще стягують її ноги, Еліс вихопила б пістолет, перекотилася на коліна і вистрілила б у нього. Як би те ні було, вона сіла на килим, її пальці були в кількох дюймах від пістолета, коли барон підібрав зброю з липкого підлоги. З тим, що здавалося його останнім подихом, він перекинув його через її голову Френку.
  
  Барон замертво звалився зі стільця, на мить взявши Еліс до підлоги і дозволивши Френку міцно схопитися за пістолет.
  
  "Тобі пощастило, що нам не дозволили тебе вбити", - сказав він з сильним італійським акцентом.
  
  "Тобі так не щастить", сказала Еліс.
  
  Але це був всього лише адреналін. Вона знала, що з цього моменту в ланцюгах. У кращому випадку.
  
  
  36
  
  
  Гірські вершини пронизували перисті хмари над Сент-Люсією. Через вікно поруч зі своїм місцем у DC-3 Стенлі міг бачити весь острів, який був приблизно вдвічі менше Мартініки. Він дивився, як тінь літака ковзає над зеленими горами і луками з галактиками яскравих тропічних квітів. Він думав, що все карибські острови схожі один на одного, але це був Едем з білими, як друкована папір, пляжами.
  
  Надавши Хедлі закінчувати допит Брима, він спочатку роздобув гідролітак de Havilland Twin Otter, щоб вилетіти прямо з Мартініки у місце ув'язнення III. Він зробив помилку, передавши план телеграфом в штаб-квартиру. Начальник бази ЦРУ Сент-Люсії, людина по імені Корбитт, попросив - насправді зажадав, щоб Стенлі спочатку приїхав у Кастрі, крихітну столиці Сент-Люсії, для допиту. В якійсь мірі це було право начальника бази. Штаб-квартирі було потрібно, щоб Корбитт застосував свій вплив, щоб люди з "Морської зірки" передали Кларк ЦРУ, а не їх основним роботодавцю, поліцейському управлінню Мартініки.
  
  Стенлі обмірковував, не телеграфувати чи Эскриджу, щоб той попросив начальника європейського відділу передати начальнику латиноамериканського відділу наказ Корбитту забиратися під три чорти. Господи Ісусе, начальник бази на острові з населенням Нью-Хейвен? Його робота полягала в тому, щоб полегшити життя оперативним співробітникам. В кінцевому підсумку Стенлі вирішив, що зможе поспілкуватися з Корбитом за менший час, ніж витратив на очікування черговості телеграм.
  
  В аеропорту Джордж Ф. Л. Чарльз, перш ніж Стенлі встиг спуститися по трапу літака до середини, хтось простягнув йому праву руку. Він був з'єднаний з невисоким і пухким п'ятдесятирічним чоловіком в тільки що отглаженном костюмі, накрохмаленій сорочці і блискучому золотом краватці 1990-х років. "Клайд Корбитт," сказав чоловік, і його слова супроводжувалися поривом уинтергринско-м'ятного дихання.
  
  Хоча Стенлі нічого не читав про Корбитте, навіть його імені, він підозрював, що той знає все, що має відношення до справи. Для початку, найнижчий ранг. Можливо, GS-12. "База", начальником якої він був, складалася з нічим не примітного офісу. Або він працював в поодинці, або йому допомагав тільки помічник щодо оперативної підтримки - на урядовому мовою це означає "секретар" - майже напевно місцевий житель, найдраматичнішої таємною операцією якого було б використання спеціального телефону з шифрувальним приладом. І, як не дивно, це була перша команда Корбитта, дарована професійного офісному жокею або в якості нагороди за двадцять років служби, або тому, що Ленглі просто потрібен був чоловік у Кастрі. Ймовірно, коли він отримав телеграму-C / O На МАРТІНІЦІ ПРО ТАЄМНОЇ ОПЕРАЦІЇ. НАДАЙТЕ ЙОМУ БУДЬ-яку ДОПОМОГУ, ЯКУ ВІН ПОБАЖАЄ - у Корбитта було передчуття, що він збирається почати саму захоплюючу главу свого турне.
  
  Потискуючи вологу руку начальника бази, Стенлі сказав: "Радий з вами познайомитися".
  
  Корбитт домовився про водія і просторою міської машині з тонованими куленепробивним склом. Він допоміг Стенлі забратися на схожу на печеру заднє сидіння. Повітря було арктичним. Одягнений тільки в сорочку-поло і бавовняні штани, як і всі інші білі комірці на островах, за винятком Корбитта, Стенлі з усіх сил намагався не тремтіти. Принаймні, не потрібно було турбуватися про те, що лід у міні-барі розтане під час поїздки в американське консульство, яка, за припущенням водія, займе півгодини по незвично завантаженим дорогах.
  
  Корбитт сів на шкіряну лавку навпроти, спиною до перегородки з оргскла, що відділяла їх від водія. “ Я взяв на себе сміливість призначити нам ланч.
  
  "Дуже дбайливо з вашого боку", - сказав Стенлі. "Шкода, що я вже пообідав". Насправді, це було вчора.
  
  Він просто хотів потрапити в цей чортовий слідчий ізолятор.
  
  Коли лімузин від'їхав від аеропорту, він запитав: "Як щодо того, щоб заощадити трохи часу і відправитися прямо на пристань?"
  
  “Тоді, може бути, просто вип'ємо. Ми зустрічаємося з генеральним директором Gotcha-dot-com ". Посмішка Корбитта згасла, коли Стенлі не зміг зобразити, що впізнав його. "Вони є найбільшим в світі приватним виробником електронних пристроїв спостереження".
  
  "Це звучить дійсно цікаво, але..."
  
  - Повір мені, друже, ти не захочеш пропустити це. "З видом фокусника Корбитт потягнувся до бару і відкрутив кришку з кришталевого графина для віскі. Кругла горлечко пляшки було прикрашено такою кількістю граней, що воно блищало, як диско-куля. "Ви б повірили, що в ньому знаходиться відеокамера, здатна зберігати шістнадцять годин відео і звуку?"
  
  "Тільки з контексту", - сказав Стенлі з ввічливості. Принаймні, п'ять років тому в штаб-квартирі один з виробників іграшок, показав йому нашийник, містить набагато більш досконалу технологію мікрокамери. Ймовірно, Сент-Люсія не була пріоритетом для виробника іграшок. “ Проблема в часі або в його відсутності. Люди, яких ми переслідуємо ...
  
  Приклавши палець до губ, Корбитт обернувся і нервово глянув на водія. "Ми обговоримо це в SCIF", - сказав він, ніби будь-який інший варіант дій був би абсолютно безрозсудним.
  
  
  Через годину Стенлі все ще перебував у секретному інформаційному центрі американського консульства - невеликій групі недорогих офісів на першому поверсі білого будівлі, що нагадує листковий пиріг.
  
  "Ще раз, для протоколу", - сказав почервонілий Корбитт, прибираючи пасма волосся на місце над своєю лисиною. “ Ви очікуєте, що я скажу Клоду Беслону, начальнику поліції Сент-Люсії, просто передати злочинців під вашу опіку, не задаючи питань?
  
  "Передбачувані злочинці, для протоколу", - сказав Стенлі, хоча зміст секретного конференц-зали полягав у тому, що там не буде ніяких записів.
  
  "Ви можете хоча б сказати мені, чи справді ці хлопці вчинили що-небудь з того, у чому їх звинувачують?"
  
  Стенлі нахилився вперед над столом переговорів. “ Послухайте, шеф Корбитт, якщо ви...
  
  “ Що? 'Потрібно знати"?
  
  "Я хотів сформулювати це менш банально".
  
  Корбитт зняв трифокальні окуляри, які запітніли від поту. - Мені дійсно потрібно знати. Я не хочу бути дурнем, але, кинь, приятель, це моя територія ".
  
  "Начальнику відділу Латинської Америки сказали менше".
  
  “Я побудував тут відносини, засновані на довірі. Помах руки, і все валиться. Я маю на увазі, що, чорт візьми, я повинен сказати своїм друзям тут?"
  
  "Придумай те, що, на твою думку, справить на них найбільше враження".
  
  “ Як щодо щіпки правди, щоб посилити обман?
  
  "Що я можу вам сказати, так це те, що Лессер і Рамірес становлять загрозу національній безпеці тільки тим, що у них в головах", - сказав Стенлі. Це було виразно більше, ніж Корбитту потрібно було знати, і, як сподівався Стенлі, достатньо, щоб заспокоїти його.
  
  
  37
  
  
  Три камери попереднього ув'язнення на четвертому поверсі були вільні, і кремезний охоронець Балкао вибрав для Чарлі і Драммонда морську зірку. Він вибрав найменший - цементний ящик розміром вісім на десять футів, оточений розсувний стіною з товстих іржавих дротів.
  
  Всередині камери до цвілої стіни на ланцюгах були прикріплені два ліжка, одна над іншою. Із сусідньої стіни стирчала металева раковина. На підлозі лежала брудна порцеляновий платформа розміром із блокнот, з нековзними подушечками у формі взуття з боків і отвором в центрі: ванна.
  
  "Той же дизайнер інтер'єрів, який робив Лівенворт, я прав?" Чарлі запитав Драммонда.
  
  Драммонд підпер рукою підборіддя і розглядав камеру, немов серйозно обмірковуючи це питання, поки Булькао не заштовхнув його і Чарлі всередину. Зникнувши в коридорі, охоронець натиснув на вимикач, і зарешеченная передня стіна закрилася з силою локомотива.
  
  “ Вечеря о дев'ятнадцятій нуль-нуль, - крикнув він, перекрикуючи дзвінке відлуння, і зник на сходах.
  
  Сідаючи на нижню койку, Драммонд зауважив: "напрочуд зручно". Він зазирнув під неї в пошуках етикетки, ніби обдумував майбутню покупку. Нічого не знайшовши, він знизав плечима і ліг.
  
  "Не лягай поки спати", - сказав Чарлі.
  
  “ Зараз ніч, чи не так? До речі, мені потрібні ліки.
  
  "Взагалі-то, зараз тільки близько двох годин дня", - сказав Чарлі, але він розумів, чому його батько вирішив, що зараз ніч. Постійні флуоресцентні сутінки тюремного блоку не давали уявлення про те, який насправді годину. Зовнішній світ не досягав статі, і, якщо вже на те пішло, свіже повітря теж. "Також нам потрібно, щоб ви розробили одну зі своїх стратегій догляду".
  
  "Ти хочеш втекти звідси?" Запитав Драммонд більш голосно, ніж вимагала обережність. Або, може бути, це була просто відносна тиша. Тільки дзижчання люмінесцентних ламп могло заглушити їх розмову.
  
  - Звичайно, - прошепотів Чарлі.
  
  "Неможливо".
  
  “Чому? Це не зовсім сучасна в'язниця суворого режиму".
  
  "Ну, я поняття не маю, як це зробити".
  
  “Послухай, якщо хто-небудь з твоїх старих добрих колишніх колег пронюхають про наше перебування тут - я б сказав, коли вони пронюхають про наше перебування тут, - нам пощастить, і ми отримаємо довічне ув'язнення. Нам пощастить, якщо ми отримаємо від життя хоч що-небудь ".
  
  Чарлі зупинився, прислухаючись до тихого вию, схожим на звук маленького літака, що летить низько.
  
  Прибула оперативна група кавалерії по сигналу?
  
  Шум затих удалині.
  
  Він повернувся до батька. “ Ти зрозумів, у чому справа, вірно?
  
  “Так, так, вони негайно нейтралізують нас. Еліс теж будуть великі неприємності. Де наш адвокат?"
  
  Надія Чарлі звалилася.
  
  Він схопився за один з іржавих дротів, очікуючи, що той трохи подасться.
  
  Ні на міліметр.
  
  Іржа не була навіть поверхневої. В'їжджайте на вантажівці в ці решітки на повній швидкості: вантажівка буде розбитий.
  
  Як щодо вимикача, який відкрив решітку?
  
  Не просто поза досяжності. Поза полем зору.
  
  Вивчивши іншу частину камери і виявивши, що вона порожня, Чарлі згадав, що повинно було стати Першим кроком.
  
  Сідаючи поруч з Драмондом, він запитав: "Що міг би зробити професійний офіцер таємних операцій, щоб вибратися з такого місця, як це, скажімо, хлопець, який пройшов двомісячні курси втечі на Фермі?"
  
  Драммонд випростався, всього на дюйм або два, але цього було достатньо, щоб Чарлі відчув іскру надії. "Шпигуни - всього лише люди, і як такі не можуть проходити крізь тверді стіни".
  
  “ А як щодо того, щоб пройти через решітку?
  
  “ Між ними відстань, скільки, три дюйми?
  
  "Але ж це було зроблено, не так, і не тільки людьми, які спочатку сіли на екстремальні дієти?"
  
  Драммонд кивнув. “ Ти ж чув історії про Дикому Заході про коней, прив'язаних до прутів і висмикують їх.
  
  "Це тільки початок..."
  
  "Беручи до уваги закони фізики, навіть з упряжкою особливо сильних тяглових коней, я б сказав, що ці історії є апокрифічними".
  
  “Ну, у нас, мабуть, не буде можливості перевірити це, враховуючи, що ми знаходимося на висоті трьох поверхів від землі і у нас немає вікна. Але, гаразд тобі, про втечі з в'язниці постійно пишуть в газетах.
  
  “Тому що це новини. Ти думаєш про те, щоб втекти звідси?"
  
  Чарлі зітхнув. “ Це приходило мені в голову.
  
  "Хотіли б ви почути цікаву інформацію?"
  
  "Це має якесь відношення до виходу з тюремної камери?"
  
  "Так".
  
  "Тоді, так, я був би радий почути цікаву інформацію", - сказав Чарлі, безсумнівно, вперше в житті.
  
  “У 1962 році троє ув'язнених в Алькатрасі використовували ложки і деталь від пилососа, щоб довбати бетон навколо вентиляційного отвору, що веде з їх камери в службовий коридор. Вони працювали під час музичного години в тюремному блоці, щоб охоронці не почули, і приховували свій прогрес шматками фальшивої стіни, досить хорошими, щоб камера пройшла перевірку. Коли їх шлях до відступу був нарешті готовий, вони залишили манекени з пап'є-маше на ліжках, а потім забралися через вентиляційний отвір - лопаті вентилятора і двигун вони зняли заздалегідь . Це привело їх у вентиляційну шахту. По дорозі вони вкрали кілька дощовиків, з яких зробили гумовий пліт, щоб переплисти затоку Сан-Франциско."
  
  "Я думав, що ніхто ніколи не тікав з Алькатраса".
  
  “ Вірно. Вони або потонули, або їх застрелили, я забув, що саме.
  
  - Як би те ні було, ти програв мені в ложках.
  
  “ Вони використовували ложки, щоб відколоти...
  
  Драммонда перервав гуркіт, схожий на постріл, який рознісся по всьому слідчого ізолятора.
  
  Чарлі завмер. "Я не думаю, що це готується вечеря".
  
  "Звучало як триста п'ятдесят сім", - сказав Драммонд. Лягаючи, він натягнув подушку на голову, імовірно, щоб запобігти порушенню сну додатковими повідомленнями.357.
  
  Спати йому не давали двоє чоловіків, взбегавших по сходах, звук яких посилювався вологим бетоном, так що звучав як два бика. Першим з'явився Гектор Мансанільо, зубастий співробітник служби безпеки Илета Керона. Довгий стовбур його сталевого револьвера виблискував у світлі ламп денного світла. Минана супроводжував його.
  
  Драммонд піднявся з ліжка. Дізнавшись Гектора, він посміхнувся.
  
  “ Привіт, сеньйор Лессер, - сказав Гектор з теплотою, яка здавалася щирою.
  
  Погане передчуття все ще переповнювало Чарлі. Він сподівався, що це фізіологічний збій, побічний продукт втоми в поєднанні з двома тижнями, протягом яких всі, кого він зустрічав, намагалися обдурити або вбити його. Справа в тому, що якщо б Гектор знав, що Riva оснащена домкратом, він міг би підкупити когось в поліції Сент-Люсії, щоб той міг сидіти склавши руки і чекати, поки невловима пральна машина вартістю 100 мільйонів доларів буде доставлена його спільникові, охоронцю Морської зірки Л. Минане.
  
  "Ти тут не для того, щоб визволяти нас, чи не так?" - Запитав Чарлі Гектора.
  
  Гектор блиснув усмішкою продавця автомобілів. “ Так.
  
  “Якщо? "
  
  “ Якщо ти скажеш мені код детонації бомби, захованої в пральній машині. Алехандро прямо зараз везе її в "сигаретну човен боса мого брата". Я можу спуститися і протестувати її. Якщо це спрацює, ти заберешся звідси.
  
  “Код детонації? "- крикнув Драммонд, змусивши Минану збліднути.
  
  "У нього щось не в порядку з головою", - заспокоїв Гектор охоронця. "Але інший, він нам скаже".
  
  Минана, Гектор і Драммонд подивилися на Чарлі, який не знав коду, але міг запам'ятати його, кинувши швидкий погляд на серійний номер Perriman Pristina. Якщо б він поділився цією інформацією, Гектор звільнив би їх. З камери. Однак він не дозволив би їм прожити набагато довше цього.
  
  Єдиною іншою ідеєю Чарлі було тягнути час, поки Драммонд не включиться. "Код є в моєму мобільному телефоні", - сказав він. "Він вказаний у моїй телефонній книзі в розділ "Хімчистка".
  
  Гектор подивився на Минану.
  
  "У них не було при собі телефонів", - сказав охоронець.
  
  "Так, я так і думав, що це брехня". Великий рот Гектора скривився від огиди. “Хлопці з коледжу, яких Лессер привозив зі Штатів, всі вони були грьобаними математичними геніями. Запам'ятати тридцатизначный код для цих чуваків - все одно що запам'ятати ім'я для мене або для тебе. "Він повернувся до Чарлі. “ Я тобі дещо скажу, чувак. Минулого тижня на Ceron було кілька досить вправних примар, упаковавших найсучасніше програмне забезпечення для злому коду. Хоча жодне з них не мало сенсу в цій історії з Бернадетт і Антуаниной. Але ти перетворив це в широту і довготу приблизно за п'ять секунд. У твоїй грьобаній голові теж, я прав? Не давши Чарлі можливості відповісти, він запитав Минану: "Як там твоя фортепіанна п'єса?"
  
  Охоронець вказав на решітку навпроти камери. “Він кладе пальці плазом на поперечину. Потім я граю на них, - він підняв палицю, як ніби це був молоток, - поки він не заспіває.
  
  "Дерзайте, маестро," сказав Гектор.
  
  Минана підійшов до перекладини. Гектор направив револьвер на Чарлі, наказуючи йому йти вперед.
  
  Драммонд дивився на це з тугою, яку Чарлі, на жаль, визнав законною. І виправданою.
  
  "Просунь пальці крізь прути," сказала Минана Чарлі.
  
  Охоронець міцніше стиснув кийок.
  
  Чарлі поклав кінчики пальців на холодну та брудну поперечину і просував їх вперед, трохи за раз, тим часом намагаючись придумати альтернативу.
  
  Все, що він відчув, - це нудоту.
  
  "Почекайте", - сказав Драммонд - насправді наказав в тому стилі Паттона, який він використовував, коли був на піку своєї кар'єри і ставало жарко.
  
  Наелектризований, Чарлі прибрав руки і подивився на батька.
  
  В очах Драммонда не було вогню. “ Що, якщо ми виробимо яке-небудь угоду, Гектор? - Запитав він. Наче вірив, що це дійсно нова ідея.
  
  "Наприклад, коли бомба буде продана, я отримаю половину грошей?"
  
  “Що-то в цьому роді, так! Як щодо цього?"
  
  "Я б вважав за краще отримати всі гроші". Гектор клацнув пістолетом, наказуючи Чарлі повернути пальці на перекладину, щоб вони були зламані.
  
  У цей момент вибух потряс всю будівлю, шпурнувши Гектора і Минану на підлогу. Схопившись за прути, Чарлі втримався на ногах.
  
  Драммонд відштовхнув його, отшвырнув їх обох у кут камери, поряд з ліжками. Вони приземлилися на коліна. Драммонд притиснув подушку до потилиці Чарлі, змусив його присісти, потім простягнув руку, схопив іншу подушку і поклав її собі під голову - все це було зроблено приблизно за секунду і так природно, як якщо б Драммонд застібав ширінку.
  
  "Граната?" Гектор крикнув Минане.
  
  Охоронець ніяк не відреагував на те, що чув Гектора, ймовірно, з-за майже оглушливої кулеметної черги. Поспішно схопившись на ноги і махнувши Гектора рукою, щоб той йшов за ним, він побіг до сходів.
  
  Обстріл тривав, наповнюючи повітря пилом і розпушеному цвіллю. Окремі кулі рикошетили, розбиваючи скло або вдаряючись об металеву арматуру і меблі. Приблизно через хвилину стрілянина стихла до спорадичних ударів. Нарешті в будинку запанувала звична тиша, за якою послідував звук чийогось бігу вгору по сходах - когось новенького, судячи по виску черевик на гумовій підошві.
  
  
  38
  
  
  Зміг розступився, відкривши Брима, що стояв біля камери Чарлі і Драммонда. Пил выбела волосся пілота і покрила його обличчя, за винятком тих місць, куди стікала кров. Він носив штурмову гвинтівку, кишені його штанів були набиті новими обоймами, з-за пояса стирчали додаткові пістолети, а на поясі бовталися гранати і ножа в піхвах, майже такий же великий, як мачете.
  
  "Мені довелося вдарити привабливу леді з ЦРУ чайником по голові, щоб вибратися звідси, але в іншому ви, хлопці, молодці, що потрапили в цю халепу", - сказав він. “ Я поняття не мав, як ми збираємося вивезти вас з Мартініки після того, як розберемося зі справою про бомбу.
  
  Може бути, це Лящ поспішає на допомогу? Чарлі був у розгубленості.
  
  Пілот зник з виду. Передня стінка камери з гучним брязкотом від'їхала убік. Знову з'явившись, Брім пробурчав: - Звичайно, тепер нам треба забиратися з цього острова.
  
  "Спасибі тобі, Джей Ти," сказав Драммонд, виходячи з камери.
  
  “ Із задоволенням. Брім витягнув з-за пояса один з пістолетів.
  
  Чарлі був занадто далеко, щоб зробити щось більше, ніж в жаху спостерігати: невже Брім вирішив, що Драммонд тепер витратний матеріал? Драммонд, зі свого боку, ледь помітив пістолет.
  
  "Хто-небудь з вас віддає перевагу "Глок-17"?" Запитав Брім.
  
  “ Я знаю. Драммонд взяв міцний чорний пістолет, немов надівши рукавицю. Він пересмикнув затвор, оглянув патронник, натиснув кнопку, извлекающую обойму, і вивчив її вміст. Задоволений, він вставив його на місце, перевірив запобіжник і виявив зручну рукоятку. "Красиво".
  
  "Полетай зі мною, у тебе дійсно є деякі моменти", - сказав Брім.
  
  Він запропонував Чарлі міцний сірий пістолет Sig Sauer. Чарлі з радістю погодився, хоча, за його оцінкою, його майстерність стрілка обмежувалося попаданням в ціль прямо перед ним. Якщо мета була великою і нерухомою.
  
  Він пішов за Бримом і Драмондом до сходів, наслідуючи того, як вони вели себе з рушницями, немов висвітлюючи шлях.
  
  На нижній площадці Брім обійшов багрове калюжу, навколишнє Минану. “Я зловив цього хлопця і Ріккі-Рікардо-на-стероїдах, коли вони спускалися з тюремного блоку. Інший охоронець був мертвий, коли я прибув. Кого ще ви бачили з тих пір, як опинилися тут?"
  
  "Ми чули, що там був ремонтник". Чарлі намагався не дивитися на мерця.
  
  “ Ага. Комбінезон. Він, версія Ріккі Рікардо з "кінським хвостом" і ще один головоріз завантажували пральну машину в контейнер для сигарет, коли я підійшов. Вони кинули свої справи і почали стріляти в мене. Мені довелося стріляти наосліп ". Брім зобразив, як пірнає під планшир свого човна і стріляє, не дивлячись. "Мені пощастило", - уклав він з удаваною скромністю.
  
  Виставивши пістолет перед собою, він притулився до одвірка, потім вискочив зі сходів.
  
  "Поки все в порядку", - крикнув він у відповідь.
  
  Драммонд вийшов котячими рухами, схожими на рухи Ляща. Чарлі незграбно замикав хода, зісковзнувши з короткою сходинки, що ведуть з сходової площадки до стійки реєстрації, і мало не впавши на захищений від хабарів Булькао. Охоронець сидів за своїм комп'ютерним терміналом, ніби все ще друкував, за винятком того, що його шия була вивернута під неможливим кутом, а на місці лівого ока, зяяла темна западина.
  
  "Не забудьте свої особисті речі", - сказав Брім, махнувши рукою в бік коричневого паперового пакета з написом "ЛЕССЕР / РАМІРЕС". "Крім того, це могло б бути трохи менш помітним, якщо б ви двоє змінили ці вогненні комбінезони".
  
  Чарлі схопив паперовий пакет. Відчуваючи нудоту від виду тіла Булькао, він кинувся перевіряти вміст пакета - там було все, - потім повернувся до Бриму і Драммонд.
  
  Як і вони, він притиснувся до передньої стіни і виглянув у вікно. Двійник Гектора і двоє інших чоловіків лежали зовні, на смузі бруду між будівлею і водою. Післяполудневе сонце відкидало довгі тіні на їх тіла, роблячи ще більш очевидним, що чоловіки не рухалися і ніколи більше не будуть рухатися. Якби там було більше членів їх банди, то на безплідною кам'янистій землі їм ніде було б сховатися.
  
  "Саме це я і сподівався побачити", - сказав Брім. “Єдина погана новина в тому, що цей камінь зараз занадто гарячий, щоб ми могли обміняти бомбу на Еліс. Нам потрібно піти куди-небудь ще".
  
  “ Де? - Запитав Чарлі.
  
  “В декількох кліках від Сент-Люсії є нежила коса. Мій колега знаходиться напоготові з ученим, який займеться ядерної фізичної версією "копняка під колеса ADM"". Брім попрямував до гігантського швидкісного катера, покачивающемуся біля причалу, на кормі якого виднівся силует пральної машини. "Ми сподіваємося, що мертві хлопці не будуть заперечувати, якщо ми візьмемо їх човен".
  
  
  39
  
  
  Стенлі вдивився в бінокль. Ще до того, як він зміг розгледіти схожий на спис ніс катери, він дізнався характерний інверсійний слід від нього.
  
  "Це вони", - сказав він, передаючи бінокль Корбитту, який розтягнувся в шезлонгу на другий по висоті з трьох палуб того, що було внесено в бюджет Розвідки Палати представників як Рятувальне судно. Насправді це була витончена прогулянкова яхта завдовжки сімдесят футів, або, як висловився Корбитт, "привілей".
  
  Поставивши свій скотч, Корбитт навів подвійні лінзи на високу будівлю на маленькому острівці для відбування покарання.
  
  "У три години," сказав Стенлі.
  
  Корбитт зробив знімок. - "Кораблик з цигарками"?
  
  "Так". На багато миль навколо не було видно ніяких інших човнів. Не було нічого, крім води. "Нам потрібно вийти на зв'язок і послати сигнал в штаб".
  
  “ Кабель зі спалахом? Для чого?
  
  "Око в небі".
  
  "Ти ж не жартуєш, чи не так?"
  
  “Катери з цигарками можуть розвивати швидкість дев'яносто миль на годину і навіть швидше, якщо люди на борту не заперечують проти спалювання двигунів. Управління по боротьбі з наркотиками в Майамі постійно знаходить 'недопалки'.
  
  “Але супутник? Що не так з радаром?"
  
  “ Практично марний проти таких швидких кораблів.
  
  “ Гаразд, високошвидкісні вертольоти?
  
  "З ними все в порядку, але, щоб переслідувати кого-небудь, вони повинні були б дістатися сюди, і до цього часу ..."
  
  Корбитт сіл, все ще дивлячись у бінокль. "Я не можу нікого розгледіти на човні," сказав він. “ Я маю на увазі, я впевнений, що там хтось є, але...
  
  Від розчарування Стенлі остовпів. “ Це. Вони.
  
  "Інтуїція підказує, так?" Корбитту, без сумніву, не терпілося процитувати фразу, яка красувалася на плакатах в коридорах Ленглі з шістдесятих років: В Агентстві працюють сотні блискучих аналітиків, так що операторам не доведеться покладатися на інтуїцію .
  
  "Це не якесь шосте почуття", - сказав Стенлі. “Лише дві години тому, дізнавшись, що цілі знаходяться в Третьому ізоляторі, Карфаген нокаутувала одного з наших офіцерів і вислизнула від своєї групи підтримки. У будь-якому випадку, чому човен з сигаретами має перебувати у слідчому ізоляторі?"
  
  Корбитт піднявся з шезлонга і пішов на корму, з усіх сил намагаючись зберегти рівновагу, як справжній сухопутний житель, якщо такий взагалі був. "Хав'єр," крикнув він на місток. “ Зв'яжися по рації з Третім затриманим і дізнайся, чи не втік хто-небудь або що-небудь в цьому роді.
  
  Він повернувся до свого крісла і свого напою, поки людина за штурвалом набирав номер в радіоприймачі.
  
  Стенлі втупився на свій звичайний стільниковий телефон, тимчасову заміну супутниковому телефону, який Драммонд Кларк минулої ночі викинув в затоку Форт-де-Франс. Зараз, чорт візьми, немає нічого схожого на сигнал.
  
  Корбитт поплескав його по плечу. "Ти знаєш правила гри, приятель", - сказав начальник бази. “Мені потрібно підтвердження. Якщо виявиться, що це просто наркоторговець, навещающий ув'язненого, начальник мого відділу надере мені дупу так, що ти не повіриш ".
  
  "Якщо це ті люди, за якими ми полюємо, і ви їх втратите, що зробить начальник вашого підрозділу?"
  
  “Звичайно, це була б не моя вина, якби я діяв за правилами. Ви хоч уявляєте, скільки коштує перенаправлення супутника? Більше на годину, ніж політ на боїнгу 747 ".
  
  Ось чому Стенлі захоплювався кавалерією. Їх операції несли супутній збиток - грубо кажучи, невинні люди ставали жертвами перехресного вогню, - але, принаймні, там були дії.
  
  "Ніхто не відповідає", - крикнув здивований Хав'єр з містка.
  
  Корбитт пом'якшав і телеграфував начальнику відділу Латинської Америки, який відправив запит з супутника в штаб-квартиру.
  
  Двадцять одну хвилину штаб-квартира схвалила перенаправлення. Через тридцять чотири хвилини після цього у відділі Латинської Америки з'явилася фотографія. Враховуючи подальшу оцінку аналітиків про те, що катер з сигаретами приземлився на одному з чотирнадцяти невеликих островів в радіусі п'ятдесяти восьми хвилин від центру утримання під вартою, ці знімки надійшли приблизно на три хвилини пізніше, ніж слід було.
  
  
  40
  
  
  У це було важко повірити, але місце інспекції ядерного зброї було ідилічним - блискучий білий пляж, навколишній відокремлене чисту блакитну лагуну. Навіс з пальмового листя давав тінь і захищав від поглядів з неба. Поки Драммонд лежав, притулившись до кокосовій пальмі, і спостерігав, як ніжні хвилі згортаються і біліють, Чарлі стояв на пляжі поряд з худорлявим чоловіком в окулярах років сорока, який представився лікарем Гульмасом Джинной, фізиком-ядерником. Вони спостерігали, як Брім і його м'язистий “напарник", якого він називав Кірки, стягували пральну машину з викинутої на берег сигаретної човни.
  
  Джинів виразно схожим на вченого - він був досить худим, щоб Чарлі подумав, що він по неуважності забув поїсти. Незважаючи на високу температуру, чоловік був одягнений в білу накрохмалену сорочку з довгими рукавами і краватку.
  
  "Так ти звідки?" запитав він.
  
  "Бруклін". Чарлі не очікував, що серйозна людина, що збирається оглянути ядерну зброю, пустить на самоплив.
  
  "Я б так хотіла коли-небудь з'їздити в Нью-Йорк".
  
  Чарлі витлумачив це як те, що Нью-Йорк не був місцем призначення бомби.
  
  "А як щодо тебе?" - ризикнув запитати він. "Звідки ти?"
  
  “Лахор. Недооцінений місто. Його безперечно варто відвідати, якщо б не безлади в Пенджабі. Я сподіваюся, що ми скоро побачимо його дозвіл ".
  
  За словами Еліс, мусульманська сепаратистська група з Пенджабу направила представників на Мартініку для покупки ADM в той же день, коли помер Філдінг. Тепер Чарлі припустив, що, покинувши Мартініку з порожніми руками, та ж група розробила план евакуації.
  
  Зважаючи на стислі терміни доставки бомби Бримом, Чарлі запитав: "Отже, ви вважаєте, що боротьба закінчиться 'особливим випадком'?"
  
  “ З якоїсь особливої нагоди?
  
  "Хіба через кілька днів в Індії не буде особливого заходу?"
  
  "Васант Панчами?"
  
  “ Нагадаємо ще раз, що таке Васант Панчами?
  
  "Це індуїстський фестиваль в честь Сарасваті, яку багато хто вважають богинею музики та мистецтва".
  
  "Значить, ADM буде частиною феєрверку "Васант Панчами"?"
  
  Джина втупився на Чарлі так, немовби той говорив чужою мовою.
  
  "Я так розумію, Васант Панчами - це не той день, коли ви плануєте підірвати бомбу?" Сказав Чарлі.
  
  - Підірвати бомбу?
  
  "А що ще ти б з цим зробив?"
  
  Індіанець відсунувся. “Я тут від імені Центру атомних досліджень Бхабха в Тромбее. Наша мета - перешкодити нелегальним торговцям зброєю, таким як ваш батько, продавати таку зброю тим, хто без вагань підірвав би його - наприклад, терористам в Пенджабі ".
  
  Джина була чудовою брехухою, подумав Чарлі, або ще кращою обманщицею.
  
  
  Що мало значення, так це те, що Джина не був видатним фізиком, або, принаймні, що його арсенал електронних датчиків не зміг би виявити, що в урановій копальні ADM міститься збагачена уранова версія fool's gold.
  
  Після ретельного огляду індіанець визнав зброю "справжнім", до задоволення всіх, крім нього самого.
  
  Брім перемкнув дзвінок по супутниковому телефону, поклавши початок звільненню Еліс, і на дисплеї його супутникового телефону промайнуло відео з її обличчям, страшенно не в фокусі. Тим не менш, Чарлі ввібрав це.
  
  Зображення стало чіткіше, і стало видно, що вона стоїть на вулиці, в сільській місцевості, в нічний час. Вона була бліда і, незважаючи на парком і товсту вовняну шапочку, тремтіла, видихаючи струмки пари, освітлені вуличним ліхтарем.
  
  "Сміх", - вигукнула вона. Ще один з її кодів безпеки. "Як справи?"
  
  "Хвилинку сміху", - сказав він, показуючи, що з його боку все в порядку. Відносно.
  
  “ А інший мій друг?
  
  Брім натиснув кнопку поруч зі своїм мундштуком, можливо, ініціюючи зміна голосу. "Почекайте", - сказав він. Він навів об'єктив на Драммонда, який заснув. “ Капітан, вам дзвонять.
  
  Драммонд стомлено підвівся. Він витріщився на дисплей супутникового телефону, не впізнаючи його. - Як справи? - запитав я.
  
  "Дуже схвильована перспективою скористатися жіночим туалетом без сторонніх очей".
  
  "Про".
  
  “ Гаразд, вистачить балаканини. "Засовуючи супутниковий телефон в кишеню, Брім махнув рукою в бік пральної машини. - Пора вам, хлопці, приступити до справи.
  
  Чарлі раптово подумав про все, що могло піти не так з тонким внутрішнім пристроєм бомби після того, як він тижнями просидів у сирій печері, а потім пострибав по Карибському морю. "Тато, ти пам'ятаєш, як цим користуватись?" - запитав він.
  
  "Звичайно", - сказав Драммонд. "Я допомагав писати керівництво Перримана".
  
  "Це вдосконалена модель".
  
  “А, точно. Це не звичайна пральна машина, чи не так?"
  
  "Вірно". Чарлі відчув, як потроївся вага його відповідальності.
  
  Позіхнувши, Драммонд підійшов до кромки води, потім посміхнувся, коли пузиряться прибій просочився через вентиляційні отвори його Crocs. Кірки відстежував руху Драммонда з допомогою "УЗІ". Напарник Брима, якому було під тридцять, з довгими скуйовдженим волоссям, вигорілими на сонці, міг би зійти за серфера, якби не особливо похмурий Похмурий Жнець, витатуюваний на більшій частині його спини, з величезним кривавим серпом, обвивающимся навколо шиї.
  
  Чарлі обережно відкрив кришку пральної машини. Навіть "золото дурнів" з урану було дуже летким, і всередині машини було досить гаряче, щоб запекти курку. Сподіваючись взагалі обійтися без демонстрації, він вказав на сталеву смужку на панелі управління. "Код - це послідовність з п'ятнадцяти цифр", - сказав він. "За п'ять для кожної кнопки PAL всередині".
  
  “ Ага. "Джина примружився. “ Покажіть нам, будь ласка.
  
  "Так, якщо вам завгодно," повторив Брім без всякої сердечності.
  
  Чарлі нахилився до апарату. Він розчистив шлях через джунглі проводів до кнопок дозволяє дії, трьом великим цифровим циферблатам, як на підлогових сейфах. Якщо б він неправильно набрав п'ятнадцять цифр більше двох разів, пристрій захисту від хакерів зробило б систему нездатною до детонації. Або непотрібної для сьогоднішніх цілей.
  
  Він обережно натиснув на першу цифру, 37. Піт застилав йому очі. По міліметру за раз, щоб не набирати більше кімнати, він ввів залишилися двозначні цифри на першому циферблаті, потім почав з другого.
  
  Менше ніж через п'ять хвилин, хоча здавалося, що минуло більше години, він закінчив. Тепер, навіть якщо він правильно ввів код, хто міг сказати, що чутливий механізм детонації все ще функціонував?
  
  Індикаторна панель, приклеєна скотчем до внутрішній стороні кришки, була млявою. Потім вона почала світитися зеленим. На тлі утворилися чорні символи ... 20:00 . І секундою пізніше, 19:59 .
  
  Чарлі потряс кулаком. "Твоя черга," сказав він Бриму.
  
  Не відриваючи очей від дисплея, і його обличчя стало трохи біліше, ніж раніше, Брім клацнув кнопкою супутникового телефону. "О'кей", - сказав він у трубку. “ Віддай їй квиток на автобус і прощальний подарунок.
  
  Викрадачі Аліси погодилися передати десять банкнот по 100 євро і заряджений пістолет, перш ніж відпустити її недалеко від зупинки громадського транспорту, імовірно десь у Європі. Потім вона скаже Чарлі, що знаходиться в безпеці.
  
  Брім показав Чарлі свій супутниковий телефон. На дисплеї Еліс засунула пачку банкнот в кишеню своєї парки, перевірила магазин в пістолеті, потім відступила назад, тримаючи стовбур спрямованим на того, хто тримав супутниковий телефон з її боку.
  
  "У нас все добре, Чаклс", - сказала вона. "Побачимося в Сент-Луїсі".
  
  Під Сент-Луїсом вона мала на увазі Париж. У доктора Арно Петитпьера, невролога, який керував клінікою Альцгеймера в Женеві, була дочка, яка вивчала історію мистецтв у Сорбонні. Не залучаючи непотрібної уваги, Петитпьер міг прислужувати Драммонд на конспіративній квартирі з виглядом на острів Сен-Луї - звідси і кодова назва.
  
  Чарлі дивився, як Еліс віддаляється по пустельній, занесеної снігом дорозі. Шанси побачити її знову здавалися жахливо малими.
  
  Його роздуми були перервані Бримом. "Чаклс, як щодо того, щоб надати всім присутнім послугу і відключити ядерну бомбу?"
  
  
  Як тільки Чарлі це зробив, Брім видав радісний вигук і швидко додав: "А тепер давай забиратися до біса з цього каменю".
  
  Кірки простягнув Чарлі чорний пластиковий кейс, досить великий, щоб вмістити людини. Логотип ZODIAC дав Чарлі як ключ до його вмісту, так і до планів Брима. Він знав човна "Зодіак" як хиткі гумові плоти з " Підводного світу Жака Кусто " .
  
  Спостерігаючи, як Джина допомагає Кірки опустити валізу на пісок, Чарлі запитав Брима: "Це наша поїздка додому?"
  
  Брім розсміявся. “ Ні, це транспорт на корабель-носій для Дока Джини, Кірки та їх пасажира. Він кивнув у бік пральної машини. “Американського кулінарного інституту і в голову не прийде шукати гумовий пліт. Ти, я і тато можемо сісти на орендований літак, Кірки і док прилетіли сюди. "Він вказав на галявину на дальній стороні лісу. Хвіст маленького літачка блищав в одному з небагатьох променів світла, який пробивався крізь стелю з гілок і листя.
  
  "Куди саме?"
  
  “ Адже ти хочеш повернутися в Європу, вірно?
  
  "Ти повезеш нас туди?"
  
  “Зробив би, якби міг. Цей літак Сент-Люсії, і він годиться не більш ніж для десятицентовой екскурсії по околицях. Але якщо ми відправимо його назад у Кастрі, вам не потрібно буде проходити митницю - вам навіть не потрібно буде залишати злітно-посадкову смугу. Просто пограйте в багатих туристів і купіть квиток на рейс авіації загального призначення. Вирушай на який-небудь маленький аеродром в Європі.
  
  Чарлі це здалося прекрасним планом, за винятком одного великого недоліку: явний стимул Брима до того, щоб вони з Драмондом були мертві. З іншого боку, пілот знав, що якщо він залишить їх у живих, вони не посміють звернутися в правоохоронні органи. Отже, з його точки зору, те, що він підвіз їх, гарантувало їх мовчання так само, як і кулі. Дозвіл їм безпечно піти також означало, що на його слід залишилося на два тіла менше і не було ризику розправи з боку Еліс або колишніх колег Драммонда.
  
  Чарлі подивився на Драммонда, шукаючи підтримки. Його батько просто стояв і спостерігав за зборами Зодіаків, як дитина в цирку. З великого ящика Кірки витяг яскраво-червоні дошки з скловолокна, які замикалися один з одним, утворюючи пластикову палубу, досить велику, щоб витримати "Клайдесдейл". Джина тим часом розгорнув гігантський гумовий міхур і підключив електричний насос до портативного генератора. За лічені секунди балон прийняв форму корпусу, і чоловіки перетворили металеві труби у вантажний відсік, підстава для сидінь і панель управління.
  
  Знову повернувшись до Бриму, Чарлі запитав: "Хіба два туриста, раптово які зафрахтувало рейс в Європу, не підняли тривогу?"
  
  “Так. Ось чому ваш пілот реєструє місцевий план польоту. Як тільки ви вилетите з Сент-Люсії, він запросить переглянутий або екстрений план польоту - він буде знати, як її відтворити. Коли ви приземлитеся, вам, можливо, доведеться відповісти на кілька запитань ...
  
  "Але, принаймні, ми будемо поза підозрою", - сказав Чарлі. В цілому він був задоволений планом, значною мірою тому, що це давало йому ще один шанс виманити Ляща. І на цей раз він точно знав, як це зробити.
  
  
  41
  
  
  Двомоторний літак піднявся в хмари.
  
  "Ти повинен підняти капелюха перед цими індіанцями", - сказав Чарлі Драммонд, який сидів через прохід у першому з трьох рядів. “Я маю на увазі, що всі розвідувальні та правоохоронні органи світу не могли знайти нас, але якимось чином їм це вдалося. І тепер їм вдалося роздобути для терористів еквівалент Святого Грааля".
  
  Незважаючи на цю розмову, після самого нерівного зльоту з часів "Кітті Хок" Драммонд задрімав.
  
  Як Чарлі і сподівався, Брім обернувся в кабіні. "Що ви повинні запитати про ваших так званих розвідувальних агентствах, так це про те, наскільки вони дійсно розумні", - сказав пілот. "По-перше, чому вони заробляють менше грошей, ніж сантехніки?"
  
  “ Або навіть чартерні пілоти?
  
  "Деякі чартерні пілоти працюють краще, ніж інші".
  
  Чарлі відчув, що Брима можна переконати заговорити. Вперше він зауважив надлишок гордості пілота під час перельоту з Швейцарії, коли Брім зловтішався з приводу того, що обдурив Чарлі своєю історією про Skunk Works. У той час як одяг, з якої чоловіка було важче ідентифікувати, була в моді в Місті Привидів, Брім одягався так, щоб підкреслити свою статуру. Тікаючи з тюремного блоку, він витратив дорогоцінний час, щоб детально описати свою "вдалу" стрілянину по прибутті в ізолятор III. І тепер він горів бажанням отримати свою частку заслуг за цю операцію. Чарлі практично відчував жар.
  
  “ Так як, по-твоєму, індіанці нас знайшли? - Запитав Чарлі.
  
  “ Ти ж знаєш, я не можу тобі цього сказати.
  
  - Так вони все - таки сказали тобі ?
  
  "Покажи мені хоч краплю поваги, Чаклс".
  
  В яблучко . “ Я думав, ти просто прославлений кур'єр.
  
  Брім відкинувся на спинку стільця, переключивши увагу на прилади.
  
  Чарлі зобразив інтерес до хмари.
  
  Брім прочистив горло. "Після того, як Філдінг здався, я отримав звістку від одного з його головорізів, хлопця по імені Альберто".
  
  Драммонд поворухнувся. "Gutierrez?"
  
  "Знаєш його?" Запитав Брім.
  
  "Альберто Гутьєррес і Ектор Мансанільо були практично єдиним цілим", - сказав Драммонд.
  
  Викликала згадка про злочинців ще один напад просвітлення?
  
  "Так, він працював на Філдінга на Мартініці", - сказав Брім. “Він запропонував мені інформацію, щоб отримати застава й гроші на втечу. Сто тисяч. Це була найкраща інвестиція, яку я коли-небудь робив. "Инджунс" мені заплатять стільки, що навіть ти не зможеш підрахувати норму прибутку, Чарлі.
  
  "Так цей хлопець, Альберто, знав про бомбу?" Чарлі запитав Брима.
  
  “Бомба на той момент не була секретом. Американський інститут кулінарії направив групу допитів у Илет Керон. АНБ і Розвідувальне управління Міністерства оборони уклали практично однакову операцію. Але Альберто сказав мені одну річ, про яку він не говорив нікому іншому: корейські одинаки в Інтернеті -dot-com ".
  
  Чарлі подивився на батька в очікуванні пояснень, але Драммонд знову поринав у сон.
  
  Брім поманив до себе по супутниковому зв'язку із місця другого пілота. Чарлі сперся об перегородку і увійшов в кабіну як раз вчасно, щоб побачити, як пілот відкриває в Інтернеті сторінку корейських одинаків, на якій переважає фотографія "Suki835", пухкенькою дівчинки-підлітка з теплими очима і милою посмішкою.
  
  Брім перевів погляд на її ліву сережку, потім збільшив зображення приблизно в сто разів, відкривши одинадцять рядків, кожна з яких складалася з десяти стовпців з шести, здавалося б, випадкових буквено-цифрових послідовностей. “Якщо ви з'ясуєте, як розшифрувати це лайно - що, завдяки дуже дорогого програмного забезпечення та десяти еспресо, мені вдалося зробити, - ви отримаєте, Hounds втратили Рэббита і RabbitJunior в Ютике і Филлморе у Брукліні в половині першого ночі . Це тобі про щось говорить?
  
  Минуло два тижні, але Чарлі ніколи не забуде нічну автомобільну погоню за Брукліну. Пара кавалерійських стрільців тільки що промахнулися повз нього і Драммонда. Близько п'ятдесяти разів.
  
  "Без поняття", - сказав він.
  
  Кинувши супутниковий зв'язок назад на сидіння другого пілота, Брім сказав: “Ось як Філдінг спілкувався зі своїми поплічниками, коли вони полювали за тобою, Реббіт-молодший. Прочитавши інші особисті повідомлення Суки, я зрозумів суть цієї історії. В одній із статей Філдінг попереджає, що ви, хлопці, можете звернутися в експериментальну клініку по боротьбі з хворобою Альцгеймера в Токіо, Єрусалимі або Женеві. І я вже знав, що ви вирушили у Європу - пам'ятаєте, я порекомендував пілота чартерного рейсу, який доставив вас в Інсбрук. І я подумав, скільки клінік за хвороби Альцгеймера може бути в Женеві? Я поставив хрест на кількох швейцарських документах. День Арно Петитпьер їде у Гштаад, і вуаля ..."
  
  "Я вражений", - сказав Чарлі, що було ще м'яко сказано. Мало того, що йому тільки що вручили доказ його невинності і невинності Драммонда; тепер він сприймав лаконічний ковбойський вчинок Брима саме як акт. Очевидно, пілот керував кожним аспектом операції. Були нездоланні шанси на те, що він передасть АДМ особисто.
  
  Багатомільйонний питання полягало в наступному: де?
  
  “ Так ти вже вибрала особняк? - Запитав Чарлі.
  
  “ Я ще не шукав особняк. Але я обов'язково надішлю тобі листівку.
  
  Чарлі зобразив задума. "Я впевнений, ти, принаймні, подумав про те, як відсвяткуєш успішну доставку ADM".
  
  “Не зовсім. Я граю з ними по черзі, і ця гра ще не закінчена ".
  
  "На моєму місці, як тільки я отримав би гроші, я б попрямував прямо в кращий ресторан міста, замовив пляшку Louis Latour 1954 року випуску і лобстера розміром з триколісний велосипед".
  
  Брім усміхнувся. "Спасибі, це буде "Будвайзер" 2010 року і, якщо хочеш знати, реберця".
  
  “ Застава не вплине на ваш апетит?
  
  Брім почервонів. “Побічний ефект? Ти спілкувався з дуже багатьма "представниками уряду'. Ти маєш на увазі 'невинні люди перетворилися в червоний туман'?
  
  "Я думаю, що так".
  
  "Якщо я скажу тобі, що це не дає мені спати майже кожну ніч, зробить це мене меншим лиходієм в твоїх очах?"
  
  "А чи це має бути?"
  
  “Так. Це нелегке рішення. Але нашій країні потрібен тривожний дзвінок. Якби цією справою дійсно займалися кращі і кмітливі, це було б не так просто провернути ".
  
  Це було останнє, що почув Чарлі.
  
  
  Поки повітря, який увірвався в кабіну, як товарний поїзд, не розбудив його.
  
  Двері кабіни літака бовталася зовні.
  
  Лящ зник.
  
  Може бути, він був під парашутом, котрий розквітала позаду літака, обрамлений фіолетовим заходом.
  
  Чарлі повернувся на своє місце, пристебнувся. Небо було дійсно гарним, подумав він.
  
  З якоїсь причини він не хвилювався. До того ж Драммонд все ще спав. Якби це було щось серйозне, він би вже встав, вірно?
  
  Якщо ні, то їм чекав довгий шлях, перш ніж вони плюхнутся в море, настільки м'яке, що, ймовірно, не зашкодить. Ймовірно, тепле. І красиве теж. Розплавлена бронза в спадаючому світлі.
  
  “ Гіпоксія, - перекрикуючи шторм, прокричав Драммонд. Він протер очі, проганяючи сон.
  
  “Так ось що це таке? Це недобре, чи не так?"
  
  "Правильно".
  
  Вступник повітря охолодив кабіну. Думки Чарлі почали прояснюватися.
  
  "Чому б і ні?"
  
  "Це по-різному впливає на людей, але у всіх випадках це викликано нестачею кисню". Драммонд відстебнув ремінь безпеки. "Або в кабіні має бути належний тиск, або нам потрібен додатковий кисень".
  
  Чарлі визирнув в ілюмінатор. Ляща більше не було видно.
  
  Похитуючись, Драммонд попрямував в кабіну, потягнувшись до W-подібного кронштейна перед порожнім кріслом пілота. Він впав, вдарившись лобом об кронштейн. Він упав набік, приземлившись на інше сидіння, і лежав нерухомо.
  
  Літак почав пікірувати.
  
  "Тато!"
  
  Ніякої відповіді.
  
  "Ну ж!" - крикнув я.
  
  Нічого, навіть коли шум потягу, що проноситься повз неба переріс у крик. Чарлі хотів встати і розбудити Драммонда, але залишився сидіти. Кінцівки не корилися його волі.
  
  Адреналін вирував у ньому.
  
  Він як і раніше не міг поворухнутися.
  
  
  42
  
  
  Кулі вп'ялися в парку Еліс, піднявши хмару льоду, тканини і гусячих пір'їн. Коли хмара розсіялася, здавалося, що її замінила на тьмяно освітленій лавці автобусної зупинки ганчіркова лялька, її голова гротескно звисала в одну сторону, у той час як тіло откинулось в іншу, притулившись до бічної стінки, на якій висів різдвяний постер фільму.
  
  Прикинувшись, що відпускають її, Уолт і Френк вийшли з-за засніженого лісу на пустельну сільську дорогу, маючи намір підтвердити факт вбивства і повернути "Глок", а також готівку.
  
  На півдорозі через вулицю вони зрозуміли, що стріляли не в Алісу, а у манекен, зроблений з злежалого снігу і прикрашений її парною, джинсами і капелюхом.
  
  "Я залишу вас в живих", - крикнула вона їм з густого лісу за автобусною зупинкою. "Вам просто доведеться скласти зброю і потім передати його мені по тротуару".
  
  Уолт перемкнув перемикач на своєму пістолет з глушником в автоматичний режим і послав потік куль в напрямку її голосу. Латунні гільзи мерехтіли в поганому світлі, коли вони вигиналися дугою над його плечем і вдарялися про зледенілий асфальт.
  
  З цієї причини, коли Аліса покликала їх, вона притиснула мову до основи рота і проштовхнула звук з живота через гортань в напрямку неба. Така манера подачі свого голосу обманює слухачів, змушуючи їх повірити, що голос виходить з більшої висоти, ніж це є насправді.
  
  Вона вистрілила у відповідь, один раз.
  
  Уолт лежав мертвий на вулиці задовго до того, як постріл перестав розноситися по голому лісі.
  
  Дульна спалах висвітлила її розташування, Френк розвернувся і вистрілив.
  
  Вона прожогом кинулася до автобусної зупинки. Металева боковина забезпечувала певний захист. Одна з куль Френка вдарилася об нього, розбивши скло над постером фільму так, що це був пазл із зображенням Санта-Клауса.
  
  Еліс відкрила у відповідь вогонь. Її куля потрапила в праве зап'ястя Френка. Його пістолет дзенькнув об лід, відскочивши до неї.
  
  "Відмінна робота, Френк," сказала вона, підхоплюючись на ноги. Вона вийшла з-за автобусної зупинки. “ А тепер, що мені дійсно потрібно, так це твоє пальто. "На ній були тільки футболка і нижню білизну, щоб протистояти мінусового морозу. “ Розстебни його, отряхни по одному рукаву за раз, потім кинь мені.
  
  Скриплячи зубами від болю в рані, незграбний італієць підкорився.
  
  Перш ніж наважитися зірвати пальто з дороги, вона приставила пістолет до нирці Френка. Вільною рукою вона обшукала його, піднявши складаний ніж, а також супутниковий телефон і, як несподіваний бонус, ключі від Мерседеса. Вона сунула все це в кишеню, сказавши: "Як ніби у водія автобуса була здача на сто євро".
  
  Здоровань схопився за пошкоджене зап'ясті і застогнав.
  
  "Це те, що ти отримаєш за спробу вбити мене".
  
  Вона підштовхувала його в ліс, поки вони не зникли проїжджаючих повз автомобілістів. Приблизно через двадцять ярдів вона вибила у нього з-під ніг коліна. Повалившись вперед, він спробував пом'якшити падіння пошкодженою рукою. Він зупинився на боці в купі снігу, палиць і сухих листків.
  
  Присівши навпочіпки поруч з ним, Еліс притиснула дуло пістолета до основи його черепа. "Я не хочу стріляти в тебе знову", - сказала вона. “ І я не буду, якщо ти скажеш, хто тебе найняв...
  
  Він перекотився вліво, одночасно цілячись їй в обличчя своїм черевиком зі сталевим носком.
  
  Вона пригнулась, вдаривши його по щиколотці тильною стороною долоні, зламавши кістку.
  
  З криком він скочив на здорову ногу і завдав удар навідліг, який вислизнув від її відображення, вдаривши її у щелепу, як вантажівка.
  
  Світ замерехтів. Вона впала на замерзлу землю.
  
  Він сів верхи їй на живіт, намагаючись вирвати пістолет з її рук, не залишивши їй іншого вибору, крім як натиснути на спусковий гачок.
  
  Постріл відкинув його голову назад. Гаряча кров хлестнула її. Він впав у сніг і лежав нерухомо, кут нахилу його голови дивно нагадував кут нахилу манекена на автобусній зупинці.
  
  
  За загальним визнанням, не входить у число шести мільярдів самих терплячих людей у світі, куратор ЦРУ Блейн Бельмонт прокрокував близько п'яти миль по своєму кабінету в американському посольстві в Женеві, поки, нарешті, телеграма від заступника директора по операціях не санкціонувала виплату Карло Пальяруло 1 000 000 доларів. Як тільки італієць віддасть товар, йому переведуть гроші.
  
  Але тепер Бельмонт не могла до нього додзвонитися. Намагаючись не видати роздратування в голосі, він наказав фахівцям триангулировать мобільний Пальяруло.
  
  Через дві години офіцер ЦРУ стояв над трупом італійця приблизно в п'ятдесяти метрах від лісистій місцевості по дорозі в Ла-Верназ, в годині їзди на схід від Женеви.
  
  "Це ще не кінець горезвісного шляху", - сказав Бельмонт своїй команді, хоча б для того, щоб підняти собі настрій. Сніговий манекен на автобусній зупинці і пара тел були майже так само хороші, як відеозапис того, що там сталося. На жаль, Резерфорд зараз міг бути де завгодно.
  
  Через двадцять хвилин справи пішли на лад. Бельмонт відкрив свій телефон, щоб переглянути дводенну зйомку з супутника Національного агентства геопросторової розвідки KH-13, на якій Пальяруло витягує молоду жінку без свідомості з чорного позашляховика в невеликій фермерський будинок Ла Верназ, який за тиждень до цього орендував людина на ім'я Ганс Бехлер.
  
  Домовласник, якого люди Бельмонта розбудили, коли вони мчали на машині до фермерському будинку, сказав, що Бехлер заплатив готівкою і здавався приємною людиною у своїх електронних листах, виявилося неможливо відстежити. Бельмонт був би здивований, почувши, що-небудь інше.
  
  У відокремленому фермерському будинку команда ЦРУ виявила безліч слідів як Резерфорда, так і Пальяруло, а також тіло пілота вертольота і відомого німецького головоріза Лотара фон Генца, мабуть, зарізаного настінного табличкою з вимикачем світла.
  
  Однак на фермі не було ніяких ознак поточної життя. І, ймовірно, не буде, поки господар не знайде нового мешканця.
  
  Це був кінець горезвісного шляху.
  
  "Чорт", - сказав Бельмонт.
  
  Повернувшись в свій офіс, він провів більшу частину ночі, включивши в свій звіт всі, крім лайок.
  
  
  43
  
  
  Холодне повітря, із шумом увірвався в кабіну, допоміг Чарлі відновити контроль над своїми м'язами. Його паніка вщухла або, принаймні, відійшла вбік, дозволивши йому поцікавитися, як справи у його батька, і сподіватися, що, якщо з ним все в порядку, він зрозуміє, що, чорт візьми, тепер робити.
  
  Драммонд скорчився на сидіння другого пілота, дихаючи, але не більше того.
  
  Чарлі підхопився зі свого місця в каюті, але порив повітря збив його з ніг, засосав, як грудку пилу, до отвору, де раніше була двері каюти.
  
  Він схопився за перегородку. Зціпивши зуби, він обійшов її і забрався в кабіну. Коли він помітив Карибца, стрибає до нього, його шлунок підступив до горла.
  
  Він глянув на приладові панелі. Циферблатів, ручок, кнопок, датчиків і інших скляних бульбашок було в сто разів більше, ніж елементів управління в грі PlayStation aerial dogfight, яка склала основу його авіаційного досвіду. За винятком пари важелів, по одному перед кожним сидінням. Важіль діяв як рульове колесо. Він також переміщував ніс літака вгору і вниз. Принаймні, на PlayStation.
  
  Він ухопився за важіль управління перед звільнилися кріслом пілота і потягнув його на себе.
  
  Ніс літака задрался вгору. Занадто сильно - відчуття було таке ж, як на американських гірках, коли машина переходить від схилу до набору висоти. Сила тяжіння відкинула Чарлі тому. Він вчасно вхопився за сидіння, щоб його не відкинуло назад у салон.
  
  PlayStation цього не робила.
  
  Він простягнув руку вперед і дуже обережно підштовхнув коромисло вперед.
  
  Літак перейшов в пікірування.
  
  Шлунок Чарлі стиснувся, він так міцно вчепився в сидіння, що розірвав шкіру по шву. Він знову спробував зафіксувати сидіння.
  
  Ніс літака задрался, і - неймовірно! - літак сів. Але чи надовго?
  
  Не витримавши, він опустився на коліна поруч з Драмондом і струсонув його. Драммонд перекотився в іншу сторону.
  
  "Тато, будь ласка?"
  
  Драммонд спробував відкрити очі. “ Де ми? - запитав я.
  
  “Літак. Небо. Десь на Карибах. Ти випадково не зі мною?"
  
  "Перевірка". Сівши, Драммонд виглянув у вікно кабіни. Він не виявив ніякої тривоги. Можливо, це хороший знак. "Ти в порядку?"
  
  "Я буду радий, якщо ти вмієш літати", - сказав Чарлі.
  
  "Ти маєш на увазі літак?"
  
  Чарлі боровся з жахом, намагаючись придумати спосіб повідомити про терміновості так, щоб пробудити пам'ять про батька. "Брім намагається представити все так, ніби ми загинули в авіакатастрофі".
  
  "Що це за літак?" Запитав Драммонд.
  
  "Такого роду".
  
  Намагаючись сісти, Драммонд оглянув кабіну. "Використовуй автопілот", - сказав він. Його мова була млявою. Він спробував протягнути руку вперед, до приладової панелі. Його рука здавалася свинцевої. Він похитнувся.
  
  Чарлі підтримав його. "Тримайся, тато", - сказав він.
  
  Поки Драммонд намагався прийти в себе, Чарлі шукав автопілот. Пошук міг зайняти півгодини. Якби автопілот взагалі існував.
  
  Він озирнувся на Драммонда, який, здавалося, був заворожений пропливають хмарами.
  
  “ Де знаходиться автопілот? - запитав я.
  
  "Ах, це, так, вірно". Драммонд, здавалося, був вдячний за нагадування. "Вибачте, нам потрібно знайти кого-небудь, хто допоможе".
  
  “ Кажете, ви були єдиною людиною в літаку?
  
  “ Я б викликав по радіо допомогу.
  
  Чарлі плюхнувся в крісло пілота, схопив навушники і підніс мікрофон до губ. “ Сигнал тривоги! Сигнал тривоги!
  
  Ніякої відповіді.
  
  Драммонд вказав на перемикач розмови, розташований у верхній частині важеля. Чарлі натиснув на нього. Потім спробував ще кілька сигналів лиха. Як і раніше нічого. Навіть потріскування не було.
  
  Він посмикав роз'єм для навушників на підставі приладу і натиснув на радіо. Перемикач каналів показував 118,0 МГц.
  
  Він подивився на батька. - Існує літаковий еквівалент “дев'ять-один-один"?
  
  "Я думаю, що так".
  
  Чарлі чекав.
  
  "Є які-небудь ідеї, що це, тату?"
  
  “ Може бути, один-два-один і пятьдесятых?
  
  Чарлі натиснув на 121,5. “Сигнал лиха! Сигнал лиха! Сигнал лиха!"
  
  Тільки статична зворотний зв'язок.
  
  "День першої допомоги!"
  
  Драммонд сказав: "Це часто буває в таких місцях, як Він упав навзнак, втративши свідомість ще до того, як вдарився потилицею об підголовник.
  
  "Тато?"
  
  
  44
  
  
  Під Драмондом почало дзижчати. Схоже, таймер для приготування яєць.
  
  Просунувши руку між лівою ногою батька і подушкою сидіння, Чарлі витягнув супутниковий телефон Брима. Забутий в поспіху. Або цей збочений негідник залишив його тут, щоб зателефонувати і зробити прощальний укол?
  
  Чарлі підніс телефон до вуха. - Кабіна пілота.
  
  "Послухай, Джей Ті Брім," пролунав голос в навушнику, " я знаю, де ти, і я прийду і вб'ю тебе, якщо...
  
  Чарлі не міг повірити своїм вухам. "Еліс?"
  
  "Хихикає?" Вона залишалася професіоналом, уникаючи використовувати справжнє ім'я і, в той же час, використовуючи свій код безпеки.
  
  "Так", - сказав він, додавши свій власний код безпеки: "Тут можна посміятися хвилинку".
  
  “ Тобі вдалося втекти від Брима? - запитав я.
  
  "Ми далеко від нього, скажімо так".
  
  "Твій батько?"
  
  "Він втратив свідомість, коли Брім вистрибнув, але я думаю, з ним все буде в порядку, якщо, коротше кажучи, ви допоможете мені посадити літак".
  
  "Може бути", - сказала вона. Чарлі припустив, що вона й оком не моргнула. "Ти знаєш, що це за літак?"
  
  "Пропелер..."
  
  "Починай читати етикетки на інструментах".
  
  “ На більшості з них є етикетки...
  
  "Читай все, що бачиш". Вона була незворушна, як оператор колл-центру, що достатньою мірою розвіяло паніку Чарлі, і він зміг зосередитися. "Може бути, ім'я моделі?"
  
  Він знайшов один на коромислі. "Бічкрафт".
  
  “ Добре. Скільки тут пропелерів?
  
  Він перевірив бічні вікна. “ По одному на кожному крилі.
  
  “Добре. Як щодо цього? Коли ви рушили в путь, двигуни видавали шум, як заводящаяся машина, або вони просто подвывали?"
  
  "По-моєму, це ниття".
  
  “ Тоді турбогвинтовий. Ти на якому місці?
  
  “ Той, що зліва.
  
  “Крісло пілота, чудово. Прямо перед вами повинен бути покритий склом циферблат, який показує те, що відомо як "відношення".
  
  Нарешті щось з'явилося в PlayStation. “Так. Каже тобі, який шлях обрати, вірно?"
  
  “ Ось саме. Синє - це небо, коричневий - земля, а маленькі білі смужки посередині - це наші крила.
  
  "Ну, якщо це працює, то тепер ми летимо рівне".
  
  “Добре. Тепер трохи правіше ви повинні побачити прилад, схожий на старомодні годинник".
  
  "Угу".
  
  “Наш висотомір. Я знаю, що ти знаєш, що це таке. У верхній половині має бути віконце з цифрами. Ти можеш їх прочитати?"
  
  Шлунок Чарлі трохи заспокоївся. Аліса знала, що робила; вона не просто намагалася його заспокоїти. "Близько двохсот п'ятдесяти футів".
  
  “ Стабільна?
  
  "Я думаю, що так".
  
  “Відмінно. Зліва покажчик швидкості. Прочитай мені це".
  
  "Сто дев'яносто". Згідно приладу, було 190 км/ч. Вузли? Вузли з урахуванням повітряної швидкості? Немає часу на запитання і відповіді.
  
  “Ми повинні з'ясувати, скільки у нас льотного часу. На стіні ліворуч від вас повинні бути два датчика на окремій панелі.
  
  "Добре".
  
  "Це датчики рівня палива".
  
  "На обох приладах один двадцять п'ять". Непоганий результат, подумав він, якщо це хоч щось схоже на машину.
  
  Еліс мовчала.
  
  Тягуче передчуття охопило Чарлі.
  
  Він глянув на Драммонда. Все ще в відключці.
  
  Нарешті, заговорила Аліса. "Що ти бачиш зовні?"
  
  "Нічого особливого", - сказав Чарлі. "Просто спокійне Карибське море, пара хмар".
  
  "Немає землі?"
  
  "Ні".
  
  "Я сподівався ... іноді там є острівці, яких немає на картах GPS".
  
  “Ми зіткнулися з парочкою. Але не в останній час".
  
  “ Послухай, Чарлі, боюся, ти ні за що не доберешся до землі.
  
  “ Не з двомастами п'ятдесятьма галонами палива?
  
  “Це не галони, це фунти . Двісті п'ятдесят фунтів палива - це близько тридцяти п'яти галонів. Ми розтягнемо його, щоб летіти ще п'ятнадцять хвилин".
  
  Чарлі повернувся до Айсу. - Тільки не кажи мені, що ми збираємося зробити посадку на воду?
  
  “ Гаразд, я тобі не скажу. Але тримаю парі, що потім ти скажеш, що в цьому не було нічого особливого.
  
  “ Парі, що я був би щасливий програти.
  
  Вона коротко розсміялася. . “ Між двома хомутами, нижче, ти побачиш якісь важелі. Візьми пару зліва, найбільші. Це дроселі. Відтягніть їх назад наполовину.
  
  "Досить просто", - подумав він. Однак дроселі дали більше, ніж він очікував. "Чорт, ніс опускається!"
  
  "Підніми це вище".
  
  Він потягнув важіль на себе, викликавши вибух перевантажень, досить сильних, по відчуттях, щоб пробити його крізь підлогу. Нарешті ніс вирівнявся.
  
  Він спробував вгамувати тремтіння в голосі. “ Простіше простого.
  
  Еліс додала швидку серію інструкцій, що стосуються регулювання висоти і управління хвостом. Він спробував іти, голова все ще боліла від гіпоксії. Гірше була ниючий впевненість, що він забув принаймні один важливий крок. Однак, незважаючи на кілька вибоїн, літак почав плавне зниження.
  
  "Тепер візьми два важеля за підпірки і вистав їх до упору", - сказала вона.
  
  Поклавши телефон на коліна, Чарлі заметушився, намацуючи важелі. Коли ж його чортів адреналін дасть про себе знати?
  
  Він схопив трубку. "Готово", - сказав він. І сподівався.
  
  "З тобою все в порядку?"
  
  "Так, тільки у мене так скрутило живіт, що з цього моменту я буду їсти тільки суп".
  
  “ Я знаю хороший рецепт супу з молюсків в Новій Англії.
  
  Він забув про своєму шлунку. Він хотів сказати, що любить її.
  
  "Тепер опустіть ніс вниз, не сильно", - сказала вона. "Пам'ятайте про нашому індикаторі орієнтації: опустіть його прямо під лінію".
  
  "Зрозумів".
  
  “ Яка зараз повітряна швидкість?
  
  “ Стовосемьдесят.
  
  “ Денді. Вичави дроселі ще на чверть. Ми хочемо їхати повільно, ближче до води.
  
  "Повітряна швидкість сповільнюється".
  
  “Скажіть мені, коли стрілка увійде в білу дугу; має бути близько ста п'ятдесяти. Також вам потрібно рухатися назустріч вітру, який, судячи з мого телефону, дме зі сходу. Так де ж сонце?"
  
  "Позаду нас".
  
  "Ідеально".
  
  “ А зараз швидкість сто п'ятдесят.
  
  “ Висота польоту?
  
  “ Тридцять одна сотня.
  
  Вона дала йому інструкції з управління закрилками і дроселями.
  
  За ним легко простежити, для різноманітності. “ Закрилки, перевір. Дроселі, перевір. Дві тисячі чотириста футів.
  
  “Добре. Де твій батько?"
  
  “ Крісло другого пілота.
  
  “ Пристебнутий ременем?
  
  “ Ні. "Ремінь безпеки Драммонда відійшов на другий план через занепокоєння Чарлі з приводу того, як довго людина знаходиться без свідомості, перш ніж його вважатимуть чимось гіршим, на зразок коми.
  
  “Зроби це. Себе теж. Коли ти впадеш у воду, тебе, ймовірно, трохи підкине".
  
  Простягнувши руку і натягнувши ремені на Драммонда, Чарлі порахував, що поєдинок у клітці з професійним рестлером прирівнюється за стандартами Еліс до "невеликого кидку".
  
  Драммонд не поворухнувся, навіть коли голосно луснула пряжка ременя безпеки.
  
  Навіть Еліс почула це. “Добре, Чарлі, тепер прибери дроселі приблизно на дюйм тому і продовжуй знижувати літак. Постарайся встановити швидкість близько сотні, інакше літак затихне. Адже ти знаєш, що відбувається потім, вірно?
  
  “Ні. Хочу я цього?"
  
  “ Ймовірно, немає. Тільки не роби менше дев'яноста вузлів і не піднімай ніс вище десяти градусів. Кажу тобі, ця юшка того варто.
  
  Літак продовжував знижуватися. Досить легко, хоча Чарлі чудово розумів, що посадка цієї штуковини буде найважчою справою, яке він коли-небудь робив і коли-небудь зробить. Якби кінчик крила торкнувся води першим, літак міг би перетворитися на трамплін. Посадіть літак в правильній послідовності, але під неправильним кутом, і сила удару знищила б усі.
  
  "Зараз вісімсот футів, швидкість сто десять," сказав він.
  
  “ Відведи дроселі назад приблизно на дюйм і продовжуй опускатися.
  
  “ Швидкість близько сотні.
  
  “ Тримайте ніс опущеним. Висота?
  
  "Триста". Хоча море було спокійного синьо-зеленого кольору, у нього виникло відчуття, що він потрапив у темний провулок.
  
  “Коли ви зіткнетеся, забирайтеся як можна швидше. Крім іншого, літак може перевернутися, його може наповнити водою або може стати занадто темно, щоб ви могли щось розгледіти. Так що просто підійди до дверей каюти. Там повинен бути рятувальний пліт і жилети. Ти бачиш пліт?"
  
  Поряд з дверима лежала помаранчева купа гуми. "Потрібно надути".
  
  “Виходячи з літака, як можна швидше надіньте жилети. Надуйте пліт після того, як вийдете, інакше ви не витягнете його".
  
  "І що потім?"
  
  "Категорія бажаних проблем".
  
  Чарлі пошкодував, що запитав. "Зараз на висоті ста футів", - сказав він. Насувається море змушувала його відчувати себе крихітним.
  
  Еліс зберігала спокій. "Прибери дросельну заслінку на волосок назад, потім залиш це в спокої".
  
  Він встановив його, радіючи, що на один предмет менше турбот. “ Сімдесят футів.
  
  "Обидві руки на важіль".
  
  Момент, на який він продовжував сподіватися, не настане: він настав. "Сорок футів".
  
  “Тепер повільно потягніть хомут тому. Тримайте крила в центрі кола".
  
  Він так і зробив. Його шлунок стиснувся до розмірів кульки для пінг-понгу. В нього полетіла вода. “Чорт. Двадцять футів".
  
  "Повільно піднімай ніс' поки не торкнешся води".
  
  Вода була так близько, що Чарлі відчував смак солі. Він боровся з бажанням закрити очі.
  
  Ідеальна тінь літака пливла по хвилях попереду, сповільнюючи хід, немов намагаючись зустрітися з ним. Вода була безтурботним. Він розрізняв окремі блискучі крапельки в прозорому тумані, піднятому хвилями, коли - БАХ! - хвіст врізався у воду, роздрібнити його м'язи, суглоби і сухожилля. Його обличчя врізалося в важіль, змусивши його послабити хватку. З виттям лівий гвинт занурився у воду, піднявши купу бризок, які забарабанили по фюзеляжу. Ніс літака врізався в хвилю, відкинувши його тіло в різні сторони одночасно. Вода піднялася над передніми вікнами.
  
  Нарешті, літак ліг в дрейф, але ненадовго. Морська вода ринула в салон.
  
  "Нам слід вийти, ти так не думаєш?" - сказав Драммонд, відстібаючи ремінь безпеки. Він виглядав бадьорим і незворушним з-за подій останніх декількох хвилин.
  
  Чарлі вивільнився з ременя безпеки. “ Звичайно, чому б і ні?
  
  Драммонд першим вибрався з кабіни, борючись з потоком води, яка добиралася до дверей кабіни.
  
  Звільняючи рятувальний пліт від кріплення на липучці і хапаючи жилети, Чарлі сказав: "Тепер нам просто потрібно дістатися до землі, до якої було занадто далеко, щоб долетіти, використовуючи два гумових весла".
  
  Драммонд вказав на витончену яхту, що прямувала в їх бік. "Насправді, я думаю, що ця човен збирається врятувати нас".
  
  
  45
  
  
  Стенлі сидів на нижній палубі корабля Corbitt's USS Perk у вражаюче просторої вітальні з багатими панелями з червоного дерева, що фінансуються платниками податків, і баром з мідним покриттям, в якому коштував односолодовий віскі "Трансатлантичний перехід". В кожному приладі або компоненті використовувався чи дорогоцінний метал, або кришталь - навіть серветки Kleenex, що видаються з кришталевого кубика в срібною сіткою. Там же був камін зі старовинними латунними підставками і купою полін, на які потрібно глянути в третій раз, перш ніж Стенлі переконався, що вони підроблені. Єдиним нагадуванням про те, що він знаходився в морі, а не в англійській джентльменському клубі, був набір підставок замість ніжок для кріплення сидінь до підлоги - полу, покритому старовинним перським килимом.
  
  Полонені сиділи в парі червоних шкіряних крісел з підголовниками. Мокрі й пошарпані, на цей раз вони здавалися набагато менш загрозливими. Драммонд з усіх сил намагався не заснути. Чарлі так несамовито розповідав про їхню пригоду, що ледве міг усидіти на місці. "Те, що ви захопили нас в полон, - найкраще, що могло статися", - говорив він. "Я знаю, зараз це звучить божевільно, але дозвольте мені розповісти вам, що ми дізналися".
  
  "Найкраще було б, якби ми дісталися до вас до того, як ви продали бомбу", - сказав Стенлі.
  
  "Хто був покупцем?" - запитав Хедлі. Вона сіла ліворуч від Стенлі на диван з м'якою спинкою, обличчям до втікачів - її поїздка на вертолітному таксі з Мартініки за тисячу євро, ймовірно, не була помічена штаб-квартирою в світлі того, що вони загнали "Кларкс" в кут.
  
  Вона направила на них "Глок". Після її досвіду з Лящем Еськрідж нарешті дозволив їй носити його з собою. На її чолі виднівся фіолетовий відбиток чайника. Проте в пістолеті не було необхідності. Незабаром після того, як екстрені виклики Чарлі дозволили Echelon точно визначити його місцезнаходження, на яхту Корбитта приземлився другий вертоліт, який доставив чотирьох морських піхотинців з достатньою кількістю зброї, щоб влаштувати переворот на деяких островах області. Тепер яхта оголошувалася глухими ударами їхніх бойових черевик. Можливість залишитися на палубі і "командувати ними" - за словами Корбитта - поклала кінець його протесту з приводу його виключення з розбору польотів.
  
  "Коли ми востаннє бачили пристрій, люди Брима завантажували пральну машину в "Зодіак", - сказав Чарлі. “У нас є підстави вважати, що вони планують відправити бомбу в Індію. Так що у вас має бути достатньо часу, щоб перехопити їх.
  
  Хедлі подивилася на Стенлі. “ Що ти про це думаєш?
  
  "Нічого не втрачаю, якщо перевірю це".
  
  Вона кинула "Глок" на ремінь через сумку і витягла свій новий "Блекбері". Вона почала слухати телеграму Эскриджу, одночасно говорячи Чарлі: "Що мене зараз бентежить, так це те, як ви взагалі могли продавати зброю масового знищення".
  
  "Я думав про те ж", - сказав Стенлі. Насправді його побоювання були набагато глибше.
  
  "Це була не продаж", - сказав Чарлі. "Це був викуп".
  
  Він був ввічливий, подумав Стенлі, не дратівливий і не вів себе так, щоб це вказувало на лицемірство. "Чому ви не звернулися до влади?"
  
  “Погані хлопці вбили б Еліс. А влада спробувала б убити нас. Як минулої ночі". Чарлі кивком голови вказав на Хедлі. “Але зараз все по-іншому. Тепер у нас є докази, що я вам розповів. Сюжет про кавалерії є в Мережі. Кілька хвилин онлайн, і ви зможете побачити, як саме нас підставили, а також як Брім зміг дізнатися про існування бомби ".
  
  Надіславши телеграму, Хедлі поклала "Блекберрі" назад в сумку. "Ця історія здається знайомою", - сказала вона Чарлі. “ Тільки не кажи мені: Брім розкрив тобі весь змова, коли покидав тебе вмирати в падаючому літаку замість того, щоб просто застрелити?
  
  "Я теж задавався цим питанням", - сказав Чарлі. “Ким би він не був насправді, у нього дуже велике его. Він пишався своїм планом і хотів похвалитися тим, що перехитрив кращих і сообразительнейших. Але він не дурень. Можливо, він хотів, щоб наші смерті виглядали випадковими. Навіщо додавати вбивство першопрохідника ЦРУ до переліку причин, за якими ви повинні полювати на нього? У будь-якому випадку, щоб підтвердити мою історію, все, що вам потрібно зробити, це залізти в Інтернет, зайти на сайт Korean Singles Online-dot-com і запустити який-небудь програмне забезпечення для розшифровки прихованого тексту Філдінга. Його помилка полягала в тому, що він не прожив досить довго, щоб видалити це ".
  
  "Ну, я був би шокований, якщо б Корбитт не обладнав цей бриг високошвидкісним супутниковим доступом в Інтернет". Хедлі почав підніматися, імовірно, щоб піднятися на палубу і запитати начальника бази.
  
  "Почекай секунду", - сказав Стенлі, повертаючись до Чарлі. "Якщо те, що ти кажеш, правда, чому Еліс Резерфорд або її колеги з АНБ не зробили ніяких дій?"
  
  “Я був дуже зайнятий посадкою літака, щоб згадати їй про корейських інтернет-дот-комах для самотніх людей. І як тільки ми опинилися у воді, я загубив телефон - не те щоб вона змогла залишатися на зв'язку довго. Швидше за все, ті ж люди, які хотіли дістати нас, послали за нею групу захоплення, вірно?
  
  "Мабуть, так", - сказав Стенлі. "Нам потрібно переконатися, що ніхто ніколи не побачить цей веб-контент".
  
  "Але це могло б виправдати цих людей, Білл". Хедлі пошукала в його очах ключ до розгадки його думок.
  
  "Це було б похоронним дзвоном по кавалерії". Стенлі дістала "Глок" і глушник з її сумки через плече.
  
  Чарлі завмер. “ Ти один з них, чи не так?
  
  Навіть Драммонд випростався.
  
  Хедлі подивилася на Стенлі широко розкритими очима.
  
  "Мені шкода, Хіларі". Надівши глушник, він направив пістолет на неї.
  
  Минулої ночі на конспіративній квартирі в О-де-Кань Алі Абдулла, він же Остін Беллінджер, намагався довести, що його Кавалерія складається з яскравих і доблесних патріотів, які не думають про закрилках і не витрачають час на ланцюжки кабелів, домагаючись дозволу на дії. Вони просто йшли вперед і діяли. Їх дії часто приводили їх у юридичні сірі зони. Іноді вони просто порушували закони. Але завжди заради загального блага.
  
  Стенлі залишив конспіративну квартиру в переконанні, що кавалерія - це та підпільна служба, на яку він мріяв поступити в молодості. Він вважав, що викриття зусиль підрозділу зупинити Кларк, особливо правди про невдалий епізоді з Хаттемером, змусить м'яких і боягузливих бюрократів начебто Эскриджа згорнути операцію. Стенлі хотів допомогти запобігти це. Тому, коли на наступний день Еськрідж доручив йому справу Кларка - виявилося, що Беллінджер викликав насіння в голову свого колишнього шафера, - Стенлі відчув, що нарешті знайшов своє покликання.
  
  Тепер він зловив себе на тому, що не вирішується позбавити життя Хедлі і Кларк.
  
  Прикро, але життєво важливо для національної безпеки, уклав він.
  
  Завмерла від подиву на дивані, Хедлі була легкою мішенню. Коли простір між її очима виявилося в центрі прицілу "Глока", Стенлі натиснув на спусковий гачок.
  
  
  46
  
  
  Коли Стенлі натиснув на спусковий гачок, на краю поля зору Чарлі з'явилося яскраво-помаранчеве пляма.
  
  Крокодил Драммонда відскочив від стовбура пістолета Стенлі.
  
  Звук був приглушеним, ймовірно, для кого-то на палубі він прозвучав як звичайний кашель, якщо припустити, що його взагалі почули з-за двигунів великої яхти. Голова Хедлі сіпнулася вбік. Червоне коло з'явився у її волоссі прямо над правим вухом. Вона впала наліво з такою силою, що масивний диван з м'якою спинкою перекинувся разом з нею, а п'єдестал відірвався від своїх опор. Диван приземлився прямо над нею, закривши її від чергового пострілу або, принаймні, від погляду Стенлі.
  
  Стенлі опустився на коліна, переносячи пістолет на крісло, в якому щойно сидів Драммонд. Драммонд був вже в повітрі і кинувся на Стенлі.
  
  Обхопивши обома руками рукоятку пістолета, Стенлі простежив за його польотом. З клацанням спускового гачка і ще одним приглушеним вибухом куля пройшла канал з правого боку коміра Драммонда, розсікла повітря біля лівого плеча Чарлі, перш ніж розбити скляну ілюмінатор.
  
  Вдаривши Стенлі в живіт, Драммонд спробував обхопити відьмака руками за талію. Стенлі вивільнився, опустивши лікоть на основу черепа Драммонда.
  
  Стоячи рачки, Драммонд спробував сховатися за мідної стійкою бару. Коли він завернув за ріг, Стенлі вистрілив. Куля з дзвоном вдарилася об мідну обшивку, коли Драммонд зник з виду, за винятком одного Крокодила.
  
  Замість цього Стенлі кілька разів вистрілив у стіну бару, отвори від куль простежили ймовірний шлях Драммонда за нею. Стакан вибухнув, і скотч злетів у повітря, забризкавши Стенлі і пролившись дощем на модний килим.
  
  Чарлі зауважив, що контрольна лампочка в каміні горить. Ручка включення газу теж була відкрита. Тому він кинувся до кнопки пальника, б'ючи по ній так сильно, як тільки міг. Газ зашипів в трубці і миттєво викликав загоряння. Він направив трубку на пролиту рідину, яка спалахнула полум'ям, яке потекло по килиму до Стенлі.
  
  Відьмак обійшов багаття. Проте один з відворотів його штанів загорівся, і в мить ока полум'я оповила просочену лікером передню частину його штанів кольору хакі. Відчуваючи явну біль, він спробував збити вогонь. Йому це майже вдалося, коли Драммонд вискочив з-за стійки і жбурнув у нього міцний стакан для хайбола.
  
  Стенлі пригнувся, і осколок розбив кришталеве бра на дальній стіні.
  
  Драммонд кинув ще один, на цей раз потрапивши в руку Стенлі з пістолетом, змусивши його упустити "Глок".
  
  Чарлі зробив випад. Стенлі штовхнув Чарлі в голову. Чарлі перекотився, відводячи носок відьмака, але п'ята потрапила йому у вухо - так різко, що він здивувався, як воно залишилося на місці. Стенлі знову відхилився назад, як гравець, що відбиває м'яч з поля. Чарлі сіл, міцно стиснув пістолет і направив його на відьмака, заморозивши його.
  
  Раптово двері в каюту з гуркотом відчинилися всередину. Невеликий отвір заповнила юрба морських піхотинців в сіро-зелених бронежилетах, зі зброєю напоготові.
  
  Стенлі махнув Чарлі. "Він застрелив Хедлі". Морські піхотинці, здавалося, повірили йому. "Я думаю, вона мертва".
  
  "Він застрелив її", - сказав Чарлі. “Подивися, як вона впала. Зліва від нього. Ми сиділи навпроти нього. До того ж у той час у нас не було зброї.
  
  Морські піхотинці обмінялися поглядами.
  
  Чарлі зрозумів, що насправді він нічого не представив в якості доказів. Двоє морських піхотинців кинулися вниз, підняли Хедлі з підлоги і понесли її вгору по сходах, залишаючи за собою доріжку з червоних крапель.
  
  Стенлі пішов за ним.
  
  Чарлі почув виття двигуна і побрязкування лопатей несучого гвинта - вертоліт морської піхоти готувався до зльоту.
  
  "Сер, нам треба, щоб ви здали свою зброю", - сказав один з двох, що залишилися під палубою морських піхотинців, громила з кам'яним обличчям, що височів над Чарлі.
  
  Інший наставив гвинтівку на Драммонда.
  
  "Це його зброя!" Сказав Чарлі, дивлячись на двері, через яку вийшов Стенлі. Як тільки ці слова злетіли з його вуст, він відчув себе нерозумно, тому що вони нічого не доводили.
  
  "Повільно постав його на підлогу і доторкнися їм до мене".
  
  Чарлі опустив "Глок" дюйм за дюймом. “ Послухайте, у нас є докази того, що нас підставили.
  
  Він подивився на Драммонда, якого зараз обшукував інший морський піхотинець, ймовірно, старший офіцер підрозділу, судячи з його седеющим волоссю.
  
  "Так, цей молодий чоловік хотів убити нас!" Драммонд сказав про Стенлі з таким обуренням, що це прозвучало фальшиво.
  
  Морські піхотинці обмінялися зневажливими поглядами.
  
  "Дозвольте мені сказати вам одну річ, поки у нас є така можливість", - заблагав Чарлі.
  
  Начальник сказав: “Сер, було б краще, якщо б ви утрималися від розмов зараз. Коли ми повернемося в американське консульство, ЦРУ вас докладно опитає".
  
  Чарлі опустив пістолет. "Ти повинен зрозуміти, що "звіт' в даному випадку - це евфемізм для "страти".
  
  Молодий морський піхотинець опустився на коліна і вихопив пістолет. "Будь ласка, повільно встаньте лицем до стійки, витягнувши руки і ноги".
  
  Чарлі підкорився. "Просто послухай, хоча б для нащадків: доказ все, що я говорив, знаходиться на сайті корейських синглів -dot-com". Він отримав поштовх у поперек. “ Зайди на сторінку Суки-вісім-три-п'ять, збільш ліву сережку...
  
  Старший морський піхотинець зітхнув, мабуть, у розпачі. "Сер, ми б вважали за краще не вводити вам заспокійливе".
  
  Невисокий круглолиций чоловік у костюмі і краватці стрімко спускався сходами.
  
  "Шеф Корбитт," сказали обидва морських піхотинця замість привітання.
  
  Чарлі подивився на нього з проблиском надії.
  
  Корбитт подивився повз них на нижню палубу і роззявив рот при вигляді тліючих уламків. "Святий боже", - сказав він.
  
  
  47
  
  
  Пойнт-Саймон пульсував різноманітною музикою і балаканиною, велика частина якої, як припустив Стенлі, була підхопленням реплік. Він увійшов у відносну тишу і прохолоду бару, назва якого ніхто не спромігся уточнити - він називався "107", його номер знаходився на одній з маленьких вуличок в лабіринті біля причалів паромних. Неонові рекламні оголошення винокурні фарбують червоним і фіолетовим острів бару frayed bar island і дві дюжини відвідувачів закладу - як місцевих жителів, так і мандрівників з обмеженим бюджетом. Хоча на 107-й не подавали ніякої їжі, від неї виходив неясний запах гамбургера.
  
  Він зауважив привабливу брюнетку, потягивающую напій. На ній було облягає коктейльне плаття з квітковим принтом, з тих, що продаються на туристичному базарі у поромних причалів, відкриває гнучку фігуру. Більшість людей припустили, що вона була молодої американської чи європейської туристкою, яка вирішила провести ніч на краю прірви.
  
  Сідаючи на барний стілець поруч з нею, Стенлі запитав: "Як ти думаєш, які шанси, що я зустріну тут свою дружину?"
  
  "Вірне справа", - сказала вона, нахиляючись над "маргаритою" з солоною скоринкою і цілуючи її в губи. Код розпізнавання, код безпеки.
  
  Це був Ланьє. Ім'я або прізвище, Стенлі не знав. У будь-якому випадку, ймовірно, псевдонім. Руминт стверджувала, що вона була автором хіта "Аякучо", відомого не тим, що вона самостійно подолала сотню миль по перуанських джунглях і прослизнула повз двохсот сендеристов "Сяючого шляху", а тим, що вона зібрала всю операцію воєдино за півгодини їзди на таксі з аеропорту Ліми.
  
  "Ну, як пройшов твій день, любий?" запитала вона.
  
  "Бувало і краще".
  
  Вона подивилася на дзеркальну задню стіну, з якої відкривався вид на все приміщення. Повернувшись до нього, вона запитала: "Так що, чорт візьми, відбулося на човні?"
  
  “Старий штовхнув Крокодила, поки я стріляв, і зірвав мій постріл. Я маю на увазі, Крокодила!"
  
  "Як щодо цього?" Вона поклала прохолодну, заспокійливу долоню на його. "Ще одна в списку тих, кого ти ніколи, чорт візьми, не дізнаєшся".
  
  Бармен посунув Стенлі високий келих з чимось, що пахне ромом.
  
  "Що б ти зробила?" - запитав він.
  
  “Не знаю. Розлила молоко. Може, і не пролила. У будь-якому випадку, у нас є Хедлі в хірургії головного мозку. Не схоже, що вона виживе, але навіть якщо виживе, ми подбаємо про те, щоб цього не сталося. Так що далеко не все втрачено."
  
  "А як щодо двох інших?"
  
  "Ніч, як кажуть, тільки починається".
  
  Стенлі намагався придумати спосіб дістатися до Кларк. “ФБР направляє занадто велика кількість агентів, щоб видати їх завтра вранці. Тим часом вони будуть знаходитися в консульстві під охороною надмірної кількості морських піхотинців.
  
  Лэньер злизала сіль зі свого келиха з "маргаритою". "Хороша новина в тому, що батько і син відправлені в імпровізовані камери попереднього ув'язнення, в істинному розумінні цього слова "експромт". Технічно все приміщення для утримання під вартою в посольствах і консульствах були імпровізованими, тому що ні Держдепартамент, ні ЦРУ не мали повноважень кого арештовувати чи затримувати. Тим не менш, їх архітектурні плани, як правило, включали негабаритні "сховища" і "притулку від радіоактивних опадів, які забезпечували висновок, принаймні, таке ж безпечне, як камери утримання в поліції. "Єдина причина, по якій там встановлені решітки на вікнах, - це щоб люди не могли проникнути всередину".
  
  Стенлі не зрозумів, до чого вона хилить. “ Але ми ж люди. Вона блиснула посмішкою. “ Люди зі снайперської підготовкою.
  
  
  48
  
  
  Проїхавши три хвилини від доків Пойнт-Саймон, два величезних бежевих "Шевроле Субурбана" в'їхали в тихий район міста і зупинилися в темному службовому провулку під американським консульством, яке займало два нижніх поверху дев'ятиповерхового сучасного скляного готелю. Монолітна вежа, розділена навпіл блоком терас, пофарбованих у сапфірово-сірий колір, нагадала Чарлі холодильник з нержавіючої сталі.
  
  Двоє морських піхотинців вивели його з головного "Субурбана" до службового входу консульства. Його наповнило погане передчуття, таке важке, що він насилу переставляв ноги. "Які шанси, - подумав він, - що кавалерія не нагряне сюди сьогодні ввечері?"
  
  Перш ніж він зміг побачити, чи був його батько у другому Suburban, його зіштовхнули вниз по короткому прольоту цементної сходів. Панк-рок, що долинав з клубу в вестибюлі готелю над головою, стрясав липкий повітря. Чоловіки затягли його в коридор заднього офісу. Лампи денного світла надавали білим кахельних стін блідо-блакитний відтінок.
  
  На півдорозі Чарлі помітив іншого морського піхотинця, формою якого було написано, що він рядовий першого класу Арнольд. Дитяче личко чоловіки контрастувало з його 270-фунтовым статурою для занять в тренажерному залі. Він штовхнув дерев'яні двері, за якої виявилася порожня кімната, що підходить для копіювального апарату і деяких канцелярського приладдя. "Містер Кларк, сер, ви поміщені сюди на деякий час для вашої ж безпеки", - сказав морський піхотинець.
  
  Два до одного, що саме такими словами згодували йому адвокати.
  
  Погляд Чарлі впав на, мабуть, саме маленьке сидіння для унітазу в світі. Стоїть на тонких розкладних ніжках, воно живило одноразовий пластиковий пакет. Поряд з унітазом в трикутному контейнері торговельного автомата лежав сендвіч з шинкою.
  
  Вибачається жестом знизавши масивними плечима, Арнольд сказав: "Я принесу тобі кока-коли, якщо у хлопців зовні знайдеться потрібна дрібниця". Він зачинив двері.
  
  Чарлі почув брязкіт ключів, потім скрегіт отодвигаемого засува - можливо, єдина міра запобіжного заходу, крім самого Арнольда. Вікно було закрито ґратами, як і всі інші на двох нижніх поверхах будівлі. Ймовірно, просто для того, щоб не впускати місцевих жителів.
  
  Чарлі припустив, що він міг би проткнути віконне скло однієї з пластикових ніжок унітазу, і в цьому випадку осколки скла дощем посипалися б на тротуар, привертаючи увагу кого-небудь з мешканців багатоквартирних будинків через дорогу. Може бути, жителі викличуть місцевих копів, які, в свою чергу, подзвонять у консульство, а потім морські піхотинці - що? Відмовлять Чарлі в кока-колі?
  
  Він навалився на двері всім своєю вагою. Дерев'яна плита, хоча і не товста, не зрушилася з місця. Цікаво, подумав він, хто саме були ті люди, які виламували двері, і як їм це вдавалося? Він підозрював, що якщо б він штовхнув в цю двері, то зламав би ногу. І все одно не зміг би зрушити з місця двері.
  
  Стеля був звичайним стелею в офісному стилі: вісім звуконепроникних плиток, підвішених до дошці у вигляді хрестиків-нуликів з тонких металевих смужок. З одного боку смужки з'єднувалися втричі, утворюючи вентиляційний отвір, з якого сочився прохолодне повітря, наводячи на думку, що нагорі був повітропровід. Чарлі згадав розповідь Драммонда про ув'язнених, які втекли з Алькатрасу через вентиляційний отвір.
  
  Стоячи прямо під вентиляційним отвором, він міг бачити вентиляційну шахту. Вона була близько десяти дюймів у висоту і п'ятнадцяти дюймів в ширину. Навіть якщо б він міг якимось чином отримати до нього доступ, наприклад, зістрибнувши з підвіконня або піднявшись на унітаз на тонких ніжках, - щоб увійти в нього, треба було б викривлення розміром з шоу виродків, не кажучи вже про те, щоб проповзти по ньому. Якщо б він поповз по стельової решітці, як це завжди роблять у фільмах, все споруда майже напевно зруйнувалося б.
  
  У нього не було ідей краще. Навіть ніяких інших ідей.
  
  Але його батько міг би. Почувши три пари наближаються кроків у коридорі, надія Чарлі зросла.
  
  По іншу сторону дверей рядовий першого класу Арнольд буркнув: "Привіт". Він отримав аналогічні привітання від двох інших чоловіків.
  
  Коли новоприбулі проходили повз кімнати для затриманих, Чарлі почув, як Драммонд сказав: "Мені доведеться прийняти ліки перед сном".
  
  
  49
  
  
  Вони виглядали як типові постояльці триповерхової нічліжки. В ідеалі, вони сподівалися, що це те, що передчасно згорблена жінка за стійкою реєстрації згадає про занадто гучної американської парі, яка, реєструючись на двогодинне перебування, сперечалася, який дайкірі кращий з тих, що вони тільки що пили в різних барах Пойнт-Саймона.
  
  Іншою причиною, по якій Стенлі обговорював тропічні напої з Ланьє, було бажання відвернути увагу жінки за стійкою від спортивної сумки Ланьє. Це була хороша підробка від Louis Vuitton, пристойний камуфляж. Але жінці може здатися дивним, що хтось, оселився в занедбаному готелі на пару годин, взяв з собою сумку, не кажучи вже про такий великий сумці.
  
  В ньому знаходився пістолет Remington M40A1 з затвором завдовжки сорок чотири дюйми, варіант M40 з відносно легким стеклопластіковим прикладом McMillan HTG. Ланьє воліла б використовувати гвинтівку Mark 14 Mod 0 зі складним прикладом, але M40 була непогана, враховуючи, що у неї було трохи більше години на розробку цієї операції. М40 були досить поширені; це вона взяла напрокат в магазині товарів для полювання та риболовлі в сусідньому Ламентине для "тренування у стрільбі по мішенях".
  
  Спочатку вона поставила сумку на підлогу вестибюля, щоб жінка не помітила її зі свого місця на підвищенні за оббитій оргсклом стійкою реєстрації. Однак сумка з'являлася в поле зору, коли Лэньер підіймався гвинтовими сходами в свої кімнати.
  
  Тому після того, як Стенлі отримав ключ від номера, він затримався біля стійки адміністратора і посміхнувся, оцінюючи мелодійну застільну пісню, доносившуюся каскадом по сходах з одного з верхніх поверхів. Жінка посміхнулася разом з ним.
  
  Потім він запитав: “Ви знайомі з картинами Пуент-Симона? "
  
  Поки вона рилася в ящику столу позаду себе в пошуках карти - тутешній персонал, ймовірно, не часто отримував подібну прохання, - Ланьє зі своєю сумкою зникла нагорі сходів.
  
  
  Кімната на третьому поверсі мала форму скибочки сиру і пахла приблизно так само. Меблі включала в себе двоспальне ліжко з трубчастим каркасом, яка виглядала так, ніби пережила повінь, комод без одного ящика і всіх ручок і тумбочку, що стояла в дитячій кімнаті. До верхньої частини комода, очевидно, в спробі запобігти крадіжці, були пригвинчені радіогодинник, які видавали механічне бурчання кожен раз, коли переключалися цифри. Вони показували 6:51. Судячи по годинах Стенлі, було 22:13.
  
  "Загалом, непогано за сорок євро на добу", - сказав він.
  
  Ланьє блиснула посмішкою і повернулася до складання своєї сошки поруч з ключовою особливістю кімнати - мансардним вікном зі средниками, що виходять на паркову зону Фор-Комунале-де-Монжеральд. У неї був чудовий шанс, якщо не рахувати кількох пальмового листя, потрапити в американське консульство.
  
  Вдивляючись в її оптичний приціл, Лэньер сказав: "Ти не повіриш, але мені здається, я можу розгледіти Чарлі Кларка, що стоїть прямо біля свого вікна".
  
  
  Чарлі відвернувся від вікна, коли відчинилися двері й увійшов Арнольд з пластиковою пляшкою кока-коли. Чарлі вже збирався подякувати його, коли щось або хтось врізався у двері далі по коридору, за чим послідував важкий удар тіла об кахельну підлогу.
  
  Чарлі перевів погляд за спину Арнольда. За дверима наступної кімнати далі по коридору стояв молодий морський піхотинець з кам'яним обличчям з яхти - ім'я, вишитий шовком на його уніформі, цілком відповідало імені Флінт.
  
  Подивившись на зачинені двері, Флінт запитав: "Містер Кларк, з вами все в порядку?"
  
  З кімнати Драммонда не надійшло жодної відповіді.
  
  "Містер Кларк?" Флінт знову запитав.
  
  Досі ніякої відповіді.
  
  Чи був у Драммонда план втечі? Чарлі повинен був відчути приплив надії, але він відчув, що щось не так.
  
  Сержант Кінг, сивий старший офіцер Флінта, вискочив з-за рогу зі штурмовою гвинтівкою в руці. Він уповільнив крок, направляючи зброю на двері Драммонда.
  
  "Продовжуй", - сказав він Флінту.
  
  Опустившись на коліна збоку від дверей, молодий морський піхотинець вставив ключ, вивернув засув із замку і спробував штовхнути двері всередину. Коли вона ледь зрушила з місця, Флінт заглянув у щілину між нею і косяком. “Він просто лежить там, сер. Не схоже, що він дихає".
  
  Чарлі затамував подих. Його вкрив холодний піт. Протокол, безсумнівно, вимагав, щоб рядовий Арнольд закрив двері у свою кімнату, але, можливо, з елементарних міркувань гуманності морський піхотинець дозволив Чарлі залишитися в дверному отворі.
  
  Вони обидва спостерігали, як Кінг наблизився до кімнаті Драммонда, а Флінт наліг плечем на двері, схопився за край вільною рукою і відкинув тіло Драммонда тому. Оранжевий Крокодил викотився з кімнати в коридор і зупинився догори дригом.
  
  Прикривається Кінгом, Флінт пірнув в кімнату.
  
  "Я не відчуваю пульсу," крикнув він.
  
  "Вас зрозумів", - сказав сержант. Він присів навпочіпки і зник у кімнаті. "Давайте віднесемо його в лазарет".
  
  Двоє чоловіків підняли Драммонда і позадкували в коридор: Кінг тримав його за плечі, Флінт - за ноги, які тепер були білими до прозорості.
  
  Чарлі кинувся до батька до тих пір, поки дуло пістолета Арнольда не опустилося, як важіль затвора.
  
  "Вибачте," сказав морський піхотинець, заштовхнувши Чарлі в маленьку кімнату і ривком зачинивши двері.
  
  Чарлі був охоплений жахом і сумом, і, в сотні разів сильніше, гнівом з-за того, що такий герой, як Драммонд Кларк, міг прийти до такого безславного кінця доказ своєї невинності всього в декількох натискання комп'ютерних клавіш.
  
  
  50
  
  
  Аліса дісталася до Женеви до півночі. Щоб отримати проїзні документи, їй довелося нанести візит Расс Аугенблику, фальсифікатору, який вів велику частину свого бізнесу в нічному клубі L Alhambar на вулиці Гриль, відомому своїм джазом.
  
  Вона припаркувала "Мерседес" в сонному житловому провулку в трьох кварталах від будинку, потім пішла пішки. Її маршрут, з звичайними стратегічними поворотами наліво, збільшувався на чотири квартали.
  
  Сьогодні в L Alhambar виступав духовий квартет з пристрастю до гучності. Серед натовпу людей років двадцяти з невеликим вона помітила худорлявої білявого фальсифікатора у футболці "Ред Сокс". Він стояв біля бару "керликью", частина невеликий натовпу, навперебій яка замовляє напої.
  
  "Мені теж потрібна така", - сказала Еліс, бочком підбираючись до нього. "По-крупному".
  
  У двадцять п'ять років Расс Аугенблик міг зійти за хлопчика з церковного хору, його тонкі спроби відростити вуса і борідку, як це ні парадоксально, підкреслювали його молодість. Він дивився на Еліс як на божевільну. "Чувак, ти сексуальніше сатани".
  
  "О, тобі подобається мій новий піджак?" Сіре пальто Френка надавало їй форму дорожнього конуса. "Спасибі".
  
  “Я маю на увазі, з'являтися тут. У цьому місці більше камер, ніж у магазині фотоапаратів. В які супер-божевільні-відчайдушні неприємності ти влип?"
  
  “ Звичайний. Мені потрібен ваш "повний комплект", tout de suite.
  
  Він опустив погляд на свої кросівки. “ Я не можу. Не зараз. Вибач, чувак.
  
  “У будь-якому випадку, ідіть і пийте своє пиво. До речі, я пригощаю - якщо бармен зможе розіграти банкноту в сто євро ..."
  
  “ Я не можу відвести тебе в майстерню, поки ти значишься у списку осіб, які підлягають негайному знищенню. Навіть ти не став би так ризикувати.
  
  "Ні, ти можеш, Рагу".
  
  Всупереч собі, він зблід. Расс Аугенблик був псевдонімом.
  
  "Я знаю про Каліфорнії", - продовжила вона. "Але адже немає причин розповідати казки поза школи, чи не так?"
  
  Працюючи в АНБ, Еліс дізналася правду про "Расі", але вона дозволила йому продовжувати діяти на випадок, якщо він може бути корисний у якийсь момент. Як зараз. Вона була готова розповісти все, що знала про першому курсі Стюарта Флейшмана в Берклі, де влаштовувати сцени в барах за межами кампуса було обов'язковим, вік вживає алкоголь становив двадцять один рік, а водійські права з Массачусетсу вказували його справжній вік. Фальшиві каліфорнійські права, які він купив, виявилися марними, тому що вишибали перевірили ліцензії на сканерах з магнітною смугою - миготливе червоне світло привів до тривалої і дорогої ночі в ресторані berkeley's finest. Флейшман вирішив скопіювати ліцензію штату Делавер через її простоти і відносної малоизвестности. Швидка поїздка в Сан-Франциско принесла йому лист того ж ПВХ, що і Департамент автотранспорту штату Делавер, плюс магнітну смугу, яку він запрограмував так, щоб сканери повідомляли вышибалам, що цього светловолосому молодій людині двадцять один рік, він з Уилмингтона. Його однокласники хотіли мати власні водійські права в штаті Делавер. Він зайнявся бізнесом, і бізнес процвітав настільки, що диплом коледжу економіки був зайвим. Оскільки в Сполучених Штатах було незаконно володіти, виготовляти чи розповсюджувати фальшиві урядові документи, він відкрив магазин у Таїланді, де підробка була чимось на зразок національного розваги. Тепер він продавав через Інтернет підроблених водійських прав США на суму 500 000 доларів в рік. Паспорти, підробити які було набагато простіше, приносили йому в десять разів більше грошей.
  
  Якби Еліс зараз провела три хвилини на сайті рад з національної безпеки, Стюарту Флейшману, він же Расс Аугенблик, загрожувала б, як мінімум, екстрадиція.
  
  "Мені потрібно, щоб ти зламав митну базу даних", - сказала вона йому. "Я хочу, щоб ви зробили мені паспорт з інформацією американця, канадця або британця, який дійсно зараз знаходиться в Швейцарії". З таким паспортом вона могла б танцювати з країни.
  
  Він пробурчав. “ Купи мені ще порцію мескалю, і я спробую. Подвійну.
  
  Після того, як вони випили, вона пішла за ним через запасний вихід і по вітряного, але в іншому тихому провулку до його винтажному автобусу VW love.
  
  Демонструючи дивовижну ввічливість, фальсифікатор поплентався по сльоті, щоб відкрити для неї передню пасажирську двері. Весь фургон, явно відреставрований без урахування витрат, пах новизною.
  
  З присмаком свіжого чоловічого поту.
  
  Аліса знала, не дивлячись, але все одно обернулася. Четверо чоловіків у чорних комбінезонах і бронежилетах такого ж кольору сиділи в задній частині фургона, кожен стискав у руках "Зіг", стовбури з глушниками були спрямовані на неї.
  
  В якості привітання найближчий до неї чоловік сказав: "Dienst fur Analyse und Pravention", що по-німецьки означає "Служба аналізу і запобігання", швейцарське агентство внутрішньої розвідки, яка, очевидно, мала робочі стосунки з якимось фальсифікатором.
  
  
  51
  
  
  Незважаючи на унікальний для медичних установ запах антисептиків, а також стіни, шафи і блискучий кахель, який поєднувався з лікарняного білизною халата медика, відсутність вікон наводило на думку, що спочатку лазарет був роздягальнею або душовими.
  
  “ Він не дихає, Джіні, - сказав сержант Кінг, задихаючись. На значку медика великими друкованими літерами було написано "ЖЕНЕВ'ЄВА".
  
  "Я теж не думаю, що у нього є пульс", - сказав капрал Флінт, підтягуючи ноги Драммонда до оглядового столу.
  
  "Опустіть його, і ми подивимося, чи зможемо ми це виправити", - сказала Женевьева.
  
  Хоча їй ледь перевалило за двадцять, вона володіла самовладанням загартованого в боях ветерана. Вона вирвала чистий аркуш з рулону паперу, що лежав у кінці столу, і закріпила його як раз в той момент, коли голова Драммонда вдарилася об підголовник. Піднявши однією рукою його підборіддя, а інший натиснувши на лоб, вона відкинула його обличчя. Вона відкрила йому рот і перевірила, чи немає перешкод, але нічого не виявила. Дихання теж не було.
  
  Затиснувши його ніздрі, вона накрила своїм ротом його рот, потім почала дихати за неї, повільно вдихаючи і видихаючи йому в рот. Його груди піднімалася і опускалася, що знову означало відсутність перешкод. Вона зробила ще два вдихи, кожен тривалістю близько секунди, потім притиснула два пальці до його горла.
  
  "Наскільки я можу судити, пульсу на сонній артерії немає", - зітхнула вона, не стільки скаржачись, скільки прогнозуючи.
  
  "Що ми можемо зробити?" - запитав Кінг.
  
  - Викличте “швидку". Скажіть, що у потерпілого зупинка серця.
  
  - Капрал? - гукнув Кінг.
  
  Кивнувши, Флінт вибіг.
  
  Вказавши на білу ковдру, Женевьева сказала Кінгу: "Сержант, якщо б ви могли згорнути його і підняти його ноги приблизно на п'ятнадцять дюймів ..."
  
  Він так і зробив, забезпечивши кращий приплив крові до серця Драммонда, яке Женев'єва підготувала до реанімації, помістивши тильну сторону правої руки на два-три дюйми вище кінчика його грудини. Вона поклала ліву руку поверх правої і переплела пальці.
  
  "Ймовірно, це були його прокляті таблетки", - сказав Кінг.
  
  "Якісь таблетки?" Женев'єва сцепила лікті і перемістилася прямо над Драмондом, так що вона могла використовувати вагу свого тіла, а не м'язи, для виконання надавлювань, мінімізуючи втому.
  
  “Якісь ліки від Альцгеймера. Це може мати якесь відношення до справи?"
  
  Вона кивнула. "Вони в тебе є?" - запитав я.
  
  Сержант понишпорив руками по кишенях Драммонда, не знайшовши пляшки. "Я зараз повернуся". Він вибіг з лазарету.
  
  Женев'єва стиснула грудну клітку Драммонда приблизно на три дюйми, або достатньо, щоб зламати ребро, бажану кількість. Більш слабкі стиснення були неефективні. Зрештою, сенс стиснення грудної клітки полягав у тому, щоб накачати серце.
  
  Вона повторила цей процес п'ятнадцять разів зі швидкістю приблизно сто натискань у хвилину, коли Драммонд вирішив, що настав час припинити зупинку серця, яку він ініціював, проковтнувши вісім з решти десяти пігулок. Компоненти бета-блокатора експериментального препарату - атенолол і метопролол - послабили його пульс до такої міри, що його неможливо було виявити, принаймні, схвильованим охоронцям морської піхоти і медику в погано обладнаному лазареті. Він посилив ефект прийомом, настільки ж давній, як хижаки і видобуток, - затримав дихання.
  
  "Можливо, він впорався з роботою дуже добре", - подумав він, намагаючись встати з-за оглядового столу: за його тілу пробіг озноб, він став холодним, липким і відчував тяжкість, наче був на дні глибокого моря. Його кінцівки хворіли, а тиск наближалося до нищівного. Все навколо розпливлося. Шипіння ламп над головою, дихання Женев'єви і шелест її лабораторного халата справляли враження проносяться повз поїздів. І блювота і пронос палили його зсередини.
  
  Невже він неправильно розрахував дозу?
  
  Досить ймовірно. Останнім часом його здатність виробляти обчислення була подібна старому телевізору, який отримує прийом тільки під певними кутами. Тим не менш, отримання прийому взагалі було випадковістю. Його син був замкнений у кімнаті попереднього ув'язнення. І в будь-який момент міг повернутися агент Кавалерії, який намагався вбити - як же його звали?
  
  Стів?
  
  Стенлі?
  
  Сенді?
  
  Як на пляжі.
  
  Пляжі Сент-Люсії були білими, як цукор.
  
  Поки він не побачив їх на власні очі, він думав, що "цукровий пісок" - це всього лише гіперболічна вигадка рекламного копірайтера.
  
  Драммонд відчув, що його мислення зійшло з рейок.
  
  Важливо те, сказав він собі, що Стів, або Стенлі, чи хто там ще повернеться , майже напевно з підкріпленням з загублену Кавалерії. А тутешня морська охорона виявиться не більш потужною, ніж городні опудала в обороні.
  
  Світ, здавалося, повернувся до свого звичайного ритму.
  
  Драммонд для більшого ефекту кашлянув і видихнув.
  
  Женев'єва підстрибнула, приємно здивована.
  
  Він спробував підвестися на ліктях і впав ниць.
  
  "Легше", - сказала вона.
  
  "Я випадково проковтнув трохи ..." - сказав він трохи голосніше шепоту, перш ніж дозволити своєму голосу затихнути.
  
  Вона нахилилася ближче, щоб розчути. “ Так?
  
  Він підняв ліву руку, обхопив її за шию, притискаючи згин ліктя до її трахеї.
  
  Вона спробувала закричати.
  
  Лівою рукою він обхопив свій правий біцепс, тримаючи праву руку їй за голову, потім звів лікті разом, надаючи як можна більший тиск на обидві сторони її шиї, обмежуючи приплив крові до мозку.
  
  Втративши свідомість, вона обм'якла на ньому. Він зісковзнув з оглядового столу, продовжуючи підтримувати її, щоб вона не впала. Його коліна підігнулися, але зусиллям волі він залишився стояти.
  
  Він підсадив її на стіл. Вона прийде до тями через кілька секунд. Морські піхотинці, які доставили його сюди, повернуться раніше.
  
  На неміч просто не було часу.
  
  Він взяв білу ковдру з ізножья оглядового столу і накинув на неї. Морські піхотинці прийняли б її за нього, принаймні на кілька секунд.
  
  Він присів за аварійної візком, переносний візком розміром з підлоговий сейф. У ній знаходилося все обладнання і ліки, необхідні для серцево-легеневих невідкладних станів, і одне з ліків могло знадобитися йому негайно. У більш короткий термін візок сховає його. Він повернув її так, щоб ящики були звернені до нього.
  
  Підтюпцем ввійшов сержант Кінг. Побачивши повністю закрите тіло на оглядовому столі, він завмер. "Чорт візьми", - сказав він собі.
  
  Прихований шматком ковдри, звисає з оглядового столу, Драммонд повільно, на частку дюйма за раз, відкривав ящики візки в пошуках сукцинилхолина, швидкодіючого нервово-м'язового блокатора, використовуваного для полегшення ендотрахеальної інтубації. Драммонд мав намір використовувати невелику дозу наркотику, щоб тимчасово паралізувати Кінга.
  
  Сержант попрямував до столу. “ Джіні? - запитав він пошепки, наче боявся потривожити труп. - Куди ти ходила? - запитав він.
  
  Драммонд знайшов три шприца з попередньо заряджених сукцинилхолином розміром з олівець, в кожному була голка вісімнадцятого калібру.
  
  Кінг обережно зірвав ковдру з узголів'я оглядового столу. Він відсахнувся, витягаючи пістолет і з криком: "Флінт!"
  
  Драммонд засунув руку під стіл і всадив голчастий пістолет в ікру Кінга. Сержант спантеличено подивився вниз - ймовірно, він відчув болю не більше, ніж якщо б його вжалило комаха. Драммонд підстрибнув, перекотившись по підлозі, потім простягнув руку і натиснув на поршень, вводячи сукцинилхолин в м'яз Кінга.
  
  Кінг вивернувся з такою силою, що голка вирвалася і пролетіла через лазарет. Вона вдарилася об шафу біля дальньої стіни, вонзившись в нього, як дротик.
  
  Вбіг Флінт з пістолетом у руці. Кінг навіщо вказав на Драммонда, потім звалився на підлогу, де і залишився лежати без руху.
  
  Радіючи можливості відволіктися, Драммонд пірнув назад за аварійну візок.
  
  Флінт розвернувся на підборах, стріляючи. Смужки лінолеуму вдарили Драммонда. Повітря наповнився тирсою, які були шматком оглядового столу.
  
  Піднявшись з колін, Драммонд підштовхнув червону візок до Флінту.
  
  Морський піхотинець розвернувся, стріляючи прямо в обличчя. Куля вийшла через самий верхній ящик столу, просвистівши повз вуха Драммонда, за нею послідували осколки скла і молочно-біле речовина, що пахне алкоголем.
  
  Штовхаючи перед собою візок, Драммонд підібрав пістолет, який впустив Кінг.
  
  Ще одна куля потрапила в візок.
  
  Драммонд сказав: “Я можу вистрілити в тебе, синку. Ніхто з нас не хоче, щоб я скористався ним. Так що повільно поклади свою зброю на підлогу і пні його в мою сторону".
  
  “ Містер Кларк, сер, у вас немає ні найменшого шансу вибратися звідси, так що...
  
  Драммонд вистрілив, цілячись праворуч від Флінта. Стіна в декількох дюймах від правого вуха Флінта розлетілася штукатурної пилом. Чоловік впав на підлогу.
  
  Драммонд простежив за ним в приціл. “Ми домагаємося прогресу. Тепер все, що вам потрібно зробити, це здати свою зброю".
  
  Посеревший, не звертає уваги на серпанок штукатурної пилу, морський піхотинець підкорився.
  
  Коли Драммонд потягнувся за зброєю, щось тверде вдарило його по потилиці. Він впав на візок, перекинувши її. Впавши на підлогу, він побачив, як Женев'єва змахнула металевої поперечиною ліжка, немов крикетной битою.
  
  Тим часом п'ять металевих ящиків аварійної візки відкрилися і вдарили його, гострий кут одного з них прорвав сорочку і врізався в груди. На нього дощем посипалися всілякі медичні приналежності.
  
  Він благав себе зосередитися; у нього в голові була ще одна, остання п'єса.
  
  Білий світ поглинув його свідомість.
  
  
  52
  
  
  Снайпери ціляться в "абрикос", більш відомий як довгастий мозок, частина стовбура мозку, яка контролює серце і легені. Щоб дістатися до будинку Чарлі Кларка, Гретхен Ланьє довелося стріляти з ледь прочиненого вікна готельного номера на третьому поверсі, через більш ніж триста ярдів паркової зони в загратовані кімнати для тримання під вартою.
  
  "Якщо б тільки кожна робота була проста", - подумала вона. Рік тому в Афганістані вона зафіксувала вбивство з відстані 2267 ярдів, або 1,29 милі, на зледенілій і гористій місцевості.
  
  Вона опустилася на коліна в ногах ліжка. За ті півтора року, що вона вчилася в школі снайперів, її інструктори приділяли майже стільки ж уваги майстерності маскування, скільки влучної стрільби. Найчастіше для цього потрібно було надіти маскувальний костюм, щоб зійти за кущ або зарості бур'янів. Сьогоднішній камуфляж включав в себе оточення гвинтівки добре підкладеною подушкою та ковдрами підібраними саме так. Обернувши виріб ковдрою, можна було зобразити людини, лежить в ліжку, яку вони зі Стенлі підкотили до вікна.
  
  Їй потрібно було точно оцінити і збалансувати багато компонентів траєкторії кулі і точки влучення. Дальність була найпростішою. З-за такої відносної близькості їй не склало б праці нанести удар червоною лазерною точкою на підставі голови Чарлі. Але якщо б вона помилилася у розрахунку впливу напрямку або швидкості вітру, серед інших факторів, куля могла б пролетіти в декількох футах від Чарлі і замість цього пробити глуху стіну кімнати для затриманих, можливо, убивши охоронця з морської піхоти, дислокованого з іншого боку.
  
  Стрілянина під кутом вниз також ускладнювала справу. Гравітація могла завдати шкоди пострілу, що летить зі швидкістю три тисячі футів в секунду. На щастя, вітер був майже нульовим, умови в іншому були майже ідеальними, а технологія снайперської стрільби останнім часом розвивалася із запаморочливою швидкістю: балістичний калькулятор в оптичному прицілі Ланьє - а це був оптичний приціл el cheapo, доступний в карибській версії магазину hick gun shop - практично дозволяв заглянути в майбутнє у вигляді анімованого попереднього перегляду пострілу.
  
  Вона притулилася до накладці приклада і, примружившись від холодного прицілу, побачила не імпровізовану камеру попереднього ув'язнення, як чекала, а профіль молодої людини з пісочно-білим волоссям. Чарлі Кларк, ніяких сумнівів. Його потилицю перебував майже точно в перехресті прицілу.
  
  Вона майже очікувала, що він обернеться, відчувши на собі її погляд.
  
  Він стояв нерухомо, притулившись вухом до дверей, немов намагаючись щось розчути крізь неї.
  
  Вона відключила свою совість. Метою став аркуш паперу з концентричними колами навколо яблучка, а не людина з близькими, які будуть страждати від його втрати.
  
  Замість того, щоб привертати увагу лазерним далекоміром, вона використовувала прицільну сітку mil dot в оптичному прицілі - щось на зразок електронної логарифмічної лінійки - для визначення дальності. 194,8 метра, або, як вона думала про це, нічого.
  
  Передбачення поведінки мети було невід'ємною частиною точного пострілу. При стрільбі по рухомих мішенях точка прицілювання знаходилася попереду цілі, відстань залежало від її швидкості та кутового переміщення. Нерухома мішень, подібна цій, була снайперської версією тридюймової удару.
  
  Лэньер навела приціл, потім подивилася через плече на Стенлі, який сидів в офісному кріслі з штучної шкіри з глибокою раною на спинці.
  
  "Як справи в звуковому відділі?" - запитала вона. Він набрав дев'ять цифр на своєму "Блекбері". "Тепер просто чекаю вашої репліки".
  
  Коли вона натискала на спусковий гачок, він набирав десяту цифру, посилаючи радіосигнал для підриву кумулятивного заряду З-4 розміром не набагато більше "Тік-так". Вона прикріпила його до трансформатора, що висить в межах легкої досяжності від даху. Вибух заглушив би оглушливий гуркіт М40. Більш просте рішення - глушник - спотворило б її постріл. Коли це було можливо, вона вибирала гучні звуки, чутні в навколишньому середовищі, наприклад, розриви артилерійських снарядів в зоні бойових дій в Афганістані, або, в таких місцях, як Мартініка, четырехсортные трансформатори, які дули так само часто, як вітер.
  
  Вона доклала оком до оптичного прицілу, визначаючи місцезнаходження Чарлі там, де бачила його востаннє.
  
  Пулі буде потрібно 93 секунди, щоб досягти точки влучення. Вона натискала на спусковий гачок прямо назад подушечкою пальця, щоб не смикати пістолет убік. Вона зробила глибокий вдих, потім маленькими порціями випускала повітря, ідея полягала в тому, щоб тримати легкі порожніми в той момент, коли вона зробить укол. Щоб ще більше звести до мінімуму рух стовбура, вона стріляла в проміжках між ударами серця свого.
  
  Як завжди, спокій оповила її, витіснивши Стенлі, кімнату і решту Мартініки з її свідомості - всі, крім неї самої, її зброї та її цілі.
  
  
  53
  
  
  Драммонд прийшов до тями, але зір залишалося затуманеним. Флінт опустився на коліна поруч з ним разом з Кінгом, який, здавалося, повністю оговтався від дії сукцинилхолина.
  
  "Вони говорили, що він хороший, але хто міг це передбачити?" Говорив Кінг.
  
  Слова долинули до Драммонда, немов з мегафону. Він піддався позиву до блювоти, дозволивши їй зірватися з губ і цілеспрямовано виплеснутися на сорочку.
  
  Інша частина лазарету повернулася в поле зору, коли морські піхотинці схопили його під пахви, піднімаючи на ноги. Флінт поплескав Драммонда по шортів в пошуках зброї. Женев'єва стояла поруч, все ще тримаючись за спинку ліжка, напоготові.
  
  "Чі-і-рист", - сказав Флінт, відвертаючи носа від блювоти.
  
  Драммонд похитнувся. Навмисно.
  
  Флінт послабив хватку.
  
  Драммонд засунув праву руку в кишеню сорочки, витягаючи один із шприців з сукцинилхолином, які він підібрав з підлоги. Тим же рухом він всадив його в плече Флінта, потім натиснув на поршень.
  
  Флінт розвернувся, замахуючись.
  
  Драммонд ухилився від кулака.
  
  Коли Флінт позадкував для нової спроби, він впав без свідомості на руки Драммонда, прикриваючись від Кінга, чий пістолет був спрямований на Драммонда.
  
  "Досить, містер Кларк", - сказав він. "Поставте його".
  
  Драммонд відкинув накачаного транквілізаторами капрала до Кінгу, який інстинктивно потягнувся, щоб зловити молодої людини. У той же час Драммонд кинувся на Кінга, втикаючи другий шприц у біцепс сержанта.
  
  Кінг завдав Драммонд важкий удар в щелепу.
  
  І знову кімната почала фарбуватися в білий колір.
  
  Драммонд замахав руками, вхопившись за край оглядового столу, аби не впасти.
  
  Кінг висмикнув голку з руки. Він перевів дуло пістолета. "Руки до неба".
  
  З зусиллям Драммонд підняв руки.
  
  "Тепер спиною до стіни і..." Кінг похитнувся.
  
  Драммонд вихопив у нього "Глок" і різко повернувся до Женевьеве.
  
  Відкривши рот, вона дозволила поручнів ліжка впасти, звякнув про плитку підлоги.
  
  "Я не хочу завдавати тобі біль, хочеш вір, хочеш ні", - сказав Драммонд.
  
  "Чому я повинна тобі вірити?" Їй довелося перекрикувати виття подъезжающей швидкої допомоги.
  
  "Я міг би переконати тебе, якщо б у мене була хвилинка". Він заклацнув наручник, який призначався для нього, на її правому зап'ясті. "Але я цього не роблю".
  
  
  Думки Чарлі крутилися, як колесо рулетки, кулька стрибав від туги до заперечення, коли двері камери попереднього ув'язнення відчинилися всередину. Переступивши поріг, він почув позаду себе дивний бавовна. Щось просвистело у нього над головою. У дверному одвірку з'явилося кульовий отвір, з якого повалив дим.
  
  “ Снайпер. Драммонд поманив його з коридору. “ Поквапся.
  
  Чарлі відкинув свою радість при вигляді батька і вибіг з кімнати саме в той момент, коли друга куля розбила вікно, перетворивши верхню петлю двері в шрапнель.
  
  Драммонд зашкутильгав по коридору, ведучи за собою "Глок". Чарлі поспішив за ним. Розбилося ще більше стекол, і ще одна куля розвернула плитку на стіні коридору.
  
  Чарлі наздогнав Драммонда, який кривився при кожному кроці. "Ти в порядку?" Запитав Чарлі. Ніщо, крім удушення, у звичайних умовах не змусило б Драммонда Кларка здригнутися.
  
  "Мені живеться краще, ніж йому", - сказав Драммонд, вказуючи вперед на гігантського рядового першого класу Арнольда, розпростертого на підлозі без свідомості. “Проблема в тому, що він вже повинен був відповісти на дзвінок у двері. Ми повинні дістатися туди до того, як наші водії почнуть підозрювати, що ніхто не приїхав ".
  
  - Наші водії для втечі? Чарлі підвівся слідом за Драмондом по короткій драбині до чорного ходу консульства.
  
  "Ти чув машину швидкої допомоги, вірно?" Сказав Драммонд.
  
  "Я чув сирену".
  
  "Якщо трохи переконати, вони стануть нашими водіями для втечі". Драммонд сунув руку за пояс і передав Чарлі другий "Глок".
  
  Схопивши важкий пістолет, Чарлі відчув занепокоєння, яке не мало нічого спільного з захопленням машини швидкої допомоги. В наші дні це лякало не більше, ніж зловити таксі. - А "швидка допомога" не буде занадто кидатися в очі?
  
  "Вони нам знадобляться, тому що ..." При приземленні товстий шар поту на обличчі Драммонда переливався помаранчевим і жовтим у відображенні машини швидкої допомоги, припаркованої зовні. Все ще він здавався страхітливо блідим. "Раніше я намагався уявити все так, ніби у мене серцевий напад", - продовжив він, важко дихаючи. "Можливо, я переграв..."
  
  Пістолет випав у нього з рук і покотився вниз по сходах. Він похитнувся, а потім впав по тій же траєкторії.
  
  
  54
  
  
  Перекинувши батька через плече, Чарлі позадкував через службову двері на тротуар, освітлений машиною швидкої допомоги, яка стояла на холостому ходу біля узбіччя. Двоє санітарів, навантажених валізами та спортивними сумками, викотили каталку з відкритою задній частині машини швидкої допомоги. Погляд на Драммонда, який тепер набув тривожний відтінок синього, і вони кинулися тікати.
  
  Через кілька секунд Драммонд вже лежав на тонкому матраці. Один з медиків, невисокий молодий чоловік, на бейджі якого було написано "ГАЙЯР", запитав: "Сер, ви мене чуєте?" Він легенько потряс Драммонда, намагаючись привести його до тями.
  
  Нічого.
  
  Гайяр подивився на свого партнера і сказав: “Все ще дихає. Пульс слабкий".
  
  За лічені секунди парамедики перетворили свої сумки в тимчасову лікарняну палату. Вони підняли ноги Драммонда і наділи на нього кисневу маску, що живиться від циліндричного балона. Ожили кардіомонітор та група інших приладів.
  
  "Тиск на сімдесят сорок", - прочитав Гайяр, що нічого не значило для Чарлі, але тон парамедика ясно давав зрозуміти, що це не до добра.
  
  Партнер Гайяра, стрункий чоловік середніх років на ім'я Морно, підняв жердину для крапельниці і повісив на нього два пакети з прозорою рідиною. “ Чотири десятих грама атропіну і мг адреналіну, - сказав він і додав, щоб заспокоїти Чарлі: - Щоб відновити частоту серцевих скорочень.
  
  Гайяр почав швидко стискати грудну клітку, рахуючи про себе. "Un ... deux ... trois ... " - Морно уважно вивчав свідчення приладів. "Падаю," сказав він, закусивши губу.
  
  Гайяр розірвав сорочку Драммонда, і гудзики, звякнув, полетіли на тротуар. Потім він відкрив футляр, що нагадує портативний комп'ютер. "Пробую двісті джоулів," сказав він, витягаючи пару дефібриляторів. “ Відійдіть подалі.
  
  По іншу сторону каталки Чарлі зробив крок назад, одночасно сподіваючись і збираючись з духом.
  
  Гайяр націлив весла. Обидва парамедика були так захоплені своєю справою, що, здавалося, не звернули уваги на визжащий шинами чорний спортивний "Фіат", поки молода брюнетка в коктейльній сукні з квітковим принтом не вибралася з пасажирського сидіння з пістолетом у руці. Стенлі пішов за ним з водійського сидіння, теж з пістолетом напоготові.
  
  Безладні емоції Чарлі були витіснені страхом.
  
  Стенлі подивився крізь нього на парамедиків. "Джентльмени, я спеціальний агент Стенлі, а це спеціальний агент Ланьє, ФБР". Він помахав значком ФБР. “Ці двоє чоловіків розшукуються у Сполучених Штатах за тяжкі злочини. Ми повинні взяти їх під варту ".
  
  Гайяр, готовий взятися за лопатки, подивився на Драммонда. “У нього фібриляція шлуночків. Мені потрібно потрясти його струмом зараз. "
  
  Ланьє направила на нього пістолет і натиснула на спусковий гачок. Спалах освітив потрясенное особа Гайяра. Парамедик впав за каталку, очевидно, мертвий, ще не діставшись до тротуару. Дефібрилятор з брязкотом опустився поруч з ним.
  
  
  55
  
  
  Затулений каталкою від Лэньера і Стенлі, Чарлі спостерігав, як вижив парамедик Морно застрибнув в задню частину своєї машини швидкої допомоги і зник за однією з подвійних дверей фургона.
  
  Опустившись на коліно, Лэньер навела пістолет на секцію двері, яка, ймовірно, знаходилася між нею і серцем парамедика.
  
  Гуркіт стовбура, металевий тріск і крик Морно - все це луною віддавалася в глухому куті.
  
  Чарлі подивився на батька, сподіваючись, що шум розбудить його. Єдиним рухом було зниження ЕКГ Драммонда, що супроводжувалося летаргічним сплеском, який тривав не менше хвилини.
  
  Принаймні, так здавалося Чарлі, адреналін хлинув в його вени, підвищуючи гостроту його розуму і, як він відчував, сповільнюючи темп решти світу.
  
  Він потягнувся через шасі каталки до дефібрилятора, який лежав на тротуарі біля краю калюжі крові Гайяра. Він потягнув його назад, намагаючись продертися крізь складну мережу пружин і перехрещуються стрижнів каталки. Гострий розряд залишив червону смугу на його передпліччя. Він нічого не відчув.
  
  Взявшись за ручки зі свого боку каталки, він підштовхнув Драммонда до машини швидкої допомоги.
  
  Лэньер обернувся до них, повільно, як секундна стрілка в загостреному сприйнятті речей Чарлі. Вона змінила приціл.
  
  Перш ніж вона встигла вистрілити, Чарлі двічі натиснув на спусковий гачок свого "Глока". Перша куля потрапила в дзеркало "Фіата" з боку пасажира, чому хромований корпус дзеркала застрибав по асфальту. Нітрохи не зніяковівши, Лэньер вискочив через пасажирську двері на вулицю.
  
  Друга куля Чарлі потрапила в щілину між вітровим склом і відкритими дверцятами водія. З плеча Стенлі хлинула кров. Скорчившись, він зник.
  
  Чарлі поправив "Глок" і знову натиснув на спусковий гачок. Він відчував не тільки глухий удар ударника, але і вибух капсуля і тепло, давящее на підставу кулі - все гаряче і сильніше, поки не набралося достатньої сили, щоб подолати фрикційну зв'язок між кулею і її оболонкою. Піднявши стовп полум'я, снаряд вилетів зі ствола і, здавалося, потрапив в лобове скло "Фіата" прямо перед рульовим колесом. Осколки скла зметнулися в повітря, як конфетті. З правої руки Ланьє бризнула кров. Її рука, в якій був пістолет.
  
  Передня частина каталки врізалася в задній бампер машини швидкої допомоги. Чарлі застрибнув всередину, тягнучи Драммонда за собою. Насправді тягнув його; Чарлі не відчував ваги або тертя, як зазвичай.
  
  Машина швидкої допомоги була не стільки фургоном, скільки лікарнею на колесах, з безліччю шафок, відділень та подсумков, битком набитих припасами. Чарлі поставив Драммонда на підлогу, потім вистрілив з "Глока" через плече, розбивши ще більше лобового скла "Фіата".
  
  Стовбур Лэньера, притулений до приладової панелі, хитнувся вбік, коли він розрядився.
  
  Чарлі підняв ліву руку, прикриваючи голову Драммонда. Куля потрапила Чарлі в плече, піднявши його на ноги. Вирвавшись з неї, вона повалила його на підлогу. Він врізався особою в зернистий метал.
  
  Він спробував використовувати новообретенный контроль над своїми почуттями, щоб заглушити пекучий біль. Не спрацювало. Одного разу в нього вже потрапляла куля - насправді вона просто зачепила його, але все одно здавалася неминучою смертю. Це була смерть з гострим, як бритва, косою. Тим не менш Чарлі зачинив двері другої машини швидкої допомоги, вхопився за підвішену до стелі крапельницю і насилу піднявся на ноги.
  
  Драммонд лежав нерухомо, посинев на два тони більше, ніж раніше. Морно важко опустився поруч з ним, намагаючись накласти величезну пов'язку на свій власний живіт, поверх діри, з якої сочилася кров з кожним ударом його шалено колотящегося серця.
  
  "Тримай," сказав Чарлі, прямуючи до передній частині фургона. Він простягнув чоловікові дефібрилятор. “ Можеш спробувати скористатися цим зараз?
  
  Куля пробила отвір в одній із задніх дверей. Скляний корпус настінного годинника розлетівся вщент, посипалися осколки.
  
  "Зараз не самий відповідний час", - пробурмотів Морно. "Вони все ще стріляють у нас!"
  
  "Я помітив". Чарлі стрибнув на водійське сидіння і відпустив гальмо. “Як щодо цього? Ти подбаєш про мого батька, я подбаю про них".
  
  Він витиснув зчеплення, переключився на першу передачу і вичавив педаль газу. Фургон сіпнувся вперед. Він спостерігав в бічне дзеркало, як довготелесий фельдшер опустився на підлогу.
  
  Ще одна куля пробила спину, перш ніж встромитися в рацію, випустивши їдкий запах палаючої гуми.
  
  "Ми ніколи не підемо від них на цій штуці", - вигукнув Морно.
  
  "Найкраще, що ми можемо зробити, це спробувати". Чарлі направив машину швидкої допомоги на вулицю за консульством. "І якщо це спрацює, ми не помремо".
  
  Полегшено зітхнувши, парамедик повернувся до Драммонд. “ Ймовірно, йому потрібна ще доза атропіну. Він дістав шприц з ящика столу, занадто повільно, його напруженість наводила на думку, що він готується до наступної пулі.
  
  "Я розповім тобі історію, яку одного разу розповів мені мій батько", - сказав Чарлі. “Мій дідусь - ну, насправді не мій дідусь, а найманий вбивця з програми захисту свідків, прикриттям для якого був мій дідусь, - він жив у Чикаго у часи розквіту Аль Капоне. Ви знаєте, хто такий Аль Капоне?"
  
  “ Звичайно. "Морно здавався якимось за розум Чарлі. Але, принаймні, він давав Драммонд атропін.
  
  “Час від часу дідусь Тоні чув кулеметну чергу. Він визирав у вікно і бачив, як ці гангстери проносяться повз в "Кадилаку", який був прострелений, як дошка для кілочків, а за ними гналися копи в поліцейському фургоні в такому ж стані. Суть в тому, що кожен раз всі були живі. Мораль історії: надзвичайно важко стріляти з однією рухомої машини в іншу з будь ступенем точності. Вони просто намагаються вивести нас з себе ".
  
  Морно натиснув кнопку на дефибрилляторе і доклав датчики до грудей Драммонда. Удар був не таким ударним або іншим драматичним, як у медичних драмах по телевізору - електричний розряд просто змусив Драммонда здригнутися, але здоровий рум'янець повернувся на його обличчя. Він відкрив очі.
  
  "Пульс набагато краще", - вигукнув Морно.
  
  "Тато?" Чарлі скрикнув, до його порушення домішувалося недовіру.
  
  "Я в порядку", - сказав Драммонд, очевидно, це була сама біла брехня, яку коли-небудь говорили.
  
  І все ж ці слова були музикою для Чарлі. Він втиснув акселератор і зі скреготом, від якого фургон мало не перекинувся, виїхав на вулицю, на диво без особливого шуму, крім того, що відчинилися двері купе і звідти викотився рулон марлі.
  
  Проте в бічне дзеркало заднього виду було видно, як чорний "Фіат" мчиться за ними.
  
  
  56
  
  
  "Фіат" наздоганяв їх. Чарлі побачив за кермом Стенлі з обличчям, залитим кров'ю, але таким же рішучим, як завжди. Сидів на пасажирському сидінні Лэньер примружився від набігаючого повітря, прицілився з безглуздо великий штурмової гвинтівки в отвір в лобовому склі і вистрілив.
  
  Куля пробила задню стінку машини швидкої допомоги, вдарилася об металеву ручку відкритої двері купе і зрикошетила в комп'ютерний дисплей, розбивши його вщент. Морно дивився на комп'ютер з ще більшим жахом.
  
  "Все в порядку", - сказав Чарлі. "Куля не пролетіла близько до нас". Він переключився на другу швидкість і попрямував до добре освітленому перехрестя приблизно в півмилі попереду; здавалося, там було повно пішоходів та інших транспортних засобів.
  
  "Я щойно подумав про одну проблему", - сказав Морно. "У вашій історії з Аль Капоне в автомобілях не було легкозаймистих кисневих балонів".
  
  Чарлі кивнув. “ Це проблема. Передаси мені дефібрилятор?
  
  Хоча Морно був явно спантеличений, він простягнув пристрій вперед.
  
  Чарлі опустив скло, викликавши виверження крові з вогнепальної рани в плечі і відповідну біль. Переводячи погляд з "Фіата" на дорогу попереду, він спробував навести дефібрилятор на велику порожнину, яка раніше була лобовим склом "Фіата".
  
  "Велика червона кнопка переводить цю штуку в аварійний режим, вірно?" - запитав він парамедика.
  
  "Так, але це нікого не може шокувати, якщо тільки обидві лопаті не стикаються з тілом одночасно, утворюючи ланцюг".
  
  "Ну, які шанси, що він все це знає?" Чарлі дозволив дефібрилятора випасти з вікна.
  
  Він, похитуючись у повітрі, позадкував назад, скажено ляскаючи лопатями, до "Фіату".
  
  Широко розкривши очі, Стенлі крутонув кермо, щоб уникнути зіткнення, і "Фіат" врізався у припарковану вантажівку доставки. Капот "Фіата" зім'явся, Стенлі обм'як на сидіння, а крило шлепнулось на асфальт.
  
  "Це звучало непогано", - сказав Морно.
  
  "Так ..." Чарлі завагалася, побачивши, як Лэньер вилазить зі спортивної машини, наводячи штурмову гвинтівку.
  
  Жахлива куля пробила задню частину машини швидкої допомоги, пролунав звук, як ніби вона вибухнула при ударі. Вся машина підстрибнула.
  
  "Кисневий балон!" крикнув Морно. “ Нам треба вибиратися!
  
  По машині швидкої допомоги почало поширюватися полум'я. Чарлі вдарив по гальмах і відчинив дверцята. Він повернув кермо так, щоб водійська сторона була звернена в сторону від Ланьє, дозволяючи машині швидкої допомоги прикрити їх відхід.
  
  Морно ривком поставив Драммонда на ноги і потягнув його до Чарлі.
  
  Перш ніж Чарлі встиг допомогти, сильний вибух викинув його через відкриті водійські двері. Сама машина швидкої допомоги зникла в згустку вогню. Ошпарений, Чарлі впав навзнак, приземлившись на асфальт, на хребет, біль був нестерпним, а потім ще сильніше, коли Драммонд і Морно врізалися в нього. Проте він був задоволений, тому що жоден з них не виглядав серйозно пораненим. У той же час від шоку він втратив свідомість.
  
  Він дозволив собі сковзнути туди, якби не стукіт каблуків Ланьє.
  
  Випутавшісь з плутанини кінцівок, Чарлі схопився за "Глок", що лежав поруч з ним.
  
  "Глок", який був поряд з ним.
  
  Зараз його ніде не видно.
  
  Стенлі обігнув один кінець фургона, тримаючи в руках пістолет. Масивний стовбур гвинтівки Лэньера обігнув її з іншого боку.
  
  Морно втратив свідомість, ймовірно, з-за того, що його знову відкрилася рани хлинула кров.
  
  Сім або вісім машин, кілька з мигалками і сиренами, кинулися до останків машини швидкої допомоги. Першими в атаці були ті ж два бежевих "Субурбана", на яких Чарлі і Драммонда перевезли з доків у консульство.
  
  "Як ніби Стенлі і Лэньер потребували підкріплення", - подумав Чарлі.
  
  Повернувшись до свого батька, який лежав на вулиці поруч з ним, він сказав: "Мені дуже шкода".
  
  Відповідь Драммонда потонув у визге зупинених "Субурбанов". Відкрилася пасажирська двері, і Корбитт вислизнув назовні. На ньому був пом'ятий лляної діловий костюм поверх піжамної сорочки.
  
  Хитаючись, вибравшись із-за фургона, Стенлі сказав: "Шеф Корбитт, ви знову відмінно розрахували час". Він помахав Чарлі і Драммонд. "Кролики мало не вислизнули від нас".
  
  “ Невже? Зчепивши руки за спиною, Корбитт почав ходити по кімнаті. "Пам'ятаєте, як сьогодні вранці я говорив вам, що тепер у нас є мініатюрні цифрові відеокамери, здатні записувати до шістнадцяти годин відео?"
  
  Стенлі посміхнувся. "Звичайно".
  
  Корбитт перестав ходити по кімнаті, порівнявшись зі Стенлі. "Сьогодні ввечері, після того як я переглянув сьогоднішню запис з графина на яхті, я вирішив, що мені краще спуститися сюди".
  
  Чарлі відчув, що шанси змінилися на краще, якщо не сказати неймовірно. Проте він стримав свою радість. За його досвідом, такий поворот подій був безпрецедентним, а з задіяної кавалерією - неможливим.
  
  Стенлі зітхнув. "Послухай, Корбитт, є фактори, про яких ти нічого не знаєш, і це повинно залишатися таким".
  
  “Може бути і так. Але поки я не почую від іншого Державного департаменту або з штаб-квартири, ви двоє будете взяті під варту". Корбитт вказав на інших членів своєї групи. З машин вийшли шестеро поліцейських з Мартініки, два фельдшери і троє морських піхотинців-охоронців, у всіх, крім фельдшерів, було при собі табельну зброю або гвинтівки.
  
  "Які у вас є повноваження брати нас під варту?" Стенлі закричав.
  
  "Французькі закони", - сказав Корбитт. "По дорозі сюди ми отримали повідомлення про мартиниканском фахівця швидкої медичної допомоги, який холоднокровно застрелили". Повернувшись до місцевим поліцейським і парамедикам, начальник бази Сент-Люсія вказав на Стенлі і Лэньера. "Я вважаю, ми з'ясуємо, що це зробили саме вони".
  
  
  57
  
  
  "Я повинна тобі горщик домашньої юшки", - сказала Еліс по телефону з американського посольства в Женеві. "І все, що ти захочеш".
  
  В охоронюваному конференц-залі консульства Мартініки Чарлі повинен був підстрибнути від захвату і сказати Еліс, що любить її.
  
  Але АДМ застряг в його думках, як скалка.
  
  Вона сказала, що не пам'ятає Брима по імені, тільки те, що другий пілот, який доставив її в Ньюарк три тижні тому, був по-плутовски красивий. "Не в хорошому сенсі, як ти, - швидко додала вона.
  
  В іншому бесіда носила точковий характер, що залежало не тільки від його стурбованості, але і від поспіху з її боку - її чекала ціла батарея звітів АНБ. Повісивши трубку, Чарлі не міг повірити, що забув згадати про те, що знайшов скарб Сан-Ісідро.
  
  Горя бажанням перевірити, як там його батько, він вискочив з охоронюваного конференц-зали в коридор і поспішив вниз у лазарет. Драммонд перебував під наркозом більшу частину трьох годин, протягом яких катетеризація серця дозволила хірургам визначити, що ступінь пошкодження його серця була мінімальною. Як і у випадку з Хіларі Хедлі з ЦРУ, Драммонд вибрався з медичного еквівалента лісу.
  
  Корбитт вибіг із сусіднього кабінету, порівнявшись з Чарлі. "Не терпиться побачити свого батька?" - запитав начальник бази.
  
  “ Так. І дізнатися, чи знає він, куди Брім відніс бомбу.
  
  "Це тільки питання часу, коли ми знайдемо цього сучого сина". Досягнувши майданчики ліфта, Корбитт подивився в дзеркало в позолоченій рамі, неначе вже бачив себе з медаллю, яку він отримає.
  
  Чарлі натиснув кнопку "Вниз". "Хотів би я бути хоча б наполовину так впевнений".
  
  “Послухайте, наші зв'язківці відправили зашифровану телеграму - терміновий виклик - директорові, начальникові європейського підрозділу, а також всім шишкам в Індії, Пакистані і практично скрізь, куди заходять човни. Берегова охорона США і Національна безпека за допомогою супутників і радарів поставили щільну мережу над акваторією між Сент-Люсією і узбережжям Індії. І поки ми говоримо, агентство задіює команди NEST."
  
  "Які команди?"
  
  "О, ... е-е-е, ... Аварійний ядерний пошук ... що-небудь?"
  
  "Команда?"
  
  “ Вірно. У них є спеціальні 707-е, оснащені радіаційними аналізаторами. Вони вже злетіли, прямуючи прочісувати Карибське море. Це тільки питання часу, коли ми отримаємо звістка про те, що вони вивели з ладу човен Брима.
  
  "А що, якщо радіація замаскована?" Чарлі не хотів видавати той факт, що імовірно збагачена частина урану була, по суті, дрібницею, щоб секрет операції не став надбанням гласності практично скрізь, куди заходили човни.
  
  “У нас все ще є ескадрилья безпілотних літальних апаратів плюс кілька прийомів, про які вам не обов'язково знати, але скажімо так: враховуючи інформацію, яку ви нам надали, ми будемо знати про кожен об'єкт розміром більше бейсбольного м'яча, який з'являється в радіусі п'ятисот миль від Індії. Або наші люди, або наші колеги по зв'язку піднімуться на борт будь-якого корабля, яким вони не можуть присягнути, і хорошого відсотка тих, на яких вони можуть.
  
  "Відмінно, якщо тільки бомба насправді не спрямовується в Індію".
  
  "Що змусило тебе так подумати?"
  
  "Половина всього, що сказав Брім, було брехнею". Стогони і шипіння кабелів у шахті ліфта, здавалося, свідчили розумовий процес Чарлі.
  
  "Немає причин думати, що він брехав про Індії, і є всі підстави вважати, що ви отримали першокласну інформацію", - сказав Корбитт. "Ви, напевно, просто втомилися".
  
  Втомився? Якщо б тільки. П'ятнадцять годин сну поспіль, і Чарлі, можливо, переведуть у розряд втомлених. "Я просто відчуваю, що ми щось втрачаємо з уваги".
  
  Дзвінок сповістив про прибуття ліфта. Оббиті латунню двері роз'їхалися в сторони. Корбитт провів його у вагон, вікторіанський декор якого передував появі електричних ліфтів. “ Кажу тобі, тобі нема про що турбуватися. Ймовірно, йому просто потрібно закріпитися, от і все. Прийми ванну і відкрий пляшку холодного пива. Ти переміг, приятель. Матеріал на те корейському сайті знайомств повністю виправдав тебе - ти на сто відсотків вільний ".
  
  Двері закрилися з гідравлічним шипінням. Чарлі, який ніколи раніше не відчував клаустрофобії, відчув, що панелі червоного дерева ось-ось згуртуються навколо нього.
  
  Поплескавши Чарлі щодо здорового плеча, Корбитт сказав: “І стає ще краще. Стенлі і ця жінка Лэньер замкнені в якомусь дуже темному місці, ключі викинуті, все працює. І кожне агентство США по цю сторону Міністерства сільського господарства об'єднується, щоб підтягнути решту Кавалерію - я бачив запис з БПЛА, на якій Алі Абдуллу в піжамі кидають у французький автозак. Ми також затримали пару інших хлопців, яких ви, можливо, знаєте, Бена Меллорі і Джона Пітмана.
  
  Пітман намагався вбити Чарлі щонайменше тричі у Нью-Йорку. Меллорі, ще один кавалерист, всього двічі. - Де вони зараз? - запитав я.
  
  “ Скажімо так: краще б їм сподобалися паразити.
  
  
  Посольство США на Барбадосі надіслало стільки лікарів та стільки медичного обладнання для Драммонда і Хедлі, що лазарет консульства тепер нагадував відділення інтенсивної терапії в Массачусетському медичному центрі. І скрізь, де не було медичних працівників, була охорона з морської піхоти. Чарлі вирішив, що тут вони з Драмондом в більшій безпеці, ніж де б то не було за останні місяці або де б вони не могли коли-небудь побувати.
  
  Чарлі увійшов у палату Драммонда - насправді це була відгороджена фіранками частина лазарету. Драммонд сів на ліжку, явно відчуваючи біль. Його зазвичай виснаженому увазі не допомагав ні блідо-зелений світло від безлічі апаратів, ні трубки для внутрішньовенних вливань, що стирчать з його рук.
  
  "Доброго ранку," сказав він.
  
  Було трохи більше трьох ранку .
  
  "Як ти себе почуваєш, тато?"
  
  “Чудово. Чому всі продовжують питати мене про це?"
  
  Чарлі поставив йому 4. Він все одно вирішив спробувати. "Тобі нічого не здається дивним у бізнесі з лящем?"
  
  Драммонд подивився на одну з зелених штор. “ Пірат, вірно?
  
  "У певному сенсі". Чарлі не очікував більшого. "Грає на першій базі, наскільки я пам'ятаю".
  
  "Це Сід Брім". Пірат з Піттсбурга. Двадцять років тому.
  
  Пригнічений розчаруванням, Чарлі присів на край ліжка, намагаючись не збити крапельницю Драммонда.
  
  Драммонд сіл трохи пряміше і посміхнувся, повертаючи рум'янець своїм щоках. "Вірно, Бримом теж звали нашого пілота", - сказав він.
  
  Чарлі відчув прилив оптимізму. "Це те, що я мав на увазі".
  
  Драммонд помовчав, роздумуючи. “ Ким він був насправді?
  
  "Це, напевно, перше питання, яке мені слід було поставити". Чарлі поставив його Корбитту, розмовляючи з медсестрою за імпровізованим дверним прорізом.
  
  Увійшовши в кімнату, начальник бази знизав плечима. "Можливо, ви дізнаєтеся про це під час опитування".
  
  "Який звіт?"
  
  “ З Колдуеллом Эскриджем, начальником європейського відділу.
  
  "Коли він приїжджає сюди?"
  
  Корбитт подивився на Чарлі так, немов той попросив Місяць з неба. “ Ти маєш на увазі, коли ти вилітаєш в Ленглі, штат Вірджинія? Уточнив Корбитт. “ Як можна швидше.
  
  "Якщо в найближчий час не буде серйозних медичних досягнень, - сказав Чарлі, - мій батько, ймовірно, не зможе сісти в літак". Або встати з ліжка.
  
  "Насправді це Маклін, штат Вірджинія", - сказав Драммонд. “Цікава інформація: Ленглі - це не місто. Це просто частина Макліна, як Парк Слоуп - частина Брукліна. Тобі потрібно з'їздити туди, Чарльз.
  
  "Невже?" Чарлі подумав, чи не був відключений детектор небезпеки його батька. Він повернувся до Корбитту. "Чому Еськрідж не може прилетіти сюди?"
  
  "Гора не приходить до Мухаммеду". Відчувши занепокоєння Чарлі, начальник бази додав: "Я буду супроводжувати вас".
  
  Що мало полегшило занепокоєння Чарлі. "Відмінно", - сказав він.
  
  Драммонд потягнувся вперед, схопив Чарлі за руку і притягнув до себе. Хоча шкіра батька була прохолодною, Чарлі відчув прилив тепла.
  
  “ Йди до Маклину, Чарльз. Увагу Драммонда, здавалося, загострилося. Чи це була гра флуоресцентних ламп?
  
  "Але приблизно двадцять хвилин тому агентство ввело нас в список підозрюваних".
  
  “Ти впораєшся з цим. Я готовий посперечатися на це".
  
  
  ЧАСТИНА ТРЕТЯ
  
  
  
  Усвідомленість
  
  1
  
  
  Вісьмома днями раніше людина, в паспорті якого значилося ім'я Джона Таунсенда Брима, вилетів з Пуерто-Ріко до Парижа, щоб зустрітися з алжирським агітатором, якого він знав по роботі в розвідці ВВС.
  
  В трьох годинах їзди від Шарля де Голля і Брима перебував Діжон, досить віддалений від системи безпеки, щоб контрспостереження не вимагало дуже великих зусиль. А оскільки місто було столицею виноробного регіону Бургундія, гірчичним центром Європи і будинком для самої сліпучої колекції середньовічних і ренесансних будівель у світі, завжди тут була досить велика і різноманітна юрба, щоб будь-хто міг загубитися.
  
  Принаймні, так думав Брім, поки Хеб Катада не вмостився навпроти нього в ізольовану кабінку в глибині жвавого пивного ресторану недалеко від залізничного вокзалу - типового місця таємних зустрічей. Проблема була в тому, що схожого на ведмедя алжирцу було важко де-небудь змішатися. Хоча, перебуваючи в Європі, він голився щоранку, до обіду у нього з'являлася п'ятигодинна тінь, а зараз був уже годину після цього - найкращий час для зустрічі, тому що за обідом натовп рідшає, і одного легше відрізнити від ворога, або, скоріше, ворога можна відрізнити від справжнього туриста. Вибір Катади густо припомать свої густі чорні волосся, надавши їм V-образну форму, ще більше виділив його. Крім того, його очі були посаджені близько до надзвичайно широкого і плоскому носі. Але його найприкметнішою рисою було майже постійне дитяче радість, дивне, враховуючи, що більша частина його сорока років була витрачена на серійні просторікування - у формі масових вбивств невинних цивільних осіб - на адресу французького уряду.
  
  "Я збираюся піти на пенсію", - сказав Брім.
  
  "На відміну від життя на тропічному острові і польотів раз або два в тиждень?" Катада побіжно говорив по-англійськи з британським акцентом, більш високим, ніж ричання, предвещаемое його зовнішністю.
  
  Брім дивився гру в крикет по телевізору над баром, без якого таверна "Темний камінь" виглядала б не так сильно, як тисячоліття тому. Він скористався дзеркалом за стійкою бару, щоб провести інвентаризацію натовпу, перевіряючи, чи не змінилися пози - тобто дивилися вони на нього або слухали? Коли у двері входили нові люди, він оцінював їх: місцеві бізнесмени, туристи, дами, обідають за столом, і так далі. Він би волів, щоб контррозвідкою займався один з його "партнерів", але всі найманці, які знаходилися у нього на службі, були сьогодні зайняті в Гштааді, репетируючи виступ для нового контртерористичного підрозділу Служби дипломатичної безпеки США - наскільки їм було відомо.
  
  "Я займався розвідкою на тропічному острові", - сказав Брім Катаді. "Тепер у мене є перспектива".
  
  Він посміхнувся, може бути, грі в крикет, може бути, грі світла на своїй склянці з водою - хто знає? Брім не дав йому приводу радіти.
  
  Хоча він і збирався це зробити.
  
  "Ти знаєш, як на вечірці, ти виписуєш чек, і організатор вечірки все робить сам?" Запитав Брім. "Він дістає тобі групу, торт, зал - все саме в той день, який ти хочеш?"
  
  "Щодо цього?"
  
  "Я проведу для вас подібну операцію через два тижні, тільки замість торта я подам АДМ".
  
  Він знову посміхнувся. "Звучить як справжня вечірка".
  
  "Місце проведення, яке я маю на увазі, - це муніципальна пристань для яхт в трьохстах сімдесяти п'яти метрах на північ від готелю, приймаючого G-20".
  
  “ У Гранд-готелі недалеко від Мобіла, штат Алабама?
  
  "Так, прекрасний старий курорт".
  
  "Французька делегація планує залишитися там". Він говорив як ні в чому не бувало. "Думаю, ви це знали".
  
  “ Думай про них як про своїх почесних гостях. Все, що від вас потрібно, це натиснути кнопку, і ви нанесете найсильніший удар, який тільки можливий для ісламської держави ". "Аль-Джамаа аль-Ісламія аль-Мусаллаха з Катади, відома тут, у Франції, як Група ісламської армії, прагнула повалити нинішній уряд Алжиру.
  
  Він відкинувся на спинку стільця, скептично підібгавши губи. “ "Фонтан молодості" теж входить в комплект?
  
  Брім ввічливо розсміявся. “ Ви знаєте Ніка Філдінга?
  
  "Я сподіваюся заради вашого ж блага, що він не є вашим постачальником".
  
  “ Ти маєш на увазі, тому що він мертвий? Ось чому я можу дістати в свої руки його десятикилотонный російська АДМ без будь-якого опору з його боку. "Брім зробив паузу, поки офіціантка розставляла їх тарілки зі стейком фрі, потім почекав, поки вона не опиниться поза межами чутності. “ Ти ж знаєш, що практично можеш кинути камінь від мого будинку на Мартініці до острова Філдінга, вірно?
  
  “ Ні, я цього не робив. "Катада був захоплений.
  
  “Я спостерігав за його виступами протягом трьох років. Мало того, я не бачив ні одного агентства, яке стежило за ним - я навіть найнявся другим пілотом на пару їх чартерних рейсів. Після передачі конверта з грошима одному з головорізів Філдінга я тепер знаю не тільки про АДМ Філдінга, але і про те, що він забрав його з собою в могилу. З тих пір як він помер, легіони примар намагалися знайти його, але безуспішно.
  
  "Але ти можеш?"
  
  “Так. Тоді це твоє, підключи і грай. Мені просто потрібно п'ять мільйонів, щоб покрити мої витрати, і ще сімсот сорок п'ять мільйонів при доставці".
  
  Головний благодійник Групи Ісламської армії, алжирський нафтовик Джамель Хасни, міг виписати чек на 750 мільйонів доларів на будь-який з дюжини своїх рахунків по всьому світу.
  
  "Якщо б я сказав Джамелю, що ви просили мільярд доларів, він би подумав, що сімсот п'ятдесят мільйонів - це крадіжка", - сказав Він. "Його проблема буде полягати не в ціні продажу, а у продавця".
  
  "Він подумає, що я американський шпигун, розігруючий вистава для Об'єднаних сатаністів Америки?"
  
  "Звичайно".
  
  "Це означало б, що військово-повітряні сили інсценували моє звільнення з ганьбою, що я чотири роки у вигнанні літав на драндулетах і що я, чорт візьми, трохи не погубив себе дешевим місцевим ромом, і все це заради прикриття операції, метою якої є арешт пари членів алжирської терористичної угруповання, про яку ніхто не чув ".
  
  Він погодився з цим, кивнувши, але залишився обачним. "Як би ви доставили пристрій в Штати?"
  
  “Це найпростіша частина. Я побудував собі надійний псевдонім з доступом до яхті під прапором США, яка постійно стоїть в марині Мобіл Бей. Ви підвищуєте ставку, я беру яхту, здійснюю круїз на Мартініку для 'розважальної поїздки', по дорозі прихоплюю "сувенір", а потім повертаюся до Баму.
  
  Він скривився. "Повірте експерту: після 11 вересня ваша національна безпека не може встановити достатню кількість хіміко-біологічних детекторів ядерних у ваших портах".
  
  “Частково ти правий. У Майамі ця схема ніколи б не спрацювала. У Х'юстоні і Новому Орлеані, за десять миль до того, як я досягну узбережжя, безпілотники випустять ракети "Хеллфайр", перетворять мою яхту на уламки, а потім будуть задавати питання ".
  
  "Але не в Мобіле?"
  
  “Думайте про Мобіле, як про Групу Ісламської армії портових міст: вона велика, але ніхто багато про неї не знає і по-справжньому не дбає про це. Повинен сказати, піклується достатньо ".
  
  Він знизав плечима. "Навіть у таких місцях американці можуть дозволити собі видати кожному другому портового службовця гамма-спектрометр розміром з долоню і засмітити доки снифферами і ICx-марсоходами і, ймовірно, багатьма іншими новими пристроями виявлення, про яких ми навіть не знаємо".
  
  "Але на інших сто з чимось миль узбережжя майже нічого немає".
  
  “Крім берегової охорони і агентства митної і прикордонної охорони. Ви не думаєте, що аль-Каїда витратила тисячі годин, намагаючись знайти там лазівки? Джамель витратив мільйони доларів лише на комп'ютерне моделювання ".
  
  Дванадцятирічним Бримом він не зазнав поразки в юнацькому турнірі Шахової асоціації Теннессі, але в старших класах кинув спорт поваги до свого іміджу. Тим не менш, він мислив як шахіст. Тепер він побачив мат у два ходи. "Головне в тому, що я буду співпрацювати з береговою охороною і CBP від початку до кінця", - сказав він. “Вони будуть тримати мене на передавачі і супутнику весь час, поки я перебуваю в Карибському басейні, плюс п'ять видів радарів в додачу до цього, як тільки я приблизлюсь до вод США по дорозі додому. Іноземний громадянин може розраховувати на "ласкаво просимо до служби митної і прикордонної охорони ". комитет'по досягненню вод Алабами. Але в більшості випадків все, що потрібно старому доброму американському хлопцеві, це зв'язатися з хлопцями з CBP по телефону, що я і зроблю вночі - вони закриваються в п'ять кожен день. В одному випадку з тридцяти вони викликають вас через затоку в комерційні доки для перевірки на наступний ранок, і в цьому випадку я ризикну розвантажити пристрій перед від'їздом. Кожен десятий раз вони приїжджають до вашої пристані для яхт, щоб подивитися на наступне ранок. Але навіть якщо це станеться, я все одно буду в порядку, тому що ADM захований в спеціально модифікованому корпусі, який діє на спектрометри так, як свіжий тертий болгарський перець діє на нишпорок. І більшу частину часу все, що роблять співробітники CBP, - це дзвонять і кажуть: 'Ласкаво просимо додому, сер ".
  
  І ось вона, посмішка Катади, на повну потужність. Незважаючи на те, що Брім був задоволений, він опустив очі, щоб ніхто не запам'ятав його обличчя.
  
  
  2
  
  
  Нова будівля штаб-квартири ЦРУ, пару шестиповерхових веж зі скла кольору морської хвилі, можна було прийняти за сучасний музей. Навряд чи це була похмура фортеця, яку очікував побачити Чарлі на пасажирському сидінні "Хендая". За кермом взятого напрокат автомобіля Корбитт насвистував мелодію з "Ми вирушаємо на зустріч з Чарівником".
  
  Хоча було дві години дня, Чарлі вирішив би, що настав ранній вечір, швидше за виснажливої поїздки з Мартініки, ніж через похмурого неба. Гнітюче відчуття, що він втратив ключ до розгадки планів Брима, не давало йому заснути.
  
  Коли він вибрався з малолітражки, в очах у нього защипало від втоми, і відображення у вітрині вразило його: у сірому фланелевом діловому костюмі і темному пальто, які здобуло для нього консульство, він був схожий на свого батька на старих фотографіях.
  
  Вони з Корбитом пройшли через колосальний склепінчастий прохід в освітлений стелею вестибюль. Чарлі охопило почуття неповноцінності, і пронизливий вітер відійшов на другий план.
  
  Залишивши його з Эскриджем і молодим аналітиком біля дверей охороняється конференц-зали, Корбитт сказав не зовсім жартома: "Вони послали мене тільки для того, щоб переконатися, що ви не зупинилися на іподромі".
  
  
  "Але у мене є передчуття, що я щось упускаю", - сказав Чарлі після докладного викладу подій останніх кількох днів. “Що, якщо Індія - приманка? Що, якщо справжня мета знаходиться десь в іншому місці, може бути, навіть десь у Сполучених Штатах?"
  
  За столом для нарад, велетенською дошкою для серфінгу з аквамаринового скла, Еськрідж обмінявся поглядом з аналітиком Хардингом Докстэйдером, копією свого боса років двадцяти з невеликим. Їх вигляд змусив Чарлі подумати про батьків, яким їх дитина тільки що повідомив про монстрів в його шафі.
  
  "Ми чули багато розмов про те, що група пенджабських сепаратистів шукала ADM", - запевнив Чарлі Еськрідж. "Однак, якби не ви, ми б не мали ніякого уявлення про Васанте Панчами або навіть про те, що бомба прямувала в Індію".
  
  "Що, якщо Брім просто хоче, щоб ви думали, що він намагався вбити мене та мого батька?" Запитав Чарлі. "Таким чином, наше викриття в Індії буде мати більшу вагу".
  
  Еськрідж знизав плечима. “ Якщо б Брім мав намір використовувати Індію в якості приманки, усунувши вас, він втратив би можливість заманити нас у пастку.
  
  Кивнувши, Докстад нашкрябав щось на чомусь схожому на аркуш білого світла, що ширяє над столом.
  
  "Справа в тому, що він, ймовірно, взяв би до уваги, що мій батько міг посадити літак", - сказав Чарлі. "Крім того, якщо він дійсно хотів нас вбити, чому б просто не застрелити нас заздалегідь на пляжі?"
  
  “ Сер, - сказав Докстейдер, - якщо я не помиляюся, ви сказали, що ваш батько страждав від крайньої міри дезорієнтації, характерною для хвороби Альцгеймера. Він сверился зі своїми записами. "'Четвірка", - сказав ти.
  
  “Вірно, у той час він не міг запустити повітряного змія. Але Брім знав, що у мого батька бували напади просвітлення. І мій батько був не єдиним нашим варіантом. Якби Еліс не подзвонила, хто-небудь на одній з диспетчерських вишок в цьому районі міг би дати нам інструкції по радіо.
  
  Еськрідж, здавалося, обмірковував це, затягуючи вузол свого краватки до такої міри, що потрібно деяке зусилля, щоб його розв'язати. "Містер Кларк, чи є у вас які-небудь фактичні підстави для вашого припущення про те, що мета може перебувати у Сполучених Штатах?"
  
  “По-перше, я не бачу, щоб Брім був відвертий зі своїми роботодавцями. Він називав їх "Індіанцями". Кожна крупинка інформації, яку він повідомив добровільно, була підібрана для хитромудрого прикриття - тільки в самому кінці я побачив, що він веде себе як селюк ".
  
  “ Значить, він розумніший, ніж показує. Еськрідж оглянув свої нігті. “ Тут, в агентстві, є один хлопець. Диплом з відзнакою Массачусетського технологічного інституту, найкращий у своєму класі на фермі, прискорений курс Національної секретної служби. У нього були проблеми вдома. Зараз він працює в громадському харчуванні."
  
  Служба громадського харчування навела Чарлі на новий лад. “Знаєте, я запитав Брима, не відсвяткує він продаж ADM пляшкою гарного вина - я выуживал інформацію про те, куди він несе бомбу. Він відмахнувся від мене. Він сказав, що буде пити "Будвайзер" і реберця. Не зовсім стандартне блюдо з Мумбаї."
  
  "Ймовірно, знову просто грає під своїм прикриттям", - сказав Еськрідж.
  
  "А що, якщо це була одна з крупиці правди, примешанных до брехні?"
  
  "Ви були б здивовані, дізнавшись, що можна знайти в Мумбаї", - сказав Докстейдер. "Зараз в Індії двісті сорок чотири "Макдоналдса"".
  
  Еськрідж зосереджено розглядав великий палець на великому пальці. “З іншого боку, якщо ви тільки що продали ядерну зброю людям, які не відчувають докорів сумління з приводу його використання, вам не захочеться залишатися тут. Тобі страшенно хочеться повернутися в літак здоровим. Пізніше, звичайно, відсвяткуєш. В хорошій забігайлівці з реберцями, якщо тобі так подобається. Або в суші-барі. Я не розумію, яке це має відношення до справи.
  
  Раптово відчувши, що він наближається до розгадки, яка вислизала від нього, Чарлі поквапився з відповіддю. “Відразу після цього я запитав його, як запорука вплине на його апетит. Я сподівався зачепити його самолюбство. Він запитав, чи робить те, що я знаю, що він не спить ночами через думок про жертви, його менш злочинницьким в моїх очах. Потім він сказав, що в будь-якому разі прийняв рішення йти вперед, тому що це тривожний дзвінок, якого потребує наша країна ".
  
  Еськрідж похитав головою. “Більш ймовірно, що, як ви сказали раніше, він хоче особняк. У кінцевому рахунку, особняк хочуть всі погані хлопці. Хороші хлопці теж".
  
  Чарлі присунув своє крісло ближче до столу. “ Але якщо ми повернемо кота...
  
  Еськрідж повернувся до Докстейдеру, щоб пояснити. "Старе вираз контррозвідки".
  
  Молодий чоловік кивнув, ніби вражений. Чарлі підозрював, що вони над ним насміхаються, але продовжував: "Він зробив так багато зневажливих зауважень про 'Американському кулінарному інституті" та інших "так званих" розвідувальних агентствах. Якби цією справою займалися кращі і кмітливі, сказав він, йому було б не так легко. Можливо, колись він був одним з вас. Здавалося, що він пройшов ту ж підготовку, що й мій батько. Можливо, розвідувальне співтовариство не прийняло його або, на його думку, судило несправедливо. І тепер він хоче довести, що був прав ".
  
  Еськрідж ледь не усміхнувся. “ Як це роблять любителі пограти в конячки?
  
  "Гострі відчуття від того, що ти правий, штовхають багатьох людей на дурні вчинки".
  
  Докстад підняв очі. "Ви знаєте, G-20 стартує в ці вихідні".
  
  - "Велика двадцятка"? - Запитав Чарлі.
  
  - “Група двадцяти". Аргентина, Бразилія, Китай...
  
  Втрутився Еськрідж. “ І сімнадцять інших країн, включаючи нашу, які присилають своїх депутатів для обговорення економічних питань. Причина, по якій ти не знаєш про це, Чарлі, та ж, по якій терористи не були б зацікавлені: відсутність сексуальної привабливості. Я навіть не можу сказати тобі, де вони тримають G-20 ".
  
  “ Мобіл, Алабама. Докстейдер вперше відклав стилус. "Перлина міста, саме на такий другорядної мети зосередилася "Аль-Каїда".
  
  Він почекав відповіді від Эскриджа, який зосередився на запонке.
  
  Докстейдера це не зупинило. “Сер, ряд високопоставлених французьких чиновників присутні на G-20, включаючи президента, що має відношення до французького спадщини Мобіля. Крім того, в Мобілі майже сто миль узбережжя, і тут немає нічого схожого на рівень безпеки в Майамі або на Лонг-Біч ".
  
  "А хіба елемент несподіванки не було б перевагою?" - Запитав Чарлі.
  
  Докстедер енергійно кивнув. Еськрідж відкашлявся в очевидній спробі придушити свого молодого колегу. "Вам, ймовірно, не обов'язково це знати, але у нас є ще одне джерело, що підтверджує історію з Індією", - сказав Еськрідж. “Колишній співробітник розвідки, один з викрадачів Еліс Резерфорд, намагався продати інформацію нашим людям в Женеві. Він сказав, що Об'єднаний фронт звільнення Пенджабу повинен був обміняти міс Резерфорд на АДМ. Пару тижнів тому той самий Об'єднаний фронт звільнення Пенджабу послав людей на Мартініку, щоб спробувати купити ADM."
  
  "Але припустимо, що вони на це не купилися", - сказав Чарлі.
  
  "Вони цього не робили". Еськрідж пробурчав. "Не робили до вчорашнього дня".
  
  Прихована вина зачепила Чарлі. “Чому Брім був настільки дурний, щоб присвятити якогось найманого головоріза в свої плани? Навіть я здогадався б придумати легенду для подання Еліс".
  
  "Цей головоріз був професійним шпигуном, або, принаймні, був їм", - сказав Еськрідж. “Він припустив, що Брім обдурив його. Потім він трохи покопався".
  
  “ І виявив, що золото дурня Брім залишив для нього? - Запитав Чарлі. “ Навіщо Бриму взагалі наймати ненадійного колишнього шпигуна?
  
  Еськрідж повернувся до Докстейдеру. "Поділіться секретом компанії по затриманню поганих хлопців".
  
  Докстейдер кивнув. "Вони завжди роблять помилки".
  
  "Справа в тому, що Брім знав достатньо, щоб використовувати індіанців як солом'яних псів", - сказав Чарлі. Захоплений кивок Эскриджа суперечив його зростаючому нетерпінню. “Можливо, він намагається відвернути увагу від Алабами, яка, не випадково, відноситься до ребрышкам так само, як Швейцарія до сиру. До того ж, тримаю парі, він дійсно южанин ".
  
  - Сперечаємося? Еськрідж повернувся до Докстейдеру. “ Що нам відомо?
  
  “ Тільки те, що справжній Джон Таунсенд Брім вже дев'ять років перебуває в психіатричній лікарні в Міссісіпі.
  
  "Це додає більше довіри южаніну, ніж якщо б установу знаходилося в Нью-Гемпширі", - сказав Чарлі, але на порожні особи. "І у нього точно був діалект і акцент - у всякому разі, набагато краще, ніж у акторів "Віднесених вітром".
  
  Еськрідж закотив очі.
  
  "Ви були б вражені лінгвістичною підготовкою росіян", - сказав Докстад Чарлі.
  
  Чарлі захотілося в що-небудь врізати. - З чого б Бриму хотіти, щоб ми думали, що він южанин?
  
  "Це старий трюк з привидами". Еськрідж відсунувся від столу. "Значить, ви не знаєте, хто він насправді".
  
  
  3
  
  
  Чарлі планував провести наступні пару днів в Лореле, штат Меріленд, насолоджуючись тренуваннями на іподромі Пімліко. Принаймні, так він сказав Корбитту, коли вони поверталися в аеропорт, розвіявши побоювання начальника бази, що Чарлі передасть свою дику теорію засобам масової інформації.
  
  Насправді Чарлі проїхав на орендованому "Форді Таурус" 1039 миль на південь. В межах міста Мобіл розрізнені халупи та фермерські будинки вздовж польової дороги виросли як гриби в колекцію благородних довоєнних будинків і споруд, які відповідали його уявленням про старому Півдні. Поки не з'явилося кілька більш високих будівель, а за ними - ще більш високі будівлі. Лінія горизонту, подібно сходових прольотах, піднімалася до футуристичним хмарочосах. Це був, звичайно, не той химерний південне місто, який він представив себе в результаті поспішного пошуку в Google: кілька квадратних кварталів харизматичних офісних будівель та "центр міста", розгойдується під спекотні саксофони з маленьких джаз-клубів, повітря, просочений ароматом диму зі старих, але чарівних закладів ribs.
  
  Проселочная дорога перетворилася на сучасне шосе з піднесеністю, извивающееся по спіралі в явному порушенні законів фізики над тим, що Чарлі спочатку прийняв за Мексиканську затоку. Це було спорудження такого роду, яке змушувало людей зупинятися і захоплюватися. Чарлі дійсно захоплювався цим, і ще більше він захоплювався водоймою, який простягався до горизонту, як будь океан. За винятком цього, якщо карти і покажчики не помилялися, це була бухта Мобіл.
  
  Він з'їхав з шосе на Уотер-стріт, чотирисмугової дороги, що йде паралельно доків штату Алабама, пункту реєстрації суден з-за кордону. Він їхав уздовж миля за милею почорнілих залізних причалів, гігантських складів і аналогічних контейнеровозів. Мало того, що комплекс затьмарював місто, так ще й цілий військово-морський флот міг зайти в нього, не привертаючи уваги з берега.
  
  У нього було відчуття, схоже на подступающую застуду, що він сильно недооцінив обсяг детективної роботи, яка потрібна, щоб знайти тут Брима.
  
  Йому на очі попалася вивіска, приклеєна до стіни складу - він вже бачив одну або дві з них, але тільки зараз до нього дійшло значення. В ньому було вказано номер телефону митниці і прикордонної служби для прибуваючих некомерційних суден, щоб призначити перевірки в порту. Якби Брім зв'язався з дядьком Семом, він міг би зробити це з будь-якої кількості гаваней в затоці розміром з океан.
  
  
  Чарлі сидів біля офісу туристичної інформації в Мобілі, розклавши на кермі карту Мобіл-Бей. На пасажирському сидінні лежала стопка брошур, які йому нав'язали завзяті співробітники, в тому числі про чартерної риболовлі, дитячому музеї, різних історичних пам'ятках та місцевих агентствах нерухомості - на той випадок, якщо їй дійсно сподобається зміст інших брошур.
  
  Пориви вітру з затоки розкидали сміття по парковці. Взятий напрокат "Форд" огорнула темна пелена дощу. Сам затока у формі підкови займав 413 квадратних миль, або в двадцять разів більше Манхеттена. Його берегова лінія простягалася на вісімдесят чотири милі, і по обидві сторони від його гирла тягнулися ще сотні миль пляжів. У нього було більше шансів знайти голку, заховану в Нью-Йорку, ніж знайти Ляща в Мобілі.
  
  І ось один з них увійшов в аннали ідіотизму: він дійсно думав, що зможе переплисти на човні через затоку Мобіл, якщо знадобиться, в пошуках ляща.
  
  Брем заволодів пральною машиною в понеділок, три дні тому. Швидкохідної яхті було б сімдесят годин, щоб дістатися сюди. G-20 стартує завтра ввечері. Імовірно, незадовго до цього, коли заходи безпеки будуть максимально посилені, Брім прибуде з ADM. Якщо тільки він не прилетів літаком.
  
  Чарлі гадав, що б тепер зробив його батько.
  
  Він поняття не мав. У цьому й полягала проблема.
  
  Він подзвонив Еліс, потребуючи не тільки в раді, але й співчуття. Після п'яти гудков включилася її голосова пошта. Ймовірно, вона була в конференц-залі, де не дозволялися вхідні дзвінки.
  
  Це навіть на краще. Йому не приносило задоволення пояснювати їй, як він відправився в Алабаму, керуючись лише здогадкою.
  
  Він мигцем побачив невелике оголошення на звороті місцевого "пеннисейвера", розміщене приватним детективом на ім'я Дейв Лекрой, який спеціалізувався на подружньої невірності. Чорно-біла фотографія Лекроя могла б зійти за фотографію молодого безбородого Авраама Лінкольна, якщо б не притиснутий до вуха мобільний телефон. Кулька із коміксу, який стирчав у нього з рота, проголошував: "Я дістану твого чоловіка!"
  
  
  4
  
  
  Промені сонячного світла, здавалося, розігнали хмари, коли Чарлі Паралель припаркувався на недорогому ділянці Дофін-стріт, який, згідно туристичної інформації, є відповіддю Мобіла на Бурбон-стріт. Химерні чотирьох - і п'ятиповерхові будівлі дійсно нагадували про Новому Орлеані, але о пів на дванадцяту ранку в "Дофіне", який все тут вимовляли як "Доффин", було тихо, бари ще спали.
  
  Чарлі увійшов в приземкувата будівля, на першому поверсі якого розташовувалися "джентльменський клуб" і тату-салон. Брудний сходовий проліт привів його до дверей, на якій великими золотими літерами було написано: "Офіс Девіда П. Лекроя, ліцензованого приватного детектива".
  
  Чарлі ледве встиг постукати, як двері відчинила чуттєва молода жінка.
  
  "Привіт", - сказала вона і додала: "Я адміністратор". На ній була біла блузка і скромна спідниця в клітку. Її високі підбори, відсутність панчіх і татуювання у вигляді гральних кісток на щиколотці наводили на думку, що вона працювала в клубі внизу і одягала блузку і спідницю, коли у детектива був потенційний клієнт. “Містер Лекрой очікує на вас.
  
  Слідуючи за нею через крихітну приймальню, Чарлі зрозумів, що вона не запитала, як його звуть. Вона жестом запросила його пройти в оброблений панелями з штучного тика офіс, де чоловік з реклами підхопився зі свого вінілового крісла.
  
  "Радий з вами познайомитися", - сказав він, потискуючи Чарлі руку.
  
  "Те ж саме". Чарлі почув, як грюкнули вхідні двері і стукіт підборів по сходах.
  
  У реальному житті новоявленому молодому Лінкольну було за п'ятдесят, і на зріст він був не вищий носа Чарлі. Для своєї реклами він використовував хорошу ретуш - на більшій частині його обличчя виднілися сліди підліткових прищів. Його волосся було не його. І він сунув гроші в рот. Можливо, навіть занадто багато. Блиснувши посмішкою провідного ігрового шоу, він сказав: "Розслабся". Його очі ні разу не зустрілися з очима Чарлі.
  
  Сідаючи, запитав Чарлі: "Так як же ти став детективом?"
  
  "Мені подобається допомагати людям". Нахилившись вперед, Лекрой підпер підборіддя руками в підкреслено задумливою позі. Нарешті його очі зустрілися з очима Чарлі. "Чим я можу вам допомогти?"
  
  “У мене є друг, який прибув або прибуде сюди з-за кордону на цьому тижні на приватній яхті, але у мене немає можливості зв'язатися з ним. Він не любить включати телефон або перевіряти електронну пошту у відпустці. Я сподівався, що як ліцензований приватний детектив ти зможеш отримати доступ до бази даних порту."
  
  Заставку на комп'ютері Лекроя була фотографія голої блондинки в низькому дозволі, яка сидить у тому ж кріслі, яке зараз обіймав Чарлі. Детектив клацнув мишею, і вона розчинилася в безладді значків файлів. "Знаєте назва човна?" - запитав він.
  
  "Ні".
  
  “ Як звати твого друга? - запитав я.
  
  Все, що Чарлі знав, це те, що прізвище буде не Брім. "Чи можу я якимось чином переглянути список всіх прибулих?"
  
  Очі Лекроя наповнилися розумінням. “ Дай вгадаю: твоя старенька відправилася в круїз на двох з власником яхти, якого ти ніколи не бачив і про який нічого не знаєш, але яким дуже хотілося б дати по носі?
  
  "Це досить добре підводить підсумок".
  
  Лекрой посміхнувся. "У мене більше подібних випадків, ніж ви можете собі уявити".
  
  "Тоді я прийшов за адресою". Чарлі вирішив, що приватний детектив, ймовірно, краще підходить для цієї роботи, ніж ЦРУ.
  
  "Я можу виконати цей пошук прямо зараз". Лекрой постукав по клавіатурі. “Зазвичай виконується дев'яносто дев'ять дев'яносто п'ять. Як вам це підходить?"
  
  "Як тебе влаштовують готівку?"
  
  “ Добре поєднується з моїм шкіряним гаманцем.
  
  Чарлі знадобилося мить, щоб зрозуміти, в якій з кишень своїх нових штанів-карго він поклав гаманець. Він витягнув його і витяг стодоларову купюру. Спрямований кивком голови Лекроя, він опустив його в поле "Вхідні".
  
  "Тоді гаразд". Приватний детектив переплів і розім'яв пальці, як розминаються піаністи. "Так куди цей ублюдок її відвіз?"
  
  "Сент-Люсія або околиці". Брім б замела свої сліди, подумав Чарлі, хоча мало сенс почати звідти.
  
  Лекрой застукав по клавішах. - Бінго! - крикнув я.
  
  Чарлі відчув тремтіння порушення.
  
  “Рональд Фельдман і Аннабель Каммейер, шістдесят один і тридцять один рік, з Форт-Волтон-Біч, Флорида. Прибув сюди, у Мобіл, з Сент-Люсії, у вівторок, дванадцятого, два дні тому.
  
  Порушення Чарлі вляглося. “ Це не міг бути мій "друг". У понеділок, одинадцятого, він все ще був на Карибах. Не думаю, що він зміг би дістатися сюди так швидко.
  
  Лекрой знову повернувся до клавіатури. “Я збираюся перевірити купу портів. Можливо, хлопець пройшов митницю у Флориді або в Галфпорте, штат Міссісіпі. Крім того, багато людей прибирають це з дороги в Сан-Хуані ".
  
  До Флоридського жебрацтва і Міссісіпі було тридцять миль. Жителі Міссісіпі призвели б вагомий аргумент, що їх барбекю краще, ніж у Алабами. Чарлі практично чув, як його перспективи руйнуються.
  
  Громіздкий матричний принтер за спиною Лекроя видавив три аркуші паперу. Детектив схопив їх і уважно переглянув. "Окейдок, за останні сорок вісім годин, закінчилися вчора в чотири п'ятдесят вісім вечора - це приблизно стільки, скільки працює CBP, - у нас є вісімдесят три приватних судна, які так чи інакше пройшли перевірку або були допущені без перевірки".
  
  “ Ви можете сказати мені, у скількох людей на борту був хлопець, скажімо, від тридцяти до сорока?
  
  Лекрой провів пальцем вниз по верхній сторінці, рахуючи про себе. “Поки тринадцять. Плюс яхта з Джин на борту, вік тридцять один. Ймовірно, баба, але може бути і французом, вірно?
  
  Чарлі намагався не виглядати нещасним.
  
  “Не сумуй, малюк. Гра тільки почалася", - сказав Лекрой. "Зараз я покладу жуйку на тротуар".
  
  "І що робити?"
  
  “ Комерційна таємниця. Два двадцять п'ять на день, плюс витрати.
  
  "Як щодо двохсот, якщо ви дасте мені, приміром, одиницю?"
  
  “ Чудово. Між нами: начальники портів. Вони вважають своїм обов'язком знати, яка риба водиться в їх гаванях, не кажучи вже про те, які човна.
  
  "Хіба вони не повинні бути обачними?"
  
  "Так, але вони також не повинні приймати пожертвування на нові ігрові приставки для своїх дітей, якщо ви розумієте, до чого я хилю".
  
  "Думаю, так", - сказав Чарлі. Йому сподобалася стратегія начальника порту, але, швидше за все, Лекрой запропонував би хабарі, які Брім відчув би в штаті.
  
  Лекрой погортав свій настільний календар. “Сьогодні і завтра у мене справи подружжя, а це значить, що я застряг в машині з камерою на парковці мотелю. Після цього я твій. Як ти тоді скажеш називати мене?
  
  "Це ідеально вписується в моє розклад", - сказав Чарлі, який мав намір прямо зараз відвідати начальників портів.
  
  
  5
  
  
  Шикарна пристань для яхт Мобіл Бей перебувала у чверті милі вгору по пляжу від Гранд-готелю. Інформація, якої потребував Чарлі, була строго конфіденційною. Нарешті, завдання, підходить для любителів верхової їзди.
  
  На треку можна було б сколотити стан, знаючи, що фаворит біжить тільки тому, що "йому потрібна гонка", а це означає, що він не в змозі перемогти, тому жокей буде "вчити" його - просто дозволить йому випробувати себе в змаганні. Велика частина "роботи" Чарлі полягала в выпытывании подібної інформації у конюхов. Служитель на парковці для власників і тренерів "Медоулендс" часто опинявся оракулом - просто недостатньо часто. У "Акведуке" працівники закусочних були кращими джерелами інформації для Чарлі. Дивно, що власник міг проговоритися, очікуючи свою сьому порцію пива Big-A Big-B - тридцять дві унції через день.
  
  У прибережній селі, обслуговуючої пристань для яхт Мобіл-Бей, Гранд-готель і комплекс гольф-клубів і пляжних комплексів, Чарлі видавав себе за туриста. Він був зацікавлений у зафрахтовании яхти, сказав він нетерплячим власникам трьох химерних художніх галерей і бутиків, теснившихся на короткій головній вулиці. Він дізнався, що ветеран-доглядач порту, відома всім як капітан Ґленні, розглядала свою роботу почасти як шерифа, почасти як священика. Заправка каютной яхти зайняла більше години, протягом якого яхтсмени повернулися пригощали її своїми пригодами. За двадцять років роботи вона стала їхнім другом і наперсницей.
  
  Чарлі відчував, що така жінка поставилася б до будь хабарі з обуренням. Якщо б серед її підопічних був Лящ, вона попередила його в лічені хвилини.
  
  Чарлі взяв сторінку з "Post" і "Daily News", обійшовши репортерів на трасі. Їх робота, що складається всього лише в описі порядку завершення і додавання невеликої кількості коментарів, ставила їх на найнижчу сходинку журналістики. Тим не менш, їх статус представників засобів масової інформації спонукав абсолютно незнайомих людей говорити з тієї відвертістю, якої психіатри рідко домагаються від своїх пацієнтів. Загальну увагу діяло як потужний стимулятор, навіть ті крихти уваги, які виходили від відділу, існування якого газети не хотіли визнавати.
  
  Обкладинка Чарлі почалася з відвідування найближчого магазину Sears. Він купив мішкуваті штани кольору хакі, оксфордську сорочку, кросівки Hush Puppy і дуже велику парку з синтетичної вовни. Ідея полягала в тому, щоб виглядати як журналіст, а також приховати свою особистість від Ляща.
  
  У тому ж торговельному центрі Чарлі зайшов в магазин канцелярських товарів Cheapo's. За 4,99 долара він надрукував собі візитні картки, використовуючи те ж ім'я, яке значилося в його підроблених нью-йоркських водійських правах, Джон Паркер, і виставив рахунок за роботу головним редактором в South , журналі New lifestyles , що базується в Тампі. Він вибрав Тампа, тому що це було досить далеко від Мобіла, щоб виключити чи Знаєте ви? питання. Крім того, Тампа була єдиним місцем на Півдні, де Чарлі дійсно проводив час - хоча все це у Тампа-Бей-Даунс.
  
  
  Пристань для яхт Мобіл-Бей залишалася відкритою двадцять чотири години в добу. Мабуть, ніколи ще тут не було так затишно, як тоді, коли приїхав Чарлі: затока являв собою суміш синього і сріблястого, сонце нагріло повітря саме до тієї температури, при якій перебування на свіжому повітрі відчувається найбільш бадьорить. Простакуваті доки, блискучі корпуси і щогли погойдувалися на слабкому плині. Зі стоянки він нікого не побачив, хоча під палубою могли бути яхтсмени. Він не був упевнений, як пройти через великі вхідні ворота, не привертаючи їх увагу. Потім він помітив табличку "ВІДКРИТО ДЛЯ ПУБЛІКИ".
  
  Це було схоже на подарунок.
  
  Як тільки він ступив на пірс, з кабінету начальника порту вибігла жінка середніх років. Вона була повною і могла б бути гарною, якщо б не здавалася готової гаркнути на нього. Її стирчать волосся було коротко підстрижене, оголюючи значну колекцію золотих сережок, які вона носила тільки в лівому вусі.
  
  "Чим я можу вам допомогти?" - запитала вона, не надто тонким відтінком "Ви, очевидно, не багатий яхтсмен або хтось, кого багатий яхтсмен хотів би бачити, так якого біса ви тут робите?"
  
  "Я репортер", - сказав Чарлі.
  
  Вона оглянула його з ніг до голови. “ Робиш щось на G-20?
  
  - Взагалі -то я пишу для Південного журналу.
  
  “Угу. Я цього не знаю".
  
  Ось і весь Ефект Загальної уваги.
  
  “Які б не були строки, моя історія з'явиться тільки у весняному номері. Ми готуємо статтю про найкрасивіших гаванях Півдня, і поки що я віддаю свій голос за цю статтю. Ви випадково не могли б направити мене до начальника порту, Гленн Горгасу?
  
  “ Я Ґленні. Вона вловила удаване здивування Чарлі. “ Скорочене від Глендолин.
  
  “ Красиве ім'я.
  
  Вона потеплішала, але лише на градус. “ Отже, чим я можу вам допомогти? Йому треба було з'ясувати, які яхти прибутку за останні день або два. В цей час року їх число було б невелика.
  
  “ У тебе часом немає часу влаштувати мені екскурсію за десять центів?
  
  Вони хвилин двадцять гуляли по докам, Гленн не звертав уваги ні на велике поле для гольфу, ні на тенісні корти, ні на сам курортний готель - зухвалі триповерхові коричневі будівлі, обшиті вагонкою, багато з яких нависали над пристанню. Її увагу було зосереджено на двохстах або близько того яхтах, про яких вона говорила так, ніби вони були їх власниками. Проходячи повз витонченого і високого катамарана, вона з гордістю сказала: "Він проробив дірку в одному з них у минулі вихідні".
  
  Це було відкриття, якого Чарлі чекав. “ Тут, в Мобіле?
  
  - У містера Чандлера кондомініум поруч з полем "Гранд". Вона посміхнулася. "Плавання для нього - привід пограти в гольф".
  
  “ У багатьох власників човнів тут є вдома?
  
  “У деяких тут є квартири, але більшість живе досить близько, в Монтгомері або Бірмінгемі. Горстка в Теннессі".
  
  “ Зі скількома людьми ти зустрічаєшся взимку?
  
  Вона зітхнула. "Зима - самотнє час для начальника порту".
  
  Він зупинився, демонстративно озираючись по сторонах. Не було ніяких ознак присутності кого-небудь, тільки стогін канатів, утримують яхти біля причалів. - Тут зараз є хто-небудь?
  
  Начальник порту просяяв. “Взагалі-то, вчора у мене було дві вечірки, і одна - позаминулої ночі. У січні і лютому я час від часу роблю екскурсії на Кариби або в Мексику".
  
  З награним захопленням Чарлі записував кожне в свій блокнот. "Має бути весело, коли люди повертаються, слухати про їхні пригоди?"
  
  Крок Ґленні додав швидкості. "Краща частина роботи".
  
  “ Чув останнім часом якісь гарні історії?
  
  "Насправді, я очікую дійсно хорошого в будь-який момент". Вона вказала на порожній чек наприкінці далекого причалу. “Ентоні і Віра Камподонико, подружня пара на пенсії, всю свою кар'єру пропрацювали в Оберн - раніше він був деканом. Тепер вони відправляються на Кариби і в Південну Америку в пошуках втрачених цивілізацій і тому подібного. Він дійсно пише про це книги ".
  
  "Ймовірно, не лящ", - подумав Чарлі, враховуючи вік камподоникос.
  
  Гленн зробила крок вперед. “ І, звичайно, є містер Клемменсен - Клем Клемменсен. Відмінний хлопець. Він тільки що повернувся з Мартініки. Вона посміхнулася, побачивши відносно просту каюту круїзера. "Навіть коли він відправляється на риболовлю, 'просто щоб трохи подумати, як він говорить, він повертається з розповідями, в яких фігурує або дівчина, або бійка в барі, або бійка в барі з-за дівчини. Останнім часом він мотався по світу, намагаючись зрозуміти, чим зайнятися все життя. Він здорово просунувся в програмному забезпеченні для авіасимуляторів і фактично пішов на пенсію у минулому році у віці сорока років. Непогано, так?
  
  "Звучить як хороша історія", - сказав Чарлі, з усіх сил намагаючись придушити охопила його впевненість у тому, що програмне забезпечення для авиасимулятора було головою в легендарній історії: Клемменсен був Лящем.
  
  Рух на пірсі позаду них привернуло їхню увагу. В їх бік прямували двоє чоловіків у темних костюмах і сонцезахисних окулярах, один білий, а інший чорношкірий, обидва спортивної статури, їм було під тридцять. Їх хода була винятково діловий.
  
  Опинившись на відстані оклика, чорношкірий чоловік запитав: "Чарльз Кларк?"
  
  Чарлі намагався здаватися розслабленим.
  
  Чоловіки дружно кивнули. Він зазнав невдачі.
  
  "Ми з Секретної служби", - сказав білий чоловік. "Ми сподівалися поговорити з вами наодинці, сер". Для зручності Ґленні він додав: “Ми повинні опитати всіх в окрузі з позначками "За межами штату". Стандартна операційна процедура ".
  
  
  6
  
  
  "Кавалерія не так мертва, як здається", - подумав Чарлі.
  
  Оскільки його руки були зв'язані попереду пластиковими наручниками, при кожному повороті він ударявся об двері або вікно, коли позашляховик помчав від пристані.
  
  За кермом був чорношкірий чоловік. Згідно з його посвідченням особи, з Вашингтона. Значок секретної служби, який показав білий хлопець, ідентифікував його як Медісона. Або ці імена були кричущою фальшивкою, або простим прикладом того, що правда виявилася більш дивною, ніж вигадка.
  
  Коли сонце опустилося за ліс, що облямовує двосмугову ґрунтову дорогу, що веде до місцевого поліцейського відділку, передбачуваного місця призначення, їх позашляховик під'їхав до точно такого ж чорному автомобілю, який пригальмував при його наближенні. Вашингтон зупинився так, щоб порівнятися з іншим водієм. Скла обох водіїв опустилися. У сгущающейся темряві Чарлі міг розгледіти тільки кремезного чоловіка в другій машині.
  
  "Як справи, Уош?" - запитав чоловік.
  
  “Не можу скаржитися - ніхто не став би слухати. Ти?"
  
  “На другий день інша передова група вийшла на вулицю Дофін. Ти важкий?"
  
  Вашингтон глянув на Чарлі в дзеркало заднього виду. “ Третій клас.
  
  Кремезний чоловік позіхнув. - Ви, хлопці, потрапили на “щаслива година"?
  
  Перехилившись через сидіння, Медісон сказала: "Ми дуже сподіваємося на це".
  
  “Я буду чекати". Уош ухилявся від мене "Міс Пакман".
  
  Випивши " Пізніше", вони пішли.
  
  Чарлі був майже переконаний, що Вашингтон і Медісон дійсно були тими, за кого себе видавали. На ноутбуці, прикріпленому до консолі між передніми сидіннями, в якості заставки красувалася золота зірка Секретної служби. Приглушена розмова з поліцейського радіо продовжувала включати "Гранд готель" і "підзахисних". І якби ці хлопці були кавалеристи, він був би вже мертвий або на водяній бані.
  
  Але навіщо він знадобився Секретній службі? Крім того факту, що він був виправданий - хоча це не перший випадок в урядових анналах, коли оформлення документів затягувалося, - як вони взагалі дізналися, де його знайти?
  
  Брім міг би розповісти їм. Він міг бачити Чарлі в ілюмінатор.
  
  "Так про що ми повинні поговорити?" Чарлі запитав агентів.
  
  Медісон обернувся на пасажирському сидінні, від його веселого подшучіванія не залишилося і сліду. “Містер Кларк, для підготовки до заходу глав держав Секретна служба зобов'язана провести попередні співбесіди з усіма учнями Третього класу в радіусі двохсот п'ятдесяти миль.
  
  "Я припускаю, що Третій клас не означає VIP", - сказав Чарлі.
  
  “ Це людина з нашої бази даних, який...
  
  Втрутився Вашингтон. "Який, ми сподіваємося, не дасть приводу для занепокоєння".
  
  "Як ти дізнався, що я тут?"
  
  "Ми отримали вказівку від цивільного особи, у якого є робочі стосунки з правоохоронними органами".
  
  “ Не приватний детектив, Лекрой?
  
  Медісон подивилася на Вашингтона.
  
  "Ми не розголошуємо особистості платних інформаторів", - сказав Вашингтон Чарлі.
  
  Лекрой, повинно бути, сфотографував Чарлі з допомогою веб-камери, яку він використовував для створення заставки з оголеною блондинкою, потім відправив знімок своїм "колегам" з правоохоронних органів в надії отримати винагороду за наводку, яка призвела до арешту. Неприємно, але краще зрада з боку двухразрядного приватного детектива, ніж підстава з боку Ляща.
  
  "Тим не менш, мій рекорд був підтверджений", - сказав Чарлі. "Передбачається, що тепер він знаходиться в тій же класифікації, що і driven snow".
  
  Вашингтон зменшив швидкість, щоб краще розгледіти Чарлі в дзеркалі заднього виду. “ Сер, тоді чому ви цікавитеся приватними суднами, що прибувають з-за кордону?
  
  “Я радий, що ти запитав. По-моєму, в порту Мобіл-Бей є хлопець десятого класу, який привозить вибухівку".
  
  Агенти обмінялися поглядами.
  
  "Я розумію, я кажу як один з тих людей, які говорять вам, що бачили літаючу тарілку", - додав Чарлі. “Але просто зателефонуйте Колдуэллу Эскриджу, директор європейського відділу ЦРУ. Або дозвольте мені подзвонити йому самому. Вчора я зустрічався з ним в штаб-квартирі ЦРУ з цього приводу. Я майже впевнений, що поганий хлопець видає себе за яхтсмена по імені Клем Клемменсен."
  
  
  Поліцейський ділянку курортного міста розташовувався поруч із пожежною частиною і виглядав як частина того ж іграшкового набору. Сидячи на самоті за стійкою реєстрації, Чарлі чекав, коли підтвердяться його заяви і повернуть особисті речі, які він був змушений здати по прибутті - "просто формальність", - сказав черговий офіцер. Поліцейський також пообіцяв, що після цього Вашингтон і Медісон, один з чотирьох чергових поліцейських відвезуть Чарлі назад на пристань.
  
  Непомітно минув час.
  
  Нарешті знову з'явився черговий офіцер. "Сер, боюся, у нас не дуже хороші новини".
  
  Чарлі приготувався до останніх вістях.
  
  “Ми повинні пред'явити вам обвинувачення в зберіганні підробленого документа уряду Сполучених Штатів - ваших нью-йоркських водійських прав. Це дрібне правопорушення другої категорії ".
  
  За мірками Чарлі, це була гарна новина. Підлітків постійно ловили з підробленими правами. "Так що, накладається штраф?" запитав він.
  
  У чергового офіцера, довготелесого південця років двадцяти з невеликим, були теплі блакитні очі і м'які манери виховательки дитячого саду. "Обвинувальний вирок тягне за собою штраф у розмірі до тисячі доларів або позбавлення волі на строк до шести місяців, або і те, і інше", - сказав він перепрошуючи. “Нам доведеться потримати вас тут. Застава буде призначений завтра вранці".
  
  Первісна думка Чарлі - розіграш, на який не можна було сподіватися. У кращому випадку, це дійсно була його різновид удачі. У гіршому випадку, Лящеві якимось чином вдалося утримати його тут на льоду. Ні, це було не найгірше. Найгірше було те, що Брім або хтось із його спільників міг нанести візит.
  
  Чарлі вирішив скористатися наданим йому телефонним дзвінком, щоб попросити Эскриджа про допомогу. Незважаючи на самовпевненість, начальник відділу не був дурний, і Чарлі міг дати йому надійну зачіпку.
  
  Побродивши по телефонному лабіринту ЦРУ, Чарлі додзвонився до чергового агента в європейському відділі, який пообіцяв: "Я негайно передам це шефові".
  
  Потім Чарлі знову опинився за ґратами. В даному випадку за дротяною сіткою. "Камери попереднього ув'язнення" поліцейської дільниці були не стільки камерами, скільки єдиною маленькою кімнатою, розділеної надвоє розсувними воротами з дротяної сітки, зі стінами без вікон, пофарбованими в вишнево-червоний колір, такий яскравий, що наганяв тугу. Панель з нержавіючої сталі забезпечила б йому частинку усамітнення, якщо б йому знадобився туалет в кутку. Однак він був єдиним ув'язненим.
  
  Він сів на бетонну лавку вздовж задньої стіни і втупився на самотню двері - металеву плиту зі скляною смужкою на рівні очей. "Двері знову не відкриється до подачі підноса з сніданком", - подумав він.
  
  Якщо йому пощастить.
  
  Кілька годин потому двері в сусідню камеру відкрилася з гідравлічним шипінням.
  
  Черговий офіцер ввів ще одного затриманого, красивого чоловіка років сорока з густим засмагою і статурою колишнього спортсмена. Поведінка чоловіка залишалося приємним, незважаючи на обставини.
  
  Закриваючи двері, поліцейський сказав: "Не хвилюйтеся, ми повинні швидше все залагодити, містер Клемменсен".
  
  
  7
  
  
  Новий ув'язнений гепнувся на лаву по іншу сторону розділяє стіни. Привітно помахавши рукою, яка більше підходила для коктейльної вечірки, ніж для камери попереднього ув'язнення, він сказав: “Привіт. Мене звуть Клем Клемменсен.
  
  Чарлі подумав, чи не сниться йому нелогічний сон. "Джон Паркер", - сказав він, дотримуючись імені на підроблених правах на випадок, якщо Клемменсен був у змові з Бримом.
  
  "Вони залучили мене за прострочену ліцензію на рибалку, хоча я не рибалив", - сказав Клемменсен. Його обурення швидко змінилося посмішкою.
  
  "Тобі було б нелегко зробити цього хлопця нещасним", - подумав Чарлі.
  
  "Ви взагалі були на човні, коли вас підібрали?" він запитав Клемменсена.
  
  “Так, я тільки що повернувся з Мартініки. Французький острів, ти знаєш його?"
  
  "Я чув про це". Чарлі помчав з'єднувати Клемменсена з Бримом. Міг Брім обманом змусити мільйонера, що займається програмним забезпеченням для авіасимуляторів, перевезти пральну машину в Сполучені Штати? Або приставив пістолет до голови Клемменсена і змусив його переправити бомбу сюди? “Так що ж сталося? Один з твоїх друзів був на рибалці?"
  
  "На яхті був тільки я". Клемменсен зітхнув. "Молода леді, яку я намагався заманити на борт, проводила дуже багато часу зі своїм інструктором з підводного плавання".
  
  Чарлі поблажливо хмикнув. “ Значить, ти просто поїхав додому на машині?
  
  "Ні, поки вона не пішла з ним на дискотеку". Клемменсен випростався, мабуть, натхнений прозрінням. "Знаєш, що, по-моєму, відбувається?"
  
  "Що?"
  
  “Чортів G-20. Різні місцеві правоохоронні органи проводять всілякі перевірки. Що стосується мене, то я ніколи в житті не робив нічого гірше, ніж перевищення швидкості. Але в дні виборів я натискаю на демократичний важіль, який іноді не спрацьовує належним чином у цих краях. Просто мені пощастило, що мене затримують копи, в той час як ублюдок з Камподонико в сусідньому номері ввечері повертається з запою з тропічним ромом і прямує прямо в паб. Правило таке, що ти повинен залишатися на своєму човні до тих пір, поки митниця не дасть тобі зелене світло.
  
  Чарлі згадав прізвище Камподонико. Капітан Ґленні очікував повернення Камподонико з їх останнього пригоди на Карибах чи в Південній Америці. Але вони були людьми. Чи це було прикриттям?
  
  “ Камподонико, декан університету? - Запитав Чарлі.
  
  "Це Ентоні Камподонико", - сказав Клемменсен. "Я кажу про Томе, племінника - в даному випадку жолудь впав жахливо далеко від цього генеалогічного древа".
  
  Чарлі відчув запах крові. “ Якщо подумати, я, можливо, знаю Тома. Років тридцяти дев'яти-сорока?
  
  Клемменсен усміхнувся. "На південь від сорока" - це все, що він коли-небудь визнається".
  
  Чарлі згадав, що Брім використав схожу фразу. "На північ від тридцяти", - сказав він, розповідаючи про те, як сподівався перейти від Lockheed's Skunk Works до корпоративних літаків.
  
  Які були шанси?
  
  Двері з шипінням відкрилася.
  
  При вигляді чергового офіцера Клемменсен скочив на ноги.
  
  "Вибачте, сер, не зараз, містер Клемменсен," сказав люб'язний поліцейський. Він повернувся до Чарлі. “ До вас прийшов ваш адвокат.
  
  
  8
  
  
  "Взагалі-то, у мене є диплом юриста", - сказав Еськрідж. "Єльський університет, 1986".
  
  Чарлі сидів обличчям до нього за одним з трьох шкільних учительських столів в крихітному і в іншому незайнятому детективне бюро. Докстад стояв за дверима, у вестибюлі, зображуючи інтерес до апарату M amp;m's, але явно підслуховуючи.
  
  "Якщо б я діяв, як ваш адвокат, я б вивіз вас звідси ще до того, як мій вертоліт залишив злітну майданчик в Ленглі", - продовжив Еськрідж. "Але як у людини, якого турбує національна безпека, у мене є застереження, яке необхідно вирішити в першу чергу".
  
  Чарлі зізнався: "Я розумію, що не зовсім дотримувався хрестоматійного підходу до речей, але є шанс, що з цього вийшло щось хороше".
  
  Еськрідж напружився. “ У вас є для нас ще порада?
  
  "Ні, не чайові..."
  
  “ Добре. Секретна служба, не знаючи нічого кращого, повірила вам. Вони сфабрикували звинувачення, щоб висмикнути містера Клемменсена з пристані. Потім вони оглянули його яхту від носа до корми. Саме близьке, що вони знайшли до контрабанди, була пляшка "Аква Вельва". Сам Клемменсен, отримав штраф за перевищення швидкості, соромиться бути матір'ю Терезою. І якби він не був таким старим добрим хлопцем, у нас би зараз були проблеми ".
  
  "Я шкодую про це".
  
  “Добре. Тепер..."
  
  “ Там є ще одна яхта, тільки що прийшла з Карибського моря, зареєстрована на сім'ю Камподонико...
  
  Еськрідж обірвав його. “Послухай, Чарлі, ти героїчно діяв у Форт-де-Франсе. Всі тебе хвалять, всі вдячні. Але якщо б ми стали переслідувати когось іншого без достатніх на те підстав, ми були б залучені в полювання на відьом, а ми не займаємося полюванням на відьом, незважаючи на те, що ви можете прочитати в блогах. Люди, яким платять за проведення такого роду розслідувань, в даний час знаходяться в Індії, грунтуючись на надійних розвідданих. Проводити розслідування, засноване на чомусь меншому, значить напрошуватися на підступ. "Еськрідж зробив паузу, щоб подумати. “ Чому назва Камподонико біса таке знайоме?
  
  - Антрополог, - почувся знадвору голос Докстейдера.
  
  "Ах, так, точно". Еськрідж знову повернувся до Чарлі. “Він пише книги для журнальних столиків про наскального живопису місцевих племен. Моя дружина подарувала мені кілька з них на Різдво. Так що Так, Камподонико в деякому сенсі терорист".
  
  Чарлі хотів було запропонувати неофіційно зазирнути в життя Тома Камподонико, але він визнав, що у нього більше шансів переконати Эскриджа почати нове розслідування вбивства Кеннеді. Сьогодні увечері.
  
  “Отже, тобі доведеться зробити вибір, Чарлі Кларк. Ти можеш залишитися тут - компанія не має права тебе затримувати. З іншого боку, кращі співробітники мобільного зв'язку можуть знайти - чи їм нададуть - достатній привід, щоб продовжити ваше перебування у витверезнику. В якості альтернативи, ви можете залишити забезпечення безпеки G-20 в руках агентів Секретної служби і більш ніж дев'ятисот інших фахівців з берегової охорони, військово-морського флоту, Військово-повітряних сил, Міністерства енергетики та внутрішньої безпеки. Якщо ви це зробите, вас негайно звільнять, і я подбаю про те, щоб проблема з вашими підробленими водійськими правами перестала бути проблемою. Все, що мені потрібно, це ваше слово, що ви покинете місто сьогодні ввечері. "
  
  "Я обіцяю", - сказав Чарлі.
  
  Еськрідж прикусив нижню губу, явно не переконаний. “ Куди ти підеш?
  
  "В декількох годинах їзди звідси, в Міссісіпі, є казино, де у мене хороші стосунки з парою ігрових автоматів".
  
  “ Вітаю, ти вільна людина.
  
  "Спасибі", - сказав Чарлі.
  
  У нього був твердий намір відправитися в Міссісіпі сьогодні ввечері.
  
  І зранку першим ділом повертаюся в Алабаму.
  
  
  9
  
  
  Раніше тієї ж ночі Брім сидів за штурвалом шестидесятифутового катери Campodonicos, що входить в бухту Мобіл, небо було таким темним, а вода такою спокійною, що, якщо б не солоне повітря, він міг би подумати, що борознить простори космосу.
  
  Йому снилося, що він сидить в барі, обхопивши пальцями холодну пляшку "Бада".
  
  На яхті було багато пива, а шикарна каюта була набагато комфортніші, ніж будь-яка з зубожілих забігайлівок на березі, які все ще були відкриті, коли він добереться до пристані. Однак він пробув в море майже чотири дні. Він міг би подолати відстань від Сент-Люсії за два дні і пересісти, але, щоб не викликати здивування у радарних станцій берегової охорони, він кинув якір на одну ніч у Сент-Китсе і залишився на другу ніч в Ангільї. Тепер йому здавалося, що морська сіль забила його пори. Не будучи великим моряком, він жадав відчуття "твердої" землі.
  
  І він був близький до цього. Але йому все ще належало пройти митницю і прикордонну охорону. Протягом 95 000 миль американського узбережжя і 3,4 мільйона квадратних миль океанської території CBP доводилося мати справу з 15 мільйонами зареєстрованих малих суден і ще 10 мільйонами незареєстрованих. Основною роботою агентства були комерційні перевезення. Отже, агенти CBP брали на абордаж тільки близько 45 000 невеликих суден на рік, або 1 з 500. За звичайних обставин у Bream було більше шансів бути захопленим піратами.
  
  Звичайно, незаконне перевезення ядерної зброї навряд чи розцінюється як звичайні обставини. Додатковим приводом для занепокоєння було те, що людина з Лахора, доктор Джина, міг здогадатися, що він був мимовільним частиною помилкового сліду, покликаної привести ЦРУ до Об'єднаного фронту звільнення біля дверей Пенджабу. Ще більшим ризиком було позбавлення сану оперативника розвідки ВПС Кірки Моррісона, "помічника" Брима з серфінгу - трохи грошей на метамфетамін, і найманець виклав би все, що знав. Відповідно, коли Брім зустрівся із "Зодіаком" недалеко від Сент-Люсії, він застрелив обох чоловіків. У нього був єдиний вибір. Живі люди розповідають історії.
  
  Неймовірно винахідлива Еліс Резерфорд вбила залишилися найманців - Карло Пальяруло, Лотара фон Генца і Клауса Вагнера, позбавивши Брима від неприємностей. І, допомагаючи Чарлі посадити літак, вона допомогла увічнити диверсію в Пенджабі. В іншому випадку Моррісон, який спостерігав за польотом, втрутився б по радіо.
  
  І якщо Еліс зараз повідомить, що вона дізналася про Бриме, чудово. Фактично його більше не існувало.
  
  Пришвартовав яхту до причалу сплячого Мобіл-Бей, він подзвонив в місцеве відділення CBP. "Привіт всім, це Те Эфферман, тільки що повернувся з прекрасного острова Сент-Люсія", - повідомив він автовідповідача. Як він і очікував, офіс вже давно закрився на весь день.
  
  Тому Эфферман був чертовски гарним псевдонімом. В 1976 році в сільській місцевості Блу-Рідж, штат Джорджія, кінь "закомизилася", скинувши п'ятирічного Томаса Эффермана на землю. Передні копита тварини вдарили хлопчика по голові, необоротно пошкодивши його мозок. Згодом він залишав трейлер своєї матері тільки на Різдво, якщо міг.
  
  Чотири роки тому Брім, що народився в 1971 році в Нешвіллі і отримав ім'я Меддокс Мерсер, дізнався про цього хлопчика, коли зламав базу даних організації, яка доставляла святкові обіди які повертаються додому. Номери соціального страхування Томаса Эффермана було досить, щоб влада штату Джорджія відправили копію свідоцтва про народження хлопчика за вказаною ним адресою проживання в Монтгомері, штат Алабама. Маючи на руках свідоцтво про народження, отримати водійські права штату Алабама на ім'я Томаса Эффермана було відносно просто - здати водійський іспит. Отримати права на катання на човнах було ще простіше.
  
  До зустрічі з Катадой Брім - в ролі Эффермана - запропонував орендувати яхту Камподоникоса. Пара мала потребу в грошах, оскільки недооцінила бюджет своєї пенсії і переоцінила продажу книг про племінних наскальних малюнках. У суспільстві патриціанського яхт-клубу Камподоникос оренда була ганьбою. Брім зрозумів це ще до того, як зв'язався з ними. При особистій зустрічі він запропонував: "Як щодо того, щоб просто сказати людям, що я ваш племінник або двоюрідний брат?"
  
  Тепер він вів яхту по правому борту врівень з причалом. Технічно, він не міг піти за своїм Budweiser - або взагалі вийти з машини - поки або не пройде перевірку CBP, або не отримає дзвінок з CBP, що звільняє його. Але хлопці з CBP були в ліжку, і копи дотримувалися правила на борту судна рідше, ніж зривали гри в покер з пенні-анте.
  
  Коли він вискочив на тиху пристань, з темряви матеріалізувалися два мобільних поліцейських.
  
  Стоячи неприродно прямо, Брім сказав, злегка заїкаючись: "Добрий вечір, офіцери, як у вас справи?" Як сказав би невинна людина.
  
  "Добрий вечір, сер", - сказали обидва поліцейських, квапливо проходячи повз по дорозі до човні Клема Клемменсена.
  
  Брім здогадався, що старий Клем підтримав не того шерифа.
  
  
  10
  
  
  Коли сяючий горизонт Мобіля зменшився в дзеркалі заднього виду, Чарлі подумав про Арканге, французькою жеребці, названому на честь села в Аквітанії. Аркан виступав лише на траві в Європі, перш ніж у 1993 році його відправили в Каліфорнію для участі в Кубку заводчиків на грунтовій трасі Санта Аніта. Віддалений з коефіцієнтом 133 до 1 і під керівництвом жокея, який вийшов на заміну на останній хвилині, Аркан наздогнав потужного бей Бертрандо на фінішній прямій, випередив його і, можливо, став найбільшим в історії дальніх кидків.
  
  Чарлі оцінив шанси на те, що він зможе безпечно спілкуватися з Еліс, ще вище. Але навіть якщо б він міг розповісти їй, чому поїхав на південь і що згодом дізнався про Бриме, ні вона, ні її колеги з АНБ, які допитували її в Женеві, нічого не могли з цим вдіяти.
  
  Коли він зателефонував їй на свій мобільний, виїжджаючи з Мобіла, він зрозумів, що йому доведеться розповісти їй легенду для прикриття.
  
  "Еськрідж, повинно бути, вселив у вас величезну впевненість у зусиллях агентства, якщо ви обыскиваете казино", - сказала вона. Вона виплюнула слово "казино" так, як могла б сказати "бордель".
  
  "Він навів дуже вагомі доводи на користь мого походу в казино".
  
  "Хіба не ти сказав, що найкращий шанс, який у тебе є в казино, - це залишатися зовні?"
  
  Хоча він був готовий до цього, її приховане розчарування вразило його. Одного разу в Гштааді вона назвала його життя на іподромі "трагічною".
  
  "Хіба я ніколи не розповідав тобі про Джозефа Джаггерсе?" - запитав він.
  
  “ Ти сказав, що хочеш назвати пса Джаггерсом, коли заведеш собаку.
  
  Він мав на увазі, коли у них з'явиться собака.
  
  “Він був британським інженером дев'ятнадцятого століття, який вважав, що навіть незначний дисбаланс в колесі рулетки може призвести до певних результатів. У казино в Монте-Карло він виявив, що кулька частіше потрапляє в дев'ять клітинок. Коли він почав грати, він зірвав банк".
  
  "А. Отже, ви прямуєте в Міссісіпі, щоб провести дослідження певних результатів".
  
  “Я не знаю. Може бути, мені просто потрібно трохи знань".
  
  Він пошкодував, що просто не сказав, що збирається поговорити з м'ячами для гольфу або що просто хоче повалятися біля басейну і почитати спортивні журнали. І того, й іншого було б достатньо, щоб збити з пантелику його справжню цільову аудиторію, співробітників ЦРУ, які, як він вважав, підслуховували. Не в стилі Эскриджа було залишати все на волю випадку.
  
  “Як щодо того, щоб, коли я закінчу тут, зустрітися в "Ле Діамант"? - Запитала Еліс. Вона стверджувала, що пляжний курорт на південному краю Мартініки отримав п'ять зірок тільки тому, що там не було шестизвездочного рейтингу.
  
  "Звучить заманливо".
  
  "Супер", - сказала вона, але з такою невеликою кількістю свого звичайного ентузіазму, що поставила план під сумнів.
  
  Він сподівався, що вона буде пишатися ним, коли дізнається правду. Принаймні, у тих, хто підслуховував, тепер було підтвердження його тригодинний поїздки в Чокто, штат Міссісіпі. Він хотів надати їм всю можливу допомогу в тому, щоб вистежити його до готелю і казино Golden Sun.
  
  Вони з Еліс обговорили подальші кроки в залежності від її завершення зустрічей в Женеві. Він закінчив з життєрадісним: "Подзвони мені, коли загориться зелене світло". Він не сказав, що мав намір залишити свій мобільний телефон в "Золотом сонце", коли тікав.
  
  
  11
  
  
  Женевське озеро вважається найбільшим прісноводним водоймою континентальної Європи. І, можливо, найбільш вражаючим. В цей сонячний ранок вода відливала сапфірами. Найбільше Алісі сподобалося Женевське озеро з-за його системи громадського транспорту: класичних поромів, що курсують між доками по всьому озеру.
  
  Швидко закінчивши свій ранковий звіт, вона сіла на пором на набережній Монблан навпроти Гранд-готелю Kempinski. Човни дозволяли легко виявляти стеження, змушуючи "решку" триматися поблизу, побоюючись втратити свого кролика. Аліса була готова повірити, що транспортна система Женеви пояснює статус міста як світової шпигунської столиці. Як місто, особливо за європейськими стандартами, він володів усіма принадами поштового відділення.
  
  Крадькома оглядаючи шестидесятиместный одноповерховий вагон, вона нагадала собі, що повинна насолоджуватися своєю свободою після двох тижнів, які були для неї рівносильні сходження на Еверест.
  
  Просто візьми чортове таксі і покончи з цим.
  
  З іншого боку, після дев'яти років обману і вбивств гравців інших команд, тримати вухо гостро було не такою вже й поганою ідеєю.
  
  Вона виявила лише один можливий "хвіст" - туристів середнього віку з двома малюками. Передбачувана сім'я сіла на пором в останній момент, відразу після неї.
  
  Спостерігачі іноді використовували дітей, і ці мама і тато виглядали надто дорослими, щоб бути батьками таким маленьким дітям. З іншого боку, ця пара може бути молодими бабусею і дідусем або власниками нових чудес репродуктивної ендокринології.
  
  Але як щодо великого рожевого плюшевого ведмедика, якого дівчина протягла по мокрій палубі? Досить банальний рожевий плюшевий ведмедик. У будь-якому разі, якщо ви любите свого плюшевого ведмедика, ви не будете тягати його всюди, як підстреленого оленя.
  
  Коли Еліс зійшла з порома у наступного причалу, сім'я залишилася на борту, сварячись, припускаючи, що вони дійсно були сім'єю.
  
  Зійшовши з пірсу, вона сіла на поїзд до женевського міжнародного аеропорту Куантрин і купила квиток на прямий рейс до Атланти.
  
  Митним агентом був молодий американець з животиком , свидетельствовавшим про любов до місцевого браухаусу . Він занадто довго вивчав її документи, перш ніж, нарешті, запитати: "Отже, що привело тебе до Атланти?"
  
  "Зустріч випускників".
  
  “ З тарілками картопляного салату і давно втраченими дядьками або з "Довго і щасливо"?
  
  “ Ніякого картопляного салату або "дядечків". Хоча, може бути, і інше, якщо все піде добре.
  
  Молодий чоловік оглянув її з ніг до голови. "Я майже впевнений, що все налагодиться". Він жестом запросив її проходити.
  
  
  12
  
  
  Чарлі їхав на північний захід через густі ліси Алабами, рідкісні просвіти між деревами заповнював кудзу. Темрява була така, що, якщо б не фари, він міг би з таким же успіхом закрити очі. Він часто міняв смугу руху і з'їжджав з неї в останню секунду, але, здавалося, ніхто за ним не стежив.
  
  Якщо тільки його помічники не були замасковані під підлітків з Міссісіпі, які відвідували "Макдоналдс" в Стейт-Лайн, штат Міссісіпі, або працювали за прилавком, він також спокійно їв свій Біг-мак і картоплю фрі. Єдиною людиною старше вісімнадцяти років був довготелесий чоловік у формі сторожа, років двадцяти двох, можливо, протиравший двері чоловічого туалету.
  
  Повертаючись на шосе, Чарлі подумав, що за ним стежать з допомогою повітряного спостереження або просто відстежують рівень сигналу його телефону між вишками стільникового зв'язку. Ні те, ні інше не представляло проблеми. До тих пір, поки хто-то стежив за ним. Це було невід'ємною частиною його плану.
  
  Ще через годину самотньої поїздки з-за пагорба піднялося масивна будова. Це виглядало так, немов місяць зійшов зі своєї орбіти і опустилася на дорогу попереду. Підійшовши ближче, Чарлі побачив, що це була химерно велика золота сфера, встановлена перед пропорційним будівлею, сміливо виконаним із загартованої сталі і скла бронзового відтінку. Він уявляв собі казино у чорта на куличках в Міссісіпі як нещодавно відремонтований великий магазин з мотелем і кількома лунками для гольфу, але цей гламурний і розкішний комплекс виявився готелем-казино Golden Sun. Будь-які сумніви розвіювали літери, які вишикувалися по обидва боки дороги - Go-L-D-E-N з одного боку, S-U-N з іншого - великі, як самі будівлі. Чарлі дорікнув себе за те, що недооцінив міць азартних ігор.
  
  З боку паркування він почув характерний дзвін монет, сиплються в лотки ігрових автоматів для виплат. Десятки інших людей, які покидали свої машини - і, в основному, пікапи, - здавалося, пожвавилися при цьому звуці. Він забрів на ігровий зал, де була ціла плеяда ігрових автоматів - 5465 з них, згідно з рекламного щита з цифровими цифрами, готовими змінюватися з кожним новим доповненням, новий погляд на вивіску "ПРОДАЮТЬСЯ ГАМБУРГЕРИ". Здавалося, на дисплеї були представлені всі десять мільйонів кольорів, видимих оком. Дзижчать барабани, супроводжувані дзвіночками і передзвоном, злилися в один гармонійний і зачаровує акорд. "Справа не тільки в тому, що кисень тут було чистіше", - подумав Чарлі. Це було схоже на вдихання адреналіну.
  
  У хромованою оправі "однорукого бандита" він вловив відображення кучерявого хлопця в бушлаті і спортивних штанях. Окуляри в товстій оправі, ймовірно, збили б Чарлі з пантелику. Але хоча молодий чоловік грав на ігровому автоматі, він дивився не на колесо, а на щось інше, можливо, на хромовану стрічку, що дозволяє йому бачити Чарлі і дозволяє Чарлі дізнатися в ньому довготелесого сторожа mcdonald's на кордоні штату Міссісіпі.
  
  Чарлі відчув себе так, немов зірвав джекпот.
  
  Відвернувшись, він пошукав очима VIP credit lounge. Його було важко не знайти. Золоті літери на ньому були майже такими ж великими, як на вивісці.
  
  Але допустять чи вони його? VIP-персона в ігровій індустрії - це людина з активами. Є у людини кредитна карта, дебетова картка, навіть читацький квиток, по якому він може внести готівку зараз в рахунок прострочених платежів пізніше? Тоді він - VIP-персона.
  
  Чарлі азартно застрибнув у вітальню і без особливих зусиль отримав аванс у розмірі 5000 доларів готівкою - було приємно мати можливість поповнити сімейний номерний рахунок, не побоюючись, що транзакція викличе команду спецназу Інтерполу. Він також поклав 5000 доларів на карту casino platinum, яку йому вручили при вході, довівши її баланс до 5020 доларів - всі новоприбулі починали з балансу в 20 доларів. Спробуйте.
  
  Йому потрібна була відповідна одяг, яку можна було легко дістати в декількох кроків від залу казино. Серед інших смокінгів, виставлених на продаж в магазині Golden Man, була лінія “High Roller"; Чарлі купив розмір 42R разом з відповідною сорочкою, туфлями і краваткою-метеликом. Він також кинув на прилавок бейсболку Golden Sun і вітровку, немов підкоряючись імпульсу. Загальна сума становила 2111 доларів. Він заплатив готівкою, сподіваючись, що відсутність паперового сліду в даному випадку завадить його запланованого від'їзду.
  
  Він зняв номер у готелі, вибравши номер "Люкс шефа" за додаткові п'ятнадцять доларів за ніч. Високе приміщення було обставлено в давньоримському стилі, стіни і мармурова підлога були прикрашені сріблом і золотом. Ліжко була майже такий же великий, як басейн. Йому хотілося, щоб Еліс була тут, хоча б для того, щоб розділити його посмішку.
  
  Він подзвонив в службу обслуговування номерів та замовив "представницький" серфінг з газоном. Чекаючи, він переодягнувся в смокінг, який був майже ідентичний тим, що носили співробітники, яких він бачив несучими підноси з напоями і штовхаючими покриті лляною тканиною візки для обслуговування номерів.
  
  Через кілька хвилин, при звук гонга, він відкрив двері і впустив офіціанта, який не лише був одягнений у такий же смокінг, як у нього, але і був близький до нього за зростом і вагою. Їх основними відмінностями були двадцятирічний вік, невелика горбатість і неправильний прикус. "Пощастило", - подумав Чарлі. Він міг наслідувати їм.
  
  Він запитав: "Сер, як би ви поставилися до того, щоб заробити тисячу доларів?"
  
  Чоловік, який, ймовірно, чув настільки ж незвичайний питання принаймні раз в тиждень, не вагався. "Дивлячись для чого".
  
  "З причин, які, я впевнений, мені не потрібно вам пояснювати, мені потрібно вийти з цього будинку так, щоб мене не побачила моя дружина, яка несподівано тільки що з'явилася".
  
  
  Нахилившись, щоб бути схожим на офіціанта і сховати своє обличчя від камер спостереження, Чарлі поволік візок по коридору службового, сховавши заплановану зміну одягу у відділенні для їжі.
  
  Він підійшов до виходу, провідному в темний обідній дворик, яким, очевидно, користувалися в теплу пору року. Кинувши тролейбус, він перетнув внутрішній дворик, діставшись до неосвітленій гвинтових сходів, яка привела його до тротуару, заставленому шістьма або сім'ю автобусами, бурчали на холостих обертах. Їх вихлопні гази створювали туман, просочений дизельними парами. Його план полягав у тому, щоб дістатися до паркування і знайти кого-небудь, що виходить з казино, хто подякував би Ісуса за божевільного янкі, який дав йому три штуки за драндулет-пікап. Але так було краще.
  
  Чарлі пішов у ногу з бурчить і в іншому пригнобленої натовпом, що виходить з казино і сідаючої в автобуси. Накинувши вітровку поверх смокінга і застебнувши її до горла, він пробрався крізь тіні і сів у перший автобус в черзі, шестидесятифутовый автобус Golden Sun довжиною, що прямував в Хаттисбург, YMCA штату Міссісіпі, згідно the marquee .
  
  Він знайшов вільне місце, три дюжини пасажирів, розкиданих по салону, звертали на нього найбільше швидкоплинне увагу. Єдине виключення - канюк років вісімдесяти, опускається на сидіння через прохід. Старий зустрівся поглядом з Чарлі і сказав: "Весело, але без грошей", потім приготував свою ковдру і трубчасту "затишну подушку" для поїздки додому.
  
  Водій автобуса, чоловік років п'ятдесяти з видом коменданта, зайняв своє місце за кермом, зачинив дверцята і покотив автобус у напрямку до шосе - і все це, навіть не глянувши на пасажирів. Керівництво Golden Sun набагато більше піклувалася про гравців на вході, ніж про тих, хто вже пішов.
  
  
  13
  
  
  Бриг нагадав Бриму господарський сарай. Ледь прикрашений парою моделей кораблів, дошкою для гри в дартс і трьома плакатами пивних компаній, він пах відливом, хоча зараз був високий приплив - оскільки музичний автомат був несправний, а шестеро одиноких відвідувачів не розмовляли один з одним, Брім чув, як хвилі вдаряються про верхівку пірса.
  
  Зраділий можливістю побути наодинці зі своїми думками, він виліз на табурет біля понівеченого бару і замовив свій "Бад".
  
  Він зловив себе на тому, що крадькома поглядає на молоду жінку в прінстонської толстовці на іншому кінці бару, самий вишуканий зразок, який він коли-небудь бачив. Афродіта з зеленими очима й напрочуд гарною відвідуваністю спортзалу.
  
  "Якого біса, - подумав він, - така, як вона робить у такому місці, як це?"
  
  До біса кліше, він підійшов і запитав.
  
  “ Чекаю, коли ти підійдеш до цієї стороні бару. "Вона показала два пальці барменові. "Але тільки тому, що ти тут єдиний чоловік, який не став би кандидатом на роль актора у фільмі про зомбі, не думай, що зі мною буде легко".
  
  "Значить, нас двоє", - сказав Брім. "У мене вже є старенька".
  
  “ А тобі потрібен молодий, чи не так?
  
  Брім не сказав "ні". Може бути, що йому дійсно потрібно, так це відволіктися від роботи. Сідаючи на стілець поруч з нею, він запитав: "Отже, у тебе є історія?"
  
  За її словами, у двадцять три роки вона була приголомшливою фотомоделлю. Сьогодні ввечері вона напивалася до того, що неохоче визнала, що восени надійде в юридичну школу. Вона відмовилася від Плюща заради Університету Алабами, щоб допомагати піклуватися про свою бабусю, яка жила неподалік.
  
  Він був зачарований. Три кухлі пива, і, напевно, всім у барі, навіть хлопцеві, який лежить обличчям вниз за столом під дошкою для гри в дартс, стало зрозуміло, до чого все це хилиться.
  
  Всі, крім Брима. Його переслідувала думка, що через пральної машини на борту круїзного лайнера ця новоявлена Афродіта завтра перетвориться на червоний туман.
  
  Він згадав конференцію в Майамі в березні 2005 року. Тоді він був круглим дурнем, намагаючись вести себе досить чесно, щоб працювати в розвідці ВВС. І йому це вдавалося. Він отримав низку "сливових" призначень, останнім з яких було призначення в міжвідомчі сили на захист Америки від зброї масового знищення, контрабандою ввозиться на борт невеликих океанських судів.
  
  Напад невеликого судна "Аль-Каїди" у жовтні 2000 року на військовий корабель США "Коул" ясно показало, що напади на воді займають одне з перших місць у списках справ поганих хлопців. Така операція в Сполучених Штатах навіть не обов'язково має бути "успішною" в тому, що стосується знищення цілі. Якщо б вона просто закрила один порт, занепокоєння поширилося б по світовому фінансовому ринку. Для початку.
  
  Директор міжвідомчих сил був пихатим бюрократом Пентагону, відчайдушно потребували, на думку Брима, в ударі по обличчю. Та це було до того, як неуки висунули гіпотезу про те, що сучасні технології спостереження зробили людський інтелект застарілим. Його заходи заспокоїли наївну громадськість і Конгрес, але зовсім не змогли захистити американські порти і водні шляхи. Інші члени комітету виявилися купкою бовдурів. Або, з іншого боку, досвідченими бюрократами: всі пожинали кар'єрні лаври. Всі, крім Брима, який після одного довгого і болісного дня нарад в Майамі, нарешті, вдарив боса по обличчю.
  
  Пральна машина піднесла б безцінний урок - дорогий, але Мобіл - це не Манхеттен. В одиночних боях у В'єтнамі загинуло більше життів, ніж буде завтра. Не зашкодило і те, що Брім в процесі ледь не став мільярдером. Однак гроші не мали великого значення, порівняно з виправданням. Уявивши собі вираз обличчя співробітника Пентагону, коли йому доведеться відповідати за скоєне, Брім підбадьорився.
  
  "Ще по одній?" Запропонувала Афродіта.
  
  "Я б із задоволенням, солодка". Він зісковзнув зі свого барного стільця. "Справа в тому, що у мене завтра важливий день".
  
  
  14
  
  
  Сонце пробивалося крізь вінілові фіранки номери 12 в Country Inn, недалеко від головної вулиці Хаттисберга Y. Світло розбудив людини, який зареєструвався минулої ночі як Міллер і заплатив готівкою. Радіогодинник показували 9:01. Чарлі, який у дитинстві захоплювався півзахисником "скреппі Метс" Китом Міллером, вважав, що п'ять годин безперервного сну цілком варті цих тридцяти дев'яти доларів. Якщо тільки ЦРУ не використала цей час, щоб знайти його.
  
  Він відсмикнув одну з штор, майже чекаючи заглянути в дуло гармати. День був сліпучо білим. На тридцяти або близько того вільних місцях були припарковані три машини: пара великих бурових установок та іржавий "Б'юік Скайларк", який виглядав так, наче його було важко завести, не кажучи вже про те, щоб слідувати за автобусом з казино по федеральній трасі. На чотирисмугової дороги, що веде до стоянки, кілька легкових автомобілів і пікапів чекали на червоне світло.
  
  Чарлі виявив, що вестибюль "Кантрі Іпн" порожній. Пакистанець середніх років за стійкою адміністратора, захоплений телефонною розмовою, який міг бути тільки подружнім, не підняв голови, коли Чарлі виходив.
  
  Доларовий магазин був справжньою скарбницею. Кошлатий світлу перуку, вибраний Чарлі, хоча, вірогідно, призначався для жінки, здавався фальшивим тільки при найближчому розгляді - чоловік міг надіти його і зійти за байкера. Сонцезахисні окуляри в роговій оправі, які, ймовірно, стояли на обертовій полиці, оскільки магазин "Долар" був магазином "Квартал", могли бути сприйняті як ретро-шик і, безсумнівно, змінили б контури його особи. Він також вибрав кілька толстовок і пальто з камуфляжним принтом. Якщо б люди Эскриджа запитали юну Місті в касі, що купив Чарлі, вони отримали б дюжину можливих описів.
  
  Перейнявшись духом заплутаності, Чарлі купив ще три перуки, рибальську капелюх і фіолетове пончо.
  
  "Шкільний спектакль", - сказав він з удаваною сором'язливістю, ставлячи все на стрічку конвеєра.
  
  Місті за стійкою мимоволі посміхнулася. Її погляд був прикутий до круглого дзеркала безпеки над головою. Чарлі побачив відображення літньої жінки, засовывающей різдвяна прикраса - три штуки за долар - в кишеню блузки.
  
  
  Вийшовши з магазину, Чарлі попрямував назад через вулицю до "Авіс" двома будівлями нижче. Він зауважив камери спостереження на трьох стінах агенції з прокату автомобілів. Навіть у великому світловолосого перуці і сонцезахисних окулярах він відключив би пристойну програмне забезпечення для розпізнавання осіб всього на кілька секунд, якби це сталося.
  
  Далі по кварталу пункт прокату автомобілів в Хаттисберге, доглянутий сарай з розфарбованої від руки вивіскою і трьома запорошеними "Крайслерами" на небрукованої стоянці перед будинком, виглядав більш багатообіцяюче.
  
  При найближчому розгляді з'ясувалося, що там теж була камера стеження в пластиковому куполі розміром з салатницю, підвішеному до стелі.
  
  Чарлі проклинав викрадачів, хоча б для того, щоб дати вихід своєму розчаруванню.
  
  Потім він подумав про те, щоб приєднатися до них. Він досить часто спостерігав, як його батько запускає машини з електроприводом. Звичайно, він також спостерігав, як Дерріл Строберри здійснює хоумран на дистанції 450 футів.
  
  Необхідність перемогла. Він повернувся на парковку мотелю, зупинившись, щоб зашнурувати черевик між одним з великих вантажівок і старим "Бьюиком", двухтонным автомобілем з бежевими бічними панелями.
  
  Його батько сказав, що найпростіший спосіб отримати доступ до машини - це відкрити двері. Люди занадто часто залишали її незачиненого. Чарлі невпевнено потягнувся до ручки на водійських дверцятах "бьюїк", очікуючи, що власник машини от-от вискочить з мотелю.
  
  Двері у вестибюль залишалася закритою.
  
  Швидше за все, "б'юік" належав чоловікові за стійкою адміністратора. І ще, судячи з усього, в такому місці, як це, не платили за камери спостереження на парковці.
  
  Чарлі обережно потягнув за ручку. Двері відчинилися, заскрипівши петлями. У куполі спалахнуло світло. Здавалося, як і раніше, ніхто цього не помітив.
  
  Він кинувся на місце для ніг водія, зачинивши за собою дверці. Намагаючись не висовувати голову з вікна, він вдарився пораненим плечем про рацію. Це кольнуло, але він швидко розтягнувся на підлозі, перекинувся на спину і вивчив стовбур запалювання.
  
  На його нижній стороні він виявив вигнуту прямокутну панель розміром з поп-тарт і відірвав її. Тепер йому потрібно було знайти два червоних вогника серед джунглів проводів всередині блоку запалювання. Нервовий піт заливав йому очі.
  
  Він помітив червоні. Без особливої надії, що це спрацює, він поєднав їх кінці разом.
  
  Двигун, зашипев, ожив.
  
  Чарлі поразится пізніше. Зараз його погляд метнувся до дверей у вестибюль.
  
  Як зазвичай.
  
  
  15
  
  
  Убогий сонячне світло не зміг розвіяти густий туман над затокою Мобіл до пізнього ранку. Незважаючи на шістдесят градусів, день залишався занадто легковажним і в цілому похмурим для більшості заходів біля басейну або на набережній. Кілька любителів бігу підтюпцем і велосипедистів скористалися стежками, прокладеними по пишною території Гранд-готелю. Групи безпеки G-20 не могли бути більш помітними. Багато агенти були одягнені в блискучі чорні куртки з емблемами СЕКРЕТНОЇ СЛУЖБИ, засобів ЗАХИСТУ та КОНТРСНАЙПЕРІВ. Конференція мала розпочатися тільки увечері, але пости охорони вже утворили стіну навколо головної будівлі готелю та прилеглих до нього будинків. Ще більше охоронців кишіло на території.
  
  У надії зійти за одного з любителів бігу підтюпцем, Чарлі одягнув спортивний костюм і кросівки Nike, які купив у торговому центрі по дорозі з Хаттисберга. Віддаляючись підстрибом від готелю, він почув пронизливі виски і хихикання. Живопліт раздвинулась, відкривши дітей на ігровому майданчику, що знаходиться в межах досяжності пластикової вибухівки в ADM, яка, як він підозрював, перебувала в порту Мобіл-Бей.
  
  Він продовжив шлях до пристані. Для того, хто зараз її шукає, будь перук видав би його з головою. Тому він також купив машинку для стрижки волосся на батарейках і, стоячи перед дзеркалом у занедбаному чоловічому туалеті торгового центру, знищив більшу частину волосся. Решта волосся він підстриг коротко. Гель, нанесений на його недавно облисілі ділянки, створював враження, що з тих пір, як у нього там росли волосся, пройшли роки. Він додав сонцезахисні окуляри з закругленими лінзами, "вогненно-іридієві" - так виробник називає "червоні" - лінзи відволікали увагу від його рис.
  
  На жаль, він не був великим любителем бігу підтюпцем. І тепер просуватися вперед було ще важче, ніж зазвичай, через кульового поранення в плече, а також з-за двох шарів довгого білизни, яку він носив під спортивним костюмом, призначеним для того, щоб він виглядав кремезним.
  
  В декількох ярдів від бокового входу в пристань для яхт він опустив руки на коліна, немов переводячи подих. Прикидатися не треба. Блискуча біла моторний човен, схожа на мініатюрний круїзний лайнер, тепер стояла на пристані Камподонико в кінці причалу. На кормі, відкинувшись у парусиновому кріслі, сидів чоловік років тридцяти-сорока, уткнувшись обличчям у журнал. На ньому були темні окуляри, вітровка Grand Hotel Golf і шорти-бермуди. У нього були темно-каштанове волосся і цапина борідка. Одних тільки бермудських шорт - насправді, витягають засмаглі м'язисті ноги, було досить, щоб Чарлі дізнався окуляри, каштановий перуку і приклеєну цапину борідку. Вічний павич: Лящеві слід було б надіти довгі штани.
  
  Замість того, щоб відчувати трепет від того, що він правий, Чарлі був у глухому куті. Він поняття не мав, як зупинити Брима. Він міг би попередити Секретну службу, але вони, ймовірно, просто вкинули б його в місцевий витверезник, а потім, що ще гірше, попередили б Брима. ЦРУ могло б допомогти, але не раніше, ніж телеграми про видачу дозволів віднімуть залишок дня. Або Еськрідж міг би відправити Чарлі назад у витверезник.
  
  Чарлі зважувався, змагаючись із самим Лящем. Пілот, ймовірно, вважав занадто великим ризиком довірити свій вантаж кому-небудь, крім себе, а це означало, що його план полягав у тому, щоб зачарувати капітана Ґленні, а потім бовтатися на яхті до тих пір, поки він не зробить операцію. Або, можливо, він чекав прибуття всіх лідерів G20, після чого пересів би в машину і виїхав за межі радіусу вибуху. Тридцяти миль по федеральній трасі повинно було вистачити. Там він приводив у дію бомбу натисканням кнопки на пульті дистанційного управління або, якщо у нього був пристосований детонатор, набираючи номер мобільного телефону.
  
  Чарлі пошкодував, що у нього немає пістолета. Його пересмикнуло від спогадів про ломбарди, повз які він пройшов. При всій його чортової підготовки, як він дійшов до цього, не маючи навіть складаного ножа?
  
  Він подумував про те, щоб заманити Ляща подалі від яхти, а потім якимось чином забратися на борт самому. Як тільки він знайде пральну машину, він зможе назавжди вимкнути детонатор, набравши три рази невірний код, що активує його захист, конденсатор, який, по суті, активізує систему. Це займе у нього максимум дві хвилини.
  
  Але як він міг прибрати Ляща з дороги, хоча б на одну хвилину?
  
  Чарлі озирнувся в пошуках пожежної сигналізації, яку можна було б включити, потім зрозумів, що Брім просто залишиться на своїй яхті. Човен, оточена водою, - непогане місце під час пожежі. У кращому випадку сигналізація очистить пристань, зробивши наближення Чарлі таким же помітним, як якщо б він підпалив себе.
  
  Як щодо доставки піци?
  
  Чим більше Чарлі думав про це, тим менше ставало безглуздим. Як і на кількох пришвартованих тут човнах, кілька вікон яхти Campodonico були прочинені, щоб у салоні не було душно. Поки Брім і хлопець із domino's стояли на парковці, намагаючись розібратися в помилку доставки, Чарлі зміг протиснутися через вікно в салон. Якщо тільки хлопець з "Доміно" не приніс пиріг прямо на яхту Брима. У будь-якому випадку, Брім міг помітити. Як і Гленн-Чарлі помітив рух за матовим склом в кабінеті начальника порту.
  
  Він обмірковував більш обережний підхід через затоку, скориставшись каяками, які стояли на пляжі готелю, коли Брім встав і закрив двері в каюту зовні.
  
  Причаївшись за кущем, Чарлі спостерігав, як пілот переліз через поручень правого борту, зістрибнув на причал і рішуче попрямував до стоянки. Можливо, він прямував в маленьке село перекусити. Що б він ні робив, якщо для цього було потрібно залишити пристань, він повинен був відсутній досить довго, щоб Чарлі зміг отримати доступ до яхті. І це могло бути єдиним шансом Чарлі.
  
  
  16
  
  
  З мовчазною молитвою до безіменним божественних сутностей, до яких він звертався, коли одна з його коней лідирувала в забігу, Чарлі підтюпцем подався до пристані для яхт. Він намагався думати про себе як про гостя Гранд-готелю, що має право розважатися там, де йому, чорт візьми, заманеться, і сподівався, що створює такий вигляд. Особливо капітану Ґленні.
  
  Брима не було вже пару хвилин, коли Чарлі дістався до пірсу. Він дружньо посміхнувся чоловікові на катамарані, потім побіг - хоча і не занадто швидко для бігуна підтюпцем - до яхті Камподоникоса.
  
  На борту нікого не було видно. Чарлі чув тільки шум вітру і поскрипування яхти, коли вона піднімалася і опускалася на воді. Ступивши на корму, він повинен був би нервувати, але відчув щось схоже на радісне збудження.
  
  Кілька кроків по вузькій бічній палубі, і він добрався до одного з прочинених вікон каюти. Скло плавно відкрилося до упору. Він насилу протиснувся всередину, впавши на кремовий килим, і опинився в коридорі, обвішаному такою кількістю морських карт в рамках, що вистачило б на музей.
  
  Він пройшов по ній в просторну столову зі столом на вісім персон. На прилеглій кухні була вся необхідна побутова техніка, яка буває в розкішному будинку. Крім пральної машини.
  
  Затамувавши подих, він навшпиньки спустився гвинтовими сходами зі сходами з цілісного червоного дерева на нижню палубу. В одній з кают світився телевізор, змусивши його здригнутися, але там нікого не було. У двох інших каютах стояли тільки високі ліжка і вбудовані шафи.
  
  Немає пральної машини або яких-небудь ознак її наявності.
  
  В кінці коридору був хижу. Не чекаючи чого, Чарлі відчинив двостулкову дверцята і виявив дивно компактну нішу для білизни з безліччю полиць, раскладывающейся прасувальної дошкою і, поряд з сучасною сушаркою, дешеву, квадратну Perriman Pristina, все ще забруднений брудом з печери.
  
  Еврика, подумав він.
  
  Він потягнувся, щоб відкрити кришку багажника, коли почув, як над палубою клацнув засув.
  
  Страх ударив його, як батіг.
  
  Двері каюти зі скрипом відчинилися. Він почув принаймні дві пари кроків.
  
  "Як щодо холодного пива, Стів?" Запитав Брім. "Я купив тобі безалкогольне".
  
  “ Ви дуже добрі, спасибі. "Низький, скрипучий голос із сильним близькосхідним акцентом. “ Але давайте, будь ласка, перейдемо до справи?
  
  "Це було б просто чудово", - сказав Брім, закриваючи двері і тупаючи в напрямку сходів. "При всій моїй повазі".
  
  Чарлі оглянув каюти, в яких явно не вистачало місць, де можна було б сховатися. Пірнувши під прасувальну дошку, він втиснувся в десятидюймовую щілину між задньою стінкою пральної машини і стіною. Він спіткнувся про пошарпаний помаранчевий шнур живлення пральної машини, протягнутий в настінну розетку, але падати було нікуди.
  
  Він опустився на одне коліно. Приміщення було темним і в іншому нагадувало задню стінку шафи для одягу.
  
  "Поки я думаю про це, тобі слід взяти це з собою, на випадок, якщо вам з якоїсь причини знадобиться пересунути човен", - сказав Брім, чимось побрязкуючи. Біля підніжжя сходів здалися його шкіряні сандалі.
  
  Чарлі стояв нерухомо, сподіваючись, що відбійний молоток, який раніше був його серцем, не приверне уваги Брима.
  
  Вийшовши в коридор нижньої палуби, Брім повернув в'язку ключів Стіву, смуглому, схожому на кабана чоловіка років двадцяти п'яти з близько посадженими чорними очима. Його накрохмалені джинси levi's, блискуча нова майка Florida Marlins і високі черевики Converse All Star іронічно підкреслювали його иностранность.
  
  "Велике вам спасибі," сказав Стів, прибираючи ключі в кишеню. Він озирався на всі боки, поки його погляд не зупинився на пральній машині. Він витріщився на неї.
  
  Серце Чарлі ледь не вистрибнуло з рота, коли Стів наблизився, щоб розглянути ближче. Чарлі задіяв м'язи, про наявність яких він і не підозрював, щоб залишатися нерухомим.
  
  Стів вказав на панель управління пральною машиною. "Так ця кнопка насправді є спусковим гачком?"
  
  Брім підійшов так близько, що Чарлі міг би протягнути руку через щілину між пральною машиною і сушаркою і торкнутися його коліна.
  
  - Ти маєш на увазі кнопку “Пуск"? Брім нахилився вперед і натиснув на неї.
  
  Кров відринула від лиця Стіва.
  
  Машина рыгнула, і шланг, протягнутий повз Чарлі, роздувся, наповнюючись водою з мідного трубопроводу на стіні. Вода забризкала пральну машину.
  
  Помітивши занепокоєння Стіва, Брім усміхнувся. “Вода накопичується протягом приблизно п'яти хвилин, потім витікає, і машина знову вимикається. Це невеликий спецефект на випадок, якщо митний інспектор випадково включить цю штуку, що вони іноді роблять ".
  
  Стів зітхнув з полегшенням. "Я ще не був готовий".
  
  "Стів ось-ось зробить з себе мученика, - подумав Чарлі, - а Брім морочить йому голову". Що за хлопець.
  
  “ Подивись-но на це. Лящ відкинув кришку.
  
  Стів здивовано зазирнув усередину. “ Води немає.
  
  "Вода надходить у спеціальний відсік у задній частині машини".
  
  "Ах".
  
  “Звичайно, якщо інспектор відкрив кришку, гра закінчена. Бомбу замаскувати неможливо". Брім вказав на пральну машину. "Бачиш там три циферблату?"
  
  “Так. Прогресивні дії пов'язані. Я пройшов ретельну підготовку за ним у доктора Закира ".
  
  “ Добре. Тобі буде приємно дізнатися, що, щоб позбавити тебе від клопоту, він набрав код для включення пристрою. Потім він поставив його на паузу, на дві секунди після десятихвилинного зворотного відліку. Ось..." Брім простягнув Стіву пристрій, схожий на пульт від телевізора. “Добрий доктор і це підстроїв. Сьогодні ввечері під час гри ви просто натискаєте велику червону кнопку, і зворотний відлік поновлюється через дев'ять хвилин п'ятдесят вісім секунд. Якщо вам з якоїсь причини потрібно зробити паузу, натисніть кнопку ще раз. По суті, це кнопка відтворення і паузи в одному пристрої. Батареї нові, і у вас є ще на кухонному столі. Якщо з якої-небудь причини пульт вийде з ладу і вам знадобиться скористатися послугами PALs, код тут. "Брім вказав на ту частину панелі управління, де, як згадав Чарлі, серійний номер був вигравіруваний на металевій смужці.
  
  Стів кивнув.
  
  "Так що все має бути готове". Опустивши кришку, Лящ повернувся, щоб піти. "В холодильнику повно твоїх улюблених продуктів - не хвилюйся, все халяльне".
  
  "А ти де будеш?" - Запитав Стів.
  
  Брім повернувся до сходів. “ Поза радіусом ураження.
  
  "А що, якщо виникне несправність?"
  
  "Якщо щось піде не так, Хеб Катада знає, як зв'язатися з Закіром чи зі мною - я знаю, що у тебе є бос на швидкому наборі". Брім повільно рушив до сходів.
  
  Чарлі дуже хотів, щоб він пішов. Це означало б боротися тільки зі Стівом.
  
  "Ну, тоді добре, містер Брім," сказав Стів. “ Велике вам спасибі.
  
  “ Це тобі від усієї душі спасибі, Стів. Брім кинувся до сходів.
  
  Він зупинився, не дійшовши до першої сходинки, і розвернувся, не зводячи очей з дверей пральні. “ Ця складна двері були відчинені, коли ми спустилися сюди, чи не так?
  
  Стів кивнув.
  
  Кров Чарлі застигла в жилах. Йому потрібна була стратегія відходу. Це було прямо там, зі зброєю в списку упущень в його плануванні.
  
  Брім опустився на коліна, вивчаючи підлогу.
  
  Міг він знайти сліди Чарлі на лінолеумі?
  
  Він кинувся в хазяйську спальню, вселяючи надію в Чарлі. Оскільки ніша для білизни виглядала надто маленькою, Бриму і Стіву не могло прийти в голову зазирнути за побутову техніку.
  
  Мить Брім повернувся із спальні з "Глок" з глушником. Він повернувся до пральної машини. Він не міг бачити Чарлі, але дуло його пістолета було на прямій лінії з особою Чарлі.
  
  "Будь ласка, вийди зараз і спаси мене від дірки від кулі в моїй милій сушарці", - сказав він.
  
  
  17
  
  
  Чарлі підвівся, його ноги горіли від уколів. І від страху. "Я повинен тобі велике спасибі, Джей Ті", - сказав він.
  
  "Це хто?" - Запитав Стів у Брима.
  
  "Ніхто". Брім був надзвичайно спокійним.
  
  "Ніхто в загальному плані речей", - сказав Чарлі. "Але для наших сьогоднішніх цілей - агент ЦРУ".
  
  Стів пробурмотів щось по-арабськи.
  
  "Він бреше", - сказав Брім. "Він просто гравець". Він поманив Чарлі пістолетом.
  
  Чарлі стояв на своєму. “Гравець, який днями був присутній на брифінгу в Ленглі і згадав ваші слова про те, що ви збираєтеся відсвяткувати завершення операції зі зброєю шматком реберець. Аналітику потрібно близько секунди, щоб зрозуміти, що ви націлилися на "Велику двадцятку".
  
  "Не хвилюйся, він не з ЦРУ", - сказав Брім Стіву. “Навіть найзатятішим гравцям час від часу щастить. Це просто свого роду захоплення готівки".
  
  Очі Стіва розширилися від паніки. "Що, якщо він не один?"
  
  "Він один".
  
  "Звідки ти це знаєш?"
  
  “Він заробляє на життя грою на пониження; ЦРУ і близько не підпустили б його до операції. І якщо б з ним справді хтось був, вони б попередили його, що ми прямуємо сюди, або, принаймні, спробували підстерегти нас, щоб дати йому час забратися.
  
  Стів на мить замовк. “Містер Брім, план полягає в тому, щоб підірвати раніше терміну, якщо щось піде не так. Це було частиною угоди, так? У Гранд-готель вже прибуло дуже багато впливових людей, включаючи майже всіх членів французької делегації...
  
  Брім простягнув долоні. “Ого, ми забегаем далеко вперед. Повір мені, Чаклс - одинока дворняжка".
  
  "При всьому належному повазі, сер, це не питання довіри".
  
  “ Хороша думка. Дозволь мені довести тобі це.
  
  "Яким чином?"
  
  "Якщо б у нього було підкріплення, вони б вже були тут". Брім навів пістолет на Чарлі і натиснув на курок.
  
  Чарлі кинувся за пральну машину. Куля розірвала повітря над його волоссям, потрапивши в сушарку. З темного лабіринту повітроводів і шлангів пролунало дивне шипіння. Раптово його сорочка стала мокрою. Кров? Його пройняв озноб. Він зауважив струмінь холодної води з розірваного шланг, що підводить до пральної машини.
  
  Він ковзнув за шайбу, сподіваючись, що Лящ не захоче пробивати бомбу наскрізь.
  
  Стів в жаху замахав руками, побачивши, що вода зібралася в ніші і залила коридор. - А як щодо цього?
  
  "Вода нікому не зашкодить". Лящ підійшов до щілини між пральною машиною і сушаркою, обходячи калюжу води, що утворилася на підлозі. "Це пристрій сконструйовано таким чином, щоб воно могло опуститися на дно Мобільного відсіку і все одно вибухнути".
  
  Його пістолет був так близько, що Чарлі відчув запах розрядженого кордита.
  
  У такі моменти його батько зазвичай приходив на допомогу. Або Еліс.
  
  Але ніхто навіть не знав, що він тут. Ніхто не знав.
  
  "Я все ще не впевнений", - сказав Стів. "Якщо б я був у вашому ЦРУ, я б дозволив йому померти, щоб ми повірили, що вони не знають про нас".
  
  Брім зітхнув. “Вони не знають, гаразд. Звичайно, жертвувати людиною має стратегічний сенс. Однак вони ніколи б на це не пішли, побоюючись тільки розслідування Сенату".
  
  “ Може, й так. "Стів направив пульт на пральну машину. “ Але навіщо ризикувати?
  
  Брім наїжився. "Тобі дійсно потрібно триматися".
  
  Стів тримав пульт від пральної машини, як штик.
  
  "Послухай, є дівчина, яку я хочу вивести з червоної зони, не кажучи вже про себе", - продовжив Брім. "Півгодини часу на підготовку було частиною угоди".
  
  Стів натиснув великим пальцем на велику червону кнопку. "Ясно і безповоротно, воля Аллаха змінилася". Він клацнув пультом дистанційного керування. Конічна лампочка на голівці пристрою загорівся червоним.
  
  Механізм бомби з дзижчанням ожив, корпус пральної машини завібрував, вдаряючись об грудну клітку Чарлі.
  
  Брім вистрілив з "Глока" з глушником.
  
  Перед Чарлі виник образ. Спогад про вітальні в шале. Він і Еліс на зручному дивані, а Драммонд в кріслі. Всі троє були поглинені одній зі своїх ігор в Скреббл. Цікава інформація: навіть хвороба Альцгеймера не могла перешкодити Драммонд складати слово з семи букв одне за іншим.
  
  Тепер, не відчуваючи нічого, крім струменів холодної води, Чарлі заглянув за пральну машину.
  
  У лобі Стіва зяяла червона діра в центрі. Він впав, відкривши пляма крові на стіні позаду нього на рівні голови.
  
  "Він все одно збирався померти тут", - сказав Брім, немов шукаючи прощення.
  
  "Дозвольте мені переконати вас не використовувати бомбу", - сказав Чарлі.
  
  "Серед інших причин, за якими ви не зможете мене переконати, я не отримаю ні гроша, якщо тут не станеться вибуху".
  
  “Припустимо, я скажу вам, що ви не отримаєте того вибуху, який маєте на увазі. Пентрит і тринітротолуол в бомбі справжні, але U-235 підроблений". Чарлі вирішив не згадувати, що пристрій, розроблене для того, щоб обманом змусити клієнтів спочатку повірити, що вони справили ядерний вибух, все одно зробить вибух, достатній для того, щоб вбити дітей на ігровому майданчику, всіх агентів служби безпеки і високий відсоток гостей готелю і персоналу.
  
  “Неправда. Тільки сьогодні вранці Вівек Закір, фізик-ядерник Нобелівського рівня, підтвердив, що збагачений уран відповідає класу А."
  
  “Це пристрій було розроблено, щоб обдурити навіть фізиків-ядерників, які отримали Нобелівську премію. Це те, що мій старий робив для ЦРУ. Його команда відтворила старі російські ADMS, тому що уранові родовища залягають так глибоко, що неможливо провести адекватні випробування...
  
  “ Гарна історія. Брім підійшов до ніші з приладами. “ Навіть якщо б це було правдою, сотня фунтів пластикової вибухівки все одно справляє досить потужний вибух, щоб відповідати моїм цілям.
  
  “Добре. Замість цього продай мені бомбу. Я можу заплатити тобі більше, ніж тобі коли-небудь знадобиться".
  
  "Звучить так, ніби я от-от відчую ще один вибух".
  
  “ Ви знаєте про скарби Сан-Ісідро?
  
  "Ага".
  
  “ Це знайшов мій батько. Це було на одному з тих маленьких острівців біля берегів Мартініки.
  
  Брім опустив рушницю. “ Ти бачив це?
  
  “Так. Вся дах зроблений із золота, знятого у вигляді панелей з венесуельської церкви".
  
  "Якщо б це було правдою, якого біса ти сюди прийшов?"
  
  Чарлі постукав по пральній машині.
  
  “Тоді ти дурень. І навіть якби ти знайшов Ельдорадо, я був би дурнем, якби довірився тобі". Вбігши в нішу, Брім націлив пістолет на Чарлі. “ Насправді, я дурень, що взагалі з тобою розмовляю.
  
  “ Спасибі. "Чарлі опустив обірваний шнур живлення пральної машини у воду.
  
  Зі звірячим криком Лящ злетів у повітря. Як і сподівався Чарлі, сандалі Ляща зробили його вразливим для течії; Чарлі був захищений своїми кросівками на гумовій підошві.
  
  Брім приземлився на шайбу і втратив контроль над пістолетом. Чарлі зловив зброю, розвернувся і направив на нього.
  
  М'язи пілота затремтіли. Однак його дихання, здавалося, припинилося, а фарба відринула від його шкіри.
  
  Чарлі повернувся боком, прослизнувши в щілину між приладами. Він опустився на коліна поруч з тілом Стіва і вирвав пульт дистанційного керування з рук терориста. Він направив пристрій на пральну машину і клацнув. Загорілася конічна лампочка.
  
  Але детонаційна механізм всередині пральної машини продовжував дзижчати.
  
  Продовжуючи цілитися в Ляща, Чарлі підійшов ближче до шайбі і спробував ще раз.
  
  Ніяких змін. Може бути, вода закоротила пульт дистанційного управління? У будь-якому випадку, він міг ввести код вручну. Якщо залишилося достатньо часу. 07:55, згідно з індикатором, прикріпленої до внутрішньої сторони кришки пральної машини.
  
  Сила-силенна часу.
  
  Чарлі подивився на серійний номер на панелі управління. Металеву стрічку, якою він користувався на Карибах, зняли, замінивши смужкою скотчу з іншими номерами. Він з болісною ясністю зрозумів чому: з пультом дистанційного управління все було в порядку. Вчений Нобелівського рівня, доктор Вівек Закір, був досить розумний, щоб сконструювати дистанційне управління, яке використовувалося тільки для ініціювання детонації. Він видалив цей серійний номер з тієї ж причини, на випадок, якщо мученик злякається в 9:58 між натисканням кнопки і відправленням в загробне життя.
  
  Не маючи можливості згадати справжній код, Чарлі не знав, як зупинити детонацію.
  
  
  18
  
  
  07:34.
  
  Чарлі міг подзвонити в 911, пояснити, що він був на борту яхти з двома трупами і ядерною бомбою, хоча насправді вона не була ядерною частиною секретної програми ЦРУ, - але в ній все ще було досить високоякісної пластикової вибухівки, щоб знищити хороший відсоток людей поблизу, і вона спрацювала, так що вам слід поквапитися.
  
  Якби йому це вдалося, у саперів було б час прибути в 00: 04 і виконати свою роботу.
  
  Відкинувши цю ідею, він витягнув ключі від човна з кишені Стіва і помчав вгору по сходах. Він мав намір відв'язати яхту і відігнати її як можна далі від берега. На відстані милі або двох пристрій могло вибухнути, заподіявши відносно невеликий шкоду - туман і загальна похмурість утримували більшість човнярів будинку.
  
  Потребуючи спочатку в відв'язуванні важких канатів, що прив'язують яхту до причалу, він вискочив за двері каюти на палубу на кормі, де виявив, що дивиться в дуло дробовика.
  
  Час, здавалося, сповільнилося, адреналін знову переключив його почуття і мислення на більш високі швидкості. Він передбачав безліч перешкод і продумував контрманевры. І все-таки вигляд Ґленні змусив його підстрибнути.
  
  “Зупиніться прямо тут, містер Пулітцер. Підніміть руки так, щоб я міг їх бачити".
  
  Він підняв обидві руки над головою. "Просто послухай секунду".
  
  “ Ні, сер. "Примружившись через приціл, вона міцніше стиснула палець на спусковому гачку.
  
  "Всього одну секунду, будь ласка".
  
  "Одну секунду". Вона подивилася на бліде небо. "Час вийшов".
  
  "Людина, якого ви знаєте як племінника Тома Камподоникоса, насправді дуже поганий хлопець". Палець Ґленні не ворухнувся. “В даний час на цьому човні встановлена бомба з сотнею фунтів пластикової вибухівки, якої досить, щоб знищити пристань і все в радіусі чверті милі. Вона вибухне через сім хвилин. У мене немає можливості відключити його, тому мені потрібно прибрати його подалі від гріха подалі ".
  
  Гленн зробив паузу, щоб подумати. “Нісенітниця собача. Ти викрадач яхт".
  
  Поглянувши на парковку, Чарлі зітхнув з полегшенням. - А ось і Секретна служба. Вони розберуться з цим.
  
  Вона обернулася, щоб подивитися, але побачила тільки пустельну пристань. Коли вона озирнулася, готуючись вилаятися, то побачила, що Чарлі цілиться в неї з "Глока" Брима. Вона зблідла.
  
  "Якщо б я був поганим хлопцем, у тебе зараз були б неприємності", - сказав він.
  
  Вона з бурчанням підтвердила це. І вистрілила з дробовика.
  
  Передбачаючи, що вона це зробить, він стрибнув на палубу. Через шпигат він побачив, як товстий носової канат розділився надвоє, звільняючи ніс яхти від кнехта на причалі.
  
  Повернувши бочку в бік корми, Гленн сказав: "Я бачив Тома сьогодні вранці, як він два рази проходив повз мого офісу з арабськими хлопцями, які нібито постійно озирався через плече". Вона відірвала кормової канат, зруйнувавши при цьому громіздку металеву щаблину. “ Тобі краще відвалити, товариш по кораблю.
  
  "Спасибі," сказав Чарлі, вриваючись в рульову рубку.
  
  Він глянув на світлодіод, який відірвав від пральної машини. 04:58.
  
  Він вставив ключ Стіва в замок запалювання, прикидаючи ймовірність того, що цей ключ, як і пульт дистанційного керування, був несправний. Двигуни заревіли, вспінення навколишню воду.
  
  На причалі Ґленні щось крикнула в свій мобільний телефон і махнула Чарлі рукою, щоб той заходив.
  
  Управління яхтою було таким же, як у Riva Aquarama, і це добре, оскільки Чарлі натиснув на газ у зворотному напрямку, як підказував здоровий глузд, і випадково відправив яхту на стоянку. Йому вдалося відійти від причалу, крутанув штурвал. Перемкнувшись на "вперед", він направив яхту туди, де, як йому здавалося, була середина затоки. Туман, по суті, низькі гряди хмар, не дозволяли зрозуміти, що він не просто тримається берега. Або ось-ось вріжеться в нього.
  
  Двох'ярусне, ультрасучасне навігаційне обладнання було йому потрібно не більше, ніж печерному людині, за винятком яскраво-рожевого кулькового компаса, новинки, прикріплюється гумової присоском до лобового скла. Якщо компас працював, човен прямувала строго на захід. До центру затоки.
  
  Він стояв біля штурвала, використовуючи всю вагу, щоб амортизувати удари хвиль, що набігають.
  
  Коли годинник показував 3:00, між ним і пристанню було більше милі. Чи достатньо далеко.
  
  Тепер потрібно спуститися за борт разом з рятувальним плотом.
  
  Щоб яхта і далі не врізалася в комерційне вантажне судно, він вимкнув двигуни, зануривши сутінкові околиці в цвинтарну тишу, порушує тільки плескотом води і його власним важким диханням, коли він вибіг на ніс.
  
  Він загальмував і відірвав липучки, привязывающие яскраво-червоний пліт "Зодіак" на внутрішній стороні поручнів. Близько десяти футів в довжину, у нього був встановлений на кормі підвісний мотор, який виглядав так, немов у нього було достатньо сил.
  
  Пліт не зрушив з місця. Висячий замок на кінці товстої кормової мотузки прикріплював його до верхнього поручня яхти. Чарлі подивився на зворотний бік замку. Мініатюрною замкової щілини не було. Однак він міг би перерізати волосінь ножем або пилкою. І ще пара хвилин.
  
  У нього було 1:43.
  
  Він подумував стрибнути за борт і поплисти. Гіпотермія перемогла розпад.
  
  Замість цього він тримав стовбур "Глока" у двох футах від висячого замка. Він прикрив обличчя рукою і натиснув на спусковий гачок. То звук, то шрапнель вдарили по його барабанним перетинкам; він не був упевнений, що саме. Як би те ні було, від замку більше не залишилося і сліду.
  
  Він жбурнув "Зодіак" у воду. Намагаючись не думати про пятнадцатифутовой прірви, він вхопився за поручень. Стрибаючи, він помітив, як індикатор глипнув з 1:00 до:59.
  
  Його вага і інерція кинули його у воду, яка здавалася такою холодною, що повинна була бути крижаний.
  
  Він виринув і виявив, що "Зодіак" спливає швидше, ніж він міг плавати. Звичайно. Хапаючи ротом повітря, він дістався до плота, приблизно у сімдесяти п'яти футах від яхти, або на добру тисячу футів ближче, ніж йому було потрібно.
  
  Забравшись на борт, він смикнув за шнур, заводячи маленький підвісний мотор на кормі. Схопившись за румпель, він ліг на прямий курс. Пліт рвонувся вперед, як дрэгстер, як раз в той момент, коли сліпучий спалах розірвала туман, за нею пішов гуркіт такої сили, що він перестав чути, змінившись липкою кров'ю і зводить з розуму болем.
  
  З розвалюється яхти піднялася водяна вежа біблійних розмірів. Сила вибуху збила вертоліт з ніг і перекинула вітрильники на східному березі.
  
  "Зодіак" злетів у повітря, як повітряний змій, Чарлі чіплявся за нього до тих пір, поки не був в змозі залишатися у свідомості.
  
  
  19
  
  
  Він прокинувся в центрі зграї крихітних, схожих на сильфид частинок світла. Він бачив зірки. Вражаюче, але, ймовірно, результат струсу мозку, судячи з болю.
  
  Прояснивши зір, він виявив, що знаходиться на "Зодіаку", мотор все ще булькав, хоча крижана вода стікала через отвори в корпусі, заливаючи велику частину носової частини.
  
  Уламки яхти встромилися в його спортивний костюм. Незважаючи на два шари довгого нижньої білизни, він був весь у крові. Кожна хвиля, заливавшая його рани, відчувалася як сотня свіжих порізів. Він все ще був живий, і свідомість того, що йому вдалося відкинути бомбу досить далеко від берега, зводило біль до простого дискомфорту. Він відчув, що посміхається від вуха до кровоточить вуха.
  
  Поліцейський катер рвонувся від східного берега до стовпа диму, який раніше був яхтою, чверть милі від них. Крізь рассеявшийся туман він побачив ще два поліцейських катери, наближаються з протилежного боку затоки.
  
  Коли до нього почав повертатися слух, він розрізнив серед шуму хвиль завивання мотора, зауважив моторний човен і роздивився постать біля її керма. Жінка. Тримаючись рукою за козирок від пари, вона оглядала місцевість, де тільки що стояла яхта.
  
  Еліс!
  
  Навіть в туманному силуеті вона була прекрасна.
  
  "Де ти?" - крикнула вона.
  
  “ Тут, - прохрипів він горлом, запекшимся від солі і крові.
  
  Вона не дивилася в його бік.
  
  Він проковтнув, потім спробував знову. "Еліс". Це прозвучало як хрип. Щось було серйозно не в порядку з одним з його легенів.
  
  Вона повернула в бік від "Зодіаку".
  
  Над затокою згущався туман, огортаючи поліцейські катера в безпосередній близькості від уламків яхти. Чарлі сумнівався, що зможе дістатися до них, а це означало, що його виживання зведеться до перегонах між Еліс і гіпотермією.
  
  Він подумав про те, щоб вистрілити з "Глока", щоб привернути її увагу. Перш ніж він встиг дотягнутися до нього, лук "Зодіаку" різко піднявся. Він обернувся і подивився через плече.
  
  Лящ чіплявся за корму.
  
  Чарлі вирішив, що в нього галюцинації.
  
  "Вона шукає мене", - сказав Брім слабо, але надто реально. Якимось чином він вибрався з яхти і вчепився за корму "Зодіаку".
  
  - Тебе буде шукати безліч людей. - Чарлі потягнувся за “Глок".
  
  Воно зникло.
  
  “ Ти не розумієш, Чарлі Браун. Вона зі мною. "Лящ" все ще висів на кормі праворуч від мотора. Очевидно, у нього не вистачило сил піднятися на борт. - Я знав, що ви з татом в Швейцарії, тому що вона мені сказала.
  
  Чарлі згадав, як Драммонд цікавився, чи не сама Еліс організувала це виконання.
  
  "Це означало б, що вона сама була викрадена і в неї стріляли", - сказав Чарлі.
  
  "Абсолютно вірно". Брім, здавалося, радів від цього відкриття. “Весь сенс подання полягав у тому, щоб забезпечити їй алібі. В якості її 'викрадачів' ми підібрали найманців, які мали досвід звернення до спецслужби за чайовими, щоб ЦРУ встановило, що вона стала жертвою передачі. Таким чином, хто, чорт візьми, міг подумати, що вона допомагає мені?"
  
  Чарлі роздивлявся Еліс крізь сгущающийся туман. Вона перегнулася через ніс своєї моторного човна, все ще оглядаючи хвилі і щось вигукуючи. Він розгледів пістолет в її правій руці.
  
  "Та вона просто випадково зателефонувала як раз в той момент, коли літак знижувався?" Запитав Чарлі.
  
  "Ми хотіли, щоб ви розповіли про пенджабських сепаратистів", - сказав Брім.
  
  “ Інакше вона допустила б, щоб літак розбився?
  
  “ Інакше ми б взагалі не посадили вас в стрімко падаючий літак.
  
  “Так в цьому не було нічого особистого? Просто ще один день в офісі в Місті Привидів?"
  
  Придушивши посмішку, Брім повільно кивнув.
  
  "Ти розповідаєш мені це, щоб відвернути мене, чи не так?" Сказав Чарлі. І сподівався.
  
  "Ти вчишся". Брім підняв "Глок". "Просто занадто пізно".
  
  Йому було важко утримувати стовбур, оскільки його нижня половина все ще була під водою і її хлюпотіли хвилі, а інша частина тіла розгойдувалася разом із "Зодіаком", але на дистанції стрілянини в шість футів, навіть з урахуванням штормового вітру, у нього були відмінні шанси потрапити у Чарлі.
  
  "Я потрібен тобі живим", - сказав Чарлі.
  
  “Правда? Чому це?"
  
  “Хеб Катада не заплатить ані цента за ваші послуги. Ви, напевно, захочете дізнатися, де заховані скарби Сан-Ісідро".
  
  "Навіщо тобі розповідати мені?"
  
  “ Щоб відвернути тебе. Чарлі щосили вдарив по керму. Підвісний мотор розвернуло у бік Ляща. Дзижчать лопаті гвинта врізалися йому в таз. Гаряча кров прилила до обличчя Чарлі і залила більшу частину плота.
  
  Брім спробував закричати, але хвиля накрила його рот. І все ж він вистрілив.
  
  Куля відокремила рукоятку від іншої частини румпеля. Чарлі перекотився до корми, схопив ручку і змахнув нею, відбиваючи "Глок" у Брима. Гармата дивно відскочила від корми і з плескотом впала в затоку.
  
  Відштовхнувшись від плота, незважаючи на очевидну біль, Брім пірнув у темну хвилю і якимось чином витягнув зброю.
  
  Чарлі пірнув до дальнього кінця плота.
  
  Лящ боровся з припливом, щоб взяти Чарлі під приціл.
  
  Бляшане дзюрчання моторного човна ставало все голосніше, привертаючи їх увагу.
  
  Ніс корабля розірвав туман, показавши Чарлі розмите зображення Еліс за штурвалом. Вона, примружившись, дивився в дуло свого пістолета, спрямованого на нього. Видовище було більш болючим, ніж могла б бути куля. Все, що він міг зробити, це зібратися з силами, коли вона прицелилась і вистрілила.
  
  Повітря здригнувся від пострілу. Куля пробила серпанок, з великим відривом промахнувшись повз нього.
  
  Брім ахнув. Хвиля відкинула в сторону велику пасмо його волосся, оголивши фіолетову западину збоку на голові. Інша хвиля вдарила його палицею, відправивши на дно затоки.
  
  Чарлі задавався питанням, чи дійсно Еліс застрелила його - чи це Брім застрелив його, - і тепер він проводив свої останні борошна в мріях.
  
  Мить моторний човен була досить близько, щоб він міг ясно розгледіти обличчя Еліс. Вона посміхалася.
  
  "Підвезти?" запитала вона.
  
  Він глянув на свій пліт, майже повністю занурений у воду. “ Куди ти прямуєш?
  
  Відклавши рушницю, вона підібрала тятиву і кинула йому кінець. Він ухопився за мотузку обома руками, потім міцно тримався, поки вона підтягувала залишки "Зодіаку" до себе. Коли він зійшов з борту, вхопившись за ніс моторного човна, пліт повністю зник під хвилями.
  
  "Мені треба тобі щось сказати", - сказав він, коли вона допомагала йому піднятися на борт.
  
  "Що це?" - запитав я.
  
  "Я люблю тебе".
  
  "Те ж саме". Вона встала навшпиньки і поцілувала його.
  
  
  20
  
  
  Чарлі любив повторювати, що найкраща річ в житті - це вигравати гроші на іподромі. І друга найкраща річ - втрачати гроші на іподромі. За три місяці після виходу Mobile він втратив сотні тисяч доларів, не рахуючи рахунки за бурбон, який не сильно відставав.
  
  Принаймні, програші були нанесені на Кинленде, історичному іподромі в Кентуккі, відомому кілками з Блакитний трави, а також їх тонізуючу дію на любителів верхової їзди. Сидячи на серпневій трибуні, вдихаючи запах коней, свіжоскошеного сіна і тонконога, Чарлі часто відчував, що переноситься в минуле. Іноді він обертався на гуркіт копит, наполовину очікуючи побачити попереду Сибискуита.
  
  В останній тиждень Весняних перегонів до Чарлі на трибуні приєднався його батько. Серце Драммонда повністю зажило на Мартініці, а після дев'яти тижнів у Женеві його психічний стан покращувався. У Кентуккі він був просто щасливий знаходитися в товаристві свого сина.
  
  На третій день їхнього спільного життя, за кілька хвилин до фінального забігу, Чарлі сказав: “Я збираюся втекти вниз. Хочеш ще чашечку бургундського?" Міцне м'ясне рагу було фірмовим блюдом Кинленда і улюбленим блюдом Драммонда.
  
  Драммонд посміхнувся. “ Це було б мило, дякую.
  
  Чарлі попрямував до проходу, потім повернувся до Драммонд. "Це ваша шоста чашка бургундського, а ви ще не поділилися цікавою інформацією про нього".
  
  Драммонд знизав плечима. “ У мене його немає.
  
  "З такою назвою, як burgoo, ми повинні бути в змозі знайти його".
  
  Залишивши його ніжитися на сонечку, Чарлі відправився подивитися поштовий парад, зокрема Королеву Пісків, коренастую темно-коричневу кобилу з білою зірочкою між розумними очима. Серед її визначних предків були два переможця дербі. Її власник, принц Мохаммед бен Зайд, останнім часом, здавалося, придбав золотистий відтінок, хоча ходили чутки, що його золото насправді є новим протизапальним препаратом, що не піддається виявленню, який може маскувати біль, дозволяючи коням бігти швидше.
  
  Чарлі був відомий бен Зайеду не стільки як гравець у конячки, скільки як син Драммонда Кларка, відставного шпигуна, який нещодавно купив замок у Швейцарії на доходи від незаконного продажу російського боєприпаси для знищення ядерної зброї. Ходили чутки, що у Драммонда був ще один АДМ.
  
  Бен Зайд, головний благодійник міжнародної терористичної мережі, підозрював, що Чарлі дізнався про місцезнаходження другої бомби від свого батька і, можливо, його переконають віддати її, щоб розплатитися з картковими боргами.
  
  ЦРУ передало цю інформацію бен Зайду через своїх агентів в Саудівській Аравії.
  
  По правді кажучи, ставки Чарлі і бурбон були лише прикриттям. Еліс, що чекала його в Парижі, зрозуміла. Справжньою причиною його приїзду в Кентуккі було продати пральну машину.
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"