Моренець Иван Николаевич : другие произведения.

П'ять днiв до смертi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Ви знаєте у свiтi так багато дивного та не зрозумiлого,що iнодi навiть лячно. Я теж був дивним,ще з дитинства, не настiльки дивним, щоб мене запроторили до психлiкарнi та достатньо,щоб видiлитись з-помiж решти. Народився я давно, хоча це вiдносне твердження. Де я народився, на даний момент не має особливого значення.
  
  Вступ
  Ви знаєте у свiтi так багато дивного та не зрозумiлого,що iнодi навiть лячно.
  Я теж був дивним,ще з дитинства, не настiльки дивним, щоб мене запроторили до психлiкарнi та достатньо,щоб видiлитись з-помiж решти. Народився я давно, хоча це вiдносне твердження. Де я народився, на даний момент не має особливого значення.
  Для мене, в даний час,важливе лише те, що вiдбувається зi мною, а подi§ дiйсно дивнi, я навiть не мiг уявити, що таке взагалi можливе, а тим паче, що таке станеться саме зi мною.
  Сальвiя...
  Навiщо ми курили цю гидотну...
  Спочатку, я гадав,що це глюки...
  Занадто реальнi, та все ж глюки...
  Та виявилось все зовсiм не так...
  Глюки, стали реальнiстю, а я сам,почав жити в моєму особистому свiтi.
  Все розпочалося раптово, i так само закiнчилось. Я надiюсь, що все закiнчилось...
  
  День 1
  Все розпочалося з того, що я прокинувся у травi, весь в багнi, з будуна, вiдчуваючи себе лайном.
  У вас виникло питання, що я роблю у цьому мiсцi?
  Я вам залюбки розповiм:
  Отже розпочалося з того, що я повернувся у гуртожиток, пiсля консультацi§ щодо екзамену.
  За одним iз давнiх студентських повiр, щоб здати екзамен, вечором , на передоднi здачi, потрiбно добре випити. Я вирiшив не вигадувати велосипед i довiритися студентськiй мудростi, тим паче, що шансiв здати iнакше в моєму випадку не iснувало.
  Рецепт доволi простий: кличеш друзiв, у моєму випадку двох, потiм ви берете пиво i портвейн пiд грiзною назвою "три топора" i бажано червоний i йдете у якусь затишну мiсцину.
  Ефект вражає, ви переноситесь у майбутнє, до самого ранку.
  Саме так все i сталось, i ось, я лежу в травi, а до екзамену залишалось двi години.
  Екзамен - це така штука,яка є передвiсником п"янки. Не важливо , як ти його здав, чи на трiйку,на п"ятiрку, та навiть, якщо взагалi не здав, ти все одно набираєшся стаєш нiяким, нiкакашкою, а iнколи навiть кiзяком.
  У моєму ж випадку, це був останнiй екзамен, я його звичайно ж не вчив, якщо вiн все одно нiчого не вирiшував. Саме тому,я пiшов на нього без особливого ентузiазму та надiй.
  Отже, пiдведемо пiдсумок, я приходжу на екзамен iз одним балом в журналi, хоча жодно§ порожньо§ клiтинки не було, не знаю,де я знайшов той один бал, адже в кожнiй клiтинцi було "Нб".
  За пiдрахунками, трiйка, в даного викладача, коштує близько трьохсот гривень. Звичайно, це досить великий хабар за трiйку, та я б §х iз задоволенням вiддав, якби вони в мене були.
  За таким розкладом, я безтурботно сиджу бiля брудного вiкна в унiверситетi, чекаючи свою чергу на анальну оргiю.
  Час минав у пошуках вазелiну, чи хоча б чогось подiбного заради пом"якшення ефекту вiд палкого кохання викладача.
  Дочекався...
  Проходжу в аудиторiю...
  Без слiв беру бiлет i вiддаю залiкову книжку викладачу - сiдаю на вiльне мiсце.
  Кажуть, дурачкам везе, от i менi попався найкращий бiлет.
  Я щось вигадав, потiм цi брехнi записав. Цю маячню я вiддав викладачевi, котрий втомлено переглянув мою роботу i скоса подивився на мене.
  - Де ви були цiлий рiк?
  - Хворiв...
  Вiн оглянув мене, скривився, i знову запитав:
  - Де ви були цiлий рiк?
  - Хворiв...
  - А правду?
  - Прогуляв...
  - Куриш?
  - Iнодi...
  Викладач посмiхнувся.
  - П"єш?
  - Виключно по святам
  - Я б поставив тобi три, та ти ж пропустив всi пари...
  - Можливо щось можна зробити?
  - Бiжи вчи, зайдеш потiм.
  Зрозумiвши, що менi нiчого не свiтить, я встав i вийшов. Без думок та надiй, я пiшов, покурив, потiм ще i ще.
  Потiм повернувся до аудиторi§.
  - Це ви? - запитав викладач, протягуючи менi залiковку - вам щастить - три. Тiкайте!
  - Дякую! - викрикнув я виходячи з аудиторi§.
  Все! Я вiльний, все здав! Можна бухати!
  Процес розпивання спиртних напо§в розпочався з наступного: я зателефонував другу i запросив на пиво, вiн погодився.
  Якого чорта вiн погодився!
  Все розпочалось як завжди: Маючи при собi всi грошi, що залишилися, ранець iз курткою, котра вже давно була просякнута спиртним та нiкотином, ми пiшли на автовокзал, остерiгаючись намазiв, щоб випити по бокалу пива.
  За бокалом хмiльного напою ми розмовляли на високо iнтелектуальнi теми, на зразок: чому вода мокра? Чому небо синє? Навiщо ми щодня бухаєм?
  Ми розмовляли...
  Розмовляли...
  Курили i знову розмовляли. Розмовляли i знову курили. Все було як завжди, от тiльки ми заговорили про полiтику.
  Пiсля другого бокалу пива, до нас пiдiйшов спiльний знайомий, це така непомiтна особистiсть з iрокезом. В косулi i тому подiбними приколами.
  Пиво ми пити бiльше не могли, тому пiшли в магазин, за бiльш гидкiшими i звичайно мiцнiшими напоями. Розмову ми вирiшили перенести на iнший час в бiльш вишукане мiсце.
  Уявiть собi: мiський парк, одне з семи чудес Укра§ни, зелена трава, дерева, рiзнобарв"я квiту та смiття.
  Отже, ми, я i двоє мо§х друзiв, засiли в парку, i розпочалася звичайна п"янка, вибачте, розпочалося розпивання вишуканих спиртних напо§в. Пiйло, в народi " три топора " , переходило з рук в руки, по колу, кожен ковток цього диво-зiлля непоправно руйнував свiдомiсть i пiдштовхував нас до п"яного божевiлля.
  Ви знаєте, є така особливiсть мого органiзму, що менi, або мало,або багато. Завжди я тверезий i хочу бухати далi чи навпаки, п"яний в кiзяк, ригаю i не хочу навiть дихати. Цього разу було мало.
  Душа прагне свята, а кишеня грошей! Ця життєва дилема змусила нас шукати альтернативу бухлу.
  На наше щастя, у нас був знайомий, друг, котрий мав дуже кориснi знання у сферi ботанiки.
  Один дзвiнок, i друг вже нiс нам гостинця вiд баби Марлi.
  Друг прийшов на диво швидко, привiтався, одним приходом допив все наше бухло i тихенько сiв поряд з нами.
  - Принiс трави?
  - Трави? Трави не принiс.
  - Ти ж сказав, що принесеш щось покурити.
  - Де ж трава?
  - Я ж сказав, трави немає!
  - Що ж ми маєм курити? Рози?
  - Нi, рози були вчора, сьогоднi я принiс сальвi§. Не безпечнiший вазон, вирубає мозок хвилин на п"ять.
  - Просто вирубає?
  - Майже, глюки йдуть бонусом.
  - Ми вiд цього не здохнем?
  - Здохнем.
  - Тодi давай курнем...
  Косяк забитий сальвiєю переходив по колу, переходив- переходив, потiм поряд про§хав потяг, а ясховався вiд граду пiд шоломом i махаючи вiдпливаю чому порому, на борту якого були бобри, i з рештою мене вирубало.
  День 2
  I сниться менi, що ми розмовляєм, гуляючи лiсом.
  - Як усе прекрасно. Лiс, справжнiй лiс, цi яскравi променi, що пробиваються крiзь листя i грайливо бiгають по лiсовому килиму. Ти зi мною згодна?
  I сниться, що вона менi вiдповiдає.
  - Звичайно! Продовжуй.
  - Цi гарнi квiти, що дозволяють осягнути красу природи, та навiть вони не здатнi зрiвнятися з твоєю неповторною, та просто чудесною красою.
  - Клас!
  - Рiчка, що створила цей райський куточок, спокiйно протiкає вiдвойованою у гранiту територiєю, як все гарно. Все казково, досконало. Хоча, поряд з тобою, твоєю вродою, це все не бiльш як ґрунт, розмитий водою, чи берег, що порiс травою. Ти найкраща, моє маленьке чудо. Небо, дiзнавшись про твою красу, скоро почне плакати.
  - Що це означає?
  - Що скоро пiде дощ.
  I сниться менi, що ми бiжимо до маленького будиночку.
  Ми в ньому, я нiжно обiйняв §§, вона почала гладити мою спину, в цей час, мо§ губи торкаються §§ нiжних та тендiтних вуст, через мить, ми злились в довгому палкому поцiлунку.
  
  На пiдлозi з"явилася кров. Вона зникла з мо§х обiймiв. Обличчя, що кiлька секунд тому, сяяло вiд щастя, тепер стало химерним, вiд диявольського коктейлю страху i болю, §§ рука шукала опору, щоб пiдвестися, трусячись немов вiд гарячки, та насправдi, вiд нестерпного болю. Очi були затьмаренi жахом. Очi, §§ гарнi очi, хаотично рухалися шукаючи порятунку. В подавленому страхом поглядi, ще виднiлися iскорки надi§, та навiть надiя невпинно згасала. Життя залишало §§ в руках смертi
  
  Я прокинувся, мене переповнював страх. Дивно, вперше я злякався свого сну. Неймовiрно, вiн був таким реальним, та це ж лише сон! Звичайний сон, нiчого особливого, простий сон. Чому ж менi так страшно? Якийсь дивний сон. З яко§ причини це менi наснилося? Це все та трава! Раз це трава, то менi немає чому хвилюватися i взагалi, якого чорта я про це думаю? Стоп! Де я?! що було вчора? Я туту спав? Якщо так, то я повний дебiл! Я пiдвiвся i озирнувся навколо: мо§ друзi лежали, точнiше валялися поряд я хотiв води, хоча пиво було б краще, та це не має значення, тому, що я сидiв на травi, без грошей iз набутим синдромом похмiлля.
  Я сидiв вдивляючись в пляшку iз пiд бухла - медетував, аж раптом, почув чи§сь голоси. Це були туристи, котрих екскурсовод тягав парком, деякi з них навiть фотографували нас. Саме тодi, я зрозумiв, що нам пора перебиратися в бiльш затишне мiсце.
  Сонце вже було в зенiтi i ми грiлися пiд теплим промiнням. Пиво знову розв"язало язик, i ми знову обговорювали загальнолюдськi проблеми, однiєю з яких був мiй сон.
  - Менi сьогоднi наснився дивний сон.
  - Дуже дивний?
  - Дуже!
  - Тодi не кури рiзну каку!
  - Справдi дивний сон.
  - Про що був сон?
  - Про Аню.
  - Ти мене вже дiстав своєю Анною! Забий i забудь!
  - Я ж не винен, що вона менi наснилася.
  - Тодi замовкни i пий пиво!
  Пива було як завжди мало, тому, не маючи звички напиватися з ранку, нам довелося йти деiнде. Ми блукали мiстом до вечора, та зустрiвши сво§х друзiв, припинили сво§ блукання i попрямували до найближчого магазину з бухлом.
  Коло випиваючи набагато збiльшився, звичайно, разом з ним, пропорцiйно, збiльшилася кiлькiсть бухла. На диво, один iз мо§х друзiв, котрий був музикантом, приволiк з собою гiтару, що призвело до аматорського концерту за участi оркестру, разом з хором, пiд звуки лише одного музичного iнструменту. Все було як завжди, всi бухали, робили спроби щось заспiвати. Час швидко минав, вiн просто втiкав так, як i ясний розум. На тлi всiх цих розваг, в колективному розумi з"явилася одна доволi цiкава iдея: влаштувати парад протесту проти влади. Iдея видалася генiальною, адже всi вже були п"янi.
  Наше свято затягувалося, i тому, виникло питання, про мiсце моє§ ночiвлi. На моє щастя, одна знайома погодилася мене прийняти. Все було вирiшено, випито та викурено, настав час рухати. Я, разом iз доброю ледi, котра мене приютила, пiшли до §§ квартири. Весело йти п"яним, особливо, коли ти йдеш не один.
  Ми прийшли в квартиру, господиня запропонувала чаю, та в мене не було сили та координацi§, щоб хоч рiвно сидiти. Я iз останнiх сил роззувся i попрямував у вказану менi кiмнату. Уявiть моє здивування, коли я пройшов до кiмнати, а там побачив чотири маленькi лiжечка на трьох з яких спали дiвчата. Слiдом за мною у увiйшла господиня i без слiв лягла на лiжко, жестом запрошуючи мене до себе. Я постояв, оцiнив сво§ сили i зрозумiв, що на щось вульгарне, я не пiдходжу, а виспатися в двох на такому маленькому лiжечку в двох все одно не вийде, я зiбрав всi м"якi iграшки, якi знайшов, i змайстрував собi гнiздо. Господиня менi щось казала, та я вже не чув, менi було не до не§, мене просто вирубило.
  
  День 3
  - Поглянь навколо, як усе гарно, як би я хотiв щоб це продовжувалося вiчно, так само вiчно, як моє кохання до тебе.
  Я промовляю це нiби в порожнечу...
  Перед мо§м поглядом з"являється обличчя, доволi знайоме, та я не можу його згадати. За мить все зникло. Я знову побачив свою кохану, ця картина мене налякала.
  Мiсячне свiтло освiтило §§ тiло, в очах читався жах, а обличчя стало вiдображенням §§ страху.
  Вона була блiда, мов iз порцеляни. Я навiть не мiг уявити,що так налякало Аню, що §§ вбило.
  Вона зникла, навколо було темно, все нiби поглинало свiтло...
  Невiдомий спускався мов привид, чи скорiш як Граф Дракула зi старих чорно-бiлих фiльмiв. Вiн спускався поважно, його постать була овiяна нiби туманом чи скорiш димом. Невеликими кроками, повiльно та невблаганно, вiн наближався до мене...
  Я прокинувся...
  Мене ще трусило вiд страху, я не розумiв, що зi мною вiдбувалося. В напiвтемрявi я побачив постать, що стояла надi мною. Кiлька секунд я тупо втикав на постать. Менi значно полегшало, коли я зрозумiв, що ця постать, це лише одна з дiвчат, котра жила в цiй квартирi. Я махнув §й привiт i знову заснув.
  Ранок видався важким: голова розколювалася, в горлi пересохло, i я нiяк не мiг зрозумiти де я i що тут роблю. На щастя, одна з дiвчат, прокинулася i пояснила де я i як сюди потрапив, за що я §й подякував i хутко втiк, доки не прокинулася та ледi, що мене привела.
  Я йшов вулицею i думав про сво§ сни. Менi вони були не зрозумiлi, також була незрозумiла присутнiсть Анi в них. Сни, були занадто реальнi, щоб бути просто снами, в мене було таке вiдчуття, нiби я маю щось зрозумiти, та, поки що, не знав що саме. Вiд тако§ кiлькостi думок, в мене знову почала болiти голова, тому iнстинкт самозбереження заблокував шкiдливi для мого мозку думки, тобто всi. Я йшов з пустою головою та кишенею.
  Менi було сумно, тому я вiдразу попрямував до друга на квартиру.
  Не маючи бажання, та навiть здоров"я, щоб пити, я надiявся, що в мого друга були таж сама проблема, та таке ж вiдношення до бухла.
  На жаль, я помилився.
  Його квартира була переповнена рiзним збродом, який пив, тому мiй прихiд не внiс в §хнє дiйство жодних змiн.
  Навiть не слухаючи мо§ вiдмовки, менi вручили пляшку "шмурдiнi" i вiдразу про мене забули.
  Я пройшов по всiй квартирi, привiтався з усiма i осiв в однiй з кiмнат.
  П"янi люди...
  Так весело на них дивитися...
  Жодних проблем, всi говорять про що хочуть: розповiдають байки, вiшають на вуха локшину одне одному, спiвають пiснi i потихеньку гаснуть.
  Спостерiгаючи за присутнiм збродом я потроху починав §х розумiти, адже мiй розум затьмарювався пропорцiйно тому, як наближалося дно пляшки.
  Усi бухали...
  На дворi був ще бiлий день, свiтило сонце, а я, разом iз рештою, були вже в мiру випившi. Розумнi люди, в такому станi вже перестають пити, та для мене це був лише початок.
  Iз пiдвищенням вiдсотку алкоголю в кровi, пiдвищувався i рiвень роздумiв над мо§ми снами.
  Ось, я сиджу i згадую свiй сон...
  Уявляю собi ту дивну постать, аж раптом, розумiю, що ця постать сто§ть передi мною з пляшкою бухла. Зiзнаюся, що я подумав, що вже геть здурiв. Тому запитав у сидячо§ поряд особи, чи бачить вона цю постать. На диво, особа це також бачила. Якщо це був не глюк, тодi чому ця постать з"явилася в моєму снi? Може збiг? Можливо мiстика? Чи можливо я п"яний i вигадую рiзнi дурницi?
  Всi думки про постать i сон в якому я §§ вперше побачив, швидко вивiтрилися, адже менi принесли нову порцiю гидла i свiт знову став яскравим i нiжним. Свято життя продовжувалося i я, забувши про всi турботи, продовжив бухати далi.
  Вiд випитого я на деякий час втiк вiд реальностi...
  Нажаль, випивка має здатнiсть закiнчуватися, що i сталося.
  Разом iз реальнiстю, до мене повернулися думки. Я знову почав обдумувати сво§ сни i ту постать. На щастя, поряд були друзi, в котрих я почав розпитувати про таємничу постать.
  - Хто то був?
  - Один мiй знайомий.
  - Звiдки ти його знаєш?
  - Якого ти до нього причепився?
  - Я його бачив у снах.
  - Правда?
  - Та нi, так придумав!
  - Тепер зрозумiло...
  - Що зрозумiло?
  - Що ти хворий!
  - Ага, безнадiйно!
  - Все, забули!
  - Хто вiн такий?
  - Воно тобi треба?
  - Звичайно, я просто не можу без цього жити!
  - Ти подумав?
  - Звичайно нi...
  - Це хлопець Анi.
  - Це просто жах!
  - Забудь!
  - Чому вiн менi сниться?
  - Пий i тухни!
  Я прислухався до дружньо§ поради i напився, точнiше нажерся в хлам, таємними запасами випивки мого друга.
  
  День 4
  Прокинувся я паскудно:
  Голова розколювалася, на додачу, менi здавалося що от-от прорве дно i я зiпсую своєму другу ранок разом iз постiллю. До речi, ми з другом спали обiймаючи один одного, як пристраснi коханцi (зауважте, що ми навiть не бiсексуали).
  Опираючись на свiй життєвий досвiд, я знав, що жахливий ранок передвiщає веселий день.
  Також було передчуття, що вiдбудеться щось дуже цiкаве.
  Ледве вставши з лiжка, я попрямував до кухнi, маючи непереборне бажання випити лiтру-другу води.
  Нажаль, з великими зусиллями дiставшись туди, я зробив висновок, що всi мо§ старання були марними - води нiде не було.
  Я сiв на пiдлогу i з горя закурив.
  Через кiлька хвилин, до кухнi приповз мiй друг, саме в той момент, я зрозумiв, що маю жахливий вигляд, адже ми були разом, тобто пили разом, загалом це не важливо.
  Iз таким жахливим виглядом, ми вилiзли з квартири пiд промiння вранiшнього сонця.
  Особливих планiв в нас не було, так само як i грошей, тому ми вирiшили просто погуляти мiстом.
  - Розумiєш, як це все дивно?
  - Можливо й дивно...
  - У мене ще такого не було.
  - У мене теж!
  - Але це сталося!
  - У мене нi i я цьому радий.
  - Це якась мiстика!
  - Це маразм!
  - Згоден, та цей маразм мусить мати пояснення.
  - Маразм не потребує пояснень!
  - Ти дебiт!!!
  - Ти себе з боку бачив?
  - Не задовбуй мене!
  Ми гуляли мiстом i говорили про рiзнi дурницi, аж доки все не перевернулося i я не вiдключився.
  I знову я ловлю глюки:
  "я бачу, як Анi в серце встромляють ножа...
  Я бачу, як до Анi пiдходить §§ хлопець...
  Я бачу, як вiн витягує з кишенi ножа...
  Я бачу, як вiн сiдає у маршрутку...
  Я бачу, як вiн проходить по iншому боцi вулицi..."
  Я опритомнiв...
  Знаючи, що менi потрiбно бiгти я побiг. Не помiчаючи нiчого, анi людей, анi свого друга, який намагався мене наздогнати.
  Я бiг, надiючись, що встигну. Розумiючи, що це можуть бути просто глюки, чудово розумiючи, та все одно не мiг зупинитися. Мене нiби тягнула до не§ якась сила, незрозумiлий менi потяг, бажання допомогти...
  Поступово, по мiрi наближення до §§ будинку, вiдступали всi думки, залишалася лише одна: як §й допомогти?
  Весь свiт перестав для мене iснувати, всi люди разом iз сво§ми проблемами, залишилася лише вона i той, хто §й загрожував.
  Залишалося пробiгти ще якусь сотню метрiв, хоча пробiг вже сотень п"ять. Я нiколи не був спортсменом, та в данiй ситуацi§, навiть не вiдчував втоми.
  Нарештi, §§ пiд"§зд... до болю знайомi сходи... фактично рiднi i чомусь вiдчиненi дверi...
  Я вбiгаю в §§ квартиру...
  Я не бачив нiчого, окрiм Анi i того, хто §й загрожував.
  В очах запаморочилося i я не розумiв що роблю...
  "Чую якiсь крики... ...бачу дивнi образи... ...руки в чомусь липкому i теплому..."
  До мене потроху поверталася свiдомiсть.
  Передi мною лежав вiн, той хто з"являвся менi в снах, той, хто загрожував. Його обличчя було в кровi, поряд з його рукою лежав кухонний нiж.
  Поглянув на сво§ руки...
  Всi в кровi... ...його кровi...
  Я повернув голову до Анi i сказав:
  - Я тебе врятував!- сказавши це з усмiшкою.
  - Що ти зробив?!! - вона вiдвернулася i заплакала...
  Чому вона не рада? Чому далi плаче? Можливо просто налякана? Напевно налякана. Зараз я §§ обнiму i вона заспоко§ться...
  Я пiдiйшов до не§ i спробував обiйняти, та вона панiчно замахала руками i вибiгла з квартири.
  Вiдразу, як вона вибiгла, до кiмнати забiг мiй друг i почав мене кудись тягнути. Не зважаючи на те, що я опирався, вiн таки витяг мене з квартири. На сходах, ми знову зустрiли Аню, котра крiзь сльози намагалася сказати комусь свою адресу. Я намагався зупинитися, та мене i далi тягли вiд не§. Вiн щось менi кричав, та я не розумiв що, та менi це було i неважливо...
  Друг тягнув мене мiстом, хоча менi було до одного мiсця, я був щасливий, що врятував Аню.
  Я зрозумiв, що натворив, лише пiсля третьо§ стопки горiлки, яку вливали в мене друзi на §хнiй квартирi. До цього моменту, я доводив, що §§ врятував, а не просто вламав штрiху iз за ревнощiв.
  До мене дiйшло, що на фонi мого алкоголiзму, виникли галюцинацi§, iз за яких, нормальний пацанчиГГ отримав охлапiв i мабуть струс мозку разом iз кiлькома переломами. Зрозумiв, та вже напевно пiзно, так вже й буде, не йти ж менi до нього в лiкарню вибачатися, тай мо§ вибачення йому до ... одного мiсця. Аби я здох, була б iнша справа, вiн би був задоволений.
  В мене болiло вухо, напевно мiй друг дав менi ох лапа, щоб я не пручався, також були збитi руки, що являлося побiчним ефектом вiд спiлкування з мо§м "колегою" по Анi.
  Загалом, все було добре, от тiльки якось незручно вийшло, хоча пiсля пляшки на трьох в еквiвалентi один дециметр кубiчний, це вже також здавалося нормальним i неважливим.
  Я сидiв, розумiючи, яка я скотина i моральна потвора, та менi все одно було одно...значно, життя прекрасне i гадив я на цi земнi проблеми.
  Ми допивали пиво, котре мiй друг напередоднi заникав пiд лiжко, потихеньку гасли, розмова вже не кле§лася, тому пiшли до зручних лiжечок, щоб нам наснилися голi поросята.
  Ми з нею сто§мо в двох в §§ квартирi, обiймаємося, i я §й кажу:
  - Не переживай, все буде добре.
  - Що буде добре?
  - Все...
  - Мiж нами?
  - Нас не буде нiколи...
  - Що ж тодi буде добре?
  - Повiр менi, все...
  - Не вiрю...
  Вона вiдвернулася i заплакала, а я тихенько пiшов, вважаючи, що так буде краще.
  Я прокинувся задоволений сво§м рiшенням.
  
  День 5
  Дев"ята ранку.
  Десятки сонних учасникiв чекають параду. Все вiдбувалося за планом: в головi колони, мали §хати десять панкiв на дитячих триколiсних велосипедах, котрi вже чекали початку, вiдразу за ними - платформа, на якiй вже чекав рок-гурт, за цим усiм лихом, мають iти всi бажаючi.
  Поки що все було як i задумано, на руках був дозвiл на проведення даного заходу, всi учасники були непристойно тверезими, жодно§ холодно§ чи вогнепально§ збро§, все по законам i правилам, до початку залишалася одна година.
  Я стояв iз мо§м другом i переконував його, що вчора, при розмовi iз Аньою, покинув §§. Вiн чомусь смiявся i радив менi перестати пити.
  Парад мав розпочатися з хвилини на хвилину, всi були в очiкуваннi.
  У мене було погане передчуття, здавалося, що станеться щось погане, це передчуття все бiльше заповнювало мiй мозок. Я навiть не чув те, що казав мiй друг. Всi думки були лише про парад, точнiше про те, що мало статися.
  Рок-гурт заграв свою першу пiсню протесту:
  "Полiтики придумують проблеми
  Кризу роздувають на нулю
  Ставлять перед нами дилеми
  Адже я макарони люблю"
  Я ще не знав що саме, та знав, що станеться...
  "всi люди люблять макарони
  Не дивлячись на пагони
  Тих, хто §х обдирає
  Тих, хто на них ригає"
  Щось дуже погане...
  "Ми вiрим, що все чесно
  Адже макарони §сти смачно
  Нам не важливо, що нам брешуть
  Адже макарони сиром притрушують"
  Нам усiм щось загрожує...
  "Поставлю каструлю
  Наварю всiм тiста
  Подивлюсь на скручену дулю
  Закрию балакучi уста"
  Хтось хоче нам нашкодити...
  "Ми знiмаєм локшину з вух
  Мiвiну, нав"язану рекламою
  А на складах стався вибух
  З вибухiвкою розкраденою"
  Ця сiра маса, що зветься суспiльством, бажає нам смертi...
  "Президент наш просто чудо
  Роздає роботу й хлiб
  Вiн готує нове блюдо
  Макарони пускає в роздрiб"
  Вони всi хочуть нас вбити...
  "Я ненавиджу макарони
  А полiтики всi я промовчу
  Знiму з вух все тiсто
  Я ненавиджу брехню §сти"
  У них є зброя....
  "Поставлю каструлю
  Наварю всiм тiста
  Подивлюсь на скручену дулю
  Закрию балакучi уста"
  Нас всiх уб"ють...
  "Все в кра§нi круто, гарно
  Вступаєм в ЄЕС щороку
  I бюджет знову виконано
  Президенту вiрять як пророку"
  Потрiбно щось робити...
  "Нам обiцяють все на свiтi
  Роботу, грошi, просто щастя
  Вiра,це найкраще у життi
  Та не хочу я цього життя"
  Потрiбно рятувати цих людей...
  "Макарони зняли, по§ли й забули
  Брехнi наслухались, вже досить
  Можливо розуму здобули
  Бо вiд лапшi нас вже поносить"
  Я мушу §х врятувати...
  "I знову дiстану каструлю
  I знову наварю вам тiста
  I знову скрутять нам дулю
  Все, закриваю балакучi уста"
  Ну все, час дiяти...
  Залишивши друга, я пiшов, не розумiючи куди.
  Просто йшов, бачачи навколо якiсь образи, невiдомо кого, невiдомо навiщо, просто знаючи, потрiбно йти, потрiбно щось зробити.
  Раптом, мiж розмитих та сiрих образiв, я побачив один чiткий...
  Це вiн!
  Це точно вiн!!!
  Це загроза...
  Я накинувся на образ...
  В очах затьмарилося i я не розумiв, що роблю.
  Коли до мене повернулася реальнiсть, я зрозумiв,що б"ю по обличчю мiлiцiонера.
  Зупинився...
  Раптом, пролунав пострiл.
  Все потемнiло i зникло...
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"