Аннотация:
Нарештi закiнчено.Книга перша - Королева Луна. Ти живеш своїм життям i тут виявляється що ти не людина ,а маг ,наслiдниця престолу i королева. Королева Луна. В цiй чстинi героїня стане королевою пройде випробування i закохається
| | | |
-
-
-
- Книга 1. Королева Луна
-
- --
Тобi уже час...
- Я прокинулася дуже рано. Сонце свiтило менi в очi,а через вiдкриту форточку було чути повiвання вiтру. Ех,як же я не хотiла пiднiматися. Моя душа напевно ще у свiтi сновидiнь. Але менi довелося встати. Я подивилася на годинник уже сьома година.
- - Мей - почулося з вулицi.
- -Я вже проснулася тiтко Лi!- крикнула я.
- - Це добре,iди сюди!- крикнула вона - Але спочатку приведи себе в порядок.
- - Звичайно!Зараз iду вмиватись.
- Я пiдiйшла до кувшина з водою i вмилася. Хм,
- я хотiла втекти вiд цього свiту кудись далеко,далеко. Я подивилася на себе.
- Свiтло-русяве волосся скотилося вниз.Таким волоссям хотiлося гордитись,але воно мене не прикрашало. На мене i далi дивилася худа дiвчина в звичайнiй бiлiй блузцi i джинсах.
- Ех,можете запитати чого менi не хватає. Любовi
- менi не хватає,пригод менi не хватає i навiть друзiв менi також не хватає.
- - Мей довго iще?
- - Iду тiтко!
- Я побiгла до тiтки яка якраз повернулася з базару.
- - Як там Кiм та Мак?
- - Добре панi!
- Вас цiкавить чому я називаю її панi а тому що мої батьки загинули пiд час противостояння .
- I мене лишили тiтцi,подарувавши менi кольцо.
- Те яке я вдягнула на палець i не можу зняти досi. Чому?Незнаю!Навiть тiтка хотiла його зняти i забрати собi.
- --
Мей тобi уже 14 i я вирiшила що ти уже можеш жити окремо.
- --
I де я житиму?
- --
Я не знаю!Та я дам тобi грошей!I на цьому тижнi ти поїдеш.
- --
Куди!?
- - Ти ж так хотiла пригод. I шукай їх. Я ж уже людина не молода у мене у самої двоє малих дiтей я не можу тримати ще одну.
- --
Я розумiю i я поїду.
- --
От i добре!А тепер можеш пiти збирати речi!
- --
Ви ж казали на цьому тижнi.
- --
Я мала на увазi завтра .Можеш взяти собi коня.
- --
Дякую!Я пiшла!
- Коли я зайшла у будинок я пустила сльозу. Я поїду!Та куди?Як би було куди!Стоп!Я знаю куди. Є у нас такi землi якi називають проклятими ось туди я i направлюсь .Кажуть туди не може нiхто потрапити, а я спробую.
- Але я так не хочу їхати кудись. Не хочу i все я тут жила з дитинства.
- - А-ааа!-я почула крики.
- - Кiм ти уже прокинулась?
- - Так!-я почула дитячий голос.
- - Тодi буди брата i бiжiть на кухню.
- - А ти?
- - А я уже поїла.-збрехала я.
- За долю секунди мене покинули. I я стала збиратися. Так, вiзьму трiшки одягу iнший потiм заберу. Думаю пари джинсiв,спiдницi та пари бриджiв на перший час вистачить. Так, iще вiзьму бiлу блузку,майку i теплу кофту. I ще на всяк випадок два плаття чорне коротке i довге зелене i ще синiй та коричневий комбiнезон. Тепер вiзьму двi книги,плед,подушку,одiяло,карту,сирники,
- лiхтарик,компас i аптечку.
- --
Ну що ти вже зiбралася?
- --
Так,тiтко Лi!
- --
Коли вирушаєш?
- --
Нинi!
- --
Справдi?Ти мала завтра.
- --
Вирiшила нинi.
- --
А я зiбрала тобi їжу!
- --
Уже?
- --
Так!
- --
Зрозумiло!
- --
Iди попрощайся з усiма!
- --
З ким?
- --
Та хоть з Кiм та Мiком.
- --
Iду!
- Я вийшла на вулицю,бувай мiй дiм,я буду скучати за тобою. Я пiшла в сад. Лягла на землю i задумалась. Тiтка знала що це моє улюблене мiсце в поселеннi i не хвилювалася за мою вiдсутнiсть. Я оглянулася я лежала лише на вiдстанi з кiлометр вiд забороненої зони. В цiй зонi зникали люди.
- 2. Проклятий лiс
- Недалеко вiд села в якому жила Мей розташований проклятий лiс. Кажуть люди не можуть ступити на його територiю,а коли ступають то зникають. Нiкому бiльше не було вiдомо про зникнувших.I тодi люди почали обминати лiс стороною.У них навiть не було карти цього лiсу. I лiс назвали проклятим. Нiкому не вiдомо довжину та ширину лiсу. Це невiдоме мiсце на картi свiту. I до речi таких лiсiв багато. Люди говорять що самi вiдчайдушнi iшли за квiткою лiсної орхiдеї, хотя знали що її не iснує. Але в наших легендах подарувавши квiтку дiвчинi богиня любовi Афродiта назавжди зєдняє їхнi серця. Жалко що нiхто досi не перевiрив цього. Про лiс складали
- перекази i iсторiї. Самий популярний переказ
- про тiнь розказала нам одна жiнка чоловiк
- якої не повернувся. Запитаєте звiдки вона це взяла?За її словами їй приснився сон. Так ось
- Архiмед (так звали її чоловiка) пiшов у лiс за квiткою орхiдеї. Усi казали йому не iди.Але вiн не слухав нiкого . I ось вiн стояв бiля кордону що вiддiляв лiс (i те що в лiсi).Вiн нiчого не боявся. Та вiн помилився. Ар (так його називала жiнка) вiдчув на собi чийсь погляд. Вiн зрозумiв живим вiн не вийде. I тодi вiн почув тихе посопування i побачив перед собою тiнь. Тодi вiн скрикнув i жiнка прокинулася.
- 3.Локi
- Я лежала i вiдчувала що щось тягне мене до лiсу, не в прямому смислi я просто хотiла туди i я пiшла. Пiшла, до межi.
- - Нi! - в головi у мене почулися слова. Я обернулася i побачилаєдинорога. Так,саме єдинорога такого бiлого з чорною гривою .I великого як кiнь. Вiн дивився на мене чорними очима. Я позадкувала. Єдинороги це видумка дитячi казки.-подумала я.Але я бачила його грива у нього переливалася пiд свiтлом сонця. Вiн був дуже красивим,його рiг(лише по ньому я зрозумiла що це не кiнь) був також красивого бiлого кольору.
- - Не переходи дальше межi - єхидно сказав єдинорiг.
- - Ти-ти говориш? - запитала я.
- - Так!
- - А ти живий?
- - Нi,я iграшковий.
- - Так би й зразу,а то я налякалася.
- - Жарт?
- - Да!А чому не переходити?
- - Це лiс з нечестю!
- - А хто вона?
- - Ти не знаєш?Це такi монстри якi випивають енергiю в людей.
- - Ого я цього не знала. А що за лiсом?
- - Ельфи,дракони,орки,русалки,феї,маги,дрiади,
- ардани,полубоги,нечисть,єдинороги,велiкани,
- фурiї,лакси i т.д.
- --
Ого!А хiба вони iснують?
- --
Так!
- --
Я чула про них. Iз казок...
- --
Не iди туди!
- --
Чому?
- --
Тебе можуть убити!
- --
За що?
- --
За пересiкання територiї.
- --
Я дуже туди хочу.
- --
Але ти туди не попадеш!
- --
Що взагалi немає як попасти?
- --
Чого ж є як!Перший спосiб-тебе туди запросили,другий-у тебе є дозвiл,третiй-ти належиш до одного iз їх родiв,четвертий-тебе впустив портал,п'ятий хтось iз родiв взяв тебе пiд свою опiку.
- --
Значить менi туда можна!
- --
Чого?
- --
Мене вiзьме пiд опiку єдинорiг, чи хто ти там?
- - Я тебе вiзьму пiд опiку ?
- Я подивилася на нього своїми голубими очима. I зробила самий невинний погляд який можливо.
- - Добре!Але...
- - Дякую!Дякую!Дякую!Ммм...
- - Локi!А ти?
- - Я Мей.
- - Яке гарне iм'я...Коли пiдемо?
- - Завтра!
- - Завтра?Але Мей...
- - Не хочу нiчого чути.
- - Бувай!
- - Пока Лакi!
- - Локi!
- - Яка рiзниця.
- - Велика. - прошепотiв Локi.
- 4.Кордон
- - Тiтко Лi уже все готово? - запитала я.
- - Так!Коли вiдправляєшся?
- - Завтра пiсля обiду. Я не братиму з собою коня.
- - А чому?
- - Менi вiн не потрiбен.
- - Добре!А тепер спати.
- - Добранiч,тiтко Лi.
- Я пiшла в будинок i ще раз усе перевiрила i про всяк випадок поклала у сумку мамину тiару (я найшла її на горищi,а тiтка сказала що вона моєї
- мами,не справжня , але пам'ять про маму) раптом я не повернусь.Усе можна спати. Але я не могла заснути. Менi не хотiлося їхати. Але я розумiла що сон мене вiдволiче i погрузилася в сон. Менi приснився Локi. Вiн бiгав зi мною i говорив.Ми ходили по лiсу i смiялися , дрiади проводили нас лiсом. Потiм ми зустрiли ельфiв , якi просили нас про допомогу i ми їм допомогли. Так ми гуляли весь сон. Та вiн не був вiчним. Я прокинулася дуже рано i в першу чергу одягнулася та побiгла в сад. Там я хотiла знайти одного єдинорога.
- --
Локi!Ти де?Локi!Не ховайся.
- --
А я i не ховався.
- --
Привiт-я пiдбiгла до нього i погладила по гривi. - Як ти тут?
- --
Чудово!Все-таки їдем нинi?
- --
Да!Я уже все зiбрала.
- --
Коли ти встигла?
- --
Учора.
- --
Зрозумiло. Тодi бiжи збирайся. I коли будеш готова пiдiйди до лiсу i промов - Локi!
- --
Добре! - я обняла його i побiгла.
- Удома я ще раз усе перевiрила i пiшла з усiма прощатись.
- --
Бувай Мей!Удачi в подорожi!
- --
Допобачення тiтко Лi!
- Я взяла рюкзак i пiшла до кордону.
- - Локi!
- - Тут я!
- - Ну що пiшли?
- - Зачекай!Є ще одне ми пiдемо через портал.
- - I що?
- - Ти зi мною,але якщо портал признає тебе...
- - То що ти пiдеш сама!
- - Без тебе?
- - Нi я кажу менi не потрiбно буде опiкуватися тобою.
- - Ти так би не опiкувався б.
- - Помилка. Я впевнений що портал не прийме тебе ти ж не маг.
- - I що тодi якщо ти вiдiйдеш вiд мене на кiлометр тебе буде повертати до мене.
- - То ми разом будемо подорожувати.
- - Угу!
- - Усе ми на мiсцi.
- - А де портал?
- Локi пiдiйшов до межi i просунув туди копито.
- --
Я Локi прошу увiйти.
- --
А це ви? - почувся голос - А чому...Зрозумiло.
- --
Що йому зрозумiло? - запитала я.
- --
Нiчого!
- --
Впусти мене i дiвчину ось цю пiд опiку мою.
- --
Хай вона пiдiйде.
- --
Навiщо?
- --
Маю її перевiрити!Такi правила!
- --
Розумiю!
- Я пiдiйшла до порталу. I протягнула руку.
- - Так хто тут у нас людина чи...
- - Локi вiн зламався - прошепотiла я.
- - Вибачте панi Мей. Я пропускаю вас!
- - Пiд опiку?
- - Нi магiв я пропускаю i так. А ви пане Локi бережiть її.
- 5.Невже,я маг!
- - Локi!Локi!Локi!
- - А, що?
- - Ти мене чуєш?
- Я подивилася на єдинорога. Вiн про щось думав.
- - Чую!А що?
- - Чому мене не пропустили пiд твою опiку.
- - Тому що ти маг.
- - Я?Не смiши мене. А чому вона назвала мене панi?
- - Мей, я не знаю як маг попав до людей.
- Я подивилася на єдинорога в його очi.
- - Поясни!
- - А що пояснювати ?
- - Куди ми iдемо?
- - В Магiкс.
- - А хто це?
- - Це мiсто в якому дуже багато магiв.
- - Клас!А ти маг?
- - Я?Так!
- - Навчи мене чомусь!
- - Не навчу!Можу фокус показати.-i вiн засмiявся.
- - Коли?
- - На привалi.
- - Ну навчи.
- - Нє-а.
- - Ну а я...
- - Що ти?
- - Виконаю будь-яке твоє бажання.
- - Прямо-таки будь яке.
- - Ага!
- - Так уж i бути навчу. Мей бережися
- Я обернулася i побачила великого птаха з лисими крилами.
- - Це фурiя - крикнув Локi.
- - Вони ж дружелюбнi.
- - В казках?
- - Ага! Гей,панi фурiє!
- Натомiсть щоб привiтатися вона пронеслася над моєю головою i скинула з мене рюкзак. Потiм полетiла на мене i легенько царапнула мене по руцi. Коли вона нападала знову,я пiдбiгла до рюкзака i вихватила те зо попалося. При цьому я сильно вдарила її по головi. Знай наших.
- Виявилося я витягнула тiару.
- --
Вибачте панi Меланiє.
- --
Я не Меланiя!Я Мей! - крикнула я i пiднесла тiару вище.
- --
Будьте милосердною о володарка цих земель.
- --
Чому ти назвала мене iм'ям Меланiя.
- --
Я назвала вас через вашу тiару.
- --
Вона не моя. Вона моєї мами.
- --
Вибачте.
- --
Чому ти на нас напала?
- --
Я думала що ви чужинцi.
- --
Ми i є чужинцi!Та портал нас пустив.
- --
Ще раз вибачаюся!
- --
Нiчого!Лети собi!I передає своїм щоб мене i Локi не чiпали.
- --
Я передам!Бувайте!
- --
Можна на ти.
- Коли фурiя полетiла я помiтила як Локi дивиться на тiару.
- --
Що?
- --
Де ти це взяла?
- --
Це тiара мої мами.
- --
Помилочка!Це тiара богинi луни та нашої королеви Лунарiї.
- --
Лунарiї?
- --
Ага!Значить моя мама королева?
- --
Незнаю!
- --
А хто зараз править цим свiтом?
- --
Жiнка що називає себе наслiдницею.
- --
Ти цього не знала?
- --
А якщо це помилка!Тiтка хотiла продати цю тiару та вона гроша не варта.
- --
Це у вас вона гроша не варта!А тут.
- --
Помилка!
- --
Ну добре,але про всяк випадок пiдем до магiв вищого рiвня.
|
|
|
|
|