Аннотация:
Чи вiрите ви в вiдьм? Цiкаве запитання, для людей що втратили вiру. А чи може дiвчина яка потрапила в iнший свiт змиритися з цим.Вона вiдьма, остання. I має вiдновити свiй клан. Але багато хто хоче завадити цьому. Тому дiвчина тiкає в академiю. I ось ви бачите iсторiю попаданки Майї. Єдиної представительки клану вiдьм. Та повелительки стихiй. Чи опанує їх? А можливо вона вiдмовиться вiд сил...☺
-
-
-
-
- Пролог
-
- Полум'я свiчки ледь здригнулося i метнулось праворуч, наче вiдбиваючи сум'яття, що панувало в думках гостя. Астаро Тед , красивий , високий воїн, схожий на великого кошлатого ведмедя, чекав вiдповiдь. Темна постать у крiслi не зронила й звуку , але вiд того що зараз вiдповiсть ця людина, залежало не лише майбутнє однiєї дiвчини , а й багато iншого.
- Гiсть у темнiй накидцi, вкритий плетивом вибагливого письма бедуїнiв, ступив уперед. Його тонкi руки, схованi в рукавички, випустили дерев'яний цiпок. Маг притягнув до себе стосик паперiв зi столу.
- - Яку вiдповiдь ти даєш на це ? - прошелестiв воїн. Незважаючи на тишу, яка панувала в обителi, голос Астаро було ледь чути. Так у безмiсячну нiч пiсок, здiйнятий вiтром, стукотить у вiкно.
- Палець, обтягнутий чорною тканиною, вказував на невелику картину в золотавiй рамi.
- Воїн, з майже батькiвською гордiстю дивився на риженьку дiвчинку, яка каталася на гойданцi.
- - Розкажiть менi про неї ! - маг зробив цiкаве лице i поглянув Астаро в очi.
- Наче кажучи ; "Якщо сам щось знаєш."
- - Я не бачив її нi разу i не розумiю як людина без магiчних знань може стати вiдьмою. - сказав воїн. Вiн знав вiдповiдь , але хотiв почути її вiд iншого.
- - Добре! Але чого ти боїшся? Ти думаєш що клан вiдьом повернеться? - тепер маг посмiхнувся. I Тед вперше за сто рокiв побачив його веселим. - Ти вiриш що клан може врятувати одна вiдьма? Яка навiть не знає про його iснування? ЇЇ немає у кого вчитися. Розумiєш?
- - Я не стверджую цього! Я лиш принiс вам цю iнформацiю. - воїн розгубився. - А вчитися є у кого Академiя прийме вiдьму, як що вона буде.
- - Ти чекаєш на вiдповiдь! - знову посмiшка. - Не забувай про наказ. Вона не повернеться, а якщо повернеться то...- вiн провiв пальцем бiля шиї.
- - На яку вiдповiдь? - Астаро здивувався.
- - Тебе турбує твоє запитання, настiльки, що пере порпав усю пустелю, аби знайти мене.
- На лицi Теда було здивування. Невже вiн справдi усе знає.
- - Чи можливо вiдновити клан вiдьом без неї?
- - Ти так легко її вiдкинув, наче Майї i не iснує. - вiн назвав її iмя так легко. - Ну добре вiдповiм. Без неї не можливо.
- - Тобто вiдновлення клану не буде не буде ? - воїн пiдняв одну брову.
- Гiсть замовчав пiд суровим поглядом мага. Ланд пройшов iз кута в куток, сiв до столу, знову пiдвiвся, визирнув у вiкно - i нарештi не витримав:
- - Без неї не буде. - сказав маг. - це усе що тебе хвилює?
- - Вона не повернеться? - в нього на очах був страх.
- - Нi! I як? У неї нi вiри, нi знань, нi... - вiн замовк.
- - Договорiть! - пiднявся Астаро.
- - Я хотiв сказати " нi сили " ,та згадав - сила є . А стихiями вона почне керувати тодi коли її iнiцiюють - I чому тебе це раптом зацiкавило.
- - Мене? - зомлiв маг - Я просто бачив сон.
- - I до чого тут сон? Розкажiть його.
- - Мої сни здiйснюються. Частково. Але сенс завжди той. - сказав Тед i почав свою розповiдь:
- Я пiдiйшов до пiднiжжя Європи ( найбiльша гора у його свiтi ), бiля якого почув магiчнi хвилi. Хтось чаклував. Але це були не звичайнi хвилi, це було стародавнє "заклинання поклику".
- Я вирiшив пiднятися, та не мiг хвилi не пiдпускали тодi , я полiз на сусiдню гору. Поки лiз, хвилi змiцнювалися. I нарештi на вершинi Європи з'явилася тiнь дiвчини. Я не бачив її повнiстю ,але зрозумiв хто це. Це була остання вiдьма. Майя. Вона стояла до мене лицем, та я не бачив точних рис.
- I тут вона почала свiтитися. Тепер було видно рижоволосу дiвчину. У неї було гарне волосся i великi, зеленi очi. Вона була одягнена в довгi бiлi штани i дивну блузу , прикриту плащем. Це була дiйсно вона.
- Навколо неї почали лiтати три вiдьми-пращурки. I тут на моїх очах вiдродився клан вiдьм. - закiнчив воїн.
- - Звичайний сон! - прокоментував маг. Але по його голосу було зрозумiло - вiн щось приховує.
- - Я пiшов! - позадкував Астаро.
- - Iди! I не бiйся, вiдьми не повернуться. - останнi нотки в ньому прочитав якийсь звiр. А його очi загорiлися вогнем. Давно вiн не мав таких цiкавих гостей. - А якщо й повернеться. - додав маг уже собi - То нiчого важливого не вiдбудеться. Мерi її швидко знищить.
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
- Роздiл 1
- Повернення Майї
-
- Дiвчинка з красивим рижим волоссям iшла по вулицi великого мiста i слухала музику. Її надоїдливi кучерi весь час лiзли в очi. Iнколи Майя хотiла їх обрiзати, але обiцянка мамi не дозволила. Зараз вона уже i не пам'ятала батькiв, але вона нiколи не думала про це. Сьогоднi їй виповниться шiстнадцять. Вiд цих думок дiвчинi стало веселiше. Нарештi Майя стане дорослiшою, шкода що лише на рiк. Вона й не помiтила як пiдiйшла до кафе " Мелодiя ", де на неї чекали друзi. Дiвчина вiдкрила дверi i запитала у офiцiанта чи є тут хтось iз її друзiв. Iрис добре знаючи цю веселу компанiю сказав назву столика i провiв її до них.
- - А ось i наша iменинниця. - закричала чорнява дiвчина з голубими очима.
- Майя оглянула гостей. Ендрi - чорноволосий хлопець iз красивими сiрими очима. Вiн як завжди стояв осторонь i щось грав на смартфонi. Вiчно вiн не любить спiлкуватись iз людьми, але все-таки вiн прийшов. Дiвчина з образою на нього поглянула. На що хлопець показав їй язика. Вона посмiхнулась тому що цю "заразу" дуже любила. Не як хлопця, а як найкращого друга. I хоча у них було море конфлiктiв, вони весела компанiя. Блюз - блондин з голубими очима, щось бубнив собi пiд носа. Напевно думав як привiтати. Звiсно у нього були проблеми iз пам'яттю, вiн пам'ятав усе лише три години, а потiм просто забував. Астер - шатен з чорними мов вугiлля очима. Сьогоднi вперше змiнив свою спортивну форму на рубашку i брюки. Хлопець просто дуже любив спорт, йому було цiкаво подивитись на реакцiю людей, коли вiн не у спортивному одязi. Вiн навiть принiс букет квiтiв, було видно що Наомi його змiнила. Кетрiн - дiвчина гарним чорним волоссям та великими, голубими очима ,посмiхнулася i передала Майї диск. Ого, її улюблена група. Вона знала усе про музику, тому що училась у "Жiночiй школi музичного мистецтва". Наомi - шатенка з сiрими очима, схожа на справжню ледi. Вона була одягнена в довге червоне плаття. Як завжди бездоганно, витончено та красиво. З неї ранiше смiялись, тому що вона була занадто витонченою у одягу i одiти шорти або брюки було для неї образливо та неприпустимо. I Емелi -її найкраща подруга, як завжди була не перевершена. Розпущене бiляве волосся, голубi очi. Одягнена в голубу кофточку та синi джинси. Вона не придiляла сильної уваги одягу, Емiлi зажди була собою. Вона нiколи не вдавала себе за iншу. Весела, радiсна, дружелюбна - вона завжди приходила на допомогу.
- --
Ого це все для мене? - Майїнi очi сильно розширилися.
- Всi такi красивi. Лише вона була, на її думку " бiлою вороною ".
- В своїх подертих джинсах i довгiй бiлiй футболцi. Завершували її образ чорнi кросiвки на платформi та розпущене риже волосся. Вона й не знала про цей вечiр. Це була звичайна зустрiч з подругою. А вони усе так перекрутили, але усе-одно молодцi.
- - Все для тебе! - крикнув Астер. Та пiд пильним поглядом Наомi,тихо сказав - Вiтаю! Майя хочу щоб у тебе усе було добре. Щоб ти знайшла своє щастя. - сказав вiн i на секунду замовк. Пiсля того вiн пiд мигнув i добавив - i звiсно ж кохання.
- - До кохання ще далеко. Але ...Дякую! Вам усiм. За те що ви прийшли. Дякую за те що органiзували усе це. Я вас люблю. - Майя розплакалася.
- - Ну чого ти ? Нам не важко! - Емелi сiла її втiшати. - Не плач.
- - Я радiю! - i вона засмiялася.
- Дiйсно було смiшно. Туш розпливлася по її лицi. I розмалювала його...
- - Я вiдiйду! - сказала вона i попрямувала до туалетної кiмнати.
- - Давай я пiду з тобою! - сказала Емiлi i ми попрямували разом.
- Блукаючи коридорами,через десять хвилин Майя та Емiлi
- знайшли туалет. I через хвилину умивальник,вони пiдiйшли i побачили "монстра", якщо не гiрше. Але через деякий час ,вони знову бачили красуню. Майя витерла усю туш i її обличчя знову прийняло вигляд "вампiра", звiсно образно, Майя нiколи не була смуглявою.
- - Пiшли? - подруга узяла її за лiкоть.
- - Так! Я готова! - смiшно стала дiвчина нагадуючи "бетмена" чи "супермена".
- Але...Як тiльки-но дiвчата пiдiйшли до дверей, Майю окутало яскравим свiтлом. Воно починалося з нiг i пiднiмалося до голови. Рiзнокольоровi вогники почали лiтати навколо неї. А очi почали закисати. Вона немогла їх вiдкрити, тому що свiтло заважало. Нарештi пiднявши вiї Майя потягнула вперед до здивованого обличчя подруги. Вона розумiла що зникає. Спочатку руки, ноги, усе ставало невидимим.
- - Майя що вiдбувається? - закричала подруга .
- - Я повернуся! Незнаю як та я повернуся. - закричала Майя i зникла з очей Емiлi. Напевно блондинка навiть не почула цих слiв...
- Дiвчина прокинулась вiд холоду. Лежачи на паркетi, вона оглянулася. Майя сидiла в великiй та просторiй кiмнатi, вiкна якої були навстiж розчиненi. Вона оглянулася. Великi стiни розписанi манускриптами, пiдлога з зображенням великого сонця, стеля на якiй бiли якiсь гарнi розписи. На вiкнах були великi бiлi тюлi. Усе було зроблено в якомусь давньому стилi. Це визивало ностальгiю. Майя згадала як вони з друзями їздили в Турцiю i це мiсце нагадало їй тi часи.
- " Який iнтер'єр! Хто тут живе? Напевно який цiнитель iсторiї. Стоп. Де я?" - подумала дiвчина i виглянула у вiкно.
- Побачене повнiстю її шокувало. Високi будинки, зробленi з каменю. Вежi та обороннi споруди. Вона глянула до низу i побачила багато воїнiв.
- " Воїни! Це напевно зйомки фiльму" - заспокоювала себе Майя - " Це напевно друзi подарунок придумали. Або я так ударилася, що вирубалася i заснула."
- Вона пiдiйшла до стiльця i присiла. Наче на когось чекаючи. I тут нарештi вiдкрилися дверi.
- - Вона прокинулася! - пролунало за дверима - Покличте принца!
- " Дiйсно фiльм! Якщо тут є принц!" - подумала Майя.
- Дверi знову вiдкрилися. В кiмнату зайшов сторожовий. А це був саме вiн, в фраковi, високiй шляпi, унiформi синього кольору та тримав в руках меч викований з срiбла. Саме iз срiбла дiвчина багато разiв бачила такi у фiльмах та музеях.
- - Його Величнiсть Принц Арiандр. - сказав сторожовий.
- В кiмнату увiйшов красивий юнак рокiв дев'ятнадцяти. У нього було чорне волосся i великi сiрi очi . Одягнутий вiн був у брюки, бiлу тунiку нагадуючу рубашку. Вiн оглянув дiвчину зневажливим поглядом i скривився.
- - Це точно вона? - запитав принц у сторожового. У його очах щось горiло. Гнiв? Нi! Надiя...
- - Так, ваша величнiсть!Я можу iти? - запитав сторожовий.
- - Так, Марiсе iди. Я покличу тебе. - сказав Арiандр.
- Сторожовий поклонився i пiшов. А принц пiдiйшов до Майї.
- - Чому не вклонилася менi? Чи не умiєш? - сказав принц дивлячись у її наляканi очi.
- Дiвчина не розумiла що вiдбувається, але зробила легкий реверанс. Арiандр махнув головою i показав на стiлець.
- - Сiдай! - сказав вiн.
- Майя сiла. Вона не розумiла що вiдбувається, та їй було лячно. Принц присiв бiля неї. Вiн довго дивився їй в очi. I Майя почала тонути в його очах. Сiрi очi дивилися на неї як на здобич. Вона трiшки позадкувала i опинилася на самому кiнчику стiльця.
- - Хто ти? - запитав хлопець i поклав руку їй на волосся.
- Майя мовчала. Вона не знала що вiдповiсти. А Арiандр почав грати з її волоссям, наче воно приворожило його.
- - Як тебе звати? - знову запитав принц.
- - Майя! - вiдповiла дiвчина i забрала руку принца з волосся, та вiн знову її поклав. Дiвчина почервонiла. Вона синхронно пiднялася.
- - Як ти сюди потрапила? - вiн далi грав з волоссям. I уважно розглядав здивоване лице дiвчини. Арiандр не зрозумiв чому Майя пiднялася, але вiн продовжував нахабно сидiти.
- - Я не пам'ятаю. - нiяково сказала дiвчина. - Взагалi що вiдбувається? - почала хвилюватися вона. - У якому фiльмi ми знiмаймося?
- - Що таке фiльм? Добре, про це пiзнiше. А що пам'ятаєш? - запитав Арiандр спокiйним голосом, наче не замiчаючи питань якi йому задавала Майя.
- - У мене було день народження. Ми з подругою вийшли в туалетну кiмнату. А том побачили сяйво! Я почала пiднiматися...подруга зникла i я тут. - сказала дiвчина.
- - Небагато знань! - прокоментував хлопець.
- - А скiльки має бути? - сказала дiвчина i переборовши свiй страх. Принц пропустив це крiзь вухо.
- - Ти знаєш хто я? - сказав принц .
- - Хто? Житель мого сна? - сказала Майя. - Чи актор цього дивного фiльму?
- - Ти думаєш це сон? - у вiдповiдь дiвчина закивала - О нi моя мила, це - реальнiсть. - промовив принц i потягнув руку до волосся Майї.
- - Чому ти так прилип до мого волосся? - сказала дiвчина, знову вiдриваючи волосся з рук Арi.
- - Воно менi подобається. Так як i його володарка. - закивав принц.
- - Я тобi повiрила. - з єхидством сказала дiвчина.
- - Добре. Я скажу тобi правду. Твоє волосся сповнює енергiєю.
- - Це як? Наповнює енергiєю? Ти про що? - здивувалася Майя. - Стоп! Почнемо з самого початку. Хто ти? - дiвчина подивилася прямо в лице Арiандра.
- - Нiхто так не спiлкувався зi мною. - прокоментував принц. - Добре скажу. Я принц. Моє iмя Арiандр. Я керую Лiбертонiєю.
- - Лiбертонiя!? Такої немає на картi Землi! - крикнула дiвчина.
- - Не пiднiмай голос, моя люба вiдьмо! Ти впевнена, в тому що ти на Землi?
- - єхидно запитав принц.
- - Так! Якщо не на Землi то де? - захвилювалася дiвчина i оглянулася по сторонам.
- - Ти в Аресi! - сказав Арiандр.
- - Арi, я не розумiю. -прошепотiла дiвчина - Це така планета?
- - Нi, це мiй свiт! Чому ти назвала мене Арi? - хлопець пiдняв брову.
- - Ну це скорочено! - пролепотiла дiвчина. - У нас так прийнято. Ось моя подруга Наомiнарiя. Ми називаємо її скорочено Наомi.
- - Я принц, мене не можна називати скорочено! - посмiхнувся хлопець.
- - Арiандр - незручно. - розiзлилася дiвчина.
- Але принц заспокоїв її. Навiть трiшки при обняв.
- - Добре! Називай мене Арi. - сказав вiн. - Тiльки коли ми удвох. Томi що така поведiнка тут викликає неповагу.
- Дiвчина посмiхнулася.
- - Ледь незабув. Я вiдстежив твою ауру. Ти - вiдьма. I я вирiшив на твою честь зробити банкет. Адже вiдьм не iснувало до сьогоднi. I ось з'явилася ти. Чесно кажучи я навiть шокований. - спокiйно сказав принц.
- - Я вiдьма? - сказала дiвчина i мало не втратила свiдомiсть. - Це не може бути правдою! Дослiдив мою ауру?! Банкет, на мою честь? I який буде лозунг? Повернення вiдьми?
- - Повернення Майї! - посмiхнувся принц i нарештi вiдпустив волосся. - До вечора! Я прийду!
- - Буду чекати! - хитро сказала дiвчина досi не вiрячи у те, що вiдбувається.
- - Не кривися! - сказав Арi.
- Вiн вiдкрив дверi i уважно оглянув дiвчину. Вона не була схожа на iнших, навiть її одяг був дивним.
- " Чи приживеться вона у цьому свiтi? " - подумав Арi i вийшов
-
-
-
- Роздiл 2
- Банкет
- Коли Арiандр вийшов Майя присiла на кровать.
- - Куди я потрапила? - тихо прошепотiла Майя. - Що за свiт? I як менi повернутися? - це сильно хвилювало вiдьму.
- Майя оглянула кiмнату i помiтила маленькi дверi.
- " А тут що " - подумала Майя.
- Вона направилася до дверей. Потягнула ручку на себе. Закрито. Потягнула ще раз. Не вiдкривається.
- - Вiдкрийся уже - простогнала Майя
- I дверi , на диво вiдкрилися. Вона зайшла до кiмнати i вiдкрила рота. Велике джакузi ( чи як воно в них називається ), стояло посеред кiмнати. Бiля нього був обвiнчаний дорогими каменями умивальник та велике дзеркало,з рiзним приладдям дамського столику. Прямо стояли великi дверi. Дiвчина зайшла i зрозумiла це туалет. Вона вийшла з кiмнати i лягла на кровать. Але тут задзвенiв дзвоник.
- - Увiйдiть! - простогнала Майя.
- До неї зайшла дiвчина двадцяти п'яти рокiв на вигляд. У неї було свiтле волосся зав'язане у пучок i справжнi дельфiйськi вуха. У руках вона тримала сотнi тканiв , блокнот та чорнило.
- - Доброго дня панi! - привiталася вона. - Я ваша служниця Анабет. Менi потрiбно пiдiбрати вам плаття та зачiску. I допомогти оновити ваш гардероб.
- - Привiт, Анабет! Я Майя! - привiталася вiдьма.
- - Менi не дозволено, називати так гостей принца. - ледь чутно прошепотiла дiвчина.
- Вiдьма посмiхнулась. "А дiйсно, я ж потрапила в "кам'яний" вiк. Добре що я iсторiю пам'ятаю." - подумала вона - " Так згадуємо правила поведiнки. пане/панi - узагальнене звернення до дворянам. Так можна звертатися, зокрема, якщо не вiдомий титул. На вулицi, при бачачи королiвських осiб простий люд знiмає головнi убори (чоловiки) i все вiдважують уклiн до землi. У разi зустрiчi з дворянами не королiвської кровi, простий люд вiдважує уклiн в пояс, чоловiки знiмають головнi убори. Входячи в залу вельможного шляхтича, нижчий за рангом дає глибокий уклiн, рiвний або вищий за рангом просто кланяється. Вiтаючи господиню будинку, гiсть нижчий за рангом дає глибокий уклiн, рiвний або вищий за рангом просто кланяється. При появi вельможного гостя, рiвного йому за рангом, господар повинен встати i дати йому уклiн, нижчого за рангом вiтати кивком голови не встаючи, гостя ж вищого за рангом господар зобов'язаний зустрiти, зробивши три кроки йому назустрiч i влiпив уклiн. У разi приїзду Їх Королiвських Величностей до двору будь-якого з дворян, власник будинку зобов'язаний зустрiти монарха або монархиню бiля дверей будинку i супроводити куди той побажає. Входячи в королiвську залу на аудiєнцiю Їх Величностi всi дворяни титулом вище барона - як то: принци, герцоги, графи, маркiзи - роблять глибокий уклiн i пiднiмаються. Титулованi особи нижчого рангу опускаються на одне колiно, iншi ж на обидва колiна. Вони залишаються апостолами до тих пiр, поки Їх Величностi не пройдуть повз (або поки не дадуть дозволу пiднятися). Король i королева сiдають першими. Потiм сiсти можуть тi, кому дозволено сидiти в їх присутностi за замовчуванням. Iншi придворнi чекають, коли Їх Величностi скажуть "сiдайте". Мiсця залежать вiд рангу. Є також першими починають король i королева, iншi чекають, коли їм дозволять кивком. Запрошуючи даму на танець i закiнчуючи його, кавалер кланяється, дама вiдповiдає реверансом. Глибина поклону може залежати не тiльки вiд рангу, але i вiд особистих симпатiй. Пiсля танцю даму слiд вiдвести на мiсце. У тих танцях, де партнери не змiнюються, запрошувати одну i ту ж жiнку допускається не бiльше трьох разiв. Нiбито все. Але чи прийнятнi тут цi правила?"
- - Я гiсть, менi вирiшувати. Називай Майя. - подумавши сказала Майя.
- - Добре п... Майя. Я прийшла приготувати вам одяг на бенкет. Ось вам лист бумаги та чорнила. Намалюйте ваш наряд.
- Дiвчина протягнула їй усi цi прилади. Майя дивилася на них i дивувалася. Вона неумiла ними користуватися. Але попри все вона умiла малювати.
- - З чого б почати? Аня, а у тебе немає вугiлля? - запитала Майя.
- - Аня ? Вугiлля є. - дiвчина витягнула з кармана шматок вуглецю.
- - Дякую! А можна тебе Аня називати? - запитала вiдьма.
- - Так! Називай як хочеш. - вiдказала їй Анабет i посмiхнулася.
- А Майя взяла листок i почала малювати. Так колiр. Дiвчина вибрала зелений. Аня узяла тканину. Фасон. Буде звужений зверху i повнiстю розпущений знизу. Плечi голi. Але, на одному плечi шлейка з розою. Його ми прикрасимо складками знизу i блискiтками зверху. Анабет схвачувала усе на льоту i за десять хвилин у вiдьми було чудове плаття.
- - Ви впевненi в тому що одягнетеся в це?
- - Так - дiвчина посмiхнулася. - Скiльки у нас часу до початку?
- - У нас ще двi години. - вiдповiла служанка. - вiзьмемося за зачiску.
- - Не утрудняй себе моєму волоссю уже нiчого не допоможе! - заголосила Майя.
- Адже на час її сну , волоссю настав " Гiтлер капут ". Та Аня не слухала вона взяла якiсь теплi, залiзнi палички. I почала нагрiвати мої кучерi. Через годину вiдьминого терпiння i Анабетиного старання, її волосся було iдеальним. Довге червоне волосся нище пояса , було iдеально закрученим. Воно не було накрученим повнiстю, та локони були. В гармонiї платтям вона взагалi себе не упiзнала.
- - Ти неперевершена! Повелитель не зможе вiдвести очей. - прошепотiла Аня i пiд мигнула. - У нас ще є декiлька годин. Його Величнiсть попросив допомогти вам з гардеробом. У вас ж немає одежi.
- I тут вона почала розпитувати Майю про одяг. Майя попросила три пари джинсiв, пояснивши що це таке. Одну пару синiх, чорних i таких як у неї зараз, порваних. Потiм попросила чотири футболки. Просту бiлу, просту чорну, бiлу з гербом королiвства i бiлу з розочками. Одну тунiку зеленого кольору з блискiтками i пару бiлих лосiнiв. З суконь вона взяла коротку з квiтами, коротку повiтряну, довгу, голубу на одне плече та довгу бiлу ( як у принцеси ). I на кiнець одну пiжаму. Коли вони усе вибрали, зайшов Арi. I довго дивлячись на вiдьму нарештi вимовив:
- - Ти неперевершена! - i кивнувши головою, заставив Аню вийти.
- - Дякую! - сказала дiвчина i почервонiла.
- - Пiшли? - вiн протягнув їй руку.
- Дiвчина галантно уклонившись, взяла принца за руку. Вiн вивiв її iз упокоїв. I тепер вона могла насолодитися усiєю красою замку. Вона iшла i дивувалася. Сотнi картин, фрески, багато кiмнат i великi люстри. Розглядаючи це вона й не помiтила як вони дiйшли до зали. Бiля неї стояв галантно вдягнутий чоловiк рокiв двадцяти шести.
- - Майя познайомся. - почав Арi - Це мiй брат Людвиг. Людвиг, це - наша вiдьма Майя. Я мав познайомити вас вiдразу, але забув. I ще одне, Майя у твоєму свiтi i в моєму правила рiзнi i будь-ласка постарайся їх виконати.
- Арi пiдвiв дiвчину до дверей, за якими пролунало " Її величнiсть, єдина представителька клану вiдьм " . Дiвчина присвиснула i пройшла в залу. Вона зрозумiла, усi дивляться на неї. Звичайно , скiльки часу на макiяж. Вона посмiхнулася i пройшла в залу. I якраз у той момент, їх запросили до столу.
- Вона чекала поки почнуть їсти усi . Адже першим має їсти старший по призванню. Та нiхто й не поворухнувся. Але через декiлька хвилин зайшов Арi. I присiв на своє мiсце. Пiсля чого їсти почали лише троє людей. I тут Майя не витримала i узяла ложку. Усi присутнi повторили жест. Майя iз здивування дивилася на них. I тут дiвчина зрозумiла. Оскiльки вона єдина представителька вiдьм. То вона вища за рангом, королева. I усi чекали на неї. Майя поїла якогось дивного желе iз смаком моркви, з'їла шматок м'яса, трiшки тiстечок i запила усе це соком.
- Наївшись вона хотiла встати, та помiтивши погляд Людвига присiла на мiсце. Посидiвши ще час, Майї стало нудно. Та погляд хлопця не давав їй встати. Але її врятувала служниця. Вона принесла наступне блюдо. Майя непомiтно пiднялася i направилася до виходу. На щастя її нiхто не зупинив i вона спокiйно почала ходити по замку. Стiни шокували своєю красою та витонченiстю. Дiвчина довго бродила i нарештi помiтила кiмнату в кiнцi коридору. Вона зайшла в середину. Кiмната її шокувала. Вона була в темних тонах. Велика люстра, розмальованi стiни, усе наче у фiльмi. Майя присiла на кровать, зняла плаття i заснула.
- ***
- - I що вона тут робить? - запитав знайомий голос. - Майя! Прокинься ! Майя!
- Дiвчина вiдкрила очi. Прямо перед неї висiв розлючений принц.
- - Арi? Що ти ...? Що ти тут робиш ?
- - Зайшов до себе в покої. - проричав хлопець i почервонiв.
- Вiн дивився на дiвчину. Вона була одягнена в спiдню одежу.
- - А де одяг? - запитав Арi i перестав злитися.
- - Там! - сонно вiдповiла дiвчина i показала пальцем на стiлець. - А що?
- Принц побiлiв i посмiхнувся. Вiн присiв бiля дiвчини i подивився їй в очi. Вона наче почала тонути у них.
- - У нас не прийнято ходити без одягу. - лагiдно прошепотiв Арi.
- - Пробач! Я переплутала кiмнати! - дiвчина посмiхнулася.
- - А як ти сюди пройшла? Вiдьмочка моя. - запитав принц.
- - Просто зайшла. - почала дiвчина i єхидно посмiхнулася. - Через дверi!
- - Забув! Ви вiдьми без ключа заходите. У будь - якi дверi.
- - Я не знала. Я думала вiдкрито! - здивувалася дiвчина . - А ти чому не на бенкетi?
- - Шукав тебе, потрiбно задати таке ж запитання. - вiн знову поклав руку їй на волосся.
- - Чому ти весь час лiзеш до мого волосся? - розiзлилася дiвчина.
- - Воно менi подобається. - сказав Арi. - А ще допомагає сповнюватись енергiєю. Бенкет буде до ранку, а з його допомогою я не спатиму.
- Дiвчина промовчала. А що їй сказати? Сидить бiля дорослого хлопця, без одягу, а вiн грає з її волоссям.
- - Я пiду до себе? - знiяковiла дiвчина.
- - Нi, залишися. Бенкет ще не завершений.
- - Я пiду! - пiднялася дiвчина.
- Принц почав оцiнюючи на неї дивитися. Дiвчина помiтила цей погляд i почала швидко одягатися.
- - Не застiбнеш сукню? - запитала вона.
- - Давай! - зрадiв Арi.
- Вiн пiдiйшов до неї. Провiв пальцем по спинi, заставляючи дiвчину затрястись. I лише тодi повiльно застiбнув блискавку.
- - Усе! - зрадiв хлопець. - Я мало не забув, завтра ми проведемо iнiцiацiю i ти станеш повноправною вiдьмою.
- - Що у вашому розумiннi, означає повноправною? - запитала Майя.
- - Завтра побачиш!
- - Я заснути не зможу! - розiзлилася "вiдьмочка".
- - Постарайся! - прошепотiв принц.
- Майя iшла до себе i думала, що за iнiцiацiя на неї чекає. Вона дiйшла до кiмнати, яку вона вважала своєю. Зайшла . На лiжковi дiйсно стояв одяг який вона попросила. Вона з радiстю, одягнула пiжаму. Яка складалася з бiлих штанiв i футболки.
- Трiшки полежавши, дiвчина все-таки заснула. Снився їй дивнiй сон. Вона на горi. Бiла сукня. Вона свiтиться. Її риже волосся, зноситься навколо неї. Три вiдьми. Кожна на мiтлi. Перша - мала чорне волосся, бiле лице , сiрi очi i татуювання на чолi. На нiй було чорне плаття i червона мантiя. Друга - мала бiле з чорними промiжками волосся, жовтi очi i татуювання на руцi. Воно починалося з пальцiв i вело кудись вище, невелике, у виглядi якихось жилок i знакiв. Вона була в жовтуватому, стародавньому платтi та зеленiй мантiї. I остання. Шатенка, чорнi очi, чорна мантiя. I татуювання, у вигляду чорного кота на нозi. Вони крутилися навколо Майї. I тут дiвчина вiдчула силу. Та сон перервався. I вона заснула звичайним сном. Сном який сповнює енергiєю.
-
-
- Роздiл 3
- Спогади та спроба вбити
- Майя прокинулася зовсiм сумною. Вона дуже сумувала за подругою. Дiвчина товаришувала з Емелi з шести рокiв. У нашому випадку можна сказати -" Вони друзi дитинства ". Вона досi пам'ятала iсторiю їх зустрiчi.
- ***
- " Маленька, смiшна дiвчинка з рижим, неслухняним волоссям тодi перший раз прийшла до школи. Коли вона зайшла у клас вiд її посмiшки, яка здавалося розтопить лiд у серцях, не лишилося i слiду. Вона зразу зрозумiла усе. Нiхто не буде товаришувати з маленьким чудовищем. Вона зайшла у клас i пiдiйшла до учительського столу. Глянула на маму, яка пiдганяла її уперед. Було вiльно лише три мiсця. Бiля чорноокої дiвчинки, милої блондиночки та лукавої шатенки. Дiвчинка пiдiйшла до брюнетки.
- - Можна тут присiсти? - запитала Майя.
- - Нi! Тут я сиджу. Що не зрозумiло? - дiвчина знiяковiла. На очах сяяли сльози.
- - Я не заважатиму. - спробувала вона ще раз.
- - Нi! Я сама сидiтиму. Або знайду справжню подругу. Менi в друзi риже, лахмате чудовище не потрiбне!
- Дiвчинка посмiхнулася з усiх сил. I прошепотiла.
- - Не знайдеш ти так друзiв.
- На що брюнетка проричала:
- - Тебе це не стосується.
- Майя пiдiйшла до брюнетки. Але та поклала свою сумку на вiльне мiсце. Показуючи що зайнято. Майя бачила ще одне вiльне мiсце. Але угадавши реакцiю не пiдiйшла. Але тут за її спиною засмiялася та сама блондинка.
- - Емелi! А ТИ?
- - Майя! - вона зрадiла.
- - Майя, сiдай бiля мене! На них не звертай уваги. - вона махнула на дiвчат якi iз здивування повiдкривали роти.
- - Ти будеш iз нею сидiти? - запитала дiвчинка iз золотавим волоссям.
- - Так! Буду! - засмiялася Емiлi.
- Тут пiднялася чорноока дiвчинка.
- - Емелi! А Емелi! Сiдай бiля мене. Я тобi фломастери подарую. Невже ти будеш з цим сидiти?
- - А це тебе не стосується! - передражнила вона її. - Так, хто осмiлиться образити Майю буде мати справу зi мною. Ясно?
- - Ясно! - прошипiли дiвчата."
- ***
- Емелi була завжди для Майї авторитетом. А Майя для Емiлi. I ось зараз. Емiлi не збудить Майю своїм надоїдливим ранiшнiм дзвiнком. А Майя не вiдчитає подругу за те що та не дає спати. Усе це визиває ностальгiю. Ендрi бiльше не заставляє її бiгти два кола навколо парку. Блюз, бiльше не заставлятиме її з дiвчатами вчити конспекти. Не закриватиме в бiблiотецi, не ховатиме вiд неї снiданок. Астер бiльше не розповiдатиме безкiнечних iсторiйї та жартiв. Ранiше Майя би вбила його за такi довгi розповiдi, а зараз вона би кричала " А далi ". Кетрiн бiльше не мучитиме її важким роком i не кричатиме " Танцюй Майя, танцюй ".Наомi бiльше не заставлятиме її бiгати магазином i шукати туфлi зi знижкою. Бiльше цього не буде. Чи буде? А якщо то був сон. "Точно, я втечу. Я знайду спосiб повернутися. Я обiцяла. Я крикнула Емiлi - Я повернуся!" - подумала дiвчина. - "Можливо у бiблiотецi є те що менi потрiбно."
- Дiвчина пiднялася з лiжка. Пiдiйшла до шафи, де на неї чекав одяг. Вибрала синi, порванi джинси i бiлу майку з червоним гербом королiвства.
- Дiвчина ще нiколи не бачила такого красивого герба. Два великих лева на червоному фонi тримають корону, яка прикрашена рiзними алмазами. Майстер, так точно змалював корону, що вона була наче справжня. Майя навiть згадала де бачила таку корону. Арiандр на бенкетi був у нiй. Майя швидко вибiгла. I побiгла шукати бiблiотеку.
- Пiсля багатьох невдалих спроб. Вона все ж знайшла бiблiотеку. I звичайно ж настроїла проти себе пiв замку. Хто ж знав що, коли в кiмнатi багато книг, це не бiблiотека. I що кричати, " Де тут у вас книги роздають? ", у покоях не потрiбно. Майя знайшла роздiл книг "Магiя". I зрозумiла. " Роздiл шукати легше нiж книгу. Книг було багато. Але навiть не так. Книг було - БАГАТО. Мiльйони, мiльярди, безкiнечнiсть... I як тут щось найти?
-
- ***
|