Жабенятко на ім'я Кряк стрибало по зачарованому озерцю і мріяло про власне весілля. А воно - весілля - обіцяло бути більш ніж розкішним! Ще б пак! Сьогодні Кряк зазирнув у чарівну торбинку і побачив...
- Марфуня! Марфо! - жабенятко наздогнало старшу сестричку. - А вгадай-но, що мені подарувала чарівна торбинка на день народження?
- Склянку солодких комах?
- А от і ні! Дивись!
Марфуня здивовано витріщилась на щось схоже водночас й на велику каблучку, й на тризуб Нептуна.
- І нащо воно?
- Ти що книг не читаєш? - Кряк підстрибнув на місці. - Це - корона! Отже, я маю одружитися з принцесою!
- Казочки для діточок! - позіхнула Марфуня.- Корони виготовляють із золота, а не з листя жовто§ лілі§.
- Чарівно§ лілі§!
- Байдуже! Все одно, це - лише іграшка. У мене теж така є. Десь у шухлядці валяється.
- Нічого ти не розумієш! Ось, поглянь, - жабенятко розгорнуло книжку з гарними малюнками та великими літерами, - тут написано, що всі, хто має корону, обов'язково...
- Казки! - Марфуня пірнула під ряску.
Кряк зітхнув.
Ну й пливи собі! А я... я піду принцесу шукати. От усі здивуються, коли повернуся! Ще й Марфі принца приведу!
Жабенятко обережно поклало корону з диво-книжкою у чарівну торбинку і пострибало назустріч сонцю.
Довго стрибав Кряк чи коротко, але ж раптом зустрілася йому жабка! Дуже схожа на сестричку Марфу, проте якась... інша.
- Доброго дня! - Кряк умостився поруч з незнайомкою, що сиділа на широкому листі водяно§ лілі§. - А ви часом не принцеса?
- Ква-а-а! - відповіла жабка.
- Егм... Я теж радий знайомству! То принцеса ви, чи ні?
- К-к-к-в-в-ва-а-а! - проскрипіла жабка.
- Мабуть, ні, - зітхнув Кряк й плюхнувся у воду.
Та не встиг він пропливти і кількох метрів, як побачив ЇЇ! Красуню чаплю на довгих лапках. Оце вже точно принцеса! І в книжці написано...
Жабенятко швиденько дістало диво-книжку, розгорнуло. Так, все вірно: чим довші лапки, тим красивіше принцеса!
- Доброго дня! - Кряк радісно стрибав біля розкішного птаха. - Ви - принцеса? Я мрію познайомитись!
Чапля здивовано подивилась на зухвале жабеня та вхопила його за лапку. Точніше - спробувала вхопити, Кряк спритно і дуже вчасно відскочив у бік.
- Ай! Хіба ж так знайомляться?
Чапля дзьобнула ще раз. І, на велике щастя, знов промахнулася.
- Ні-і-і, це точно не принцеса, - буркотів Кряк, тікаючи від шалено§ чаплі.
- Фух, здається, відірвався! - він стрибнув на невеличкий камінчик біля берега та перевів дух. - Ой! А це що?
На березі сиділа гарненька пухнаста Киця й дивилась на Кряка зеленими оченятами.
- Привіт! Ти - принцеса?
- Я? - Киця горделиво задрала хвіст. - Мабуть... Тобто - звичайно принцеса!
- Чудово! - Кряк підстрибнув у повітря. - А я тебе всюди шукаю!
- Правда? Тоді давай гратися! - Киця підбігла до жабенятка й вдарила його лапкою. Кряк полетів у озеро, здіймаючи бризки води.
"Ну й іграшки в не§, - здивований Кряк повернувся на каміння. - Треба буде..."
- Ти що?! Що ти собі дозволяєш? - Киця зустріла його обуреним шипінням. - Хіба так граються???
- А... А що я? - розгубилось жабеня.
- Я вся мокра! - нявкнула Киця
- Ну... - Кряк знизав плечима. - Я у воді живу...
- Тоді не буду з тобою гратися! - вона образливо смикнула хвостом та пішла геть.
Кряк сумно стрибав по озерцю. Невже Марфа має рацію? Невже принцес не існує, і він повернеться ні з чим? Аж раптом...
- Неслухняне дивчисько! Тобто, Ваше Високосте! Негайно вилазьте з води, ви застудитесь!
- Не застуджусь! - до жабенятка долетів веселий сміх. - І взагалі, я вже доросла! Батько каже - час принца шукати!
- Ви сподіваєтесь знайти його під ряскою? Швиденько виходьте на берег!
- Ой, яке гарнесеньке! - дівчинка підхопила Кряка, який від несподіванки випустив з лапок чарівну торбинку.
- Киньте жабу!!!
- Ква-а-ак! - від такого неподобства жабеня усі слова людські забуло.
- Дивись-но, - дівча не звертало на верещання няньки жодно§ уваги, - тут біля нього ще й корона плаває.
"Еге ж, - сумно міркував Кряк, - плаває. А книжка, мабуть, потонула..."
- Може, це - король жаб?
- Та киньте вже цю гидоту! - галасувала тітка на березі, проте §§ ніхто не слухав. Дівчина взяла корону, трохи подумала та одягла Кряку на голову. І... зойкнувши, сіла у воду - перед нею замість зеленого жабенятка стояв красень-принц у лискучій короні та довгому зеленому плащі.
- Я... Ви... - Кряк дивився то на власне перетворення, то на гарненьку дівчину з великими очима й золотистим волоссям. - Ви - принцеса?
- Так! - вона підвелася на ноги. - А ти - мій принц! Я тебе знайшла! Ходімо скоріше, - дівчина схопила його за руку, - ти маєш познайомитися з батьком!
Принц-Кряк, не зводячи очей з наречено§, мчав до палацу.
- Як одружуся, - розмірковував він, - обов'язково знайду Марфу! У не§ теж є корона!