Жабенятко на iм'я Кряк стрибало по зачарованому озерцю i мрiяло про власне весiлля. А воно - весiлля - обiцяло бути бiльш нiж розкiшним! Ще б пак! Сьогоднi Кряк зазирнув у чарiвну торбинку i побачив...
- Марфуня! Марфо! - жабенятко наздогнало старшу сестричку. - А вгадай-но, що менi подарувала чарiвна торбинка на день народження?
- Склянку солодких комах?
- А от i нi! Дивись!
Марфуня здивовано витрiщилась на щось схоже водночас й на велику каблучку, й на тризуб Нептуна.
- I нащо воно?
- Ти що книг не читаєш? - Кряк пiдстрибнув на мiсцi. - Це - корона! Отже, я маю одружитися з принцесою!
- Казочки для дiточок! - позiхнула Марфуня.- Корони виготовляють iз золота, а не з листя жовто§ лiлi§.
- Чарiвно§ лiлi§!
- Байдуже! Все одно, це - лише iграшка. У мене теж така є. Десь у шухлядцi валяється.
- Нiчого ти не розумiєш! Ось, поглянь, - жабенятко розгорнуло книжку з гарними малюнками та великими лiтерами, - тут написано, що всi, хто має корону, обов'язково...
- Казки! - Марфуня пiрнула пiд ряску.
Кряк зiтхнув.
Ну й пливи собi! А я... я пiду принцесу шукати. От усi здивуються, коли повернуся! Ще й Марфi принца приведу!
Жабенятко обережно поклало корону з диво-книжкою у чарiвну торбинку i пострибало назустрiч сонцю.
Довго стрибав Кряк чи коротко, але ж раптом зустрiлася йому жабка! Дуже схожа на сестричку Марфу, проте якась... iнша.
- Доброго дня! - Кряк умостився поруч з незнайомкою, що сидiла на широкому листi водяно§ лiлi§. - А ви часом не принцеса?
- Ква-а-а! - вiдповiла жабка.
- Егм... Я теж радий знайомству! То принцеса ви, чи нi?
- К-к-к-в-в-ва-а-а! - проскрипiла жабка.
- Мабуть, нi, - зiтхнув Кряк й плюхнувся у воду.
Та не встиг вiн пропливти i кiлькох метрiв, як побачив ЇЇ! Красуню чаплю на довгих лапках. Оце вже точно принцеса! I в книжцi написано...
Жабенятко швиденько дiстало диво-книжку, розгорнуло. Так, все вiрно: чим довшi лапки, тим красивiше принцеса!
- Доброго дня! - Кряк радiсно стрибав бiля розкiшного птаха. - Ви - принцеса? Я мрiю познайомитись!
Чапля здивовано подивилась на зухвале жабеня та вхопила його за лапку. Точнiше - спробувала вхопити, Кряк спритно i дуже вчасно вiдскочив у бiк.
- Ай! Хiба ж так знайомляться?
Чапля дзьобнула ще раз. I, на велике щастя, знов промахнулася.
- Нi-i-i, це точно не принцеса, - буркотiв Кряк, тiкаючи вiд шалено§ чаплi.
- Фух, здається, вiдiрвався! - вiн стрибнув на невеличкий камiнчик бiля берега та перевiв дух. - Ой! А це що?
На березi сидiла гарненька пухнаста Киця й дивилась на Кряка зеленими оченятами.
- Привiт! Ти - принцеса?
- Я? - Киця горделиво задрала хвiст. - Мабуть... Тобто - звичайно принцеса!
- Чудово! - Кряк пiдстрибнув у повiтря. - А я тебе всюди шукаю!
- Правда? Тодi давай гратися! - Киця пiдбiгла до жабенятка й вдарила його лапкою. Кряк полетiв у озеро, здiймаючи бризки води.
"Ну й iграшки в не§, - здивований Кряк повернувся на камiння. - Треба буде..."
- Ти що?! Що ти собi дозволяєш? - Киця зустрiла його обуреним шипiнням. - Хiба так граються???
- А... А що я? - розгубилось жабеня.
- Я вся мокра! - нявкнула Киця
- Ну... - Кряк знизав плечима. - Я у водi живу...
- Тодi не буду з тобою гратися! - вона образливо смикнула хвостом та пiшла геть.
Кряк сумно стрибав по озерцю. Невже Марфа має рацiю? Невже принцес не iснує, i вiн повернеться нi з чим? Аж раптом...
- Неслухняне дивчисько! Тобто, Ваше Високосте! Негайно вилазьте з води, ви застудитесь!
- Не застуджусь! - до жабенятка долетiв веселий смiх. - I взагалi, я вже доросла! Батько каже - час принца шукати!
- Ви сподiваєтесь знайти його пiд ряскою? Швиденько виходьте на берег!
- Ой, яке гарнесеньке! - дiвчинка пiдхопила Кряка, який вiд несподiванки випустив з лапок чарiвну торбинку.
- Киньте жабу!!!
- Ква-а-ак! - вiд такого неподобства жабеня усi слова людськi забуло.
- Дивись-но, - дiвча не звертало на верещання няньки жодно§ уваги, - тут бiля нього ще й корона плаває.
"Еге ж, - сумно мiркував Кряк, - плаває. А книжка, мабуть, потонула..."
- Може, це - король жаб?
- Та киньте вже цю гидоту! - галасувала тiтка на березi, проте §§ нiхто не слухав. Дiвчина взяла корону, трохи подумала та одягла Кряку на голову. I... зойкнувши, сiла у воду - перед нею замiсть зеленого жабенятка стояв красень-принц у лискучiй коронi та довгому зеленому плащi.
- Я... Ви... - Кряк дивився то на власне перетворення, то на гарненьку дiвчину з великими очима й золотистим волоссям. - Ви - принцеса?
- Так! - вона пiдвелася на ноги. - А ти - мiй принц! Я тебе знайшла! Ходiмо скорiше, - дiвчина схопила його за руку, - ти маєш познайомитися з батьком!
Принц-Кряк, не зводячи очей з наречено§, мчав до палацу.
- Як одружуся, - розмiрковував вiн, - обов'язково знайду Марфу! У не§ теж є корона!