Зараз вже важко уявити собі умови в яких жили наші заробітчани 5, 6 років назад. Не всі, звичайно, але більшість. В одній кімнаті мешкало 4, 5 а то й більше осіб. Деколи стелили матрац і на кухні. А що було робити? На той час папери і номіна (як називають в Іспанії довідку про платню) мали одиниці. А без цього майже неможливо було вийняти квартиру.
Зараз це питання змінилося на краще. І не тільки за рахунок отримання резиденції. Квартир зараз для наших земляків здається набагато більше. Це призводиться також і внаслідок того, що з кожним роком звищується повага іспанців до українців. Нас вважають чи не найбільш роботящими, тямовитими й швидко зростаючими в самих різноманітних галузях життя й праці. Нас вирізняють не тільки в будівництві та прибиранні. Нас поважають за старанність, охайність, вміння поводитись культурно й ввічливо. Якщо є багато кандидатів, не тільки працедавці але й властителі квартир надають перевагу в першу чергу українцям. Це призвело до обвального збільшення місць проживання наших заробітчан.
До того ж, з часом, змінилися самі пріоритети перебування за кордоном. Якщо раніше майже кожен приїжджав на Іберійський півострів тільки з однією метою: якнайшвидше більше заробити і повернутися в Україну. А невеличкий проміжок часу можна й потерпіти на підлозі, та постояти з ранку в черзі до туалету. То тепер ставлення до відпочинку й прожиття кардинально змінилося. Змарнувавши прірву часу на вивчення іспанської мови, призвичаївшись до місцевих умов, всі зрозуміли що повертатися додому, на разі, ще немає сенсу. А якщо довго жити на чужині то звісно хочеться комфорту, спокою та незалежності. Для того хто тяжко і багато працює, гуртожиток, як місце буденного прожиття - цілком неможливе явище. Зараз вже не рідкість коли лише одна персона, а деколи це навіть жінка, винаймає велику кімнату тільки для себе. Вони вже не хочуть ділити "труднощі й ліжко" з ким би то не було. Хіба що деколи..., для зняття стресу й нервової напруги. Як радять сексопатологи у всіх цікавих виданнях.
Але самому цілу квартиру "тягнути" важко. Тому й здають одну, дві а то й три кімнати іншим землякам, або навіть іншим нелегалам з країн середньої Європи: Болгарії, Польщі, Білорусії та Молдови. Саме при вирішенні питань між новим власником та його квартирантами і виникає безліч конфліктних ситуацій, які можна завжди вирішити дотримуючись вже існуючих норм та правил.
Яких саме? Про це я й вирішив провести опитування серед зацікавлених осіб. Котрі вже мають чималенький досвід у наборі до своєї оселі нових квартирантів.
Всім добре відомо місце що недільних натовпів наших заробітчан на Алюче. Туди приїжджають мікроавтобуси з Батьківщини. Там можна дістати передачу або лист з дому, від родини. Відправити пакуночок з подарунками, купити якісь продукти, які важко знайти в Іспанії але за якими тоскнить шлунок. Зустрітися зі знайомими, купити свіжу пресу на рідній мові. Та й просто поспілкуватися з собі подібними. Саме на Алюче й знаходиться місце де пропонують або шукають кімнату, а то й цілу квартиру. Саме на Алюче можна почути про всі труднощі які виникають у нових квартироздавців. Звісно, якщо вам довіряться. І запам'ятати всі вимоги та обов'язки.
Найперше: це грошова застава. Ентрада, по місцевому. Вона виплачується в розмірі місячної платні за кімнату. В жодному випадку не можна брати менше, половину або чверть. Ті хто так робить завжди мають фінансові збитки. В останній день місяця вони не знаходять своїх квартирантів, які виїхали разом з мізерними речами в невідомому керунку. І добре якщо не прихопили чогось цінного у своїх сусідів. Ще й несплачені рахунки можуть залишити. Звісно, ніяка застава не гарантує від подібного! Але! Це головне. Тут відносини капіталістичні і з нас іспанці не стидаються брати дві, три а той десять ентрад через банківський аваль.(Аваль - запорука).
Друге: одразу вирішити всі питання про умови проживання. Дотримання тиші, прання білизни, готування їжи, опалення та години його ввімкнення. Що б не було пізніше ніяких образ на зауваження про гуркіт або стукіт. Щоб не відповідали: "Раніше мовчали, а тепер прискіпуєтесь!" Дуже важливе - прийняття душу. Декотрі хазяї лімітують миття грішного тіла до п'яти хвилин в день на особу. Деякі не лімітують взагалі. Але попереджають: паритись в ванні та витрачати воду в п'ятикратному розмірі теж забороняється. Необхідно також з'ясувати ліміт часу на попередження про звільнення кімнати. Най поширений проміжок - п'ятнадцять днів. За цей час кожна з двох сторін мусить попередити іншу про свій намір виїхати або попросити звільнити місце.
Третє: завжди треба уважно придивитися до своїх нових спів жителів. Розпитати про життя, про роботу. Подивитися документи, в разі особливих сумнівів взяти фотокопію паспорта або дозволу на проживання. Не хочуть брати людей до себе на квартиру, які ніде не працюють й невідомо чим займаються. Викликає підозру також відсутність мобільного телефону, або невиразні пояснення молодика з підпитим обличчям, що його мобіль десь у ремонті, а номеру він ще не вивчив. Один мій знайомий згодився взяти на квартиру якогось підозрілого хлопця. Одягнений добре, тверезий, але дозвіл на проживання заляпаний, два роки вже як недійсний. А телефон тільки вчора розбився. Хлопець вмовив знайомого що привезе свої речі, а заставу підкине днів через чотири. Притягнув дві величенькі валізи, дві пузаті сумки. Але... зі сміттям! Його до хати не пустили, ключі не дали. Невдовзі виявилося, що то був явний аферист, який діяв зі своїми спільниками. Таким чином вони проникали в квартири довірливих людей, а потім хутко обкрадали. Добре, що мій знайомий виявився людиною завбачливою і викинув підозрілі речі на смітник. Ще й поміг спустися аферисту по сходах, не зовсім правда, ввічливо.
Для тих хто йде на квартиру важливо розпитати потенційних сусідів про атмосферу яка там панує. Якщо там бійки, або скандали кожен день, то відразу дасться чути. Навіть в невеличкій розмові. Не спокушуйтесь на дешеве житло: собі потім дорожче вийде шукати нову оселю і втрачати на переїздах свої гроші та особистий час. Не стидайтеся спитати в тих, хто жив там до вас раніше, причину переїзду. Якщо це з-за несприятливих умов, вас зразу же проінформують. Перевірте працездатність пральної машини, опалення, по ємність холодильника. Справдьте останні рахунки за світло або газ, якщо вони дуже високі, поцікавтесь - чому.
На рахунок прописки зараз існує одне правило. Прописують без проблем і швидко. Але при виїзді квартиранту не віддається ентрада до того моменту, поки він не принесе нову прописку. Це пов'язане з тим, що в деяких квартирах накопичилось дуже багато "прописаних" жителів які вже давно розбіглися по цілому світі. Як їх тепер знайти? А без їхнього підпису в меріях не знімають з обліку. Хіба що за довгим часом відсутності. Тому правило просте: приніс нову прописку, дістаєш свою грошову заставу.
І, на завершення, про ціни. Однієї, чіткої міри для них не існує. Фіксованих нема, варіюються. Чим далі від Мадриду, тим дешевше. (Я не маю на увазі Позуело та Арабаку!) Вісімдесят, сто евро за кімнату. Чим блище до центру або до вигідних районів, тим дорожче. Двісті п'ятдесят, триста евро, а той більше. Ще й, іноді, за умови проживання тільки однієї особи. Впливає на ціну наявність дорогих меблів, телевізору, вільного салону, особистого санвузлу, балкону. Навіть наявність або відсутність маленьких дітей.
Але кожен має свою планку витрат, які може виділити на мешкання. І вона формується з багатьох складових: професіоналізм, наполегливість, здоров'я, примхлива доля і фортуна, знання мови, бажання чогось особливого, наявність друзів та родичів і т.д. і т.п. Хочу лише побажати успіху всім своїм землякам у пошуку жаданого й затишного житла, спокою в ньому та мирного неба над головою.