Мої по4уття до тебе
Як хмарки куль-баби скрiзь:
У рядках , увi снi, у небi,
Серця лунає спiв.
Нена4е дитя маленьке,
Зростає кохання щодня...
I вже самостiйно вiд неньки
Мiж люди iде навмання.
I подорож ця нескiн4енна
Вiршами забраклих слiв,
Бо шукаэ воно знамення -
цiєї ж куль-баби слiд.