Аннотация: Наверное из такой, как я, никогда не получится даже жалкого подобия Остапа Вишни. Я уже не говорю о чём-то более индивидуальном...
Байка "Селянщина".
- Ї-і-і-і, - протягла баба Фаня й вийшла на двір.
- Люди добрі! Що ж це робиться-то, га?! - Промовила вона і побігла по селу.
- Ї-і-і-і! - Сказала баба Меня, почувши бабу Фаню. - А що трапилося-то?...
Але баба Фаня вже її не чула. Вона все бігала та бігала по селу з криками: "Помер! Помер, люди добрі! Помер мій соколику! Що ж це робиться-то, святі люди?!"
Незабаром все населення повиходило на вулицю... І все шумить, все гуде, десь верещить порося, комусь наступили на ногу, у когось молоко збігає...
Баби стояли, підбоченившися кулаками, і, люто здвинувши брова, сперечалися, мов квочки...
Мужики задумливо крутили вуса й, зі словами "Їй-богу, так все й було!", харкали в бік...
Через декілька хвилин всі узнали: у баби Фані помер чоловік. Але чому, тобто від чого, як, де, коли - ніхто до ладу не знав.
Казали, що вчора, чи позавчора, чи на минулому тижні, баба Фаня посварилася зі своїм Омельком, і він буцімто сказав їй, що від такого життя накладе на себе руки. Звісно ж, дружина на ці слова уваги не звернула. А сьогодні, повернувшися з ринку, баба Фаня виявила, що у хаті нікого нема. Далі все також незрозуміло: чи курник защепнут, чи хлів, чи сарай, - але щось заперте, і саме там обов`язково лежіть її вже мертвий чоловік...
- А-а-а, а-а-а! - Все стогнала нещасна дружина, прибираючи фартуком сльози. - А я-то думала, що він так, згарячу, а він-то найсправді! Ой, лихо мені, лихо! Ой, як же мені далі жити! Що робити! Ой, Боженьки-Боже!
Через деякий час всі підійшли до сараю. Чоловіки почали виламувати двері. І тільки-но двері злетіли з петель, як всі повидскакували у різні боки з диким жахом на обличчі, бо з сараю виходив червоний та пітний, здоровенний чоловік баби Фані Омел - живий і непошкоджений.
- Воскрес! - Вигукнула баба Луся.
- У-у-у-у... - Вимолвила баба Меня - й знепритомніла.
- Оце так так... - Сказав хтось з чоловіків.
- Свят, свят... - Зашепотіла баба Куня й перехрестилася, і всі зробили теж саме.
- Що це в біса тут коїться?! - Заревев Омелько.
- Любий мій! Коханий мій! - Викрикнула баба Фаня й кинулася на шию чоловікові. - Живий! Живий адже! Люди! Погляньте! Живий, як завжди, га!
- Та що це воно таке?! - Заволав "воскресший", видкидуючи від себе жінку. - Да що тобі треба, чортова баба?! Виспатися спокійно не даєш! Як мені тікьки жити з тобою! Все, накладу на себе руки колись!...