Серце до серця. I нота червона
Витекла з вуст, як вода.
В позi близького менi ембрiона
Нинi лежу, молода.
Вишита бiлою ниткою постiль
Нашi не грiє тiла.
Нотою стислою вилетiв пострiл,
Залишки взявши тепла.
Слово пiдступне, з вiдчаю уперте,
Зводить усе нанiвець.
Знову в менi лиш бажання померти,
Стати, немов камiнець,
Жити якщо - то в маленькiй хатинцi,
Там, де не буде твiй лiс,
В постiль лягати твою наодинцi,
Нарiзно i горiлиць.