Смоль ночi накрила покривалом,
Загадка неба оповила душу,
Кувшин зiрок на душу лльє жагаю
I тиша пелюстками спливає на вуста.
Зозуля лиш лiта рахує
I вiчнiсть миттю вишиває
Ось це життя!
Це цiль буття - таке вiдчути i зрозумiти!
Kinderiatko)))))
14.05.2007