Засинай, мiй мозок, засинай.
Зупинись на мить хоча б - i спи.
Спи собi, лети за небокрай.
Мешкають там райськiї птахи.
Гноми-санiтари там живуть,
вiзьмуть тебе, в лiжко покладуть,
як було колись, уже давно,
люди ще тодi були людьми,
i крутилося веретено
в темпi танго "Як же вiрим ми".
Мама клала руку на чоло.
Вибирав добро ти, кляв ти зло.
Йшов до школи, бiгав у дворi.
Мав дитинство ексклюзивне, тож
мозок нинi твiй закляк в дiрi,
крутиться, як карусель, i дощ
чорних пелюсткiв її вкрива,
захiд, нiби прапор той, кривавий,
та пiд крилами його ти зрiс,
а тепер ти невiдомо де...
Спи, спи, мозок. Досить, досить слiз.
Спокiй i тебе не обiйде.
А розчарування - це квиток
на вечiрку, де чекає Бог.

26.09.2023.