Час спливає.
Я вже набавився з часом,
як те хлоп"я з пiском,
золотим i гарячим.
Скiлько його протекло
крiзь щiлини
стиснутого кулака,
скiльки разiв долоня
лишала розслаблений,
незрозумiлий вiдбиток
чи намагалася закарбувати
свiй вiзерунок на рихлiй поверхнi;
зводились вежi, 
або будувалися замки,
легко народжувались i зникали,
нiби мiраж, до якого
ти сам поспiшав,
собi задивляючись вслiд.

Можна насититись грою iз часом.
Можна втомитись вiд неї,
схотiти, мов зливи,
вiчностi, сiсти й чекати,
доки обличчя довкола
змiнюють зраднi 
невтомнi бархани.

14.08.2023.