Нічого нікому не доведеш
ніякими там поетичними пасами
над укляклим чорним циліндром дійсності:
наскільки зболів ти і як співчував,
як наскрізь прохромило серце твоє
теє спільне нещастя, що люди терпіли,
ті руїни, той попіл,
що так далеченько простлався -
так, що вже і в дітей він сивіє на скронях;
і не можна, хоч як не бажав ти б, змінити
ані йоти в тяжкому писанні,
або скасувати
єдину хоч жертву,
чи то замінити
одною твоєю...
30.05.2022.