Двадцять четверте. П'ята ранку.
Сплять велично росiяне...
На майданчику дитячiм
в Броварах штовхає вiтер
гойдалку крилом прозорим.
Двадцять четверте. Сплять солдати
у казармах, їхнi дiти
та дружини. Горе люте
шнур пiдпалює повiльно,
наче п'яний, вайлувато...

Аж ти раптом розумiєш
через стусана в свiдомiсть,
що ВIЙНА! Не техногенна
катастрофа або iнше,
набагато гiрше лихо:

почалося неможливе,
раптом втiлилось в реальнiсть,
землетрус в людськiй подобi
неймовiрної мерзоти
ухопив жорстоко дiм твiй
i трясе немов скажений -
а що далi, невiдомо...
I, немов чорнилом зошит,
просякає все навколо
жахом, мороком первiсним..

29.05.2022.