Хворi садисти в кiлькох поколiннях,
може, в десятках - хто їх пiдрахує,
зiйдуться в храмах... на вищому рiвнi
зiйдуться також. Як дивно пасує
тiй чи он тому святкова одежа,
хусточки бiлi; як свiчечки сяють.
Звiвся вгорi на дибки, наче вежа,
привид загрозливий. Не помiчають.
Вийди хоч зараз до них iз iкони
Той, Кого славлять вони лицемiрно,
що тодi змiниться? Краще б прокльони
слали Йому. Неймовiрно надмiрно
зараз ця фальш пiд склепiнням лунає.
Кожен пiднесений вигук - як виклик.
Пановi Богу, що мовчки зтуляє
в муцi на їхню адресу повiки!
Думає, мабуть: один хоч би скрикнув,
вискочив геть, вiдриваючи комiр,
хоч би одна в цю хвилину велику
раптом прозрiла: Я вмер в цьому домi.
17.04.2022.