Холодне небо. Небо сiре i сумне.
З безкра§х хмар холодний дощ паде. 
Летять й летять з небес дощу краплини,
Орошують холодну землю безупину.
I мокрi вже поля й мiста. Замерзли трави.
А дощ все виграє на них сво октави. 
Промiння сонця ясного у небi не знайти, 
Воно осяює сьогоднi iншi свiти. 
Лиш тiльки сiрiсть навкруги. Тим паче, 
Все загубило кольори сво неначе. 
Вiднiс х вiтер в далечiнь простору, 
Зоставивши морозно води стiну прозору. 
Залишивши довкола сум i дрiмоту, 
Природи непомiтну, холодну красоту. 
Красу байдужу, незворушну й безпристрасну.
Навмисно мов, з погожим днем контрастну.
Скувалися думки, спинилося життя.
I через мряку леденiють почуття.
Нема iмлi та сутiнкам кiнця. 
Втiм, не чекає осiнь признання.