Косiвчук Юлiя Фелiксiвна: другие произведения.

По вінця

Журнал "Самиздат": [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь]
Peклaмa:
Литературные конкурсы на Litnet. Переходи и читай!
Конкурсы романов на Author.Today

Создай свою аудиокнигу за 3 000 р и заработай на ней
📕 Книги и стихи Surgebook на Android
Peклaмa
 Ваша оценка:

   ... повінь ця була звичайним самогубством здепресованого неба. Воно просто не витримало перепадів тиску і перерізало собі жили, топлячи у своїй блакитній крові усе живе.
  
   Наша хата у міні-сукні фундаменту не була схожою на ковчег, тому невидимими ногами міцно обгортала коріння старої грушки. Мама хапала нас під пахи і несла на горище, тато рятував телевізор та інші цінні і важкі речі: тумби, холодильник, документи на хату і паспорти, різні мамині бринзульки і фотоальбоми.
   Ще якихось дві години тому ми з сестрою Тонькою із нестримною дитячою радістю стрибали у брудних струмках, що виростали на дорозі. Мама відчувала недобре і забирала нас звідтіля поспішно відмиваючи у мидниці наші замацькані колінця.
  
   Сусіди повилазили зi своїх осель і літніх кухонь, як комашня перед дощем, ніхто ще не кидався рятувати худобу і сентиментальний непотріб, і лише хитали головами і намагалися вгадати як задовго вмиратиме небо. А воно не квапилося. Струмки на дорогах зробилися ріками, і вода підступно лізла на подвір'я. Її язик вже лизнув хвіртку, поріг нашого дому, стіни...
   - Воду і харчі, а ще ковдри, теплі речі і ліхтар, - командував сам собі батько, нервово тупцюючи на місці. Як добре, що він тримав горище чистим і незахаращеним і як погано, що він це робив. Тут можна було жити кілька днів, але на бабусиному, із тоннами старих речей, книжок та іграшок, було б значно цікавіше.
   Ввечері зробилося страшно усім. Мама ледве трималася, а ми з сестрою плакали і молилися, бо усі, окрім батька, були сухопутними: я і мама боялися води найдужче, але тато сказав, що наш будинок новий і сильний, він витримає, і ми йому вірили. Сумнівалася лише мама, бо знала, що стіни муровані в один ряд цегли, через брак будматеріалів і коштів, але вона посміхнулася, і ми так-сяк заспокоїлися.
  
   З вікна на горищі ми бачили високий будинок, де жили глухонімі люди. З ротів-під'їздів цієї цегляної, фарбованої у блідо-зелений колір, коробки завжди смерділо, але тепер ми заздрили її мешканцям, особливо з верхніх поверхів.
   Літо 1991-го видалося жарким, дах нагрівся, і через задуху нам малим здавалося, що дім вже наковтався води і от-от піде на дно. Ми чули голоси на вулиці: переважно крики і плачі ґаздинь, котрі, безсилі що-небудь змінити, у розпачі спостерігали, як знімається з якора титанік-курник із приреченими на смерть пасажирами-рябами, як пливуть догори ногами свині, коти та індики. Качки і гуси пливли за ними усіма спокійно і сумно, як і годиться похоронній процесії.
   Ми прислуховувалися до стін. Вода вже пролізла у кімнати і переможно гепала у покинуту на кухні кастрюлю, як у бубен смерті. Від тих звуків робилося моторошно.
   Мама нас обіймала, тато обіймав маму, хата ставала навшпиньки, роблячи горище вищим і надійнішим.
  
   Ні, вона таки була нашим ковчегом, хоч тварі мала не по парі, а лише двійко м'яких іграшок, здається, ведмедиків, а, може, зайців, або ще когось, а ще цілий зоопарк, зібраний на сторінках дитячої енциклопедії.
   Здавалося, що вода ніколи не почне спадати, але приїхали рятувальники, а разом з ними і ранок, везучи на своїх бетеерах надію.
  
   За кілька днів сонце висушило майже усі подвір'я, і тепер вони були схожі на потріскані п'яти пустелі. Яблука, зелені грушки і купи сміття вгрузли у намул і нагадували викопні рештки. У нашої сусідки Слави вода забрала скарбничку із золотим ланцюжком, масивними кульчиками і каблучкою і принесла усе це іншій сусідці Любі, яка зраділа знахідці і забрала усе собі, бо щиро вірила, що Бог дав - Бог взяв.
   Наша хата нічого цінного собі не присвоїла, окрім песика Брюса, який приплив у цей порт і залишився у ньому назавжди. Де-не-де ще траплялися калюжі - живі докази повені, і в них переливалися веселкові кола розлитого бензину і мазути. Через кілька тижнів ми взнали, що наша сусідка, семирічна Оксанка, яка заходила у воду не по коліна, як ми, а по самі груди, захворіла. А ще через тиждень чи два уся вулиця йшла до неї на похорон. Одні казали, що вона підхопила якусь страшну бактерію, інші - що у неї було білокрів'я, і вода лише погіршила її стан, але усі як один звинувачували у її смерті повінь.
  
   Наш дім хворів набряками віконних рам, покрученими суглобами дверей і найрізноманітнішими шкірними висипами: сипалася штукатурка і фарба. Підлогу треба було ремонтувати, стіни - наново білити, словом, лікарняного стаціонару у вигляді капремонту хаті було не уникнути. А небо знову вижило, хоч через погано зашиті рани, продовжувало кровоточити короткочасними зливами.
  
  

Юля Косівчук, "По вінця", 11 лютого 2011.


 Ваша оценка:

Популярное на LitNet.com Л.Джонсон "Колдунья"(Боевое фэнтези) Т.Ильясов "Знамение. Вертиго"(Постапокалипсис) А.Кутищев "Мультикласс "Союз оступившихся""(ЛитРПГ) А.Завгородняя "Невеста Напрокат"(Любовное фэнтези) Л.Маре "Менталистка. Отступница"(Боевое фэнтези) А.Найт, "Капкан для Ректора"(Любовное фэнтези) В.Коломеец "Колонизация"(Боевик) Л.Лэй "Над Синим Небом"(Научная фантастика) А.Тополян "Механист"(Боевик) Ю.Васильева "По ту сторону Стикса"(Антиутопия)
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
Э.Бланк "Колечко для наследницы", Т.Пикулина, С.Пикулина "Семь миров.Импульс", С.Лысак "Наследник Барбароссы"

Как попасть в этoт список
Сайт - "Художники" .. || .. Доска об'явлений "Книги"