Хто знає напевно де саме знаходиться тонка межа, що вiддiляє правду вiд кривди? Яка вона? Чи завжди правда є правдою, а кривда - кривдою? У чому рiзниця мiж болем, стражданням та людянiстю? Як знайти вiрний шлях? На цi питання намагаються знайти вiдповiдь геро§ роману.
У кожного свiй шлях до щастя, i кожен з них - по-своєму неповторний, тернистий i болючий. Але той хто витримає всi випробування має шанс вiдчути всю повноту справжнього щастя!
Подi§ роману "Правда-кривда" розгортаються у перiод з 1996 по 2008 роки. Подi§, здебiльшого, розкриваються очима звичайного сiльського хлопчика. Власнi проблеми тiсно сплiтаються iз низьким соцiальним рiвнем життя у селi, з вiдсутнiстю певного розумiння. Яскраво показане "зростання" i формування людини, як особистостi, що має унiкальний свiт, так не схожий на "як у всiх". Зовсiм не красень, вiн настiльки "випадає" iз звичного односельцям свiту, що змушений приховувати сво§ погляди i почуття.
Роман подiлено на три частини, вiдповiдно до вiку i до проблематики, яка з"являється у ходi розвитку подiй. Роздуми i мiркування, рiзнi ситуацi§ - змушують головного героя роману, Дмитрика, змiнюватись, залишаючись при цьому самим собою, розвиватися.
Роман пiдiймає проблематику iснування, а не життя людей у сучасному селi. Зламанi й зневiренi, невпевненi у собi i цiлому свiтi - кожен з них по-своєму намагається знайти шлях до мрi§. Але гiрко вiд того, що мрiй у бiдних селян, майже немає. Притиснутi у кут люди намагаються просто вижити. Сильнi духом, вони залишилися без вiри у Бога i, навiть, в себе! Безпораднi у простих речах, вони iнодi демонструють справжнiй геро§зм i велику духовнiсть, хоч i "викривлену", але свою. Низька обiзнанiсть не дає §м пiднятися над повсякденнiстю, але нiяк не може вплинути на дух! Не зважаючи нi на що - той, хто бореться, обов"язково переможе.
Перша часина роману - "Дитинство", розпочинається яскравим сном. Дмитрик потрапляє у свiт Правi, де знайомиться iз незнайомою дiвчинкою. Ранiше, не маючи змоги поспiлкуватися з дiвчатками свого вiку, Дмитрик товаришує з Данкою, грається, розмовляє. На прощання дiвчинка дарує йому дивний амулет-оберег. З пробудженням Дмитрик потрапляє у звичайний свiт, який контрастує iз досконалим свiтом Правi. Час, нiби завмер у цьому забутому Богом мiсцi, але для дитини, цей свiт такий же свiтлий, сповнений таємниць i загадок. Бабуся - єдина, хто завжди про все розповiдає, знайомить з навколишнiм свiтом, виховує, закладаючи справжнiй, не викривлений фундамент свiтосприйняття.
Батьки хлопчика - працюють у колгоспi, точнiше - КСП. Батько - тракторист, який спився i деградував, але все одно, десь глибоко у серединi залишив щось людяне, справжнє; мати - працює на фермi. Звичайна жiнка - iдеалiзована дитячою уявою до найкращо§ i найвродливiшо§ мами у свiтi.
Анi однолiткiв, з якими можна було б пограти, а нi розваг - саме у таких умовах зростає дитина. Але саме така вiдкинутiсть вiд умов, що розбещують, вчить дитину радiти таким дрiбницям, як-то риболовля, чи звичайний шлях разом з батьками до бабусi. Дуже яскравим i глибоким для дитини стають похорони сусiдки, бабусино§ подруги - першi осмисленнi похорони у життi хлопчика. Саме там з"являється ще один, досить яскравий персонаж роману - вiдьма, баба Валя. Саме §§ поява i несподiвана поведiнка людей наштовхують хлопчика на невiдповiднiсть того "чому вчать" i тим, як "насправдi поводяться".
Питань стає дедалi бiльше, а вiдповiдi дорослими, чомусь приховуються. Щоправда йому обiцяють вiдповiдi у школi. Але й школа, iдеалiзована заздалегiдь, руйнує всi дитячi сподiвання. На вiдмiну вiд радощi i задоволення викликає лише вiдразу. Проте, крiм розчарування, школа дає можливiсть "розширити" свiй свiтогляд, дарує спiлкування з однолiтками. Яскравою постаттю виникає молода вчителька, яка одразу привертає вагу Дмитрика своєю неординарнiстю i яскравiстю - того, чого позбавленнi усi знайомi йому жiнки. Навчання у школi дарує i дружбу з однокласником, Сашком. Хлопчина теж "випадає" iз загально§ маси: найменший за усiх, гуморний, спритний та вiдкритий - хлопчики майже одразу знаходять спiльну мову.
Похiд до школи - примушує i до певного оновлення "гардеробу", нових витрат на навчальнi посiбники. Батько приходить на допомогу. Знадити дитину усiм необхiдним - для нього обов"язок. Придбати все необхiдне у селi - просто неможливо, от батько вирiшує скупитися у мiстi, прихопивши iз собою i сина. Перша подорож до справжнього мiста! Для Дмитрика то справжнє свято! Сказати, що вiн радiє - то нiчого не сказати. Але вiн вжене хоче радiти наодинцi. Вiн щиро бажає, щоб враження подiлив i його єдиний друг, Сашка. А ще, хлопчина мрiє про те, щоб i §х батьки потоваришували. Що ж, це сталось. Перша у життi подорож до мiста, Сум, Дмитра пройшла разом з батьком, Сашком i його батьком. Мiсто вразило. Воно здалося велетенським, проте хлопець помiтив i тролейбуси, що стоять пiд знеструмленими проводами, i непрацюючi фонтани, i бруд на вулицях. А ще стикаються iз юрбою малолiтнiх бандитiв, що не приховуючись блукають мiстом.
Свiт розширився, став бiльшим. З"явилися новi питання-без-вiдповiдей, неприємнi враження. Але свiт все ж залишається свiтлим, доброзичливим i приємно незрозумiлим.
Новi питання породжує i розповiдь Сашка про вiдьму, яку вiн "спiймав на гарячому", коли та у виглядi жаби тiкала з його подвiр"я. здивувало зневiр"я оточуючих, переконання у тому, що то все брехня. Здивували хлопцiв i подвiйнi стандарти, якими дорослi вимiрювали свiт. Дитячий максималiзм не мiг сприйняти це i хлопцi були раднi йти за "правду" до кiнця! Але Дмитрику бабуся пояснила, що краще "приховувати" те, що не сприймається iншими (насправдi, вона просо наказала хлопцю мовчати), а Сашко просто захворiв невiдомою хворобою. Школою i селом почали повзти чутки, що це все справа рук баби Валi, але потайки, щоб нiхто не чув. Таке ставлення дратувало Дмитрика, як i байдужiсть до Сашково§ долi iнших дiтей, з якими той ще вчора грав i товаришував. Дмитро вирiшив навiстити свого друга! Разом з мамою вiн йде до Сашка, який мешкає у сусiдньому селищi. Зустрiч товаришiв, Сашко, хоч i блiдий, але той самий! Як з"ясувалося у ходi вiзиту, Сашко не зможе певний час навчатися у школi i його матуся дуже хвилювалася з приводу того, що той дуже вiдстане у навчаннi. Дмитрик вирiшив допомогти. Вiн береться заходити до Саша пiсля школи, щоб передати завдання i допомогти розiбратися з "уроками". Маму вдалося вмовити сумiсними зусиллями i та погодилась.
Та недовгими були вiзити Дмитрика. Одного дня Сашку стало значно гiрше i його забрали у лiкарню, до мiста. Дмитрик знову залишився один. Хiба що була ще дiвчинка, Оленка, яка безмовно спiвчувала хлопчику i хвилювалася за Сашка.
Ще одним яскравим спогадом стали новорiчнi свята. Дмитро, пiд наглядом батькових товаришiв, власних сусiдiв йде засiвати. У хлопця викликає справжнє захоплення можливiсть ходити вiд будинку до будинку i бажати людям щастя, добра та злагоди. Але закiнчився святковий похiд не зовсiм добре. Дорогою §м трапилася вiдьма, баба Валя. Там, де у дорослих чоловiкiв забракло рiшучостi, у дитини вистачило смiливостi кинути виклик цiй страшнiй вiдьмi, яка з легкiстю доводила дорослих чоловiкiв до тремтiння у колiнках.
Наступна частина роману - "Пiдлiтковий вiк", розкриває вже iншу проблематику. Головним тепер стає для Дмитра ВИЖИТИ у школi. Вiн - iзгой. Самотужки, хлопчина, як вмiє пробує вирiшити проблеми, не турбуючи батькiв, будь кого.
Як часто трапляється, вигнанець завжди залишається один: без друзiв, без пiдтримки. Сашко, якому стало трохи краще i вiн повернувся до школи - вiдвернувся вiд Дмитрика, почав зустрiчатися з Оленкою. Дмитро не засуджує його, звинувачує в усьому лише себе. Свiт навколо стає ворожим i ще бiльш незрозумiлим. Єдине про що Дмитро може мрiяти - про швидкий прихiд весняно-польових робот, якi хоч на певний час позбавлять його вiд знущань i ненависно§ школи.
Постiйнi побо§ i приниження. Постiйнi самориття i сумнiви зажинають хлопця у кут. Бiльше того, через цi приниження батько дуже сильно побив його, перепало й матерi. Замкнений у собi i ображений на самого себе i на цiлий свiт Дмитро, разом з мамою пере§здить до бабусi. Життя здається закiнченим. I без того нелегкi часи "поливальникiв" за металом, темних ночей без свiтла i грошей для iснування - перед родиною ще складнiшим стає вижити. А особисто для Дмитра - просто жити.
Несподiвано на допомогу хлопцю приходить старенька бабуся. Сво§ми розпитами i прикладами вона змiнює напрям думок хлопця, уводить його убiк вiд несправедливих самозвинувачень. Наводить приклад нового бачення проблеми. Просто, пояснює хлопцю, що вiн нi в чому не винен, стає на його бiк.
З iншого боку, протверезiвший батько починає розумiти, що зробив щось не те. Залишившись на самотi почав рiзко вiдчувати справжню порожнечу. Спроба примирення з родиною - завершилася нiчим. Зi здивуванням вiн вiдзначив, що помилявся i у синi i у твердостi характер дружини, яка, дається, могла б пробачити все. Помилився. Як помилився i у способi самого життя. Хибний шлях "пляшки" призводить його до цiлковитого спустошення. Вигнання сином - боляче б"є о самолюбству, але породжує дивнi почуття, якi пiдказують "шлях", як все повернути. Звичайно, розумiння "як" приходить не одразу. Спочатку чоловiк мусить чiтко усвiдомити чого саме вiн бажає. Але розiбравшись у собi Петро (так звуть батька Дмитра) знайшов у собi сили покинути пити i почати змiнювати власне життя. Його не зупиняють, навiть, постiйне нехтування сина й сумне мовчання дружини. Останнiм поштовхом для змiн Петра став випадок, що трапився з сином. Дмитрик, випадково, став свiдком знущання при§жджих "крутих" мiських хлопцiв над коровою. Господар корови, дядько Василь (батько Дмитрового шкiльного кривдника Василя) один вийшов проти трьох молодикiв. У нерiвнiй сутичцi Дмитро став поруч iз ним. Завдяки кмiтливостi Дмитра бiйка припиняється, а "крутi" ретируються втечею. Цей випадок остаточно змiнив, як життя Петра, так i життя самого хлопця. Для нього це стало справжнiм виходом. Вiдтепер його нiхто не смiв чiпати у школi. Старий друг Сашко - повернувся, не без допомоги Оленки. Звичайно, Дмитро все пробачив, тим бiльше, що Сашко, не словом, а дiлом довiв своє каяття i бажання вiдновити дружбу.
Цей час - перiод правлiння Кучми, сповнений протилежностей, важкий i дивний. Люди сповненi образи на життя, на сво§х сусiдiв, на самих себе. Пиячать, та намагаються знайти винуватого. Звичайно, вину ватник усього зла знаходиться дуже легко. Баба Валя - чим не винуватець? Тим бiльше, що вона вже зовсiм знахабнiла. Привселюдно спалила на смерть жiнку iз сусiднього села. Люди, навiть не розумiючи до кiнця доцiльностi свого вчинку, вирiшують вбити §§. У §§ смертi вони вбачають рiшення усiх сво§х проблем. Вирiшили i виконали, отримавши лише розчарування i розкаяння совiстi. Так сталося, що одним з вбивць стає Петро. Пiсля "справи", вiн сам не свiй, нiчого не розумiючи йде свiт заочi. Не живий не мертвий вiн приходить саме до будинку, де зараз мешкала його родина. Дружина i син, побачивши його розпач i душевний бiль, прийняли його на певний час, допомогли пережити найважчi часи.
Рiк 2004 - рiк Президентських виборiв, рiк "прокидання" суспiльства, прояву нацiонального само визнання. Дмитрик, як i всi мешканцi селища i околиць дуже активно залучились до виборiв. Змiнюючись, як у серединi, так i зовнi, вони почали ВIРИТИ! Вiрити у майбутнє. У те, що воно може бути добрим, що змiни будуть обов"язково гарними. Вiрили, але поступово вiра згасала, як згасав i людський запал, бажання бути кращими. Слiд за цим настає справжня ру§на у людських душах. Ошуканi i спустошенi - вони знову повертаються до пиття, єдино§ розваги, панаце§, що знiмає бiль i уводить у свiт яскравих iлюзiй, несправжнiй, але такий близький i єдино досяжний.
Юнацький максималiзм знову водить Дмитра у вiдчай i розпач. I знову на допомогу приходить бабуся. Ї§ розповiдь про скрутнi часи §§ молодостi, про постiйнi втрати i надiю на краще майбутнє викликають у хлопчини сором за власну малодухiсть, за те, що так розчарувався у життi через дрiбницi.
Нелегкi часи змiнили важкi, але Петро вже чiтко побачив мету i продумав, як наблизитись до не§. Йому вдалося помиритися з родиною, навiть шляхом каяття . Йому не забракло смiливостi зiзнатися синовi у тяжких вчинках, якi вiн заподiяв. Зiзнався, отримавши спочатку повну зневагу i ненависть сина, але ж i пробачення, яке послiдкувало потiм.
Пiдлiтковий час - час солодких марень та пробудження чоловiка в хлопцях. А ще, це час кохання i свiтлих мрiй. Звичайно, Дмитро не стає виключенням. Щойно батько стає фермером i родина возз"єднується, як Дмитро зустрiчає i своє перше, кохання.
У третьому роздiлi - "Юнiсть". Пiдiймаються, як i питання змiн проблематики, так i змiни оточуючого свiту, його сприйняття. Пошук себе, свого шляху. Позбувшись проблеми "вижити" i отримавши вродливу дiвчину, Дмитро хоче зробити §§ життя щасливим. Але хоче й сам "пiти у люди". Маючи хист у iсторi§, починає збирати iнформацiю про iнститути. Хоче продовжити навчання по закiнченню школи. Розумiючи що для того, щоб вчитись далi. Доведеться покинути своє село, свою кохану. Важкий вибiр, але вiн намагається отримати якомога бiльше iнформацi§. Його цiкавить все.
Крiм того, його беруть сумнiви щодо щиростi своє§ кохано§. Постiйнi непорозумiння ображають, роблять боляче. Невже воно так i має бути?
Остаточну крапку розставив випадок, коли Дмитро, разом зi своєю дiвчиною i §§ товаришами при§хали до мста, вiдмiтити день Народження одного з тих же друзiв. Через непристойну поведiнку дiвчини, Дмитро був втягнений у бiйку з арабами. Розлючений i розгублений, вiн просто не знав як дiяти. Мiлiцейський патруль, замiсть допомоги, ледь не вбиває хлопця i забирає до буцегарнi.
Помираючого Дмитра рятує оберiг, подарований Данкою ще у дитинствi. Завдяки йому хлопець знову опиняється у збутому свiтi Правi, бачить перед собою вродливу жiнку - Дану, яка i рятує йому життя. Розмова змiнюється дивовижною подорожжю свiтом Правi, Дмитру доводиться вiдвiдати "мертво§" та "живо§" води, пiсля чого вiн знову повертається у реальний свiт, до буцегарнi.
Подальша доля Дмитра дивним чином переплiтається з долею дiвчини Iрини. Вона напередоднi при§хала до Сум з подругою. Разом вони планували поступити у Сум ДУ. Планували... Але сталося iнакше. Iринi, з дитинства вихованою порядною дiвчиною, яка росла у любовi батькiв i §х турботi, несподiвано довелося вiдчути на собi всю жорстокiсть цього свiту. Зрада найближчо§ подруги, зґвалтування i допит правоохоронцiв. "Сильнi миру сього" вершать судьби людей. Простих смертних просто знищують, не вiдчуваючи жодного докору сумлiння, насолоджуючись своєю всемогутнiстю. Саме з такими зiштовхнулася бiдолашна дiвчина. А ще - методи слiдчих - нелюдськi, вони здатнi зламати людину, знищити вiру в свою правоту, в справедливiсть, в саму себе. Але, як не дивно, навiть у слiдчих теж є залишки сумлiння i вони теж жертви. Так сталося i зi слiдчим, кий знiмав покази з не§, Iрини. Слабка i зламана, §й вдалося розворушити навiть нюхнувшого порошу слiдчого, вiдроджуючи втрачену людянiсть i острахи.
Ї§ вiдпустили. Саму, у ворожий свiт, пiти з якого стало для Iрини сенсом життя. Пiти, щоб не розповiдати про свою ганьбу, про життя, що скiнчилося коли трiйка виродкiв паплюжили § тiло i виймали душу. Хотiлося, але на допомогу прийшов Дмитро. якого щойно вiдпустили. Простий, брудний, потерпаючи вiд власного душевного болю вiн все ж прийшов на допомогу незнайомiй дiвчинi, вiдчувши. Що §§ бiль бiльший за його.
Ходив бiля не§, розповiдав усiляке, зняв номер у готелi, розумiючи, що дiвчина дуже втомлена. Iрина зрозумiла все по-своєму. Спершу, прийняла Дмитра за вбивцю, потiм - за ката. Неадекватною поведiнкою не раз доводила хлопчину до почервонiння. Але вiн все витримав. Допомiг §й, не переступивши межi. Перед вiд"§здом Iрина назвала номер свого телефону i все...
Наступнi тижнi пройшли у боротьбi. Дмитро боровся зi сво§м коханням, а Iрина - з примарами минулого. Коли ж Дмитро трохи заспоко§вся, то подзвонив Iринi, бажаючи впевнитись, що з нею все гаразд. Мiж ними зав"язалася розмова, пiсля яко§ Iрина вiдчула бажання спiлкуватися з Дмитром ще. Дивакуватий, вiн вразив §§ своєю прямотою i вiдкритiстю, а ще... А ще вiн став єдиний, з ким можна було подiлитися сво§ми страхами (бо вiд батькiв i вiд друзiв Iрина приховала все що сталося у мiстi). Дмитру теж подобалися вiдвертi розмови з незнайомкою. Спочатку, вiн вiдчував свою вiдповiдальнiсть за не§, та згодом, йому стало цiкаво спiлкуватися з городянкою, яка, до того ж добре зналася на комп"ютерах.
Спочатку була лише дружба. Iрина - корила себе за те, що §§ зґвалтували, почувалася брудною i думати не могла про те, що на не§ хтось з чоловiкiв зверне увагу, як на жiнку. Мабуть "перший", жахливий раз буде i останнiм у § життi! Дмитро ж, все ще кохав свою колишню дiвчину. Кохав i на щось сподiвався, хоча й розумiв. Що вона йому не пара.
Знайомство Iрини та Дмитра, виявилося дуже корисним для обох. Дмитро - допомiг дiвчинi з випускними шкiльними iспитами з iсторi§, вона йому - з математики. Їм було легко одне з одним спiлкуватися, поступово, Iрина пiдловила себе на думцi, що не просто цiкавиться розмовами з Дмитром, вона почувалася залежною вiд них! А ще трохи згодом, зрозумiла, що любить його. Але темний слiд минулого не давав §й змоги, навiть сподiватися на щось бiльше, нiж дружба. Дмитро ж не сподiвався нi на що, вважаючи, що просто не зможе зацiкавити таку вродливу дiвчину, та ще й з мiста. Крiм того, серце продовжувало болiти через попереднє кохання.
Випускний бал вiдсвяткували кожен окремо, але разом в уявi. Дмитру ще довелося встояти перед залицяннями тiє§ само§ звабливо§ вчительки, яку помiтив з першого ж дня у школi. проте вiдмовившись, вiн змiнив життя вчительки. Дав змогу "зустрiти" новий свiтанок. Iрина ж, у цей час, i бачити бiля себе нiкого не могла. Всi думки були лише про Дмитра.
Поступати вирiшили разом. I щоб вже напевно перевiрити долю, вирiшили поступити у "Могилянку". Знову пiдготовка i новi iспити. До того ж, перед Дмитром стає ще одне випробування; бабуся померла. Померла, передавши знання йому, своєму єдиному нащадку. Та, навiть, пiсля смертi все ж передала останнє послання, разом з прощанням.
Дмитро впорався i з тяжкою втратою бабусi i з iспитами, а ще була дивна Купальська нiч, коли вiн, разом з Iриною завiтали у гостi до Данки, у свiт Правi, де разом з iншими людьми святкували це старовинне i казкове свято.
Роман сповнений яскравими образами, дивовижно змальована природа. Сам змiст роману, нiби пiдводить до щасливого закiнчення i до того, що надалi все буде добре. Роман дiйсно закiнчується добре. Дмитро i Iрина зустрiлися, розумiючи, що кохають одне одного. Закiнчився роман на позитивнiй хвилi, митi, сповнено§ надi§ i переконаностi у свiтлому майбутньому. На митi, яка дає вiру в те, що добро все одно переможе зло, людям лише варто для цього прикласти зусилля i захотiти цього.