Мiй свiт i твоя душа

Давно не  брала я до рук пера
Ти б дивувавсь чому це знов пишу я вiршi
Я ж говорила, що не буду бiльше я творити
Ти б дивувавсь: що дощ i пiзня нiч
А в мене свiтло у вiкнi палає
I знов отi думки i серце у вогнi
I гостра туга у невпиннiй  зрiлостi думок
Твоє життя таке просте й холодне
Без темних вирiв i життєвих негараздiв
I як менi сказати тобi про сво§ нiжнi почуття
I бути в них правдивою з собою
Далеко десь горить твоя мета менi §§ не видно
В житi далекiм i безкра§м
В тяжких туманах твiй похмурий берег
А поки спокiй i осiння самота
I сiрих i веселих днiв тобi покiрний шелест
А в мене днi - бунтують i кричать
Пiдвладнi мо§м власним не чужим законам
I тиснуть в мо§м серцi болючу вогняну печаль
I значать все моє життя не сiрим як у тебе а червоним
Бувають днi безжурнi i спокiйнi
Але бiжать вони так швидко як конi в дикiм перегонi
Щоб цiлий свiт  блискучий i п"янкий
Стягнуть з усiх усюдiв у мо§й долонi
Щоб вiн менi на вигляд таким простим здававсь
Буває час для мене палахкотять мо§ вуста
Тремтить в мо§й душi  росколоте  кохання
Немов хтось кинув менi здалеку моє таємне побажання
Котре волiла б я нiколи не здiйснилось
I кличе десь мене без пiдпису й адреси
Життя моє кружляє на вузькiй межi
Нових поривiв у душi мо§й невпинно прибавляє
I згадую я все що в цiм життi зi мною вiдбулося
I  згадую давно знайомi речi i обличчя
В осяйну мить коли душа моя на вiдпочинку
Пiд тихим плеском
День розливається безкра§м морем
Моя душа летить туди де §й так добре i спокiйно
I  вже тодi коли душа моя на мiсцi
I вже сама не розберу
Чи цей прекрасний захiд сонця
Що забиває менi дух
Так звеселяє менi душу
Чи саме життя таке чудове
Для тебе милий захiд - тiльки захiд
Хотiла б я щоб i в життi мо§м було усе так просто
Чергують ночi темнi i яснi
Не вiд вогню чи темряви безоднi лише вiд вiдблиску  мо§х тих спогадiв i снiв
I в павутинi перехресних барв життя
Я палко мрiю до самого рання.