Розмова з вiтром

Ти-вiтре осiннiй а я мов рiка
Жива та бурхлива i дуже стрiмка
То води несу на розлогi луги
То хвилею б"юсь у тiснi береги
Закута у камiнь мiняюсь що митi
Чи можеш ти вiтре мене зрозумiти ?
Ти ближче до неба а я на землi
Змиваю всi болi людськi i жалi
Тож знай що вiд роду мiй плин для добра
I я поспiшу як Десна до Днiпра
Давно я прокинулась вiд нiмоти
I шлях мiй крiзь терни щодня до мети
Та навiть i в нашi омрiянi днi
Не воля а мури встають кам"янi
Долатиму §х щоб не зазнати забуття
Одна перемога у нас до життя
I я хоч рiка та горнусь до землi
Де ходять на луках мо§ журавлi
А я для них небо купаю щодня
Воно ж i земля моя вiчна рiдня.