Надiя

Моє слово дiйде до людей
Перешкоди i зло переборе
Чуєш? Вирвався стогiн з грудей
То за хворого бiль говорить
Як би тяжко менi не було
Все ж на помiч прийти зумiю
I вiддам свого серця тепло
Щоб в очах не згасити надiю
Що в душi мов наснага життя
I недужим потрiбна достоту
А талан-то, що раз вiдкриття
Наче поклик людський до польоту
Розбуджу його шелестом трав
Нiжним подихом вiтру обвiю
Заклинатиму, щоб не вмирав
Та зберiг як святиню надiю
То взаємностi подих i крок
Крiзь недуги людськi грозовi
Наче долi найперший крок
I крiзь морок життя зазорiє
Важко хворому в горi-бiдi
Та живуть його помисли, дiя
Помирає людина тодi
Як згасає Надiя