Осiнь

Я вранцi-рано вийшла в сад
А в тiм саду красуня-осiнь
Стрiчки вплела у бiлi коси
Всiм додала сво§х принад
Калинi кетяги червонi
Немов просились на долонi
А з листя обважнiлi роси
Спадали на осiннiй лад
Мов чарiвниця наречена
У чобiтки красивi взулась
У плахту золоту вдягнулась
В сорочку вишиту
Та ще й милується собою
Мовляв жадана я й красива
I чемно очi опустила
Тi очi зиркають з пiд брiв
Як гарно прибрано у лiсi
Сто§ть солома у стодолi
Там кожен промiнець дозрiв
Та осiнь час не марнувала
З людьми старанно працювала
Що буде хлiба всiм доволi
А ще -з дiбров лугiв, ярiв
Осiннiх запашних дарiв
Така i в небi i в зернинi
Як споконвiк на любiй Укра§нi