Прогримiла громом звiстка в моїм серцi -
Ти iдеш вiд мене, розiйшлись шляхи.
I сльоза очей потайки торкнеться,
I душа вiд болю в шмаття розiрветься -
Не збереш до купи тi дрiбнi шматки.

Ну а я любила i любити буду,
Муку цю нестиму потай вiд усiх.
Хай жодного разу не спитають люди,
Чом така похмура я ходжу усюди,
Чом не доторкнеться вуст щасливий смiх.