Мовчу, крик силомiць утримуючи в грудях.
Слабкою бути права я не маю,
Бiль самоти виносити на люди,
Що душу сповнює мою до краю.

Лиш тiнь надiї жеврiє у серцi,
Що ти прийдеш, навiк щоб залишитись.
Моя любов нехай тобi озветься
Крiзь безлiч лiт, у пустотi прожитих.

Хай вiрою пройметься свiт навколо -
Вiдлунням сподiвань моїх великих.
Ми ж проживем щасливо нашi долi,
Я впевнена, кохаючи довiку.