- Учора до нас надiйшла досить дивна, я би сказав, несподiвана, пропозицiя, - вiдкрив звичайну оперативну нараду невеличкого впроваджувально-торгiвельного товариства "Допомога" його голова Анатолiй Полотан. - До нас звернувся, так би мовити, потенцiйний кандидат у депутати обласноi ради з проханням розробити його передвиборчу кампанiю...
- Вiн, мабуть, наслухався телебалаканини про виборчi фокуси iмiджмейкерiв та дива новiтнiх виборчих технологiй, - перебив Анатолiя заступник голови пiдприємства Олександр Романiв. - Але це ж не наш профiль, Толю. Технiчнi розробки...
- Як завжди Сашко спiває свою технiчну пiсню, - втрутився Вадим Трощук, який також займав у "Допомозi" посаду заступника голови. - Згадай краще наше негласне правило: "Ми робимо все, що тiльки можна зробити за допомогою розуму". Гадаю, що нам варто спробувати.
До розмови пiдключився Вiктор Дiденко, третiй i останнiй заступник голови компанii.
- А що? Ми можемо попрацювати також i у цьому видi дiяльностi. Взагалi - досвiд соцiальних розробок не завадить.
- Та навiщо нам такий досвiд? - вiв своє Олександр. - Ну, припустимо, що вiн не виграє. Тодi стане звинувачувати нас. На вiдмiну вiд технiчних розробок, тут критерiй один: наш замовник повинен перемогти. i навiщо нам зв"язуватись з цiєю полiтикою?
Анатолiй подивився на товаришiв i сказав:
- Усi ми добре розумiємо, що це досить незвичне завдання. Але зауважу, що маємо певну можливiсть маневру: наш замовник запiзнився з початком своєi кампанii. Тому звернувся до нас за порадою свого знайомого, якому ми розробили систему охорони. Хтось був дуже балакучим при ii встановленнi, - вiн подивився на Вiктора, який пiдняв очi догори i посмiхнувся. - На нашу користь працює те, що на перемозi вiн, власне, не наполягає. Тобто, як мiнiмум, хоче використати свiй шанс "засвiтитись" у обласнiй полiтицi.
- Що ж... У такому випадку можна спробувати, - погодився Олександр.
На перший погляд може показатись дивним, що маленьке пiдприємство мало аж три посади заступникiв голови, але в цiй фiрмi були своi особливi погляди на штатнi вакансii: в залежностi вiд ситуацii впроваджувальна компанiя "Допомога" могла собi дозволити мати чотирьох iнженерiв, чотирьох слюсарiв, чотирьох секретарiв, чотирьох вантажникiв, чотирьох конструкторiв, чотирьох менеджерiв та маркетологiв... В особах тих же самих Вiктора, Анатолiя, Вадима та Олександра.
Кожен iз них мав у статутному фондi товариства по двадцять п"ять вiдсоткiв капiталу. Тому мiж учасниками цього пiдприємства взагалi не було нiякоi рiзницi. Президент був обраний за допомогою жеребу i його посада практично не давала йому нiяких переваг перед iншими. Тобто кожен учасник компанii мав право оперативно пiдписувати будь-який документ, зробивши вiдповiдну вiдмiтку у спецiальному журналi - для того щоб iншi знали про поточний стан справ.
Взагалi, хлопцi знали один одного змалку. Жили в одному дворi; разом ходили до дитсадка, а потiм до школи; разом iздили до iнституту, який закiнчили нещодавно. Бiльше того, вони обрали однакову спецiальнiсть i тому вчились в однiй групi. i якось так само собою вийшло, що i надалi вони зайнялись спiльною роботою, яка, головним чином, торкалась розробок та виробництва рiзних електронних приладiв на замовлення, таких як, наприклад, датчикiв присутностi, детекторiв радiохвиль для виявлення "жучкiв" в офiсах, пристроiв для освiтлення пiд"iздiв та кодових замкiв. iхнi розробки були значно дешевшими за покупнi i працювали надiйно.
Тому зрозумiлим було хвилювання Олександра при обговореннi питання - це було перше замовлення, яке не вiдносилось до звичноi сфери дiяльностi.
- Бачу, що всi готовi i можна приступати до мозкового штурму, - пiдсумував Вадим.
Кожен сiв зручнiше за круглим столом для засiдань. У центрi стола знаходився диктофон. Бiля кожного хлопця лежали листки паперу та олiвцi. В невеличкiй кiмнатi, крiм стола засiдань, стояла шафа з книгами та документами i ще два столи: один з комп"ютером, а другий, робочий, з усiм, що потрiбно для роботи з електронними схемами: вiд осцилографа до паяльника.
Вадим. Може якiсь акцii на захист прав споживачiв...
Анатолiй. Невеличка пропагандистська кампанiя щодо якостi продукцii...
Олександр. Використати найдешевшi в мiстi крамницi...
Вiктор. Зацiкавити iх.
Анатолiй. Який вони будуть мати зиск?
Вiктор. Коли "наш кандидат" виграє...
Вадим. До речi, хто вiн такий?
Анатолiй. Звичайнiсiнький синок свого татуся. Татечка-то ви повиннi знати, вiн директор експортно-iмпортноi фiрмi.
Вадим. То, може, ми просто марнуємо час? Навiщо нам проштовхувати такого?
Анатолiй. Менi здалось, що цей синок ще не зовсiм зiпсований.
Вадим. А менi здається, що насправдi ми отримали завдання по програмуванню потенцiйного виборця на позитивний для цього кандидата пiдсумок. i виборцю залишиться тiльки прийти на дiльницю та кинути бюлетеня до скринi, як запрограмованому роботу...
Анатолiй. А ця iдея про програмування видається досить цiкавою...
Вадим. Можемо проробити...
Вiктор. Як обдурити виборцiв?
Анатолiй. iх i без нас обдурять...
Олександр. А якщо спробувати вплинути на цей процес. З метою поставити, нарештi, у вiдповiднiсть обiцянки та iхнє виконання полiтиками ...
Вадим. Вiдходимо вiд теми. Але, схоже, ми намацуємо щось цiкаве...
Анатолiй. Що ти хочеш сказати?
Вадим. Питання програмування. Програмування роботiв. У нашому випадку - виборцiв... Бiльшiсть з яких, можна так сказати, вiддають перевагу поведiнцi робота...
Вiктор. Люди - роботи?
Вадим. А чому б нам не спробувати взяти цю тезу за основу?
Олександр. Але людина - вiнець природи... Причому тут робот?
Вадим. Людина вiдрiзняється вiд робота не тим що створює, а тим що творить, находить щось нове, досi незнане.
- Хлопцi, а Вадик, здається менi, щодо цього вже має свою думку...
- Так, - пiдтвердив Вадим. - Ця тема є складовою частинкою моєi загальноi гiпотези про Всесвiти.
- Про Всесвiт? - уточнив Вiктор.
- Нi, саме про Всесвiти, - наполiг автор гiпотези. - i мова може йти, як мiнiмум, про два Всесвiти. Усiм добре вiдома iнформацiя про екстрасенсорику, бiологiчнi та iнформацiйнi поля. Тому логiчно припустити, що на вiдмiну вiд Матерiального Всесвiту цi поля є частиною iнформацiйного Всесвiту.
Хлопцi зацiкавлено слухали Вадима, який говорив далi:
- Вам також вiдомо, що питання iснування паралельного iнформацiйного Всесвiту не нове. Дiапазон його проявiв подається в рiзних формах: вiд випадкiв так званого полтергейсту до науково зафiксованих досягнень екстрасенсорики.
Моя гiпотеза допускає одночасне спiльне, чи паралельне iснування, як мiнiмум, двох Всесвiтiв: звичного нам усiм Матерiального Всесвiту та Всесвiту iнформацiйного. Обидва Всесвiти знаходяться у взаємодii. i ще: вони якби пульсують iз майже нескiнченним перiодом коливань. Тобто всiм нам добре вiдоме зi шкiльних пiдручникiв розширення матерiального свiту супроводжується одночасним стисканням iнформацiйного свiту.
i, коли Матерiальний Всесвiт досягне критичноi межi свого розширення, то iнформацiйний Всесвiт буде стиснутий до розмiру крапки, точнiше, надкрапки. Тодi почнеться зворотнiй процес - великий iнформацiйний "вибух": матерiальний свiт почне рух у сторону зменшення, а нематерiальний - у сторону розширення.
Вадим зупинив розповiдь i подивився на товаришiв. Вони уважно дивились на нього.
- Давай далi, - сказав Анатолiй. iншi кивнули на знак згоди.
- Можна говорити, з великою долею вiрогiдностi, - продовжив Вадим, - що саме оця надкрапка енергоiнформацiйого свiту i є втiленням бога у виглядi надконцентрацii iнформацiйноi та психiчноi енергii, духовних надзнань. Зрозумiло, у поширеному розумiннi цього поняття.
Можливо, що цим у нашi, скажiмо так, досить розвинутi часи можна пояснити посилення вектору сприйняття бога у свiтовому суспiльствi. Однак ви самi добре розумiєте, що не можна змiшувати поняття бога, а точнiше, всiх вiдомих нам богiв, iз богом як Надконцентрацiєю Знань.
Бо в першому випадку меншiсть зацiкавлених людей - служителiв бога - переконує бiльшiсть у реальному iснуваннi саме iхнього бога, що кiнцевим пiдсумком має пiдкорення волi одних людей iншим людям.
На вiдмiну вiд цього бог - Надконцентрацiя Знань - заохочує людину до самовдосконалення. Вiн не концентрує уваги на власному iснуваннi, йому не треба приносити нiяких жертв. Вiн i є, i одночасно його немає. Ми не помiчаємо його як, наприклад, не помiчаємо повiтря навколо себе. Цього бога не треба боятись. Вiн не обiцяє нiчого: анi раю, анi пекла. Вiн iснує сам по собi. Вiн не залякує майбутнiми карами тих, хто в нього не вiрує. Бiльше того, в нього навiть нема потреби вiрити.
Вадим зупинився, а потiм продовжив свою невеличку доповiдь.
- До речi, черговим кроком до iнформацiйного вдосконалення суспiльства я би назвав створення всесвiтньоi комп"ютерноi мережi - iнтернету.
Аналогiчно поняттям "матерii" та "антиматерii" у Матерiальному Всесвiтi, знаходять своє визначення й поняття "раю" та "пекла" - позитивна та негативна сторони iнформацiйного Всесвiту. Таким чином, можна пояснити хоча б перемiщення душ до цих сторiн нематерiального свiту пiсля матерiальноi смертi i навпаки - при народженнi людини.
Певен, що мiж цими двома свiтами iде обмiн. Через носiiв одночасно i матерiального, i нематерiального свiтiв - власне того, що ми називаємо людством. Саме в нас поєднується матерiальне та духовне.
Вадим знову зупинився та перебрав папери перед собою.
- З точки зору цiєi гiпотези, людина думаюча з'являється в момент, так би мовити, "рiвностi" обох свiтiв, коли, так би мовити, сили одного Всесвiту дорiвнюють iншому.
Зрозумiло, що мова йде не про звичнi нам фiзичнi сили, а про момент рiвноваги суми сил фiзичних та iнтелектуальних. Звiдси виводжу досить невтiшний для письменникiв-фантастiв висновок - у Загальному Всесвiтi не iснує свiтiв, якi були б бiльш розвинутi за наш: усi фiзичнi свiти розвиваються паралельно з нашим, й iнопланетнi прибульцi з"являться у нас майже одночасно з нашими посланцями у них...
- Цiкаво, - перебив Вадима Олександр. - А як це перевiрити?
- Зрозумiло, що вiдсутнiсть приладiв для фiксацii проявiв iнформацiйного Всесвiту не може бути приводом для неприйняття цiєi гiпотези. i щоб зайвий раз не посилатися на описанi загальновiдомi явища: янголiв, привидiв або духiв, додам, що ще однiєю стороною цiєi гiпотези є припущення про прискорення стискування iнформацiйного Всесвiту та уповiльнення розширення його матерiального аналогу. А ось таке уповiльнення вже може бути зареєстровано фiзичними приладами.
- У мене все, - закiнчив доповiдач. - Чекаю виваженоi критики.
На деякий час за столом запанувала тиша.
Слово взяв Вiктор.
- Менi б хотiлось повернутися до поняття бога. Вадиме, парадокси життя вiдомi: i я не здивуюсь, якщо, через деякий час пiсля поширення гiпотези, у цього бога-Надзнання з"являться несподiванi "помiчники", якi почнуть використовувати i такого бога у своiх iнтересах, iз метою звичайного викачування грошей...
Анатолiй подивився на хлопцiв. Вiн iнтуiтивно вiдчув неординарнiсть гiпотези. Вiн вiдчув також, що звичний плин iхнього життя може змiнитися.
- Досить великий обсяг iнформацii, - сказав вiн. - Гадаю, що буде доцiльно нараду на сьогоднi закiнчити. По-перше, є поточнi невiдкладнi справи, а, по-друге, за день ми трохи помiркуємо над цим питанням i ввечерi зможемо зiбратися знову.
- У нас з Толею перевiрка роботи детектора присутностi для керування освiтленням пiд"iздiв будинкiв, - доповiв Вадим.
- На жаль, сьогоднi моя черга виконувати представницькi функцii: я у мiськвиконком, - зiтхнув Вiктор. - До речi, не забувайте про виборчу технологiю. Те ж торкається i роботiв...
День пройшов як звичайно. Хлопцi напружено працювали над звичайними завданнями, намагаючись обмiрковувати питання, якi були пiднятi зранку.
Вiктор у приймальнях виконкому не просто так чекав на прийоми. Вiн не гаяв часу i щось записував у своєму маленькому блокнотику.
Сашко старанно паяв розроблену ранiше схему, але час вiд часу припиняв цю майже механiчну роботу та також щось записував на клаптику паперу, який лежав поверх малюнка принциповоi схеми.
Вадим з Толею працювали за робочим столом на "майданчику" - спецiальнiй платi для перевiрки працездатностi розроблених схем. Вони впаювали деталi, перепаювали, вносили змiни до конструкцii, обмiнювалися думками.
Кожен iз чотирьох хлопцiв вiдчував, що ранiшня розмова значить дещо бiльше нiж просто викладення цiкавоi гiпотези. За цiєю iдеєю можуть бути вiдкритi новi, досi невiдомi можливостi. i кожен по-своєму готувався до вечора: Вадим - захищати своi висновки, а iншi хлопцi шукали слабкi мiсця та намагались розвинути тi положення гiпотези, iз якими погоджувались.
Пiсля обiду Сашко закiнчив випробування детектора. Вiктор повернувся з виконкому i вони приєдналися до Вадима та Анатолiя. За напруженою роботою час спливав швидко i хлопцi помiтили, що робочий день закiнчився й вiдреагували тiльки тодi, коли Анатолiй встав й увiмкнув свiтло в кiмнатi.
- На сьогоднi робота завершена. Треба трохи вiдпочити. Перейдемо до гiпотези? - запитав вiн.
Всi перейшли до столу засiдань та сiли по своiх мiсцях.
- У мене є питання щодо рiвностi сил Всесвiтiв та реєстрацii уповiльнення розширення, - взяв слово Вiктор. - Час, який пройшов до виникнення людини, не дорiвнює часовi пiсля виникнення.
- Однак, це може бути будь-яка нелiнiйна функцiя. Наприклад, логарифмiчна... - почав захищатися Вадим. - Тим бiльше, що невiдомо, на якому саме етапi розвитку ми знаходимось зараз. i скiльки часу ще залишається.
Вiн встав, пiдiйшов до вiкна i розкрив його. Вечiрнiй теплий вiтерець дмухнув йому в обличчя та пробiг по столу, ворушачи листки паперiв. Вiн повернувся до товаришiв i продовжив:
- Тепер я дещо додам, чого не встиг сказати вранцi. Вибачте, якщо це завадить вашiй критицi, але... Вранцi я навмисне згадав про програмування виборцiв. Цi мiркування пiдвели мене до думки, що бiльшiсть людства на даний момент представляє собою...
Вiн на мить зупинився.
- ...скажiмо так: бiологiчних роботiв. i хоча зазвичай у лiтературi прийнято всiляко звеличувати людину, я повторюю, що справжня людина вiдрiзняється вiд бiоробота тим, що створює щось нове, досi незнане, невiдоме. Бiороботам залишається просте iснування.
- А чи не здається тобi, що згiдно з цiєю гiпотезою нашi дii також можна розглядати як заздалегiдь визначенi? - з посмiшкою вставив Сашко.
- Важливе питання, - вiдповiв Вадим. - Я можу лише сказати, що коли вiдома мета, то шляхи ii досягнення можуть бути рiзними. Ну, наприклад, ще хтось, у якомусь iншому мiстi планети, паралельно також може роздумувати над цими питаннями.
Вадим пiдiйшов до вiкна.
- Усе ж таки я уявляю себе людиною, - сказав Анатолiй.
Вадим рiзко розвернувся до хлопцiв.
- Але я i не думав казати, що людей на Землi немає, - вiдреагував вiн. - Справжнi люди є, але iх дуже мало. i саме вони, люди, породжують новi iдеi, рухають iх уперед. Матерiалiзують iх. Саме цим вони вiдрiзняються вiд роботiв...
- Якi, на вiдмiну вiд людей, матерiальне iдеалiзують? - iз посмiшкою запитав Сашко.
- Можеш смiятися досхочу, однак ти правий i цим протиставленням тiльки уточнюєш наявнi позицii, - вiдповiв Вадим.
- Чи не про таких бiороботiв писав Карел Чапек? - згадав Вiктор. - До речi, слово "робот" запровадив у мовний вжиток саме вiн...
;
/*Чапек Карел (1890-1938) - письменник, критик капiталiстичного суспiльства. Соцiально-фантастичнi твори в дусi антиутопii.*/
;
- Так, вiн писав про роботiв. Але на вiдмiну вiд механiчних виробiв, я говорю про протоплазму. Спочатку складна механiка для виконання грубоi роботи. i тiльки потiм виявляються творчi вектори протоплазми, - вiдповiв Вадим. - Людство повинне пройти через певнi iсторичнi етапи, i через бiороботизм також.
;
/*Протоплазма (вiд прото... i грецького plasma - вилiплене, оформлене) (жива речовина) мiсткiсть живоi клiтини.*/
;
Олександр також встав iз свого мiсця i пiдiйшов до вiкна, таким чином вiн немовби приєднався до Вадима.
- Можу привести в якостi прикладу рослинний свiт, - сказав вiн. - Рослини виконують заздалегiдь написану програму.
- i комахи, i черв"яки... - додав Анатолiй.
- i мишi, i коти, i собаки? - продовжив Олександр.
- i гомо сапiєнс... - пiдтримав його Вiктор.
- Погоджуюсь, але уточнюю: значна бiльшiсть iз тих, хто вiдносить себе до гомо сапiєнс, - спокiйно вiдреагував Вадим. - Тобто, якщо дотримуватись теорii Дарвiна, то пiсля стадii Людини Розумноi повинна бути стадiя Людини Творчоi, Людини Думаючоi.
Вiктор потягнувся й погодився:
- Щось у цьому є. Дехто з людиноподiбних виконує дуже просту програму iснування. Примiром, алкоголiки, наркомани. iхню запрограмованiсть на здобування засобiв хiмiчного задоволення можна побачити неозброєним оком.
- Не треба ображати хворих, - вiдгукнувся Олександр. - Вони є не чим iншим як продуктами, а точнiше заручниками, деяких об"єктивних умов iснування. Законiв. Правил. Звичок. Але ти вiрно пiдмiтив, залежнiсть вiд певного виду хiмiчних сполук змушує iх дiяти за найпростiшими програмами. Унiверсальною метою кожного бiоробота - є якнайбiльше отримання задоволень. Точнiше, як говорив один досить вiдомий полiтичний бiоробот про отримання "вiдчуття глибокого задоволення".
- iз такоi точки зору ми всi можемо вважатися бiороботами, - зауважив Анатолiй.
- Нi, - заперечив Вадим. - Бiороботи глибоко задоволеннi у випадку визнання, а частiше - самовизнання, своєi власноi програми кращою. Згадайте тiльки вибєгаллiвську людину шлунковозадоволену...
;
/*Вибєгалло Амбруазiй - герой творiв братiв Стругацьких: "Понедiлок починається у суботу" та "Казка про Трiйку", професор, автор моделей "людини незадоволеноi шлунково", "людини незадоволеноi повнiстю", та "людини повнiстю задоволеноi".*/
/*Стругацькi Аркадiй (1925-1991) i Борис (1933-2012). Соцiальна фантастика з елементами гротеску. */
;
- Так, простiшiй випадок у реальностi - це алкоголiки та наркомани. Бiльше того, згадайте про експеримент зi щуром, якому у мозок вставили електроди до зони, де викликалося задоволення. То той тiльки те й робив, що молотив лапкою по педальцi, яка доставляла слабкi електричнi iмпульси до цiєi зони.
Для бiльшостi бiороботiв, я б навiть сказав - бiомаси, протоплазми, повноцiнне духовне життя замiняється заздрощами до таких само бiороботiв. Вони годуються заздрощами до iхнiх домiвок, авто, бiороботiв-жiнок i так далi.
- А дiйсно, чи має для них сенс володiти чимось таким, що нiхто не побачить? - вiдреагував Сашко.
- Вони цiнують грошi. Але грошi, як такi, не є об"єктивною реальнiстю. Це суб"єктивна реальнiсть: iхня цiннiсть iснує тiльки в уявi, програмi сприйняття самих роботiв. Ну, наприклад, програмнi символи грошового знаку в сто гривень десь у Монголii будуть сприйматися лише розмальованим папiрцем. i навпаки, нашими бiороботами тут, в Украiнi, якась сотня тугрикiв буде сприйматися аналогiчно.
- А якщо придивитись до сучасного полiтичного моменту в нашiй краiнi, - згадав тему вранiшньоi наради Анатолiй, - то можемо побачити ознаки закономiрностi: пiсля загарбання певноi частини грошових знакiв у бiоробота починає розвиватися нестримний потяг до влади...
- Точно, але часто цей потяг розвивається тiльки пiсля дуже й дуже великоi кiлькостi отих знакiв, - пiдтвердив Вадим. - Влада для робота - це найкращий засiб забезпечити отримання значноi кiлькостi заздрощiв вiд iнших роботiв, якi цим нiби пiдтверджують, що його програма владного iндивiдуума є найкращою.
- Можу додати тезу про коригування або навiть змiни в програмах... - приєднався до розмови Вiктор. - Ну, наприклад, поведiнка, тобто програма одного бiоробота значно змiнюється, коли вiн дiзнається про наявнiсть в iншого бiоробота бiльшоi кiлькостi грошових знакiв.
- Зрозумiло, навiть найбагатша людина у свiтi може ну... вдягнутися, навiшати на себе та своiх родичiв коштовних цяцьок. До речi, i вартiсть таких коштовностей досить спiрна, бо iнодi навiть фахiвцевi практично неможливо оцiнити коштовний камiнець без спецiальних приладiв.
- Пiд кутом зору роботизацii останнi дослiдження з клонування можна вважати вiдтворенням роботiв, а, скорiше - андроiдiв, нестатевим шляхом, - сказав Олександр.
- Внутрiшнi органи виконують роль запчастин. Тодi один робот ремонтується за рахунок iншого, - додав Анатолiй.
- Не згоден iз Сашком, - заперечив Вадим. - Роботом не народжуються, а стають. Є дуже велика рiзниця мiж походженням та вихованням...
Вiн пiдiйшов до столу i сiв на своє мiсце.
- Але дехто вiдрiзняє людину вiд робота за ознакою помилок. Мовляв, програмований робот не робить помилок...
- Ну, не треба нам говорити про повну безпомилковiсть, - втрутився Сашко. - Комп"ютернi програми дають збоi. Крiм того, думаю, що у бiороботiв iснує обмеження складностi програм. Тобто дуже складнi програми - практично всi - працюють iз помилками. До помилок призводить урахування великоi кiлькостi складникiв та неможливiсть передбачення усiх можливих варiантiв.
- До того, у бiоробота, власне як i у людини, iснує просте обмеження по швидкостi проходження нервових iмпульсiв, - продовжив Вадим. - Це природний шлях створення з простого складного. Виходить, що ми зараз тiльки на шляху до Справжньоi Людини. Пропоную таку формулу: "Для того, щоб стати людиною людинi треба пройти стадiю бiороботизацii".
Вiктор пiдхопив думку.
- Щодо цього сумнiвiв не має. Ми, здається, i зараз у такiй стадii. Неолiт, середньовiччя, СРСР та Германiя зразка 1930х рокiв... Нiякоi рiзницi: за будь-яку цiну деякi особи просто деруться нагору до грошей i до влади за рахунок iнших...
- У Оруелла у "вiсiмдесят четвертому" показана фантастична тотальна роботизацiя суспiльства... - згадав Олександр. - А що доставляє задоволення сучасним молодим роботам? Достатньо тiльки послухати музичнi ритми та подивитись на iхнi танцi. Те, що у древностi мало на метi ритуальний змiст, зараз перетворилось на механiчнi рухи роботiв.
;
/*Оруелл Джордж (1903-1950) - англiйський письменник та публiцист. Сатира "Тваринний двiр", роман "1984".*/
- iз використанням певних алгоритмiв, - додав Вадим. - Тобто законiв, направлених на охорону прав власностi; законiв, якi забезпечують розшарування суспiльства, нав"язування йому роботизацiйноi моделi розвитку.
Подав свою реплiку й Олександр.
- Так званi дiловi люди налаштованi на виконання досить простоi за змiстом програми, програми збагачування. Незважаючи на рiзноманiтнiсть бiзнесових справ, всi такi справи практично зводяться до привласнення прибутковоi вартостi. Маркс був правий. Нiчого з тих часiв не змiнилось.
;
/*Маркс Карл (1818-1883) - мислитель i вчений, основоположник науковоi iдеологii пролетарiату.*/
;
- Зрозумiло, що на сучасному етапi розвитку людства завдяки вкладенню грошей досить iнтенсивно рухається технiчний вектор розвитку, - вставив Вiктор. - Але цього замало. Цей шлях, шлях досконалоi роботизацii...
Його перебив Вадим.
- Однак, якщо свiтове суспiльство таке роботизоване, то дуже цiкаво було б його перепрограмувати. Особливо роботiв з програмами зла, зразки яких просто не сходять з екранiв телевiзорiв...
- Як ми тепер бачимо, - сказав Анатолiй. - Парадокс у тому, що звичайнiсiнькi роботи вважають себе людьми, а справжнiм людям нав"язується думка, що саме вони, певною мiрою є недосконалими, невдахами, якщо вони не в змозi "зробити" грошi будь-якiм шляхом, навiть таким простим як крадiжки, пограбування та загарбання.
- Цiкаво, що бiороботи, якi мають багато грошей, почувають себе хазяями життя, хоча насправдi вони є лише хазяями iснування, - вставив Олександр. - Пiдкреслюю, саме хазяями iснування. Наприклад, точно таким хазяiном iснування у своєму середовищi є звичайна амеба, природна мета якоi проiснувати шляхом пожирання найближчого сусiда.
- Перепрограмувати суспiльство, - повернувся до висловлювання Вадима Олександр. - Це вкрай складне завдання i не нам iз нашими можливостями братися за це. Але, звичайно, побалакати про перепрограмування суспiльства можна...
- А яким чином перепрограмовувати? - запитав Вiктор. - iз якого кiнця братися? Хоча правду сказати, набридло вже робити цяцьки для захисту власностi багатеньких андроiдикiв.
- А може спробуємо? - кинув виклик Вадим.
- Завтра спробуємо, - пiдбив пiдсумок дня Анатолiй. - Гайда по домiвках, треба виспатись.
- Ой, зовсiм забув, - Олександр подивився на свiй годинник, пiдвiвся та пiшов до виходу. - Мене ж мама чекає, а я iй обiцяв прийти сьогоднi ранiше... Збираємось швидше...
- Я навiть руки не встигну помити, - сказав Анатолiй i махнув рукою. - А втiм удома помию. Благо - недалеко йти.
Офiс фiрми розмiщувався в орендованiй трикiмнатнiй квартирi на першому поверсi звичайноi п"ятиповерхiвки, вхiд у яку був зроблений з вулицi.
Хлопцi напружено працювали, i може тому були ще нежонатi, а може i тому, що здавались дуже серйозними для дiвчат, якiм бiльше подобались парубки з дискотек. Втiм, i на дискотеки вони сходили лише декiлька разiв, але потiм раптом перестали: чи то дiвчата там були не такi, чи то просто було нудно у гаморi досить невибагливоi музики, яку без випивки слухати було важко. А сенсу в пиятицi та ритмiчному гуркотi хлопцi не бачили.
Не можна сказати, що дiвчата впадали за кимсь з четвiрки, але на декого оком закидали.
Не можна також сказати, що вони самi не цiкавились дiвчатами. Час вiд часу хтось з хлопцiв зустрiчався з якоюсь дiвчиною, але жоден iз них ще не знайшов для себе такоi, з якою можна було б пройти через усе життя. Пустунки iх не цiкавили. А знайти дiвчину i красиву, i одночасно розумну не вдалося поки що нiкому з них.
Хоча, нiде правди дiти, якщо Сашка та Вадима можна було вважати симпатичними, то Толика та Вiктора важко було назвати писаними красенями - звичайнi собi хлопцi. Проте зовнiшнi данi нiколи, нiяким чином не вiдбивались на внутрiшнiх взаємовiдносинах.
Отак вони не поспiшали одружуватись: вважали, що часу в них достатньо.
Наступного ранку хлопцi, як завжди, зiбрались на оперативну нараду. Цього разу розпочав ii Олександр.
- Думаю, що у всiх є пропозицii щодо вчорашнього обговорення Вадимовоi гiпотези та теми роботизацii. Але треба бути послiдовними та завершити нашi поточнi справи. З детекторами можна сказати усе ясно, вони на виходi. Якi будуть пропозицii щодо виборчоi технологii?
- Пропоную поки що обмежитись пiдсумками учорашнього мозкового штурму, - сказав Вадим. - Тобто, так би мовити, стандартний iмiджмейкерський набiр iз нашими додатками базарноi реклами та кампанiєю на захист прав споживачiв. Вiдверто кажучи, вiд цього замовлення тхне...
- Я згоден iз Вадиком, - пiдтримав Вадима Олександр. - Роботу треба здати, але так, щоб по-нашому, щоб родзинка в нiй була...
- Не заперечую, але вважаю, що можна було ще трохи подумати, - такою була думка Анатолiя.
- Ми i так доволi багато часу присвятили цьому кандидатовi, - приєднався до Вадима з Олександром Вiктор. - В усякому разi, певен, що ми, втiм, як завжди, щось новеньке придумаємо пiд час виконання замовлення...
- Тодi, тобi i карти в руки, - посмiхнувся Анатолiй. - Довести це замовлення до ладу...
- Добре, але за умови вашоi пiдтримки, - погодився Вiктор.
- А коли ж це ми вiдмовляли? - знову посмiхнувся Анатолiй.
- А тепер можна повернутися до вчорашнього головного питання, - повернувся до теми Олександр. - Гiпотеза Всесвiтiв та ii складова частина - бiороботизм. У кого є новi думки, пропозицii, критика?
- Щодо гiпотези, - почав Вiктор. - Мене зацiкавила теза рiвностi Всесвiтiв у кожний окремий промiжок часу, можлива нелiнiйнiсть iхнього розвитку та взаємовплив. З точки зору саме взаємовпливу здається можливим впливати на поведiнку людей, точнiше на програми бiороботiв.
- Ти хочеш сказати, що iснує можливiсть змiн у звичайнiй поведiнцi людини? - запитав Олександр.
- Було б добре, коли б ми, для початку, навчились впливати на поведiнку окремоi людини, - вiдповiв Вiктор. - А далi - подивимось. Може й до змiн у суспiльствi справа дiйде...
- Здається, ми дуже далеко заходимо, - втрутився Анатолiй. - Адже поки що маємо в активi хоча i дуже цiкаву, але лише гiпотезу та декiлька загальних положень. Взагалi, ми навiть приблизно не уявляємо роботи механiзму впливу: я маю на увазi те, що нам наразi невiдомо яким чином ми будемо дослiджувати... точнiше, доводити дiєздатнiсть гiпотези Всесвiтiв. Що для цього потрiбно?
- Однак, це вже неабияке досягнення, що ми взагалi почали сприймати гiпотезу на робочому рiвнi, - посмiхнувся Вадим. - Наступним кроком якраз може бути конкретизацiя параметрiв та виявлення можливих шляхiв розв"язання.
- Наскоком таку проблему не взяти, - погодився Олександр. - Тут треба добре подумати...
- Що тут думати, - перебив його Вiктор. - Штурмувати треба.
- Давайте спробуємо, - сказав Вадим та ввiмкнув диктофона.
Анатолiй. Засiб впливу на бiоробота...
Олександр. Використання радiохвиль?
Вадим. Узагалi хвиль. Радiодiапазон, свiтовий...
Анатолiй. Ритм?
Вiктор. Ритмiчна музика...
Анатолiй. Просто музика...
Олександр. Слуховий канал? Згадайте про цiкаву реакцiю на давню радiовиставу у Нью-Йорку. Прибульцi з Марса...
Вадим. Бiополя?
Анатолiй. Використовувати лозину?
Вадим. А у цьому щось є. Може через посередництво рослин... Лозина - пiдсилювач?
Вiктор. Найдавнiшi представники живого. Пам"ять ДНК...
Анатолiй. Поєднання всiх сфер впливу?
Олександр. Роботи самостiйно пiдтримують своє енергозабезпечення...