Сьогоднi вранцi я вiдчула,
Що сонце свiтить дивно нам.
I темнi хмари,як папуги,
Кричать,вкриваючи весь час.

Що квiти пахнуть мов iнакше,
Збираючи росинок слiд.
I темне море без напастi
Зображує ласкавий слiд.

I теплий вiтер пробiгає,
Збудивши заспаний листок...
I рання пташка заспiває,
Знайшовши свiжий холодок...

А кiт ласкавий,причаївшись,
Чекає на снiданок-час...
Не помiчаючи,напевне,
Що нiч не вiдпускає нас.

I знаю я,що десь далеко,
Де день приходить навеснi
Ти спиш,мiркуючи про небо,
Лiтаючи десь вдалечi...

Проте,уставши з лiжка зрання,
Непоспiша ковтаю чай...
Хочу на весь свiт прокричати:
"Доброго ранку,любов моя!"