У давнi часи чотири могутнi держави вели запеклу вiйну, причин цiєї вiйни вже нiхто непам'ятав , тому що тривала вона тисячу рокiв . Села були знищенi , лiса, природа була спустошена. Люди втомленi вiд постiйної боротьби ,просили в Богiв допомоги . На допомогу людям Боги створили 10-ть легендарних воїнiв , яким пiдкорювалися 10-ть стихiй : земля, свiтло, вогонь, вода, грiм, вiтер, снiг, темрява, сталь, природа. 10-ть легендарних воїнiв уклали мирний договiр мiж 4-ма державами.
У знак миру 4-ри держави отримали новi назви: Келт , Норт , Мелдок, Фортам . Для пiдтримки миру воїни створили ' Раду Чотирьох Держав',де кожну державу представляв посол. 10-ть легендарних воїнiв подаруѓвали кожнiй державi кристал. Якщо якась держава порушить умови догоѓвору то кристал її знищував . А для пiдтримки рiвноваги 10-ть легендарних воїнiв створили нейтральну територiю - острiв Гета на якiй розташувалася перша Академiя магiї. Директором якої став найперший ловець тiней - Амадей Велiстан. Кожних сто рокiв серце Академiї вибирає 4 смертних, яким судилося стати найвiдомiшими магами.
Пiсля заснування Академiї 10-ть легендарних воїнiв зникли. Академiя процвiтала тисячу рокiв. Але не всi маги хотiли миру. Мангус Вейн - моѓгутнiй маг ,якому пiдкорювалися 7-м стихiй, захотiв заволодiти 4-ма крисѓталами . Тому, що вони надавали величезну силу i безсмертя. Мангус пiшов проти всiх заборон i викрав цi кристали. Чотири держави поринули в пiѓтьму, 10-ть легендарних воїнiв знову повернулися i знищили Мангуса ,але кристали були знищенi. Воїни вiдмовилися допомагати людям i зникли. Пiсля чого 4-ри держави змусили кожну людину поклястися не починати вiйну. А хто вiдмовлявся того вбивали на очах у всiх . Так на зеѓмлях 4-х державах знову настав мир ,проте вiн був не довгим.
Але пiсля зникнення 10-х легендарних воїнiв у головнiй залi Академiї маѓгiї iменi Амадея Велiстана з'явилося проротство:
Багато рокiв iснуватиме мир,
Проте настануть час.
Коли повернеться Той
Кому судилося правити .
Час зупиниться.
Свiти зруйнуються.
Постане з пекла Той
Що згинув пiд 10-ма мечами
Повстане Вiн iз душi молодої,
Якiй судилося правити.
Настане день коли прийдуть Вони,
Щоб покласти край вiйнi.
Могутнi маги, для яких сила
Ховається в кристалах
Чотири безсмертнi душi!
Зло вклониться їм .
Смерть на колiна впаде.
Небеса для них домом стануть
Десять тисяч , легенд про них повстануть.
Але хто вони?
Таємниця велика!
Володярями Смертi стануть вони.
Академiя магiї виховувала багатьох могутнiх чаклунiв; її випускники найвiдомiшi володарi свiтанкiв, ловцi тiней , вбивцi драконiв, маги, стихiйники , мисливцi. Але уже три тисячi рокiв на свiт не з'являлися пiдкорювачi 7-ми стихiй. Остатнiм пiдкорювачем 7-ми стихiй , який ввiйшов в iсторiю як зрадник був -Мангус Вейн. Серце Академiї магiї iм. Амадея Велiстана вже три тисячi рокiв не обирало 4-х смертних яким судилося стати могутнiми магами. Дехто вважає, що Серце Велiстану мертве,як i 10-ть легендарних воїнiв. Але коли прийде час вони з'являться. Воїни завжди будуть поруч з обраними. Орден ' Атеро' i пiратська держава ' Енкорн' б'ються разом за спадщину своїх предкiв.
Гiнтарiа Фетер Кортсен
Володарка Природи
Роздiл 1
- За що мене так Бог покарав ?- звертаючись до неба кричала Мелiсса Левелiнi, яка декiлька хвилин назад дiзналася, що її прийомну доньку Асю на два тижнi вiдсторонили вiд навчання за бiйку в столовiй
- За то що одружилася з моїм батьком. - легко пожартувала Ася, прекрасно розумiючи, що саме зараз у Мелiсси почнеться iстерика. Як це ставалося кожного ранку, якщо щось було не по бажанню Мелiсси.
- Я тебе виховую як рiдну доньку, а ти так до мене ставишся. Я хочу замiнити тобi матiр. - кричала Мелiсса впадаючи в iстерику.
- Ти не моя матiр..... I нiколи нею не будеш. - сказала Ася й вийшла з вiтальнi.
Коли Асi було чотири роки сталася автокатастрофа у якiй загинула її матiр i брат . Єдиною хто тодi вижив була Асi i лiкарi говорили, що це справжнє чудо. З дня аварiї пройшло вже 10-ть рокiв. А Ася досi пам' ятала кожну дрiбницю. Вдруге батько одружився два роки назад, Мелiсса була молодшою вiд нього на 10-ть рокiв. I життя Асi перетворилося на справжнє пекло. Нова мачуха встановила новi правила, яким Ася вiдмовилася пiдкорятися. Батько Асi вiдомий бiзнесмен Родерiк Джейсон Левелiнi
Зайшовши у свою кiмнату Ася побачила на столi лист. Який був адресований її батько. Ася нiколи не чинила , як пiдказувала її совiсть. Тому нагло вiдкрила його i почала читати.
' Дорогий Родерiк !
Я знаю, що пiсля смертi Олександри ти поклявся назавжди забути про наш свiт, але подумай про свою доньку. Ася повинна знати , хто вона. Їй судилося стати великою чаклункою i академiя допоможе їй у цьому. Я заклинаю подумай про неї. Ася копiя своєї матерi i вона повинна познайомитися з своєю Батькiвщиною. Родерiку , не забирай її у мене. Я також утратив Олександру , тому дозволь менi побути поруч з Асею.'
Ерагон Ластовiч.
Прочитавши лист Ася перебувала у повнiй невiдомостi. Вона нiчого не розумiла, у неї в головi крутили багато питань на якi вiдповiсти мiг тiльки батько. Але батько навiдрiз вiдмовився говорити про її маму. Ася розумiла, що для батька смерть мами була тяжким випробуванням , але вiн не мав права забороняти їй говорити про Олександру. Ася як уже два роки намагалася уникнути зустрiчi з рiдни батьком, пiсля того як вiн одружився вдруге Ася не впiзнавала власного батька. I тому вона хотiла як найшвидше поїхати з цього проклятого дому. Сiвши на лiжко, Ася уважно ще раз прочитала лист, i зрозумiла що це є її шанс поїхати подальше вiд батька i вiд Мелiсси. Залишимося тiльки дiзнатися де ця її Батькiвщина. В якiсь хвилини Ася роздумувала над цим питанням , поки на її столi не з'явився , ще один лист який був адресований їй.
' Ми радi повiдомити вам Азелiя Родерiк Левелiнi , що вас прийнято до Академiї магiї i чаклунства iменi Амадея Велiстана. Ми радi будемо бачити вас серед наших студентiв. Не вiдмовляйтеся вiд мрiї.'
Директор Академiї Ерагон Ластовiн
Академiя магiї i чаклунства...!!!!! Батько має багато чого пояснити Асi. Зiбравшись з думками Ася пiшла до кабiнету батька, у якому вона не була вже 8-м рокiв. Постукавши вона зайшла i побачила батька який сидiв за столом у центрi кiмнати i пильно розглядав якiсь документи. Його кабiнет за всi роки не змiнився, це була єдина кiмната у будинку до якої не добралася творча рука Мелiсси. Пiдiйшовши до столу Ася помiтила фотографiю мами. Як би батько не старався вiн нiколи не зможе викинути з пам'ятi i серця свою першу дружину, яка подарувала йому чудову доньку i сина i незабутнi 5-ть рокiв шлюбу.
- Тату , нам треба поговорити - сказала Ася батьковi.
А вiн тiльки пильно поглянув на неї i знову опустив очi до своїх документiв. Так було кожного разу коли Ася пiдходила поговорити.
- Скiльки тобi потрiбно грошей? - суворо без жодної нотки любовi у голосi запитав батько.
Як завжди батько намагався вiдкупитися грошима вiд власної доньки. Це єдине що вiн робив протягом 10-х рокiв -вiдкуповувався.
- Менi не потрiбнi грошi.!- голосно сказала Ася намагаючись якось привернути увагу свого батька, i набравшись смiливостi вона додала - Сьогоднi на своєму столi, я знайшла два листи. Один був адресований тобi, iнший менi. В обох листах була дуже цiкава iнформацiя. В обох листах згадувалася Академiя iменi Амадея Велiстана. Тату, ти нiчого не хочеш менi пояснити?
Нарештi батько пiдняв своє обличчя вiд документiв i подивився на свою доньку. В його чорних очах читалася лють.
- Вiдай менi листи - суворо наказав батько.
- Нi. Я хочу знати правду про свою матiр i про себе саму. - вiдповiла Ася .
- Твоя мати мертва. I я забороняю тобi навiть згадувати про Академiю. Ти все одно не будеш там навчатися. Ти не Олександра. Я не дозволю їм зруйнувати твоє життя - пояснив батько, пiдходячи до вiкна i вдивлявся у зоряну вулицю, яку освiтлювали тiльки лiхтарi.
- Це моє життя . I я вправi сама вирiшувати що для мене краще.
- Я твiй батько i як я сказав так i буде. Повторювати я не буду. Тобi буде краще тут зi мною i Мелiсою.
- Ти вважаєш, що тут менi буде краще? Тобi ти помиляєшся. Я ненавиджу тебе i Мелiсу, цей
- будинок i все що з ним зв'язано. Менi набридло постiйно слухати вiд Мелiси образи. Я не можу дивитися на твоє обличчя бо ненавиджу його. Ви двоє зламали моє життя. Лiпше було б як би я загинула разом з мамою, тобi б ти жив щасливо. - повiльно говорила Ася переходячи на крик, сльози капали з її очей. Нарештi вона змогла сказати слова якi уже багато рокiв тримала у своєму серцi.
Стоячи бiля вiкна у Родерiка капали сльози з очей. Кожне слова його дочки рiзало йому серце на маленькi кусочки. Вiн нарештi зрозумiв, що сам заставив власну доньку ненавидiти себе. Що це вiн створив невидиму стiну мiж ними. Родерiк не знав , що сказати Асi,бо кожне її слово було правдою. Дивлячись на темну вулицю, вiн згадував яким щасливим колись був. Тримаючи маленьку доньку на руках в його обiймах була кохана дружина. I як в один момент цього всього не стало. Пiсля загибелi Олександри, Родерiк перестав жити . Навiть його донька не могла його врятувати. З втратою дружини вiн нiби втратив самого себе. Єдина ,що почув Родерiк це стук дверей. Його дочка покинула кабiнет. Декiлька хвилин вiн просто дивився на порожню вулицю, i намагався зрозумiти як вiн мiг допустити щоб його донька його зненавидiла.
- Вiдпусти її Родерiку. Ти ж розумiєш, що з часом у неї з'являться сили з якими вона в самотужки не справиться. Родерiку ,я їй допоможу - говорив голос позаду Родерiка.
Родерiк впiзнав цей голос, вiн уже не надiявся почути його знову.
- Ася, копiя Олександри. Як би ти не старався, ти нiколи не приховаєш правду. Олександра була найсильнiшою чаклункою. Ася в магiчнiй силi сильнiша за матiр зрозумiй нарештi - говорив Ерагон, намагаючись достукатися до Родерiка.
- Магiчний свiт забрав у мене Олександру i я не дозволю вам забрати ще й Асю - пояснив Родерiк, згадуючи за яких обставин загинула його дружина
- Родерiку, я не дозволю щоб з Асьою щось сталося. Вона єдина хто у мене залишився i не дозволю щоб вона загинула - сказав Ерагон, надiючись що його слова хоть якось подiють на Родерiка.
- Ерагоне, я довiряю тобi саме найцiннiше що маю. Я розумiю , якщо триматиму її тут то вона зненавидить мене ще бiльше. Я вiдпущу Асю до Академiї тiльки з однiєю умовою. - сказав Родерiк, обертаючись до Ерагона.
- Яка твоя умова?
- Ася неповинна дiзнатися хто ти для неї насправдi - поставив свою умову Родерiк, пильно дивлячись на Ерагона.
- Навiщо ти це робиш? - запитав Ерагон розумiючи що погодившись мовчати вiн навiки залишиться для Асi просто директором Академiї.
- Олександра зробила свiй вибiр.
- I вона обрала не тебе Родерiку.
- Але вона повернулася до мене.
- Родерiку, ти знаєш чому вона змушена була повернутися.
- Ерагоне, дотримайся клятви яку дав 10-ть рокiв назад.
- Добре. Ася не дiзнається правди вiд мене.
- Можеш її забирати.
Роздiл 2
Там де шалене море розбивалося об скелi. На високому пагорбi серед руїн старого замку, де лютував Громовержець там стояла старенька жiнка у чорному балахонi , її сиве волосся розкуйовджував вiтер , зморшки на її обличчi говорили про її вiк. Вона стояла на кiнцi обриву i вдивлялася в розлючене море . Хвилi шалено билося об скелi по ногам жiнки текла вода.
Позаду неї роздався грiм i блискавка яка вдарила в землю i в тому мiсцi де промайнула блискавка з'явився чоловiк у металевих обладунках з тризубцем у руках.
- Я довго на тебе чекаю
- Ти знаєш, що час прийшов.
- Вона тобi не потрiбна
- Це йому вирiшувати
- Я не вiдам її
- Ти зробила свiй вибiр. Змирися з ним . Вона потрiбна йому, з її силою ми повернемо Орден до життя. Ми вiдновимо нашу мiць i могутнiсть. Ми знову правитемемо свiтом.
- Але якою цiною? Нас було послано для того щоб допомагати людям, але знищувати їх. Ти знаєш що чекає на тих хто вдвернеться вд сили Орiзу. Згадай, що було з Магнусом.
Чоловiк пильно вдивлявся в очi своєї колишньої знайомої i розумiв що минуле вже нколи не повернеш. Час утрачено i йогов же нiяк не вiдновити, у цiй цитуацiї навiть Алкадiус не допоможе. Але вiн i не захоче допомагати бо все почалося iз-за його проротсва. Весь свiй мiг пiдкоритися йому, але вiн обрав шлях вiдлюдника, i затайвся високо у горох чекаю коли прийди час нової битви.
Навколо них почов з*являтися тумав, якiй вкривав бiльшу частину скель i руйн колишної обороної фортецi Орiзу. Вз туману почали з*являтися люди у чорних балхонах i озброєнням у руках, кожна з яких символзувала їхню силу i мiць. Їх було 10-ть, як i олись вони становили велику силу i мiць, вони навiювали жах на зло i втiлювали у людей надiю.
- Вiтаю вас! Метрус рада бачити тебе живим, жалко що ти не помер!
- Гiнтарiа, ти досi очолюєш це здiговисько так знавих воїнiв Орiзу. Приєднуйтеся до нього i ви отримаєте славу ви будете легендами всього часу. Проротсво скоро збудеться i ви не зможете нiчого зробити. Дiвчисько обрало свiй шлях.
- Кожен може змiнити свiй шлях, ми творцi своєї долi i нiхто не посмiє вплинути на її вибiр.
- Аха, ти наївна. Ви не встоєте перед його могутнiстю. Вам його не здолати. Ви слабкi.
- На все свiй час. А ти покинь орден. Ти навiкi прклятий i будеш шукати iстину вiчнiстю. Ти не посмiєш втручатися у справи небес i землi, бо вiдсьогоднi у тебе немає сил Орiзу. Ти вигнанець, i втрачаєш все що отримав.
- Ти не посмiєш
- Я вже посмiла.
Ася нiколи не думала, що в одни момент її життя може змiнитися i аж настiльки. Новий свiт постав у неї перед очима. Це свiт у якому вона зможе забути про Мелiссу , про батька i нарештi хоч трiшечки дiзнатися про свою матiр.
Тепер вона учинеця Академiї магiї i чаклунства iменi Амадея Велiстана. Вона потрапила у чарiвний свiт , де у небi лiтають фенiкси i орiарiо ( крилатi соколо збезголовими вершниками), якi були небесними охоронцями потралу свiтiв, через який Ася пройшла на острiв Гета, на якому i розташовувалася Академiя.
Острiв був розташований на серединi мертвого океану. З заходу його оточували скелястi морськi гори, де колись був розташований замок дясятьох легендарних воїнiв, а тепер там однi руїни i мiсце де зустрiчаються пiрати i ловцi тiней. Це мiсце носить iм'я Тiберiуса Дейкера- найвизначнiшого морського пiрата, якому вдалося обiкрасти всi короблi Схiдної Iмперiї , яка вела торгiвельнi зв'язки з усiма чотирьма державами : Келт , Норт , Мелдок, Фортам. Тiберiус Дейкер перший пiрат якiй зумiв стати ловцем тiней i приручити першого дракона. Саме з Тiберiуса починається ера Вершникiв драконiв.
З сходу остiв омивається водами мертвого океону якi переплiтаються з Гiдровським морем, яке кишить хижими iстотами.
На пiвднi острова розташованi так званi Небеснi Вората, чудовий витвiр живої природу. Небеснi Вората- це тисячолiтнiй дуб, який пустив своє корiння в глуб океану. Дехто з старожилiв чотирьох держав говорять , що саме з цього дуба починається вся iсторiя чаклунства. Iснує багато якi стосуються Небесних Ворiт, за однiєю з них там живе Алкадiус- володар часу, але правда це чи брехня невiдомо. Бо потрапити у Небеснi Вората неможливо, на такий вчинок наважаться тiльки справжнi вiдчайдухи, якi вже не мають iншого виходу.