Половина дороги уже позаду.
Я не можу з тобою, не можу й без тебе, милий.
В моїй пам'ятi вiчно порти i вокзали,
Я усiм їм про тебе розповiдала
I вiд кожного з них я чекала дива:

Що зведе - i зустрiнемось, як колись,
Незважаючи на рiзницю у просторi i у часi.
I я знову тонутиму в холодi твоїх зiниць,
I ти знову не знайдеш для мене слiв,
I я знов не наважусь назвати тебе своїм щастям.

Пiвдороги пoпереду - як доля нас зримує?
Я не хочу без тебе, не можу з тобою зараз!
Ми прибудем на рiзнi вокзали
I пiдем далi,
Маючи у душi те єдине, про що нам є сенс  мовчати.