попрощайся зi мною
мов iз найостаннiшим днем весни
коли тiла полiв 
ще зеленi 
i погляд в спину
тому, кого любиш, здається невiдворотним
попрощайся зi мною
я йду здобувати премудрiсть Тота
i вивчати цей свiт зовсiм з iншого боку
могили
попрощаймося зараз
допоки не стали сивi
доки очi мої не ослiпли
вiд поглядiв в очi твої
доки я не оглухла вiд слiв
що менi говорив
доки я не померла, знову торкнувшись тебе
прощавай же тепер