- Це така фiговина, яка вiдкриває портал у вказану точку будь-якого вимiру, - дала вiдповiдь Кiрано.
- А час, вона може перемiщати у часi? - з надiєю запитала Санокс.
- Може. Але для цього потрiбне дуже сильнее заклинання, яке можуть прочитати тiльки великi чарiвники.
- Е-е-е-е, Кiрано, а нащо тобi Сфера Баку? - запитав я. - Що ти збираєшся з нею робити?
- А ти як думаєш? - питанням на питання вiдповiла Кiрано. - Ми зараз з тобою перемiщаємось назад, додому. I нiяких вiдмазок!
- Слухай, я не хочу нiкуди...
Бля, вона все ж таки зробила це. Летячи по порталi, я встиг три рази обматюкати того дауна, який створив цю сферу. Пипець!
Картина Рєпiна "Приплили". Перед очима були знайоме озеро, знайомий лiс i знайома картина дружнього мордобиття мiж знайомими персонами. Для пiдтримання фiзичної форми, да i так, вiд нефiг робити. Все, я в своєму рiдному селищi. Тiки б мене нiхто не замiтив...
- Подивiться, кого я вам привела!!!! - прямо над вухом прокричала Кiрано. Куча мала зупинилась, i кiлька десяткiв фiзiй повернулися в ту сторону, де стояв я.
- Хаул повернувся, буде весiлля!!! - I вся арава з радiсними мармизами повалила на мене.
- Ой, бля... - встиг лише вимовити я.
* * *
Я вiдкрив очi. Ее-е, щось не так... Де я, i чого прив"язаний до лiжка? Тут я побачив... ой, мля, я згадав, що женюсь, точнiше мене женять... Передi мною стояла Тайоко.
- Е-е-е, привiт, Тайоко... А я той... ну... розумiєш...
- ЦИТЬ! - перебила мене дiвчина. - Тепер ти вже нiкуда не втiчеш i будеш моїм чоловiком. Ми для тебе i костюм знайшли.
Тiльки тепер я помiтив, що на менi смокiнг.
- Я в смокiнгу... Мдя... Може, ви менi ще бантик рожевий i вiночок почiпите? - пробурчав я.
- Можливо, - посмiхнулась Тайоко i вийшла з кiмнати.
"Влип по саме нiкуди", - подумав я.
В кiмнатi зявився брат Тайоко Корден.
- Бля, як вони тебе знайшли? - заверищав вiн.
- А де вони взяли Сферу Баку? - прошипiв я. - Розв"яжи мене!
Пiсля того, як я був звiльниний вiд якiрних цепур, якими був привязаний до лiжка, ми сконцентровано почали думати, як менi звiдси змитися.
- Значить, план такий... - почав Корден.
* * *
- Та тихiше ти, слон педальний!
- Сам ти слон!
- Цс-с-с-с-с!
Скрип, скрип.
- Стiй! хто iде?
Звук удара
- Ги, а охорона не спить.
- Вже спить, i то надовго.
- Цс-с-с-с!
- Не шипи на мене.
- Корден, в тебе рот закривається?
- А як же, коли їм!
- О, ще охорона.
- Стiй! Хто...
Звук удара.
- Ще один в сон пiшов.
- Ги, а менi сподобалося! Давно я таких великих рож не бив.
- I я хочу! Наступний мiй.
- Стiй! Х....
Звук удару.
- О, Тiро! А вiд коли це вiн в охоронi?
- З того самого дня, як ти смився...
Скрип, скрип.
- Та тихiше ти! Чо скрипиш.
- То не я! Воно сааме...
- Стiй! Ваза-а...
Звук розбиваючогося скла.
- I це теж саме?
- Ну-у-у...
-Цить!
- Все-все, мовчу.
- Слон.
- Сам такий!
Коли ми проходили повз головну залу, я вiдчув знайомий енергетичний потiк. Я його вiдчуваю... Невже?.. Не може бути! Вiн тут!
- Ти куди? - прошипiв Корден, та було вже пiзно: я ввалився в головну залу.
Це вiн!! Я онiмiв - передi мною красувався МОЛОТ ТОРА.
Ги, а бiля нього сфера Баку.
- Все, Корден, дякую за допомогу. Я далi сам. Iди, щоб тебе не бачили, - загеройствував я.
- А ти? - здивувався той.
- А я ще маю дещо зробити, - з садистською посмiшкою сказав я.
- Все удачi тобi. - Корден зник в одному з коридорiв.
Так-с, треба звести рахунки. Як же менi щастить: i сестра, i Тайоко живуть в однiй кiмнатi. Прив"язавши двох паскуд до лiжка їхнiми ж патлами, я взяв вiдро з водою... Зараз щось буде... Перша вiд водних процедур запищала Тайоко, а слiдом за нею i сестричка.
- Шо? Хто? Де? - верещали мокрi дiвчата.
Я кинив злосний погляд спочатку на сестричку, тодi на Тайоко.
- Бiльше ви мене не знайдете, - посмiхнувся я.
В наступний момент я вже стояв у головнiй залi. У поспiху я забув зняти смокiнг... Але в руках вже були сфера i молот.
* * *
В залi сидiли всi, хто був при мому зникненнi, але вже з квадратними очима.
- Ви ще тут... - флегматично видав я.
- В смислi "ще"? - здивовано запитала вампiрша. - Ти зник двi секунди тому.
- Ага, i зразу ж з"явився, але вже в смокiнгу i з трофеєм, - кивнула Ерiдан.
- Ну, i де ти був? I на кому це ти мав женитись? - запитала Рaся.
- Е-е-е... ну-у... короче, сiдайте. Iсторiя буде довгою...