Смугляве обличчя, великі блакитні очі з дівочими загнутими віями. Чистий кришталь. Згораю. Дивлюсь вперед. Порожньо. Глибше занурююсь і ось вдача - бачу дно.
Не вірю, не можу повірити власним очам. Питаю, каже: "Таке трапляється. Не марнуй часу, тобі ще жити". Вії опускаються, закривають кришталь. Відкидаєш голову і глухо смієшся.
Сходить сонце, воно пронизує кожний куток тераси. Білі подушки, чорна ковдра. Пахне кавою і півоніями. Дивно. "Хіба тут має бути так?", - думаю я. Мовчиш. Дивишся і не бачиш. Обличчя застигає немов гіпсова маска. Я здригаюсь. Очі пронизують до самого серця.
Ще довго і ти це знаєш. Збираєш останні крихти і кажеш: "Бачиш дно - це добре. Значить не все ще втрачено. Є шанс. Мені вже байдуже - тобі ні. Я залишусь - ти підеш. Я не шкодую".
Судорожно вдихаю повітря. В очах темніє. Спогади проносяться повз мене. Заплющую очі і волію опинитися в іншому місці. Будь-де. Як шкода, що не можна перемотати час назад. Відвертаюсь. Повільно видихаю.
Робиш вигляд, що ці слова не твої. Озираєшся в пошуках радіо чи музичного програвача. Нічого. Погляд наштовхується на білі подушки та чорну ковдру. Усміхаєшся, хоч і не весело. Переводиш очі на мене. Заплющуєш. Розплющуєш. Дивишся так ніби бачиш перший раз в житті.
Стає самотньо, так ніби ти не зі мною. Годинникова стрілка рухається занадто повільно. Ми лежимо. Жоден з нас не піднімається. Ти натягуєш ковдру вище, аж до самого підборіддя. Повертаєшся до мене. Дивишся пильно. Видихаєш. Повертаєшся до стіни.
Я простягаю руку, щоб доторкнутися. Відсмикую. Відстань занадто велика. На цьому має бути кінець. Гірко, гірко так як ніколи в житті. Повертаюсь до тебе спиною. Серце стискається так сильно, що здається ще трохи й вискочить. Згадую твої слова про час. Всміхаюсь. Час для нас - вічність. Раптово відчуваю дотик. Повертаюсь. Ти притягуєш до себе, перебираєш волосся. Збираєшся з думками, кажеш: " Вічність без тебе - затягне мене в прірву. Мені моторошно.".
Я вдивляюсь в блакитні озера очей. Притягую ще ближче, кажу: " Вічність з тобою занадто мало для мене"
Ковдра й подушки міняють колір. Сірий. Кришталь загоряється блакитним сяйвом.