Мiй краю, добре звiданий,
знайомий,
Щоразу ти береш у свiй полон,
Коли я повертаюся додому,
До тебе, Радивилiвський район.
Приспiв:
В тобi є стiльки величi й звитяги
Ще з тих далеких i бентежних
днiв,
Коли пiд мудрим Богуновим стягом
Утвердилася слава козакiв.
Козаччина в днi радостi i суму -
Неначе свiтла, провiдна зоря.
I недаремно берестецька дума
Озвалася у вiршах Кобзаря.
Твої сини i дочки, рiдний краю,
Не раз за волю вирушали в бiй,
Адже утiхи бiльшої немає,
Як Українi послужить своїй.
Усього свiту i мiста, i рiки,
Напевно, не зрiвняються iз тим,
Що iз дитинства увiйшло навiки
У наше серце, ставши нам святим.